Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/21017/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 25.06.2019. Зареєстровано: 26.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2019.
Дата набрання законної сили: 24.09.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		19 червня 2019 року                                        № 640/21017/18
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., представника позивача Цуцол О.Г., представника відповідача Усачової А.І., представника Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Бруля П.О., у відсутність представників Державної регуляторної служби України, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом  Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНИХ СИСТЕМ «ЖИТОМИРГАЗ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державна регуляторна служба України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, про визнання протиправною та скасування постанови,
		 
		встановив:
		 
		04.05.2018 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «ЖИТОМИРГАЗ», в подальшому Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНИХ СИСТЕМ «ЖИТОМИРГАЗ» (АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), про визнання протиправною та нечинною постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.11.2018 №1493 «Щодо заборони ПАТ «ЖИТОМИРГАЗ» приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами».
		В обґрунтування заявлених позовних вимог з урахуванням додатково наданих пояснень зазначили, що оскаржувана постанова відповідача прийнята з порушенням законодавчо визначених порядку та процедури, без дотримання основних принципів регуляторної політики, без погодження з іншими Міністерствами і відомствами, а також з перевищенням повноважень та з порушенням балансу інтересів споживачів, держави і суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, а отже загалом вказане свідчить про її протиправність.
		Так, позивач зазначив, що АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі, після отримання показників лічильників побутових споживачів, приводить такий об`єм природного газу до стандартних умов відповідно до вимог Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільчих систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 (Кодекс ГРС), умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 (Типовий договір). Тобто, АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» зобов`язано, як оператора газорозподільчих систем, у взаємовідносинах між суб`єктами природного газу (у тому числі, з постачальниками та споживачами) об`єм природного газу приводити до стандартних умов. З умов Типового договору розподілу природного газу вбачається, що приведення обсягів природного газу до стандартних умов застосовується до всіх категорій споживачів, як юридичних так і фізичних осіб.
		Приведення об`єму природного газу до стандартних умов, згідно пункту 6 глави 1 розділу XV Кодексу ГРС, правомірно здійснюється з використанням числових значень коефіцієнтів, які визначені у додатку до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики від 26.02.2004 №116 (Методика №116). Тому, позивач вважає безпідставними  посилання відповідача на відсутність нормативно визначених коефіцієнтів. 
		Позивач наголосив, що вартість покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу (приведення поставленого об`єму природного газу до стандартних умов при розрахунках) в повній мірі не включено до складу нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах (НВ і ВТВ), розмір яких затверджено наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.12.2015 №847. При цьому, саме з урахуванням наказу від 25.12.2015 №847, постановою НКРЕКП від 15.12.2016 №2285 затвердженого тариф на послуги з газопостачання для АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ».
		При цьому, згідно Методики визначення питомих витрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженої  наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 №595 (Методика №595), питомі втрати газу визначаються підприємствами з газопостачання газифікації розрахунковим шляхом самостійно і включаються до собівартості транспортування газу цих підприємств. 
		Позивач стверджує, що відсутні підстави вважати, що вартість питомих втрат газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов включено до складу тарифу на послуги з розподілу природного газу для АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ», адже затверджений НКРЕКП тариф на розподіл не покривав різниці у вимірах природного газу, а тому витрати АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» при приведенні об`єму природного газу до стандартних умов на побутових лічильниках залишились без компенсації в тарифі на розподіл природного газу.
		Тому тариф, затверджений постановою НКРЕКП від 15.12.2016 №2285 не є економічно обґрунтований. При цьому, позивач зазначив, що у рамках адміністративної справи №826/15013/18 оскаржує бездіяльність НКРЕКП з перегляду тарифу на послуги з розподілу природного газу для АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» у бік економічно обґрунтованого, в тому числі шляхом включення у його структуру компенсації недоотриманої тарифної виручки з ВТВ за період з 2014 року по І півріччя 2018 року в розмірі 240 537,94 тис. грн без податку на додану вартість (ПДВ).
