Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 452/2776/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2019. Зареєстровано: 27.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2019.
Дата набрання законної сили: 02.12.2019
Номер судового провадження: 1-кп/442/7/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015140000000225

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 452/2776/15-к
		Провадження № 1-кп/442/7/2019
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		26 червня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі : 
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		потерпілого ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого ОСОБА_9 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015140000000225 від 12.05.2015 року, відносно:
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стрия, Львівської області, громадянина України, українця, освіта вища, одруженого, адвоката, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		- у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 27 - ч. 2 ст. 15 - ч.3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України,-
		в с т а н о в и в :
		Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що маючи свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4121/10 від 22.10.2009, будучи зобов`язаним у відповідності до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» неухильно дотримуватись принципів верховенства права, законності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правову допомогу відповідно до Конституції України і законів України, додержуватися чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав та свобод громадян, під час здійснення адвокатської діяльності вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, будучи уповноваженим ОСОБА_8 , згідно нотаріально засвідченої довіреності від 23.05.2015, представляти його інтереси у Самбірському міськрайонному суді Львівської області по цивільній справі №452/1398/15-ц    (2/452/499/2015) за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за договором позики, володіючи інформацією про те, що вказана цивільна справа перебуває на розгляді в судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_11 , з метою заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_8 , протягом травня-червня 2015 року, під час неодноразових зустрічей, ввів останнього в оману та запевнив у необхідності передачі через нього судді ОСОБА_11 неправомірної вигоди в розмірі 2000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 44295,5 гривень, за прийняття рішення про стягнення з ОСОБА_10 боргу в сумі 20000 Євро, заздалегідь усвідомлюючи, що ніяким чином не зможе вплинути на прийняття такого рішення головуючим суддею ОСОБА_11 по справі.
		Так, 07 травня 2015 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні ресторану «Версаль», який розташований за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Львівська, 146, висловив пропозицію ОСОБА_8 про передачу йому грошових коштів в сумі 2000 доларів США, чим підбурив, тобто схилив його шляхом переконань до надання неправомірної вигоди за прийняття суддею рішення про задоволення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості в розмірі 20000 Євро за договором позики, запевнивши, що відмова від передачі судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_11 , вказаної ним суми неправомірної вигоди потягне за собою відмову в задоволенні вказаного позову.
		У подальшому, 11 червня 2015 року, ОСОБА_9 , перебуваючи в закладі громадського харчування, який розташований: Львівська область, м. Стрий, точного часу та адреси встановити в ході досудового розслідування не виявилось можливим, ознайомив ОСОБА_8 з ухвалою судді Самбірського районного суду Львівської області ОСОБА_11 про забезпечення цивільного позову та накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_10 , та повторно висловив пропозицію ОСОБА_8 про необхідність надання йому для передачі судді ОСОБА_11 грошових коштів в сумі 2000 доларів США, чим підбурив, тобто схилив його шляхом з переконань до надання неправомірної вигоди за прийняття суддею Самбірського районного суду Львівської області ОСОБА_11 , яка згідно п.2 примітки до ст.368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище, рішення про задоволення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості в розмірі 20000 Євро за договором позики, заздалегідь усвідомлюючи, що ніяким чином не зможе вплинути на прийняття такого рішення головуючим по справі суддею ОСОБА_11 
		22 червня 2015 року, ОСОБА_8 , під час зустрічі в закладі громадського харчування, який розташований: Львівська область, м. Стрий, з ОСОБА_9 , будучи введеним останнім в оману щодо необхідності передачі йому грошових коштів в сумі 2000 доларів США за постановлення суддею Самбірського районного суду Львівської області ОСОБА_11 рішення про задоволення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості в розмірі 20000 Євро за договором позики, та поставлений в умови, за яких останній запевнив його, що зобов`язується передати зазначені гроші ОСОБА_11 , а також в умови, за яких відмова в передачі ОСОБА_9 вказаної ним суми неправомірної вигоди могла потягнути порушення його законних прав та інтересів, зокрема відмову в задоволенні його цивільного позову погодився на такі пропозиції ОСОБА_9 , пояснивши, що гроші передасть 24 червня 2015 року перед судовим засіданням.
		24 червня 2015 року, ОСОБА_9 , продовжуючи свої шахрайські дії, спрямовані на одержання грошових коштів від ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в черговий раз запевнив ОСОБА_8 у необхідності передачі через нього судді ОСОБА_11 неправомірної вигоди в розмірі 2000 доларів США, за прийняття рішення про стягнення з ОСОБА_10 боргу в сумі 20000 Євро, заздалегідь усвідомлюючи, що ніяким чином не зможе вплинути на прийняття такого рішення головуючим по справі суддею ОСОБА_11 ..
		Далі, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9 25 червня 2015 року, близько 09 год. 30 хв., перебуваючи біля приміщення Самбірського міськрайонного суду Львівської області, що по вул. І.Мазепи, 18 у м. Самборі Львівської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення та заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 шляхом обману свого клієнта, одержав від останнього кошти в сумі 2000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 44295,5 гривень, нібито для передачі судді Самбірського районного суду Львівської області ОСОБА_11 за прийняття останньою рішення про задоволення позовної заяви у цивільній справі №452/1398/15-ц (2/452/499/2015) за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості в розмірі 20000 Євро за договором позики.
		Окрім того, ОСОБА_9 , будучи уповноваженим ОСОБА_8 , згідно нотаріально засвідченої довіреності від 23.05.2015, представляти його інтереси у Самбірському міськрайонному суді Львівської області по цивільній справі №452/1398/15-ц (2/452/499/2015) за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за договором позики, володіючи інформацією про те, що вказана цивільна справа перебуває на розгляді в судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_11 , з метою заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_8 , протягом травня - червня 2015 року, під час неодноразових зустрічей, ввів останнього в оману та запевнив у необхідності передачі через нього судді ОСОБА_11 неправомірної вигоди в розмірі 2000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 44295,5 гривень, за прийняття рішення про стягнення з ОСОБА_10 боргу в сумі 20000 Євро, заздалегідь усвідомлюючи, що ніяким чином не зможе вплинути на прийняття такого рішення головуючим суддею ОСОБА_11 по справі.
		Так, 07 травня 2015 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні ресторану «Версаль», який розташований за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Львівська, 146, висловив пропозицію ОСОБА_8 про передачу йому грошових коштів в сумі 2000 доларів США, чим підбурив, тобто схилив його шляхом переконань до надання неправомірної вигоди за прийняття суддею рішення про задоволення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості в розмірі 20000 Євро за договором позики, запевнивши, що відмова від передачі судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_11 , вказаної ним суми неправомірної вигоди потягне за собою відмову в задоволенні вказаного позову.
		У подальшому, 11 червня 2015 року, ОСОБА_9 , перебуваючи в закладі громадського харчування, який розташований: Львівська область, м. Стрий, точного часу та адреси встановити в ході досудового розслідування не виявилось можливим, ознайомив ОСОБА_8 з ухвалою судді Самбірського районного суду Львівської області ОСОБА_11 про забезпечення цивільного позову та накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_10 , та повторно висловив пропозицію ОСОБА_8 про необхідність надання йому для передачі судді ОСОБА_11 грошових коштів в сумі 2000 доларів США, чим підбурив, тобто схилив його шляхом переконань до надання неправомірної вигоди за прийняття суддею Самбірського районного суду Львівської області ОСОБА_11 , яка згідно п.2 примітки до ст.368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище, рішення про задоволення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості в розмірі 20000 Євро за договором позики, заздалегідь усвідомлюючи, що ніяким чином не зможе вплинути на прийняття такого рішення головуючим по справі суддею ОСОБА_11 
		22 червня 2015 року, ОСОБА_8 , під час зустрічі в закладі громадського харчування, який розташований: Львівська область, м. Стрий, з ОСОБА_9 , точного часу та адреси встановити в ході досудового розслідування не виявилось можливим, будучи введеним останнім в оману щодо необхідності передачі йому грошових коштів в сумі 2000 доларів США за постановлення суддею Самбірського районного суду Львівської області ОСОБА_11 рішення про задоволення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості в розмірі 20000 Євро за договором позики, та поставлений в умови, за яких останній запевнив його, що зобов`язується передати зазначені гроші ОСОБА_11 , а також в умови, за яких відмова в передачі ОСОБА_9 вказаної ним суми неправомірної вигоди могла потягнути порушення його законних прав та інтересів, зокрема відмову в задоволенні його цивільного позову погодився на такі пропозиції ОСОБА_9 , пояснивши, що гроші передасть 24 червня 2015 року перед судовим засіданням.
