Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/6744/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Службове підроблення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2019.
Дата набрання законної сили: 20.06.2019
Номер судового провадження: 51-9925км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017030010004015

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		20 червня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа №161/6744/18
		Провадження № 51-9925км18
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого    ОСОБА_1 ,
		суддів:   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретаря 
		судового засідання ОСОБА_4 ,
		 
		за участю:
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року про повернення його апеляційної скарги на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2018 року щодо ОСОБА_8 . 
		 
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами обставини
		 
		Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2018 року затверджена угода про визнання винуватості від 25 квітня 2018 року, укладена між прокурором відділу прокуратури Волинської області ОСОБА_9 та підозрюваним ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12017030010004015, а обвинувачений ОСОБА_8 визнаний винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
		 
		Ухвалою Волинського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року повернуто апеляційну скаргу  ОСОБА_7 , як таку, що подана особою, яка не має права її подавати на вищевказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 .
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала та короткий зміст заперечень на касаційну скаргу 
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_7 порушує питання про перегляд вказаного ним судового рішення у касаційному порядку. Висуває вимогу про скасування оскаржуваної ухвали судді апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановлений вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2018 року щодо ОСОБА_8 стосується його прав та інтересів, у зв`язку з чим суддя апеляційного суду безпідставно повернув апеляційну скаргу всупереч позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові №5-347кс15 від 03 березня 2016 року.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		Захисник ОСОБА_6 не заперечував проти задоволення касаційної скарги.
		 
		Прокурор ОСОБА_5 просив оскаржувану ухвалу скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		 
		Мотиви суду
		 
		Заслухавши доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до такого висновку. 
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке порушення, яке згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		 
		При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом встановлено правильність доводів ОСОБА_7 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, допущене апеляційним судом при вирішенні питання про прийняття його апеляційної скарги на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2018 року щодо ОСОБА_8 .
		 
		Так, ст. 398 КПК України визначено, що апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогамстатті 396цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
		 
		При цьому відповідно до п.2 ч.2 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
		Перелік суб`єктів, що мають право на подання апеляційної скарги, визначено ст. 393 КПК України. Одночасно ст. 394 КПК України передбачає особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень, зокрема, частиною 4 вказаної статті визначено, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
		1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановленихчастинами четвертою,шостою,сьомою статті 474цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;
		2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно зчастиною четвертою статті 469цього Кодексу угода не може бути укладена.
		Проте, окрім норм п. 17 ч. 1 ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24, ч. 4 ст. 394 КПК України, які призначені гарантувати доступ до правосуддя, цей основоположний принцип верховенства права гарантує Конституція України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 3 ст. 129).
		 
		Поняття «забезпечення права» за своїм змістом є більш широким поняттям, ніж поняття «право», яке використовується у главі 31 КПК України (провадження в суді апеляційної інстанції), бо воно передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію чи касацію.
		 
		Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію права на оскарження у більш широкому розумінні, ніж у главі 31 КПК України, кореспондується із положеннями статті 24 КПК України й розширює коло учасників судового процесу, яким забезпечується конституційне право на оскарження судових рішень.
		 
		Офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень, серед яких Рішеннях Конституційного Суду № 6-зп від 25 листопада 1997 року,№ 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року, № 9-зп від 25 грудня 1997 року, № 11рп/2012 від 25 квітня 2012 року висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному;гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (зокрема, пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11рп/2012).
		Право на оскарження судових рішень у судах є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129) (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11рп/2012).
		Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
		Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи;в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
		Відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті 24 цього Кодексу.
		 
		На цьому також наголошує Верховний Суд України в своїй постанові від 03 березня 2016 року №5-347кс15, врахування висновків якого згідно з вимогами ч. 1 ст. 458 КПК України є обов`язковим.
		 
		Хоча ОСОБА_7 в апеляційній скарзі на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2018 року щодо ОСОБА_8 наголошував на тому, що оскаржуване судове рішення стосується його прав, свобод та інтересів, проте апеляційний суд не звернув уваги на ці доводи ОСОБА_7 , визнавши їх безпідставними.
		 
		Висновок апеляційного суду про те, що вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 , ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості, не стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_7 є безпідставним.
		З матеріалів провадження вбачається, що затверджуючи угоду про визнання винуватості між прокурором і ОСОБА_8 , суд у вироку зробив висновок про те, що директор Департаменту ЖКГЛуцької міської ради ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що роботи по поточному ремонту вулиці Олекси Ошуркевича в м. Луцьку Волинської області включені в публічні закупівлі, замовником яких є вказаний Департамент, діючи умисно в інтересах ТзОВ «Луцька ДПМК» генеральним директором якого є ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання вчинив дії обмеживши добросовісну конкуренцію при проведенні процедур закупівлі по відношенню до інших можливих учасників. Також ОСОБА_7 усвідомлюючи протиправність своїх дій без відповідних на те правових підстав, посвідчив підписами та відтисками печатки указаного підрозділу органу місцевого самоврядування господарські договори, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, у які були внесені недостовірні відомості щодо часу та строку виконання будівельних робіт, які у подальшому було передано до Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області, яким проведено оплату для ТзОВ «Луцька ДПМК» за платіжними дорученнями на загальну суму 1072807,5 грн. Такий висновок є фактично констатацією винуватості ОСОБА_7 у вчиненні суспільно-небезпечних діянь, хоча стосовно нього судовий розгляд не проводився.
		 
		Така преюдиція щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, не лише входить в колізію з нормами КПК України щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченим ст. 7 КПК Українизагальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Натомість міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.
		За таких обставин очевидним є те, що ОСОБА_7 , хоча і не був визнаний учасником кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , проте вправі захищати свої права, свободи та інтереси, яких стосується вирок у даному провадженні, шляхом звернення до апеляційної інстанції з його оскарженням, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції.
		 
		У зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції як таку, що постановлена порушенням норм статей 7, 370 КПК України, тобто з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		 
		При новому апеляційному розгляді слід виконати усі вимоги чинного законодавства і постановити законне і обґрунтоване рішення.
		 
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442КПК України, Суд
		 
		ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
		Ухвалу судді Волинського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_7 на вирокЛуцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2018 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		 
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...