Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 855/184/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо виборчого процесу та референдуму, зокрема щодо; виборів народних депутатів України, з них; висування та реєстрації кандидатів.
Надіслано для оприлюднення: 27.06.2019. Зареєстровано: 28.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2019.
Дата набрання законної сили: 01.07.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД          Справа № 855/184/19                                                                             
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  27 червня 2019 року                                                                                            м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді:                    Степанюка А.Г.,
		суддів:                                        Губської Л.В., Епель О.В.,
		за участю секретаря                    Ліневської В.В.,
		позивача                               ОСОБА_1 ,
		представників позивача           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		представника відповідача          Рахнянського Б . Ю.,
		представників 
		третьої особи                              Пархомчука Р.І., Москаленка Г.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, третя особа - Політична партія «Опозиційна платформа - за життя», про скасування постанови і зобов`язання вчинити дії, 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії (далі - Відповідач, ЦВК) про:
		- скасування постанови Центральної виборчої комісії від 24.06.2019 року №1265, якою відмовлено в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого Політичною партією «Опозиційна платформа - за життя» в одномандатному виборчому окрузі №182 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року;
		- зобов`язання Центральної виборчої комісії зареєструвати кандидатом у народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого Політичною партією «Опозиційна платформа - за життя» в одномандатному виборчому окрузі №182 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що положення ст. 76 Конституції України та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України» не передбачають необхідності фізичного перебування особи на території України всі 365 днів на рік протягом останніх п`яти років перед днем виборів, у той час як приписами ст. 1 Закону України «Про громадянство України» закріплено, що громадянин має перебувати на території України абсолютну більшість днів кожного з цих п`яти річних періодів підряд, що передують дню виборів. Крім того, підкреслено, що хоча у період з 21.07.2016 року по 16.12.2016 року Позивач безперервно перебував поза межами України, однак така подія мала місце з причин, незалежних від його волі, а виїзд за кордон не носив приватний характер.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 року відкрито провадження у справі, встановлено Відповідачу строк на подачу відзиву на позов, витребувано докази і встановлено строк для їх подання та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19:00 26.06.2019 року, в якому оголошено перерву до 11:00 27.06.2019 року.
		Протокольною ухвалою суду від 26.06.2019 року залучено до участі у справі Політичну партію «Опозиційна платформа - за життя» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (далі - Третя особа, ПП «Опозиційна платформа - за життя»).
		Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити в його задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що постанова ЦВК від 24.06.2019 року №1265 прийнята у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, оскільки ОСОБА_1 , всупереч вимог Конституції України та Закону України «Про вибори народних депутатів України», не проживав в Україні протягом останніх п`яти років, оскільки разовий виїзд за кордон у період 21.07.2016 року по 16.12.2016 року перевищував 90 днів та носив приватний характер. Крім того, підкреслює, що ЦВК має право здійснити перевірку осіб, які балотуються кандидатами у народні депутати України, на відповідність вимогам ст. 76 Конституції України та ст. 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України». Також, з посиланням на правові позиції Конституційного Суду України та Верховного Суду, стверджує, що проживанням на території України вважається знаходження особи на території України більше 183 дні протягом кожного річного періоду. Окремо звертає увагу, що вимога про зобов`язання ЦВК зареєструвати ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України спрямована на втручання у дискреційні повноваження Відповідача.
		У судовому засіданні Позивач та його представники заявлені вимоги підтримали з підстав, викладених у позові. Крім того, наголосили, що у період з 21.07.2016 року по 21.07.2017 року Позивач перебував і проживав в Україні, а строк його перебування за кордоном затягнувся з незалежних від нього причин. Зазначали, що ЦВК не зверталося до ОСОБА_1 з проханням про надання додаткових підтверджуючих документів, а відтак оскаржувана постанова прийнята без урахуванням всіх обставин. Окремо підкреслили, що у документах Державної прикордонної служби України немає інформації щодо дати в`їзду ОСОБА_1 на територію України.