		24 червня 2015 року, ОСОБА_9 , продовжуючи свої шахрайські дії, спрямовані на одержання грошових коштів від ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в черговий раз запевнив ОСОБА_8 у необхідності передачі через нього судді ОСОБА_11 неправомірної вигоди в розмірі 2000 доларів США, за прийняття рішення про стягнення з ОСОБА_10 боргу в сумі 20000 Євро, заздалегідь усвідомлюючи, що ніяким чином не зможе вплинути на прийняття такого рішення головуючим по справі суддею ОСОБА_11 ..
		Далі, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9 25 червня 2015 року, близько 09 год. 30 хв., перебуваючи біля приміщення Самбірського міськрайонного суду Львівської області, що по вул. І.Мазепи, 18 у м. Самборі Львівської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення та заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 шляхом обману свого клієнта, одержав від останнього кошти в сумі 2000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 44295,5 гривень, нібито для передачі судді Самбірського районного суду Львівської області ОСОБА_11 за прийняття останньою рішення про задоволення позовної заяви у цивільній справі №452/1398/15-ц (2/452/499/2015) за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості в розмірі 20000 Євро за договором позики. Після отримання вказаних грошових коштів ОСОБА_9 був викритий співробітниками УПЗСЕ ГУ МВС України у Львівській області та слідчим прокуратури Львівської області.
		Органом досудового розслідування дії  ОСОБА_9 кваліфіковано за ч.4 ст. 27 - ч. 2 ст. 15 - ч.3 ст. 369 КК України, так як він своїми умисними діями схилив до замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища та за ч. 1 ст. 190 КК України, так як він своїми умисними діями вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману.
		В підтвердження вини  ОСОБА_9 сторона обвинувачення наводить такі докази.
		Показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який в судовому засіданні повідомив, що познайомився з адвокатом ОСОБА_9 через свого знайомого, для того, щоб вирішити питання щодо повернення боргу у Самбірському районі з його колишньої співмешканки ОСОБА_10 з якою проживав сім років. Зустрівся з ним, переговорили і він йому повідомив, що у Самбірському суді в нього родичка працює суддею. Він йому надав копію розписки, яка стверджувала, що ОСОБА_10 перед ним має борг та 100 доларів США в рахунок витрат для поїздки ОСОБА_12 з м. Стрия в м. Самбір. Вони зустрілися після даної поїздки і ОСОБА_12 повідомив, що зможе взятися за його справу за 10 % від суми боргу в 20000 доларів США і вирішити його справу у суді і також додатково йому за дану роботу необхідно сплатити іще 500 доларів США. Також повідомив, що не виключено можуть бути іще додаткові витрати на суму 100-200 доларів США. Наступного разу коли вони зустрілися в барі міста Стрий, ОСОБА_12 повідомив йому, що йому потрібні кошти в сумі 2000 доларів США, щоб прийняти рішення в суді та час на підготовку позовної заяви два - три тижні. Також повідомив, що можливо потрібно буде декілька раз подавати позовну заяву в суд, щоб попало судді ОСОБА_11 .. Однак на цю суддю попало з першого разу. Їхню розмову на всякий випадок записав на диктофон та звернувся в обласний відділ поліції та написав там заяву. Працівники поліції надали йому спеціальну відео та аудіо техніку, яку начепили на нього для фіксування подій. Він приготував своїх 2000 доларів США, з яких працівники поліції поміняли дві купюри на свої. Коли були вирішені питання в суді по накладення арешту на майно боржника він приїхав в м. Самбір, але із ОСОБА_12 не зустрівся, а зустрівся на другий день і ОСОБА_12 передав йому Ухвалу суду про накладення арешту, а він йому кошти в сумі 2000 доларів США. В Ухвалі не було печатки і ОСОБА_12 іще раз ходив в суд щоб її поставити. Кошти передав йому в автомобілі і сказав, що 500 доларів за роботу він отримає після того як все зробить. ОСОБА_12 взяв кошти і пішов в суд. На даний час ОСОБА_10 повернула йому борг повністю. Чи до рішення суду, чи після пригадати не може. Також ОСОБА_8 в суді повідомив, що знайомий з ОСОБА_13 (тодішній начальник управління протидії злочинності у сфері економіки), який займався однією справою ОСОБА_8 , де пересікались його інтереси, а також, не одноразово приймав участь як понятий. Окрім того, ОСОБА_8 підтвердив, що на момент, коли він давав довіреність, ОСОБА_9 ще не вимагав у нього гроші, хоча вже на той час ОСОБА_8 написав заяву, де повідомив про вимагання. А в кінці ОСОБА_8 сказав, що не знає, чи ці гроші мали бути для судді, і його ніхто не примушував передавати гроші, йому такі умови підходили. Коли прозвучала вимога про 10 відсотків від суми позову, чи в самій першій розмові з ОСОБА_9 , чи в подальшій, точно сказати не зможе. Договір з ОСОБА_9 про надання правової допомоги не укладали, чи надавав якесь доручення, не пам`ятає. Чи писав заяву про розгляд справи за його відсутності, сказав, що нічого не пам`ятає. Він. вирішив, що ОСОБА_9 пропагує чи вимагає речі, які є незаконні, оскільки гроші йому сказали заплатити не по факту, а лише після рішення про накладення арешту на майно. Щодо міри покарання покладається на думку суду. 
		Потерпілий ОСОБА_8 подав суду заяву від 27.02.2017р., в якій просив розглядати справу у його відсутності.
		Показання свідка ОСОБА_10 , яка в судовому засіданні повідомила, що вона зустрічалася із ОСОБА_8 близько двох років. Відносини між ними припинилися після того як він подав позовну заяву до суду. Ствердила, що ОСОБА_8 дійсно позичав їй кошти в сумі 20000 Євро для їхніх особистих справ про що вона йому власноручно написала розписку про отримання даних коштів. Після того, як справа надійшла до суду, вона повернула йому всі кошти. Коли саме не пам`ятає. Ніяких інших справ з ОСОБА_8 не має. Її двічі викликали до суду. Один раз відклали розгляд справу у зв`язку із неявкою адвоката, а другий раз вона теж не поїхала, так як пішла до лікаря з своїми малолітніми дітьми. ОСОБА_12 раніше бачила, особисто його не знає.
		Показання свідка ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні повідомила, що працює на посаді судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області. Їй в провадження поступила цивільна справа ОСОБА_10 до Дублянської сільської ради, спір щодо земельної ділянки, який був залишений без розгляду. Згодом попадає, такий самий позов ОСОБА_10 до Дублянської сільської ради, спір щодо земельної ділянки та іще одна цивільна справа за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про стягнення боргу. Справа відкладалася, так як ОСОБА_10 не з`являлася на судові засідання. Поступило клопотання про забезпечення позову. Вона не встигла винести Ухвалу про забезпечення позову, як адвокат ОСОБА_12 вже знав, що вона її винесла. Коли втретє призначили до розгляду дану цивільну справу з причин неявки відповідача ОСОБА_14 , адвокат ОСОБА_12 заявив їй, що він не буде їздити в судові засідання та просить винести заочне рішення, що вона і зробила та надала йому виписку із рішення, однак в реєстр не встигла занести, так як це вже було після 18.00 год., а після 18.00 год. заносити рішення в реєстр не можна. Іншого дня до неї в кабінет зайшов ОСОБА_12 , щоб завірити рішення, а її не було так як слухала іншу колегіальну справу. Коли повернулася в кабінет то побачила п`ятнадцять осіб працівників поліції, які представили їй Ухвалу на обшук. Вилучили в кабінеті зошити, журнал призначень справ та цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про стягнення боргу. Виявилося, що заявником був ОСОБА_8 , який проходив по кримінальній справі. Згодом зошити їй повернули. Повне рішення суду позивачу відправила по почті, але він відмовився від його отримання. Потім їй повідомили, що їй помстилися за те, що вона не послухала працівників економічної поліції і винесла виправдувальний вирок, який пройшов всі інстанції і набрав законної сили. Також повідомила, що ОСОБА_12 знає, як адвоката, ніякої розмови про гроші з ним не мала, рішення винесла законно.
		Показання свідка ОСОБА_15 , який в судовому засіданні повідомив, що працює на посаді помічника судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_11 .. Перед тим, як все це сталося він був лише два дня помічником судді ОСОБА_11 .. До того він увесь час був помічником судді ОСОБА_16 .. ОСОБА_12 прийшов зранку до них в кабінет, щоб поставити печатку на короткому рішенні суду за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про стягнення боргу. Він взяв в нього рішення і завірив. Ніякі кошти та віддяки ОСОБА_12 не пропонував. 
