Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/8073/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; внутрішньо переміщених осіб.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2019. Зареєстровано: 28.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2019.
Дата набрання законної сили: 20.06.2019
Номер судового провадження: А/855/7166/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8073/18                                          Головуючий у І інстанції - Арсірій Р.О. 
		судді Кузьменко В.А., Огурцов О.П.
		                                                                                  Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
		 
		П О С Т А Н О В А
		         І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		  20 червня 2019 року                                                                                            м. Київ
		 
		Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		 
		             Головуючого-судді:                 Мельничука В.П.        
		                                                 суддів:                Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,         
		                                                                   
		                        при секретарі:                Андрієнко Н.А.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України, треті  особи: Антитерористичний Центр при Службі безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Міністерство оборони України, Адміністрація Державної прикордонної служби України, Національна поліція України, Державна фіскальна служба України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання здійснити дії,-
		В С Т А Н О В И Л А:
		ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом  до Кабінету Міністрів України, Міністерства з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України, треті  особи: Антитерористичний Центр при Службі безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Міністерство оборони України, Адміністрація Державної прикордонної служби України, Національна поліція України, Державна фіскальна служба України, в якому просив визнати протиправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 року № 99 «Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції»; визнати протиправним та нечинним наказ Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб від 24.03.2017 року № 39 «Про затвердження Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення».
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивач є внутрішньо переміщеною особою та прийняття оскаржуваних актів, на думку Позивача, встановлюють дискримінаційні норми щодо внутрішньо переміщених осіб, обмежують права останніх у праві переміщувати їхнє рухоме майно. 
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано протиправним та нечинним п. 9 Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 99 від 01.03.2017.
		Визнано протиправним та нечинним Наказ Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб від 24.03.2017 року № 39 «Про затвердження Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення». В решті адміністративного позову відмовлено.
		Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Державна фіскальна служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
		В апеляційній скарзі Державна фіскальна служба України посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, Державна фіскальна служба України зазначає, що суд першої інстанції взагалі не прийняв до уваги той факт, що всі обмеження, що передбачені оскаржуваним наказом № 39, стосуються не безпосередньо фізичних осіб, а визначаються виключно щодо території, чітко визначеної, зокрема, постановою Верховною Радою України від 17.03.2015 № 254-VIII "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" та від 07.11.2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" та іншими нормативно-правовими актами. Також, вказує на те, що пунктом 9 постанови Кабінету Мінітсрів України № 99 затверджені певні особливості (обмеження) щодо переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції. Зокрема, МТОТ надані повноваження по встановленню обмежень щодо переліку товарів (їх обсягу, ваги тощо), які можуть перевозитися. Таке обмеження не є свавільним, а чітко передбачене (обумовлено) законодавством України та умовами проведення АТО.
		Також, Кабінетом Міністрів України подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		В апеляційній скарзі Кабінет Міністрів України посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.  Зокрема, Кабінет Міністрів України звертає увагу на те, що висновки суду першої інстанції про те, що встановлення Кабінетом Міністрів України обмежень щодо переміщення відповідних товарів є необґрунтованим звуженням прав Позивача є безпідставними, оскільки Кабінет Міністрів України наділений правом тимчасово обмежити поставки окремих товарів. Крім того, вказує на те, що Позивачем не надано, а судом першої інстанції  не встановлено переконливих та належних доказів, які б свідчили про порушення його права та застосування щодо нього оскаржуваної постанови. 
		Міністерством з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України подано відзив на апеляційні скарги, в якому просить задовольнити апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Кабінету Міністрів України, а  рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
		Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подавався.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308   КАС України   суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до частини 1 статті 4 та частини 1 статті 14  Закону України «Про боротьбу з тероризмом» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 01.03.2017 року № 99 «Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції», якою Кабінет Міністрів України, зокрема постановив :
		«Пункту 9 фізичні особи здійснюють переміщення товарів у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі автомобільним транспортом за переліком та обсягами (вартість, вага, кількість), що затверджуються МТОТ».
		Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, відповідно до пунктів 9, 31 Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2017 року № 99, підпункту 19 пункту 4 Положення про Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 376, прийнято наказ № 39 від 24.03.2017 року «Про затвердження Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення».
		Наказом № 39 від 24.03.2017  року затверджено Перелік товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення.
		Пунктом 3 даного наказу установлено, що фізичні особи переміщують до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення в обох напрямках товари згідно з Переліком у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі автомобільним транспортом.