		Оскільки, фактично будь які подвійні нарахування відсутні, є безпідставними доводи відповідача про те, що оскаржувана постанова від 23.11.2018 №1493 спрямована на захист прав побутових споживачів газу шляхом унеможливлення подвійної оплати ними вказаних подвійних сум у складі тарифу.
		На думку позивача, НКРЕКП вийшла за межі наданих їй повноважень при прийнятті оскаржуваної постанови, оскільки вона не наділена повноваженнями щодо заборони суб`єкту ринку природного газу застосовувати постанови Кабінету Міністрів України чи Міністерства.
		Виходячи із правових позицій Європейського суду з прав людини, позивач також стверджує, що: необхідність втручання при прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем не є «нагальною суспільною потребою» з огляду на те, що Методики №595 та №116 якими передбачено приведення об`ємів використаного природного газу споживачами до стандартних умов є обов`язковими для використання та безумовною частиною комерційного обліку природного газу; прийняття оскаржуваної постанови є не пропорційним до поставленої легітимної мети, так як мета, яку визначає перед собою відповідач, в обґрунтуванні до прийняття оскаржуваної постанови, не є легітимною, з огляду на те, що дана мета порушує економічні права позивача, в тому числі в аспекті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині втручання права власності, а також суперечить пункту 6 глави 1 розділу XV Кодексу ГРМ; підстави для втручання відповідачем, в процес здійснення комерційного обліку природного газу позивачем, як Оператором ГРМ, із застосуванням легітимних методик, які в свою чергу санкціоновані відповідними державними органами, за даних обставин справи відсутні, так як приведення до стандартних умов об`ємів природного газу є вимогою Кодексу ГРМ, який в свою чергу затверджений відповідачем.
		Крім того, позивач зазначає, що спірна постанова є регуляторним актом, однак прийнята без дотримання процедур, передбачених статтею 15 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 №1540-VIII (Закон №1540-VIII). Так, відповідно до даних офіційного веб-сайту відповідача, прийняття оскаржуваної постанови заплановано за 22 питанням порядку денного засідання, яке проводиться у формі відкритого слухання на 23.11.2018. При цьому проект оскаржуваної постанови розміщено тільки 19.11.2018 о 21:05, тобто за чотири календарні дні до прийняття, без дотримання процедури, передбаченої для регуляторного акту - проект постанови не був оприлюднений як регуляторний акт, проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом, відсутній аналіз регуляторного впливу, і, як наслідок, відповідно до статті 25 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
		Позиція відповідача з урахуванням відзиву на позовну заяву та додатково наданих пояснень зводиться до того, що постанова НКРЕКП від 23.11.2018 №1493 прийнята в межах компетенції та у спосіб, визначений законодавством України з дотриманням балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, а також основних принципів діяльності НКРЕКП - законності, справедливості та недопущення дискримінації.
		Відповідач зазначає, що тариф на розподіл природного газу для АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» затверджено постановою НКРЕКП від 15.12.2016 №2285, якою встановлювалися економічно обґрунтовані тарифи на розподіл природного газу, при тому, посилаючись на відповідні положення Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2033 №264, Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 25.02.2016 №264 (Методика №264), Методики №595, а також Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №382/2011, та накази Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 23.11.2011 №737, від 25.12.2015 №847, відповідач зазначив, що розміри НВ і ВТВ газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) розраховані з урахуванням втрат, які виникають у зв`язку з не приведенням показань побутових лічильників газу до стандартних умов. Так, наказ від 25.12.2015 №847, який встановив розміри НВ і ВТВ природного газу АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ», прийнятий на виконання наказу від 23.11.2011 №737 в якому передбачено вимоги щодо використання при розрахунку НВ і ВТВ Методик №264 та Методики №595.
		У зв`язку із цим, відповідач наголошує, що покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, а отже і стягнення додаткових плат із побутових споживачів є неправомірним, оскільки такі витрати вже включені у тариф позивача та сплачуються побутовими споживачами.