		Показання свідка ОСОБА_17 , яка в судовому засіданні повідомила, що працює на посаді секретаря судових засідань в судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_11 .. В їхньому провадження перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про стягнення боргу. Окрім цієї справи були також іще дві цивільні справи за позовом ОСОБА_10 до Дублянської сільської ради, спір щодо земельної ділянки про визнання права власності. Дані справи були призначені на один день. За позовом ОСОБА_10 на 10.00 год., а за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 трохи пізніше, вона сказала їй почекати на іншу справу, однак ОСОБА_10 вийшла з суду і зникла. Від позивача ОСОБА_8 приходив адвокат ОСОБА_18 .. Три рази відкладалися із-за її не прибуття і було прийнято суддею прийняти заочне рішення.
		Також обвинувачення покликається на :
		- заяву ОСОБА_8 від 18.06.2015 року, щодо порушення кримінального провадження до адвоката ОСОБА_9 , який спільно із суддею Самбірського міського суду ОСОБА_11 вимагають в нього неправомірну вигоду в розмірі 2000 доларів США для прийняття рішення на його користь у провадженні за його цивільним позовом. Також надає добровільну згоду на співпрацю з органами внутрішніх справ і зобов`язується сприяти у викритті протиправних дій адвоката ОСОБА_12 та судді ОСОБА_11 (Т.2 а.с. 16);
		- ухвалу суду від 23.06.2015 року згідно якої надано дозвіл старшому прокурору відділу процесуального керівництва та підтримання обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини Генеральної прокуратури України ОСОБА_19 на проведення особистого обшуку адвоката ОСОБА_9 та за місцем його праці та проживання. (Т.2 а.с. 41-42);
		- протокол обшуку від 25.06.2015 року, проведений слідчим прокуратури Львівської області, згідно якого під час проведення особистого обшуку ОСОБА_9 вилучено: 20 купюр номіналом по 100 доларів США, мобільний телефон марки «Самсунг» чорного кольору з сім карткою «Київстар» та «Лайф», блокнот зеленого кольору, банківська картка «Приватбанк», посвідчення адвоката, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та грошові кошти в сумі 16348 грн. (Т.2 а.с. 44-48);
		- протокол обшуку від 25.06.2015 року, проведений слідчим прокуратури Львівської області, згідно якого під час проведення обшуку за місцем праці та проживання ОСОБА_9 вилучено: ухвалу судового засідання, договір купівлі - продажу, витяг з державної реєстрації правочинів, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_9 , 2000 доларів США, а саме: 20 купюр номіналом по 100 доларів США, 500 Євро купюрами по 100 Євро, 90 гривень купюрами по 50 грн., 2 купюри по 20 грн. (Т.2 а.с. 49-53);
		- ухвалу суду від 23.06.2015 року згідно якої надано дозвіл старшому прокурору відділу процесуального керівництва та підтримання обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини Генеральної прокуратури України ОСОБА_19 на проведення особистого обшуку судді ОСОБА_11 та за місцем її праці і службовому кабінеті. (Т.2 а.с. 54-55);
		- протокол обшуку від 25.06.2015 року, проведений слідчим прокуратури Львівської області, згідно якого під час проведення обшуку за місцем праці в службовому кабінеті судді ОСОБА_11 вилучено: щоденник та цивільну справу №452/1398/15-ц (2/452/499/2015) за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за договором позики. (Т.2 а.с. 56-59);
		- висновок криміналістичної експертизи з дослідження реквізитів документів за № 2474 від 14.08.2015 р. з якого вбачається, що досліджувалися кошти в сумі 2000 доларів США та які є банкнотами США. (Т.2 а.с.152-154);
		- висновок криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин за № 2475 від 05.08.2015 р. з якого вбачається, що досліджувалися кошти в сумі 2000 доларів США на яких виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини із яскраво. жовтувато-зеленою люмінесценцією. (Т.2 а.с.159-161);
		- висновок криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин за № 2477 від 07.08.2015 р. з якого вбачається, що на поверхнях двох дисків фільтрувального паперу нашарувань із змивами долонь і пальців право та лівої руки ОСОБА_9 нашарувань спеціальної хімічної речовини із яскравою жовтувато-зеленою люмінесценцією не виявлено. (Т.2 а.с.165-167);
		- висновок криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин за № 2476 від 07.08.2015 р. з якого вбачається, що на поверхнях куртки (внутрішньої поверхні лівої внутрішньої кишені із застібкою ґудзик) виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини із яскравою жовтувато-зеленою люмінесценцією, яка ідентична із наданими зразками на поверхнях диску фільтрувального паперу. (Т.2 а.с.171-173);
		- протоколи про хід аудіо -, відеокотнролю особи від 16.06.2015р. з якого вбачається, що здійснювався аудіо -, відеокотнроль особи ОСОБА_9 , які не вдалося повністю дослідити та перевірити на ідентичність записів розмов, які слідчий відобразив в паперовому варіанті із аудіо та відео записами та розмовами у судовому засіданні, через пошкодження дисків. (Т.3 а.с. 8  39);
		- протокол огляду документів від 11.08.2015 року, яким проводився огляд цивільної справи №452/1398/15-ц (2/452/499/2015) за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за договором позики.(Т.3 а.с. 50  74);
		- протокол огляду документів та постанову про визнання речових доказів, якими оглядалися кошти в сумі 4000 доларів США, 500 Євро, блокнот синього кольору, мобільний телефон марки «Самсунг Дуос» з сім катками «Київстар» та «Лайф», грошові кошти в сумі 16590 грн., куртку сірого кольору, оригінал позовної заяви ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_10 заборгованості за договором позики від 21.05.2015 заяви про забезпечення позову ОСОБА_8 шляхом арешту на майно боржника ОСОБА_10 від 21.05.2015, оригінал довіреності на представлення інтересів ОСОБА_8 надої ОСОБА_9 23.05.2015, Ухвала судового засідання, під головуванням судді Самбірського районного суду Львівської області ОСОБА_11 від 08.06.2015 про накладення арешту на майно ОСОБА_10 , нотаріально завірена копія договору купівлі-продажу квартири від 28.10.2008, витяг з державного реєстру правочинів № 6685555 від 28.10.2008, оригінал розписки ОСОБА_10 від 17.01.2012, обеззолені фільтри, яким проводились змиви з рук ОСОБА_9 , рукавички, в яких проводилися змиви з рук ОСОБА_9 , рукавички, в яких проводилися викладення грошових коштів, взірець спецхімпрепарату «Світялчок-М», а саме оброблений обеззолений фільтр, гумові медичні рукавиці, в яких проводився огляд, ідентифікація та оброблення грошових коштів, відібрання взірця та які визнанні речовими доказами в даному кримінальному провадження. Грошові кошти в сумі 4000 доларів США, 500 Євро та 16590 грн. передано на відповідальне зберігання у Західне ГРУ «Приватбанк» за адресою: м. Львів, Решту доказів долучено до матеріалів кримінального провадження та зберігаються при матеріалах даного провадження. ( Т.3 а.с. 87-97);
		Обвинувачений ОСОБА_9  у судовомузасіданні невизнав себевинним ускоєному злочині,а посуті пред`явленогойому обвинувачення суду пояснив, що познайомився з ОСОБА_8 в кінці квітня на початку травня 2015р., так як він сам звернувся до нього за юридичною допомогою з питанням, що його співмешканка не хоче повернути йому кошти в розмірі 20000 Євро. Тоді він спитав, які в нього на це є докази, на що ОСОБА_8 представив йому розписку ОСОБА_10 та документи, які ствердили, що в нього в дійсності в минулому були кошти в сумі 20000 Євро. ОСОБА_8 попросив його скласти позовну заяву для подання до суду та так, як він не мав бажання сам ходити до суду то надав йому нотаріально завірене доручення для представлення його інтересів в суді. Вивчивши представлені ОСОБА_8 матеріали повідомив, що в суді може бути позитивне рішення на його користь, так як позов повністю підставний. Також повідомив його, що питання може виникнути під час виконання рішення суду, якщо в боржника ОСОБА_10 нічого не буде із права власності. ОСОБА_8 повідомив, що в ОСОБА_10 є у власності майно. Тоді він перевірив по реєстру і дійсно встановив, що у ОСОБА_10 є на праві власності нерухоме майно. Коли домовилися про надання юридичної допомоги, він як адвокат розписав ОСОБА_8 на папері, які витрати необхідно буде йому понести для ведення справи у суді, в які входило проїзди, запити, збирання доказів, написання позовної заяви, судові витрати та оплата його праці, тобто приблизні суми гонорару які треба буде заплатити, та суми витрат, які він понесе. В подальшому ж ОСОБА_8 запропонував визначити суму гонорару в розмірі 2000 доларів США, в яку вже увійдуть всі витрати, на що він й погодився. ОСОБА_8 до суду не ходив, а ОСОБА_10 одного разу була на судовому засіданні і більше не ходила з приводу чого суд виніс заочне рішення. Про прийняте рішення повідомив ОСОБА_8 25 червня 2015 року зустрівся з ОСОБА_8 біля суду в місті Самбір, де передав останньому резолютивну частину судового рішення по його справі, а останній передав йому обумовлену раніше суму гонорару  2000 доларів США. Жодних розмов та домовленостей ні з суддею, ні з будь-ким іншим про вимагання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди не було. Також не було розмов і з самим ОСОБА_8 про те, що треба заплатити судді якісь грошові кошти.
