Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/10982/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; скасування арешту майна.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2019. Зареєстровано: 27.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2019.

Номер судового провадження: 1-кс/760/6030/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52016000000000319

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 760/10982/19
		Провадження № 1-кс/760/6030/19
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 червня 2019 року                                     м. Київ
		 
		Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі: адвоката ОСОБА_3 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4402 від 22.02.2011р., договір про надання правової допомоги, ордер та договір про надання правової допомоги), детектива НАБ України ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 52016000000000319 від 09.09.2016р., -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52016000000000319 від 09.09.2016р.
		Подане клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13.10.2017р. на майно ОСОБА_6 був накладений арешт, із забороною відчуження та розпорядження вказаним майном будь-якими особами у будь-який спосіб, зокрема, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1099242912101 (придбану у відповідності до договору купівлі-продажу від 27.12.2016р., реєстровий номер № 1244, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 ), обумовлений необхідністю забезпечення можливої спеціальної конфіскації.
		На думку адвоката, вказаний арешт накладений необґрунтовано, оскільки 27.12.2016р. ОСОБА_6 уклав договір придбання квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_5 , на умовах розстрочення оплати, відповідно до якого грошові кошти повинні бути виплачені в договірні строки, а саме: 27.12.2016р., до 30.06.2017р., до 30.12.2017р., до 30.06.2018р. та до 30.12.2018р. Однак, протягом досить довгого часу ОСОБА_6 не виконував свої обов`язки за договором та не оплатив власниці вартість квартири.
		Тому ОСОБА_5 звернулася до суду за захистом своїх прав з позовом про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення з ОСОБА_6 завданих збитків.
		Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11.02.2019р. у справі № 201/1274/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання договору купівлі-продажу квартири, стягнення коштів за користування квартирою та моральної шкоди, позовні вимоги ОСОБА_5 було задоволено частково та розірвано договір купівлі-продажу квартири, укладений 27 грудня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 1244.
		Адвокат ОСОБА_3 в поданому клопотанні зазначила, що на даний час вказаний договір купівлі-продажу розірвано рішенням суду, та ОСОБА_6 не має жодного відношення до квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , тому на її думку, відсутні будь-які правові підстави для арешту майна, що належить ОСОБА_5 . Тобто, у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, на даний час відпала потреба.
		В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримала подане клопотання та просила його задовольнити в повному обсязі. 
		Детектив НАБ України ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання адвоката, зазначивши, що арешт на дану квартиру був накладений обґрунтовано. Крім того, детектив зазначив, що обґрунтованість накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , була неодноразово перевірена та підтверджена судом апеляційної інстанції.
		Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.
		Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані матеріали клопотання та матеріали клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні № 52016000000000319 від 09.09.2016р. (справа № 760/21528/17, провадження № 1-кс/760/14657/17), слідчий суддя вважає, що клопотання адвоката підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Так, відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Згідно ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
		Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
		В ході судового розгляду клопотання встановлено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52016000000000319 від 09.09.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
		13.10.2017р. ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва накладений арешт на майно ОСОБА_6 , із забороною відчуження та розпорядження вказаним майном будь-якими особами у будь-який спосіб, зокрема, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1099242912101 (придбану у відповідності до договору купівлі-продажу від 27.12.2016р., реєстровий номер № 1244, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 ), з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації.
		Під час вирішення питання про накладення арешту на вказаний об`єкт нерухомості, слідчий суддя, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, прийшов до висновку, що оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, та який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є особливо тяжким, тому існують достатні підстави вважати, що майно, яке належить на праві власності ОСОБА_6  квартира АДРЕСА_2 , набута ним в період 2016 року за грошові кошти, які були одержанні внаслідок вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину, та стосовно яких в подальшому може бути застосована спеціальна конфіскація.
		Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя  суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
