Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-247/10 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2019. Зареєстровано: 27.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2019.
Дата набрання законної сили: 19.06.2019
Номер судового провадження: 22-ц/813/3021/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/813/3021/19 
		Номер справи місцевого суду: 2-247/10
		Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.
		Доповідач Драгомерецький М. М.
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19.06.2019 року                                 м. Одеса
		 
		Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справах: 
		 
		головуючого судді: Драгомерецького М.М.
		суддів колегії: Дрішлюка А.І., 
		Черевка П.М.,
		при секретарі: Півнєві Д.С.,
		 
		за участю: представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2017 року за заявою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання виданого у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		29 серпня 2008 рокуПублічнеакціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(далі - ВАТ «ВіЕйБі Банк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2010 року позов задоволено у повному обсязі.
		27 лютого 2017 року до суду надійшла заява уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. про видачу дублікату виконавчого документу та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання.
		Заява розглядалась судами неодноразово.
		Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2017 року заяву задоволено.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви ПАТ «ВіЕйБі Банк» в повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального права.
		У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони по справі не з`явились, але про розгляд справи вони сповіщались неодноразово належним чином та завчасно, причини неявки до суду не повідомили. Крім того, інтереси відповідача ОСОБА_1 . представляє його довірена особа. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка в судове засідання не перешкоджає розглядові справи та у доступі до суду апеляційної інстанції.
		Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягаєзадоволенню за таких підстав.
		Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
		Як встановлено положеннями ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		Частиною 1 ст. 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (правова позиція ВСУ у справі №6-608цс15) право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», на ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року). З огляду на зазначене, видача дублікату є дією адміністративних органів і суду, яка спрямована на усунення перепон у завершенні судового провадження та на виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора.
		Враховуючи те, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, що підтверджується і висловленою Європейським судом з прав людини правовою позицією у «пілотному» рішенні «Іванов проти України» (YuriyNikolayevichIvanovv. Ukraine) від 15.10.2009р. (заява №40450/04) і в багатьох інших справах як щодо України, так і щодо інших країн, колегія суддів вважає, що судове рішення про відмову у видачі дубліката виконавчого листа, прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, перешкоджає подальшому руху справи щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
		Тому, підставами для видачі дубліката виконавчого листа є, насамперед, доведеність втрати оригіналу виконавчого листа.
		При цьому дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
		Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові від 25 вересня 2015 року за №8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» вказав, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувались би втрата виконавчого листа.
		Отже, з системно  логічного аналізу вищевикладеного слідує, що видача дубліката виконавчого листа не є обов`язком суду. Під час вирішення такого питання суд має визначити стан виконання судового рішення, тобто встановити, чи воно вже виконано, або що строк для пред`явлення виконавчого листа не закінчився, крім того, суд має перевірити підстави, покладені в обґрунтування заяви про видачу дубліката виконавчого листа, зокрема, обставини, які підтверджують факти втрати виконавчого листа.
		Відповідно до частинипершоїстатті 370ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановленняоскаржуваноїухвали) у разівтративиконавчого документа суд, який видав виконавчий лист, за наслідкамирозгляду заяви стягувачаабоподання державного виконавця у судовому засіданнімає право постановитиухвалу про видачу дубліката виконавчого листа замістьвтраченогооригіналу.
		Необґрунтованавідмова у видачідублікатавиконавчого листа фактично унеможливлює виконанняприйнятого судового рішення, яке набрало законноїсили.
		При вирішенніпитання про видачудублікатавиконавчого листа або судового наказу у зв`язку з йоговтратоюзаявникиповинні подати докази, а суди маютьперевірити, чи не буловиконановтраченісудовірішення, судовінакази, чи не втратили вони законноїсили.
		Суди повинні з`ясовувати підстави, за якими стягував чи державний виконавець звертався за отриманням дубліката виконавчого листа, та обставин втрати виконавчого листа, перевіряти дані про існування виконавчих проваджень за цими виконавчими листами або судовими наказами. 
		Матеріали справи мають містити інформацію про будь-які дані щодо виконання судових рішень, а ухвали судів про видачу дубліката виконавчого листа мають бути мотивовані.
		У разі пропуску строку пред`явлення виконавчих документів до виконання одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Стаття 371 ЦПК України (у редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) надає право на звернення із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання. Проте суд за місцем виконання виконавчого листа не має права видати дублікат виконавчого листа, оскільки це суперечитиме ч. 1 ст. 370 ЦПК.