		Також, відповідач звернув увагу суду на те, що встановлені наказом Міненерговугілля від 25.12.2015 №847 плановані розміри НВ і ВТВ природного газу АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» складають 27 896 тис. куб. м, як і фактичні показники визначені на підставі звітності АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» - 27  896 тис. куб. м, а отже встановлені обсяги повністю покривають всі ВТВ природного газу АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ», у тому числі, які виникають у зв`язку із не приведенням розподілених обсягів побутовим споживачам стандартних умов. При цьому, позивачем не оскаржувались наказ Міненерговугілля від 25.12.2015 №847 та постанова НКРЕКП від 15.12.2016 №2285.
		У зв`язку з численними зверненнями побутових споживачів АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» та з публічних джерел з`ясовано, що позивачем з жовтня 2018 року здійснені нарахування обсягів, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов, та в середньому склали 1-1,5% від обсягу фактичного споживання згідно з показами засобів обліку. 
		Відповідач зауважив, що відповідно до статті 17 Закону №1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП, зокрема, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції, а також забезпечує захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та регулювання спорів, надання роз`яснень з питань застосування нормативно-правових актів НКРЕКП.
		Також, НКРЕКП має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання; вимагати від операторів газотранспортної та газорозподільчих систем за необхідності змінювати умови і положення, у тому числі тарифи або методики, з метою забезпечення їх пропорційності і застосування на недискримінаційній основі.
		Вказане обумовило необхідність прийняття рішення НКРЕКП щодо заборони позивачу проводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, у зв`язку з чим прийнято постанову від 23.11.2018 №1493.
		Відповідач зазначив, що постанова від 23.11.2018 №1493 не є регуляторним актом, а є актом ненормативного характеру (індивідуальним), адже даною постановою встановлювалась заборона конкретному суб`єкту ринку природного газу вчиняти конкретну дію, а отже її положення не містили загальнообов`язковості. Тому, прийняття постанови не потребувало реалізації процедур, передбачених при прийнятті регуляторних актів, а саме процедур, передбачених статтею 15 Закону №1540-VIII. При цьому, дотримано порядок та процедуру прийняття спірної постанови у відповідності до вимог Закону №1540 -VIII та Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.12.2016 №2133.
		Стосовно посилання позивача на пункт 3 глави 1 розділу IX Кодексу ГРС при донарахуванні побутовим споживачам, відповідач зазначив, що воно не є об`єктивним та не враховує норми пункту в цілому. З урахуванням відмінності понять «об`єм» та «обсяг», а також того, що розрахунки за природний газ здійснюються виключно в куб. м, переведення в енергетичні одиниці носить виключно інформаційний характер. Отже, визначання об`єму розподілу природного газу побутовим споживачам для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами здійснюється виключно в одиницях об`єму (куб. м) на підставі фактичних даних лічильника природного газу.
		Щодо умов пункту 5.3 Типового договору, відповідач вказав, що норми Кодексу ГРС не містять положень, які регламентують процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовим споживачам до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків та містять виключно процедуру такого приведення для непобутових споживачів, натомість норми цього Кодексу щодо приведення до стандартних умов для побутових споживачів застосовуються виключно при здійсненні перерахунків об`ємів природного газу в куб. м в енергетичні одиниці та надання їх побутовим споживачам інформаційно.
		Також відповідач зазначає про недотримання позивачем вимог законодавства при здійсненні донарахування побутовим споживачам, оскільки чинними нормативно-правовими актами взагалі не визначено величин коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків із побутовими споживачами. Водночас, позивач використовував коефіцієнти, визначені Методикою №116 для суб`єктів  господарювання, що в свою чергу свідчить про дотримання відповідачем принципів справедливості та недопущення дискримінації по відношенню до побутових споживачів приєднаних до мереж позивача при прийнятті оскаржуваної ним постанови.
