Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/20180/15-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2019.
Дата набрання законної сили: 29.05.2019
Номер судового провадження: 61-40159ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		29 травня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 643/20180/15-ц
		провадження № 61-40159св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Стрільчука В. А.,
		суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , Московський відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		 
		позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 ,
		відповідач: ОСОБА_1 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Московський відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		 
		позивач за об`єднаним позовом: ОСОБА_2 ,
		відповідачі: Московський відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «Інформаційний центр «СЕТАМ», в особі Харківської філії «Державного підприємства «СЕТАМ», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Конопацька Оксана Борисівна
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на рішення Московського районного суду 
		м. Харкова від 14 лютого 2018 року у складі судді Харченко А. М. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на будинок, виключення його з акту опису і арешту майна, визнання недійсними електронних торгів. 
		 
		На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 11 грудня 2009 року він на підставі договору купівлі-продажу придбав у ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гошою А. О., зареєстрований у реєстрі за №64, витяг з державного реєстру правочинів №8063662 від 11 грудня 2009 року. 
		 
		ОСОБА_2 передала йому зазначений житловий будинок разом із оригіналами технічного паспорта та будинкової книги. На час укладення договору купівлі-продажу, право власності на будинок виникало в момент нотаріального посвідчення правочину нотаріусом та реєстрації його в Державному реєстрі правочинів, обов`язковій реєстрацій право власності не підлягало. Реєстраційний запис в бюро технічної інвентаризації нерухомого майна мав не правовстановлююче значення, а правопідтверджувальне, а тому він набув право власності на житловий будинок на законних підставах. 
		 
		Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 березня 2013 року ОСОБА_2 та членів її сім`ї визнано такими, що втратили право користування житловим будинком по АДРЕСА_1 . 
		 
		Службовими особами Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в межах виконавчого провадження №34336621 складено акт опису та арешту майна боржника - ОСОБА_2 , в тому числі й житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 . 
		 
		У межах зазначеного виконавчого провадження, 08 липня 2014 року оцінювач фізична особа-підприємець ОСОБА_7 склав звіт про оцінку нерухомого майна, відповідно до якого вартість спірного житлового будинку з надвірними будівлями склала 708 800,00 грн. Призначені на 29 грудня 2014 року електронні торги не відбулися у зв`язку з відсутністю учасників. 
		 
		06 січня 2015 року державним виконавцем Савченко О. С. складено акт уцінки арештованого нерухомого майна, відповідно до якого вартість арештованого майна з урахуванням його уцінки на 30%, складала 496 160,00 грн. 
		 
		16 лютого 2015 року відбулися електронні торги, за підсумками яких складено протокол № 5104, переможцем яких визнано учасника під № 2 - ОСОБА_3 . 
		 
		Посилаючись на те, що власником спірного житлового будинку є він, а також на те, що електронні торги були проведені з порушенням правил, визначених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року №68/5, зокрема реалізація спірного нерухомого майна відбулася після збігу шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна, просив визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 ; виключити зазначене нерухоме майно з акту опису та арешту майна боржника, складеного державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Савченко О. С.; визнати недійсними результати електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів №51042 від 
		16 лютого 2015 року з реалізації арештованого нерухомого майна - житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним акт про проведення електронних торгів, складений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Савченко О. С.
		 
		У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку.
		 
		На обгрунтування позовних вимог зазначала, що до укладення спірного договору купівлі-продажу вона неодноразово отримувала від ОСОБА_1 грошові позики. 
		 
		У 2009 році на вимогу ОСОБА_1 між сторонами укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною, що є меншою за ринкову вартість будинку, замість насправді укладених між сторонами договору позики та договору іпотеки на його забезпечення.
		 
		Сторони узгодили, що після повернення позики, договір купівлі-продажу житлового будинку буде розірвано, а тому право власності ОСОБА_1 не повинно реєструватися. Оскільки позика не була своєчасно повернута, сторони домовились про продовження строку дії договору позики.
		 
		Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу житлового будинку приховує укладення іншого правочину - заставу нерухомого майна (іпотеку) житлового будинку по АДРЕСА_1 на забезпечення повернення ОСОБА_1 грошей, отриманих нею за договором позики, підтвердженням чого є постійне її проживання у цьому будинку разом зі своєю сім`єю та виконання обов`язків по його утриманню, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 від 11 грудня 2009 року, укладений між нею та ОСОБА_1 .
		 
		У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання недійсними електронних торгів, витребування майна з чужого незаконного володіння.
		 
		На обгрунтування позовних вимог зазначала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05 листопада 2009 року №2-1127, виданого Третьою Харківською державною нотаріальною конторою, вона є власником житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на земельній ділянці, площею 554 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		04 березня 2015 року до будинку зайшли троє незнайомих чоловіків, один з яких назвався його новим власником, повідомивши про те, що придбав житловий будинок на електронних торгах. 
		 
		З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що на підставі свідоцтва від 27 лютого 2015 року НОМЕР_1, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Конопацькою О. Б., власником спірного житлового будинку є ОСОБА_3 . В подальшому з матеріалів виконавчого провадження вона дізналась, що будинок АДРЕСА_1 Харкові був проданий на електронних торгах, переможцем яких визнано ОСОБА_3 Звіт про оцінку арештованого майна оцінювачем складено 08 липня 2014 року, торги відбулися 16 лютого 2015 року, тобто більше ніж через 6 місяців з дати проведення оцінки майна, а тому вартість нерухомого майна є істотно заниженою і не відповідає реальній вартості будинку на момент його реалізації на електронних торгах, що порушує її права та є підставою для визнання електронних торгів недійсними.
		 
		ОСОБА_3 не є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, оскільки будинком ніколи не цікавився, а з`явився лише після отримання свідоцтва про право власності на будинок. Після ухвалення заочного рішення від 05 червня 2015 року про її виселення із спірного житлового будинку 
		ОСОБА_3 оформив довіреність на право розпорядження зазначеним нерухомим майном на ОСОБА_4 та відчужив його ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .
		 
		Посилаючись на те, що електронні торги відбулись з порушенням порядку їх проведення та що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є недобросовісними набувачами спірного нерухомого майна, з урахуванням уточнень, просила визнати недійсними електронні торги, проведені 16 лютого 2015 року Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, оформлені протоколом №51042 від 16 лютого 2015 року, з продажу лота №38140 - житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати відповідно до статті 388 ЦК України на її користь зазначений житловий будинок з надвірними будівлями з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; зобов`язати ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звільнити вказаний будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, та не чинити їй перешкод у користуванні зазначеним нерухомим майном.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на будинок, виключення його з акту опису і арешту майна, визнання правочину недійсним, скасування результатів електронних торгів, відмовлено.
		 
		У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку, а також у задоволенні її позову про визнання недійсними електронних торгів, витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень статей 210, 640 та 657 ЦК України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, ОСОБА_1 не набув право власності на житловий будинок по 
		АДРЕСА_1 , договір купівлі-продажу зазначеного житлового будинку від 
		11 грудня 2009 року між ним та   ОСОБА_2  є неукладеним, оскільки  ОСОБА_1 не зареєстрував право власності на цей будинок, а відтак він не є його власником. 
		 
		Реалізація спірного домоволодіння відбулася у примусовому порядку у зв`язку з невиконанням  ОСОБА_2 рішень суду про стягнення боргу. Відповідно до розділу V чинного на момент виникнення спірних правовідносин Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №656/5 від 16 квітня 
		2014 року, вартість майна переданого на реалізацію є дійсною на період його реалізації, а тому з моменту первинної передачі майна на реалізацію 
		27 листопада 2014 року і до його придбання на електронних торгах 
		ОСОБА_3 , звіт про оцінку майна від 08 липня 2014 року був чинним, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог  ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів та витребування майна з незаконного володіння. 
		 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		 
		Постановою Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу  ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_6 та апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		 
		Рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не набув права власності на спірний житловий будинок, оскільки його речові права на майно не зареєстровані у встановленому законом порядку, а відтак договір купівлі-продажу спірного будинку від 11 грудня 2009 року є неукладеним. 
		 
		На момент проведення електронних торгів норми Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 
		1999 року №68/5, на які посилається ОСОБА_1 , втратили чинність. 
		 
