Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/1612/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: 27.06.2019. Зареєстровано: 28.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2019.
Дата набрання законної сили: 13.08.2021
Номер судового провадження: 1-кп/676/24/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016241070000028

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 676/1612/17
		Провадження № 1-кп/676/24/19
		 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		24 червня 2019 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд 
		Хмельницької області
		 
		у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 
		з участю секретаря - ОСОБА_2 
		сторін кримінального провадження:
		прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		потерпілого - ОСОБА_6 
		обвинуваченої - ОСОБА_7 
		захисника - ОСОБА_8 
		 
		у відкритому судовому засіданні в залі Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області розглянув обвинувальний акт по кримінальному провадженню №42016241070000028 за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Горбівці Глибоцького району Чернівецької області, зареєстрованої по АДРЕСА_1 , жительки по АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, з вищою освітою, інваліда ІІ групи, лікаря кардіолога Кам`янець-Подільської ЦРЛ в Хмельницькій області, вдови, не судимої, ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст.369-2 КК України, -
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Органи прокуратури обвинувачували ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст.369-2 КК України.
		Згідно обвинувального акту: « ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що вона працюючи відповідно до наказу виконувача обов`язків головного лікаря Кам`янець-Подільської ЦРЛ № 34-к від 09.06.2015 на посаді лікаря-кардіолога Кам`янець-Подільської центральної районної лікарні та будучи, згідно наказу головного лікаря Кам`янець-Подільської ЦРЛ № 24 від 20.02.2014 року, головою лікарської консультативної комісії Кам`янець-Подільського району, до обов`язків якої згідно розділу ІІ посадової інструкції голови ЛКК Кам`янець-Подільської ЦРЛ, затвердженої головним лікарем Кам`янець-Подільської ЦРЛ 20.02.2014 року входить здійснення постійного контакту з медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК), і якій, відповідно до пункту 2 розділу VІІ вказаної інструкції, як голові ЛКК, підпорядковані завідуючі відділеннями Кам`янець-Подільської ЦРЛ, з корисливих мотивів, використовуючи свої службові повноваження та пов`язані з нимиможливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе, за вплив на прийняття рішення посадовими особами Хмельницької обласної медико-соціальноїекспертної комісії, які у відповідності до ст. 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та п. 4 Положення «Про медико-соціальну експертизу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 року є органом медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчоївладиусферіохорони здоров`ятау відповідності до п.п. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції»є суб`єктами відповідальності за корупційні діяння, і є особами, уповноваженими на виконання функцій держави в частині встановлення інвалідності,вимагала, умисно створивши умови за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду, та близько 11.30 год. 15.11.2016 року в приміщенні службового кабінету № 11 Кам`янець-Подільської міської поліклініки № 2 по вул. Івана Франка, 30 в м.Кам`янець-Подільський одержала від ОСОБА_6 неправомірнувигоду для себе в сумі 300доларів США, що за офіційнимкурсом НБУ становить 7725.00 грн. за наступних обставин.
		   Так, 25 липня 2016 року та в першій половині дня 10 жовтня 2016 року, в робочий час у приміщенніслужбового кабінету № 103 Кам`янець-Подільської ЦРЛ по вул. Матросова, 30 в с. Мукша-Китайгородська Кам`янець-Подільського району, здійснюючи консультативний прийом ОСОБА_6 в силу своїх службових обов`язків з питань оформлення останньому групи інвалідності, умисно, з метою схилити ОСОБА_6 до надання їй неправомірної вигоди, шляхом повідомлення йому різного роду інформації, створила умови, які викликали у ОСОБА_6 стійке переконання в необхідності надати ОСОБА_7 неправомірну вигоду,з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо його прав і законних інтересів на отримання групи інвалідності при проходженні медико-соціальної експертизи, інакше його право на отримання групи інвалідності будеобмежено, незважаючи на те, що ОСОБА_6 за медичними обстеженнями, мав право на її отримання, здійснивши, тим самим, вимагання неправомірної вигоди.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність спрямовану на отримання неправомірної вигоди для себе, ОСОБА_7 , попередньо створивши умови за яких ОСОБА_6 вимушений надати їй неправомірну вигоду, в період часу з 09.23 год. по 09.28 год. 18.10.2016 року перебуваючи в коридорі біля службового кабінету № 103 Кам`янець-Подільської ЦРЛ по вул. Матросова, 30 в с. Мукша-Китайгородська Кам`янець-Подільського району під час розмови з ОСОБА_6 повідомила останньому, про те, що за неправомірну вигоду для себе в сумі300 доларів США позитивно вирішить питання щодо встановлення ОСОБА_6 . ІІІ групи інвалідності терміном на 3 роки, шляхом впливу на прийняття рішення посадовими особами Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії з метою прийняття ними такого рішення. 
		З цією метою ОСОБА_7 в період часу з 09.28 год. по 11.17 год. 25.10.2016 року, перебуваючи в коридорі біля службового кабінету № 103 Кам`янець-Подільської ЦРЛ по вул. Матросова, 30 в с. Мукша-Китайгородська, Кам`янець-Подільського району під час розмови з ОСОБА_6 повідомила останньому, що домовиться йому про зустріч з питань встановлення інвалідності на 26.10.2016 року в кабінеті № 22 поліклініки Хмельницької обласної лікарні і, яким саме чином буде відбуватись процедура проходження МСЕК. При цьому, ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_6 про те, якщо не вийде вирішити його питання в м. Хмельницький то 15.11.2016 року відбудеться виїзне засідання Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії в місті Кам`янець-Подільському на якому буде вирішено питання щодо встановлення ОСОБА_6 ІІІ групи інвалідності.
		В період часу з 09.44 год. по 09.46 год. 15.11.2016 року ОСОБА_7 перебуваючи в службовому кабінеті № 103 Кам`янець-Подільської ЦРЛ по вул. Матросова, 30 в с. Мукша-Китайгородська Кам`янець-Подільського району під час розмови з ОСОБА_6 повідомила останньому, що він цього ж дня в 11.00 год. має з`явитись в Кам`янець-Подільську міську поліклініку № 2 вул. Івана Франка, 30 в м. Кам`янець-Подільський, де буде проводитись виїзне засідання Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії для вирішення питання щодо встановлення ОСОБА_6 ІІІ групи інвалідності.
		Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_7 біля 11.30 год. 15.11.2016 року в м.Кам`янець-Подільському в приміщенні службового кабінету № 11 Кам`янець-Подільської міської поліклініки № 2 по вул. Івана Франка, 30 в м.Кам`янець-Подільський умисно, з корисливою метою, одержала від ОСОБА_6 для себе неправомірнувигоду в сумі 300доларівСША,щозаофіційнимкурсом НБУ становить 7725.00 грн., за вплив на прийняття рішення посадовими особами Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії та встановлення ОСОБА_6 ІІІ групи інвалідності, виїзне засідання якої мало відбутись 15.11.2016 року в приміщенні Кам`янець-Подільської міської поліклініки № 2. 
		Описані вище дії ОСОБА_7 , прокурор кваліфікував за ч. 3 ст. 369-2 КК України, які виразились в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаним з вимаганням.
		Обвинувачена ОСОБА_7 вину у інкримінованому злочині не визнала, вважала, що відносно неї мали місце незаконні дії працівників органів Служби безпеки України, погрожували взяти під варту, провели обшук без санкції суду, без захисника провели першочергові слідчі дії. З ОСОБА_6 не знайома, не розшукувала його, останній самостійно прибув до неї і повідомив, що йому необхідна група інвалідності, мав лише виписки з Хмельницького та денного стаціонару лікаря ОСОБА_9 , вказаних документів для оформлення групи було недостатньо, про що йому повідомила. ОСОБА_6 переслідував її, давив морально, давив на жалість, на вказані дії порадила йому звернутись на консультацію в обласний МСЕК чи має він право на групу. Згодом, ОСОБА_6 повідомив їй, що на консультацію в м. Хмельницький не поїхав, продовжував її переслідувати і провокував на розмову, це вона зараз тільки зрозуміла. Грошей не брала і такого наміру не мала, ОСОБА_6 в день затримання сунув в руки медичні документи і вибіг з кабінету, а слідом забігли працівники СБУ. Почали шукати гроші, які валялись на підлозі, які на її думку можливо підкинув ОСОБА_6 коли передавав документи, обшукали її сумку, яку знайшли в іншому кабінеті з якої забрали ключі, гроші, білет на поїзд до м. Київ. Просить виправдати, злочину не вчиняла.
		Суд, дослідивши докази сторін, прийшов до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_7 через недоведеність того, що в її діях є склад інкримінованого кримінального правопорушення.