		Пунктом 4 наказу № 39 від 24.03.2017 року установлено такі обсяги товарів (крім особистих речей та підакцизних товарів), що переміщуються фізичними особами:
		через лінію зіткнення з неконтрольованої території на контрольовану територію та у зворотному напрямку - товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 гривень та сумарна вага яких не перевищує 75 кг на одну особу;
		з контрольованої території до гуманітарно-логістичних центрів - товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 гривень та сумарна вага яких не перевищує 75 кг на одну особу;
		з гуманітарно-логістичних центрів на неконтрольовану територію - товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 20000 гривень та сумарна вага яких не перевищує 150 кг на одну особу.
		Фізичні особи, що прямують через лінію зіткнення з неконтрольованої території до гуманітарно-логістичних центрів, мають право переміщувати особисті речі відповідно до Переліку.
		Особисті речі та підакцизні товари переміщуються в обсягах, визначених в Переліку.
		Згідно з переліком товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення дозволені такі товари:
		Харчові продукти: борошно пшеничне, житнє; хлібобулочні вироби; макаронні вироби; крупи;  яловичина; свинина; сало; м`ясо птиці; риба та морепродукти; ковбасні вироби; напівфабрикати; молоко; сметана; сири м`які, тверді; масло; яйця курячі; цукор; олія соняшникова; сіль; прянощі; овочі; фрукти; кондитерські вироби; діабетичні товари харчового призначення; вода питна (в тому числі бутильована); чай фасований в упаковках, призначених для роздрібної торгівлі, загальною вагою не більше, ніж 2 кг; кава в зернах (смажена або не смажена), кава мелена, кава розчинна, в упаковках, призначених для роздрібної торгівлі, загальною вагою не більше, ніж 2 кг.
		Непродовольчі товари: побутова хімія; письмове та канцелярське приладдя; друкована продукція (періодичні видання, книги тощо) товари особистої гігієни та індивідуальні косметичні засоби; одяг, білизна, взуття (та інша галантерея); дрібна побутова техніка; садово-городній інвентар та інструменти - не більше п`яти одиниць; один комплект (4 штуки) всесезонних або зимових, або літніх шин для легкових автомобілів, радіусом не більше 16 дюймів; лікарські засоби у визначенні Закону України "Про лікарські засоби" - не більше п`яти упаковок або п`яти одиниць кожного найменування; вироби медичного призначення для забезпечення життєдіяльності людини та контролю за її станом.
		Підакцизні товари: 200 сигарет, або 250 грамів тютюну, або ці вироби в наборі загальною вагою, що не перевищує 250 грамів; 5 літрів пива, 2 літри вина, 1 літр міцних (із вмістом спирту більш як 22 %) алкогольних напоїв.
		Перелік товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей громадян: товари особистої гігієни та індивідуальні косметичні засоби у кількості, що забезпечує потреби однієї особи на період поїздки; одяг, білизна, взуття, що призначені виключно для власного користування і мають ознаки таких, що були у користуванні; особисті прикраси, у тому числі з дорогоцінних металів та каміння, що мають ознаки таких, що були в користуванні (на особі в обґрунтованій кількості); платіжні картки - не більше 3 одиниць; один фотоапарат, одна кіно-, відеокамера разом з обґрунтованою кількістю додаткового приладдя; переносні музичні інструменти - не більше двох штук; один переносний звуковідтворювальний пристрій (у тому числі магнітофон, диктофон, програвач компакт-дисків тощо) з обґрунтованою кількістю плівок, платівок, дисків; один переносний радіоприймач; стільникові (мобільні) телефони - не більше двох штук; один телевізор; переносний (стаціонарний) персональний комп`ютер - не більше однієї одиниці і периферійне обладнання та приладдя до нього; флеш-карти - не більше трьох штук; калькулятори, електронні книжки - не більше двох штук; звичайна та/або прогулянкова дитячі коляски на кожну дитину, яка перетинає лінію зіткнення разом із громадянином, а у разі відсутності дітей - не більше однієї одиниці; дві інвалідні коляски на кожну особу з інвалідністю, а у разі відсутності особи з інвалідністю - не більше однієї одиниці; індивідуальні вироби медичного призначення для забезпечення життєдіяльності людини та контролю за її станом з ознаками таких, що були в користуванні; лікарські засоби у кількості, що не перевищує п`яти упаковок кожного найменування на одну особу (крім лікарських засобів, що містять наркотичні чи психотропні речовини); один годинник; 0,5 літра туалетної води та/або 100 грамів парфумів; спортивне спорядження - велосипед, вудка рибальська, комплект лиж, комплект тенісних ракеток, інше аналогічне спорядження, призначене для використання однією особою; власні речі з ознаками користування (меблі, посуд, кухонне приладдя, побутова техніка, постіль та постільна білизна, книги, зошити, канцелярське приладдя, килими, картини, освітлювальні прилади, інструменти, дитячі іграшки) в разі переїзду особи на проживання з неконтрольованої території на контрольовану територію.
