Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/13540/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема спори у сфері:; виконавчої служби та виконавчого провадження.
Надіслано судом: 27.06.2019. Зареєстровано: 28.06.2019. Оприлюднено: 02.07.2019.
Дата набрання законної сили: 19.06.2019
Номер судового провадження: А/855/3050/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13540/14                                                                    Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  19 червня 2019 року                                                                                            м. Київ
		Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		                                             судді-доповідача          Кузьменка В. В.,
		                                             суддів             Ганечко О. М., Сорочка Є. О.,  
		          за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,                       
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві           справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Управління державної виконавчої служби Головного управління у Дніпропетровській області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго», Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року, - 
		В С Т А Н О В И Л А:
		Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області за № 021-14/16034 від 22.08.2014 року.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2014  в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014  апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позовних вимог.
		Не погоджуючись рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить про його скасування, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2015 касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2014 року у справі № 826/13540/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2018 ухвалено про відмову у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».
		Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		В судове засідання з`явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції. Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи.
		Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без участі представників осіб, які не з`явилися.
		Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи,  доводи апеляційної скарги, суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
		Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Як встановлено судом, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває зведене виконавче провадження №32620389, до складу якого входять виконавчі провадження з виконання шести наказів Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної компанії «Нафтогаз України» сум боргових зобов`язань, пені, інфляційних нарахувань, суми штрафів та сум судового збору.
		14 лютого 2013 року відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №32629301, згідно з якою, зокрема, накладено арешт на рахунки НКП «Нікопольтеплоенерго», відкриті у Нікопольській філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» № НОМЕР_3, № НОМЕР_1 , у межах суми 4158282,58 гривень.
		Отримавши зазначену постанову від 14.02.2013 ПАТ «Укрсоцбанк» направив відповідачу лист від 21.03.2013 № 10.5-186/37-2291, яким повідомив про залишення її без виконання, посилаючись на те, що НКП «Нікопольтеплоенерго» не обслуговувався у ПАТ «Укрсоцбанк» та рахунків не відкривав.
		27 січня 2014 року НКП «Нікопольтеплоенерго» звернулось до ПАТ «Укрсоцбанк» із заявою про відкриття поточного рахунку, на підставі якої було укладено договір банківського рахунку № НОМЕР_2 від 27 січня 2014 року.
		Про наявність зазначеного рахунку відповідач дізнався від органів доходів і зборів що стало підставою для винесення 11 лютого 2014 року постанови про арешт коштів боржника, та накладення арешту на грошові кошти НКП «Нікопольтеплоенерго», що містяться на рахунках, зокрема, і на рахунку № НОМЕР_2 , який відкрито в ПАТ «Укрсоцбанк» в межах суми боргу 20923494,44 гривень.
		Отримавши постанову від 18.02.2014 ПАТ «Укрсоцбанк» направив відповідачу лист від 20.02.2014 № 10.6-186/37-1368, яким повідомлено про залишення винесеної постанови без виконання, оскільки постанова не містить реквізитів виконавчого документа.
		03 березня 2014 року відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника ВП   № 33880371, якою накладено арешт на кошти, що обліковуються на всіх рахунках в ПАТ «Укрсоцбанк» та належать боржнику НКП «Нікопольтеплоенерго» в межах суми 5686314,96   гривень.
		На виконання постанови відповідача від 03 березня 2014 про арешт коштів боржника ВП № 33880371 позивач з 11 березня 2014 року зупинив видаткові операції з рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» № НОМЕР_2 .
		26 серпня 2014 року відповідачем вручено представнику ПАТ «Укрсоцбанк» оскаржувану вимогу  від 22 серпня 2014 року № 021-14/16034, якою зобов`язано позивача:
		- негайно з моменту отримання даної вимоги усунути порушення законодавства про виконавче провадження, допущені ПАТ «Укрсоцбанк», шляхом перерахування відділу за рахунок власних коштів ПАТ «Укрсоцбанк» сум помилкових переказів з рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» № НОМЕР_2 за період з 03 лютого по 11 березня 2014 року;
		- особисто з`явитись 29 серпня 2014 року до відповідача, з метою надання: доказів виконання даної вимоги, пояснень, відповідей на питання, необхідних для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності за порушення законодавства про виконавче провадження та складання протоколу про скоєння адміністративного правопорушення.
		Не погодившись з винесеною вимогою позивачем оскаржено її до суду.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що направлена на адресу ПАТ «Укрсоцбанк» вимога державного виконавця від 22 серпня 2014 року № 021-14/16034, яку пред`явлено 26 серпня 2014 року начальнику Нікопольського відділення Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» Бабкіній Вікторії Миколаївні, висунута у зв`язку із вирішенням питання про притягнення винних осіб до відповідальності, про усунення порушень законодавства про виконавче провадження у спосіб, який передбачає стягнення заборгованості за рішеннями суду за рахунок повернення позивачем помилково перерахованих коштів з рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» повністю відповідає вимогам чинного законодавства, що є підставами для відмови у задоволенні позовних вимог.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 21   квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), який був чинним на момент відкриття виконавчого провадження.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
		Права та обов`язки державного виконавця передбачено ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».
