Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/13988/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 25.06.2019. Зареєстровано: 26.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2019.
Дата набрання законної сили: 14.09.2021
Результат оскарження 14.09.2021 Апеляційний суд міста Києва: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/753/128/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016100020000763

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА 
		 
		справа № 753/13988/16-к
		провадження № 1-кп/753/128/19
		 
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"26" квітня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
		Головуючого судді                     ОСОБА_1 ,
		суддів                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретарів                 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		                            ОСОБА_6 ,
		прокурорів                         ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		потерпілої                         ОСОБА_9 ,
		захисника                         ОСОБА_10 ,
		обвинуваченого                     ОСОБА_11 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження по обвинуваченню:
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Тхорівки Сквирського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, не працюючого, освіта середня-спеціальна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.115, ч. 1 ст. 185 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		26.01.2016 року о 11 годині 30 хвилин ОСОБА_11 перебуваючи в квартирі АДРЕСА_4 , де він проживав разом з ОСОБА_9 та в цей час до кухні квартири зайшла сестра останньої ОСОБА_12 , з якою ОСОБА_11 вступив в словесний конфлікт на побутовому ґрунті з приводу спільного проживання в квартирі та користування майном. ОСОБА_11 не бажаючи продовжувати конфлікт з ОСОБА_13 пішов в свою кімнату. Згодом, ОСОБА_11 , вийшов до загального коридору квартири АДРЕСА_5 палити цигарку, куди також вийшла ОСОБА_12 . Перебуваючи на загальному коридорі за вказаною вище адресою, ОСОБА_14 знову вступив з ОСОБА_12 в словесний конфлікт на побутовому ґрунті. Після словесних взаємних образ, ОСОБА_11 , умисно, з метою вбивства, бажаючи та передбачаючи настання смерті іншої людини, тобто ОСОБА_12 , правою рукою взяв за шию потерпілу та став здушувати її до моменту, коли остання перестала подавати ознаки життя, тим самим заподіявши смерть потерпілій ОСОБА_12 .
		До смерті ОСОБА_12 призвела механічна асфіксія внаслідок задушення руками.
		Крім того, 26.01.2016 року приблизно о 14 годині 30 хвилин, ОСОБА_14 , перебуваючи на загальному коридорі 12 поверху, 2-го під`їзду, будинку АДРЕСА_6 , переконавшись, що потерпіла ОСОБА_12 мертва та упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи протиправно, умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав жіночу сумку ОСОБА_12 вартістю 100 грн., в якій знаходились мобільний телефон «Samsung F480» чорного кольору, вартістю 3000 гривень, мобільний телефон «Sony Xpersa C C2305» чорного кольору, вартістю 1000 гривень, шкіряні рукавички чорного кольору, вартістю 500 гривень, парасолька білого кольору з блакитними та бежевими візерунками, вартістю 200 гривень, а також зняв з її тіла золотий ланцюжок із золотим хрестиком, загальною вартістю 5000 гривень, золоті сережки, вартістю 3000 гривень, завдавши при цьому матеріальної шкоди на загальну суму 12800 гривень. Після вчинення злочину ОСОБА_11 з місця вчинення злочину зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
		Допитаний всудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_11 свою винуватістюу вчиненихзлочинах невизнав повністю. ОСОБА_11 в судовому засідання показав, що 26.01.2016 року вони з ОСОБА_9 знайшли на загальному коридорі ОСОБА_15 . Він одразу викликав швидку допомогу і з самого початку проходив по даній справі свідком. У райвідділі йому диктували, що писати. Його морально і фізично принижували, тиснули на нього, тому він підписав зізнання. На слідчому експерименті йому говорили, якою рукою він душив потерпілу. Згоди на проходження поліграфу він не надавав. Ніякого відношення до вбивства ОСОБА_12 та крадіжки він не має.
		 
		Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим у вчиненні злочину, вина обвинуваченого знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду та підтверджується наступними доказами.
		 