		Отриманнястягувачемвиконавчого листа або судового наказу післязакінчення строку для пред`явленняйого до виконання є поважною причиною пропуску строку для пред`явленнявиконавчого документа до виконання.
		Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суди мають перевіряти, чи не переривався строк давності пред`явлення його до виконання.
		Відповідно до п. 19 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до п. 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
		Судом першої інстанції встановлено, що 17 червня 2010 року рішеннямПриморського районного суду м. Одеси по даній справістягнуто на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_3  заборгованість за кредитним договором у розмірі 108 210, 75 гривень.
		На виконаннявищевказаногорішення суду, 15 листопада 2010 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист про стягнення вищевказаної заборгованості. 
		Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2015 року №63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.
		Під час здійснення перевірки кредитної та наглядової справи постійно діючою робочою комісією ПАТ «ВіЕйБі Банк» було виявлено відсутність зазначеного виконавчого листа та встановлено, що заборгованість за кредитним договором №156/04ф від 19.11.2004р. перед банком не погашена,станом на теперішній час виконавчідокументи у банку відсутні.
		В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що причинами пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є халатність відповідального робітника банку та в подальшому запровадження процедури ліквідації, що спричинило звільнення працівників та відсутність належного контролю за ходом здійснення виконавчого провадження.
		Задовольняючи заяву про видачу дублікату виконавчого листа, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що при здійсненні процедури ліквідації банку, було втрачено контроль за виконанням судового рішення. 
		Крім того, колегія суддів вважає, що в даному випадку недбалість осіб, які представляють інтереси юридичної особи у цивільній справі, не може служити підставою для позбавлення Банку права на виконання судового рішення.
		За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Частиною 1 та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).
		Положення пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства  обов`язковість рішень суду.
		Згідно положень ст. 8 Конституції України у яких визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
		Виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.ХІ.50), яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень ст. ст. 3, 15 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав і інтересів, у тому числі шляхом виконання рішень суду.
		Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року №2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права (абзац 2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012, абзац 3 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 року).
		Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на виконання рішення суду, що є складовою частиною здійснення правосуддя, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
		Доводи апеляційної скарги щодо пропущення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання ще до введення в ПАТ «ВіЕйБі Банк» тимчасової адміністрації не заслуговують на увагу на підставі наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, що в Овідіопольському районному відділі ДВС ГТУЮ в Одеській області перебувало виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-247, виданого Приморським районним суду м. Одеса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» суми боргу у розмірі 108210,75 гривень. Однак, 01.03.2012р. виконавче провадження завершено згідно п. 2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», який діяв на час вчинення виконавчих дій. Виконавчий документ повернуто стягувачу. 
		Даних щодо відправки та отримання стягувачем оригіналу виконавчого листа матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність у Банку можливості в передбачений законом строк повторно предявити виконавчий документ до виконання, так як і надати його копію, як додаток до заяви про видачу дублікату виконавчого документу.
		В порушення принципу цивільногосудочинства  змагальностісторін, скаржником ОСОБА_1 не спростовані доводи Банку, тому є законніпідстави для задоволення заяви.
		Відтак, суд першоїінстанціївсебічно, повно та об`єктивноз`ясувавобставини, якімаютьзначення для справи, дослідив в судовому засіданніусідокази, які є у справі,з урахуваннямїхпереконливості, належності і допустимості,дав їмправильнуоцінку та вірновиходив з того, що є законніпідстави для задоволення заяви Банку. 
		Іншихправовихдоводівапеляційнаскарга не містить.
		Таким чином, наведені в апеляційнійскарзі доводи не спростовуютьвисновків суду і не містятьпідстав для висновків про порушенняабонеправильнезастосування судом норм права, які привели до неправильного вирішенняпитання про розгляд заяви Банкупро видачудублікатувиконавчого листа.
		За таких обставинсудоваколегія приходить до висновку про те, що, законнихпідстав для скасуванняухвали суду першоїінстанції та постановленнянової про відмову у задоволенні заяви немає.
		Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381,382, 389, 390 ЦПК України, Одеськийапеляційний суд в складіколегіїсуддівсудовоїпалати у цивільних справах,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційнускаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2017 рокузалишити без змін.
		Постанова суду апеляційноїінстанціїнабираєзаконноїсили з дня їїприйняття, однакможе бути оскаржена шляхом подачікасаційноїскаргипротягом 30 днів з дня складенняповного судового рішеннябезпосередньо до Верховного Суду. 
		Повний текст судового рішенняскладено: 25червня 2019 року.
		 
		СуддіОдеськогоапеляційного суду:   М.М.Драгомерецький
		 
		 
		 А.І.Дрішлюк
		 
		 
		П.М.Черевко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...