Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/6321/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2019.
Дата набрання законної сили: 12.06.2019
Номер судового провадження: 61-18258ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		12 червня 2019 року
		місто Київ
		 
		справа № 521/6321/15-ц
		провадження № 61-18258св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «НЬЮЗ ТРЕВЕЛ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристична фірма «РТК», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 24 січня 2017 року у складі колегії суддів: Плавич Н. Д., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Стислий виклад позиції позивача
		У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮЗ ТРЕВЕЛ» (далі - ТОВ «НЬЮЗ ТРЕВЕЛ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична фірма «РТК» (далі - ТОВ «ТФ «РТК»), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП  ОСОБА_2 ) і з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 05 травня 2016 року просив стягнути з ТОВ «ТФ «РТК» вартість оплачених туристичних послуг у розмірі 21 419, 00 грн, збитки, заподіяні внаслідок ненадання туристичних послуг в розмірі 8 228, 61 грн, пеню у розмірі 145 310, 21 грн і моральну шкоду у розмірі 4 000, 00 грн, також просив стягнути з ФОП  ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000, 00 грн.
		Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 07 листопада 2014 року між ним і ФОП  ОСОБА_2 (турсубагент), яка діяла від імені, за рахунок та за дорученням ТОВ «ТФ «РТК» (турагент), який діяв від імені, за рахунок та за дорученням ТОВ «НЬЮЗ ТРЕВЕЛ» (туроператор) уклали договір 
		№ К82/141107-2 на туристичне обслуговування. Відповідно до підпункту 1.1.1 договору туроператор відповідно до заявки, поданої позивачем турагенту через турсубагента, за плату зобов`язується забезпечити, надати туристу туристичні послуги. Згідно з додатком № 1 до договору позивачем замовлено туристичний продукт у вигляді туру на дві персони до країни В`єтнам, тривалістю 14 ночей, з 02 лютого 2015 року до 16 лютого 2015 року. Тур складається з таких туристичних послуг: розміщення у готелі; авіапереліт та груповий трансфер (виліт з Одеси 02 лютого 2015 року, виліт із Сайгона 16 лютого 2015 року. Згідно з підпунктом 6.1.1 договору вартість туристичних послуг складає 53 700, 00 грн, які позивач відразу сплатив відповідачу ФОП  ОСОБА_2 
		19 січня 2015 року ФОП  ОСОБА_2 , посилаючись на інформацію з сайту www.newstravel.com.ua, усно повідомила позивача про те, що туроператор призупиняє відправлення туристів з 17 січня 2015 року, внаслідок чого договір не може бути виконано. Водночас відповідачі альтернативних туристичних послуг не запропонували, грошові кошти не повернули.
		Стислий виклад заперечень відповідача
		Відповідачі ТОВ «ТФ «РТК», ФОП  ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити у їхньому задоволенні внаслідок безпідставності заявлених вимог.
		Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням суду Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ТФ «РТК» на користь позивача: вартість оплачених туристичних послуг 21 419, 00 грн; пеню за прострочення надання туристичної послуги за договором від 07 листопада 2014 року у розмірі 115 662, 60 грн; судовий збір у розмірі 1 370, 00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що за договором на туристичне обслуговування від 07 листопада 2014 року, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ТФ «РТК», від імені та за дорученням якої діяла на підставі субагентського договору ФОП  ОСОБА_2 , фактично зазначеним відповідачем здійснювалося надання послуг з реалізації туристу інших товарів і послуг: авіаквитки, бронювання готелів тощо. З метою надання туристичної послуги позивачу з придбання туристичного продукту ФОП  ОСОБА_2 замовила і оплатила ТОВ «ТФ «РТК» одну туристичну послугу (переліт) та замовила одну туристичну послугу (розміщення і заселення у готелі), що разом складає один туристичний продукт, який був оплачений позивачем в повному обсязі на рахунок ФОП  ОСОБА_2 як постачальнику послуг, а тому саме ТОВ « ТФ«РТК» має нести відповідальність за ненадання такої послуги.
		Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 24 січня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «ТФ «РТК» задоволено, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що грошові кошти, які були сплачені позивачем, були перераховані туроператору, що підтверджується його листом про те, що ТОВ «НЬЮЗ ТРЕВЕЛ» не може виконати свої зобов`язання за замовленнями та сплаченими заявками, серед цих заявок є заявки № 277333, № 277561, за якими замовником є позивач. 
