Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/15487/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 27.06.2019. Зареєстровано: 28.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2019.
Дата набрання законної сили: 25.06.2019
Номер судового провадження: А/855/9397/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15487/18                                                Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  25 червня 2019 року                                                                                            м. Київ
		          
		Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		 
		судді-доповідача                               Аліменка В.О., 
		суддів                                                   Горяйнова А.М., Лічевецького І.О. 
		за участю секретаря                               Столяр В.Є.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт Катерини Валеріївни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного  виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт Катерини Валеріївни, треті особи: служба у справах дітей Подільської у місті Києві державної адміністрації , Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -
		В С Т А Н О В И Л А 
		ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни та просить суд:
		-          визнати протиправною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни від 27 серпня 2018 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 57066164;
		- визнати протиправними дії приватною виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні № 57066164 на підставі звіту суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Меркурій Партнерс" від 29 серпня 2018 року про оцінку однокімнатної житлової квартири НОМЕР_2, загальною площею 28,90 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
		-          визнати протиправними дії приватного виконавця ІІІмідт Катерини Валеріївни щодо формування та подачі нею 30 серпня 2018 року заявки на реалізацію на електронних торгах державною підприємства "СЕТАМ" (01001, місто Київ, вулиця Стрілецька, 4-6: код ЄДРІІОУ 30058500)" арештованого нерухомою майна - однокімнатної квартира НОМЕР_2, загальною площею 28,9 кв.м. , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 :
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу стало відомо, що 31 серпня 2018   року на сайті організатора прилюдних торгів державного підприємства "СЕТАМ" опубліковано інформацію щодо реалізації належної позивачу на праві приватної власності квартири НОМЕР_2, загальною площею 28,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (лот НОМЕР_1 ). 
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року позовні вимоги задоволено.
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів встановила.
		22 серпня 2018 року, отримавши від АТ "Укрсоцбанк" заяву про опис, арешт та реалізацію належного позивачу майна, приватним виконавцем Шмідт К.В. складено постанову про відкриття виконавчого провадження 57066164 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 23 липня 2018 року № 11049 про звернення стягнення на однокімнатну квартиру НОМЕР_2, загальною площею 28,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для задоволення вимог АТ "Укрсоцбанк" на суму 681     169,41 гривень та винагороду 68     117 гривень за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного майна.
		          Позивачем зауважено, що в матеріалах виконавчого провадження, з якими вона ознайомилась 11 вересня 2018 року зазначено її адресу як боржника: АДРЕСА_2 , де позивач не проживає з 2009 року, оскільки з 17     грудня 2009 року вона проживає у квартирі, яка реалізується. 
		          Про зміну адреси Банк було повідомлено, оскільки позивач є його працівником (у декретній відпустці по догляду за дитиною), та підписувала додаткові угоди з банком 12     грудня 2014 року.
		Однак, приватним виконавцем не взято до уваги інформацію про наявність нової адреси позивача та постанову про відкриття виконавчого провадження начебто відповідачем було надіслано позивачу листом 23 серпня 2018 року № 1701 на адресу, за якою позивач досить тривалий час не проживає, а тому і вказану постанову нею не було отримано.
		При цьому, жодних підтверджуючих документів про відправлення вказаної постанови матеріали провадження не містять. 
		Позивач зауважує, що вказаними діями її було позбавлено права на своєчасне повідомлення про наявність виконавчого провадження та постанови про його відкриття, чим також позбавлено можливості в подальшому реалізувати її право на участь у виконавчих діях. 
		Водночас відповідачем складено та зареєстровано за вих.. № 1705 вимогу до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Подільської РДА міста Києва, про надання в триденний термін з моменту отримання вимоги інформації про осіб (в тому числі дітей),зареєстрованих чи проживаючих за адресою у АДРЕСА_3 . У вказаному запиті відповідачем невірно вказано адресу квартири, яка реалізується, а саме замість "провулок" вказано "вулиця" .
		Цього ж дня відповідачем складено постанову про опис та арешт майна боржника та прийнято рішення № 42745206 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого 29 серпня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 27679153 про арешт майна боржника. 
		Позивачем зауважується, що того дня, і загалом, квартиру ніхто не відвідував та не оглядав. 
		Приватним виконавцем з дня відкриття провадження, тобто з 23 серпня 2018 року, не дотримуючись 10-денного терміну на згоду сторін, 27 серпня 2018 року складено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а саме ТОВ "Меркурій Партнерс" в особі Солома О . Ф . 