		Вважаючи такими, що порушують права та законні інтереси, а також звужують їх зміст, спірні пункти постанови № 99 та наказу №39, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним  позовом.
		Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірної Постанови Кабінету Міністрів України № 99 від 01.03.2017 року (пункт 9) та наказу № 39 від 24.03.2017 року Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб «Про затвердження Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення».
		Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. 
		Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції.
		При цьому, за приписами статті 14-1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції здійснюється в   порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України.
		Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
		Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
		Основоположними принципами діяльності Кабінету Міністрів України є дотримання верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 року  № 794-VII.
		Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 49 вказаного Закону Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
		Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
		Акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог   Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
		Згідно з статтею 24 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до Кабінету Міністрів України, подається для підготовки експертного висновку щодо регуляторного впливу до структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів України, на який рішенням Кабінету Міністрів України покладено відповідну функцію.
		Порядок та строки підготовки експертних висновків щодо регуляторного впливу проектів регуляторних актів, внесених на розгляд Кабінету Міністрів України, встановлюються Регламентом Кабінету Міністрів України.
		На засідання Кабінету Міністрів України разом із проектом регуляторного акта подаються аналіз регуляторного впливу, яким супроводжується цей проект, та експертний висновок щодо регуляторного впливу відповідного проекту регуляторного акта.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року № 5207-VI (далі - Закон №5207) дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
		Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
		Статтею 2 Закону № 5207 визначено, що законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак: 1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб; 2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб; 3) повагу до гідності кожної людини; 4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.
		Згідно з положеннями статті 6 Закону № 5207, відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.
		Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.
		Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.
		Згідно з частинами 1 та 2 статті 8 Закону № 5207 розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов`язковим урахуванням принципу недискримінації.
		З метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що містять ознаки дискримінації, проводиться антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів.
		Як вбачається із пояснювальної записки до проекту оскаржуваної Постанови від 01.03.2017 року № 99, зокрема із пункту 6-1 у проекті акта відсутні положення, які містять дискримінації.
		При цьому, у пояснювальній записці до проекту оскаржуваної Постанови зазначається, що проект було розроблено відповідно до статті 14-1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачається, що переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції здійснюється в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України.
		Метою зазначеного проекту є визначення та введення на підзаконно єдиної державної позиції щодо переміщення товарів до районів або з проведення антитерористичної операції.
		Також, преамбулою Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачається, що цей Закон прийнято  з метою захисту особи, держави і суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин і умов, які його породжують, визначає правові та організаційні основи боротьби з цим небезпечним явищем, повноваження і обов`язки органів виконавчої влади, об`єднань громадян і організацій, посадових осіб та окремих громадян у цій сфері, порядок координації їх діяльності, гарантії правового і соціального захисту громадян у зв`язку із участю у боротьбі з тероризмом.
		З метою наданих законом повноважень щодо захисту особи, держави і суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин та умов, які його породжують Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову від 01.03.2017 року № 99 «Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції».
		Отже, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про те, що встановлення Кабінетом Міністрів України обмежень щодо переміщення відповідних товарів є звуженням прав Позивача є помилковим, оскільки зі змісту наведених норм чітко вбачається, що Кабінет Міністрів України наділенний правом тимчасово обмежувати поставки окремих товарів.
		Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та нечинним Наказ Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб від 24.03.2017 року № 39 «Про затвердження Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення», колегія суддів зазначає таке.
		Так, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".
		Відповідно до пункту 9 Постанови  від 01.03.2017 року № 99 «Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції» саме Міністерству з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб надано право на визначення переліку обмежень щодо товарів, які можуть перевозитися до району або з району проведення антитерористичної операції.
		Враховуючи положення пунктів 9 та 31 Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, на виконання пункту 3 Постанови № 99 від 01.03.2017 року, Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб видано наказ від 24.03.2017 року № 39 «Про затвердження Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення».