		Висновок суду першої інстанції про те, що вартість майна, переданого на реалізацію є дійсною на період реалізації майна, грунтується на положеннях Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 
		16 квітня 2014 року №656/5, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, а тому звіт про оцінку майна від 08 липня 2014 року на момент проведення електронних торгів не втратив чинність. ОСОБА_2 була ознайомлена з матеріалами виконавчого провадження 10 лютого 2015 року, результати оцінки майна не оспорювала, доказів можливих порушень при реалізації арештованого майна на електронних торгах не надала, а тому за недоведеності порушення її прав та законних інтересів суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 та ОСОБА_8 . 
		 
		Короткий зміст доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .
		 
		У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 
		14 лютого 2018 року і постанову Апеляційного суду Харківської області від 
		07 червня 2018 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
		 
		Касаційна скарга обгрунтована посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що діяли на час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 від 11 грудня 2009 року, який відповідно до вимог діючого законодавства був нотаріально посвідчений та зареєстрований у реєстрі за №64, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів.Підставою і моментом набуття права власності на нерухоме майно у набувача за договором купівлі-продажу на час його придбання є реєстрація відповідного правочину згідно вимог Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №671. Право власності на спірний будинок виникло після реєстрації такого правочину, а тому реєстраційний запис бюро технічної інвентаризації мав лише правопідтверджувальне значення виниклого права власності.
		 
		Відповідно до змін, внесених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 11 лютого 2019 року №1878-ІУ, державна реєстрація прав на нерухоме майно почала здійснюватись лише з 01 січня 2013 року. Зазначеним законом була викладена у іншій редакції частина четверта статті 334 ЦК України, якою передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
		 
		Поза увагою судів також залишилися допущені при проведенні електронних торгів порушення, зокрема, що після збігу шестимісячного строку з моменту складання звіту про оцінку майна, електронні торги з реалізації майна були проведені за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність, що є порушенням частини п`ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» та підставою для визнання їх недійсними. 
		 
		Короткий зміст доводів касаційної скарги ОСОБА_2 . 
		 
		У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , у якій він, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року, в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, витребування майна з чужого незаконного володіння та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 12, 388 ЦК України, оскільки 
		ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є добросовісними набувачами спірного житлового будинку, не надали належної оцінки поясненням ОСОБА_2 та завідомо незаконним діям ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які свідчать про недобросовісність набуття ними спірного житлового будинку, не дослідили матеріали справи №643/3479/15-ц про виселення ОСОБА_2 із спірного житлового будинку. 
		 
		Висновки судів попередніх інстанцій про те, що електронні торги проведені відповідно до положень Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів є помилковими, оскільки суди не урахували, що воно втратило чинність 18 січня 2016 року, на підставі наказу Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року №2710/5. Суди також не врахували, що строк дії сертифіката суб`єкта оціночної діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (далі ФОП ОСОБА_7 ) закінчився 01 березня 
		2013 року, а тому оцінка майна, проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання за відсутності сертифіката є недійсною. Продаж нерухомого майна на торгах здійснено на підставі підробленого акту опису та арешту майна, у зв`язку з чим відкрито кримінальне провадження, а тому спірний житловий будинок не міг бути об`єктом продажу в рамках виконавчого провадження.
		 
		З огляду на те, що  ОСОБА_2 не було відомо про наявність виконавчого провадження з реалізації належного їй майна, а про порушення її прав стало відомо лише після відчуження спірного майна на електронних торгах, оскарження дій державного виконавця не було б ефективним засобом захисту її прав, а тому вона одразу ж звернулася із зазначеними позовами до суду, в тому числі і з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння. 
		 
		Короткий зміст відзивів на касаційні скарги
		 
		У жовтні та листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_4 на касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у яких він просив залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року без змін.
		 
