Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 41/601 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Лізингові зобов'язання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.03.2010. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 02.02.2010                                                                                           № 41/601
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Кондес Л.О.
		суддів:           
		при секретарі:           
		За участю представників:
		Від позивача: Шумлянський В.І. (дов. №009/1 від 14.01.2010);
		Від відповідача: Локшин А.В. (дов. №3380 від 17.07.2009);
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" 
		на рішення Господарського суду м.Києва від 23.10.2009 
		у справі № 41/601 ( .....) 
		за позовом                               Підприємство зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" 
		до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" 
		          
		          
		про                                                   розірвання договору оперативного лізингу № 080731-03/ОЛ-Ю-А від 31.07.2008 р. та зобов"язання вчинити дії
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.10.2009 у справі №41/601 задоволено позовні вимоги: розірвано укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” та Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом “Віртген – Сервіс” Договір оперативного лізингу (оренди) № 080731-03/ОЛ-Ю-А від 31.07.2008 року; зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” прийняти від Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом “Віртген Україна” предмет лізингу, зокрема автомобіль Ford Transit Van 300 SWB FWD 2.2. державний номерний знак АА 5962 НР, автомобіль Ford Transit Van 300 SWB FWD 2.2. державний номерний знак АА 5960НР, автомобіль Ford Transit Van 300 SWB FWD 2.2. державний номерний знак АА 5963 НР; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” на користь Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом “Віртген Україна” судові витрати.
		Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 23.10.2009 у справі №41/601 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування всіх обставин справи та порушення норм матеріального права.
		Скаржник наголошує, на тому, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували твердження позивача, викладені в позовній заяві, та крім того, дані твердження носять виключно декларативний характер.
		Також, відсутній зв’язок між обставинами, на які посилається позивач, та його господарською діяльністю.
		Крім того, відповідач вказує, що факт ризику погіршення умов господарювання є нормальним явищем. В свою чергу, ризик зміни курсу гривні до долару США прийняв на себе позивач, згідно з пунктом 3.4.1. Договору.
		Судом першої інстанції невірно було застосовано норми ст. 652 Цивільного кодексу України.
		Представник Підприємства із стопроцентним іноземним капіталом „Віртген Україна” у запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” проти її доводів заперечує та просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
		Ухвалою від 01.12.2009 розгляд апеляційної скарги було призначено на 19.01.2010. 
		В судовому засіданні 19.01.2010, в порядку приписів ст.. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 02.02.2010.
		Крім того, сторонами була подана заява, в порядку приписів ст.. 69 ГПК України про продовження строку розгляду апеляційної скарги у даній справі.
		Розпорядженням Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2010 №01-23/2/10 було змінено склад судової колегії на: головуючий суддя – Кондес Л.О., судді – Авдеєв П.В., Нєсвєтова Н.М. 
		Представники сторін в судове засідання 02.02.2010 з’явилися, представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, а представник позивача проти апеляційної скарги заперечив. 
		Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:
		          До Господарського суду м.Києва звернулось Підприємство із стопроцентним іноземним капіталом “Віртген Україна” з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” про розірвання договору оперативного лізингу № 080731-03/ОЛ-Ю-А від 31.07.2008 року та зобов’язання відповідача прийняти предмет лізингу.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що у зв’язку із світовою фінансовою кризою діяльність в будівельній галузі майже припинилась, що призвело до зменшення обсягу реалізації будівельної техніки та відсутності попиту на її обслуговування. Оскільки предмет лізингу придбавався саме для перевезення працівників позивача, які здійснювали обслуговування проданої техніки, з початку 2009 року предмет лізингу практично не використовується, що, на думку позивача, є істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні даного Договору.
		У відзиві на позов відповідач повністю заперечує проти позовних вимог, вважає їх недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
		Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:
		Між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”(лізингодавець) та Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом “Віртген - Сервіс”, правонаступником якого є Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом “Віртген Україна” (п. 1.2. Статуту) (лізингоодержувач) було укладено Договір оперативного лізингу (оренди) № 080731-03/ОЛ-Ю-А від 31.07.2008 (далі - Договір).