		Крім того, в обґрунтування власної позиції відповідач посилається на висновки, викладені в рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.05.2019 у справі №560/999/19.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2019 задоволено заяву НКРЕКП про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, призначено у справі судове засідання.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державну регуляторну службу України, а також третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.
		17.05.2019 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли пояснення Міністерства енергетики та вугільної промисловості України щодо позову. Зазначено, що листами від 21.11.2018 №10906/16/7-18 та від 24.01.2019 №864/16.3/7-19 НКРЕКП зверталась до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з проханням надати роз`яснення щодо застосування Методики №595 при розрахунку розміру НВ та ВТВ газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік. У відповідь на вказані листи, листами від 28.12.2018 №03/31-11587 та від 12.02.2019 №03/31-1472 повідомлено НКРЕКП, що розміри НВ і ВТВ газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.12.2015 №847 із застосуванням, в тому числі Методики №595.
		Згідно з додатком до згаданого наказу від 25.12.2015 у №847 обсяг НВ і ВТВ природного газу в газорозподільних системах на 2016 рік АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» складає 27 896 тис. куб.
		Щодо оскаржуваної постанови НКРЕКП від 23.11.2018 №1493 наголошено, що НКРЕКП прийняла дану постанову у зв`язку із зверненнями споживачів природного газу та з метою захисту їх прав. Тому, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України просило відмовити у задоволенні позову АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ».
		24.05.2019 до суду надійшли пояснення Державної регуляторної служби України по даній справі. Зазначено, що асоціація газового ринку звернулась до служби з листом від 22.11.2018 №1118-02 про проведення аналізу проекту постанови НКРЕКП «Щодо заборони операторам ГРМ приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов». 
		За результатами опрацювання проекту постанови НКРЕКП «Щодо заборони операторам ГРМ приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов» Державною регуляторною службою України надано відповідь листом від 05.12.2018 №11728/0/20-18 згідно якого, заборона суб`єктам господарювання вчинення певних дій має постійний, неодноразовий характер та безпосередньо впливає на їх господарську діяльність. Також така заборона впливає на дію/застосування інших норм права, оскільки обмежує суб`єктів господарювання у застосуванні певних підзаконних актів (наказів Міненерго, постанов НКРЕКП, тощо). 
		З огляду на викладене, враховуючи ознаки, визначені статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» проект постанови НКРЕКП «Щодо заборони операторам ГРМ приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов» є регуляторним актом та потребує реалізації процедур, передбачених Законом №1540-VIII в частині прийняття регуляторних актів.
		В ході судових засідань представник позивача підтримала заявлений позов, виходячи з підстав та мотивів, які викладені у позовній заяві та додатково наданих поясненнях.
		Представники відповідача та третьої особи на стороні відповідача проти задоволення заявлених вимог позивача заперечували, у тому числі з підстав, викладених у поданих відзиві та поясненнях на позов.
		Представник третьої особи на стороні позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, в поясненнях третьої особи  від 24.05.2019 міститься прохання до суду, здійснювати розгляд даної справи за відсутності представника Державної регуляторної служби України.
		Враховуючи думку учасників справи та заявлене клопотання, суд здійснював розгляд справи за даної явки сторін.
		Отже, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ», здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі відповідної ліцензії, виданої згідно постанови НКРЕКП згідно постанови від 29.06.2017 №847 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «ЖИТОМИРГАЗ».
		Встановлено, що з жовтня 2018 року АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» здійснено донарахування обсягів, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов природного газу поставленого побутовим споживачам, що створило соціальну напругу і масове невдоволення з боку споживачів, оскільки у жовтні 2018 року в середньому обсяги донарахувань склали 1-1,5% від обсягу фактичного споживання згідно з показами засобів обліку.
		Відповідно до Протоколу №68 засідання НКРЕКП, яке проводилось у формі відкритого слухання 23.11.2018, вирішено прийняти постанови щодо заборони ряду суб`єктів господарювання, серед іншого і АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ», приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов при здійснені комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами.  