		Зазначив, що суди дійшли обгрунтованих висновків про те, що договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та  ОСОБА_1 є неукладеним, а тому він не створив ніяких правових наслідків для сторін, обов`язкова реєстрація житлового будинку в бюро технічної інвентаризації не відбулась, а відтак у ОСОБА_1 не виникло право власності на нього. ОСОБА_2 продовжувала проживати у житлового будинку АДРЕСА_1 до її виселення у 2015 році, а тому дії в межах виконавчого провадження жодним чином не могли вплинути на права ОСОБА_1 
		 
		Передача майна на реалізацію відбувалась відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, що була чинною на момент реалізації арештованого майна, та положень Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України  від 16 квітня 2014 року №656/5, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин. ОСОБА_3 , як переможець прилюдних торгів, набув право власності на спірний житловий будинок, а тому мав право розпорядитися ним на власний розсуд, в тому числі відчужити його ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є його добросовісними набувачами. Посилання ОСОБА_2 на її необізнаність про відкриття виконавчого провадження та реалізації житлового будинку на електронних торгах є безпідставними, оскільки на її адресу направлялися постанови державного виконавця про вчинення виконавчих дій. Також вважає безпідставними її твердження про сплив строку дії сертифіката суб`єкта оціночної діяльності та щодо підробки акту опису і арешту майна.
		 
		У жовтні та листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшли відзиви старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби 
		м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Машкіної І. О. на касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у яких вона просила залишити їх без задоволення, а рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року без змін.
		 
		На обгрунтування відзивів зазначала, що в межах зведеного виконавчого провадження №46239763, у якому боржником є ОСОБА_2 , державний виконавець відповідно до вимог статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05 жовтня 2016 року), пункту 2 Розділу другого Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, здійснив підготовчі дії з метою проведення електронних торгів з реалізації майна боржника. Дії з реалізації майна вчинялись організатором оспорюваних електронних торгів - Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, уцінку майна здійснював державний виконавець на підставі звіту №1498/14 про незалежне оцінювання, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового порядкуреалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року №656/5, в пункті 1 розділу 5 якого визначено, що передачею майна на реалізацію є внесення інформації про лот у систему. Вартість майна, переданого на реалізацію, є дійсною на період реалізації майна. Зазначена норма істотно відрізняється від пунктів 3.2., 3.4. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, яке в даному конкретному випадку не підлягає застосуванню .     
		 
		Вважає, що суди дійшли обгрунтованих висновків про те, що договір купівлі-продажу житлового будинку від 11 грудня 2009 року є неукладеним та не створює жодних правових наслідків, оскільки державна реєстрація спірного майна за ОСОБА_1 відповідно до вимог діючого законодавства підприємством бюро технічної інвентаризації не відбулася.
		 
		У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Державного підприємства «Сетам» на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому воно просило залишити рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 
		2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що підприємство утворено наказом Міністерства юстиції України від 17 серпня 
		2015 року №1503/5 та відповідно до установчих документів не є правонаступником і не відповідає за діяльність та зобов`язання Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, права ОСОБА_2 не порушувало та не вчинило жодних дій, які порушували б її права.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року та витребувано справу із суду першої інстанції. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 -
		ОСОБА_6 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 
		14 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 
		07 червня 2018 року, у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення відмовлено. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
		 
		Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій.
		 
		11 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горшою О.А., зареєстрований у реєстрі за №641, та видано витяг з державного реєстру правочинів №8063662 від 11 грудня 2009 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2012 року, накладено арешт на майно ОСОБА_2 , а саме: будинок АДРЕСА_1 .
		 
		18 вересня 2012 року Московським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №34336621 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості. 
		 
		19 листопада 2012 року державним виконавцем Московського відділу виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в межах виконавчого провадження №34336621 складено акт опису та арешту майна, а саме: будинку АДРЕСА_1 . 
		 
		У подальшому виконавчі провадження №34336621, №44276728, №44276867, №44903550, №46118084 про стягнення заборгованості з  ОСОБА_2 об`єднані у зведене виконавче провадження №46239763.
		 
		Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 березня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , 
		ОСОБА_9 , ОСОБА_10 такими, що втратили право користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначеним судовим рішенням встановлено, що  ОСОБА_1  з 11 грудня 2009 року є власником зазначеного житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу від 11 грудня 2009 року, укладеного між ним та     ОСОБА_11  
		 
		08 липня 2014 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_12 , умежах зведеного виконавчого провадження №46239763 складено звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, відповідно до якого, вартість житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 708 800,00 грн. 
		 