		Також наголосив, що, не зважаючи на те, що домовленості щодо оплати його послуг відбулись лише в день складення довіреності, тобто, 23 травня 2015 року, вже 12 травня 2015 року, коли вони ще не уклали угоду, ОСОБА_8 звернувся в правоохоронні органи із заявою, в якій зазначив, що ОСОБА_9 вже представляє його інтереси в державних органах. При цьому, станом на 12 травня 2015 року довіреності на представництво його інтересів ОСОБА_8 ОСОБА_9 ще не оформив, позов ОСОБА_9 до суду ще не подав. Тобто, ОСОБА_9 ще не представляв інтереси ОСОБА_8 в державних органах. Також обвинувачений зазначив, що ОСОБА_8 в заяві вказав, що ОСОБА_9 вимагає у нього неправомірну вигоду в розмірі 2000 доларів США за вирішення питання про прийняття рішення в його користь. Проте, стверджує, що розмова про 2000 доларів США відбулась лише 23 травня 2015 року, і ця сума була запропонована самим ОСОБА_8 , як гонорар за справу, який включав у себе також понесені ОСОБА_9 витрати.
		Не погоджується з обвинуваченням, та вважає, що стороною обвинувачення не представлено жодного належного та допустимого доказу здійснення ним переконань ОСОБА_8 в необхідності надати неправомірну вигоду для передачі судді ОСОБА_11 , та те, що відмова від передачі судді ОСОБА_11 вказаної ним суми неправомірної вигоди потягне за собою відмову в задоволенні позову. Також не погоджується з звинувачення в тому, що шляхом обману свого клієнта одержав від ОСОБА_8 кошти в сумі 2000 доларів США, нібито для передачі судді ОСОБА_11 за прийняття останньою рішення про задоволення позову, що також не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Між ним, як адвокатом і клієнтом ОСОБА_8 була укладена угода про надання правової допомоги в цивільній справі. А сума гонорару була запропонована самим клієнтом.
		Вважає себе не винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 27 - ч. 2 ст. 15 - ч.3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України та просить його виправдати за цими статтями. 
		Згідно із ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.
		У відповідності зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Європейський суд з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.
		Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
		Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
		Статтею 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Згідно з ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Про це також йдеться у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146), де Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
		Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Допитані в ході судового розгляду кримінального провадження потерпілий, а також свідки у справі жодним чином не доводять вини обвинуваченого.
		Відтак, аналіз доказів сторони обвинувачення слід зосередити на речових і письмових доказах.
		Матеріали кримінального провадження свідчать про допущення грубих порушень закону під час розслідування інкримінованого ОСОБА_9 злочину.
		У відповідності до статті 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього кодексу повідомлено про підозру.
		Стаття 276 КПК України передбачає, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього кодексу.
		Стаття 480 КПК України передбачає особливий порядок кримінального провадження стосовно адвоката.
		Зокрема, у відповідності до статті 481 КПК України письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором України, його заступником або керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.
		Як вбачається з інформації, що міститься в Єдиному реєстрі адвокатів України, ОСОБА_9 22 жовтня 2009 року отримав свідоцтво № 4121/10 про право на заняття адвокатською діяльністю (рішення № 196 від 22.10.2009 року), здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, тобто, має статус адвоката.
		А відтак, повідомлення про підозру ОСОБА_9 повинно було здійснюватись особливим порядком.
		Зі змісту повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 26 червня 2015 року вбачається, що такий документ підписаний в.о. прокурора Львівської області ОСОБА_20 , проте, вручення повідомлення здійснив заступник начальника слідчого відділу прокуратури Львівської області ОСОБА_21 .
		Зі змісту повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_9 від 11 вересня 2015 року вбачається, що такий документ підписаний прокурором Львівської області ОСОБА_22 , проте, вручення повідомлення здійснив слідчий слідчого відділу прокуратури Львівської області ОСОБА_23 .
		За змістом статей 276 та 278 КПК процедура здійснення повідомлення про підозру включає в себе складання письмового повідомлення про підозру та відповідно його вручення підозрюваному уповноваженою особою.
		Таким чином, у випадку коли у вчиненні злочину підозрюється особа, щодо якої згідно з приписами ст. 480 КПК передбачено здійснення особливого порядку кримінального провадження, письмове повідомлення про підозру такій особі повинно бути вручене безпосередньо посадовими особами органів прокуратури, визначеними у пунктах 1 - 4 ч. 1 ст. 481 КПК, і здійснення такої дії не може бути передоручене (правовий висновок Верховного Суду, зроблений 19 лютого 2019 року колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 349/1487/14-к).
		У відповідності до статті 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
		Як вбачається з Постанови про призначення групи прокурорів від 22.06.2015р. за підписом Заступника Генерального прокурора України ОСОБА_24 , Постанови про зміну групи прокурорів від 24 червня 2015 року за підписом Заступника Генерального прокурора України ОСОБА_24 та Постанови про визначення групи прокурорів від 26.06.2015р. за підписом Заступника прокурора області ОСОБА_25 , ні в.о. прокурора Львівської області ОСОБА_26 , ні прокурор Львівської області ОСОБА_22 до групи прокурорів, що здійснюють повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, включені не були.
		Таким чином, повідомлення про підозру ОСОБА_9 у обидвох випадках здійснено не уповноваженою на те особою слідчим, а не керівником регіональної прокуратури, як цього вимагає стаття 481 КПК України, а текст цього документу підписаний прокурором, який не здійснював повноваження прокурора у кримінальних провадженнях № 42015000000001209 від 22.06.2015р. та № 12015140000000225 від 12.05.2015р„ в межах яких здійснювалось повідомлення про підозру.
		У зв`язку з чим, справа щодо адвоката ОСОБА_9 завершена досудовим розслідуванням та передана до суду без належного повідомлення про підозру. В суді кримінальне провадження розглядалось відносно особи, яка не набула статусу обвинуваченого, оскільки раніше не набула статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів.
		Органи державної влади та їх посадові особи, у тому числі ті, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов`язані діяти лише в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
		Аналізуючи докази, які містяться в матеріалах даного кримінального провадження, в їх сукупності, слід зазначити про відсутність належних та допустимих даних про вчинення ОСОБА_9 інкримінованих йому злочинів.
		Так, в матеріалах справи наявні як докази документи, складені за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій в межах кримінального провадження № 42015000000001209 від 22.06.2015р. та № 12015140000000225 від 12.05.2015р.
		Під час виконання вимог статті 290 КПК України стороні захисту не було відкрито ухвали слідчого судді про надання дозволу на втручання у приватне спілкування та клопотання слідчого до слідчого судді про винесення вказаних ухвал.
		В ході судового розгляду справи про обвинувачення ОСОБА_9 прокурором відкрито стороні захисту Ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Львівської області ОСОБА_27 , від 19.05.2015р. № 10962 щодо надання дозволу на проведення негласних слідчих розшукових дій з втручанням у приватне спілкування ОСОБА_9 .. Проте, зазначена ухвала відкрита стороні захисту з порушенням порядку, передбаченого ст. 290 КПК України.
		Окрім того, в ході судового розгляду справи ОСОБА_9 було заявлено клопотання про витребування Ухвали судді Апеляційного суду міста Києва від 23.06.2015р. № 10962 щодо надання дозволу на проведення негласних слідчих дій відносно особи ОСОБА_11 . Однак, дана ухвала не була відкрита прокурором стороні захисту ні в порядку статті 290 КПК України, ні під час судового розгляду даної справи.