		Так, в ході вказаного засідання встановлено, що плановані обсяги ВТВ, які використані при розрахунку тарифу обчислені на підставі Методик №264 та №595. Розміри НВ і ВТВ природного газу в газорозподільних мережах останній раз були затверджені на 2016 рік наказом Міністерством енергетики та вугільної промисловості України від 25.12.2015 №847 та з того часу не переглядались. Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу III Кодексу ГРС очікувані річні об`єми (обсяги) втрат та ВТВ природного газу в ГРС на 2017 рік визначаються НКРЕКП на рівні передбачених об`ємів (обсягів) втрат та ВТВ природного газу в ГРС у тарифі на послуги з розподілу природного газу на 2016 рік відповідного Оператора ГРС. Очікувані річні об`єми (обсяги) втрат та ВТВ природного газу в ГРС на наступні роки (після 2017 року) визначаються НКРЕКП на рівні передбачених об`ємів (обсягів) втрат та ВТВ природного газу в ГРС у тарифі на послуги з розподілу природного газу поточного року, зменшених на показник ефективності, який встановлюється НКРЕКП щороку до 31 грудня і не може перевищувати 5 %. Положеннями розділу 1 Методики №595 визначено, що питомі втрати газу визначаються підприємствами з газопостачання та газифікації розрахунковим шляхом самостійно згідно з даною Методикою і включаються до собівартості транспортування газу цих підприємств. Таким чином, покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу.  Проте, за наявною у НКРЕКП інформацією та з публічних джерел з`ясовано, що переважна більшість Операторів ГРС у платіжних документах за жовтень 2018 року здійснила донарахування побутовим споживачам обсягів, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов.
		Відтак, підставою для прийняття оскаржуваної постанови слугував висновок НКРЕКП про те, що різниця (обсягів газу) у приведенні газу до стандартних умов вже включена, в тому числі і позивачем, до тарифу, внаслідок чого донарахування в платіжних документах споживачам за жовтень 2018 року різниці у приведенні газу до стандартних умов є неправомірним.
		Постановою НКРЕКП від 23.11.2018 №1493, відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» та статті 17 Закону №1540-VIII у зв`язку із зверненнями споживачів природного газу та з метою захисту їх прав: 
		1) заборонено АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами; 
		2) у разі приведення у жовтні 2018 року АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» об`ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» необхідно здійснити за жовтень 2018 року перерахунок об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єктах побутових споживачів відповідно до фактичних показань лічильників природного газу.  
		Позивач не погоджується із постановою НКРЕКП від 23.11.2018 №1493, а тому звернувся до суду із даним позовом.
		Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. 
		У відповідності до частин першої-третьої статті 1 Закону №1540-VIII НКРЕКП є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор (НКРЕКП) є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.
		Згідно зі статтею 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
		Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
		Частинами першою, другою статті 14 Закону №1540-VIII встановлено, що засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію. У разі розгляду Регулятором питання, що містить таємну інформацію, порядок доступу до якої регулюється законом, Регулятор приймає рішення про розгляд такого питання в режимі закритого слухання.
		Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1540-VIII, підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.
		За визначенням, наведеним в статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторний акт - це: 
		- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; 
		- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
		Проаналізувавши постанову НКРЕКП від 23.11.2018 №1493 на предмет її відповідності зазначеним ознакам регуляторного акту суд дійшов висновку, що вказана постанова не спрямована на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.
		Незважаючи на те, що вказана постанова хоча і направлена на неодноразове застосування, однак не скасовує, не встановлює та не змінює норми права, направлена стосовно конкретно визначеної особи - позивача, а отже, за сукупністю ознак, що наведені в статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», не підпадає під визначення поняття регуляторного акта.