		Інформація про лот була внесена до системи 27 листопада 2014 року.
		 
		Електронні торги з реалізації житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , призначені на 29 грудня 2014 року, не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників.
		 
		06 січня 2015 року старшим державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції проведено уцінку арештованого майна у розмірі 30% від стартової вартості майна про, що складено відповідний акт.
		 
		10 лютого 2015 року ОСОБА_2 ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження №46239763, звітом про оцінку та актом про уцінку арештованого майна від 06 січня 2015 року. 
		 
		За результатами проведених електронних торгів з реалізації спірного нерухомого майна від 16 лютого 2015 року, проведених Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, переможцем торгів визнано ОСОБА_3 27 лютого 2015 року державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, на підставі протоколу № 51042 від 16 лютого 
		2015 року видано акт про проведення електронних торгів з реалізації лоту 
		№ 38140 - житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , на підставі якого 27 лютого 2015 року ОСОБА_3 видано свідоцтво на право власності на зазначене нерухоме майно та зареєстровано за ним право власності на це майно. 
		 
		09 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу частини житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Онищенко С. В., зареєстрований у реєстрі за № 4293, відповідно до якого ОСОБА_4 придбав Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Того ж дня, між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Онищенко С. В., зареєстрований у реєстрі за № 4289, відповідно до якого ОСОБА_5 придбала Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
		 
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Аналіз зазначених норм вказує на те, що правом на звернення до суду за захистом, наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		 
		Щодо позовних вимог ОСОБА_13 про визнання права власності на будинок та виключення його з акту опису і арешту майна, визнання правочину недійсним, скасування електронних торгів.
		 
		Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.
		 
		Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.
		 
		Згідно статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу) якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності набувача виникає з моменту такої реєстрації. 
		 
		Статтею 657 ЦК України (в редакції, чинній станом на 11 грудня 2009 року) встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
		 
		Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.3 договору купівлі-продажувід 11 грудня 
		2009 року, цей договір підлягає державній реєстрації в порядку та на умовах передбачених чинним законодавством України. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації у Державному реєстрі правочинів. Право власності відповідно до пункту чотири статті 334 ЦК України у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору. 
		 
		На виконання Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України № 1878-ІУ від 11 лютого 2010 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно почалася здійснюватися з 01 січня 2013 року. Зазначеним законом внесені зміни до частини четвертої статті 334 ЦК України, відповідно до якої права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. 
		 
		Визнаючи неукладеним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 від 11 грудня 2009 року, та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на зазначений будинок, суд першої інстанції, з висновком якого подився апеляційний суд, на зазначені положення закону та умови договору купівлі-продажу увагу не звернули та не урахували, що в силу статей 334, 657 ЦК України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягав нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, а право власності набувача виникає з моменту такої реєстрації, а тому суди дійшли помилкових висновків про те, що договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 11 грудня 2009 року є неукладеним, а відтак  ОСОБА_1 не набув право власності на спірний житловий будинок, а тому дії щодо реалізації арештованого спірного нерухомого майна на виконання судових рішень, не порушують його прав та законних інтересів. 
		 
		Аналізуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи, однак неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення, як позову  ОСОБА_1 , так і зустрічного позову та об`єднаного позову ОСОБА_2 Зазначене надає право Верховному Суду за наслідками перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку, ухвалити своє рішення.  
		 
		Частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		 
		Відповідно до статті 392 ЦПК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, який засвідчує його право власності.
		 
		ОСОБА_1 набув право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 грудня 2009 року, який був нотаріально посвідчений та був зареєстрований у порядку і на умовах передбачених чинним законодавством України. Оскільки таке право не визнається ОСОБА_2 та іншими відповідачами, звернення ОСОБА_1 з позовом до суду про визнання права власності на спірне нерухоме майно відповідає способу захисту цивільних прав, визначеному статтею 16 ЦК України.
		  
		Крім того, згідно частини першої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на 19 листопада 2012 року) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
		 
		Оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_1 , накладення на нього арешту та включення його до акту опису та арешту майна на виконання судових рішень про стягнення заборгованості з  ОСОБА_2 порушує права 
		 ОСОБА_1 , як власника цього майна, а тому його вимоги про зняття арешту з належного йому на праві власності житлового будинку по АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню.
		 
