Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/4206/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; охорони здоров’я, з них.
Надіслано для оприлюднення: 01.07.2019. Зареєстровано: 01.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		27 червня 2019 року                           м.Київ                                справа № 810/4206/18
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» та Державної установи «Бучанська виправна колонія №85» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» (далі - відповідач 1, ЦОЗ ДКВС України) та Державної установи «Бучанська виправна колонія №85» (далі - відповідач 2,          ДУ «Бучанська виправна колонія №85»),  в якому позивач просить суд:
		- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Бучанська виправна колонія №85» та Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби» щодо ненадання засудженому ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медичної допомоги у відповідності до протоколу, затвердженого п.п.1.27 п.1 Наказу МОЗ України від 06.12.2004 №604 «Про затвердження клінічних протоколів за спеціальністю «Урологія»;
		- зобов`язати Державну установу «Бучанська виправна колонія №85» та Державну установу «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби» надати ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медичну допомогу у відповідності до Наказу МЮ та МОЗ України від 15.08.2014 та Наказу МОЗ України 06.12.2004 №604 «Про затвердження клінічних протоколів за спеціальністю «Урологія».
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.12.2015 йому проведено ультразвукове дослідження. Згідно протоколу обстеження від 30.01.2016 ОСОБА_1 встановлено діагноз «МКб, конкременти н/3 правого сечоводу, конкременти обох нирок, Гідронефроз правої нирки». 
		У період з 08.02.2016 по 20.02.2016 позивач знаходився на лікуванні у Комунальному закладі «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради. Згідно виписного епікризу із історії хвороби № У -1776 ОСОБА_1 встановлено основний діагноз: сечокам`яна хвороба, каміння обох нирок та нижньої третини сечоводу. 13.02.2016 позивачу проведено стентування правої нирки. Крім того, рекомендовано консультація уролога для вирішення питання про проведення контактної уретеролітотріпсії каміння правого сечовода.
		Позивач пояснює, що він готувався до проведення рекомендованого оперативного втручання. Водночас 16.03.2017 був затриманий у рамках кримінального провадження, за яке був засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 червня 2018 року у справі №212/2573/17 строком на 5 років 6 місяців відбування покарання. 
		Під час знаходження позивача у місці відбування покарання його стан погіршився, тому він був відправлений на лікування до багатопрофільної лікарні Державної установи «Бучанська виправна колонія №85», куди прибув 22.06.2018.
		Позивач наголошує, що незважаючи на його численні звернення до відповідачів, останні не забезпечили його належним обстеженням та лікуванням.
		Державна установа «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» позов не визнала та подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила про необґрунтованість позовних вимог.
		Пояснює, що за час перебування позивача в місцях позбавлення волі він неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в лікарняних закладах ДКВС України. 
		Так, у період з 07.09.2017 по 03.10.2017 - у терапевтичному відділенні МОБЛ при          ДУ «Софіївська ВК №45». 
		У період з 22.06.2018 по 14.09.2018 - у відділенні МОБЛ при Бучанській ВК №85.
		23 листопада 2018 року   - оглядався завідувачем відділення 2 міської лікарні м. Кривий Ріг. 
		У період 17.12.2018 по 22.12.2018 - у відділенні   КЗ   «Криворізька міська лікарня №2».
		18 грудня 2018   року позивачу проведена операція. 
		У період з ?22.12.2018 по ?18.01.2019? - у ?хірургічному ?відділенні? Софіївської багатопрофільної лікарні №45 ЦОЗ ДКВС України. 
		У період з 04.03.2019 ?по ?22.03.2019? - у ?хірургічному? відділенні? Софіївської багатопрофільної лікарні №45 ЦОЗ ДКВС України.
		Державна установа «Бучанська виправна колонія №85» позов не визнала та подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивач, відбуваючи покарання, знаходився в ДУ «Бучанська виправна колонія №85» лише 3 місяця, а саме у період з 22.06.2018 по 14.09.2018.
		Вказує, що за цей час позивач пройшов медичне обстеження у  Багатопрофільній медичній лікарні установи, яке було можливо здійснити силами і на обладнанні лікарні, та за відсутністю в штаті лікаря - уролога, якого доводилось запрошувати для консультацій з інших медичних закладів регіону. Було встановлено, що ОСОБА_1 потребує хірургічного втручання, але по вказаним вище причинам вирішення питання щодо проведення операції було ускладнено за незалежними від установи обставинами. 
		Відповідач 2 наголошує, що за весь цей час, що позивач знаходився в установі, йому надавалась невідкладна медична допомога.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 адміністративну справу №810/4206/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби» та Державної установи «Бучанська виправна колонія №85» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області.
		Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 06.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №810/4206/18, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
		Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27.11.2018 в адміністративній справі №810/4206/18 відкладено розгляд підготовчого судового засідання на 09.01.2019.