		На думку позивача. відповідач позбавлений був права на призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання та покладати на нього оцінку майна до закінчення 10-денного терміну відведеного для досягнення згоди щодо ціни майна між сторонами виконавчого провадження. При цьому, сторонам виконавчого провадження не було запропоновано узгодити вартість майна, на яке звертається стягнення, не вжито жодних заходів для з`ясування позиції сторін виконавчого провадження. Боржника навіть не було повідомлено про відкриття виконавчого провадження і накладення арешту на його майно. 
		При цьому, позивачем зауважується, що на день подання позову між нею та банком ведуться переговори щодо добровільного продажу майна, узгоджується його ціна, у тому числі призначено огляд майна шатними оцінювачами банку. 
		За таких обставин, постанова приватного виконавця від 27 серпня 2018 року є передчасною і протиправною. 
		29 серпня 2018 року відповідачем отримано висновок про вартість об`єкта незалежного оцінювання 
		З наданого звіту вбачається, що вартість однокімнатної квартири НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , склала 451     624,00 гривень (еквівалент 16     100 доларів США на дату оцінки). 
		Позивачем зазначено, що вказаний звіт не містить присвоєного унікального номера у Єдиній базі даних звітів про оцінку майна. Зважаючи на затвердження наказом Фонду державного майна України від 17 травня 2018 року № 658 рішення про введення в експлуатацію Єдиної бази даних звітів про оцінку з модулем електронного визначення оціночної вартості подібного до об`єкта оцінки майна та рішення щодо авторизації електронного майданчика, починаючи з 18 липня 2018 року звіт про оцінку є дійсним, за умови включення інформації про нього до єдиної бази даних звітів про оцінку. 
		Окрім того, наданий звіт містить суперечності, оскільки в одному випадку зазначається про те, що оцінювачем проведено безпосередню інспекцією об`єкта, а в іншому - про те. що оцінювачем візуальний огляд об`єкта оцінки не проводився, дані отримано зі слів заявника. 
		30 серпня 2018 року приватним виконавцем сформовано та надіслано за вих. № 1821 до ДП "Сетам" заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна - однокімнатної квартири НОМЕР_2, загальною площею 28,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		У вказаній квартирі зареєстрована та проживає позивач, а також двоє її неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		При цьому, будь-яка інформація щодо обмежень на використання вказаної квартири у зв`язку з реєстрацією та проживанням двох неповнолітніх дітей відсутня. 
		При зверненні позивача 13 вересня 2018 року до служби у справах дітей Подільської районної у місті Києві державної адміністрації з заявою про порушення прав неповнолітніх при вищевказаних обставинах, позивачем 14 вересня 2018 року отримано відповідь, з якої вбачається що відповідно до системи електронного документообігу "АСКОД" будь-які звернення щодо надання дозволу на реалізацію арештованого нерухомого майна, яким є квартира, яка належить позивачу, відсутні .
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного. 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
		Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
		Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України, статті 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. 
		Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 у справі №826/4406/16, від 26 червня 2018 у справі №802/1064/17-а, від 03     липня 2018 у справі №826/16634/16.
		Поряд з цим, слід відмітити, що звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - Закон).
		Відповідно до статті 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
		1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
		1-1) судові накази;
		2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
		3) виконавчих написів нотаріусів;
		4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
		5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
		6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
		7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
		8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
		9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
		Відповідно до частин першої-другої статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
		Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:
		1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
		2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
		3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
		4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;
		5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
		6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
		7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;
		8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
		9) рішень про конфіскацію майна;
		10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;
		11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
		Протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
		Строк зайняття діяльністю приватного виконавця обчислюється з дня внесення інформації про приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
		До строку зайняття діяльністю приватного виконавця не зараховується строк зупинення діяльності приватного виконавця.
		Згідно зі статтею 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
		Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.
		Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
		Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
		За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
		Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
		Відповідно до статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Виконавець зобов`язаний:
		1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
		2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
		3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
		4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
		5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
		Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
		1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
		2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
		3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
		4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;
		5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
		6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
		7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
		8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;
		9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;
		10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;
		11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;
		12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
		13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;
		14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
		У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
		15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;
		16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
		17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;
		18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
		19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
		20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
		21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
		22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
		Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
		Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.
		Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
		Згідно зі статтею 20 Закону для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.
		Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем.
		Відповідно до частини другої статті 24 Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
		Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
		Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема:
		1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
		Згідно з частиною третьою зазначеної статті у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
		Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
		У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п`ята статті 26 Закону).
		Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 26 Закону у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
		У разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця (частина восьма статті 26 Закону). .
		Частиною першою статті 27 Закону передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
		Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
		Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
		Відповідно до статті 50 Закону звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
		Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.
