Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/331/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України, з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.06.2019. Зареєстровано: 26.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2019.
Дата набрання законної сили: 13.11.2019
Номер судового провадження: П/9901/331/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		24 червня 2019 року 
		Київ
		 
		справа №9901/331/19
		адміністративне провадження №П/9901/331/19
		 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до  Президента України про визнання протиправними та нечинними указів,
		 
		УСТАНОВИВ:
		18 червня 2019 року ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Президента України (вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220), у якій просить визнати протиправними та нечинними Укази Президента України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» №    694/2014 від 27 серпня 2014 року та «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» № 715/2014 від 10 вересня 2014 року.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені спірні укази є незаконними, оскільки видані на підставі Закону України від 20 квітня 2000 року № 1682-III «Про природні монополії» (далі - Закон № 1682-III), положення якого щодо відповідних повноважень Президента України визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 08 липня 2008 року у справі №    14-рп/2008.
		Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за даним позовом, Суд виходить із наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
		Відповідно до ч. 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в ч. 2 ст. 19 КАС України, а саме справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених п. 9, 10 ч. 1 цієї статті.
		Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій, і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
		За позицією ОСОБА_1 Президент України на підставі оскаржуваних указів, які на його думку, є незаконними та підлягають скасуванню, утворив юридичну особу - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у зв`язку з чим йому, як споживачу житлово-комунальних послуг, надходять рахунки на оплату житлово-комунальних послуг за тарифами, які встановлені нібито незаконно створеною юридичною особою, і з якими не погоджується позивач. Зазначені порушення надають йому право на оскарження указів № 694/2014 і № 715/2014 у судовому порядку.
		Надаючи оцінку зазначеним доводам позову, Суд не приймає правову позицію позивача, виходячи з таких міркувань.
		Відповідно до п. 18 ч. 1   ст. 4 КАС України   нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
		Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1    ст. 4 КАС України).
		За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
		Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.
		Натомість індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
		З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує своєї дії фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин.
		Як слідує зі змісту оспорюваних указів № 694/2014 і № 715/2014, вони стосуються створення, організації та діяльності визначеної в ньому юридичної особи, а саме Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, тобто є актами індивідуальної дії, які не містять загальнообов`язкових правил поведінки, передбачають індивідуалізовані приписи щодостворення та регулювання діяльності    зазначеного органу, а отже, адресовані одній особі, не регулюють певний вид суспільних відносин, і вичерпують свою дію після їх реалізації.
		Крім того, Верховна Рада України ухвалила Закон України від 22 вересня 2016 року №   1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», яким визначила правовий статус Національної комісії, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення, у зв`язку з чим укази № 694/2014 і № 715/2014 вичерпали свою дію і не регулюють правовідносини щодо організації та діяльності цієї комісії.
		Тобто спірні укази не породжують для ОСОБА_1 жодних прав та обов`язків, що відповідно не надає позивачу права на захист, а саме: права на звернення до суду із цим адміністративним позовом.
		У зв`язку з наведеним, Суд дійшов висновку про те, що вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та нечинними Указів Президента України  не віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
		При цьому, Суд роз`яснює, що в силу того, що спірні укази не породжують для ОСОБА_1 жодних прав та обов`язків, то юридичний спір, який би потребував вирішення судами, у даному випадку відсутній.    
		За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто    як поняття,    що стосується тих спорів, які непідлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
		Таку правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі №    9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 27 лютого 2019 року у справі №9901/798/18.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Керуючись статтями 22, 170, 248, 266, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, ?
		 
		УХВАЛИВ:
		Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправними та не чинними Указів Президента України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» №    694/2014 від 27    серпня 2014 року та «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» №    715/2014 від 10 вересня 2014 року.
		Ухвала Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
		Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення.
		 
		 
		 
		...........................
		 
		 
		Л.О. Єресько,
		Суддя Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...