Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/7320/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; грошового обігу та розрахунків, у тому числі:; спорів за участю органів доходів і зборів.
Надіслано для оприлюднення: 25.06.2019. Зареєстровано: 27.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2019.
Дата набрання законної сили: 24.06.2019
Номер судового провадження: А/855/3464/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/7320/17                                                                       Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		  24 червня 2019 року                                                                                            м. Київ
		          Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:                      
		головуючого - судді          Парінова А.Б., 
		суддів:                              Беспалова О.О.,
		                                                      Літвіної Н.М.,
		при секретарі судового засідання Гужві К.М.,
		за участю учасників судового процесу:
		від позивача:  ОСОБА_1, ОСОБА_2
		від відповідача: Гришкова Н.Є.,
		від апелянта ПАТ "Укргазвидобування": Хлопузян Р.Д., Собко О.В.
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про встановлення наявності та відсутності повноважень суб`єкта владних повноважень,-
		В С Т А Н О В И В:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просив суд:
		- встановити наявність у Голови Державної фіскальної служби України повноважень на прийняття рішень про розстрочення та/або відстрочення грошового зобов`язання та/або податкового боргу без обмежень у сумі та в межах одного бюджетного року;
		- встановити відсутність повноважень у Голови Державної фіскальної служби України на здійснення аналізу фінансового стану платника податку, який звернувся із заявою про розстрочення та/або відстрочення грошового зобов`язання та/або податкового боргу при прийнятті рішення про таке розстрочення та/або відстрочення; 
		- встановити відсутність повноважень Голови Державної фіскальної служби України приймати рішення про відмову в розстроченні та/або відстроченні грошового зобов`язання та/або податкового боргу за наявності висновку територіального органу Державної фіскальної служби про можливість розстрочення та/або відстрочення грошового зобов`язання платника податку та/або податкового боргу та заяви платника податку про їх розстрочення та/або відстрочення з додатками, визначеними пунктом 3.1 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України № 574 від 10.10.2013 року.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
		 
		          Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач, а також особа, яка не брала участі у справі - ПАТ "Укргазвидобування" звернулись до суду з апеляційними скаргами відповідно до змісту яких просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року та разом з цим, відповідач просить суд апеляційної інстанції винести ухвалу про закриття провадження у даній справі, а ПАТ «Укргазвидобування» просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 , без розгляду.
		          Апелянт-відповідач обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що станом на момент звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 не здійснював будь-яких владних управлінських функцій, а отже не є суб`єктом владних повноважень. Таким чином, апелянт-відповідач вважає, що на даний спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду.
		Крім того, апелянт-відповідач зазначає, що з аналізу оскаржуваної постанови суду першої інстанції не зрозуміло в чому полягало порушення ДФС України прав, свобод та/або інтересів позивача з урахуванням того, що судом не було встановлено протиправності дій/бездіяльності вказаного суб`єкта владних повноважень або протиправності рішень, прийнятих ДФС України відносно позивача. Апелянт-відповідач вважає, що приймаючи рішення у даній справі суд першої інстанції здійснив фактично тлумачення норм права, проте, відповідно до приписів Конституції України єдиним органом уповноваженим здійснювати відповідне тлумачення законів є Конституційний суд України.
		З огляду на зазначене, апелянт-відповідач вважає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
		Апелянт, який не брав участі у справі у суді першої інстанції - ПАТ "Укргазвидобування" в обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує про те, що адміністративний позов у даній справі подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, тобто не є суб`єктом владних повноважень. Зауважує, що даний позов було подано до суду фізичною особою. Крім того, на переконання апелянта (ПАТ "Укргазвидобування"), висновок суду першої інстанції про можливість розгляду компетенційного спору за позовом фізичної особи не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки правом на звернення до суду з відповідним позовом, згідно з положеннями КАС України, наділений виключно суб`єкт владних повноважень.
		Разом з цим, апелянт (ПАТ "Укргазвидобування") також звертає увагу на необґрунтованість висновків суду першої інстанції про наявність спору між Головою ДФС України та ДФС України з приводу реалізації їх компетенції. Зокрема, вказує, що ДФС України як юридична особа - суб`єкт владних повноважень, виконує власні повноваження та функції через Голову ДФС, а не самостійно, що виключає можливість існування спору щодо визначення компетенції між вказаними суб`єктами державного управління. При цьому, зауважує, що ДФС України не оспорюється наявність та/або відсутність відповідної компетенції позивача, що становить предмет позову останнього.
