Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 307/549/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2019.
Дата набрання законної сили: 12.06.2019
Номер судового провадження: 14-200цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		         
		12 червня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 307/549/17
		Провадження № 14-200цс19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Лященко Н. П., 
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І. , Ситнік О. М. , Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану його представником ОСОБА_4 , на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 травня 2017 року (суддя Бобрушко В. І.) та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2017 року (судді Бисага Т. Ю., Готра Т. Ю., Фазикош Г. В. ) 
		у цивільній справі за позовом  ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Крец Марини Юріївни, третя особа - ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації права власності,
		УСТАНОВИЛА:
		У лютому 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Крец М. Ю., третя особа - ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації права власності. 
		Позов мотивовано тим, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 грудня 2015 року, яке набрало законної сили, визнано недійним договір дарування 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами, укладений між  ОСОБА_5 і ОСОБА_3 , посвідчений 1 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської областіКрец М. Ю. 
		9 лютого 2017 року   ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Крец М. Ю. із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, однак остання відмовилася прийняти заяву та відмовила в державній реєстрації права власності у зв`язку з реєстрацією права власності на нерухоме майно за іншою особою -    ОСОБА_3 , а також не надала письмове рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. 
		Представник позивачки направив заяву про реєстрацію права власності на нерухоме майно за  ОСОБА_5 через поштове відділення, що підтверджується відповідними квитанціями. 17 лютого 2017 року заяву-звернення також направлено начальнику територіального управління юстиції Закарпатської області Натуркач Р. П. з відповідними додатками, що підтверджується квитанціями та описом документів. 
		25 січня 2017 року представник позивачкиотримав інформаційну довідку № 78831398, згідно з якою 1/2 частину житловогобудинку, який розташований за адресою:          АДРЕСА_1, зареєстровано за  ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 1 жовтня 2012 року, який визнано недійсним у судовому порядку. 
		Реєстрація права власності за ОСОБА_3 порушує права позивачки як власниці, оскільки вона позбавлена права зареєструвати право власності на будинок та земельну ділянку, що належали їй на законних підставах.
		З урахуванням зазначеного позивачка ОСОБА_5 просила суд зобов`язати приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області Крец М. Ю. скасувати у Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно, а саме на житловий будинок загальною площею 70,02 кв. м, житловою площею 41,10 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 , та вчинити дії: внести зміни щодо приведення у відповідність інформації про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме на зазначене домоволодіння та земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 .
		Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 4 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2017 року, позов задоволено частково. 
		Зобов`язано приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської областіКрец М. Ю. скасувати у Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно, а саме на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 70,02 кв. м, житловою площею 41,10 кв. м, розташованого за адресою:         АДРЕСА_1, та вчинити дії і внести зміни щодо приведення у відповідність інформації про державну реєстрацію за   ОСОБА_6 права власностінаоб`єктинерухомого майна - 1/2 частину житлового будинку загальною площею 70,02 кв. м, житловою площею 41,10 кв. м та земельнуділянку, площею 0,0310 га з кадастровим номер  НОМЕР_2 , розташовані за адресою:            АДРЕСА_1. 
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 
		Судові рішення першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень скасовується, якщо підстави, за яких його було внесено, визнані судом недійсними. Оскільки договір дарування, за яким ОСОБА_3 набув право власності на спірні 1/2 частину будинок та земельну ділянку, суд визнав недійсним, то вимоги позивачки про скасування відповідного запису в реєстрі про право власності на спірне майно за ОСОБА_3 є обґрунтованими.
		У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справнадійшлакасаційнаскарга  ОСОБА_3 , подана його представником ОСОБА_7 , на судові рішення першої та апеляційної інстанцій, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,  ОСОБА_3 просив суд їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивачка, звертаючись до нотаріуса із заявою про реєстрацію за нею права власності на спірне майно, не надала документи, що підтверджують виникнення в неї такого права, а тому її вимоги є необґрунтованими. Крім того, спір виник у відносинах щодо державної реєстрації та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.  
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи.
		Заперечення на касаційну скаргу не надходили. 
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
		У травні 2018  року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу разом з матеріалами касаційного провадження передав до Верховного Суду.
		Ухвалою Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. 
		Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 6 березня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами правил предметної юрисдикції. 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Суди встановили, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25 січня 2017 року за № 78831398 1/2 частина житлового будинку загальною площею 70,02 кв. м, житловою площею 41,10 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 37719637), зареєстрована за третьою особою ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 1 жовтня 2012 року за №9582 (а. с. 15).
		Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 грудня 2015 року, яке набрало законної сили 21 грудня 2016 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , де третя особа - приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області Крец М. Ю., про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу нерухомого майна, - позов ОСОБА_5  задоволено частково: визнано недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області Крец М. Ю. 1 жовтня 2012 року і зареєстрований у реєстрі за № 9582; визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0310 га за вказаною адресою з кадастровим номером НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області Крец М. Ю. 1 жовтня 2012 року і зареєстрований в реєстрі за № 9578 (а.с. 7-9).