		Сторона обвинувачення доводила вину ОСОБА_7 такими доказами: 1) показаннями потерпілого ОСОБА_6 , показаннями свідка: ОСОБА_10 2) даними протоколів негласних слідчих розшукових дій; 3) речовими доказами; 4) висновками судових експертиз; 5) протоколами слідчих дій, постановами, іншими процесуальними документами та матеріалами кримінального провадження. 
		В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6  показав про те, що восени 2016 року звернувся в лікарню до лікаря з болями в спині, призначили лікування. Спілкувався з різними лікарями і дізнався, що може отримати групу інвалідності. Один із лікарів порадив звернутись до ОСОБА_9 і зібрати необхідні документи, а також треба дати гроші. ОСОБА_9 в свою чергу направила його до ОСОБА_7 і сказала, що все треба оплачувати по інстанціях. Почав ходити по лікарях, оплачувати аналізи, за направлення, за все треба було платити, замість того, щоб лікувати. Натякали, що за певну суму грошей можуть все «порішати». ОСОБА_7 пропонувала йому за 300 доларів США вирішити групу інвалідності. Гроші, які мав кишені куртки передав в лікарні в одному із кабінетів. Вважає, що і без грошей мав право отримати групу інвалідності. ОСОБА_7 особисто не говорила йому дати їй гроші і для неї особисто. 22.07.2016 року звернувся до поліції та написав заяву в цей же день про вимагання хабара. До вказаної дати з оперативним працівником СБУ ОСОБА_11 знайомий не був, 10.10.2016 року отримав від СБУ 1600 грн., з яких передав ОСОБА_9 1000 грн. для неї особисто та 300 грн. для ОСОБА_7 . Чому написав дві заяви одну з сумою, а іншу без суми пояснити не може. Гроші вручили йому в сумі 1600 грн., які були у конверті, чи були при цьому поняті, не пам`ятає. ОСОБА_7 особисто йому не говорила для якої особи необхідно гроші, але їх треба було покласти в конверт. Він пропонував гроші ОСОБА_7 , але остання відмовилась їх взяти. Де йому вручали 300 доларів США не пам`ятає, 15.11.2016 року написав заяву правоохоронним органам, які вручили йому технічні засоби і він направився в лікарню до ОСОБА_7 , яку зустрів в коридорі, розмови про гроші не було і вона сказала йому приїхати до лікарні на «Руських». Згодом покликала його в кабінет, не говорила дати гроші, але з натяку він зрозумів, що треба дати гроші, яку суму треба не запитував. З 15.11.2016 року по даний час до комісії з приводу групи інвалідності не звертався, фактично на лікуванні не був, довідки для групи інвалідності були липовими 
		Отже, показання ОСОБА_6 зводяться до того, що він діяв за дорученням правоохоронних органів і намагався спонукати ОСОБА_7 отримати у нього неправомірну вигоду, за отримання групи інвалідності, хоча підстав для отримання такої не було. Поряд з вказаним потерпілий в своїй заяві до правоохоронних органів від 22.07.2016 року чітко, зазначив, що лікар ОСОБА_9 вимагає в нього гроші і в той же час ніяких відомостей про ОСОБА_7 правоохоронним органам не повідомив. Таке надмірне спонукання, на переконання суду, було неправомірно використано правоохоронними органами з метою штучного викриття ОСОБА_7 . При цьому, документування обставин відбулося з істотним порушенням вимог КПК України та прав і свобод ОСОБА_7 .
		Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги показання потерпілого ОСОБА_6 , оскільки вважає, що він діяв за дорученням правоохоронних органів, які вийшли замежі пасивногорозслідування з метою викриття ОСОБА_7 . 
		Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні (ч.3 ст. 271КПК України). 
		Показання ОСОБА_6 не викликають довіри, вони не послідовні, неповні та суперечать іншим доказам у справі, в тому числі й тим, які прокурор здобув з порушенням в ході проведення НСРД. Показання ОСОБА_6 здобуті у порушення ч.3 ст. 271 та інших норм КПК України.  ОСОБА_6 не вважає себе потерпілим, йому не заподіяно шкоди, він діяв під прикриттям правоохоронних органів та за їх дорученням. ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомив суду неправдиві відомості про свою співпрацю з оперативними працівниками СБУ, приховавши від суду свою участь на стороні обвинувачення у кримінальному провадженні № 12014240000000058за ч.2ст.15,ч.1ст.190,ч.1ст.368КК України. Про відсутність підстав для отримання групи інвалідності у ОСОБА_6 свідчить і той факт, що останній з 15.11.2016 року по даний час не звертався по медичну допомогу з наміром отримати групу інвалідності. Не бажав приймати участь у судових засіданнях та систематично, безпідставно не з`являвся в судові засідання. Прокурор в судовому засіданні не спростував обґрунтовані сумнівів захисту щодо дійсних намірів ОСОБА_6 , як агента СБУ стосовно фальсифікації матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_7 з метою спонукання останньої до отримання незаконної вигоди і викриття цього факту правоохоронними органами.
		Згідно сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті провокації організованої правоохоронними органами, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів. В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства». (Рішення ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9червня 1998року, «Худобін проти Російської Федерації» від 26 жовтня 2006 року, «Ваньян проти Російської Федерації» від 15 грудня 2005 року, «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року.)
		Європейським судом вироблена концепція провокації, яка порушує п. 1 ст. 6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування. Ним встановлено, що, тоді як застосування спеціальних методів розслідування, зокрема негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками (рішення ЄСПЛ від 5 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви»). Застосування агентів під прикриттям повинно бути обмежене, співробітники поліції можуть діяти таємно, але не займатись підбурюванням (рішення ЄСПЛ від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).
		ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, або особи, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
		Оцінюючи докази, суд звертає увагу на хронологію подій і етап, коли правоохоронні органи державної влади здійснюють оперативні заходи, тобто або вони просто «приєднались» до здійснення кримінально-караного діяння і документують його, або спровокували його з самого початку.
		Такі висновки суду, узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно дост. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовуються прирозгляді справяк джерелоправа.Так,за аналогічнихобставин булоухвалене рішенняЄвропейським судомз правлюдини усправі «Раманаускас проти Литви»від 5 лютого 2008 р. Європейський Суд встановив, що дії працівників правоохоронних органів вийшли за межі пасивного розслідування наявної протиправної діяльності. Усвідомлюючи важливість розслідування злочинів та які з цим виникають труднощі, Суд визнав, що правоохоронці підбурили заявника до вчинення злочину, за який його було засуджено, і що немає підстав вважати, що він вчинив би його без їхнього втручання. З огляду на таке втручання та використання його результатів у кримінальному процесі судовий розгляд справи щодо заявника не мав ознак справедливості, які він повинен мати за змістом ст. 6 Конвенції. Отже, мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.
		У справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», рішення від 9 червня 1998 року, Європейський Суд зазначив, що суспільним інтересом не можна виправдати використання доказів, здобутих шляхом підбурювання з боку правоохоронних органів. Суд, констатував, що правоохоронці вдалися до спонукання вчинити злочин.Враховуючи ці обставини, Суд дійшов висновку, що оперативні працівники вийшли за межі функцій негласних агентів і спровокували злочин, а тому немає жодних причин вважати, що без їхнього втручання злочин було б учинено. Це втручання та його використання у цьому спірному кримінальному провадженні означало, що із самого початку заявник був однозначно позбавлений права на справедливий судовий розгляд. Отже, також мало місце порушення ст. 6 Конвенції.
		Не доводять вини ОСОБА_7 і показання свідка допитаного у цій справі. 
		Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що близько 11-12 год. 15.11.2016 року до неї зайшла ОСОБА_7 слідом за нею зайшов ОСОБА_6 та надав ОСОБА_7 документи, остання дала їй вказівку записати вказану особу на найближчий день. Тільки вона, ОСОБА_10 взяла документи, одразу зайшли працівники СБУ. Працівники СБУ повідомили ОСОБА_7 , що вона отримала гроші і самі зразу відповіли, що гроші лежать біля столу. Дійсно, біля столу на підлозі лежали гроші в іноземній валюті. Гроші на її думку можливо були в документах, які надав ОСОБА_6 , але історію хвороби ніхто не відкривав, прізвище було написано зверху. Будь-якої розмови про гроші не вели, мова була лише про документи, вважає, що гроші підкинули. Після того, як забігли працівники СБУ, згодом зайшли люди з відеокамерою та почали обшук. Вона була присутня, коли працівники СБУ на приладі перевіряли руки ОСОБА_7 , але нічого на руках не виявили.
		Фактично свідок ОСОБА_10 , підтвердила суду обставини за яких правоохоронні органи порушили порядок збирання доказів, зокрема провели несанкціонований обшук та освідування обвинуваченої особами чоловічої статі. Покази ОСОБА_10 підтверджують невинуватість ОСОБА_7 . 
		Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що показання свідка не доводять обставин інкримінованого злочину, спростовують вину і підтверджують неприпустимість інших доказів. 
