Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 540/814/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2019. Зареєстровано: 27.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2019.
Дата набрання законної сили: 03.09.2019
Результат оскарження 04.09.2019 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		___________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 червня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/814/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Херсонській області до Каланчацької районної організації Українського товариства мисливців і рибалок про припинення права користування мисливськими угіддями,
		 
		встановив:
		 
		Державна екологічна інспекція у Херсонській області (далі- Позивач) звернулась в суд із позовною заявою про припинення права користування мисливськими угіддями Каланчацькою районною організацією Українського товариства мисливців і рибалок у зв`язку з порушенням ст. 21 Закону України "Про мисливське господарства та полювання" від 22 лютого 2000 року № 1478-III (далі Закон № 1478).
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Державною екологічною інспекцією у Херсонській області здійснено перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Каланчацької РО УТМР. Підчас проведення перевірки було виявлено, що відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь не врегульовані договорами, що є порушенням ст. 21 Закону № 1478 та Порядку визначення територій для охорони та відтворення мисливських тварин.
		Відповідач позовні вимоги не визнав, надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що ст. 21 Закону № 1478 носить диспозитивний характер, тобто вона надає право власникам або користувачам земельних ділянок разом з користувачами мисливських угідь самостійно та на власний розсуд врегулювати відносини, пов`язані з веденням мисливського господарства на закріплених за користувачами мисливськими угіддями. Форма даного договору не затверджена жодним органом державної влади. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Крім того, жодним нормативним документом не визначено в який строк після прийняття рішення про надання в користування мисливських угідь має бути укладений такий договір та які істотні умови в ньому необхідно передбачити.
		Натомість норма ч. 3 ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» з приводу того, що умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь, носить імперативний характер та повністю виконується відповідачем шляхом укладання відповідного договору з територіальним управлінням лісового та мисливського господарства. Відповідачем жодним чином не доведено, що відсутність укладених письмових договорів між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь порушують норми екологічного законодавства та є предметом діяльності територіального підрозділу Державної екологічної інспекції України, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженому наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 р. № 312.
		Судом встановлені наступні обставини по справі.
		Каланчацька РО УТМР веде мисливське господарство на території Каланчацького району Херсонської області, мисливські угіддя розташовано в межах Каланчацького району.
		Загальна площа мисливського господарства відповідно до рішення VI сесії шостого скликання Херсонської обласної ради від 20.14.2011 р. № 194 "Про надання мисливських угідь у користування Каланчацькій РО УТМР" становить 43,550 тис.га. У відповідності до матеріалів землевпорядкування загальна площа мисливських угідь Каланчацької районної організації УТМР склад 43,550 тис. га, з яких польові угіддя - 40,2 тис.га, лісові - 1 тис.га, водно-болотні 2 тис.га.
		Договір про умови ведення мисливського господарства між Херсонській обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Каланчацькою РО УТМР укладений за формою, встановленою спеціально уповноваженим органом центральної виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання від 20.04.2011 терміном до 20.04.2026 року.
		Зазначені обставини відображені в акті перевірки, є доведеними та не спростовуються сторонами.
		На підставі повідомлення про проведення перевірки від 06.07.2018 р., Наказів № 688 та змін до нього викладених у Наказі № 702-1, направлення на проведення перевірки, Позивачем проведено планову перевірку Каланчацької РО УТМР в ході якої встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме: ч. 6 ст. 21, ч. 2 абз. 9 ст. 30 ЗУ «Про мисливське господарство і полювання» про що складено акт перевірки № 02-11/44/19. (а.с. 14-22)
		Відповідно до акта перевірки Відповідач в порушення ч. 3 ст. 21 Закону № 1478 використовував мисливські угіддя без укладення договорів з власниками або користувачами земельних ділянок, а також не додержувався режиму охорони тварин занесених до Червоної книги України у межах наданих в користування мисливських угідь.
		За результатами перевірки винесено Припис № 02-11/535/18 від 05.10.2018 року в якому відображені вищезазначені порушення та встановлено строк виконання, щодо порушень ст. 21 Закону № 1478 до 01.12.2018 року. (а.с.6)
		25.01.2019 року Державна екологічна інспекція у Херсонській області, на підставі наказу № 48 від 22.01.2019 р. провела позапланову перевірку Каланчацької районної організації Українського товариства мисливців і рибалок, щодо виконання припису від 05.10.2018 року. 
		За результатами перевірки складено акт № 02-11/4419 від 25.01.2019 р. відповідно до якого встановлено, що припис не виконано. (а.с. 14-20)
		Складено та вручено керівнику Каланчакської РО УТМР новий Припис № 02-11/44/19 від 25.01.2019 року. (а.с.8) 
		Відповідно до Постанови про накладення адміністративного стягнення від 04.02.2019р., голову Каланчацької районної організації УТМР Литвиненко В.І. притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф за ст. 188-5 КпАП України за невиконання припису про усунення порушень природоохоронного законодавства виявлених під час перевірки. Штраф сплачено.