		Європейський суд з прав людини при здійсненні правосуддя неодноразово звертав увагу на: структуру статті 1 Першого протоколу, а саме «три норми»: Ця стаття містить три окремі норми. Перша норма, яка має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам  вона міститься в другому реченні частини першої. Третя норма визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів, шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети; ця норма міститься в частині другій. 
		Перед тим як з`ясувати, чи було дотримано першу норму, Суд повинен встановити застосовність у цій справі решти двох норм. Рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) від 23 вересня 1982 р., заяви №№ 7151/75; 7152/75, серія А, № 52. 
		Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання у право безперешкодного користування своїм майном передбачає «справедливу рівновагу» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини. 
		Суд також наголошує на тому, що втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статті 1 Протоколу № 1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення цієї рівноваги відбивається в структурі статті 1 загалом, а отже, й у частині другій. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою. 
		З`ясовуючи, чи дотримано цієї вимоги, Суд визнає, що держава має право користуватися широкими межами свободи розсуду як у виборі засобів примусового виконання наказів, так і у з`ясуванні виправданості наслідків такого виконання наказів у світлі загальних інтересів  виконання, що спрямоване на досягнення мети, поставленої даним законом. У таких сферах, як житлова, що відіграє центральну роль у забезпеченні добробуту й економічної політики в сучасному суспільстві, Суд поважатиме законодавчі рішення, якщо вони відповідають загальним інтересам і ґрунтуються на чітко сформульованому розумному вмотивуванні (див. рішення у справі «Мелахер та інші проти Австрії» (Mellacher and Others v. Austria), заяви №№ 10522/83; 11011/84; 11070/84, рішення від 19 грудня 1989 р., п. 48, та у справі «Шассанью та інші проти Франції» (Chassagnou and Others v. France) [GC], від 29 квітня 1999 р., заяви №№ 25088/94, 28331/95 та 28443/95, п. 75). Рішення у справі «"Іммобільяре Саффі" проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [GC] від 28 липня 1999 р., заява № 22774/93, п. 49. 
		Так, у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» заявники скаржились на те, що постанова муніципалітету міста Стокгольм, яка дозволяла місцевій владі відчужувати за своїм бажанням практично без обмежень будь-яку власність, порушувала їхнє право власності за статтею 1 Протоколу № 1. Суд ухвалив, що хоч подібне відчуження теоретично залишало за власниками право користуватися та розпоряджатися своєю власністю, однак практично їхні можливості робити це були обмежені настільки, що застосування шведського закону справді порушувало їхнє право на вільне володіння своїм майном. Розглянувши справу, Суд також підкреслив свою думку про те, що Конвенція у цілому вимагає збереження балансу між інтересами суспільства і основними правами людини, та зауважив, що у випадку позбавлення власності, встановлені обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановлення контролю за її використанням і було надане відшкодування.
		Як встановлено в ході судового розгляду клопотання, 31.01.2019р. ОСОБА_5 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до відповідача ОСОБА_6 про розірвання договору купівлі-продажу квартири, стягнення коштів за користування квартирою та моральної шкоди.
		11.02.2019р. рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська (справа № 201/1274/19) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та розірвано договір купівлі-продажу квартири, укладений 27 грудня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 1244.
		Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
		Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
		Враховуючи вказані обставини, слідчий суддя вважає, що у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації, на об`єкт нерухомості  квартиру АДРЕСА_2 , яка, за версією слідства набута підозрюваним ОСОБА_6 за грошові кошти, одержанні ним внаслідок вчинення інкримінованого йому злочину, відпала потреба, оскільки в порядку цивільного судочинства встановлено право власності за ОСОБА_5 , яка немає ніякого відношення до даного кримінального правопорушення.
		Крім того, встановлено, що ОСОБА_5 не є ні підозрюваною, ні іншою особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного ОСОБА_6 та не є особою щодо якої здійснюється провадження та щодо якої може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна.
		За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13.10.2017р., арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1  скасуванню. 
		Керуючись ст.ст. 131-132, 170, 171, 173, 174, 309, 369, 371-372, 395 КПК України, слідчий суддя 
		 
		 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 52016000000000319 від 09.09.2016р.  задовольнити.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13.10.2017р., із забороною відчуження та розпорядження вказаним майном будь-якими особами у будь-який спосіб, а саме: на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1099242912101, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 .
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя:                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...