Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 53/556 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Інший майновий спір.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.03.2010. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 01.03.2010                                                                                           № 53/556
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Коротун О.М.
		суддів:           
		при секретарі:           
		За участю представників:
		від позивача - Татарченко В.Г. – представник за дов. б/н від 19.11.2009;
		від відповідача - не з’явився
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "БК "Укрбудмонтаж" 
		на рішення Господарського суду м.Києва від 26.10.2009 
		у справі № 53/556 ( .....) 
		за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Укренергобудмеханізація" 
		до                                                   ТОВ "БК "Укрбудмонтаж" 
		третя особа позивача           
		третя особа відповідача           
		про                                                   стягнення 46047,73 грн.
		Суть рішення і апеляційної скарги:
		 Відкрите акціонерне товариство “Укренергобудмеханізація” (далі – позивач) у вересні 2009 звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Укрбудмонтаж” (далі – відповідач) про стягнення з відповідача 46047,73 грн., а саме: 34965,60 грн. – основного боргу, 3897,88 грн. – пені, 1048,97 грн. - 3% річних, 5445,70 грн. – інфляційних втрат. Також позивач просив покласти на відповідача судові витрати.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 у справі №53/556 позов Відкритого акціонерного товариства “Укренергобудмеханізація” задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Укрбудмонтаж” на користь Відкритого акціонерного товариства “Укренергобудмеханізація” основний борг в сумі 34965,60 грн., пеню в сумі 3897,88 грн., 3% річних в сумі 1048,97 грн., інфляційні витрати 5445,70 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 454,24 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Укрбудмонтаж” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення пені в розмірі 3897 грн. 88 коп., 3 % річних в сумі 1048 грн.97 коп. та інфляційних втрат в сумі 5445 грн.70 коп. і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення вказаних штрафних санкцій відмовити.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.02.2010.
		Розгляд апеляційної скарги відкладався до 01.03.2010 на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України. Ухвала була надіслана відповідачу, про що свідчить відмітка суду від 12.02.2010 на зворотній стороні ухвали.
		В судове засідання 01.03.2010 з’явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, клопотань, заяв від відповідача про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
		Враховуючи, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнавалася обов’язковою, а також з врахуванням строку розгляду апеляційної скарги (відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу), Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
		Представник позивача у судовому засіданні 01.03.2010 просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2009 у справі №52/378 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
		 
			 Представник позивача в судовому засіданні 01.03.2010 просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2009 у справі №53/556 залишити без змін.
			Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд,- 
			ВСТАНОВИВ:
			Як правильно з’ясовано судом першої інстанції, 08.05.2008р. між сторонами у справі було укладено договір № 38 на послуги механізмів та автотранспорту (далі – договір).
			Відповідно до п. 1.1 договору підрядник (позивач) зобов’язався надавати послуги екскаватором “Аtlas-1404”, бульдозером Т-130, краном ДЕК-251 та автомобілем-самоскидом КАМАЗ-55111 на об’єкті замовника (відповідача) при будівництві житлових будинків на масиві “Берізки”, який знаходиться за адресою: м. Вишгород, вул. Шолуденка.
			У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).
			Згідно з п. 1.2. договору відповідач зобов’язався оплатити надані позивачем послуги за ціною за 1 машино-годину роботи при вартості дизельного палива 5,90 грн./л: екскаватора “Аtlas-1404” - 220 грн. (в т.ч. ПДВ 20%), включаючи вартість дизельного палива; бульдозера Т-130 - 230 грн. (в т.ч. ПДВ 20%), включаючи вартість дизельного палива; крана ДЕК-251 - 130 грн. (в т.ч. ПДВ 20%), але без урахування вартості електричної енергії; автомобіля-самоскида КАМАЗ -55111 - 140 грн. (в т.ч. ПДВ 20%) з пробігом за зміну не більше 120 км. 
			Додатковою угодою № 1 від 01.06.2008 до договору, підписаної сторонами, у зв’язку з подорожчанням дизельного палива та мастильних матеріалів, з 01.06.2008 сторони змінили п. 1.2. договору виклавши його в наступній редакції: замовник зобов’язується оплатити надані позивачем послуги за ціною за 1 машино-годину роботи при вартості дизельного палива 6,40 грн./л: екскаватора “Аtlas-1404” - 235 грн. (в т.ч. ПДВ 20%), включаючи вартість дизельного палива; бульдозера Т-130 - 240 грн. (в т.ч. ПДВ 20%), включаючи вартість дизельного палива; крана ДЕК-251 - 135 грн. (в т.ч. ПДВ 20%), але без урахування вартості електроенергії; автомобіля-самоскида КАМАЗ -55111 150 грн. (в т.ч. ПДВ 20%) з пробігом за зміну не більше 120 км. 
			Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
			 
