Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 32/273-09 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Інший позадоговірний немайновий спір.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.03.2010. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 25.02.2010 року Справа № 32/273-09 
		 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
		судді –Білецька Л.М., Науменко І.М.,
		секретар судового засідання –Колесник Д.А.,
		за участю представників сторін:
		від позивача –Лелеко Ю.О., довіреність від 22 жовтня 2009 року б/н; Тельних А.П. –голова, протокол від 26 березня 2009 року б/н; Аркіна Л.О., довіреність від 25 лютого 2010 року № 1;
		від відповідача-1 –Шустова В.А., довіреність від 09 грудня 2009 року № 85; Коваль І.О., довіреність від 09 грудня 2009 року № 86;
		від відповідача-2 –Іосипова О.О., довіреність від 09 лютого 2010 року № 19;
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей, м.Дніпропетровськ
		на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2009 року у справі № 32/273-09
		за позовом Дніпропетровської обласної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей 
		до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровський області, м.Дніпропетровськ,
		Редакції газети “Профспілкові вісті”, м.Київ,
		Підприємства “ПРОФІНФОРМ” Федерації професійних спілок України, м.Київ,
		про спростування недостовірної інформації та ін., -
		 ВСТАНОВИВ:
		 Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2009 року у справі № 32/273-09 (суддя Васильєв О.Ю.) в задоволенні позовних вимог Дніпропетровської обласної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей –відмовлено.
		При винесенні рішення господарський суд виходив із того, що поширена Регіональним відділенням Фонду держмайна України інформація відповідає дійсності.
		Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
		В апеляційній скарзі позивач зазначає про недостовірність поширеної відповідачем-1 інформації про те, що позивач був ініціатором судового розгляду господарської справи про визнання права власності на будинок профспілок, який знаходиться за адресою м.Дніпропетровськ, пр.К.Маркса,93, оскільки позивач ніколи у своїх зверненнях не ставив питання про визнання права власності на нерухоме майно за державою. У своїх зверненнях до Фонду держмайна щодо надання роз’яснень про належність вказаного майна до державної власності позивач просив захистити його права як орендаря посилаючись на загальновідомі відомості, проте не був ініціатором звернення відповідача-1 до суду з позовом про визнання права власності.
		Відповідач-2 –Підприємство “ПРОФІНФОРМ”, у поданому відзиві зазначає, що спірне речення у статті процитовано дослівно з офіційного листа Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області, а тому редакція не може нести відповідальність за розміщення вказаної інформації. Крім цього, вказує про готовність розмістити додаткове спростування, оскільки також вважає, що наведена відповідачем-1 інформація у більшості фактів не відповідає дійсності.
		Відповідач-1 –Регіональне відділення Фонду держмайна України по Дніпропетровській області, у поданому відзиві проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду –без змін. У відзиві зазначає, що звернення регіонального відділення до суду з позовом про визнання права державної власності на майно –будівлю “Будинок союзів” було спричинено отриманням листів від позивача. Також вказує про неправомірність скорочення редакцією тексту спростування, достовірність наведеної ним інформації та оскарження у касаційному порядку постанови ВГСУ від 03 грудня 2009 року у справі за позовом про визнання права власності.
		В порядку ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 11 лютого 2010 року до 25 лютого 2010 року.
		 Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		 Як вбачається із матеріалів справи, відповідач-1 –Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області листом від 07 серпня 2009 року за вих.№ 12-17-06722 за підписом заступника начальника регіонального відділення Колпаковської М.Г. надіслав на адресу редакції газети “Профспілкові вісті” статтю-спростування на статтю “...А бульдогам все неймется”, опубліковану у № 29(491) газети “Профспілкові вісті” від 24 липня 2009 року.
		11 вересня 2009 року у № 36(498) в газеті “Профспілкові вісті”, видавцем якого є відповідач-2 –підприємство “ПРОФІНФОРМ” ФПУ, на стор.4, опубліковано вказану статтю “Спростування до статті “...А бульдогам все неймется”, опублікованої у № 29(491) газети “Профспілкові вісті” від 24 липня 2009 року”.