		Наказ № 39 зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28 березня 2017 року за № 417/30285, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731, та затвердженим цією постановою Положення  про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади (далі - Положення).
		За приписами пункту 1 Положення державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його   Конституції   та законодавству України,   Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року   і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
		Згідно з пунктами 2, 3 Положення Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
		На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін`юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.
		Відповідно до пункту 12 Положення у разі коли нормативно-правовий акт відповідає вимогам, зазначеним у цьому Положенні, орган державної реєстрації приймає рішення про його державну реєстрацію та заносить його до державного реєстру.
		Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що наказ Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб від 24.03.2017 року № 39 «Про затвердження Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення» прийнято у відповідності до вимогам Положення, а тому відсутні підстав для визнання його нечинними та таким, що підлягає скасуванню.
		Разом з цим, відповідно до ст. 8 Закону України "Про боротьбу з тероризмом суб`єкти, які згідно з цим Законом безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, зобов`язані: 1) взаємодіяти з метою припинення злочинної діяльності осіб, причетних до тероризму, в тому числі міжнародного, фінансування, підтримки чи вчинення терористичних актів та злочинів, які скоєні з терористичною метою; 2) здійснювати обмін інформацією щодо: заволодіння чи виникнення загрози заволодіння терористичними групами (терористичними організаціями) зброєю, вибуховими речовинами, іншими засобами масового ураження; перетинання державного кордону України її громадянами, іноземцями та особами без громадянства з метою вчинення терористичних актів; виявлених у пасажирів проїзних документів, що дають право на проїзд у транспортни|х засобах міжміського та міжнародного сполучення, з ознаками підроблення; вийористання чи загрози використання терористами, терористичними групами чи терористичними організаціями засобів зв`язку та комунікаційних технологій; 3) сприяти забезпеченню ефективного прикордонного контролю, контролю за видачею документів, що посвідчують особу, та проїзних документів з метою запобігання їх фальсифікації, підробленню або незаконному використанню; 4) запобігати діям або пересуванню терористів, терористичних груп чи терористичних організацій, а також осіб, які підозрюються у вчиненні терористичних актів або причетності до міжнародних терористичних груп чи організацій; 5) припиняти спроби іноземців, щодо яких є дані про їх причетність до міжнародних терористичних груп чи організацій, здійснювати транзитний проїзд через територію України.
		Відтак, запровадження обмежень щодо товарів які можуть перевозитися до району або з району проведення антитерористичної операції є невід`ємною складовою частиною боротьби з тероризмом.
		Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Вказане положення Конституції України співвідноситься зі змістом ст. 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, що не включені до Конвенції га першого Протоколу до неї, згідно якої кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
		Отже, запровадження обмежень згідно із Наказом № 39 є пропорційними, оскільки обсяг товарів, їх зміст, вага тощо надають можливість щодо забезпечення особистих потреб громадян.
		До того ж Позивачем не доведено, в чому полягає порушення його прав та інтересів у зв`язку з прийняттям наказу № 39 в частині, що стосується переміщення фізичними особами товарів у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі автомобільним транспортом.
		Як убачається з матеріалів справи, Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що він є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 16.02.2018 року  № 0000478013.
		Відповідно до   статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і   безстороннім судом, встановленим законом.
		Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи   службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного   суду, якщо вважає, що рішенням, дією   чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Разом з цим обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
		Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду   у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 822/3345/17 (провадження № 11-985апп18) .
		Отже, оскаржені     ОСОБА_1 Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 року № 99 «Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції» та  наказ Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб від 24.03.2017 року № 39 «Про затвердження Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення», на момент звернення з даним  адміністративним позовом до суду не порушують   прав, свобод або інтересів Позивача.
		З урахуванням вищенаведеного, судом першої інстанції не враховано, що оскаржувані Постанова № 99 та Наказ № 39 видані у межах компетенції, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Суд першої інстанції  на вищенаведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Розглянувши доводи Державної фіскальної служби України, Кабінету Міністрів України викладені в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
		Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Кабінету Міністрів України задовольнити.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України, треті  особи: Антитерористичний Центр при Службі безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Міністерство оборони України, Адміністрація Державної прикордонної служби України, Національна поліція України, Державна фіскальна служба України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання здійснити дії - відмовити.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		       
		Головуючий-суддя:                                                                           В.П. Мельничук
		 
		                     Судді:                                                                           Ю.А. Ісаєнко
		 
		                                                                                                           І.О. Лічевецький
		 
		Повний текст складено  25.06.2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...