				 Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
				Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем відповідно до умов договору було здійснено будівельно-монтажні роботи на суму 34965,60 грн., а саме: робота крана ДЕК-251 на суму 29138,00 грн. + 5827,60 грн. ПДВ. Виконання позивачем робіт на дану суму підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 (а.с. 14), підписаного сторонами, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2008 (а.с. 15), підписаної сторонами та актом звірки взаєморозрахунків станом на 29.05.2009 (а.с. 18), підписаного сторонами. Факт надання позивачем послуг на суму 34965,60 грн. відповідачем не заперечується та в апеляційній скарзі рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується.
				Згідно із п. 3.1 договору замовник підписує акти виконаних робіт і довідки про оплату виконаних робіт (ф-КБ2, КБ-3) до 28-30 числа звітного місяця. 
				Замовник у відповідності з п. 1.2. договору сплачує вартість виконаних підрядником робіт (ф-КБ-2, КБ-3) не пізніше 15 числа, наступного за звітним місяцем або протягом 10 днів після закінчення робіт на об’єкті (п. 3.2 договору).
				Відповідно до п. 3.3 договору до початку робіт замовник перераховує аванс в розмірі 15000,00 грн.
				Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
				Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
				Доказів виконання відповідачем п. 3.3 договору, що перерахування авансу в сумі 15000,00 грн. та доказів оплати відповідачем позивачу виконаних останнім робіт на суму 34965,60 грн. ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.
				Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
				 Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
				До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
				Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
				Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.
				Згідно частини 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
				Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
				Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати виконаних робіт (п. 3.2 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за виконані позивачем роботи не розрахувався. Тому рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 34965,60 грн. є правомірним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи та підтверджено матеріалами справи.
				Крім того, судом першої інстанції стягнуто з відповідача 3897,88 грн. – пені, 1048,97 грн. – 3% річних та 5445,70 грн. – інфляційних втрат.
				Судом апеляційної інстанції не приймаються доводи апелянта про безпідставність стягнення зазначених сум, з огляду на наступне.
				Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
				Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
				Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем порушено грошові зобов’язання, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
				 Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. 
				Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
				Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
				Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
				Відповідно до п. 4.2. договору у випадку несвоєчасної оплати, замовник зобов’язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу. 
				Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
				Крім того, для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).
				Київським апеляційним господарським судом здійснено перерахунок суми пені, з урахуванням заявленого позивачем періоду та положень ч. 6 ст. 232 ГК України, та встановлено, що стягненню з відповідача за період з 15.09.2008 по 15.03.2009 підлягає пеня в сумі 4174,55 грн.
				Відповідно до п. 2 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
				Як вже зазначалося, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в сумі 3897,88 грн.
				Матеріали справи не містять клопотань позивача про стягнення з відповідача пені в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем.
				Згідно із частин 2, 3 та 4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
				Як вбачається з матеріалів справи, сторонами до винесення судом першої інстанції рішення не подавалися заяви про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені. Тому доводи апелянта, що суд першої інстанції повинен був відмовити позивачу у стягненні пені, у зв’язку зі спливом строку позовної давності, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, як безпідставні.
				З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в сумі 3897,88 грн. за період з 15.09.2008 по 15.03.2009.
				Згідно статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.
				Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
				Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
				За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 5445,70 грн. та 3 % річних в розмірі 1048,97 грн. за період з 15.09.2008 по 15.03.2009 підлягають задоволенню у зв’язку з невиконанням відповідачем виконання взятих на себе зобов’язань щодо оплати за виконану позивачем роботу за договором у вищезазначений період на підставі статті 625 ЦК України.
				Тому рішення суду першої інстанції в цій частині також слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
				За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд відхиляє наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача, в розумінні статті 34 ГПК України, як необґрунтовані.
				З огляду на встановлене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України, покладаються на апелянта.
				Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд – 
				 ПОСТАНОВИВ:
				Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Укрбудмонтаж” залишити без задоволення.
				Рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2009 у справі №53/556 залишити без змін.
				Матеріали справи №53/556 повернути до господарського суду міста Києва.
				 Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.
				Головуючий суддя                                                                       
				 Судді                                                                                          
				 
					 05.03.10 (відправлено)

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...