		Також слід звернути увагу, що згідно повідомлення Апеляційного суду міста Києва від 25.03.2016р., яке надійшло на адресу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у даній справі, Ухвала № 01-10962т/НСД виносилась слідчим суддею Апеляційного суду м. Києва 23.09.2015р., в той час, як самі негласні слідчі розшукові дії проводились в червні 2015 року. Тобто, негласні слідчі розшукові дії в межах кримінального провадження № 42015000000001209 від 22.06.2015р. проводились без відповідного дозволу суду. (Т.1 а.с. 73).
		Окрім того, прокурором не відкрито стороні захисту документи, які стали підставою для винесення цих ухвал, зокрема, клопотання слідчого (прокурора) про проведення НСРД.
		Відповідно до положень частини 12 статті 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Таким чином, стороною обвинувачення не було відкрито стороні захисту в порядку статті 290 КПК України наступні процесуальні документи:
		- Ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Львівської області ОСОБА_27 , від 19.05.2015р. № 10962 щодо надання дозволу на проведення негласних слідчих розшукових дій з втручанням у приватне спілкування ОСОБА_9 ;
		- Ухвалу судді Апеляційного суду міста Києва від 23.06.2015р. № 10962 щодо надання дозволу на проведення негласних слідчих дій відносно особи ОСОБА_11 ;
		- Клопотання прокурора, на підставі якого було винесено Ухвалу слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 23.06.2015р. № 10962 щодо надання дозволу на проведення негласних слідчих дій відносно особи ОСОБА_11 ;
		- Клопотання прокурора Львівської області ОСОБА_22 , на підставі якого було винесено Ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Львівської області ОСОБА_27 , від 19.05.2015р. № 10962 щодо надання дозволу на проведення негласних слідчих розшукових дій з втручанням у приватне спілкування ОСОБА_9 ..
		Оскільки вищенаведені процесуальні рішення виступали правовою підставою проведення НСРД відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , а відтак, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, такі процесуальні рішення повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.
		Оскільки згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові Верховного Суду, винесеній 16 січня 2019 року у справі № 751/7557/15-к, суд не повинен допустити відомості, що містяться у невідкритих стороні захисту матеріалах кримінального провадження, як докази, а тому, вважаю, що незалежно від того, чи проводились НСРД в цій справі на підставі Ухвали слідчого судді, чи така ухвала була відсутня, слід вважати, що НСРД проводились без попереднього дозволу суду.
		У відповідності до ч.1 статті 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		У відповідності до пункту 1 ч.2 статті 87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
		У відповідності до ч.4 статті 87 КПК України докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
		Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення.
		Оскільки норми статті 87 КПК України прямо передбачають, що докази, отримані без необхідного попереднього дозволу суду є недопустимими, а стаття 290 КПК передбачає, що не можуть бути допущені судом відомості в доказах, що не були відкриті стороні провадження у відповідності до статті 290 КПК України, а відтак, суд вважає, що слід визнати недопустимими усі докази, отримані в ході проведення НСРД.
		Такими доказами, які слід визнати недопустимими, є: 1)Протокол № 5/1872 від 16.06.2015р. про хід аудіо-, відеоконтролю особи - на 3 арк. 2)Протокол № 5/1873 від 16.06.2015р. про хід аудіо-, відеоконтролю особи - на 3 арк. 3) Додатки до протоколів № 5/1872 від 16.06.2015р. та № 5/1873 від 16.06.2015р. - електронні носії інформації з інвентарними номерами № 1740т, № 1741т. 4) Протокол № 5/1874 від 16.06.2015р. про хід аудіо-, відеоконтролю особи - на 2 арк. 5) Додатки до протоколу № 5/1874 від 16.06.2015р. - електронні носії інформації з інвентарними номерами № 1854т, № 1856т. 6) Протокол № 5/1875 від 16.06.2015р. про хід аудіо-, відеоконтролю особи - на 7 арк. 7) Додаток до протоколу № 5/1875 від 16.06.2015р. - електронний носій інформації з інвентарним номером № 1638т. 8) Протокол № 5/2168 від 08.07.2015р. про результати аудіо-, відеоконтролю особи - на 2 арк. 9) Протокол № 5/2167 від 08.07.2015р. про результати аудіо-, відеоконтролю особи - на 2 арк. 10) Додатки до протоколів № 5/2168 від 08.07.2015р. та № 5/2167 від 08.07.2015р. - електронні носії інформації з інвентарними номерами № 1856т, № 1857т. 11) Протокол № 5/2169 від 08.07.2015р. про результати аудіо-, відеоконтролю особи - на 3 арк. 12) Додатки до протоколу № 5/2169 від 08.07.2015р. - електронні носії інформації з інвентарними номерами № 1855т, № 1856т. 13) Протокол № 5/2166 від 08.07.2015р. про результати аудіо-, відеоконтролю особи - на 7 арк. 14) Додаток до протоколу № 5/2166 від 08.07.2015р. - електронний носій інформації з інвентарним номером № 1866т. 15) Протокол № 5/2165 від 08.07.2015р. про результати аудіо-, відеоконтролю особи - на 4 арк. 16) Додаток до протоколу № 5/2165 від 08.07.2015р. - електронний носій інформації з інвентарним номером № 1866т. 17) Протокол № 5/2170 від 08.07.2015р. про результати візуального спостереження за особою - на 2 арк. 18) Протокол № 5/2233 від 10.07.2015р. про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) - на 3 арк. 19) Додаток до протоколу № 5/2233 від 10.07.2015р. - електронний носій інформації з інвентарним номером № 1638т. 20) Флешнакопичувач із записами за 24-25.06.2015р. до протоколів про результати аудіо-, відеоконтролю місця № 5/2165, № 5/2166 від 08.07.2015р.
		Окрім того, з-приводу проведення НСРД слід зазначити наступне.
		У відповідності до ч. 3 ст.246 КПК України про проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий або прокурор приймають відповідне рішення. Частина 5 цієї статті передбачає, що у рішенні про проведення НСРД зазначається строк її проведення.
		Окремо стаття 251 КПК України передбачає вимоги до постанови слідчого, прокурора про проведення НСРД.
		Проте, в матеріалах кримінальної справи відсутня постанова слідчого чи прокурора про проведення НСРД в кримінальних провадженнях № 42015000000001209 та № 12015140000000225. Стороні захисту така постанова не відкривалась.
		Як вбачається з Постанови про об`єднання матеріалів досудових розслідувань в одне кримінальне провадження від 20 липня 2015 року, було постановлено об`єднати матеріали обох кримінальних проваджень в одне та зареєструвати в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12015140000000225.
		Як вбачається з листа начальника управління протидії злочинності у сфері економіки ОСОБА_13 від 28.07.2015р., останній скеровує легалізовані матеріали проведення НСРД для долучення їх до матеріалів неіснуючого вже на той час кримінального провадження № 42015000000001209 від 22.06.2015р. Яким чином, ці матеріали потрапили в інше провадження № 12015140000000225, відомостей не має.
		Як вбачається з протоколів за результатами НСРД, складених 16 червня 2015 року та 08 липня 2015 року, аудіо- та відео контроль ОСОБА_9 , а також зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж в межах кримінального провадження № 12015140000000225 здійснювався старшим оперуповноваженим УПЗСЕ ГУ МВС України капітаном міліції ОСОБА_28 та старшим оперуповноваженим УПЗСЕ ГУ МВС України у Львівській області майором міліції ОСОБА_29 на виконання доручення старшого слідчого ОСОБА_30 ..
		Проте, в матеріалах даної справи відсутні і стороні захисту не відкривались документи, на підставі яких слідчий ОСОБА_31 здійснював досудове розслідування цього кримінального провадження, зокрема, відсутня винесена у відповідності до п.1 ч.2 ст.39 КПК України постанова керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого чи групи слідчих у цьому кримінальному провадженні, які здійснюватимуть досудове розслідування.
		Також відсутнє письмове доручення старшого слідчого ОСОБА_32 , надане на виконання вимог п.3 ч.2 ст.40 КПК України, на проведення аудіо- та відео контролю ОСОБА_9 , а також на проведення аудіо-, відеоконтролю місця стосовно судді ОСОБА_11 оперативними підрозділами, зокрема, старшим оперуповноваженим УПЗСЕ ГУ МВС України у Львівській області капітаном міліції ОСОБА_28 та старшим оперуповноваженим УПЗСЕ ГУ МВС України у Львівській області майором міліції ОСОБА_29 .. В протоколах, складених ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , є покликання на якесь доручення, однак, не зазначено ні дати цього доручення, ні його номера.