		Відповідачем не оскаржується процедура призначення та проведення перевірок позивачем і суд вважає що вона проведена з дотриманням вимог діючого законодавства.
		Суд на підставі заяв по суті, пояснень сторін та наданих ними письмових доказів і приписів діючого законодавства приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.
		Закон України «Про мисливське господарство і полювання» № 1478 від 22 лютого 2000 року визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу. 
		Відповідно до абз. 5, ч. 1 ст. 1 Закону № 1478 мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва. 
		Статтею 20 передбачено заборону щодо здійснення полювання та в частині першій зазначено, що з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється: 
		....
		2) полювання в заборонених для цього місцях, а саме: 
		на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них; 
		на відтворювальних ділянках (крім відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин). 
		Статтею 27 передбачено необхідність охорони і відтворення мисливських тварин та зазначено, що з метою охорони та відтворення мисливських тварин користувачі в межах своїх мисливських угідь виділяють не менш як 20 відсотків площі угідь, на яких полювання забороняється. Порядок визначення територій для цієї мети встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.
		Користувачі мисливських угідь здійснюють комплекс біотехнічних та інших заходів, спрямованих на охорону та відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування. 
		Відповідно до Порядку визначення територій для охорони та відтворення мисливських тварин (відтворювальних ділянок), затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 22 січня 2004 р. N 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2004 р. за N 158/8757 передбачено : .....
		3.1. Визначення відтворювальних ділянок погоджується з власником або користувачем земельної ділянки та оформляється наказом користувача мисливських угідь, у якому вказуються площа угідь, що виділяється з цією метою, з переліком кварталів, урочищ, водойм тощо, що входять до складу відтворювальної ділянки, детальним описом її меж, видом або групою видів мисливських тварин, для відтворення яких виділяється ділянка, визначається режим охорони мисливських тварин на цій території. 
		3.2. Відмежування територій відтворювальних ділянок проводиться межовими попереджувальними знаками. 
		Частиною 2 ст. 30 Закону № 1478 передбачено, що користувачі мисливських угідь зобов`язані: ..... 
		виконувати біотехнічні заходи, виділяти мисливські угіддя для охорони і відтворення мисливських тварин, визначати пропускну спроможність мисливських угідь та забезпечувати їх упорядкування; 
		раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану мисливських угідь; .....
		негайно інформувати обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах ветеринарної медицини, санітарного та епідемічного благополуччя населення, ветеринарні, санітарно-епідеміологічні служби про виявлення випадків захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями; 
		обладнати згідно з ветеринарно-санітарними вимогами майданчики для оброблення відстріляної на полюванні дичини та забезпечити проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, ветеринарно-санітарної експертизи дичини, призначеної для використання на харчові цілі; 
		здійснювати охорону державного мисливського фонду, створювати єгерську службу;
		додержуватися режиму охорони тварин, занесених до Червоної книги України і включених до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Автономної Республіки Крим та областей, у межах наданих у користування мисливських угідь;...
		проводити комплексні заходи, спрямовані на відтворення, у тому числі штучне, мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти на їх охорону і відтворення з розрахунку на 1 тисячу гектарів лісових угідь не менше тридцяти, польових - двадцяти п`яти, водно-болотних - двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 
		здійснювати заходи щодо виконання загальнодержавних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу; 
		самостійно припиняти використання мисливських тварин у разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворювальної здатності та виникнення загрози знищення тварин, негайно вживати заходів до усунення негативних факторів впливу на тварин і середовище їх перебування; 
		безперешкодно допускати до перевірки стану мисливських угідь, усіх об`єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються мисливські тварини, посадових осіб, уповноважених здійснювати державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання, своєчасно виконувати їх законні вимоги. 
		Системний аналіз наведених норм та Закону № 1478 та Порядку визначення територій для охорони та відтворення мисливських тварин дає підстави визнати, що виділення мисливських угідь користувачу здійснюється не тільки для мисливства (полювання) як виду спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь, але також і з обов`язковим веденням мисливського господарства як галузі - сфери суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва.
		Таким чином, без ведення у відповідності до норм Закону № 1478 мисливського господарства з відведенням відтворюваних ділянок, побудови біотехнічних споруди, вирощування кормових культур, створення захисних насаджень, проведення штучного обводнення, здійснення інших заходів, пов`язаних з веденням мисливського господарства не можливе законне полювання, оскільки це є погіршенням якості мисливських угідь та спричинить шкоду природним ресурсам та екології. 
		Відповідно до ст. 21 Закону № 1478 ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь.
		Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.
		Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь. 
		Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
		Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок. 
		Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами. 
		Аналіз зазначеної статті дає підстави зробити висновок, що цією статтею передбачено два види договорів необхідних для законного ведення мисливського господарства.
		Один із них про умови ведення мисливського господарства, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, в даному випадку це Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства та мисливське товариство - Каланчацька районна організація УТМР. Договір цей укладено до 20.04.2026 року відповідно до встановленої форми і його наявність ні ким не оспорюється.
		Крім цього договору у ч. 5 ст. 21 Закону № 1478 передбачено необхідність укладення договорів між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь і як зазначено в ч. 2 ст. 21 не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки ведення мисливського господарства та мисливство може здійснюватись на землях власників чи користувачів цих земель, то укладення з ними відповідних договорів є обов`язковою умовою для використання цих земель мисливським господарством. 
		На думку суду є неможливим ведення мисливського господарства у відповідності до вимог зазначених у Законі № 1478 без укладання письмових договорів з власниками чи користувачами земельних ділянок, оскільки така діяльність передбачає обов`язкове виконання заходів та проведення дій передбачених ч.2 ст.30 з визначенням територій, встановлення межових знаків, будівництвом, вирощуванням культур, забороною полювання на певних територіях і т.і.
		Суд не приймає обґрунтування представника відповідача, що умови використання оговорені з власниками чи користувачами земельних ділянок, оскільки жодних доказів укладення договорів між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь суду не надано.
		Суд погоджується що форма договору не визначена в Законі № 1478, але це не виключає можливості застосовувати норми Цивільного Кодексу України в тому числі і ті що наводить позивач.
		На думку суду належним доказом укладання договорів з власниками і користувачами земель, яка використовується для ведення мисливського господарства та полювання можуть бути тільки письмові договори чи письмові погодження, любої форми (змісту) визначеній за домовленістю сторін, оскільки саме письмова форма надає можливість визначати територію ведення мисливського господарства та створює належні умови для здійснення контролю за дотриманням природоохоронного та екологічного законодавства, унеможливленню використання мисливських угідь з порушенням майнових прав їх власників і користувачів. 
		Оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу щодо укладення зазначених договорів чи погодження порядку використання земель з власниками чи користувачами то суд вважає це порушенням ст. 21 Закону № 1478, що є підставою для припинення права користування мисливськими угіддями.
		Статтею 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» передбачені підстави припинення права користування мисливськими угіддями, зокрема:
		систематичного невиконання обов`язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин, зобов`язань, обумовлених договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства;
		погіршення якості мисливських угідь з вини їх користувача;
		в інших випадках, передбачених законодавством.
		Цією ж статтею передбачено, що рішення про припинення права користування мисливськими угіддями, крім випадку закінчення строку користування, приймаються: у випадках, передбачених абзацами п`ятим, шостим частини першої цієї статті, - адміністративним судом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони земельних ресурсів.
		Суд вважає, що відсутність договорів з власниками або користувачами земель щодо землі яка використовується мисливським товариством є перешкодою для належного ведення мисливського господарства Каланчацькою РО УТМР, що правомірно відображено позивачем як у актах перевірки так і у приписах.
		Суд вважає, що позивачем вжиті всі необхідні заходи для усунення виявлених порушень законодавства відповідачем.
		Так, після проведення перевірки в жовтні 2018 року було винесено припис та надано достатньо розумний строку для усунення виявленого порушення, але припис не виконано. За результатами позапланової перевірки винесено ще один припис який також залишено без уваги. В подальшому голову Каланчакської районної організації УТМР притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф.
		Таким чином, позивач вжив всі необхідні заходи впливу з метою примусу відповідача до усунення порушень законодавства.
		Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що саме такий захід реагування як припинення права користування мисливськими угіддями до усунення порушень є належним, достатнім та необхідним з метою усунення порушень виявлених під час здійснення заходів державного нагляду та контролю.
		Керуючись статтями 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		вирішив:
		 
		Позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Херсонській області (ЄДРПОУ 38044149, 73026, м. Херсон, пров. Козацький, 10)задовольнити повністю.
		Припинити право користування мисливськими угіддями Каланчацької районної організації Українського товариства мисливців і рибалок (ЄДРПОУ 25646022, місцезнаходження: 75800, Херсонська область, Каланчацький район, смт Каланчак, вул. Крупської, 20) до усунення порушень вимог природоохоронного законодавства викладених в Приписі № 02-11/44/19 від 25 січня 2019 року. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
		 
		 
		Суддя Попов В.Ф. 
		 
		кат. 110020000

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...