		В жовтні 2009 року позивач –Дніпропетровська обласна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей, звернувся до господарського суду з позовом про визнання недостовірною, такою що принижує ділову репутацію та спростування наведеної у статті інформації в частині речення: “По-друге, звертаємо Вашу увагу на ту обставину, що ініціатором судового розгляду виступила Дніпропетровська обласна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей…”.
		З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просить:
		- визнати у вищевказаній частині інформацію такою, яка не відповідає дійсності та принижує ділову репутацію Дніпропетровської обласної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей.
		- зобов’язати редакцію всеукраїнської газети “Профспілкові вісті” опублікувати в черговому виданні газети спростування на неправдиві відомості у такий самий спосіб, шляхом розміщення повідомлення певного змісту;
		- зобов’язати відповідача-1 –Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області спростувати посилання на Дніпропетровську обласну профспілкову організацію Всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей як на ініціатора судового розгляду господарської справи про визнання права державної власності на нерухоме майно, розташоване в м.Дніпропетровську по пр.К.Маркса,93, шляхом направлення листів-спростувань третім особам, які отримували листи із недостовірною інформацією;
		- стягнути з відповідача-1 –Регіонального відділення Фонду держмайна по Дніпропетровській області, 10 грн. моральної шкоди .
		В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що поширені відповідачем-1 відомості у оспорюваній частині є недостовірними, оскільки не відповідають дійсності.
		З висновком господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог погодитись не можна.
		Відповідно до ч.1 ст.91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.
		Статтею 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
		Оскільки відповідно до ч.1 ст.91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині, то юридична особа за приписом ч.1 ст.277 ЦК має право на спростування поширеної про неї недостовірної інформації.
		Згідно ст.200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб’єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
		Згідно з ч.1 ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров’я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім’я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України “Про інформацію” під поширенням інформації розуміється розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. 
		У відповідності до абз.2 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 № 1 поширенням інформації вважається: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Згідно ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Відповідно до абз.5 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 № 1 недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.
		Як передбачено ч.3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
		Відповідно до абз.6 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 № 1 негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Нормою ч.3 ст.277 ЦК України встановлюється презумпція недостовірності негативної інформації про особу. Тобто тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов’язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем.
		Відповідно до ч.2 ст.4-3, ч.1 ст.33 ГПК України сторони та інші осо би, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення пода ними суду доказами. Кожна сторона повинна до вести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і за перечень.
		Отже, обов’язок доказування до стовірності поширеної інформації покладається на особу, яка цю інформацію поширила, тобто на відпо відачів у справі, і за відсутності доказів достовірності по ширеної відповідачем інформації позов про спро стування цієї інформації підлягає задоволенню.
		Як зазначено в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 № 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”, при розгляді справ цієї категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Опублікувавши статтю-спростування на статтю “...А бульдогам все неймется” в частині речення: “По-друге, звертаємо Вашу увагу на ту обставину, що ініціатором судового розгляду виступила Дніпропетровська обласна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей…” відповідачі тим самим поширили щодо позивача певну інформацію, яку останній вважає недостовірною. За такими обставинами вважається доведеним факт поширення відомостей щодо позивача, яку останній просить визнати такою, що не відповідає дійсності та принижує його ділову репутацію.
		Як вбачається зі змісту вказаної статті та наявних у справі матеріалів, під фразою “судовий розгляд” розуміється розгляд господарськими судами справи за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Дніпропетровського обласного об’єднання профспілок, треті особи –КП “Дніпропетровське МБТІ”, Виконком Дніпропетровської міської ради, про визнання права державної власності на нерухоме майно –Будинок союзів, розташований у м.Дніпропетровську, пр.К.Маркса,93.
		Обґрунтовуючи достовірність інформації про те, що позивач –Дніпропетровська обласна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей, виступив ініціатором судового розгляду по вищевказаному спору, відповідач-1 вказує, що саме звернення останнього у листах від 06 березня 2006 року № 23 та від 14 квітня 2006 року № 33 стали підставою для звернення Регіонального відділення ФДМУ до господарського суду з позовом про визнання права державної власності на Будинок союзів.