		Відповідно до п. 1.1 Договору лізингодавець надає в тимчасове платне володіння та користування на умовах оперативного лізингу (оренди) лізингоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці на момент укладення цього Договору, кількість і загальна вартість кожної частини майна на момент укладення Договору якого наведена в Специфікації (Додаток № 1 до Договору) - далі за текстом Договору – „майно” або „предмет лізингу”, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
		Предметом лізингу, відповідно до Специфікації (Додаток №1 до Договору) є 3 (три) автомобілі Ford, моделі Transit Van 300 SWB FWD 2.2.
		Сторони передбачили, що строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 (тридцять сім) місяців з моменту підписання сторонами Актів приймання-передачі майна згідно п. 4.3. даного Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим Договором (п.2.1 Договору).
		Приймання - передача лізингодавцем лізингоодержувачу майна здійснюється у відповідності до положень розділу - 4 Договору та оформляється шляхом складання Акта приймання - передачі майна, що підтверджує якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам Договору. Акти приймання - передачі і підписуються повноважними представниками сторін та скріплюються печатками. 
		Пунктом 16.1 Договору сторони передбачили, що даний Договір може бути розірваний за згодою сторін.
		Відповідач, виконуючи умови Договору, передав, а позивач, в свою чергу, прийняв предмет лізингу, що підтверджується Актами приймання-передачі від 03.09.2008.
		Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Статуту позивача, Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом “Віртген Україна” створеного згідно з Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України і діє згідно з чинним законодавством України та є правонаступником Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом “Віртген - Сервіс”.
		Як вбачається з довідки серії АА № 203858 з ЄДРПОУ, основними видами діяльності позивача є оптова торгівля машинами та устаткуванням, оптова торгівля, ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва, оптова торгівля автомобілями і т. д.
		Предмет лізингу був взятий в оперативний лізинг для використання його виключно в перевезенні (продажу) запасних частин та персоналу сервісної служби (наданні послуг по сервісному обслуговуванню та ремонту проданої техніки).
		З моменту отримання предмету лізингу позивач добросовісно виконував договірні зобов’язання, зокрема, належним чином оплачував лізингові платежі в повному обсязі, до липня 2009р., що підтверджується наявними у справі доказами та не спростовано відповідачем.
		В подальшому, з початку 2009 року істотно змінились умови, якими позивач керувався під час укладення Договору, зокрема, у зв’язку з падінням ринку будівельної галузі, що, крім того, зазначено у Законі України № 800-IV “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” від 25.12.2008 року та висновку Київської ТПП від 24.09.2009 року №1703-4/939, велика кількість споживачів позивача відмовилась від придбання дорожньо - будівельної техніки, запасних частин та від сервісного обслуговування даної техніки, що призвело до значного зменшення обсягу реалізації дорожньо-будівельної техніки, запчастин та послуг по їх обслуговуванню, на доказ чого надано довідку про фінансовий стан позивача та декларації на прибуток підприємства за 2008-2009 рр., які містяться в справі.
		Крім того, позивачем було надано до Київського апеляційного господарського суду копію Договору зберігання транспортних засобів від 31.07.2009, який укладено між Підприємством із стопроцентним іноземним капіталом „Віртген Україна” та КАТП-273901 „Комунальної корпорації „Київавтодор”, та копію Акту прийому – передачі транспортних засобів на зберігання від 04.08.2009, які підтверджують факт зберігання, за адресою вул.. Охтирська, 8, та не використання позивачем з серпня місяця 2009р. предмету лізингу. 
		В результаті значного зменшення обсягів реалізації товарів та послуг за цей період майже на 30% зменшилась чисельність штату працівників позивача, що вбачається з штатного розкладу позивача за 2008 –2009 рр.
		Отже, вплив світової економічної кризи на економіку України та глобальних негативних змін в будівельній галузі, спричинили істотну зміну обставин, за наявності яких стає неможливим та збитковим використання предмету лізингу для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності позивача.
		Керуючись п. 6.1 Договору, позивач звернувся до відповідача з листами №24.07.2009 та №250 від 31.08.2009 про розірвання Договору та повернення предмету лізингу, однак відповіді на зазначені листи відповідач не надав.
		Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов’язки.
		Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
		Приписами ст. 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. 
		Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
		Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. 