		Представник Відповідача проти задоволення позову заперечував з викладених у відзиві підстав, наголошуючи на його необґрунтованості. Додатково підкреслив, що перебування Позивача у період з 10.06.2016 року по 16.12.2016 року свідчить, що у період з 21.07.2016 року по 21.07.2017 року останній перебував у приватних справах поза межами України більше 90 календарних днів підряд, що спростовує твердження останнього про постійне місце проживання в Україні.
		Представники Третьої особи підтримували заявлені позовні вимоги з підстав, які викладені у позовній заяві, а також зазначили, що документи, які підтверджують поважність причин несвоєчасного повернення Позивача в Україну у 2016 році, були подані та озвучені ЦВК під час засідання комісії.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила.
		Політична партія «Опозиційна платформа - за життя» (далі - Політична партія) 19.06.2019 року звернулася до ЦВК із заявою про реєстрацію кандидатом у народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого на позачерговому ХХІІІ з`їзді цієї політичної партії 06.06.2019 року, в одномандатному виборчому окрузі №182 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року. До вказаної заяви Політичною партією були додані: заява про реєстрацію кандидата у депутати, підписана керівником партії та скріплена печаткою партії; рішення вищого керівного органу партії, прийнятого відповідно до її статуту, про висування кандидата у депутати від партії; заява особи про згоду балотуватися кандидатом у депутати від цієї партії; автобіографія кандидата в депутати; декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кандидата у депутати відповідно до статті 57 цього Закону; заява про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання; документ про внесення грошової застави; 4 фотографії кандидата; ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.
		Постановою Центральної виборчої комісії від 24.06.2019 року №1265 відмовлено ОСОБА_1 у реєстрації кандидатом у народні депутати України, висунутого Політичною партією «Опозиційна платформа - за життя» в одномандатному виборчому окрузі №182 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року (далі - постанова №1265). Прийняте рішення обґрунтоване тим, що Позивачем не дотримано вимоги ч. 2 ст. 76 Конституції України та ч. 1 ст. 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України» щодо проживання в Україні протягом останніх п`яти років на день проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року, оскільки згідно інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1 10.06.2016 року виїхав за межі України, а в`їхав на територію України 16.12.2016 року, про що свідчать дані протоколу про адміністративне правопорушення від 16.12.2016 року №106502. Викладене, на переконання ЦВК, свідчить, що разовий виїзд закордон у період з 21.07.2016 року по 21.07.2017 року перевищив термін 90 днів, а доказів виїзду вказаної особи за кордон не у приватних справах до ЦВК не подано.
		Не погоджуючись із викладеним у постанові №1265 рішенням, Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
		Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законами України «Про вибори народних депутатів України», «Про Центральну виборчу комісію», «Про громадянство України».
		Відповідно до ч. 3 ст. 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.
		Спеціальним законом, який регламентує порядок проведення виборів народних депутатів України, у тому числі порядок і умови висування та реєстрації кандидатів у народні депутати України, є Закон України «Про вибори народних депутатів України» (далі - Закон).
		Приписи п. 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» визначають, що Центральна виборча комісія реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 76 Конституції України та ч. 1 ст. 9 Закону народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.
		При цьому, за правилами ч. 2 ст. 9 Закону проживання в Україні за цим Законом означає: 1) проживання на території в межах державного кордону України; 2) перебування на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України; 3) перебування громадян України у встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами України в закордонних дипломатичних установах України, міжнародних організаціях та їх органах; 4) перебування на полярній станції України; 5) перебування у складі формування Збройних Сил України, дислокованого за межами України.
		Згідно п. 7 ч. 1 ст. 60 Закону Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата у депутати в разі виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону.
		Приписи ст. 1 Закону України «Про громадянство України» визначають безперервне проживання на території України як проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.