		У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
		Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
		У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
		У разі відсутності технічної документації на майно, у зв`язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувача. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов`язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що відсутнє інше майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення.
		Статтею 56 Закону визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
		Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
		Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
		Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
		Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
		Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
		Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
		Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
		У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.
		У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються:
		1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;
		2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;
		3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.
		Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
		Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.
		Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.
		Відповідно до статті 57 Закону визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
		У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
		Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
		У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
		Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
		У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.
		Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
		Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
		Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
		Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.
		Згідно зі статтею 61 Закону реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
		Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.
		Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
		Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
		Порядок реалізації майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.
		На виконання вказаних вимог закону Міністерством юстиції України 29 серпня 2016 року прийнято наказ № 2831/5 яким затверджено Порядок реалізації арештованого майна (далі - Порядок). 
		Пунктами 1-2 розділу ІІ Порядку передбачено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".
		Якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна.
		Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна.
		Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною).
		Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
		Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити такі дані: повне найменування відділу державної виконавчої служби або прізвище ім`я, по батькові (за наявності) приватного виконавця, виконавчий округ, номер посвідчення приватного виконавця; номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчих проваджень; повні найменування боржника та стягувача, їх адреси, код за ЄДРПОУ - для юридичних осіб; форма реалізації арештованого майна (електронні торги чи торги за фіксованою ціною); вид майна (зазначається відповідно до категорій, які використовуються на Веб-сайті); найменування майна, включаючи назву моделі, модифікації та інші складові найменування, які зазначаються згідно з реєстраційною, технічною та іншою документацією або наявними позначками на самому майні; відомості про майно, яке передається на реалізацію, його склад, характеристики, опис, включно з інформацією про явні дефекти, відсутні елементи, обмежену функціональність (додатково зазначається інформація, визначена пунктами 6 - 10 розділу ІІІ цього Порядку); місцезнаходження майна (для нерухомого майна - точна поштова адреса, для рухомого - адреса зберігача); відомості про зберігача майна (найменування, фактична та юридична адреси, телефон, електронна адреса); відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек); вартість майна, що передається на реалізацію, визначена рішенням суду або відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження"; реквізити рахунку відділу державної виконавчої служби чи приватного виконавця для перерахування коштів; адреса офіційної електронної пошти відділу державної виконавчої служби чи приватного виконавця; фото- та/або відеоматеріали; кваліфікований електронний або власноручний (у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) підпис начальника відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. В разі якщо заявку на реалізацію арештованого майна подав приватний виконавець, він підписує її самостійно із дотриманням умов, вказаних у цьому пункті.
		Пунктом 4 розділу ІІ Порядку передбачено, що приватний виконавець самостійно формує і перевіряє заявку та документи щодо передання майна на реалізацію на відповідність вимогам законодавства та після встановлення відповідності документів таким вимогам підписує (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет приватного виконавця для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи.
		Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку якщо реалізації підлягає житловий будинок, квартира або інше житлове приміщення, в інформації про майно додатково зазначаються, зокрема: інформація про наявність зареєстрованих інших, крім боржника, мешканців (зокрема дітей), орендарів, інших користувачів приміщення.
		Окрім того, пунктом 3 розділу ІІ Порядку визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі), зокрема: у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду;
		Охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини визначено Законом України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-III (далі - Закон " 2402).
		Відповідно до статті 17 вказаного Закону кожна дитина, в тому числі й усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їх смерті або визнання їх за рішенням суду померлими незалежно від місця проживання. Дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не втрачає права на успадкування їх майна.
		У разі визнання батьків або одного з них рішенням суду безвісно відсутніми дитина має право на утримання за рахунок їх коштів і майна.
		Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.
		Суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.
		Інші майнові права дитини та порядок їх захисту встановлюються законами України.
		Статтею 18 Закону № 2402 передбачено, що держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
		Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
		Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
		Окрім того, загальні засади соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними особами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачених Конституцією та законодавством України, створює умови для діяльності громадських та благодійних організацій, що працюють у сфері соціального захисту населення визначено Законом України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" від 2 червня 2005 року N 2623-IV.
		Статтею 12 вказаного Закону передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. 
		Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. 
		Органи опіки та  піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.
		Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
		Пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради Української РСР 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. 
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, що лист приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт К.В. від 23 серпня 2018 року № 1759 про направлення для виконання та відома постанови від 23 серпня 2018 року, винесеної при примусовому виконанні виконавчого напису № 11049 від 23 липня 2018 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А.
		 Вказаний лист направлено на адресу позивача: місто Кривий Ріг, вулиця Косигіна, 16, кв.60 . 