		Винуватість ОСОБА_7 прокурор намагався довести також і даними протоколів негласних слідчих розшукових дій; протоколами слідчих дій; речовими доказами; висновками судових експертиз; іншими процесуальними документами та матеріалами кримінального провадження. 
		Зокрема:
		Витягом з Єдиного реєстру досудового розслідування №42016241070000028 від 24.05.2016 року, як на доказ і підставу початку кримінального переслідування ОСОБА_7 (т.1 а.с.43). Проте, вже на цій стадії правоохоронні органи поліції вдались до маніпуляцій. Внесення повідомлення про злочин до Єдиного реєстру досудового розслідування №42016241070000028 (Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури) від 24.05.2016 року - стадія з якої розпочинається кримінальне переслідування, тобто прокурор відповідно до п.1 ч.2 ст. 36 КПК України розпочав кримінальне провадження за матеріалами правоохоронних органів, реєстратором якого виступив не працівник даної прокуратури, а слідчий Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_12 та яка немала доступу до Єдиного реєстру досудового розслідування №42016241070000028 (Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури). Поряд з цим прокурор в порушення вимог п.3 ч.2 ст. 36 КПК України не визначив та не доручив органу досудового розслідування проведення досудового розслідування та не призначив процесуального прокурора. 
		У фабулі даного ЄРДР вказано, що працівник установи П. вимагає та отримує неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів від громадян за вплив на прийняття рішення в інтересах вказаних громадян особою Ж, уповноваженою на виконання функцій держави. Фактично досудове слідство у даному кримінальному провадженні розпочато без будь-якої конкретизації та інформації про те, хто, за що вимагає, де, у кого і при яких обставинах. Тобто, слідство розпочато у спосіб, який дозволяв провокацію і вибір учасників, в тому числі маніпуляції з заявником та визначення майбутнього підозрюваного. Будь-який подібний факт міг бути розслідуваний щодо інших осіб у такому кримінальному провадженні. Викладене дозволяло вчиняти підбурення до злочину та однозначно порушувало право на захист обвинуваченої ОСОБА_7 вже на цій стадії розслідування.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 214 КПК Українислідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
		Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджується Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
		Зі змісту п.п. 2.1 - 2.3 та 3.1 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17 серпня 2012 року, (який діяв на момент вчинення інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень), внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відбувається на підставі відповідних процесуальних рішень, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства.
		Зокрема, п.3.1 цього Положення передбачає, що внесення відомостей до Реєстру про призначення слідчого, процесуального керівника, прийняття до провадження - здійснюється невідкладно.
		Згідно з ч.ч. 1, 3ст. 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
		Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також, коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
		Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, що передбачено ч. 6ст. 110 КПК України.
		Постановами керівника органу досудового розслідування-начальника СВ Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_13 від 26.05.2016 року, 26.08.2016 року, 24.10.2016 року в порушення вимог ст. 216 КПК України (відсутня постанова прокурора про визначення підслідності за СВ Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області та доручення органу досудового розслідування Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області на проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження) визначеного групу слідчих у даному кримінальному провадженні, в описовій частині даної постанови зазначено, що у провадженні ст.слідчого СВ Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_12 знаходяться матеріали кримінального провадження №42016241070000028 від 24.05.2016 року за ознаками ч.3 ст. 369-2 КК України, визначив групу слідчих у складі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 , ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 відповідно (т.1 а.с. 44;47;94).
		Судом встановлено, відсутність правових підстав передачі керівником Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури кримінального провадження №42016241070000028 від 24.05.2016 року за ознаками ч.3 ст. 369-2 КК України до СВ Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області, тобто відсутня постанова про доручення відповідному органу досудового розслідування вказаного кримінального провадження. 
		Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 22.07.2016 року у громадянина ОСОБА_6 проте, що 07.07.2016 року в приміщенні кабінету № 26 Кам`янець-Подільської ЦРЛ по вул. Матросова, 30 лікар-невропатолог ОСОБА_9 вимагала у ОСОБА_6 надання неправомірної вигоди в розмірі 1000 грн. за оформлення нею та подання «посильного листка» на проходження ЛКК з метою отримання групи інвалідності, вказана заява зареєстрована в Кам`янець-Подільській місцевій прокуратурі за № 862138-16 (т.1 а.с.45).
		В цей же день слідчий СВ Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_12 , тобто 22.07.2016 року в порушення вимог ст.214 КПК України, не внесла відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування, що є початком досудового розслідування, без відповідного доручення керівника органу досудового розслідування безпідставно приступила проведення слідчих дій, так 22 липня 2016 року залучила заявника ОСОБА_6 потерпілим у кримінальному провадженні №42016241070000028 (т.1 а.с. 46).
		Протоколами зарезультатами проведенняоперативно-технічногозаходу,за справоюоперативної перевірки№ 80від 29травня 2016року,складеного оперативнимпрацівником УСБУв Хмельницькійобласті ОСОБА_11 на підставіухвали Апеляційногосуду Хмельницькоїобласті №463цтвід 28.03.2016року напроведення зняттяінформації зтранспортних телекомунікаційнихмереж стосовно ОСОБА_7  (т.1а.с.49-61;68-92),вказані протоколимістять недостовірнівідомості тане можутьбути використаннісудом,як належніта допустимідокази винуватості ОСОБА_7 .Так,в данихпротоколах зазначено,що вонискладені вперіод з8.30год.по 12.37год.та з14.00год.по 17.40год.29травня 2016року відповідно,в додаткахдо данихпротоколів доданокомпакт-дискз реєстраційнимномером 72/15/5-303від 10.06.2016року та72/15/5-304від 10.06.2016року,з вказаногосуд можезробити висновок,що станомна 29.05.2016року вказанихдисків небуло,з чогооперуповноважений складавпротокол судуне відомо,хоча вописовій частиніпротоколу ОСОБА_11 посилається самена вказанідиски. 
		Протоколами прохід тарезультати проведеннянегласної (розшукової)слідчої дії-аудіо-,відео контрольособи тазняття інформаціїз транспортнихтелекомунікаційних мережвід 29.07.2016року складеногооперативним працівникомУСБУ вХмельницькій області ОСОБА_11 на підставіухвали Апеляційногосуду Хмельницькоїобласті №864т-16від 27.05.2016року продозвіл напроведення негласної(розшукової)слідчої дії-аудіо-,відео контрольособи тазняття інформаціїз транспортнихтелекомунікаційних мережстосовно ОСОБА_7  (т.2 а.с. 20-27; 28-35), дорученням керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури № 335-т16 від 03.06.2016 року.
		Протоколами прохід тарезультати проведеннянегласної (розшукової)слідчої діїзняття інформаціїз транспортнихтелекомунікаційних мережвід 29.08.2016року складеногооперативним працівникомУСБУ вХмельницькій області ОСОБА_11 на підставіухвали Апеляційногосуду Хмельницькоїобласті №1130від 21.07.2016року продозвіл напроведення негласної(розшукової)слідчої діїзняття інформаціїз транспортнихтелекомунікаційних мережстосовно ОСОБА_7  (т.2 а.с. 41-46), дорученням керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури № 430-т16 від 22.07.2016 року.
		Заявами ОСОБА_6 від 18.10.2016 року та 11.11.2016 року відповідно, на адресу процесуального прокурора про добровільну згоду на участь в проведенні негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтроль особи на засадах конфіденційності в рамках кримінального провадження №42016241070000028 з метою викриття злочинної діяльності голови ЛКК Кам`янець-Подільськогорайону ОСОБА_7 та їїспівучасників,яка вимагаєвід ньогонеправомірну вигодуза сприяннята впливна рішенняпосадових осіб,уповноважених навирішення питанняпро наданнягрупи інвалідностіз правомотримання матеріальноїдопомоги віддержави увигляді пенсії,які відібрав оперативний працівник УСБУ в Хмельницькій області ОСОБА_11 , без відповідно на те доручення органу досудового розслідування.(т.2 а.с. 47; 80).
		Протоколом про результати проведення негласної слідчої дії в рамках кримінального провадження №42016241070000028 від 18.10.2016 року, складеного оперативним працівником УСБУ в Хмельницькій області ОСОБА_11 на підставі ухвали Апеляційного суду Хмельницької області № 1524т від 29.08.2016 року про дозвіл на проведення негласної (розшукової) слідчої дії аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_7 (т.2 а.с.48-53.) 
		Протоколом про результати проведення негласної слідчої дії в рамках кримінального провадження №42016241070000028 від 25.10.2016 року, складеного оперативним працівником УСБУ в Хмельницькій області ОСОБА_11 про дозвіл на підставі ухвали Апеляційного суду Хмельницької області № 1524т від 29.08.2016 року про дозвіл на проведення негласної (розшукової) слідчої дії аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_7 (т.2 а.с.54-58.) 