		Згідно з частиною 1 вказаної правової норми, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Абзацом 1 частини 2 та пунктами 5, 6 частини 3 статті 11 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. У процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право, серед іншого, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
		Стаття 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
		Відповідно до частин першої та другої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
		Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
		Відповідно до ч.4 ст.65 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
		Згідно з ч. 1 статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.
		У відповідності до частини 6.4 статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі відкриття рахунка клієнтом, щодо якого існує публічне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, банк зупиняє видаткові операції з такого рахунка на суму обтяження та повідомляє державному виконавцеві про відкриття рахунка.
		З огляду на вказані норми законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що ПАТ «Укрсоцбанк» на виконання постанови відповідача від 14.02.2013 про арешт коштів боржника ВП №32629301, зобов`язаний був зупинити видаткові операції на рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» №26006011163216 з моменту його відкриття.
		На виконання Закону України «Про виконавче провадження» прийнято Інструкцію з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).
		Відповідно до п.п. 1.8 п. 1 Інструкції вимога державного виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.
		У вимозі зазначаються: а) найменування органу ДВС; б) дата відкриття та номер виконавчого провадження; в) реквізити виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження (його резолютивна частина у разі потреби); г) прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця; ґ) перелік дій, які необхідно вчинити; д) строк виконання вимоги; е) наслідки невиконання вимоги.
		Вимога підписується державним виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається державним виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії.
		За висновками відповідача, підставою прийняття оскаржуваної вимоги стало не вчинення позивачем дій, направлених на зупинення видаткових операцій з рахунку № НОМЕР_2 та з даного рахунку здійснювались платежі, що підтверджується випискою по особовому рахунку, копія якої наявна в матеріалах справи.
		Відповідно до статті 43 Закон України «Про банки і банківську діяльність» при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних.
		Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.
		У випадках, встановлених законом, майно або кошти банку, а також кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, на які накладено арешт, передаються в управління (перераховуються на рахунки) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, не пізніше наступного робочого дня після надходження до банку вимоги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, здобутими злочинним шляхом, та доданих до неї копій звернення прокурора та ухвали слідчого судді, суду про накладення арешту.
		Забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду.
		Згідно ст. 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.
		Вимогами ч. 4 ст. 38 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, якщо предметом публічного обтяження є два або більше об`єктів, обтяжувач отримує задоволення своїх вимог за рахунок такої їх кількості, яка достатня для повного задоволення відповідної вимоги. У цьому разі обтяжувач самостійно визначає рухоме майно, на яке звертається стягнення.
		Відповідно до частини 6.4 статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі відкриття рахунка клієнтом, щодо якого існує публічне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, банк зупиняє видаткові операції з такого рахунка на суму обтяження та повідомляє державному виконавцеві про відкриття рахунка.
		Відповідно до пункту 32.1 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяною йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.
		Як зазначалося, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває зведене виконавче провадження №32620389, до складу якого входять виконавчі провадження з виконання шести наказів Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної компанії «Нафтогаз України» сум боргових зобов`язань, пені, інфляційних нарахувань, суми штрафів та сум судового збору (а.с. - 1-15 т. 3 додатки 1).
		На запит державного виконавця до відділу надійшло повідомлення Державної податкової служби України від 17 січня 2013 року, згідно з яким встановлено, що у Нікопольській філії ПАТ «Уксоцбанк» НКП «Нікопольтеплоенерго» відкрито рахунки №    НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 (а.с. - 152-154 додатки 1).
		З урахуванням отриманої інформації, 14 лютого 2013 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешти на кошти НКП «Нікопольтеплоенерго», що обліковуються на рахунках № НОМЕР_3 , №    НОМЕР_4 , відкритих у ПАТ «Уксоцбанк» у межах суми стягнення за наказом №   8/5005/168/2012, який видано 27 лютого 2012 року Господарським судом Дніпропетровської області у розмірі 4   158   282,58 гривень (а.с. - 25-27 т. 1).
		Копію постанови державним виконавцем направлено до Нікопольської філії ПАТ «Уксоцбанк» для виконання разом із листом-вимогою від 14 лютого 2013 року № 2.3.-14/3026 яким зобов`язано банківську установу в триденний строк з моменту отримання постанови повідомити відділ про прийняття її до виконання та про залишок грошових коштів на рахунках боржника на моменти їх арешту (а.с. - 155-159 додатки 1).
		Вказану постанову разом із листом-вимогою від 14 лютого 2013 року № 2.3.-14/3026 було отримано банківською установою 20 лютого 2013 року (а.с. -160 додатки 1).
		Отримавши зазначену постанову ПАТ «Укрсоцбанк» направив відповідачу лист від 21 березня 2013 року № 10.5-186/37-2291, яким повідомив про залишення її без виконання, посилаючись на те, що НКП «Нікопольтеплоенерго» не обслуговувався у ПАТ «Укрсоцбанк» та рахунків не відкривав (а.с. - 28 т. 1).
