Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 764/10035/13-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2019.
Дата набрання законної сили: 12.06.2019
Номер судового провадження: 61-24057ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Ухвала
		                                            
		 
		12 червня 2019 року
		м. Київ                         
		 
		 
		справа № 764/10035/13-ц
		провадження № 61-24057св18
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
		суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
		 
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк»,
		відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Меркурій», ОСОБА_1 ,
		 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на ухвалу Апеляційного суду міста Севастополя від 24 липня 2014 року у складі колегії суддів: Зотова В. С., Птіциної В. І., Водяхіної Л. М., 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Перший український міжнародний банк» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Торгівельний дім «Меркурій», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
		 
		Позов мотивовано тим, що 16 липня 2012 року між ним та ТОВ «Торгівельний дім «Меркурій» був укладений генеральний договір, згідно з яким останньому надано гарантію на суму, що не перевищує 2 000 000 грн. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором в цей же день між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки.  
		 
		У зв`язку з неналежним виконанням умов генерального договору та договору поруки, утворилась заборгованість, яка станом на 05 серпня 2013 року становить 1 206 494,05 грн та яку позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 18 лютого
		2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ «Торгівельний дім «Меркурій», ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість за генеральним договором про надання гарантій у розмірі 1 206 494,05 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.  
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням умов договору у ТОВ «Торгівельний дім «Меркурій» утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в солідарному порядку, як з боржника, так і з поручителя. 
		 
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 24 липня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1  задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 18 лютого 2014 року в частині стягнення заборгованості з поручителя скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відсутні підстави для стягнення заборгованості з поручителя, оскільки договір поруки припинився, так як банком пропущено строк пред`явлення вимоги до поручителя. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		У серпні 2014 року ПАТ «Перший український міжнародний банк» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржуване рішення, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду, відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий  режим на тимчасово окупованій території України», є незаконною та недійсною, оскільки апеляційний суд при її постановленні посилався на законодавство Російської Федерації, а повинен був застосувати відповідні положення українського процесуального та матеріального права.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2014 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано із Ленінського районного суду м. Севастополя зазначену цивільну справу.
		 
		Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 
		2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
		 
		10 травня 2018 року касаційну скаргу ПАТ «Перший український міжнародний банк» на ухвалу Апеляційного суду міста Севастополя від 24 липня 2014 року передано до Верховного Суду.
		 
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій тимчасово визначено окупованою територією.  
		Відповідно до частини першої статті 12 Закону країни «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		Зокрема, передбачено, що розгляд цивільних справ, підсудних місцевим загальним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, здійснюється місцевими загальними судами міста Києва, що визначається Апеляційним судом міста Києва.
		Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2018 року направлено до Апеляційного суду міста Києва копії матеріалів касаційного провадження 
		№ 61-24057ск18 у справі № 764/10035/13-ц за позовом ПАТ «Перший український міжнародний банк» до ТОВ «Торгівельний дім «Меркурій», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження. 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року визначено підсудність для вирішення питання про відновлення втраченого провадження у цій справі Святошинському районному суду міста Києва.
		Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року відновлено втрачене судове провадження у справі № 764/10035/13-ц за позовом ПАТ «Перший український міжнародний банк» до ТОВ «Торгівельний дім «Меркурій», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Згідно із частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.   
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційне провадження у справі підлягає закриттю з огляду на таке.
		 
		Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно із статтею 4 ЦПК України у редакції, чинні й на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. 
		 
		Частинами першою та другою статті 8 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
		 
		Аналогічні положення закріплені і в частині першій статті 5, частинах другій та третій статті 10 ЦПК України в чинній редакції.  
		 
		Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
		 
		Відповідно до частини першої розділу ІІ Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вказаний закон набув чинності з дня, наступного за днем його публікування, тобто з 27 квітня 2014 року.
		 
		Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15 вересня 2015 року стаття 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» доповнено частиною другою такого змісту: «Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року»
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій тимчасово визначено окупованою територією.  
		 