		У той же час, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 задоволено частково, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 скасовано, а справу направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
		Також, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06.11.2018 задоволено, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06.11.2018 - скасовано та направлено справу на розгляд до Київського окружного адміністративного суду за встановленою законом підсудністю.
		12.03.2019 матеріали адміністративної справи №810/4206/18 надійшли на адресу суду та за результатами автоматизованого розподілу були передані для розгляду раніше визначеному складу суду судді Кушновій А.О.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №810/4206/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
		З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		 
		в с т а н о в и в: 
		Згідно з протоколом обстеження Комунального закладу «Міська поліклініка №5» від 30.01.2016 ОСОБА_1 встановлено діагноз «МКб, конкременти н/3 правого сечоводу, конкременти обох нирок, Гідронефроз правої нирки» (том 1, а.с. 13).
		Згідно з виписного епікризу із історії хвороби №У-1776, позивач у період з 08.02.2016 по 20.02.2016 знаходився на лікуванні у Комунальному закладі «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради. Основний діагноз: сечокам`яна хвороба, каміння обох нирок та нижньої третини сечоводу. 
		13 лютого 2016 року позивачу проведено стентування правої нирки. Крім того, рекомендовано консультація уролога для вирішення питання про проведення контактної уретеролітотріпсії каміння правого сечовода (том 1, а.с. 14).
		Відповідно до вироку Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу   від 06 червня 2017 року у справі №212/2573/17 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3   ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки. 
		У відповідності до ч. 4   ст.71 КК України, за сукупністю злочинів, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2017 року      за ч. 2   ст. 309 КК України   у виді позбавлення волі строком на 5 років 5 місяців, та остаточно призначено обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років та шість місяців, із відбуттям покарання в установах пенітенціарної системи України.
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу   від 20 червня 2017 року у справі №212/2573/17 виправлено описку у вироку Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 червня 2017 року по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3   ст. 185 КК України.
		Викладено другий абзац резолютивної частини вироку у наступній редакції:                   «У відповідності до ч. 4   ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2017 року      за ч. 2   ст. 309 КК України   у виді позбавлення волі строком на 5 років 5 місяців, та остаточно призначити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років та шість місяців, із відбуттям покарання в установах пенітенціарної системи України».
		Судом встановлено, що позивач відбував покарання у виді позбавлення волі у Державній установі відбування покарання «Софіївська виправна колонія (№45).
		Згідно листа ДУ «Бучанська виправна колонія №85» від 03.09.2018 №14/3787  позивач 22.06.2018 прибув на лікування до Бучанської багатопрофільної лікарні №85 філії Державної установи «Центр хорони здоров`я» ДКВС України в м.Києві та Київської області (том 1, а.с. 141).
		11 липня 2018 року та 18 липня 2018 року представник позивача звернувся до               ДУ «Бучанська виправна колонія №85» та Державної установи «Центр хорони здоров`я» ДКВС України в м.Києві та Київської області  ідповідно із заявами, в яких просив надати ОСОБА_1 медичну допомогу, у відповідності до клінічних протоколів надання медичної допомоги, затверджених Наказом МОЗ України від 06.12.2004 №604 «Про затвердження клінічних протоколів за спеціальністю «Урологія». У разі неможливості надання цієї медичної допомоги в умовах установи, просив забезпечити її проведення на базі закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку, де таке обстеження може бути проведено (том 1, а.с. 23, 32). 
		Також 19 липня 2018 року представник позивача звернувся до лікаря про надання на підставі доданих медичних документів консультативного висновку щодо стану здоров`я позивача, рекомендованих йому обстежень, досліджень та наступної тактики його лікування (том 1, а.с. 34). 
		У відповідь на цю заяву було складено консультативний висновок лікаря уролога від 20.07.2018 з рекомендаціями щодо необхідного обстеження та лікування ОСОБА_1 , а саме: 1)   госпіталізація до урологічного відділення (переведення); 2)   УЗД сечостатевої системи, 3)   оглядова та екскреторна урографія (при нормальному рівні креатиніну); 4)   вилучити   стент   правого сечоводу; 5)   операція - контактна лазерна літотропсія каменю правого сечоводу після комплексного обстеження (том 1, а.с. 35- 36).
		20 липня 2018 року представник позивача повторно звернувся до ДУ «Бучанська виправна колонія №85» із заявою, в якій просив надати ОСОБА_1 медичну допомогу, рекомендовану лікарем-урологом у висновку від 20.07.2018, а у випадку неможливості надання такої медичної допомоги в умовах установи у найкоротший термін направити на обстеження до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку (а.с. 37).