		Викладені у поясненнях Державної регуляторної служби України від 24.05.2019 та листі Державної регуляторної служби України від 05.12.2018 за вих. №11728/0/20-1, висновки Державної регуляторної служби України про те, що постанова НКРЕКП від 23.11.2018 №1493 відповідає ознакам регуляторного акта, суд не враховує, адже такі висновки зроблені за результатом аналізу проекту постанови «Щодо заборони операторам ГРМ приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов», а не безпосередньо постанови НКРЕКП від 23.11.2018 №1493. При цьому, проект вказаної постанови дійсно був спрямований на невизначене коло осіб. 
		До того ж, процедурні питання, пов`язані з проектом постанови «Щодо заборони операторам ГРМ приводити об`єми використаного природного газу побутовим споживачам до стандартних умов» не є предметом розгляду даного спору, з урахуванням того, що позивачем оскаржується безпосередньо постанова НКРЕКП від 23.11.2018 №1493. 
		Стосовно ж посилань відповідача на те, що покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, а отже і стягнення додаткових плат (фактично подвійних) із побутових споживачів є неправомірним (оскільки такі витрати вже включені у тариф Ліцензіата та сплачуються побутовими споживачами), суд зазначає наступне.
		Відповідно до пунктів 1.1-1.5 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 23.11.2011 №737 «Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах», річні обсяги НВ і ВТВ природного газу в газорозподільних мережах розраховуються відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 №264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за №570/7891, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 №264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за №571/7892, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 №595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 за №1224/8545. 
		Газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками, зазначеними в підпункті 1.1 пункту 1 цього наказу, розраховують річні обсяги НВ і ВТВ природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
		На підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів НВ і ВТВ природного газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри НВ і ВТВ природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.
		Затверджені розміри НВ і ВТВ природного газу є максимально допустимими для певного року.
		У разі непогодження розрахованих газорозподільним підприємством річних обсягів НВ і ВТВ природного газу Міністерство енергетики та вугільної промисловості України надає йому вмотивовану відмову.
		Суд зазначає, що НВ і ВТВ природного газу визначаються із застосуванням Методик №264 та №595. При цьому, визначення саме питомих витрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, здійснюється із урахуванням Методики №595.
		Встановлено, що позивачем подавались до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України обсяги НВ і ВТВ природного газу в газорозподільних системах на 2016 рік АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» в загальному розмірі 45  155,6 тис. куб. м, в тому числі згідно Методики №595 - 10 190,1 тис. куб. м.
		Згідно з додатком до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.12.2015 №847, яким були затверджені розміри НВ і ВТВ газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік, обсяг НВ і ВТВ природного газу в газорозподільних системах на 2016 рік АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» становив 27  896 тис. куб. м.
		В обґрунтування правомірності постанови НКРЕКП від 23.11.2018 №1493, з посиланням на лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28.12.2018 №03/31-11587 зазначено, що про включення позивачем до тарифу питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об`єму газу до стандартних умов, в той час як у складі тарифу такі витрати позивача вже закладені.
		Разом з цим, суд зазначає, що в листі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28.12.2018 №03/31-11587 буквально зазначено, що наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.12.2015 №847 затверджено розміри НВ і ВТВ газорозподільних підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік. При цьому, повідомлено, що в листах оператори газорозподільних систем вказували, що при розрахунку обсягів НВ і ВТВ природного газу на 2016 рік застосовані Методики №264 та Методика №595.
		Відповідно до буквального тлумачення зазначеного листа Міненерго, операторами ГРС лише розраховані показники ВТВ, адже інформації про включення до розміру НВ і ВТВ різниці у приведенні газу до стандартних умов, лист не містить.
		Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Суд не знаходить серед наданих відповідачем матеріалів належних доказів включення позивачем різниці у приведенні газу до стандартних умов до ВТВ та зазначає, що саме відповідач як суб`єкт владних повноважень, посилаючись в обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови на подвійне включення позивачем різниці у приведенні газу до стандартних умов до ВТВ, повинен довести такі обставини. Однак, відповідач не виконав даного обов`язку.