		Позивач на момент укладення спірного Договору оперативного лізингу, не міг знати та передбачити, що з незалежних від нього причин припиниться діяльність, для якої було орендовано предмет лізингу, разом з тим, сторони виходили з того, що вищезазначені зміни обставин не настануть, оскільки зміна обставин зумовлена причинами, які позивач не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагались. Крім того, подальша сплата лізингових платежів порушує співвідношення майнового інтересу позивача, на який він розраховував при укладенні Договору та призводить до збитків. При цьому із суті Договору не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач. 
		Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині розірвання Договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Частиною 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. 
		В свою чергу, в п. 2.2. Договору зазначено, що у випадку дострокового розірвання цього Договору та прийняття лізингодавцем рішення про вилучення майна або в разі закінчення строку лізингу (оренди), лізингоодержувач зобов’язаний повернути майно лізингодавцю, а лізингодавець зобов’язаний прийняти майно у лізингоодержувача.
		У випадку дострокового припинення Договору та /або закінчення строку лізингу (оренди), лізингоодержувач зобов’язаний повернути лізингодавцеві майно в тому стані, в якому він його одержав, з врахуванням нормального зносу, який виник в період дії Договору (п. 4.3 Договору).
		Відповідно до ч. 3 ст. 652 ЦК України у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв’язку з виконанням цього договору.
		Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача прийняти предмет лізингу є обґрунтовані і підлягають задоволенню.
		Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. 
		Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги мають формальний характер, оскільки позивач при подачі позовної заяви керувався ст. 652 ЦК України як підставу для звернення з позовом до суду, обґрунтував свої вимоги тим, що обставини, які настали змінилися настільки, що, якби позивач міг це передбачити, він не уклав би договір або уклав би його на інших умовах.
		На підтвердження позовних вимог позивачем були надані довідка про його фінансове становище та обсяги реалізації товарів та послуг в 2009 році в порівнянні з 2008 роком, довідка відділу кадрів про зміну чисельності штату працівників позивача в 2009 році у вигляді штатного розкладу, довідка відділу сервісу про обсяги використання предмету лізингу в 2009 році в порівнянні з 2008 роком.
		Крім того, судова колегія зазначає, що між сторонами у справі укладено договір оперативного лізингу, а не фінансового лізингу. У даному випадку при розірванні відповідного договору був би порушений баланс інтересів сторін, оскільки об’єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, не перейшов би у власність лізингоодержувача та не був викуплений ним за залишковою вартістю, як це передбачено будь-яким договором саме фінансового лізингу.
		Оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передачу орендареві майна, що підпадає під визначення основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем на інших умовах, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою) - згідно із законом України про оподаткування прибутку підприємства. Термін договору по оперативному лізингу істотно менше терміну корисного використання об’єкту лізингу. В результаті укладення договору по оперативного лізингу лізінгоодержувач по своєму замовленню отримує в платне користування від лізінгодавця об’єкт лізингу на термін, менший терміну, за який амортизується 90 відсотків вартості об’єкту лізингу, визначеній в день укладення договору. Після закінчення договору об’єкт лізингу або повертається лізінгодавцю і може бути переданий в лізинг повторно, або викупається лізінгоодержувачем за (матеріальною) залишковою вартістю.
		Оперативний лізинг відрізняється від фінансового лізингу тим, що по економічному вмісту оперативний лізинг - це передача орендареві майна (довгострокова оренда майна) без відображення об’єкту лізингу на балансі лізінгоодержувача. Тобто, економічна суть оперативного лізингу полягає саме в оренді, а не у продажу майна.
		Найчастіше взаємини між суб’єктами фінансового лізингу у лізинговій угоді відбуваються за певною схемою Потенційний (майбутній) лизингоодержувач, зацікавлений в одержанні конкретних видів майна (будівлі, устаткування, засобів транспорту, сільськогосподарської або іншої техніки), самостійно, на підставі наявної інформації, досвіду, рекомендацій підбирає зацікавленого у продажі виробника (продавця) потрібного йому майна. Через недостатність власних обігових коштів і обмежений доступ до кредитних ресурсів (для придбання майна у власність) лізингоодержувач звертається до потенційного (у майбутньому) лізингодавця, який має необхідні кошти або доступ до кредитних ліній, із проханням взяти участь у лізинговій угоді.
		Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено двосторонній Договір, зі змісту якого не вбачається зацікавленості позивача у справі в одержанні конкретного майна, яке є предметом Договору, саме у власність. Позивач у справі, станом на день звернення з позовом до суду першої інстанції не був спроможний оплачувати лізингові платежі та утримувати у платному користуванні предмет Договору, про що відповідача було повідомлено листами № 212 від 24.07.2009 та №250 від 31.08.2009 про розірвання Договору та повернення предмету лізингу, проте відповідач предмет Договору не прийняв, мотивованої відповіді на вказані листи не надав.
		В свою чергу, у позивача повністю відпала необхідність орендувати предмет лізингу за укладеним із відповідачем Договором.
		Стосовно посилань скаржника на невірне застосування норм ст.. 652 ЦК України, то вони не відповідають дійсності, оскільки існування одночасно умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору, вимагає з’ясування змісту кожної окремо взятої умови.
		В момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане - є першою умовою. В свою чергу, позивач не знав і не міг знати, що після укладення Договору станеться стрімке падіння загально-будівельного та загально-промислового виробництва в цілому по Україні та різке погіршення, внаслідок цього, фінансового стану і стану його виробництва, зокрема; настануть обставини, які обумовлять необхідність скорочення штату і практично припиниться діяльність для якої було орендовано предмет лізингу: в декілька разів зменшився прибуток, залежний від суттєвого зменшення обсягів реалізації товарів в 2009 році порівняно з 2008 роком; станеться стрімке та непередбачуване знецінення національної валюти по відношенню до долару США та ЄВРО.
		Зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Національна валюта України різко знижувала свій курс по відношенню до основних валют у період дії Договору. Світова фінансова криза, яка наприкінці 2008 року охопила також і Україну призвела до стрімкої девальвації валюти. Впродовж періоду з 31.07.2008р. до 27.12.2008р. зміна офіційного курсу гривні по відношенню до долара США становила майже 61 %.
		Виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки коли виконання взагалі більш не має ніякої цінності для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага у силу істотного підвищення вартості виконуваного або у силу зменшення отримуваного стороною за договором. Суттєва зміна цінності або повна трата цінності отримуваного стороною за договором може відбутися в результаті серйозних змін у ринковій ситуації (наприклад, наслідки стрімких та непередбачуваних інфляційних процесів щодо договірної ціни) або марності цілі, для якої вимагалося виконання (наприклад заборона проведення робіт на ділянці землі, яка була набута для будівельних цілей). Безумовно зменшення цінності виконання повинно мати об'єктивні ознаки його виміру, у протилежному випадку проста зміна ставлення чи думки сторони, яка отримує виконання буде мати об'єктивне значення. Утім зміна думки про цінність отримуваного за договором не може і не повинна призводити до констатації зменшення цінності виконуваного. Що стосується марності цілі виконання, то вона може бути прийнята до уваги, тільки тоді коли конкретна ціль договору була відома або мала бути відомою обом сторонам.
		Фактично, підприємницька діяльність, хоча і пов’язана із ризиком, має на меті отримання прибутку. Основним видом діяльності є продаж імпортної дорожньо-будівельної техніки, імпортованих запасних частин та їх сервісне обслуговування (ремонт). Продовжуючи виконання Договору, в частині сплати лізингових платежів, і не використовуючи предмет Договору, позивач здійснює збиткову підприємницьку діяльність.
		Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Відповідно до умов Договору позивач не приймав на себе ризик девальвації та знецінення національної валюти.
		Зважаючи на зазначене, судова колегія вбачає усю сукупність умов для розірвання укладеного сторонами Договору на підставі ст..652 ЦК України.
		У питанні тлумачення національного законодавства при застосуванні його положень до спірних правовідносин можуть бути застосовними Принципи УНІДРУА (Принципы международных коммерческих договоров).
		Статтею 6.2.2 Принципів УНІДРУА надано визначення „ускладнень”, які є тими виключеннями, які є достатніми для зміни та розірвання договору за згодою сторін, а саме: „укладенням вважаються випадок, коли відбуваються події, суттєвим чином змінюючи рівновагу договірних обов’язків в силу збільшення для сторони вартості виконання, або зменшення цінності отримуваного стороною виконання”. Назване визначення „ускладнень” практично може бути використано для тлумачення абз. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК.
		Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2009 у справі №41/601 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
		          Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		 ПОСТАНОВИВ:
		 
		Головуючий суддя                                                                       
		 Судді

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...