		Потерпіла ОСОБА_9  в суді показала, що 26.01.2016 року зранку вона збиралась на роботу, поспілкувалась з сестрою ОСОБА_16 пішла на роботу. Сестра в цей день збиралась їхати до двоюрідної сестри. Біля 09.00 години ранку вона зустрілась на станції метро Харківська з ОСОБА_11 , який йшов з роботи. Біля 11.00 години ранку вона подзвонила ОСОБА_11 , він був вдома і був сонний. В той же день, ввечері її зустрів ОСОБА_11 , вони прийшли додому та повечеряли. Коли вийшли на загальний коридор покурити, почули гуркіт, за дверима на загальному балконі. ОСОБА_14 пішов подивитись що там, двері були закриті, чимось підперті, коли вони їх відкрили, то знайшли мертву ОСОБА_16 , вона лежала в коридорі. В травні місяці затримали ОСОБА_11 . На її думку, ОСОБА_11 не міг вбити її сестру. Вони жили втрьох, конфлікти іноді у них виникали, але відносини були звичайними.
		 
		Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що разом з ОСОБА_16 проживав протягом 10 років. На момент її смерті, вони вже не жили разом. Напередодні, 25.01.2016 року ОСОБА_17 приїжджав до ОСОБА_16 , від неї одразу поїхав на роботу. ОСОБА_16 збиралась їхати до своєї двоюрідної сестри. Йому відомо, що у ОСОБА_11 з ОСОБА_16 були конфлікти та напружені стосунки. ОСОБА_16 намагалась не спілкуватись з ОСОБА_11 .
		 