		Протоколом про результати проведення негласної слідчої дії в рамках кримінального провадження №42016241070000028 від 29.10.2016 року, складеного оперативним працівником УСБУ в Хмельницькій області ОСОБА_11 на підставі ухвали Апеляційного суду Хмельницької області № 1524т від 29.08.2016 року )та дорученнякерівника Кам`янець-Подільськоїмісцевої прокуратури№ 501-т16від 07.09.2016року про дозвіл на проведення негласної (розшукової) слідчої дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - абонентського номера НОМЕР_2 в період з 9.12год.до 11.49год. (т.2 а.с.59-72). 
		Протоколом про результати проведення негласної слідчої дії в рамках кримінального провадження №42016241070000028 від 29.10.2016 року, складеного оперативним працівником УСБУ в Хмельницькій області ОСОБА_11 на підставі ухвали Апеляційного суду Хмельницької області № 1524т від 29.08.2016 року )та дорученнякерівника Кам`янець-Подільськоїмісцевої прокуратури№ 501-т16від 07.09.2016року на проведення негласної (розшукової) слідчої дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - абонентського номера НОМЕР_2 в період з 10.12год.до 11.00год. (т.2 а.с.73-79). 
		Фактично, 29.10.2016 року оперативний працівник ОСОБА_11 , одночасно в один і той же час і день склав два протоколи, які переплітаються між собою в часі, що свідчить про їх фальсифікацію, тому з вказаних підстав вони не можуть бути визнанні судом належними та допустимими. 
		Протоколом про результати проведення негласної слідчої дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж в рамках кримінального провадження №42016241070000028 від 23.11.2016 року, складеного оперативним працівником УСБУ в Хмельницькій області ОСОБА_11 на підставі ухвали Апеляційного суду Хмельницької області № 2018т від 31.10.2016 року )та дорученнякерівника Кам`янець-Подільськоїмісцевої прокуратури№ 611-т16від 07.11.2016року на проведення негласної (розшукової) слідчої дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - абонентського номера НОМЕР_3 , яким користувалась ОСОБА_7 (т.2 а.с.98-106). 
		Як вбачається з протоколу, складеного оперуповноваженим 5 сектору відділу БКОЗ Управління СБ України у Хмельницькій області ОСОБА_11 від 15.11.2016 року з власної ініціативи, який не входив до складу слідчої групи, без письмового доручення слідчого (прокурора) провів слідчу дію - огляд, помічення та вручення ОСОБА_6 грошей в сумі 300 доларів США, посилаючись при цьому на постанову процесуального прокурора ОСОБА_3 за № 619т від 14.11.2016 року про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту в рамках кримінального провадження №42016241070000028,вказана слідчадії тривалаз 8.02год.по 9.02год. 
		Контроль за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту у цьому провадженні є недопустимим доказом також і з наступних правових підстав. Згідно ч.3 ст. 246 КПК України, рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину (ч.4 ст. 246 КПК України). Рішення прокурора приймається у формі постанови, яка повинна містити обов`язкові реквізити (ч. ч.3, 5 ст. 110, ст. 251 КПК України). Прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбаченихстаттею 251цього Кодексу, зобов`язаний: 1) викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину; 2) зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.
		Цих норм закону слідчий і прокурор не врахували, а працівники оперативного підрозділу не виконали зазначених імперативних приписів. 
		Про факт провокаційних дій працівників правоохоронних органі відносно ОСОБА_7 свідчать постанови процесуального прокурора ОСОБА_3 від 14.11.2016 року про освідування та про контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, на 14.11.2016 року даних про вимагання ОСОБА_7 у ОСОБА_6 неправомірної винагороди не було, не було і немає заяви потерпілого про вимагання у нього грошей саме ОСОБА_7 , відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування відносно ОСОБА_7 не вносились, згода ОСОБА_6 на співпрацю з правоохоронними органами підписана тільки 15.11.2016 року.
		Досліджуючи у суді докази та перевіряючи їх допустимість, прокурор так і не надав суду свого рішення у формі постанови прийнятої у порядку ст. 271, 251, 110 КПК України та письмове доручення оперативному підрозділу про проведення контролю за вчиненням злочину виконане згідно ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК України. Цих документів у матеріалах кримінального провадження немає і прокурор їх стороні захисту не відкривав, а відтак, без процесуальних рішень і доручень прокурора оперативний підрозділ не мав права проводити контроль за вчиненням злочину. У реєстрі матеріалів досудового розслідування про таке рішення прокурора не згадується (т.1 а.с.7-8). За таких обставин суд має обґрунтовані сумніви, що таке рішення прокурором приймалось і давалось письмове доручення на його виконання. Ці сумніви суд тлумачить на користь обвинуваченої, а тому суд вважає, що контроль за вчиненням злочину проведене без процесуального рішення прокурора - постанови прийнятої у порядку ст.ст. 2 71, 251, 110 КПК України та письмового доручення оперативному підрозділу на проведення цієї НСРД, згідно вимог ст. 41, ч.6 ст. 246 КПК України. В будь-якому випадку, прокурор не відкривав стороні захисту постанови і доручення, а тому, в силу вимог ч.12 ст.290 КПК України, суд позбавлений можливості перевірити правомірність проведення негласних слідчих дій і допустити відомості, що містяться в них, як доказ. Таким чином, дані протоколу про хід та результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 15.11.2016 року суд визнає неналежним доказом, оскільки ці дані здобуті з порушенням процесуального закону. 
		Непроцесуальною особою - оперуповноваженим ОСОБА_11 без належного доручення складено протокол від 15.11.2016 року за результатами НСРД аудіо,- відео контроль особи ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 85-88).
		Також судом визнається недопустимими доказами - дані, отримані в результаті проведення огляду та вручення грошей протокол від 15.11.2016 року (т.2 а.с. 81-84), виходячи з наступних правових і фактичних підстав.
		Процесуальні рішення у справі свідчать, що досудове розслідування кримінального провадження №42016241070000028 доручено слідчій групі до складу якої не входили оперативні працівники, проте в даному кримінальному провадженні вони зібрали докази. 
		Згідно ст. 41 КПК України, оперативні підрозділи здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.Співробітники оперативнихпідрозділів немають праваздійснювати процесуальнідії укримінальному провадженніза власноюініціативою абозвертатися зклопотаннями дослідчого суддічи прокурора. В силу ч. 6 ст. 246 КПК України проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи.
		Досліджені у суді матеріали кримінального провадження свідчать, що будь-яких письмових доручень на проведення слідчих дій та НСРД слідчий чи прокурор оперативному працівнику ОСОБА_11 не давав, і таких доручень прокурор у суді першої інстанції не представив, стороні захисту не відкрив. Не згадано про такі доручення прокурора чи слідчого і в реєстрі матеріалів досудового розслідування (т.1 а.с.7-8). 
		Таким чином, всупереч вимог ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК України, основні докази сторони обвинувачення збирались в період з 24.05.2016 року по 15.11.2016 року не уповноваженими слідчими, а оперативним підрозділом УСБУ, який не мав письмового доручення на проведення слідчих дій та який фактично діяв за власною ініціативою, що суперечить вимогам вказаних норм. 
		В силу вимог ст.ст. 86, 87 КПК України такі докази суд вважає недопустимим, оскільки він отриманий з порушенням процедури і не уповноваженою особою.
		Прокурор не вжив необхідних заходів в судовому засіданні щодо усунення вказаних суперечностей. Поряд з наведеним, та досліджених в судовому засіданні дисках відсутні відомості, які ставляться в вину ОСОБА_7 , а також не надав суду доручення керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури,як процесуальногопрокурора поданому провадженню,оперативним підрозділамУСБУ вХмельницькій областіна виконанняУхвал Апеляційногосуду Хмельницькоїобласті №463цтвід 28.03.2016року;№ 864т-16від 27.05.2016року.Як судуже зазначав,станом на03.06.2016року відсутняпостанова керівникаКам`янець-Подільськоїмісцевої прокуратури про призначення процесуального прокурора в даному кримінальному провадженні. 
		Постановою керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури, лише 07.10.2016 року визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні №42016241070000028 (т.1 а.с. 93), в складі ОСОБА_19 , ОСОБА_3 , ОСОБА_20 , старшим визначено ОСОБА_19 . 
		Дані протоколів огляду і освідування від 15.11.2016 року суд також визнає недопустимими доказами з наступних правових та фактичних підстав (т.1 а.с. 97; 99-101; 105;106-112).