		Аналогічно, відсутнє письмове доручення заступника начальника відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_33 , надане на виконання вимог п.3 ч.2 ст.40 КПК України, на проведення в межах кримінального провадження № 42015000000001209 аудіо- та відео контролю ОСОБА_9 та візуального спостереження за ОСОБА_11 та ОСОБА_9 оперативними підрозділами, зокрема, старшим оперуповноваженим УПЗСЕ ГУ МВС України у Львівській області майором міліції ОСОБА_29 та старшим оперуповноваженим УПЗСЕ ГУ МВС України у Львівській області капітаном міліції ОСОБА_28 .. В протоколах, складених ОСОБА_29 та ОСОБА_28 , є покликання на доручення від 23.06.2015р., однак, таке доручення відсутнє, стороні захисту не відкривалось.
		Відсутність письмового доручення слідчого на проведення НСРД та здійснення цих дій оперативним працівником без належних повноважень є порушенням статті 38 КПК України, згідно якої оперативні підрозділи не є органами досудового розслідування, а досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування, також є порушенням статті 41 КПК України, згідно якої оперативні підрозділи здійснюють слідчі розшукові дії та негласні слідчі розшукові дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого (прокурора), а співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою, а також є порушенням ч.6 ст.246 КПК України, згідно якої проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи.
		Також слід зазначити, що в протоколах про хід аудіо- та відео контролю особи в межах кримінального провадження №12015140000000225 зазначено, що дане кримінальне провадження розслідується за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.14 ч.4 ст.369-4 КК України (в кримінальному кодексі відсутній такий злочин). Однак, як вбачається з витягу з кримінального провадження № 12015140000000225, таке було розпочате за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368-4 КК України, а не за ч.1 ст.14 ч.4 ст.369-4 КК України, як про це зазначено в протоколах.
		Таким чином, негласні слідчі розшукові дії здійснювались не по цьому кримінальному провадженню, розслідування якого проводилось.
		Аудіо та відео контроль особи здійснювався із залученням заявника ОСОБА_8 шляхом встановлення на останньому відповідних технічних засобів. Однак, всупереч вимогам ч.6 ст.246 КПК України слідчий чи прокурор в обох кримінальних провадженнях не приймали жодних рішень про залучення ОСОБА_8 до проведення НСРД. Такі рішення стороні захисту не відкривались.
		У відповідності до вимог ч.1 ст. 252 КПК України фіксація ходу та результатів НСРД повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим кодексом.
		Таким чином, в протоколах повинні бути відображені не лише результати, але і всі дії, які здійснювались уповноваженими особами в процесі проведення НСРД, тобто, хід їх проведення.
		Натомість, в матеріалах кримінальної справи відсутні протоколи, в яких зафіксовано хід встановлення на ОСОБА_8 технічних засобів та хід зняття цих засобів з останнього. Також відсутні будь-які відомості про технічні характеристики таких технічних засобів, хоча згідно вимог частини 2 статті 266 КПК України технічні засоби, що застосовувались під час проведення НСРД, а також первинні носії отриманої інформації повинні зберігатись до набрання законної сили вироком суду.
		З врахуванням наведеного докази, отримані в ході проведення НСРД, є недопустимими, оскільки отримані всупереч порядку, передбаченого КПК України.
		Окремо слід відмітити, що якість записів, здійснених за допомогою невідомих технічних засобів, є вкрай поганою, і розібрати зміст цих записів є складно. Прокурор в судовому засіданні у зв`язку з цим заявляв клопотання про проведення криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відео-, звукозапису (Т.1 а.с.166, 174), на вирішення якої просив поставити питання: 
		- Який дослівний зміст текстів розмови, що відбулась між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , що зафіксована на зазначених в клопотанні відео файлах, що містяться на відповідному цифровому носії інформації?
		Ухвалою судового засідання від 19.04.2018 року задоволено клопотання прокурора та призначено криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відео-, звукозапису. (Т.1 а.с. 192)
		Згідно повідомлення судового експерта № 2308 від 04.05.2018 р., неможливо надати висновок експертизи відео звукозапису. (Т.1 а.с. 202-205).
		Неякісна фонограми звуко- та відеозапису, що надана стороною обвинувачення, унеможливила належним чином дослідити ці докази в суді, у зв`язку з чим було порушено передбачений статтею 23 КПК України принцип безпосередності дослідження доказів. Тобто ні суд, ні сторона захисту, ні обвинувачення не мали змоги самостійно сприймати (чути) зміст розмов, які містяться у відповідних фонограмах.
		Суд вважає, що для врахування як доказу відео- та звукозаписів такі повинні бути чіткими, зрозумілими та якісними, належно відтворюватись, щоб суд та усі сторони процесу могли без сторонніх осіб та без допомоги спеціалістів зрозуміти та почути зміст розмов, які на них містяться.
		Таким чином, результати проведення НСРД, окрім того, що є недопустимими, також слід визнати недостовірними доказами.
		В матеріалах справи наявна Постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань в одне кримінальне провадження від 20 липня 2015 року, згідно якої було постановлено об`єднати матеріали кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140000000225 від 12.05.2015р., та за № 42015000000001209 від 22.06.2015р., в одне провадження.
		Проте, на момент об`єднання обидва кримінальні провадження розслідувались слідчим відділом прокуратури Львівської області, що вбачається із тексту постанови про об`єднання. Яким чином та коли кримінальне провадження № 12015140000000225 від 12.05.2015р., яке спочатку розслідувалось СУ ГУ МВС України у Львівській області, перейшло до слідчого відділу прокуратури Львівської області, з матеріалів кримінальної справи не відомо. Постанова про визначення підслідності за прокуратурою Львівської області відсутня, як і відсутні постанови про визначення групи слідчих та прокурорів в цьому кримінальному провадженні ще до його об`єднання з кримінальним провадженням № 42015000000001209. В матеріалах кримінального провадження наявний витяг з ЄРДР, де реєстратором є ОСОБА_23 , вже після об`єднання.
		В матеріалах справи наявний протокол ідентифікації (помічення) грошових коштів від 24 червня 2015 року. Слідча дія проведена прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_34 з 12 год.30 хв. до 12 год. 50 хв. Проте, прокурор ОСОБА_35 був введений у склад групи прокурорів заступником Генерального прокурора України ОСОБА_36 24 червня 2015 року, а сама постанова про зміну групи прокурорів надійшла факсом до прокуратури Львівської області 24 червня 2015 року о 18.00 годині, що вбачається з наявного у справі документу. Таким чином, вважаю, що ОСОБА_35 проводив слідчу дію - ідентифікацію (помічення) грошових коштів без наявних повноважень, які у останнього виникли лише після надходження постанови про зміну групи прокурорів до прокуратури Львівської області.
		Сторона обвинувачення також покликається як на доказ вини ОСОБА_9 на копію записки. Зазначений документ є неналежним доказом, оскільки не містить інформацію про обставини, які підлягають встановленню у справі, та є недопустимим доказом у справі, оскільки відповідно до ч.3 ст.99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа, а не його копію.
		Згідно протоколу огляду документів від 11 серпня 2015 року проведено огляд судової справи Самбірського міськрайонного суду Львівської області № 2/452/499/2015 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за договором позики, яка також досліджувалася в судовому засіданні та блокнот судді ОСОБА_11 . 
		Зазначений протокол огляду документів містить інформацію про те, що в Самбірському міськрайонному суді Львівської області розглядалась цивільна справа № 2/452/499/2015, що адвокат ОСОБА_9 надавав позивачу у цій справі правовому допомогу, та що справа була завершена розглядом по суті з винесенням рішення у справі.
		Ні судова справа, ні блокнот судді ОСОБА_11 не містять даних про вимагання та отримання ОСОБА_9 грошових коштів від ОСОБА_8 з метою нібито передачі судді ОСОБА_11 . Отже цей доказ також є неналежним доказом у справі. 
		Що стосується суті взаємовідносин, які виникли між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , слід зазначити, що це були відносини між адвокатом та клієнтом.
		ОСОБА_9 на підставі довіреності від 23 травня 2015 року надавав правову допомогу останньому.
		Зокрема, згідно показів ОСОБА_9 з ОСОБА_8 він познайомився приблизно вкінці квітня (на початку травня) 2015 року, коли той звернувся до нього за правовою допомогою у справі про стягнення грошових коштів з ОСОБА_10 .