		Як вказує апелянт, до 27.01.2014 року у НКП «Нікопольтеплоенерго» були відсутні відкриті поточні рахунки в системі ПАТ «Укрсоцбанк», а тому позивач не повинен був виконувати вимоги постанови відповідача від 14.02.2013 року про арешт коштів боржника та чинним законодавством не передбачено обов`язку банку, відповідного правового механізму, зберігання у себе постанов про накладення арешту на рахунки будь-яких осіб, що не є клієнтами банку.
		Проте, згідно з повідомленням Державної податкової служби України від 25 лютого 2014 року в ПАТ «Укрсоцбанк» було відкрито новий рахунок боржника - НКП «Нікопольтеплоенерго» № НОМЕР_2 (а.с. - 161 додаток 1).
		Про наявність зазначеного рахунку відповідач дізнався від органів доходів і зборів що стало підставою для винесення 11 лютого 2014 року постанови про арешт коштів боржника, та накладення арешту на грошові кошти НКП «Нікопольтеплоенерго», що містяться на рахунках, зокрема, і на рахунку № НОМЕР_2 , який відкрито в ПАТ «Укрсоцбанк» в межах суми боргу 20923494,44 гривень (а.с. - 29-30 т. 1).
		Отримавши дану постанову від 18 лютого 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» направив відповідачу лист від 20 лютого 2014 року № 10.6-186/37-1368, яким повідомлено про залишення винесеної постанови без виконання, оскільки постанова не містить реквізитів виконавчого документа (а.с. - 31 т. 1).
		03 березня 2014 року відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника ВП   № 33880371, якою накладено арешт на кошти, що обліковуються на всіх рахунках в ПАТ «Укрсоцбанк» та належать боржнику НКП «Нікопольтеплоенерго» в межах суми 5686314,96   гривень (а.с. - 32-34 т. 1).
		На виконання постанови відповідача від 03 березня 2014 про арешт коштів боржника ВП № 33880371 позивач з 11 березня 2014 року зупинив видаткові операції з рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» № НОМЕР_2.
		Однак, як встановлено з виписки з рахунку № НОМЕР_2 , починаючи з 03 лютого 2014   року мали місце дії з коштами боржника, так як операції на вказаному рахунку були зупинені банківською установою лише 11 березня 2014 року на підставі постанови державного виконавця відділу про арешт коштів боржника від 03 березня 2014 року, винесеної згідно з відомостями Державної податкової служби України.
		На час відкриття нового рахунку на кошти боржника в установі позивача державним виконавцем вже було раніше накладено арешт. 
		За вказаний період з 03 лютого по 11 березня 2014 року, з рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» № НОМЕР_2 , відкритому у ПАТ «Укрсоцбанк», було перераховано кошти у розмірі 6  947  920,52 гривень на рахунки інших юридичних чи фізичних осіб (а.с. - 164-212 додатки 1).
		Враховуючи обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПАТ «Укрсоцбанк» був зобов`язаний зупинити видаткові операції на рахунку № НОМЕР_2 на підставі постанови про арешт коштів боржника від 14 лютого 2013 року незалежно від зазначення у ній будь-яких рахунків, адже вона має силу обтяження коштів (рухомого майна) боржника, а не самих рахунків та надходила до банківської установи до відкриття рахунку №   НОМЕР_2 .
		Після зупинення банківською установою видаткових операцій на рахунку №    НОМЕР_2 державний виконавець мав вирішити питання щодо необхідності накладення арешту на кошти, що обліковуються на зазначеному рахунку.
		Таким чином, чинними нормативно-правовими актами банківській установі не надано права відмовити у арешті коштів та повернути документ про арешт коштів без виконання та виходить за межі повноважень працівників банку.
		Відповідно до ст.ст. 52, 54 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 6.4. ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» позивач, на виконання постанови відповідача від 14.02.2013 року про арешт коштів боржника ВП № 32629301, зобов`язаний був зупинити видаткові операції на рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» № НОМЕР_2 з моменту його відкриття та повідомити відповідача про наявність такого.
		Згідно з ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
		Відповідно до п. 32.3.1. ст. 31 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов`язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.
		Вимогами ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що суб`єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем. Відносини між суб`єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.
		Згідно з п. 32.1 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. 
		Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.
		Вимога державного виконавця стосовно надання керівником позивача пояснень, відповідей на питання, у тому числі, відносно причин руху коштів НКП «Нікопольтеплоенерго» на рахунку № НОМЕР_2 у ПАТ «Укрсоцбанк», причин відсутності своєчасного зупинення видаткових операцій за вказаним рахунком, відповідають нормативно-правовим актам України.
		Враховуючи у сукупності вказані норми права та обставини справи, направлена на адресу ПАТ «Укрсоцбанк» вимога державного виконавця від 22 серпня 2014 року № 021-14/16034 відповідає вимогам чинного законодавства.
		Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
		Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності та в межах апеляційної скарги, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.
		Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,  -
		П О С Т А Н О В И Л А :
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Управління державної виконавчої служби Головного управління у Дніпропетровській області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго», Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 - залишити без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя-доповідач:                                                                       В. В. Кузьменко 
		 
		Судді:                                                                                           О. М. Ганечко
		 
		                                                                                                    Є. О. Сорочко
		 
		          Повний текст постанови виготовлено 25.06.2019

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...