		Відповідно до змісту листа Всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей від 06 березня 2006 року за вих.№ 23 позивач зазначає про невизначеність статусу профспілкового майна колишнього Союзу РСР, вказує про порушення Федерацією професійних спілок України прав інших профспілок та профспілкових об’єднань щодо користування майном ВЦРПС на території України; з посиланням на положення постанови Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3943-ХІІ “Про майно загальносоюзних організацій колишнього Союзу РСР”, стверджував, що майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР є загальнодержавною власністю, право розпорядження яким у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій належить Фонду державного майна України, який не надавав права Федерації профспілок України та їх обласним структурам згоди на передачу в оренду або приватизацію майна, яке знаходиться у їх віданні; зазначаючи про те, що у Дніпропетровській області згідно повідомлення КП “Дніпропетровське МБТІ” за № 3733 від 24.05.05 р. станом на 19 травня 2005 р. право власності на “Будинок Союзів” по пр.Карла Маркса,93, на підставі рішення міськвиконкому № 420/10 від 29.06.1979 р. зареєстровано за об’єднанням профспілок Дніпропетровської області, вказав що право користування і розпорядження профспілковим майном колишнього Союзу РСР, розташованого на території області мають профспілкові організації і об’єднання, члени профспілки яких до 1991 року входили в об’єднання профспілок Дніпропетровської області; просив надати інформацію з посиланням на державні акти про ситуацію, яка склалася в Дніпропетровській області з питань управління профспілковим майном колишнього Союзу РСР в тому числі і “Будинку Союзів”.
		Листом від 14 квітня 2006 року за вих.№ 33 позивач направив відповідачу-1 для розгляду листи Дніпропетровського обласного об’єднання профспілок на підтвердження фактів відмови з боку об’єднання у наданні в оренду приміщень у будівлі “Будинку союзів” та звернув увагу, що він звертався до Дніпропетровського обласного об’єднання профспілок не з питання виділення частки майна профспілок, а з питання надання в оренду приміщення для забезпечення роботи Дніпропетровської обласної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей; також заявник просив Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській області надати роз’яснення з приводу того, чи має право керівництво обласного об’єднання профспілок (лист № 01/369 від 06.08.04 р.) за рахунок коштів одержаних за оренду майна Фонду Держмайна України покращувати фінансове становище своїх членських організацій.
		Із змісту доданих до цього листа листування між Дніпропетровським обласним об’єднанням профспілок та Дніпропетровською обласною профспілковою організацією Всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей (на 9 аркушах) вбачається, що остання намагалася отримати в оренду приміщення в “Будинку Союзів”, а обласне об’єднання профспілок відмовляло у цьому, посилаючись на ту обставину, що позивач не є членом обласного профоб’єднання.
		Судова колегія не знаходить у текстах та змісті вищевказаних листів позивача та додатків до них будь-яких даних про ініціювання позивачем звернення Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області з позовом до господарського суду про визнання права державної власності на “Будинок союзів” по пр.К.Маркса,93 у м.Дніпропетровську. Із вказаних листів не вбачається відповідних пропозицій, клопотань, вимог або пропонувань щодо порушення питання про визнання в судовому порядку права державної власності на вказану будівлю.
		Твердження відповідача-1 про те, що після отримання листів від позивача регіональне відділення зверталося із запитами щодо надання інформації до Управління СБУ у Дніпропетровській області, клопотало про проведення перевірки для з’ясування підстав реєстрації права власності за об’єднанням профспілок Дніпропетровської області на Будинок союзів, а вподальшому на підставі вказаних листів звернулося з позовом про визнання на Будинок союзів права державної власності, судовою колегією відхиляються як необґрунтовані, оскільки звернення з позовом на підставі листів або перевірки наведених у них обставин не свідчить про те, що саме позивач був ініціатором подання регіональним відділенням такого позову, фактично позивач звернувся до Фонду держмайна з питання надання роз’яснень щодо правового статусу майна, що не може розцінюватися як ініціювання судового спору.