		В судовому засіданні, в порядку встановленому ст. 358 КПК України досліджені документи.
		Протокол огляду місця події від 26.01.2016 року, відповідно до якого предметом огляду являється сходинкову клітина 12 поверху будинку АДРЕСА_6 . На коридорі при виході на балкон знаходиться труп ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с.4-17)
		Висновок експерта № 269/2 від 03.03.2016 року, відповідно до якого до смерті ОСОБА_12 призвела асфіксія внаслідок задушення руками. Знайдені при досліджені трупа садна на обличчі та шиї з крововиливами в підлеглі м`які тканини, садна на лівій кисті утворились при дії тупих предметів з обмеженою контактною поверхнею. Форма, розміри та розташування ушкоджень на шиї вказують на те, що асфіксію спричинило тривале стиснення ділянки шиї руками. Задушення руками, як вид механічної асфіксії має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 18-21).
		Вказаний висновок є належно мотивованим, науково обґрунтованим, складений висококваліфікованим експертом, що має достатній досвід і стаж експертної роботи, на підставі ретельного дослідження всіх матеріалів кримінального провадження, яким не суперечить, відповіді та висновки експерта, його роз`яснення та уточнення висновку повні та вичерпні, не допускають подвійного тлумачення і суперечностей, які потребували б додаткового роз`яснення, а тому суд кладе його в основу вироку.
		Протокол огляду місця події від 12.03.2016 року, відповідно до якого об`єктом огляду є кімната охорони за адресою: АДРЕСА_7 на території ТОВ «Укр Еко». В вказаній кімнаті на дивані знаходиться чорно-коричнева сумка з назвою «Giorgio Ferilli» з особистими речами ОСОБА_12 (т. 1 а.с.22-31).
		Протокол огляду місця події від 13.03.2016 року, відповідно до якого об`єктом огляду є кімната охорони за адресою: м. Київ, вул. Вакуленчука, 4 на території ТОВ «Укр Еко». В ході даного огляду місця події, громадянин ОСОБА_18 надав для вилучення чорний пакет з надписом «BMW», в якому знаходилась сумка з особистими речами ОСОБА_12 , яку він знайшов при огляді прилеглої території (т.1. а.с.32-38).
		Аналіз моніторингу з`єднань операторів стільникового зв`язку, що проведений на підставі ухвали Дарницького районного суду про дозвіл на проведення тимчасового доступу до документів, згідно якого встановлено, що термінали мобільного зв`язку, якими користувався ОСОБА_11 на момент вбивства, знаходились в зоні дії базових станцій стільникового зв`язку, що розташовані у безпосередній близькості до місця, де виявлено труп ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 40-44, 45-57).
		Протокол перегляду відеозапису, який був також переглянутий в судовому засіданні, з якого вбачається, що ОСОБА_11 був останній хто зустрічався з потерпілою в день вбивства. 26.01.2016 року о 09.26 годині ОСОБА_11 зайшов до під`їзду з роботи. О 14.02 годині ОСОБА_11 спустився та вийшов з під`їзду, після чого повернувся о 14.26 годині, в період настання смерті ОСОБА_12 . Також вказаним відео встановлено, що 26.01.2016 року о 17.56 годині ОСОБА_11 вийшов з під`їзду та в лівій руці тримає чорний поліетиленовий пакет, о 20.38 годині ОСОБА_11 повернувся з пакетом білого кольору в лівій руці (т. 1 а.с. 60-74).
		Протокол слідчого експерименту від 31.03.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_11 в присутності понятих та свого захисника, за адресою: м. Київ, вул. Вербицького, 9-є на 12 поверсі показав, як відбувались вбивство громадянки ОСОБА_12 , механізм її задушення, що прямо узгоджується з висновком експерта № 269/2 від 03.03.2016 року, з приводу того, що смерть ОСОБА_12 відбулась внаслідок задушення руками(т. 1 а.с. 75-77).
		Доводи захисника ОСОБА_10 та обвинуваченого з приводу того, що вищевказана процесуальна дія була проведена під тиском, та ОСОБА_11 говорили, як відбувалось вбивство громадянки ОСОБА_12 колегія суддів відкидає, оскільки вказаний слідчий експеримент був проведений за участю захисника ОСОБА_19 та понятих, доповнень та зауважень в учасників слідчої дії не було.