		Під час першої зустрічі ОСОБА_8 повідомив, про його проблему, та зазначив, що хоче стягнути борг зі своєї знайомої ОСОБА_10 у судовому порядку, так як остання добровільно відмовляється йому повертати грошові кошти.
		При цьому, ОСОБА_9 вислухав ОСОБА_8 та визначив умови, на яких буде займатись цією справою, а саме: зможе взятись за цю справу за умови, що у нього є розписка від боржниці. Оскільки жодних документів ОСОБА_8 на першу зустріч з ОСОБА_9 не приніс, вони домовились, що на наступну зустріч останній принесе розписку, і тоді вони продовжать цю розмову. При першій зустрічі жодної розмови про грошові кошти між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не було.
		Під час наступної зустрічі ОСОБА_8 приніс розписку. ОСОБА_9 ознайомився зі змістом розписки та повідомив ОСОБА_8 , що якщо розписка дійсно написана ОСОБА_10 власноручно, то проблем щодо вирішення цього питання в судовому порядку не повинно виникати. Однак, можуть виникнути проблеми з виконанням судового рішення, оскільки у боржниці може не бути майна, з якого можна буде цей борг повернути. Під час цієї зустрічі ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_8 , що поїде в м. Самбір та з`ясує, чи є у ОСОБА_10 у власності якесь майно. В цю зустріч знову розмови про грошові кошти не було.
		Не зважаючи на це, ОСОБА_8 вже 12 травня 2015 року, коли ще не було жодної домовленості про те, чи буде ОСОБА_9 займатись цією справою, звертається в правоохоронні органи із заявою, в якій зазначає, що ОСОБА_9 вже представляє його інтереси в державних органах. При цьому, станом на 12 травня 2015 року довіреності на представництво його інтересів ОСОБА_8 ОСОБА_9 ще не дав. Така довіреність з`явиться лише 23 травня 2015 року. Позов ще поданий не був. Тобто, ОСОБА_9 ще не представляв інтереси ОСОБА_8 в державних органах. (Т.2 а.с.198).
		Також ОСОБА_8 в заяві вказує, що ОСОБА_9 вимагає у нього неправомірну вигоду в розмірі 2000 доларів СІІІА за вирішення питання про прийняття рішення в його користь. Проте, лише після поїздки до міста Самбора, коли було з`ясовано, що у ОСОБА_10 є майно, на яке, у випадку відсутності грошових коштів, можна буде звернути стягнення, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_8 по телефону про це та вони домовились ще раз зустрітись, щоб тоді вже обговорити усі питання, необхідні для вирішення цієї справи.
		Було домовлено, що при наступній зустрічі ОСОБА_8 надасть ОСОБА_9 нотаріально посвідчену довіреність на представництво його інтересів, в тому числі в суді, і вони обумовлять умови їх співпраці.
		Наступна зустріч відбулась 23 травня 2015 року в місті Стрий. ОСОБА_8 оформив в нотаріуса довіреність, яку передав ОСОБА_9 , і саме на цій зустрічі, через більше як 10 днів після написання ОСОБА_8 заяви в правоохоронні органи було вперше обговорено гонорар за цю справу. І саме ОСОБА_8 , а не ОСОБА_9 , запропонував суму гонорару у розмірі 2000 доларів США, які ОСОБА_8 повинен був заплатити після вирішення справи в суді першої інстанції. На що ОСОБА_9 погодився. 
		Після винесення судом рішення у справі про стягнення з ОСОБА_10 боргу, 25 червня 2015 року ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_8 біля суду в місті Самбір, де передав останньому резолютивну частину судового рішення по його справі, а останній передав ОСОБА_9 обумовлену раніше суму гонорару - 2000 доларів США.
		Жодних розмов та домовленостей ні з суддею, ні з будь-ким іншим про вимагання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди не було. Також не було розмов і з самим ОСОБА_8 про те, що треба заплатити судді якісь грошові кошти.
		Щодо наявних у справі записів на листку паперу ОСОБА_9 пояснив, що такі зроблені ним на одній із перших зустрічей з ОСОБА_8 (Т.2 а.с. 208). На цьому листку ОСОБА_9 зазначив приблизний план дій, строки подання позову, приблизні строки розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляції, а також приблизні суми гонорару які треба буде заплатити, та суми витрат, які він понесе. В подальшому ж ОСОБА_8 запропонував визначити суму гонорару в розмірі 2000 доларів США, в яку вже увійдуть всі витрати.
		Таким чином, ОСОБА_9 послідовно та логічно пояснив в суді зміст взаємовідносин між ним та ОСОБА_8 , а також пояснив, коли між ними виникло питання про гонорар.
		Що стосується показів ОСОБА_8 , то такі не відповідають ні змісту написаних ним заяв в правоохоронні органи, ні іншим матеріалам справи. Так, ОСОБА_8 в судовому засіданні спочатку повідомив, що грошові кошти ОСОБА_9 давав за ухвалу про забезпечення позову, хоча в заявах в правоохоронні органи вказував, що гроші вимагають за прийняття на його користь рішення за цивільним позовом. Також ОСОБА_8 сказав, що жодних довіреностей на ОСОБА_9 він не давав, хоча така довіреність наявна в справі. ОСОБА_8 повідомив суду, що одну з перших зустрічей з ОСОБА_9 записував на диктофон. Однак, для чого це було робити, якщо метою зустрічі з адвокатом було вирішення питання повернення боргу, не зрозуміло. ОСОБА_8 підтвердив покази ОСОБА_9 про те, що при першій зустрічі розмовляли недовго, 10 хв. І що ОСОБА_9 хотів з`ясувати, чи можна реально стягнути борг з ОСОБА_10 , для чого їздив в Самбір. Також ОСОБА_8 в суді повідомив, що знайомий з ОСОБА_13 (тодішній начальник управління протидії злочинності у сфері економіки), який займався однією справою ОСОБА_8 , де пересікались його інтереси, а також, не одноразово приймав участь як понятий. Окрім того, ОСОБА_8 підтвердив, що на момент, коли він давав довіреність, ОСОБА_9 ще не вимагав у нього гроші, хоча вже на той час ОСОБА_8 написав заяву, де повідомив про вимагання. А в кінці ОСОБА_8 сказав, що не знає, чи ці гроші мали бути для судді, і його ніхто не примушував передавати гроші, йому такі умови підходили.
		Оскільки покази ОСОБА_8 є суперечливими, а його дії - провокативними, а тому, не можуть бути покладені в основу обвинувачення. 
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 190 КК України, виражається у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою. Обманом є повідомлення неправдивих відомостей (дія) або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені (бездіяльність), з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно.
		З об`єктивної сторони злочин, передбачений статтею 369 КК України, характеризується вчиненням таких діянь стосовно неправомірної вигоди: 1) пропозиція неправомірної вигоди; 2) її обіцянка; 3) її надання. При цьому, під пропозицією слід розуміти висловлення службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди, а під обіцянкою - висловлення такого наміру з повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди. Під наданням розуміють передачу особисто або через посередника службовій особі неправомірної вигоди за вчинення чи не вчинення нею в інтересах того, хто надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої службовій особі влади чи службового становища.
		Тобто, об`єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 190 КК України, та об`єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 369 КК України, є суттєво різними. Проте, висунуті ОСОБА_9 обвинувачення у цих злочинах є ідентичними, об`єктивна сторона кожного діяння сформульована однаково.
		Звинувачення в тому, що ОСОБА_9 схилив ОСОБА_8 шляхом переконань до надання неправомірної вигоди за прийняття суддею рішення про задоволення позову у цивільній справі, запевнивши, що відмова від передачі судді ОСОБА_11 вказаної ним суми неправомірної вигоди потягне за собою відмову в задоволенні позову, є видуманими. Дані обставини нічим не підтверджені, і такі покази ОСОБА_8 не давав. 
		Звинувачення в тому, що ОСОБА_9 шляхом обману свого клієнта одержав від ОСОБА_8 кошти в сумі 2000 доларів США, нібито для передачі судді ОСОБА_11 за прийняття останньою рішення про задоволення позову, також не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Між адвокатом і клієнтом була укладена угода про надання правової допомоги в цивільній справі. А сума гонорару була запропонована самим клієнтом.