		За вказаних обставин судова колегія вважає, що відповідачем-1 не доведений факт того, що позивач –Дніпропетровська обласна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей, був ініціатором звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області з позовом про визнання права державної власності на Будинок союзів по пр.К.Маркса,93 у м.Дніпропетровську.
		Враховуючи вищевикладене, поширена у статті “Спростування до статті “...А бульдогам все неймется”...” інформація щодо позивача є, по суті, такою, що не відповідає дійсності.
		Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що спірна інформація за своїм характером не є оціночним судженням.
		Відповідно до ч.2 ст.47-1 Закону України “Про інформацію” оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Наведені у статті відомості є фактичним твердженням, істинність та достовірність яких може і повинна бути доведена автором.
		Вказана інформація шкодить діловій репутації позивача, формує до нього негативне ставлення з боку окремих громадян, інших профспілок та їх об’єднань; внаслідок поширення позивачем вказаної інформації щодо позивача у останнього серед профспілкових організацій України виникла репутація організації, яка має конфліктний та скандальний стиль ведення свої діяльності, що принижує ділову репутацію позивача, ускладнює його діяльність та призводе до зменшення її членів.
		Зібрані у справі докази свідчать про недостовірність поширеної відповідачами інформації, що принижує ділову репутацію позивача, а тому позовні вимоги про визнання поширеної інформації недостовірною підлягають задоволенню.
		Як встановлено ч.2 ст.200 ЦК України, суб’єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
		Згідно ч.1 ст.37 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.
		З урахуванням вищенаведених обставин справи та положень закону судова колегія приходить до висновку про можливість задоволення вимог Дніпропетровської обласної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей в частині спростування недостовірної інформації.
		У позовній заяві позивач просить зобов’язати редакцію всеукраїнської газети “Профспілкові вісті” опублікувати в черговому виданні газети спростування на неправдиві відомості, опубліковані в газеті “Профспілкові вісті” від 11 вересня 2009 року в статті “Спростування до статті “…А бульдогам все нейметься”, опублікованої у № 29(491) газети “Профспілкові вісті” від 24 липня 2009 року на сторінці 4. Спростування здійснити у такий самий спосіб, шляхом розміщення повідомлення певного змісту.
		Тексту спростування позивачем не наведено.
		Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту.
		Виходячи з вищенаведених рекомендацій наведення у рішенні тексту спростування не є обов’язковим.
		Під поняттям “спростування” розуміється доведення неправильності, помилковості, хибності будь-чиїх тверджень, переконань або їх заперечення.
		Порядок спростування інформації встановлений ст.37 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”.
		Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію. 
		Крім того, визначаючи спосіб спростування відомостей, суд відповідно до вимог статті 37 Закону про пресу та положень іншого відповідного законодавства може зобов’язати редакцію (видавництво) опублікувати спростування в спеціальній рубриці або на тій самій шпальті й тим самим шрифтом, що й спростовуване повідомлення: у газеті –не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили, в інших періодичних виданнях –у запланованому найближчому випуску. 
		Судова колегія вважає достатнім встановлення порядку і способу спростування –шляхом публікації повідомлення про ухвалене у справі судове рішення з публікацією його резолютивної частини, після набрання судовим рішенням законної сили, у першому, найближчому випуску тієї ж газети, на тій же сторінці, тим же шрифтом.
		Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.42 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об’єднань громадян (п.3 ст.42). Отже, враховуючи, що стаття містить дослівну перепечатку листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, редакція газети не несе відповідальності за поширення недостовірної інформації.
		Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.37 Закону про пресу громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність. Також, як зазначено в абз.2 п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 № 1, засоби масової інформації звільняються лише від обов’язку щодо відшкодування збитків та моральної шкоди. Оскільки спростування поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, бо не має компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової інформації може бути покладено обов’язок опублікувати спростування.
		Отже, обов’язок щодо публікації спростування слід покласти на відповідача –Підприємство “ПРОФІНФОРМ”.