		З урахуванням викладеного, відсутні підстави вважати, що наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.12.2015 №847 затверджено НВ і ВТВ, обраховані, в тому числі АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ», із застосуванням Методики №595. 
		Водночас, різниця між розміром НВ і ВТВ заявленим АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» та затвердженим наказом від 25.12.2015 №847, жодним чином не підтверджує доводи відповідача в цій частині.
		Крім того, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що позивач погодився із розміром ВТВ, затвердженим наказом від 25.12.2015 №847, адже не оскаржив такого наказу та постанови НКРЕКП від 15.12.2016 №2285, якою затвердженого для АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» тариф на послуги з газопостачання до складу якого включено ВТВ згідно наказу від 25.12.2015 №847.
		Так, питання оскарження постанови НКРЕКП від 15.12.2016 №2285 жодним чином не впливає на підтвердження/спростування обставин включення позивачем в жовтні 2018 року до тарифу на розподіл природного газу обсягів втрат природного газу при його вимірюванні побутовими лічильниками в разі не приведення об`єму газу до стандартних умов.
		Водночас встановлено, що у рамках адміністративної справи №826/15013/18 АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» оскаржує бездіяльність НКРЕКП з перегляду тарифу на послуги з розподілу природного газу для АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» у бік економічно обґрунтованого, в тому числі шляхом включення у його структуру компенсації недоотриманої тарифної виручки з ВТВ за період з 2014 року по І півріччя 2018 року в розмірі 240  537,94 тис. грн без ПДВ. 
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що обсяги втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об`єму газу до стандартних умов, не були затверджені наказом Міненерго від 25.12.2015 №847 та в подальшому не входили у встановлений НКРЕКП тариф на розподіл природного газу.
		Надаючи правову оцінку доводам відповідача про те, що норми Кодексу ГРС щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунків об`ємів природного газу з кубічних метрів в енергетичні одинці, в той час як розрахунки за природний газ на сьогодні здійснюються виключно в кубічних метрах, а переведення в енергетичні одиниці має виключно інформаційний характер, суд зазначає слідуюче.
		Розділом ІХ Кодексу ГРС врегульовано правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі.
		Пунктами 1, 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу визначено, що комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРС, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
		Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
		АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ», як оператор ГРС відповідно до вимог пунктів 2-3 глави 2 розділу і Кодексу ГРС виконує функції розподілу природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу, формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об`єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу тощо.
		Також АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» як оператор ГРС здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі.
		Пунктом 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС передбачено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРС (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.
		Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.
		На переконання відповідача, вказана норма щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунку об`єму природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці.
		Однак суд вважає, що норма пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС дає змогу дійти однозначного висновку про те, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, шляхом: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) переведення об`єму газу, приведеного до стандартних умов в одиниці енергії.
		До того ж, за вимогами абзацу шостого пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС, оператор ГРС зобов`язаний за підсумками місяця, але не пізніше 8-го числа, наступного за розрахунковим місяцем, опублікувати на власному сайті фактичні дані щодо розміру середньозваженої вищої теплоти згоряння природного газу за кожним маршрутом; передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача, інформацію про величину коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об`єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також розмір спожитого обсягу енергії природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт·год, Гкал, МДж (абзац третій пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС).
		Відповідно, на позивача покладено обов`язок при комерційному обліку газу, в тому числі, здійснювати дві окремі процедури: 
		1) приведення газу до стандартних умов; 
		2) розрахунок спожитого обсягу енергії природного газу, про який повідомляється споживача в платіжному документі.
		За таких обставин посилання відповідача в цій частині судом відхиляються, як такі що суперечать вимогам Кодексу ГРС.
		У відповідності до абзацу першого пункту 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРС, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
		Згідно пункту 6 частини першої статті 17 Закону №1504-VIII, для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до закону.
		На виконання зазначених вимог Кодексу ГРС та Закону №1504-VIII НКРЕКП 30.09.2015 прийнято постанову №2498 «Про затвердження типового договору розподілу природного газу».