		          Позивач посилалась на те, що в договорі про внесення змін до Іпотечного договору № 42.02/11374 від 16 квітня 2008   року зазначена адреса місто Київ, вулиця Бестужева, 22 , кв. 8 .
		Проте, суд відхиляє такі посилання оскільки в виконавчому написі № 11049 від 23.07.2018 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. зазначено адресу місто Кривий Ріг, вулиця Косигіна, 16, кв.60 .
		Тому приватним виконавцем перевірено виконавчий документ на відповідність зазначеним вимогам, у зв`язку з чим, керуючись ст..ст. 3,4,24,25,26,27,56 Закону України «Про виконавче провадження» 23.08.2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57066164, копію якої було направлено сторонам виконавчого провадження вказаним в виконачому написі.
		Окрім того, 01 червня 2018 року позивач звернулась до Банку з листом, на який їй було надано відповідь саме за адресою місцезнаходження нерухомого майна, яке належить позивачу .
		Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника винесено 23 серпня 2018 року. 
		          Разом з тим, суд першої інстанції вказує, що всупереч вимогам статті 61 Закону, постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні винесено 27 серпня 2018 року, тобто без дотримання 10-денного строку з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника та наявності письмового повідомлення сторонами виконавчого провадження про визначену ними вартість майна, чи про не досягнення згоди щодо вартості майна.
		Суд апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на те, що 23.08.2019 року на адресу приватного виконавця надійшла заява стягувача, відповідно до якої останнім проінформовано про недосягнення згоди щодо визначення вартості описаного майна між боржником та стягувачем.
		Відповідно до частини 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності-суб`єктів господарювання. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності-суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові державного виконавця.
		Частиною 4 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.
		Відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно- правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.
		Дана норма чинного Законодавства України свідчить про той факт, що здійснення оцінки майна є нічим іншим як результатом діяльності суб`єкта оціночної діяльності.
		В свою чергу приватний виконавець по своїй правовій природі не є суб`єктом оціночної діяльності, не має необхідних кваліфікаційних навиків для визначення вартості описаного майна боржника.
		В зв`язку з чим, колегія суддів прийшла до висновку, що 27.08.2018 приватним виконавцем з дотриманням вимог діючого Законодавства України та зокрема статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про призначення суб`єкта господарювання - суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні, з метою визначення вартості описаного майна боржника для подальшого повного та своєчасного виконання рішення суду.
		З матеріалів справи також вбачається, а саме з довідок № 1787805, № 1787817, №     1787831 від 08 вересня 2018 року про реєстрацію місця проживання особи, які видано відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської РДА, що ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані та проживають у АДРЕСА_1 .
		Службою у справах дітей Подільської районної у місті Києві державної адміністрації листом від 14 вересня 2018 року № 106/88-3137 позивача повідомлено про те, що відповідно до системи електронного документообігу "АСКОД" відсутні будь-які звернення щодо надання дозволу на реалізацію арештованого нерухомого майна, а саме квартири НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 .
		Суд вказує, що відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку якщо реалізації підлягає житловий будинок, квартира або інше житлове приміщення, в інформації про майно додатково зазначаються, зокрема: інформація про наявність зареєстрованих інших, крім боржника, мешканців (зокрема дітей), орендарів, інших користувачів приміщення.
		Окрім того, пунктом 3 розділу ІІ Порядку визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі), зокрема: у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду;
		Охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини визначено Законом України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-III (далі - Закон " 2402).
		Статтею 18 Закону № 2402 передбачено, що держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
		Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
		Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
		Окрім того, загальні засади соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними особами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачених Конституцією та законодавством України, створює умови для діяльності громадських та благодійних організацій, що працюють у сфері соціального захисту населення визначено Законом України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" від 2 червня 2005 року N 2623-IV.
		Статтею 12 вказаного Закону передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. 
		Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. 
		Органи опіки та  піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.
		Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
		Пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради Української РСР 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. 
		Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
		При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права в частині висновків суду першої інстанції про необхідність застосування до виниклих правовідносин субсидіарних норм права, призвели до помилкового вирішення справи в частині підстав для відмови у задоволенні позову, а тому рішення суду першої інстанції слід змінити в мотивувальній частині, виключивши такі висновки, в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року слід залишити без змін.
		 
		Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт Катерини Валеріївни  - задовольнити частково. 
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року змінити в мотивувальній частині.
		В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                                      В.О. Аліменко 
		 
		Судді                                                                                          А.М. Горяйнов 
		 
		                                                                                                    І.О. Лічевецький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...