		За наведених обставин, апелянт ПАТ "Укргазвидобування" вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, оскільки даний спір між суб`єктами владних повноважень відсутній, а розгляд даної справи не належить здійснювати у порядку адміністративного судочинства.
		Позивачем у свою чергу, було надано до суду відзиви на вказані апеляційні скарги відповідно до змісту яких останній просить суд закрити провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Укргазвидобування" у зв`язку з тим, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки цього суб`єкта не вирішувалось.
		Щодо доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, позивач вказує, що вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи, є надуманими та не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення.
		Разом з цим, позивач наголошує на тому, що він є суб`єктом владних повноважень та мав всі законні підстави для звернення до суду з відповідною заявою, оскільки до теперішнього часу продовжує обіймати посаду Голови ДФС України. Позивач також зазначає, що на його думку суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що компетенційний спір може бути розглянутий судом за позовом не лише суб`єкта владних повноважень, але й фізичної особи, про що неодноразово вказувалось ВАС України у своїх рішеннях.
		Крім того, позивач зауважує, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції здійснив застосування тих чи інших норм права до спірних правовідносин, чим чітко розділив повноваження ДФС України та позивача. При цьому, застосування норм права при вирішенні спору є прямим обов`язком суду.
		Отже, на думку позивача, колегією суддів Окружного адміністративного суду було правильно застосовано норми матеріального права та за наслідком розгляду даного спору прийняте законне та обґрунтоване рішення. 
		З огляду на зазначене, позивач просить суд апеляційну скаргу ДФС України залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
		Представником позивача також було подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, який є аналогічним попередньому.
		Разом з цим, у подальшому представником позивача було подано відзив на апеляційні скарги у якому останній додатково зазначає, що наявні у чинному законодавстві розбіжності щодо розмежування повноважень Голови ДФС України, а також структурних підрозділів та територіальних органів ДФС України щодо прийняття рішень про розстрочення та/або відстрочення податкових зобов`язань свідчать про існування компетенційного спору між позивачем - Головою ДФС України та суб`єктом владних повноважень, який відповідно до приписів КАС України вирішується у порядку адміністративного судочинства.
		У судовому засіданні учасники судового процесу підтримали доводи та вимоги, викладені в апеляційних скаргах та відзиві - відповідно.
		Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
		Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням КМУ від 05 травня 2015 року за № 424-р ОСОБА_1 було призначено Головою ДФС України, а розпорядженням КМУ від 03 березня 2017 року за №134-р - відсторонено від виконання обов`язків за посадою Голови ДФС України (том 1, а.с. 28, 29).
		При цьому, позивача було лише відсторонено від виконання обов`язків за посадою Голови ДФС України, а не звільнено з посади, а тому станом на час звернення до суду з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 займав посаду Голови ДФС України. 
		Отже, з наведеного слідує, що позивач є державним службовцем, посадовою особою Державної фіскальної служби України.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що відстороненню позивача від виконання повноважень Голови ДФС України передував збір матеріалів про те, що Головою ДФС України ОСОБА_1 за період з травня 2015 по березень 2016 прийнято ряд безпідставних та незаконних рішень про розстрочення сум платежів з рентної плати за користування надрами.
		На думку позивача такі висновки є необґрунтованими, оскільки такі рішення приймались ним відповідно до положень чинного законодавства. Водночас, з огляду на те, що існує нормативна розбіжність в реалізації компетенції структурних підрозділів в системі органів Державної фіскальної служби в частині відповідного порядку та повноважень під час прийняття рішень про розстрочення грошових зобов`язань (податкового боргу), позивач вирішив звернутись до суду з даним адміністративним позовом, у якому просить суд визначити компетенцію з відповідних питань конкретно Голови ДФС України.
		Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що існує спір між суб`єктами владних повноважень (Головою ДФС України та ДФС України), з приводу реалізації їх компетенції у відповідній сфері управління щодо розстрочення/відстрочення грошових зобов`язань (податкового боргу), внаслідок чого  виникає необхідність вирішення даного спору по суті заявлених позовних вимог.
		Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
		Апеляційним судом у ході розгляду справи досліджені питання про процесуальне законодавство, яке слід застосовувати при вирішенні даного спору.
		Апелянтами оскаржується постанова суду від 27 листопада 2017 року.
		Разом з цим, 15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України.
		Згідно з приписами п. 10 Перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Аналогічна правова норма закріплена у ч. 3 ст. 3 КАС України, якою передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Отже, з огляду на зазначене, розгляд апеляційних скарг у даній справі здійснюється за правилами КАС України у редакції чинній станом на момент їх розгляду.
		Також апеляційним судом при розгляді даної справи, з урахуванням доводів апеляційних скарг, досліджені питання правової природи даного спору, який виник між сторонами та його підвідомчості адміністративним судам.
		Так, зокрема, у апеляційній скарзі апелянт ПАТ "Укргазвидобування" вказує, що судом першої інстанції була помилково присвоєна категорія даній справі «спори про проходження публічної служби». Внаслідок цього автоматичний розподіл справи проведено серед суддів, які розглядають дану категорію справ, а отже справу розглянуто неповноважним складом суду.
		У свою чергу, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. 
		Як вказано вище, позивач на момент звернення до суду та розгляду справи судом першої інстанції був державним службовцем, посадовою особою Державної фіскальної служби України.
		Даний спір стосується проходження ним публічної служби, а саме - обставин (наявності чи відсутності компетенції), які стали підставою для розпорядження КМУ від 03 березня 2017 року за №134-р про відсторонення від виконання обов`язків за посадою Голови ДФС України.
		Отже, з огляду на зазначене, колегія суддів вважає що дана справа була правильно зареєстрована судом першої інстанції як «спір про проходження публічної служби».
		Приймаючи рішення на користь позивача, суд першої інстанції, в межах заявлених позовних вимог, обрав спосіб захисту його порушених прав у вигляді встановлення наявності або відсутності повноважень (компетенції) суб`єкта владних повноважень.
		Таке право суду передбачено ч. 2 ст. 245 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.
		Разом з цим, положеннями пункту 5 ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.
		Тобто КАС України прямо вказує на можливість таких спорів, а стаття 5 КАСУ - що кожна особа має право на звернення з таким позовом.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів тне приймає до уваги посилання апелянта ПАТ «Укргазвидробування» на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі                            № 820/3713/17 відносно того, що особливістю компетенційних спорів є те, що сторонами у них як позивачем так і відповідачем є суб`єкти владних повноважень. Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаний висновок Верховного суду ґрунтується на положеннях попередньої редакції КАС України, які обмежували право фізичних та юридичних осіб на звернення до суду з позовними вимогами про встановлення компетенції суб`єктів владних повноважень, і до спірних правовідносин застосований бути не може.
		Крім того, колегія суддів зауважує, що компетенційні спори у сфері діяльності суб`єктів публічної влади мають публічно-правову природу, оскільки покликані вирішувати конфлікти в частині дії публічного інтересу. При цьому, розмежування повноважень може здійснюватись не тільки на законодавчому рівні, а також у процесі права реалізації компетенцій.
		Завдання суду в компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного суду полягає в розв`язанні законодавчих колізій, які стосуються найчастіше наслідків дублювання повноважень.
		За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, не позбавлений права на звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів шляхом встановлення судом наявності/відсутності компетенції суб`єкта владних повноважень, та з огляду на предмет даного позову такий позов підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
		Разом з цим, у поданих апеляційних скаргах не оскаржуються висновки суду першої інстанції, які стали підставою для прийняття рішення про задоволення позовних вимог по суті спору. Вимоги апеляційних скарг обґрунтовані лише доводами щодо процесуальної можливості розгляду такої категорії справ адміністративними судами.
		У свою чергу, відповідно до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Отже, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також враховуючи, що під час розгляду не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів не досліджує ці обставини.
		Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені у апеляційних скаргах не знайшли свого підтвердження у ході розгляду даної справи, а отже не спростовують висновків суду попередньої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано порушено норми процесуального права.                                      
		За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.      
		Керуючись ст.ст.243-245, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя                                                                                                                  А.Б. ПаріновСудді                О.О. Беспалов                Н.М. Літвіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...