		При проведенні зазначених слідчих дій слідчим було допущено істотні порушення вимог закону. Згідно ч.2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді. З заперечень ОСОБА_7 та з дослідженого в судовому засіданні відеозапису проведення зазначених слідчих дій встановлено, що слідчим фактично проводився не огляд, процедура проведення якого регламентована в статті 237 КПК України, а обшук службового кабінету № 11 Кам`янець-ПодільськоїЦРЛ,в томучислі службовогокабінету ОСОБА_7 ,її особистихречей та належної їй жіночої сумочки. Разом з тим, стороною обвинувачення не надано суду доказів того, що на проведення вказаного огляду приміщення був дозвіл слідчого судді. В судовому засіданні прокурор посилався на те, що слідчим суддею Кам`янець-Подільського міськрайонного суду надано дозвіл на проведення обшуку в службовому кабінеті обвинуваченої по АДРЕСА_3 , однак слідчий не скористався даним дозволом та провів огляд місця події та в подальшому за отримання дозволу на проведення огляду в службових кабінетах ОСОБА_21 та ОСОБА_10 до слідчого судді не звертався. 
		Фактично клопотання слідчого на проведення обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_7 по вул. І. Франка, 30 в м. Кам`янець-Подільський надійшло до суду о 11.50 год. 15.11.2016 року та розглянуто в період з 13.35 год. по 13.50 год., тобто в той період коли слідчий розпочав та закінчив огляд місця події за вказаною у клопотанні адресою. Підставою для звернення з таким клопотанням слідчим слугував лист СБУ у Хмельницькій області від 24.10.2016 року, який підготовлений оперативним працівником ОСОБА_11 , в якому зазначено, що вході роботи зафіксовано факт вимагання головою ЛКК Кам`янець-Подільського району ОСОБА_7 в мешканця Кам`янець-Подільського району неправомірної вигоди в розмірі 1300 доларів США за вплив на прийняття рішення керівником Хмельницького обласного МСЕК (т.1 а.с. 159). Однак, в ході судового розгляду справи вказані обставини не знайшли свого підтвердження і ґрунтуються виключно на припущеннях оперативного працівника.
		В ході такого огляду ОСОБА_7 була фактично затримана, тобто набула статусу підозрюваного, заблокували її, проводили обшук та освідування затриманої. До початку проведення вказаних слідчих дій орган досудового розслідування достовірно знав, що ОСОБА_7 буде підозрювана. Дана обставина підтверджується постановою процесуального прокурора від 14.11.2016 року про освідування особи, з фабули даної справи вбачається, дослівно - згідно з матеріалами кримінального провадження, голова лікарської консультаційної комісії Кам`янець-Подільської ЦРЛ ОСОБА_7 вимагає від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у сумі близько 300 доларів США за сприяння у отриманні групи інвалідності з подальшим правом на отримання матеріальної допомоги від держави у вигляді пенсії. У зв`язку з чим прокурор постановив невідкладно за першої можливості після передачі ОСОБА_6 неправомірної вигоди, провести освідування ОСОБА_7 , проведення вказаної слідчої дії доручено слідчим ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (т.1 а.с. 96).
		З моменту такого затримання, в силу вимог ч.1 ст.42 КПК України, ОСОБА_7 мала гарантоване Конституцією України право на захист, проте, скористатись ним не могла з вини слідчих. Так, згідно ч.1 ст. 42 КПК України, підозрюваним єособа,яка затриманаза підозроюу вчиненнікримінального правопорушення,а згідночастини 3вказаної норми,підозрюваний маєправо бутичітко ісвоєчасно повідомленимпро своїправа,передбачені цимКодексом,а такожотримати їхроз`яснення та напершу вимогумати захисника; не говорити нічого з приводу підозри або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання. 
		В ході несанкціонованого «огляду» затримана ОСОБА_7 була незаконно освідувана працівниками СБУ в присутності слідчого, який в подальшому склав протокол, в якому міститься недостовірна інформація, в судовому засіданні з перегляду диску відеозапису вказаної слідчої дії вбачається, що освідування ОСОБА_7 проводилось в той же час що і огляд місця події, ніяких слідів фарби на руках затриманої на відео не видно, в протоколі освідування відсутній час проведення такої дії, не забезпечено підозрювану захисником, при проведенні вказаних слідчих дій слідчий ОСОБА_14 самоусунувся від своїх обов`язків та був стороннім спостерігачем. Перед початком освідування ОСОБА_7 , не були оглянуті рукавички на предмет наявності на них спецзасобу, в яких проводилось освідування останньої, а також конверт, в який були поміщенні тампони зі змивами. 
		Про неналежне вирішення клопотання надати захисника під час фактичного затримання ОСОБА_7 також звертав увагу захисник, якому тривалий час чинили перешкоди у зустрічі з затриманою проте, слідчий проігнорував звернення захисника та умисно не звернув увагу на ці порушення прав підозрюваної. 
		У п. 263 Європейський Суд з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначив, що забезпечення доступу до захисника на ранніх етапах є процесуальною гарантією права не свідчити проти себе та основною гарантією недопущення поганого поводження, відмічаючи особливу вразливість обвинуваченого на початкових етапах провадження, коли він потрапляє у стресову ситуацію і одночасно стикається з дедалі складнішими положеннями кримінального законодавства. У п. 264 цього рішення згадано, що формально застосувавши до заявника адміністративне затримання, а фактично поводячись із ним як із підозрюваним у вчиненні злочину, міліція позбавила його доступу до захисника.
		Аналогічні порушення права на захист мало місце і у даному кримінальному провадженні. Орган досудового розслідування та оперативні працівники служби безпеки фактично затримали ОСОБА_7 у кабінеті №11 і всупереч її волі залучили до процесуальних дій - незаконного огляду місця події, який фактично був обшуком та освідування провели з порушенням процесуального законодавства. При цьому, на місці ОСОБА_7 не було роз`яснено право на захисника, право відмову не свідчити проти себе, право відмовитись надавати будь-які докази проти себе. Однак, в супереч вимогам КПК України були вилучені її особисті речі, отримано зразки змивів з її рук та обшукано службові приміщення. Внаслідок такої стресової ситуації ОСОБА_7 неодноразово викликали бригаду швидкої медичної допомоги, що свідчить про порушення її права на захист.
		Як вбачається з протоколу освідування та відеозапису, освідування  ОСОБА_7 , яке супроводжувалося оголенням її рук, торканням до неї, здійснювалося не особою жіночої статті, як того вимагають приписи ч.2 ст. 241 КПК України, а особою чоловічої статті, що є неприпустимим. Відповідно до постанови прокурора про освідування особи від 14.11.2016 року, освідування було доручено провести слідчому ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , але остання участі в даний слідчих діях не приймала. Викладене свідчить про очевидну незаконність цього рішення прокурора, оскільки воно прийнято з порушенням вимог ч.2 ст. 241, ч.5 ст. 110 КПК України, так як, освідування ОСОБА_7 мало б бути проведене жінкою, а постанова прокурора мала б мати бодай якійсь мотиви прийнятого рішення. При цьому, слідчий ОСОБА_14 , який зазначений у протоколі, як особа, яка нібито провела освідування ОСОБА_7 , проте, як встановлено з відеозапису, він лише пред`явив затриманій постанову прокурора про проведення освідування особи та склав відповідний протокол. 
		Відповідно до протоколу від 15.11.2016 року затримання підозрюваної ОСОБА_7 відбулось о 14.10 год. в поліклініці № 2, в ході затримання непроцесуальною особою, яка не входить до складу групи слідчих по даному кримінальному провадженні, слідчий ОСОБА_22 провела особистий обшук ОСОБА_7 в присутності слідчого ОСОБА_14 (т.1 а.с. 113-115), вказана обставина свідчить про вчинення в такий спосіб психологічного тиску на затриману. Захисника ОСОБА_7 було призначено лише о 15.10 год. 15.11.2016 року (т.1 а.с. 117). 
		При визнанні протоколу освідування недопустимим доказом, суд бере до уваги наступні документально підтверджені факти. Огляд (фактично обшук) кабінету № 11 та кабінету ОСОБА_7 проводився з її участю 15.11.2016 року у проміжок часу з 11.29 год. по 12.40 год. та 12.58 год по 13.40 год., що вбачається з протоколів, які надав прокурор. Цього ж дня, під час огляду (обшуку) у той же проміжок часу з 11.29 год. по 12.40 год. проводилось з участю ОСОБА_7 освідування. При цьому, участь у освідуванні, як слідує з протоколу приймали ті ж самі учасники. Проте, всупереч ч.5 ст. 104 КПК України, цей протокол освідування підписали не всі присутні, з невідомих причин протокол не підписано оперативними працівниками УСБУ, які безумовно приймали участь в освідуванні. Одночасно, з цього протоколу і відеозапису слідує, що освідування особи жіночої статі проводили особи чоловічої статі, що ще раз свідчить про порушення ч.2 ст. 241 КПК України і тягне наслідки - недопустимість цього доказу і доказів здобутих на підставі такої слідчої дії. Вилучені 300 доларів США, сумка жіноча, грошові кошти в сумі 26500 грн., 3050 доларів США, два паперових аркуша, медичні документи ОСОБА_6 та змиви з рук є недопустимими доказами, оскільки здобуті з порушенням вимог КПК України та права на захист. 