		23 січня 2015 року позивач звернувся до ТОВ «НЬЮЗ ТРЕВЕЛ» і просив повернути сплачені грошові кошти внаслідок неможливості туроператором надати йому послуги. У разі порушення умов договору про надання туристичних послуг майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та з вини якого замовнику (туристу) завдано збитки. 
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку майнову відповідальність несе певний суб`єкт туристичної діяльності, а саме туроператор. Оскільки до ТОВ «НЬЮЗ ТРЕВЕЛ» позов про стягнення суми збитків, оплачених послуг, пені, судового збору позивачем в уточнених позовних вимогах не заявлялися, у задоволенні позову необхідно відмовити.
		Позов у частині відмови стягнення морального відшкодування не оскаржувався, а тому судом апеляційної інстанції не переглядався.
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що у ФОП  ОСОБА_2 не було повноважень на укладення договору від імені ТОВ «НЬЮЗ ТРЕВЕЛ», отже у такому випадку договір є нікчемним, туроператор не надавав відповідних послуг, отже й не може відповідати за цими зобов`язаннями. Окрім цього зазначив, що за умовами пункту 6.4 договору саме турагент зобов`язаний повернути позивачу грошові кошти.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		Відповідачі відзиву на касаційну скаргу не надали. 
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 18 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
		Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 07 листопада 2014 року позивач уклав договір про туристичне обслуговування з ТОВ «НЬЮЗ ТРЕВЕЛ» (туроператор), від імені і за дорученням якого на підставі агентського договору діяло ТОВ «ТФ «РТК» (турагент), від імені та за дорученням якого на підставі субагентського договору діяла ФОП  ОСОБА_2 (турсубагент).
		Відповідно до пункту 2.1 договору туроператор відповідно до заявки, поданої замовником турагенту через турсубагента, за плату зобов`язується забезпечити надання замовнику/та або туристам турпродукт.
		Згідно з підпунктом 2.1.1 турсубагент (турагент) зобов`язується надати туристу інформацію, передбачену чинним законодавством.
		У додатку № 1 до договору зазначено, що наведені у додатку № 1 дані позивачем перевірені та відповідають дійсності. З умовами проживання в обраному готелі, іншими умовами туру та умовами перебування у країні призначення відповідно до статей 19-1 та 20 розділу VI Закону України 
		«Про туризм» позивач ознайомлений і згоден.
		Таким чином, позивач від турсубагента (турагента) отримав всю необхідну інформацію щодо умов надання туристичних послуг та іншу обов`язкову інформацію, передбачену Законом України «Про туризм».
		Відповідно до пункту 3.7 договору турсубагент (турагент) є агентом між клієнтом (туристом) та організаціями, які є постачальниками послуг.
		У пункті 6.4 договору зазначено, що, отримавши від туроператора підтвердження туристичних послуг, зазначених в заявці, турсубагент повинен повідомити про це замовника. У випадку непідтвердження туроператором попередньо замовлених послуг турсубагент пропонує замовнику альтернативні туристичні послуги. У разі якщо замовник відмовляється від альтернативних послуг, турсубагент повертає замовнику всю суму сплачених коштів.
		Згідно з пунктом 10.4 договору замовник усвідомлює, що сплачені відповідно до розділу 6 цього договору грошові кошти за туристичні послуги належать туроператору і є транзитними коштами, при цьому турагент (турсубагент через турагента) зобов`язаний сплатити їх туроператору після отримання грошей від замовника. Будь-які вимоги замовника або туриста щодо повернення цих коштів, якщо замовник має право на їх повернення, повинні бути адресовані туроператору безпосередньо або через турсубагента.
		Під час підписання договору від 07 листопада 2014 року позивач усвідомлював, що турагент є агентом між туроператором та замовником.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що гроші, які сплачені позивачем, були перераховані туроператору, що підтверджується його листом про те, що ТОВ «НЬЮЗ ТРЕВЕЛ» не може виконати свої зобов`язання за замовленнями та сплаченими заявками, серед цих заявок є заявки № 277333, № 277561, де замовником є позивач, а також за платіжними дорученнями від 10 листопада 2014 року № № 9945229883, 9945229901.
		17 січня 2015 року на офіційному сайті у мережі Інтернет ТОВ «НЬЮЗ ТРЕВЕЛ» розміщено інформацію про те, що туроператор призупиняє відправлення туристів. Також на адресу ТОВ «ТФ «РТК» надійшов лист від туроператора про неможливість виконати свої зобов`язання.
		Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі 
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послугою вважається діяльність виконавця послуг з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин, укладений між споживачем і виконавцем.
		Відповідно до статті 5 Закону України «Про туризм» учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.
		Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність 
		(далі - суб`єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.
		Положеннями статті 20 Закону України «Про туризм» визначено, що туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста.
		Частиною першою статті 33 Закону України «Про туризм» встановлено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Агентські відносини регулюються главою 31 Господарського кодексу України, відповідно до частин першої, другої статті 297 якого за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.
		У статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
		Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, установлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.
		За змістом частин першої, другої, десятої статті 20, частини другої статті 30, частин першої та другої статті 32, частини першої статті 33 Закону України «Про туризм», частини четвертої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», статей 610 і 611, частини п`ятої статті 653, частини першої статті 901 ЦК України майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.
		У разі встановлення судом укладення із туроператором договору на туристичне обслуговування, зміни туроператором в односторонньому порядку істотних умов договору на туристичне обслуговування та невжиття ним необхідних заходів про попередження туриста щодо такої зміни відповідальність за порушення істотних умов договору не може нести інший суб`єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор.
		З огляду на зазначене, враховуючи, що судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «НЬЮЗ ТРЕВЕЛ», від імені якого діяло ТОВ «ТФ «РТК», від імені якого, у свою чергу, діяла ФОП  ОСОБА_2 , укладений договір на туристичне обслуговування від 07 листопада 2014 року, грошові кошти за укладеним договором у повному обсязі перераховані на рахунок ТОВ «НЬЮЗ ТРЕВЕЛ», правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що належним суб`єктом туристичної діяльності, який зобов`язаний повернути позивачу сплачені кошти, є ТОВ «НЬЮЗ ТРЕВЕЛ».
		Аргументи касаційної скарги заявника щодо відсутності у ФОП  ОСОБА_2 . повноважень на укладення договору від імені туроператора ТОВ «НЬЮЗ ТРЕВЕЛ» спростовуються субагентським договором від 01 лютого 2011 року та агентським договором від 01 березня 2014 року № 0301/9. Зазначені доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди заявника з мотивами, за яких апеляційний суд скасував рішення першої інстанції.
		Посилання заявника на пункт 6.4 договору Верховний Суд визнає необґрунтованими, оскільки обов`язок у турагента (субтурагента) з повернення грошових коштів виникає тільки у разі непідтвердження туристичних послуг туроператором та відмови туриста від запропонованих альтернативних варіантів. Водночас, наявність наведених обставин позивач відповідно до статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не довів, а наявність відповідного підтвердження туроператора підтверджується відповідями ТОВ «НЬЮЗ ТРЕВЕЛ» про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань за заявкою позивача. При цьому, відповідних позовних вимог згідно з уточненим позовом позивач до належного відповідача не пред`явив, Верховний Суд з врахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу позбавлений процесуальних повноважень здійснити заміну неналежного відповідача належним.
		Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		Статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Таким чином, Верховний Суд дійшов переконання, що суд апеляційної інстанції розглянув спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Апеляційного суду Одеської області від 24 січня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                 О. В. Ступак
		 
		 
		Судді                                                                                                              А. С. Олійник
		 
		 
		С. О. Погрібний
		 
		 
		Г. І. Усик
		 
		 
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...