		Отже внаслідок збройної агресії Російської Федерації територія Автономної Республіки Крим та місто Севастополь з 20 лютого 2014 року визначається тимчасово окупованою територією.  
		 
		Як вбачається з матеріалів справи рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 18 лютого 2014 року ухвалено відповідно до цивільного процесуального кодексу України та законів України. 
		 
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду міста Севастополя з апеляційною скаргою. При цьому апеляційна скарга подана на підставі законодавства України. 
		 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Севастополя від 24 липня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 18 лютого 2014 року в частині стягнення заборгованості з поручителя скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		 
		Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що вона постановлена на підставі законодавства Російської Федерації. 
		 
		Порядок та підстави касаційного оскарження судових рішень урегульовано у главі 2 розділу V ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами.
		 
		Згідно з частиною першою статті 324 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, рішення та ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку. 
		 
		Аналогічні положення закріплені і в частині першій статті 389 ЦПК України в чинній редакції. 
		 
		Пунктом 1 частини першої статті 324 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.
		 
		ПАТ «Перший український міжнародний банк», не погоджуючись із ухвалою Апеляційного суду міста Севастополя від 24 липня 2014 року звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.
		 
		Відповідно до приписів частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване «Апеляционное определение судебной коллегии судебной палати по гражданским делам Апелляционного суда города Севастополя от 24 июля 2014 года»  постановлене, на тимчасово окупованій території та на підставі законодавства Російської Федерації, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсним та не створює правових наслідків. 
		 
		Отже апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 18 лютого 2014 року, яке ухвалене на підставі законодавства України, не переглядалось в апеляційному порядку. 
		 
		За таких обставин та з урахуванням наведених норм процесуального права, рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 18 лютого 2014 року, не підлягає оскарженню у касаційному порядку, а касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою ПАТ «Перший український міжнародний банк», підлягає закриттю як помилково відкрите.
		 
		В той же час Верховний Суд доходить висновку про необхідність направлення справи для розгляду до належного апеляційного суду, з огляду на наступне.  
		 
		Пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		Згідно із частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.  
		 
		Статтею 12  Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» змінено територіальну підсудність судових справ у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях. Зазначеною статтею Закону передбачено, зокрема, забезпечення розгляду справ, підсудних місцевим загальним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, місцевими загальними судами міста Києва, що визначається Апеляційним судом міста Києва.
		 
		З урахуванням загального характеру положень статті  12 наведеного Закону щодо зміни територіальної підсудності справ, відповідні приписи підлягають застосуванню на будь-які стадії розгляду справ, зокрема, апеляційному перегляді справи. 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року визначено підсудність у цій справі Святошинському районному суду міста Києва.
		Відповідно до частини першої статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (територія, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом. 
		Указом Президента України від 29 грудня 2017 року Указу № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», зокрема, ліквідовано Апеляційний суд міста Києва та Апеляційний суд Київської області та, відповідно, утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.
		Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 03 жовтня 2018 року Київський апеляційний суд розпочав свою діяльність з офіційного оголошення в газеті «Голос України» про початок роботи новоутвореного суду.
		Ураховуючи, що підсудність указаної справи відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначена ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року Святошинському районному суду м. Києва, тому для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 18 лютого 2014 року та ефективного захисту порушених, оспорюваних прав та інтересів учасників справи, вказану справу необхідно направити для апеляційного розгляду до Київського апеляційного суду.
		Керуючись статтями 396, 400, 406, 409,415,416, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на ухвалу Апеляційного суду міста Севастополя від 24 липня 2014 року у справі № 764/10035/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Меркурій», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрити.
		 
		Справу направити до Київського апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 18 лютого 2014 року.
		 
		Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий   Судді:В. О. Кузнєцов   В. С. Жданова   В. М. Ігнатенко   В. А. Стрільчук   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...