		Реалізація майна на торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством щодо проведення аукціону. Складання за результатами їх проведення акту про проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на торгах, а відтак є правочином.
		 
		Відчуження майна на електронних торгах відноситься до угод купівлі-продажу, а тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).
		 
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулювалися нормами Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час проведення електронних торгів). 
		 
		Згідно з частинами першою, третьою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку визначеними статтею 58 цього Закону.
		 
		За змістом зазначеного закону, реалізації на електронних торгах підлягало арештоване майно, належне на праві власності боржнику.   
		 
		Житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , реалізований на електронних торгах, не належав боржнику 
		ОСОБА_2 , оскільки його власником є ОСОБА_1 , а тому результати проведення електронних торгів з продажу цього нерухомого майна, оформлені протоколом №51042 від 16 лютого 2015 року, підлягають визнанню недійсними, а акт проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна скасуванню.
		 
		Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, визнання недійсними електронних торгів, витребування майна з чужого незаконного володіння
		 
		ОСОБА_2 обгрунтовувала зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладений 11 грудня 2009 року між нею та 
		 ОСОБА_1 , посилаючись на те, що договір купівлі-продажу житлового будинку приховує інший правочин, який сторони насправді уклали - заставу нерухомого майна (іпотеку) будинку АДРЕСА_1 на забезпечення повернення ОСОБА_1 грошей, отриманих за договором позики.
		 
		Доказів на підтвердження удаваності, оспорюваного ОСОБА_2 договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеного 11 грудня 
		2009 року між нею та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не надала, а відтак відсутні підстави для задоволення її позовних вимог. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 березня 2013 року ОСОБА_2 та членів її сім`ї за позовом  ОСОБА_1 визнано такими, що втратили право користування будинком по АДРЕСА_1 . 
		 
		З огляду на те, що ОСОБА_2 не є власником зазначеного житлового будинку, її твердження, що зазначене нерухоме майно реалізоване на електронних торгах з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року та Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 № 2710/5, а відтак вибуло з її володіння поза її волею, є необгрунтованими. Оскільки суди попередніх інстанцій відмовили ОСОБА_2  у задоволенні зазначених позовних вимог за недоведеністю її вимог про порушення порядку реалізації спірного нерухомого майна на електронних торгах, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню у цій частині з інших підстав - необгрунтованості її доводів про порушення її прав, як власника житлового будинку. 
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		Оскільки суди попередніх інстанцій, як при вирішені позову  ОСОБА_1 , так і при вирішенні позовних вимог ОСОБА_2 неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам законності та обгрунтованості, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про скасування оскаржуваних судових рішень, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . 
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		З огляду на висновок щодо суті вирішення касаційної скарги ОСОБА_1 судові витрати, понесені ним у зв`язку з розглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 18 916,10 грн (1 525,14 грн + 
		2 287,76 грн + 15 103,20 грн) покладаються на ОСОБА_2 . 
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 401, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року, в частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на будинок, зняття арешту, визнання електронних торгів недійсними та скасування результатів електронних торгів скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Московського відділу Державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності на будинок, зняття арешту, визнання недійсними електронних торгів та скасування результатів електронних торгів правочину задовольнити. 
		 
		Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та скасувати арешт накладений на зазначений будинок у виконавчому провадженні № 34336621.
		 
		Визнати недійсними результати прилюдних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів №51042 від 16 лютого 2015 року, з реалізації арештованого нерухомого майна - житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Скасувати акт про проведення електронних торгів державного виконавця відділу державної виконавчої служби Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 27 лютого 
		2015 року.
		 
		У задоволенні позовних вимог  ОСОБА_2  про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку, визнання недійсними електронних торгів, витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовити. 
		 
		Стягнути із ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 18 916,10 грн на відшкодування судових витрат.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий:                                                                        В. А. Стрільчук
		Судді:                                                                                    В. О. Кузнєцов 
		А. С. Олійник
		С. О. Погрібний
		Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...