		Що стосується наведених у відзиві на апеляційну скаргу тверджень відповідача-1 –Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області про те, що відповідальність за достовірність опублікованої статті має нести сама редакція газети з посиланням на неправомірність скорочення нею тексту статті, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що вказані скорочення не призвели до зміну змісту і суті статті в частині речення, в якому викладена недостовірна інформація щодо позивача, у зв’язку з чим відповідальність за поширення вказаних відомостей має нести саме регіональне відділення.
		В п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 зазначено, що способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди. 
		Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. 
		При цьому, як встановлено п.4 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Разом з цим, позовна заява не містить належного обґрунтування спричиненої моральної шкоди, позивачем не наведено, у чому вона полягає та з яких підстав вона має відшкодовуватися.
		Також, у п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених  
			законодавством.
		
		Враховуючи, що позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди, матеріали справи не містять доказів навмисного завдання відповідачем-1 шкоди діловій репутації позивача, дії Регіонального відділення не були спрямовані на зниження престижу, підрив довіри до діяльності позивача та приниження ділової репутації останнього, а також те, що сам факт розповсюдження недостовірної інформації не може слугувати підставою для стягнення моральної шкоди, судова колегія приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у вказаній частині.
		Також, судова колегія не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов’язання Регіонального відділення ФДМУ спростувати посилання на Дніпропетровську обласну профспілкову організацію Всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей як на ініціатора судового розгляду господарської справи про визнання права державної власності на нерухоме майно, розташоване в м.Дніпропетровську по пр.К.Маркса, 93, шляхом направлення листів-спростувань третім особам, які отримували листи із недостовірною інформацією.
		В порушення положень ст.ст.4-3, 33, 34 ГПК України позивачем не наведені доводи в обґрунтування вимог у вказаній частині, не надані докази на підтвердження обставин поширення відповідачем недостовірної інформації щодо позивача при переписці з іншими організаціями, у позовній заяві не вказано, кому саме Регіональне відділення ФДМУ направляло листи з неправдивими відомостями щодо позивача та яким третім особам відповідач має направити листи-спростування.
		 З урахуванням вищенаведеного судова колегія вважає, що рішення господарського суду, у зв’язку з невідповідністю викладених в ньому висновків обставинам справи, недоведеністю встановлених судом обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме –визнання поширеної щодо позивача інформації недостовірною та її спростування; в решті позовних вимог слід відмовити за їх недоведеністю.
		Господарські витрати у справі підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		 Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
		 ПОСТАНОВИВ:
		 Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей задовольнити частково.
		Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2009 року у справі № 32/273-09 скасувати.
		Позовні вимоги задовольнити частково.
		Визнати недостовірною інформацію, поширену в газеті “Профспілкові вісті” від 11 вересня 2009 року № 36(498), на сторінці 4, у статті “Спростування до статті “…А бульдогам все нейметься”, опублікованої у № 29(491) газети “Профспілкові вісті” від 24 липня 2009 року, в частині речення: “По-друге, звертаємо Вашу увагу на ту обставину, що ініціатором судового розгляду виступила Дніпропетровська обласна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей…”.
		Зобов’язати Підприємство “ПРОФІНФОРМ” Федерації професійних спілок України опублікувати в черговому виданні газети “Профспілкові вісті” спростування на недостовірну, інформацію, опубліковану в газеті “Профспілкові вісті” від 11 вересня 2009 року № 36(498) на сторінці 4 у статті “Спростування до статті “…А бульдогам все нейметься”, опублікованої у № 29 (491) газети “Профспілкові вісті” від 24 липня 2009 року, шляхом публікації, після набрання судовим рішенням законної сили, у першому, найближчому випуску тієї ж газети, на тій же сторінці, тим же шрифтом, тексту резолютивної частини рішення.
		В решті позову відмовити.
		Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровський області на користь Дніпропетровської обласної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей витрати по сплаті державного мита в сумі 95,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., витрати по оплаті державного мита при поданні апеляційної скарги в сумі 47,75 грн. 
		          Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати накази.
		 
			 Головуючий                     О.В.Голяшкін
			 Судді                               Л.М.Білецька
			 І.М.Науменко
			          
			 З оригіналом згідно
			Помічник судді Н.І. Піддубна

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...