		Відповідно до пункту 1.2 Типового договору умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу ГРС.
		Згідно пункту 37 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
		Відповідно до пункту 4 розділу 1 Глави І Кодексу ГРС споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ,  яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
		Розділ V Договору містить порядок обліку природного газу, що передається Споживачу.
		Пункт 5.1 Договору визначає, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРС та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.
		Згідно пунктом 5.2 Договору визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРС та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим Договором.
		В пункті 5.3 Договору передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі ГРС.
		З урахуванням наведеного суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що норми Кодексу ГРС не містять положень, які регламентують процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсягах (куб. м) та містять виключно процедуру такого приведення для непобутових споживачів. Водночас, посилання позивача на пункт 5.3 Типового договору в цій частині є обґрунтованими.
		В свою чергу, за змістом абзацу другого пункту 3 глави 1 розділу IX Кодексу ГРС питання приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов врегульовано розділом XV Кодексу ГРС.
		Так, пунктом 6 глави 1 розділу XV Кодексу ГРС визначено, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики №116.
		Відповідач зазначає, що Кодекс ГРС не містить положень, які регулюють процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, адже Методика №116 поширюється виключно на суб`єктів господарювання. Жодним нормативно-правовим актом не визначено коефіцієнтів приведення до стандартних умов  обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами 
		Дійсно, відповідно до пункту 2 Методики №116, її дія поширюється на суб`єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб.
		Однак, суд звертає увагу на те, що пункт 6 глави 1 розділу XV Кодексу ГРС вказує на необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який зазначений в додатках до Методики №116, а не власне самої Методики №116. Тобто, дана норма пов`язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком, процедурою чи колом споживачів, що визначені Методикою №116, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до цієї Методики.  
		Відповідні коефіцієнти містяться в додатках до Методики №116, тому є безпідставними посилання відповідача на те, що відсутні величини коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні розрахунків із побутовими споживачами.
		Відтак нормами Кодексу ГРС та Типового договору, які затверджені Регулятором, встановлено обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу. Тому, проведення позивачем таких дій в жовтні 2018 року є правомірним.
		Посилання відповідача на висновки Хмельницького окружного адміністративного суду, що викладені у рішенні від 06.05.2019 №560/999/19, суд не враховує, адже станом на час розгляду даної справи вказане рішення не набрало законної сили. 
		При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Зазначений висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
		Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно всім доводам сторін. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.
		Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів в межах спірних правовідносин, в той час, як відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не виконано, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач за відсутності достатніх правових підстав заборонив позивачу приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за природний газ шляхом винесення спірної постанови, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позову та  вжиття заходів для відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача шляхом визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП від 23.11.2018 №1493.
		Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у справі платіжного доручення №26 від 03.01.2019 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України, 
		 
		вирішив:
		 
		Адміністративний позов Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНИХ СИСТЕМ «ЖИТОМИРГАЗ» задовольнити повністю.
		Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.11.2018 №1493 «Щодо заборони ПАТ «ЖИТОМИРГАЗ» приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами».
		Стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за рахунок бюджетних асигнувань на користь Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНИХ СИСТЕМ «ЖИТОМИРГАЗ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Позивач - Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНИХ СИСТЕМ «ЖИТОМИРГАЗ» (місцезнаходження юридичної особи: 10002, місто Житомир, вулиця Фещенка-Чопівського, будинок 35; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03344071.
		Відповідач - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (місцезнаходження юридичної особи: 03057, місто Київ, вулиця Смоленська, будинок 19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39369133).
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державна регуляторна служба України (місцезнаходження юридичної особи: 01011, місто Київ, вулиця Арсенальна, будинок 9/11, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39582357).
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (місцезнаходження юридичної особи: 01601, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 30, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 37471933). 
		Повний текст рішення складено 24.06.2019.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                 О.М. Чудак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...