		Враховуючи вищенаведене, з урахуванням вимог ч.2 ст.87 КПК України, докази, отримані в результаті зазначених слідчих дій, визнаються судом недопустимими. 
		Європейський суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» різновид доктрини «плодів отруєного дерева»: коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. Як результат, з цих же підстав визнаються недопустимими докази, отримані в ході: 1) проведення експертизи №1238 від 29.12.2016 року спеціальних хімічних речовин вилучених під час огляду місця події та освідування ОСОБА_7 від 15.11.2016 року, латексних рукавиць, в яких проводився огляд та освідування, а також змивах з рук ОСОБА_7 (т.2 а.с.7-11); 2) протоколами огляду речових доказів зокрема: від 15.03.2017 року - трьох грошових купюр номіналом по 100 доларів США серіями та номерами: КА 67225661 А, КВ 63113542 J, FB 49386870 С; - протокол огляду речових доказів від 18.11. 2016 року - грошових коштів в сумі 26500 грн. та 3050 доларів США вилучених у ОСОБА_7 , як вказує слідчий у протоколі під час обшуку (протокол обшуку в матеріалах справи відсутній) події 15.11.2016 року (т. 1 а.с. 209-212); 3) огляду речових доказів від 24.11.2016 року банківських карток ОСОБА_7 , медичних документів на ОСОБА_6 (т.1 а.с. 218). 
		Таким чином, із врахуванням вказаних вище обставин, зазначений доказ не може бути визнаний судом допустимим, тобто таким, що отриманий у порядку, встановленому КПК України. 
		При прийнятті рішення суд враховує і те, що правоохоронні органи невиправдано і в порушення вимог КПК України використовували докази для доведення надуманого кримінального правопорушення, дані про яке незаконно здобули в ході НСРД у спосіб, який дозволено лише для документування тяжких чи особливо тяжких злочинів. 
		Так, в органу досудового розслідування не було підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , оскільки в ході судового розгляду прокурор так і не надав таких підстав або переконливих доказів вчинення нею інкримінованого кримінального правопорушення. Поряд з тим в матеріалах справи є заява потерпілого ОСОБА_6 про вимагання у нього неправомірної вигоди лікарем ОСОБА_9 , задокументований факт передачі їй грошових коштів, однак відомості про вказане кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування не внесено. В той же час в матеріалах справи відсутня заява потерпілого ОСОБА_6 про факт вимагання в нього неправомірної вигоди обвинуваченою ОСОБА_7 саме в сумі 300 доларів США. В матеріалах справи наявний диск до протоколу про результати проведення негласної слідчої дії в рамках кримінального провадження№42016241070000028 від 25.10.2016 року, в якому чітко зафіксовано, як ОСОБА_6 , близько 11.22 год. 25.10.2016 року намагається дати грошові кошти ОСОБА_7 , від яких остання категорично відмовилась. Після чого, ОСОБА_6 телефонує оперативному працівнику та повідомляє, що обвинувачена відмовилась від грошей та запитує про подальші його дії.
		Тому, суд вважає, що з самого початку розслідування правоохоронні органи знали, що ОСОБА_7 не уповноважена вирішити прохання  ОСОБА_6  щодо встановлення йому групи інвалідності, оскільки не наділена такими повноваженнями, а тому вже з самого початку досудового розслідування у слідчий не було підстав кваліфікувати дії ОСОБА_7 за ч.3 ст. 369-2 КК України.
		Реєстрація тяжкого злочину в 2016 році дала змогу правоохоронним органам 24.05 по 15.11.2016 року невиправдано використовувати щодо  ОСОБА_7 , НСРД, які суттєво обмежують права людини і які можуть збиратись і використовуватись виключно для доведення тяжких і особливо тяжких злочинів. 
		Відповідно до вимог ч.2 ст.246 КПК України, негласні слідчі (розшукові) дії, передбаченіст.ст. 260,261,262,263,264(в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді),267,269,269-1,270,271,272,274цього Кодексу,проводяться виключноу кримінальномупровадженні щодотяжких абоособливо тяжкихзлочинів.  
		Обвинувачуючи ОСОБА_7 у тяжкому злочині, прокурор лише 19 січня 2018 року відкрив стороні захисту та 26.02.2018 року надав у судовому засіданні ухвали слідчого судді апеляційного суду Хмельницької області втому числі:
		- від 27 травня 2016 року за клопотанням керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури про надання дозволу на аудіо-, відео контроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_7 , якою надано дозвіл терміном два місяці на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж операторів мобільного зв`язку за номером мобільного телефону ОСОБА_7 та аудіо,- відео, - контроль особи ОСОБА_7 в місцях її тимчасового перебування з використання технічних засобів (т.2 а.с.185-186).
		- від 27 травня 2016 року за клопотанням керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури про надання дозволу візуальне спостереження за ОСОБА_7 , якою надано дозвіл терміном два місяці на використання відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження за ОСОБА_7 (т.2 а.с. 187-188).
		- від 21 липня 2016 року за клопотанням керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури про надання дозволу візуальне спостереження за ОСОБА_7 , якою надано дозвіл терміном два місяці на використання відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження за ОСОБА_7 (т.2 а.с. 190-191).
		- від 21 липня 2016 року за клопотанням керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури про надання дозволу на аудіо-, відео контроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_7 , якою надано дозвіл терміном два місяці на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж операторів мобільного зв`язку за номером мобільного телефону ОСОБА_7 та аудіо,- відео, - контроль особи ОСОБА_7 в місцях її тимчасового перебування з використання технічних засобів (т.2 а.с. 192-193).
		- від 29 серпня 2016 року за клопотанням керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури про надання дозволу візуальне спостереження за ОСОБА_7 , якою та надано дозвіл терміном два місяці на використання відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження за ОСОБА_7 (т.2 а.с. 195-196).
		- від 29 серпня 2016 року за клопотанням керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури про надання дозволу на аудіо-, відео контроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_7 , якою надано дозвіл терміном два місяці зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж операторів мобільного зв`язку за номером мобільного телефону ОСОБА_7 та аудіо,- відео, - контроль особи ОСОБА_7 в місцях її тимчасового перебування з використання технічних засобів (т.2 а.с. 197-198).
		- від 31 жовтня 2016 року за клопотанням керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури про надання дозволу на аудіо-, відео контроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_7 , якою надано дозвіл терміном два місяці зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж операторів мобільного зв`язку за номером мобільного телефону ОСОБА_7 та аудіо,- відео, - контроль особи ОСОБА_7 в місцях її тимчасового перебування з використання технічних засобів (т.2 а.с. 200-201).
		- від 31 жовтня 2016 року за клопотанням керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури про надання дозволу на візуальне спостереження за ОСОБА_7 , якою надано дозвіл терміном два місяці на використання відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження за ОСОБА_7 (т.2 а.с. 202-203).
		А також:
		постановою керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури від 27 липня 2016 року про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, з описової частини якої випливає, що ОСОБА_9 25.07.2016 року направила ОСОБА_6 до головного лікаря ОСОБА_23 та голови ЛКК ОСОБА_7 на консультацію. Даних в матеріалах кримінального провадження проте, що ОСОБА_7 вимагає грошову винагороду у ОСОБА_6 не було і немає, проведення вказаної слідчої дії доручено оперативним працівникам УСБУ в Хмельницькій області (т.3 а.с.62-64). 
		постановами процесуального прокурора від 10.10.2016 року, 24.10.2016 року, 14.11.2016 року про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, з описової частини якої вбачається, що ОСОБА_7 вимагає неправомірну вигоду в розмірі 3000 грн. та 10000 грн. за вплив на прийняття рішення керівником Хмельницького обласного центру МСЕК щодо надання групи інвалідності. Також, в ході досудового розслідування встановлено прокурором, що ОСОБА_7 продовжує вимагати від ОСОБА_6 неправомірну винагороду у розмірі близько 300 доларів США., тому постановив провести контроль за вчиненням злочину слідчому ОСОБА_14 , та працівникам відділу по БКОЗ УСБУ в Хмельницькій області, відповідно (т.3 а.с.66-69; 71-73; т.2 а.с. 205-207). Однак, прокурором не враховано, що на момент винесення ним вказаної постанови, тобто 14.11.2016 року відповідної заяви потерпілого ОСОБА_6 або заявника ОСОБА_6 про вимагання ОСОБА_7 неправомірної винагороди у нього не було і такої не надано в судовому засіданні, та відповідно не внесено відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування за вказаним фактом.
