Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 748/1597/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 24.06.2019. Зареєстровано: 25.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2019.
Дата набрання законної сили: 21.06.2019
Номер судового провадження: 11-кп/4823/555/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015270270001106

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 748/1597/18 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/555/19  Категорія - ст. 286 ч. 2 КК  Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		21 червня 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		секретаря судового засідання ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження, внесене в ЄРДР № 12015270270001106 від 08.12.2015 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2019 року, по кримінальному провадженню щодо
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Березна, Менського району, Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
		 
		за участю учасників кримінального провадження
		прокурора ОСОБА_7 . 
		 
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанцій обставини
		Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2019 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
		На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
		На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», ОСОБА_6 звільнений від відбування призначеного основного і додаткового покарання.
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь бюджету м. Чернігова витрати на лікування потерпілого в сумі 43136 грн. 50 коп.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 100 000,00 грн. моральної шкоди та у відшкодування витрат на правову допомогу - 3000,00 грн.
		Стягнути на користь держави з ОСОБА_6 процесуальні витрати в сумі 4837 грн. 36 коп. на залучення експертів для проведення експертиз.
		 
		Так, згідно з вироком, 07 грудня 2015 року, близько 17 години 30 хвилин, ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ» моделі «21099-20», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись по проїзній частині автодороги «Чернігів-Мена-Сосниця-Грем`яч», поряд з будинком № 4, що по вул. Заводській в с. Киселівка, Чернігівського району та області у напрямку м. Мена, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та її змінами, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_8 , який маючи перевагу в русі, переходив проїзну частину автодороги «Чернігів-Мена-Сосниця-Грем`яч» по нерегульованому пішохідному переходу зліва на право відносно напрямку руху транспортного засобу, у результаті чого, здійснив наїзд передньою частиною керованого ним автомобіля на потерпілого.
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, які в сукупності, згідно висновку медичного експерта № 611 від 12.06.2016 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння.
		В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_9 порушив вимоги пункту 18.1 Правил дорожнього руху, що стало причиною і умовою виникнення дорожньо - транспортної пригоди.
		 
		Вимоги і узагальнені доводи апеляційної скарги
		В апеляційній скарзі обвинувачений не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій, доведеність його вини, просив вирок стосовно нього змінити частині розв`язання цивільного позову прокурора, який просить залишити без розгляду та потерпілого, який просить задовольнити частково, стягнувши на його користь 10 000 грн.
		Вказує, що рішення суду про стягнення з нього судових втрат та розв`язання цивільних позовів є необґрунтованим, не справедливим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і ставить його та його сім`ю у скрутне матеріальне становище.
		Зазначає, що задовольняючи позов прокурора, суд не врахував, що майже вся сума витрат становить нарахування персоналу медичного закладу, без врахування його кількості та часу потраченого на лікування. Крім того, не було взято до уваги факти, що він приймав участь у оплаті лікування потерпілого та у витратах пов`язаних з перебуванням його в лікарні.
		Вказує, що при задоволення позову потерпілого, суд не прийняв до уваги його фактичного та матеріального становища та морального стану, а також того факту, що потерпілий, який перебував в стані алкогольного сп`яніння є також в деякій мірі причиною даної події. 
		 
		У запереченнях поданих на апеляційну скаргу обвинуваченого, прокурор просив залишити її без задоволення, а вирок суду без змін.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		Обвинувачений у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити.
		Прокурор та представник потерпілого у судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення, а вирок суду без змін. 
		 
		Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали
		Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за встановлених судом обставин та призначене судом покарання ОСОБА_10 за вчинений злочин в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому вирок суду в цій частині в апеляційному порядку не переглядається. 
		Відповідно до положень ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно п.1 і п.3 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я у розмірі фактичних витрат на лікування потерпілого від цього злочину, які зараховуються до відповідного бюджету, з якого фінансується лікувальний заклад (постанова КМУ від 16.07.1993 № 545).
		Відповідно до довідки-розрахунку КНП «ЧМЛ №2» ЧМР сума витрат на його стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_8 становить 43136 грн. 50 коп.
		Приймаючи рішення про стягнення вказаної суми з обвинуваченого, місцевий суд керувався Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_8 від злочинного діяння ОСОБА_6 , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. 
		У відповідності до вказаного нормативного документа, кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину, стягуються в розмірі фактичних витрат цього закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.
		Вказані витрати, понесені закладом охорони здоров`я по факту знаходження та лікування в стаціонарі потерпілого повністю підтверджуються наявним розрахунком наданим КНП «ЧМЛ №2» ЧМР.
		Колегія суддів вважає, що понесені лікувальним закладом витрати на зазначену суму доводяться належними доказами.
		У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про залишення позову прокурора без розгляду є необґрунтованими. 
		Суд апеляційної інстанції також відхиляє апеляційні доводи обвинуваченого щодо необґрунтованого стягнення з нього на користь потерпілого моральної шкоди в сумі 100 000,00.
		Як вбачається зі змісту вироку, при обрахуванні цієї суми судом у повній мірі були враховані усі обставини кримінального провадження, зокрема тяжкість завданих потерпілому тілесних ушкоджень, характер та об`єм проведеного лікування та спричинених у зв`язку з цим душевних хвилювань, які суттєво змінили його звичний стан життя, дані про особу обвинуваченого, його майновий стан. 
		Зокрема, як об`єктивно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_8 внаслідок протиправних дій обвинуваченого були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що потягло необхідність тривалого стаціонарного лікування в медичному закладі (07.12.2015-11.05.2016) і подальшої реабілітації, що спричинило йому душевне страждання та порушило його нормальний життєвий ритм та свідчить про заподіяння потерпілому з вини обвинуваченого моральної шкоди.
		Окрім того, колегія суддів приймає до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, вживав заходи щодо відшкодування витрат на лікування потерпілого та вважає такі твердження такими, що відповідають дійсності, однак, враховуючи завдану фізичному та психічному здоров`ю потерпілого шкоду та істотні зміни в його житті, пов`язані із заподіяними травмами, апеляційний суд наголошує на неможливості їх врахування як підстави для зменшення розміру морального відшкодування. 
		З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з розміром визначеної судом та стягнутої з ОСОБА_6 моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_8 , який буде відповідати вимогам розумності та справедливості.
		З цих підстав апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
		 
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 409, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,- 
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2019 року, по кримінальному провадженню щодо ОСОБА_6 - без змін.
		 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення. 
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_3  ОСОБА_2  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...