		Висновок судово-психіатричного експерта № 474 від 16.06.2016 року, згідно якого ОСОБА_11 на період часу, до якого відноситься правопорушення, в якому він підозрюється, будь-яким стійким хронічним чи тимчасовим хворобливим психічним розладом не страждав і за своїм психічним станом тоді він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час ОСОБА_11 також психічно здоровий і за своїм психічним станом може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і постати перед слідством і судом (т. 1 а.с.78-79).
		Протокол пред`явлення предметів для впізнання за фотознімками від 22.07.2016 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_9 серед пред`явлених предметів впізнала поліетиленовий пакет, який вона приносила з роботи та яким користувались всі мешканці її квартири АДРЕСА_8 в побуті (т. 1 а.с.80-82).
		Вказані докази являються належними та допустимим і покладаються судом в основу вироку.
		Крім того, в судовому засіданні був досліджений експертний висновок психофізіологічного дослідження достовірності показань ОСОБА_11 з метою виявлення ознак прихованої інформації, згідно з яким на основі загального аналізу психофізіологічних реакцій, отриманих в ході проведеного дослідження поліграфом ОСОБА_20 , зроблено висновки, ОСОБА_11 володіє прихованою винною інформацією про обставини вбивства ОСОБА_12 ; ОСОБА_11 стало відомо про вбивство в момент вбивства, в процесі вбивства, в момент вбивства він знаходився на місці вбивства, йому відомий механізм спричинення тілесних ушкоджень, спосіб вбивства, дії злочинця по відношенню до потерпілої в процесі вбивства, місце викидання речових доказів, вид і особливості пакету, в якому були викинуті речі вбитої, та інші обставини злочину. Зафіксовані в процесі дослідження реакції дозволяють з великим ступенем вірогідності стверджувати, що мотивом вбивства послужили певна образа, погрози зі сторони потерпілої, сварка на побутовому ґрунті; в процесі дослідження неодноразово були відмічені вербальні та невербальні признаки вияву нещирої поведінки, відмічались спроби внутрішньої протидії отриманню інформації штучно створюваними зовнішніми перешкодами. При цьому, при проведенні тестів, присвячених конкретним обставинам вбивства (місце, спосіб, вид, локалізація тілесних ушкоджень) відмічено значний ріст показників внутрішньої агресії, що також свідчить про наявність прихованої інформації (т. 1 а.с.102-111).
		Допитана в судовому засіданні експерт-поліграфолог ОСОБА_20 підтвердила свій висновок, суду показала, що вищевказане дослідження проводилося з ОСОБА_14 за його письмової згоди. В ході дослідження були отримані значні психофізичні реагування, що свідчать про те, що ОСОБА_14 володіє прихованою інформацією про вбивство ОСОБА_12 . На ряд заданих питань, від ОСОБА_14 , були отримані певні реакції. Крім того, при пред`явленні обвинуваченому ОСОБА_14 пакетів, від нього була отримана позитивна реакція на пакет з емблемою «БМВ». Після всього дослідження, було зроблено висновки, що ОСОБА_14 володіє інформацією з приводу вбивства ОСОБА_12 .
		Також бувдосліджений протоколза результатамипроведення негласноїслідчої (розшуковоїдії)від 15.07.2016року,яка булапроведена напідставі УхвалиАпеляційного судум.Києві від19.05.2016№01-7655т/НСД,та відповіднодо якогодо дослідженоговідеозапису всудовому засіданні встановлено, що в ході вільної бесіди ОСОБА_11 з працівниками карного розшуку ОСОБА_11 повідомляє обставини вчиненого ним злочину, повідомляє, причини, які передували вбивству та його дії після вбивства. Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_14 жалкує про свій вчинок, кається. (т. 1 а.с.133)
		Вирішуючи питаннящодо доводівзахисника ОСОБА_10 та обвинуваченого з приводу того, що останнім не була надана згода на проходження поліграфу, те, що ОСОБА_20 не є судовим експертом, відомості відносно неї відсутні в Державному реєстрі атестованих судових експертів, тому вказаний доказ не може бути належним і допустимим, колегія суддів приходить до наступного висновку.
		 