		Не зважаючи на те, що були відповідні ухвали Апеляційного суду на аудіо,- відео, - контроль особи ОСОБА_7 в місцях її тимчасового перебування з використання технічних засобів і таку вимогу ставив прокурор у своїй постанові, але працівники відділу ВБКОЗ УСБУ в Хмельницькій області під час контролю злочину 15.11.2016 року такі засоби умисно не використали. 
		Як наголошувалось вище, керівник Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури до 07.10.2016 року не був процесуальним прокурором в даному кримінальному провадженні, а тому видані ним доручення начальнику ВБКОЗ УСБУ в Хмельницькій, були не мали процесуальної сили (т.1 а.с.7-84 т.2 а.с. 189;194;199).
		Захист ОСОБА_7 в судовому засіданні довів, що в ході досудового розслідування кримінального провадження ОСОБА_6 постійно підтримував з оперативним працівником УСБУ в Хмельницькій області ОСОБА_11 , що що підтверджується протоколом тимчасового доступу від 11.04.2017 року до інформації ПрАТ «Київстар» стосовно телефонних дзвінків в період з 24 травня по 16 листопада 2016 року з мобільного телефону ОСОБА_6 оперативному працівнику УСБУ в Хмельницькій області ОСОБА_11 (т.2 а.с.33-36;55-58). Також те, що лікарі Хмельницького ОЦМСЕ не є державними службовцями та не уповноважені на виконання функцій державами (т.2 а.с.284 ). Поряд з цим, захист наголосив, що в порушення вимог ч.12 ст. 290 КПК України їм не було відкрито матеріали кримінального провадження стосовно негласних розшукових слідчих дій, тому вони не можуть бути належним і допустим доказом по даній справі.
		Судом встановлено, що у кримінальному проваджені, проти ОСОБА_7 правоохоронні органи тісно контактували з  ОСОБА_6 , останній діяв за їх дорученням і інструкціями, що чітко вбачається з досліджених в судовому засіданні доказів наданих прокурором.
		Описана вище хронологія подій і обставин однозначно свідчить, що відбулось підбурення з метою викриття ОСОБА_7 . Таким чином, правоохоронні органи не просто «приєднались» до документування кримінально-караного діяння, а фактично за допомогою ОСОБА_6 інсценували дану подію щодо ОСОБА_7 
		Водночас, суд позбавлений можливості взяти до уваги процесуальні документи, отримані в результаті негласних розшукових слідчих дій та обґрунтовувати ними вину ОСОБА_7 з наступних правових підстав і усталених позицій Верховного Суду. 
		По-перше, в порушення вимог ст. 41, ч.6 ст.246 КПК України, в кримінальному провадженні відсутнє письмове дорученням слідчого чи прокурора для співробітників оперативних підрозділів щодо проведення цих негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки, як зазначалось вище діяти з власної ініціативи їм заборонено. 
		По-друге, не відкриття матеріалів сторонами в порядку ст.290 КПК України є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. Відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання, доручення), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів. При цьому, суд зауважує що чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який, згідно з ч. 12 ст.290 КПК, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.
		Отже, факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі. Частина 12 ст.290 КПК фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обов`язку щодо відкриття матеріалів. Вона полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах. Так, не відкриття сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їхню доказову базу, що, в свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення.
		Відкриття в умовах публічного і гласного судового розгляду окремих матеріалів кримінального провадження, які існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом, але не були відкриті стороні захисту, не означає їх автоматичну допустимість, оскільки за КПК критерієм допустимості доказів є не лише законність їх отримання, а і попереднє відкриття матеріалів іншій стороні до їх безпосереднього дослідження у суді. Так, на необхідності надання доступу стороні захисту до матеріалів, які стосуються негласних слідчих (розшукових) дій, як гарантії справедливого судового розгляду, йдеться у рішенні Європейського суду «Едвардс і Льюіс проти Сполученого Королівства» від 27 жовтня 2004 року, в якому зазначено, що, відповідно до вимоги справедливості, передбаченої статтею 6 Конвенції, прокуратура мала ознайомити захист з усіма доказами у справі як на користь, так і проти обвинуваченого, і те, що у вказаній справі цього не було зроблено, призвело до недоліків судового розгляду.
		Встановлено, що протягом тривалого часу, фактично до 19 січня 2018 року ( т.2 а.с. 176) прокурор не надавав стороні захисту важливі докази для перевірки правомірності проведених НСРД - ухвал слідчого судді апеляційного суду Хмельницької області, письмових доручень адресованих оперативному підрозділу згідно ст. 41, ч.6 ст. 246 КПК України на їх виконання, а тому в силу вимог ч.12 ст.290 КПК України, суд не має права допустити відомості зафіксовані в протоколах НСРД, як докази, зокрема: протоколи (т.1 а.с. 49-61; 68-92), (т.2 а.с. 20-27; 28-35; 41-46; 48-53;54-58;59-72;73-79; а.с. 85-88; с.98-106; а.с. 81-84); заяви ОСОБА_6 (т.2 а.с. 47; 80).
		Так, згідно практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, ЄСПЛ у рішенні від 1.11.2008 року у справі«Мірілашвілі проти Росії»зазначив, що в змагальному процесі повинні розглядатися не тільки докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх. У цьому рішенні Суд звернув увагу на необхідність перевірки та оцінки законності й обґрунтованості в тому числі й підстав для проведення НС(Р)Д, що дає можливість перевірити та оцінити докази, здобуті за результатами таких дій, з погляду їх допустимості та належності.
		Верховний Суд України у постанові від 12.10.2017 року звернув увагу на те, що не дослідження судом першої інстанції процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення НС(Р)Д, впливає на справедливість розгляду в цілому, оскільки відсутність дослідження цих матеріалів викликає сумніви щодо можливості здійснення судом належної оцінки законності проведення таких дій, а також достовірності та допустимості їх результатів як доказів.
		Подібний підхід відображений у постанові ВСУ від 16.03.2017 року №5-364кс16 та постанові другої судової палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду від 17.05.2018 року у справі №544/673/13-к. Ідеться про те, що не відкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як доказів. Надання стороною обвинувачення в суді матеріалів, до яких не було надано доступу стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду може порушувати право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей та часу для їх спростування.
		Виходячи звищевикладеного,суд приходитьдо висновку,що нерозсекречення тане долученнядо матеріалівкримінального провадженняпроцесуальних рішень,на підставіяких проводилисяНС(Р)Д,призводить донеможливості своєчасноговикористання результатівНС(Р)Дяк доказіву кримінальномупровадженні черезвідсутність належнихгарантій,спрямованих назабезпечення перевіркита оцінкизаконності йобґрунтованості підставдля проведенняНС(Р)Д,правомірності обмеженняправ ісвобод осіб,відносно якихвони проводилися,а такожрезультатів НС(Р)Дяк доказів,що відповідаютьвимогам допустимості,належності тадостовірності. 
		В матеріалах кримінального провадження наявні протоколи НС(Р)Д з відповідними додатками на які, як доказ посилається сторона обвинувачення й водночас відсутні процесуальні рішення, на підставі яких проводилися такі дії, суд не може допустити використання досліджених в судовому засіданні результатів НС(Р)Д, як доказів у провадженні. Суд не уповноважений витребувати з органів прокуратури чи апеляційних судів відповідні процесуальні рішення, на підставі яких проводилися НС(Р)Д, для перевірки та оцінки їх з точки зору обґрунтованості та законності, оскільки надання доказів відповідно до приписів КПК є прямим обов`язком сторін провадження. Одночасно, звертає увагу на те, що прокурор або слідчий за його дорученням відповідно до ч.2 ст.290 КПК зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі до будь-яких доказів, котрі самі собою або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого чи сприяти пом`якшенню покарання. Якщо сторона провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень ст.290 КПК, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 12.10.2017 року (справа №5-237кс(15)17), не дослідження процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, впливає на справедливість судового розгляду в цілому, оскільки відсутність дослідження цих матеріалів викликає сумніви щодо можливості здійснення судом належної оцінки законності проведення таких дій, а також достовірності та допустимості їх результатів як доказів. 
		Не дослідження зазначених матеріалів призводить до оперування судом доказами, допустимість яких є імовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та свідчить про порушення права особи на справедливий суд.
		Вирішуючи питання про допустимість доказів суд застосовує також практику ЄСПЛ, який у вирішенні питання про справедливий судовий розгляд, застосовує концепцію «плодів отруєного дерева», тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Тим не менше ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому, прикладом чого є рішення ЄСПЛ у справах «Хан проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України (N 2)».