		Системний аналіз наведених норм у своїй сукупності дає підстави для висновку, що безперервним проживанням на території України вважається період, протягом якого виїзд за кордон особи у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів, до якого не враховується виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.
		Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.06.2019 року у справі №855/153/19, зазначені вище нормативно-правові акти передбачають, що проживання на території України більшість днів відповідного річного періоду вважається проживанням особи в Україні. Тобто, фактичною умовою для встановлення особи такою, що проживає в Україні, є необхідність знаходження такої особи на території України більше 180 днів протягом кожного річного періоду.
		Отже, що для визнання факту проживання в Україні протягом останніх п`яти років, громадянин має перебувати на її території абсолютну більшість (більше 180) днів кожного із цих п`яти річних періодів, які йдуть підряд та безпосередньо передують дню виборів.
		Аналогічна правова позиція викладення в ухвалі Конституційного Суду України по справі № 2-2/2002 від 14.03.2002 року, в якій досліджувалося питання необхідності тлумачення Конституційним Судом України статті 127 Конституції України в частині визначення поняття «проживання громадянина в Україні не менш як десять років».
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, у період з 10.06.2016 року по 16.12.2016 року ОСОБА_1 перебував за кордоном. Тобто, як зазначила ЦВК, у період з 21.07.2016 року по 21.07.2017 року разовий виїзд Позивача за кордон перевищував 90 днів та склав 148 днів, що було зазначено представниками Позивача у судовому засіданні.
		Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 19.10.2004 року у справі «Мельниченко проти України» вимога проживання в Україні не була абсолютною, національна влада, надаючи дозвіл або відмовляючи у реєстрації певному кандидату, була зобов`язана враховувати його конкретну ситуацію.
		Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		У контексті наведеного судовою колегією враховується, що, як вбачається з наданих до позовної заяви копій ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 20.12.2018 року у справі №766/4135/17, яка набрала законної сили 03.01.2019 року, а також повідомлення про підозру від 01.03.2017 року, ОСОБА_1 20.06.2016 року прибув до Домініканської Республіки, де 21.06.2016 року у м. Пунта Кана із застосуванням фізичного насильства був позбавлений волі іншою особою, внаслідок чого не міг вільно спілкуватися і пересуватися. 
		Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 17.02.2017 року у справі №766/17036/16-п закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КпАП України, у відношенні ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення. При цьому, у даній постанові встановлено, що 16.12.2016 року ОСОБА_1 прибув на територію України авіарейсом Стамбул - Херсон і пред`явив на паспортний контроль паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , термін дії якого закінчився 18.10.2014 року, оскільки всі інші документи, що посвідчують його особу, були викрадені в останнього у період з 19.06.2016 року по 20.06.2016 року у Домініканській Республіці невстановленими особами.
		Надаючи оцінку вказаним вище обставинам, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що хоча чинним законодавством й передбачено неможливість стверджувати про факт постійного проживання в Україні особи, яка разово виїздила за кордон протягом року на період більше 90 днів, однак законодавець у приписах ст. 1 Закону України «Про громадянство України» закріпив застереження про неможливість віднесення до нього періоду перебування за кордоном особи не у приватних справах. На переконання судової колегії, факт викрадення у ОСОБА_1 документів, а також ймовірне протиправне утримання його поза межами України іншими особами не дає підстав стверджувати, що тривала відсутність особи на території України була пов`язана з приватними справами. У свою чергу, перебування особи за кордоном разово більше 90 днів підряд за відсутності приватної мети виїзду на цей період не може мати наслідком висновок про відсутність факту постійного місця проживання особи в указаний період на території України. В іншому ж випадку таке твердження суперечило б умовам ст. 1 Закону України «Про громадянство України».
		При цьому, судом враховується, що на вказані обставини звертав увагу представник ПП «Опозиційна платформа - за життя» Москаленко Г.В. під час засідання ЦВК 24.06.2019 року у ході розгляду питання про реєстрацію Позивача кандидатом у народні депутати України, що підтверджується копіями витягу з протоколу засідання ЦВК від 24.06.2019 року та витягу зі стенограми засідання ЦВК від 24.06.2019 року.
		Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність беззаперечних доказів перебування ОСОБА_1 у період з 10.06.2016 року по 16.12.2016 року за кордоном у приватних справах та незабезпечення останнім повернення в Україну протягом 90 днів з дати виїзду з причин, що не залежали від його волі, колегія суддів вважає постанову ЦВК №1265 такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Викладене, у свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для її прийняття, наслідком чого є скасування останньої.
		Водночас, надаючи оцінку доводам представників Позивача про перебування останнього у відрядженні у Домініканській республіці у період з 10.06.2016 року по 05.09.2016 року, на підтвердження чого надана копія наказу Херсонської міської громадської асоціації будівельників і інвесторів «Будінвестсоюз» від 06.06.2016 року, суд вважає за необхідне визнати їх необґрунтованими, оскільки у судових дебатах Сальдо В.В . зазначив, що відрядження до Домініканської республіки мало тривати три дні відповідно до придбаних квитків. 
		Щодо позовної вимоги про зобов`язання ЦВК зареєструвати кандидатом у народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого Політичною партією «Опозиційна платформа - за життя» в одномандатному виборчому окрузі №182 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, судова колегія, у контексті доводів ЦВК про те, що остання спрямована на втручання у дискреційні повноваження останньої, вважає за необхідне зазначити таке.
		У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
		Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
		Натомість, у межах даної справи ЦВК помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, оскільки, за наслідками перевірки поданих для реєстрації кандидатом у народні депутати України документів прийшов до висновку про відсутність підстав для проведення такої реєстрації, які, як було встановлено вище, є необґрунтованими.
		За правилами ч. ч. 3-4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.
		Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
		Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
		При цьому судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
		Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.
		Крім того, судовою колегією враховується, що згідно пункту 29 додатку до постанови ЦВК від 24.05.2019 року № 899 строк подання документів до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів у депутати партіями завершується 20.06.2019 року, тобто - за тридцять днів до дня голосування.
		З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що повним, всебічним та належним способом захисту прав ОСОБА_1 є зобов`язання ЦВК зареєструвати кандидатом у народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого Політичною партією «Опозиційна платформа - за життя» в одномандатному виборчому окрузі №182 на позачергових виборах народних депутатів України 21.07.2019 року.
		Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Таким чином, враховуючи зазначені обставини та докази у їх сукупності, судова колегія приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ЦВК на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, в сумі 768,40 грн. Інша частина сплаченої згідно квитанції від 25.06.2019 року №0.0.1392826162.1 сума у розмірі 1  167,60 грн. підлягає поверненню як надмірно сплачена у порядку, передбаченому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 139, 143, 194, 241, 246, 250, 268, 269, 271, 272, 273, 278 КАС України, суд, 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центральної виборчої комісії (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 21661450), третя особа - Політична партія «Опозиційна платформа - за життя», про скасування постанови та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.
		Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 24.06.2019 року №1265 «Про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого Політичною партією «Опозиційна платформа - за життя» в одномандатному виборчому окрузі №182 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року».
		Зобов`язати Центральну виборчу комісію зареєструвати кандидатом у народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого Політичною партією «Опозиційна платформа - за життя» в одномандатному виборчому окрузі №182 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.
		Стягнути з Центральної виборчої комісії (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 21661450) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження в порядку ч. 1 ст. 272 КАС України та може бути оскаржене безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у дводенний строк у порядку, встановленому ч. 2 ст. 278 КАС України.
		Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      А.Г. Степанюк
		 
		Судді:                                                                                          Л.В. Губська
		 
		                                                                                                    О.В. Епель
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                 Степанюк Анатолій Германович            
		 
		Судді:                                                                                           Губська Людмила Вікторівна 
		 
		                                                                                                                    Епель Оксана Володимирівна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...