		Так, положеннями ст.84КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		За визначенням поліграф (детектор брехні) є різновидом психофізіологічної апаратури і являє собою комплексну багатоканальну апаратну методику реєстрації змін психофізіологічних реакцій людини у відповідь на пред`явлення за спеціальною схемою певних психологічних стимулів; аналіз інформації, отриманої від людини в процесі опитування за допомогою поліграфа, як стверджується, дає змогу одержувати необхідну орієнтувальну інформацію та виявляти ту, яку людина приховує.
		Положеннями чинного кримінального процесуального законодавства не передбачена можливість перевірки правдивості показань особи, в тому числі обвинуваченого, із застосуванням поліграфа («детектора брехні») або прийняття судом в якості доказу отриманих таким чином відомостей, які носять орієнтовний характер.
		З огляду на викладене, зважаючи на те, що висновок психофізіологічного опитування особи з використанням поліграфа, не відноситься до висновків експерта чи документів в розумінні глави 4КПК України «Докази і доказування», а також беручи до уваги відсутність нормативно-правового акту, що врегульовує питання проведення судової експертизи (психофізіологічне дослідження з використанням поліграфу (детектору брехні) для цілей кримінального провадження, зокрема із визначенням основних принципів використання поліграфа, випадків, в яких це заборонено, кола осіб, які не можуть бути піддані такій перевірці, часових рамок, протягом яких після скоєння інкримінованого злочину особа може бути піддана такій перевірці, суд не вбачає підстав для визнання вказаного документу доказом наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для даного кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Враховуючи викладене, колегія суддів, експертний висновок психофізіологічного дослідження достовірності показань ОСОБА_11 не бере до уваги та визнає його недопустимим доказом.
		Також, суд не отримав відомостей від сторони обвинувачення, що експерт-поліграфолог ОСОБА_20 включена до Державного реєстру атестованих судових експертів як експерт та наявності у неї кваліфікації «поліграфолога».
		Крім того, виходячи з вимог ч. 2 ст. 28 Конституції України відповідні опитування, як різновид медико-психологічних дослідів, можуть проводитися тільки за наявності письмової згоди особи, яка їх проходитиме. Водночас, незважаючи на те, що вказані експертні висновки містять інформацію, що психофізіологічне дослідження було проведено після отримання згоди ОСОБА_11 , однак у наданих стороною обвинувачення матеріалах письмова згода останнього на проведення психофізіологічного дослідження (письмова розписка, підпис тощо) відсутня. Таким чином, суд ставить під сумнів застосування поліграфа за згодою ОСОБА_11 що є істотним порушенням прав та свобод людини.
		Одночасно, стверджуючи про недопустимість доказів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих дій, а саме інформації, яка міститься в протоколі про результати аудіо контролю особи від 15.07.2016 року, яка була проведена на підставі Ухвали Апеляційного суду м. Києві від 19.05.2016 №01-7655т/НСД), захисник ОСОБА_10 в суді вказував на те, що при виконанні вимог ст.290 КПК України стороною обвинувачення не було надано для ознайомлення вищевказану ухвалу Апеляційного суду м. Києва про дозвіл на проведення негласних слідчих дій  аудіо контроль особи, а отже, захист не мав можливості переконатися в законності джерел отримання цих доказів.
		Враховуючи вказані обставини, колегія суддів приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК Українипрокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
		Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.
		Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.
		Таким чином суд визнає недопустимими доказами дані, отримані в ході проведення негласних слідчих розшукових дій аудіо контролю особи та зафіксовані в протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 15.07.2016 року, в зв`язку з ненаданням стороною обвинувачення стороні захисту ухвали, яка надавала дозволи на проведення таких заходів.
		Вказана позиція міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №751/7557/15-к від 16.01.2019.
		Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, безпосередньо дослідивши, надані докази сторонами кримінального провадження, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог положень процесуальних законів чинних на момент проведення процесуальних дій, приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_14 .
		Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, а також незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_11 не визнав своєї вини в інкримінованому йому злочині, колегія суддів приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого доведена в повному обсязі, підтверджується сукупністю досліджених доказів, які визнані належними та допустимими.
		Позицію обвинуваченого ОСОБА_14 суд розцінює як позицію захисту, з метою уникнення відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості.
		Таким чином, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_14 своїми умисними діями вчинив вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України.
		Відповідно до ст. 66 КК України обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченому судом не встановлено.
		Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.
		Призначаючи вид та міру покарання, суд у відповідності до ст.65КК України враховує, що ОСОБА_14 вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який являється раніше не судимим, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, та вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі.
		При призначенні остаточного покарання обвинуваченому за сукупністю злочинів суд відповідно до ст.70КК України вважає за необхідне застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим. 
		Визначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, призначає міру покарання у виді позбавлення волі, яка буде необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
		Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.
		Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, ст. 70 КК України, 
		 
		З А С У Д И В :
		ОСОБА_11  визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:
		за ч. 1 ст.115КК України у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.
		за ч. 1 ст.185КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
		Відповідно до ст.70КК України призначити ОСОБА_11 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_14 обчислювати з 01.06.2016 року.
		На підставі ст. 72 КК України ОСОБА_14 у строк покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 01.03.2016 року до вступу вироку в закону силу.
		Міру запобіжного заходу ОСОБА_14 у виді тримання під вартою залишити без змін.
		Речові докази: поліетиленовий пакет «BMW», жіноча сумка «Giorgio Ferilli» з речами всередині, одяг ОСОБА_12 , а сам: куртка, светр, джинсові штани з ременем, сапожки, колготи, нижня білизна, зрізи нігтьових пластин з обох рук ОСОБА_9 які зберігають в камері схову речових доказів Дарницького УП ГУНП у м. Києві  знищити.
		Стягнути з  ОСОБА_11  на користь держави 4760 гривень 26 копійки за проведення експертиз.
		Вирок може бути оскаржений до Київського Апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
		 
		Головуючий суддя
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...