		Ніяким чином також не доводять вини ОСОБА_7 тобто є неналежними наступні докази прокурора: 1) копія наказів № 43 від 26.05.2015 року, № 24 від 20.02.2014 року про призначення ОСОБА_7 головою ЛКК та витяги з наказу № 69-к від 07.12.2013 року та № 34-к від 09.06.2015 року про переведення ОСОБА_7 посаду лікаря-кардіолога (т.1 а.с. 180; 181; 182; 183-184), посадова інструкція лікаря-кардіолога (т.1 а.с. 185-188), посадова інструкція голови ЛКК (т.1 а.с. 189-192), ухвала слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 21.11.2016 року про відмову в задоволені клопотання в обранні запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою ОСОБА_7 (т.1 а.с. 193-194), ухвала апеляційного суду Хмельницької області від 02.12.2016 року про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу (т.1 а.с. 196-199), постанови від 15.11.2016 року та від 20.11.2016 року про визнання речовими доказами грошових коштів, вилучених у ОСОБА_7 під час огляду місця події та протокол огляду грошових коштів від 18.11.2016 року (т.1 а.с. 206; 209-212; 213-217), ухвала слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 17.11.2016 року про арешт грошових коштів, банківських карт, ювелірних виробів та медичних документів на ім`я ОСОБА_6 (т.1 а.с. 207-208), протоколом огляду від 24.11.2016 року банківських карт ОСОБА_7 , медичних документів на ім`я ОСОБА_6 , вилучених під час огляду місця події та постанова про визнання їх речовими доказами (т.1 а.с. 218; 219-220), постанова про визнання речовими доказами ювелірних виробів ОСОБА_7 (т.1 а.с. 218; 223), ухвала слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 16.11.2016 року про арешт рахунків на ім`я ОСОБА_7 та ухвала слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 24.02.2017 року про скасування арешту рахунків на ім`я ОСОБА_7 (т.2 а.с. 3-4;109), протокол огляду від 21.12.2016 року шматка паперу та постанова від 21.12.2016 року про визнання речовими доказами (т.2 а.с.13; 14), ухвала слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 20.12.2016 року про відмову в задоволені клопотання про відсторонення від посади ОСОБА_7 та ухвала апеляційного суду Хмельницької області від 28.12.2016 року про відмову в задоволенні апеляційної скарги прокурора на дану ухвалу слідчого судді (т.2 а.с. 15-16; 17-19), постанова від 30.12.2016 року про визнання речовими доказами змивів з рук ОСОБА_7 (т.2 а.с. 107), постанова про визнання речовими доказами від 15.03.2016 року 300 доларів США (т.2 а.с.112), протокол про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту у рамках кримінального провадження №42016241070000028 від 29.07.2016 року відповідно до якого лікарю-невропатологу ОСОБА_9 в період часу з 09.43 год. по 17.30 год. 29.07.2016 року ОСОБА_6 передано 1000 грн. за сприяння в отриманні групи інвалідності з подальшим правом отримання щомісячної матеріальної допомогти від держави у вигляді пенсії, а також протоколом огляду та помічення грошей від 29.07.2016 року (т.2 а.с. 247-248;244-259), заяви ОСОБА_6 від 10.10.2016 року, в одній з яких вказана сума 1600 грн., інша заява без суми про згоду на участь у проведені контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту у рамках кримінального провадження №42016241070000028 відносно ОСОБА_9 , протокол огляду та помічення грошей від 10.10.2016 року (т.2 а.с. 261; 262;263-267), заява ОСОБА_6 від 25.10.2016 року, без зазначення суми вимагання ,про згоду на участь у проведені контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту у рамках кримінального провадження №42016241070000028 відносно ОСОБА_7 , протокол огляду та помічення грошей від 25.10.2016 року, протокол огляду та повернення грошей від 25.10.2016 року (т.2 а.с.268; 269-271; 272-273), ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 21.07.2016 року, 19.09.2016 року про візуальне спостереження, аудіо-, відеоконтроль та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_9 відповідно (т.2 а.с. 21-22; 23-24;26-27;28-29) та доручення слідчого працівникам УСБУ в Хмельницькій області від 15.10.2016 року на проведення негласних слідчих дій - проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, проведення якого було доручено слідчому ОСОБА_14 (т.3 а.с.31).
		Інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_7 прокурором не надано.
		Представлені прокурором характеризуючи документи свідчать, що ОСОБА_7 , є пенсіонеркою, не судима, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, має постійне місце роботи, сім`ю, не судима, не являється державним службовцем, до кримінальної відповідальності не притягувалась (т.1 а.с. 171-172;173;174;175; 176-177;178; 179).
		Доводів захисту про невинуватість ОСОБА_7 та сплановану провокацію сторона обвинувачення не спростувала, вини не доказала, надала виключно неналежні та недопустимі докази.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України ). 
		Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен маєправо насправедливий іпублічний розглядйого справиупродовж розумногостроку незалежнимі безстороннімсудом,встановленим законом,який вирішитьспір щодойого правта обов`язківцивільного характеруабо встановитьобґрунтованість будь-якоговисунутого протинього кримінальногообвинувачення. 
		Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. 
		Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст.8 КПК України). 
		Частинами 2, 4ст. 17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, якщо їх неможливо усунути, тлумачаться на користь такої особи.
		Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно дост.ст. 8та9 Кримінального процесуального кодексу Україникримінальне провадження здійснюється з додержанням засад законності та верховенства права. Законність, як загальна засада кримінального провадження, полягає в забезпеченні єдиного порядку кримінального провадження в усіх кримінальних провадженнях, неухильному дотриманні процесуальної форми та передбаченої процедури, однаковості застосування закону і поширюється на всі стадії та інститути кримінального процесу, всіх його суб`єктів, усі дії і процесуальні рішення.
		Згідно ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Згідно ч.ч.1,2 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та в передбачених законодавством випадках на потерпілого. 
		Суд вважає, що пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення прокурором не доведено. Докази сторони обвинувачення містять припущення й сумніви, які суд тлумачить на користь ОСОБА_7 .
		Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази, суд прийшов до висновку, що надані стороною обвинувачення докази є сумнівними, непереконливими, неналежними і недопустимими, а інших беззаперечних доказів, які б без будь-якого сумніву доводили вину обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів, стороною обвинувачення не надано.
		В силу вимог ч.7 ст.284, ч.1 п.3 ст.373 КПК України, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок, оскільки прокурором не доведено, що в діянні ОСОБА_7 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
		Долю вилучених речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. 368, ч.1 ст. 369, ст. 370, п.3 ч.1 ст.373, ст.374 КПК України, суд, -
		 
		У х в а л и в :
		 
		ОСОБА_7  визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
		 
		Виправдати ОСОБА_7  на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК Україниза не доведеністю, що в її діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
		 
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 в ході судового розгляду не застосовувався.
		 
		Речові доказ по справі:
		-3050 доларів США, 37970 грн., які передані на зберігання до АТ «Укрексімбанк» (т.1 ас.213-217), після набрання вироком законної, повернути власнику; 
		-направлення на МСЕК, виписний епікриз, 2 виписки з медичної карти хворого, лист кардіограми, консультативний висновок, виписку з історії хвороби, копію паспорта ОСОБА_6 , бланк Акта огляду МСЕК на ім`я ОСОБА_6 , аркуш зі списком осіб, аркуш паперу із прізвищами, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної- зберігати при матеріалах кримінального провадження; 
		- платіжні банківські картки «Укргазбанк», три кратки ПриватБанку на ім`я ОСОБА_7 та ювелірні вироби, які зберігаються в кімнаті речових доказів Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області, після набрання вироком законної, повернути власнику; 
		- грошові кошти в сумі 300 доларів США, які передані на зберігання до АТ «Укрексімбанк», після набрання вироком законної, звернути дохід держави (т.2 а.с. 112, 114).
		- два шматки паперу із записами, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної- зберігати при матеріалах кримінального провадження (т.2 а.с. 14);
		- змиви з рук ОСОБА_7 рукавички, аркуш паперу формату А4, упакування від рукавичок, які зберігаються в камеру схову Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області (т.2 а.с. 107), набрання вироком законної-знищити. 
		Витрати на проведення судової експертизи по даному кримінальному провадженні у сумі 1320.60 грн. віднести на рахунок держави.
		Арешт майна накладений Ухвалою слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 17.11.2016 року а саме: - 3350 доларів США, 29550 грн., направлення на МСЕК, виписний епікриз, 2 виписки з медичної карти хворого, лист кардіограми, консультативний висновок, виписку з історії хвороби, копію паспорта  ОСОБА_6 , бланк Акта огляду МСЕК, аркуш зісписком осіб,аркуш паперуіз записамипрізвищ,платіжну банківськукартку VISA«Укргазбанк» № НОМЕР_4 на прізвище« ОСОБА_24 »,платіжну банківськукартку ПриватБанкуMastercardgold№ НОМЕР_5 ,браслет наруку ізметалу жовтогокольору,дві сережкиз металубілого кольору(т.1а.с.207), після набрання вироком законної - скасувати.
		 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження, а обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. 
		 
		Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду
		ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...