		6 лютого 2017 року ОСОБА_5 звернулася з письмовою заявою до приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Крец М. Ю. з проханням виконати рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 грудня 2015 року, яке набрало законної сили 21 грудня 2016 року, та зареєструвати за нею право власності на майно - Ѕ частину житлового будинку та земельну ділянку площею 0,0310 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 12, 13).
		9 лютого 2017 року ОСОБА_5 звернулася до начальника Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області з приводу ненадання відповіді приватним нотаріусом Крец М.Ю. на її заяву від 6 лютого 2017 року (а. с. 14).
		Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у справі є приватноправовим та підлягає розгляду судами загальної юрисдикції у порядку, визначеному цивільним процесуальним законом. 
		Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		Аналогічні норми містяться у статті 19 ЦПК України у редакції Закону              № 2147-VIII.
		Разом з тим відповідно до частини другої статті 4, пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. 
		Стаття 19 КАС України у редакції Закону № 2147-VIII теж містить аналогічні норми. 
		Термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій). 
		Аналіз змісту статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (у редакціях, чинних на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
		Приватноправовим відносинам характерна наявність майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV (тут і далі у редакції від 08 серпня 2012 року, якщо не зазначено інше) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Частиною першою статті 9 Закону № 1952-IV встановлено що, у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
		За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором за заявами зацікавлених осіб (частина п`ята статті 3, пункт 1 частини першої статті 15 Закону № 1952-IV, абзац четвертий частини п`ятої статті 3 зазначеного Закону в редакції від 01 січня 2016 року).
		Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.
		У цій справі предметом позову є скасування запису у Реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок загальною площею 70,02 кв. м, житловою площею 41,10 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 , а також внесення змін щодо приведення у відповідність інформації про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на домоволодіння та земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 за вищезазначеною адресою.
		Запис про реєстрацію права власності на вищезазначене нерухоме майно було здійснено з волі ОСОБА_3 , який вважав себе власником цього майна на час внесення відповідного запису про державну реєстрацію права власності. 
		ОСОБА_5 підставою для звернення до суду з цим позовом зазначила рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 грудня 2015 року, яким визнано недійсними договори купівлі-продажу майна, що є об`єктом спору в цій справі, укладені між позивачкою та третьою особою у справі - ОСОБА_3 .
		Таким чином, між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 існує спір щодо права власності на нерухоме майно, а саме 1/2 частину житлового будинку загальною площею 70,02 кв. м, житловою площею 41,10 кв. м на АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 за цією ж адресою.
		Скасування запису щодо державної реєстрації права власності на спірні 1/2 частину житлового будинку та земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 є способом захисту прав позивачки на зазначене нерухоме майно від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна. 
		Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, належним відповідачем у таких справах є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; участь у справі державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює характеру цього спору на адміністративний (пункт 36 зазначеної постанови).
		Вирішення судом справи № 307/3630/13-ц за позовом ОСОБА_5 до третьої особи ОСОБА_3 також не змінює належності цієї справи до цивільної юрисдикції. 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 757/1660/17-ц (провадження № 14-396цс18) викладено правовий висновок, відповідно до якого розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.
		Таким чином, суди правильно визначили юрисдикційну належність цього спору до справ цивільного судочинства. 
		Разом з тим суди дійшли передчасних висновків про часткове задоволення позову ОСОБА_5 з огляду на таке. 
		Відповідно до статті 213 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Пунктами 1, 2 частини першої статті 214 ЦПК України (у вказаній редакції) визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали, місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. 
		В основу оскаржуваних в касаційному порядку судових рішень покладено рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 грудня 2015 року у справі № 307/3630/13, яке, як зазначено судами, набрало законної сили 21 грудня 2016 року. 
		Однак, як убачається з матеріалів справи, представник відповідача Крец М. Ю. - ОСОБА_4 надав суду першої інстанції копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року (а. с. 47, 48), якою зупинено виконання рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 грудня 2015 року у справі № 307/3630/13. Копію зазначеної ухвали було також приєднано до апеляційної скарги (а. с. 82-82 зворот), однак ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не дослідили зазначений доказ у справі та не надали йому оцінку.
		Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року у справі № 307/3630/13 також внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.
		Таким чином, на порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України (у редакції чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) суди не дослідили належним чином докази, які містяться в матеріалах справи, неповно встановили обставини справи та не забезпечили всебічність судового розгляду. 
		Крім того, суди не звернули уваги на суб`єктний склад спору. 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		З урахуванням викладеного касаційну скаргу ОСОБА_3 слід задовольнити частково, оскаржувані судові рішення - скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд не здійснює розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 402-404, 409, 406, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_3 , подану його представником Гаврил ьцем Миколою Богдановичем , задовольнити частково.
		Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2017 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                        Н. П. Лященко  Судді:     Н. О. Антонюк     Л. М. Лобойко     Т. О. Анцупова   О. Р. Кібенко    С. В. Бакуліна   В. С. Князєв      В. В. Британчук     О. Б. Прокопенко      Ю. Л. Власов     В. В. Пророк      М. І. Гриців     Л. І. Рогач     Д. А. Гудима   О. М. Ситнік    Ж. М. Єленіна     О . С. Ткачук      О. С. Золотніков     О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...