		Стороною обвинувачення не представлено жодного належного та допустимого доказу здійснення ОСОБА_9 переконань ОСОБА_8 в необхідності надати неправомірну вигоду для передачі судді ОСОБА_11 , запевнення ОСОБА_9 .. ОСОБА_8 , що відмова від передачі судді ОСОБА_11 вказаної ним суми неправомірної вигоди потягне за собою відмову в задоволенні позову. Тобто не здобуто жодних доказів наявності в діях ОСОБА_9 об`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 369 КК України.
		Також стороною обвинувачення не представлено жодного належного та допустимого доказу здійснення ОСОБА_9 обману ОСОБА_8 , який полягав в переконанні, що кошти в сумі 2000 доларів США він отримує для передачі судді ОСОБА_11 ..
		Надані стороною обвинувачення суду докази вимогам достатності та переконливості не відповідають, та породжують розумні сумніви щодо обставин, які сторона обвинувачення намагається подати як доконані факти.
		На переконання суду в процесі судового розгляду даної справи стороною обвинувачення не доведено «поза розумним сумнівом» вину ОСОБА_9 , встановлення судом його вини не випливає зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів, а докази, представлені стороною обвинувачення, отримані з грубими порушеннями вимог КПК України.
		Згідно п.10 ч.1 ст.7, частин 1, 2, 4 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Згідно практики ЄСПЛ національні суди мають забезпечувати обвинуваченому можливість оскаржувати допустимість доказів, заперечувати про них, а також доводити обставини в процесі збирання доказів, що дозволяють вважати докази неприпустимими (рішення у справах «Jalloh u Germany» від 11.07.2006, «Биков проти РФ» від 10.03.2009, «Яременко проти України» від 12.06.2008 ). Більше того, при дослідженні й оцінці доказів суди повинні враховувати подані зауваження та доводи сторін. Тільки в такому випадку розгляд на підставі ст.6 Конвенції вважатиметься справедливим.
		Частина 5 ст. 9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Зокрема суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини усі докази у справі необхідно оцінювати, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів (п. 53 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення Європейського Суду з прав людини від 11.07.2013 року у справі «Вєренцов проти України»).
		Крім того, у п. 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Капо проти Бельгії» (Capeau v. Belgium), 42914/98, 13 січня 2005 року значиться, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 статті 6, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
		Згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, конституційними принципами закладеними у ст. 62 Конституції України та загальних засадах кримінального провадження визначених ст.7 КПК України гарантовано, що кожна людина має право на справедливий розгляд справи, не може бути піддана кримінальному покаранню поки не буде визнана винною в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєні конкретного злочину повністю доведена належними, допустими доказами, які безпосередньо досліджені у судовому засіданні із застосуванням принципу змагальності сторін у поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
		У відповідності з вимогами п. 23 Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» із змінами та доповненнями, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. 
		Отже, з урахуванням викладеного вище, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження в ході судового розгляду, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до обґрунтованого висновку, що пред`явлене ОСОБА_9 обвинувачення за ч.2 ч.4 ст. 27 - ч. 2 ст. 15 - ч.3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення його участі у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення органом досудового розслідування не здобуто, стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено. Всі докази, надані стороною обвинувачення в підтвердження вини ОСОБА_9 під час огляду та оцінки визнані судом такими, що не можуть бути покладені в основу обвинувачення. 
		В такому разі суд вважає необхідним в силу презумпції невинуватості, закріпленого у ст. 62 Конституції України виправдати ОСОБА_9 у зв`язку з недоведеністю в діяннях обвинуваченого складу вищевказаних кримінальних правопорушень.
		Обраний ОСОБА_9 запобіжний захід у виді застави скасувати, заставу повернути заставодавцю.
		Зняти арешт накладений Ухвалою Галицького районного суду Львівської області від 26.06.2015 року.
		Судові витрати по справі, віднести за рахунок держави.
		З речовими доказами слід поступити у відповідності до ст.. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
		у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_9 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ч.4 ст. 27 - ч. 2 ст. 15 - ч.3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю в діяннях обвинуваченого складу вищевказаних кримінальних правопорушень.
		Внесені на підставі Ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26.06.2015 року за ОСОБА_9 грошові кошти у вигляді застави в розмірі 97440,00 (дев`яносто сім тисяч чотириста сорок) гривень повернути заставодавцю ОСОБА_37 .
		Скасувати арешт майна, накладений у кримінальному провадженні згідно Ухвали слідчого судді Галицького районногосуду Львівськоїобласті від26.06.2015рокуна майно, вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання та праці ОСОБА_9 , а саме на мобільний телефон марки «Самсунг» чорного кольору з сім карткою «Київстар» та «Лайф», блокнот зеленого кольору, банківську картку «Приватбанк», грошові кошти в сумі 16348 грн., документацію, щодо представлення інтересів ОСОБА_8 (позовна заява, заява про забезпечення позову, довіреність, ухвала судового засідання, договір купівлі - продажу, витяг з державної реєстрації правочинів, розписка), грошові кошти в сумі 2000 доларів США (20 купюр номіналом по 100 доларів США), 500 Євро (купюрами по 100 Євро), 90 гривень (купюрою 50 грн., 2 купюри по 20 грн.), куртку сірого кольору.
		Речові докази:
		- грошові кошти в сумі 2000 доларів США, поміщені в пакеті №5 з надписом «20 купюр номіналом 100 доларів», купюрами в кількості 20 штук номіналом по 100 доларів США, та належать ОСОБА_8 та які він передав ОСОБА_9 та зберігаються в приміщенні ЗГРУ «Приватбанк», що у м. Львові по вул. Липинській, 13а  повернути ОСОБА_8 (Т.3 а.с.91-97);
		- грошові кошти в сумі 2000 доларів США, поміщені в пакеті №2 з надписом «Грошові кошти, документи», купюрами в кількості 20 штук номіналом по 100 доларів США, кошти в сумі 16590 грн. поміщені в пакеті №8 з надписом «Грошові кошти в сумі 16590 грн.», 500 Євро  5 купюр по 100 Євро, грошові кошти в сумі 90 грн. (купюрою 50 грн., 2 купюри по 20 грн.), та належать ОСОБА_9 та зберігаються в приміщенні ЗГРУ «Приватбанк», що у м. Львові по вул. Липинській, 13а  повернути ОСОБА_9 (Т.3 а.с.91-97);
		- блокнот синього кольору, мобільний телефон марки «Samsung DUOS GT-S6802 (SEK)» з сім катками «Київстар» та «Лайф», куртку сірого кольору, оригінал позовної заяви ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_10 заборгованості за договором позики від 21.05.2015 заяви про забезпечення позову ОСОБА_8 шляхом арешту на майно боржника ОСОБА_10 від 21.05.2015, оригінал довіреності на представлення інтересів ОСОБА_8 надої ОСОБА_9 23.05.2015, Ухвала судового засідання, під головуванням судді Самбірського районного суду Львівської області ОСОБА_11 від 08.06.2015 про накладення арешту на майно ОСОБА_10 , нотаріально завірена копія договору купівлі-продажу квартири від 28.10.2008, витяг з державного реєстру правочинів № 6685555 від 28.10.2008, які належать ОСОБА_9 та долучені і зберігаються при матеріалах кримінального провадження  повернути ОСОБА_9 (Т.3 а.с. 91-97);
		- оригінал розписки ОСОБА_10 від 17.01.2012, яка належить ОСОБА_8 та долучена і зберігається при матеріалах кримінального провадження  повернути ОСОБА_8 (Т.3 а.с.91-97);
		- обеззолені фільтри, рукавички, в яких проводилися змиви з рук ОСОБА_9 , рукавички, в яких проводилися викладення грошових коштів, взірець спецхімпрепарату «Світялчок-М», а саме оброблений обеззолений фільтр, гумові медичні рукавиці, в яких проводився огляд, ідентифікація та оброблення грошових коштів, відібрання взірця, які долучені і зберігаються при матеріалах кримінального провадження  знищити. (Т.3 а.с. 91-97);
		Судову справи Самбірського міськрайонного суду Львівської області № 2/452/499/2015 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за договором позики  повернути в Самбірський міськрайонний суд Львівської області.
		Процесуальні витрати по кримінальному провадженню за проведення криміналістичної експертизи з дослідження реквізитів документів, висновок № 2474 від 14 серпня 2015 року в сумі 1228, 80 грн., криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин, висновок № 2475 від 05 серпня 2015 року в сумі 1536, 00 грн., криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин, висновок № 2477 від 07 серпня 2015 року в сумі 1228, 80 грн. та криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин, висновок № 2476 від 09 серпня 2015 року в сумі 1382, 40 грн., віднести за рахунок держави. 
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
		Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...