		Звертаючись із позовом до суду, позивач оскаржує бездіяльність відповідачів щодо ненадання йому медичної допомоги у відповідності до протоколу, затвердженого пп.1.27 п.1 Наказу МОЗ України від 06.12.2004 №604 «Про затвердження клінічних протоколів за спеціальністю «Урологія».
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
		Згідно з частиною третьою   статті 63 Конституції України   засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.
		Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань встановлені   Кримінально-виконавчим кодексом України від 11 липня 2003 року №1129-IV (далі - КВК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до   статті 1 КВК України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
		Згідно зі   статтею 3 КВК України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.
		Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.
		Відповідно до   частини першої статті 7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. 
		Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими   Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (ч. 2 ст. 7 КВК України).
		Згідно з   абзацом 6 частини першої статті 8 КВК України засуджені мають право   на охорону здоров`я в обсязі, встановленому   Основами законодавства України про охорону здоров`я, за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров`я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від зазначених захворювань.
		Частинами першою та другою статті 116 КВК України   визначено, що у місцях позбавлення волі організовуються необхідні лікувально-профілактичні заклади, а для лікування засуджених, які хворіють на активну форму туберкульозу, - заклади на правах лікувальних. Для спостереження та лікування хворих на інфекційні захворювання в медичних частинах колоній створюються інфекційні ізолятори.
		Лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в місцях позбавлення волі організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Адміністрація колоній зобов`язана виконувати необхідні медичні вимоги, що забезпечують охорону здоров`я засуджених. Засуджені до позбавлення волі зобов`язані виконувати правила особистої і загальної гігієни, вимоги санітарії.
		Згідно зі статтею 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»      від 19.11.1992 №2801-XII (далі - Закон №2801-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; б) безпечне для життя і здоров`я навколишнє природне середовище; в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає; г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку; д) кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в сфері охорони здоров`я; ж) участь в управлінні охороною здоров`я та проведенні громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством; з) можливість об`єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров`я; и) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов`язаних із станом здоров`я; і) відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди; ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я; й) можливість проведення незалежної медичної експертизи відповідного типу у разі незгоди громадянина з висновком державної медичної експертизи, застосування до нього запобіжного заходу як до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, примусових заходів медичного характеру, примусового лікування, примусової госпіталізації та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров`я порушуються права громадянина України на охорону здоров`я;  к) право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім`ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду; л) інформування про доступні медичні послуги із застосуванням телемедицини.
		Законами України можуть бути визначені й інші права громадян у сфері охорони здоров`я.
		Відповідно до приписів статті 14-1 Закону №2801-XII систему стандартів у сфері охорони здоров`я складають державні соціальні нормативи та галузеві стандарти.
		Галузевими стандартами у сфері охорони здоров`я є клінічний протокол - уніфікований документ, який визначає вимоги до діагностичних, лікувальних, профілактичних та реабілітаційних методів надання медичної допомоги та їх послідовність.
		Додержання стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення є обов`язковим для всіх закладів охорони здоров`я, а також для фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність з медичної практики.
		Спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 №1348/5/572, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767, затверджено Порядок організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі (далі - Порядок).
		Цей Порядок визначає основні засади організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі та взаємодію закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - заклади охорони здоров`я ДКВС) із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги засудженим.
		Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку медична частина установи виконання покарань -  заклад охорони здоров`я ДКВС, який здійснює діяльність у сфері охорони здоров`я, контроль за станом здоров`я засуджених шляхом проведення медичних оглядів, обстежень, здійснення диспансерного нагляду, надання первинної медичної допомоги, екстреної медичної допомоги, амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги відповідно до Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я".
		Згідно з пунктом 17 розділу І Порядку у разі потреби в додаткових обстеженнях, які не можуть бути здійснені в закладах охорони здоров`я ДКВС (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), їх проведення здійснюється на базі закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку, де таке обстеження може бути проведено.
		Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення засудженого до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку, медичний працівник закладу охорони здоров`я ДКВС готує медичну довідку про стан здоров`я такого засудженого, в якій визначає строк, протягом якого керівництво УВП має направити засудженого для проведення такого обстеження, та запит до керівництва УВП (п. 18 розд. І Порядку).
		Пунктом 4 розділу І Порядку передбачено, що медична допомога засудженим у закладах охорони здоров`я ДКВС надається відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров`я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.
		Відповідно до підпункту 1.27 пункту 1 Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 06.12.2004 №604 «Про затвердження клінічних протоколів за спеціальністю «Урологія»»    з метою поліпшення якості надання медичної допомоги населенню затверджено протокол надання медичної допомоги хворим на сечокам`яну хворобу. Камені нирки з каменем в сечоводі.
		Отже, норми чинного законодавства України визначають обов`язок адміністрації колонії забезпечувати охорону здоров`я засуджених. При цьому, надання медичної допомоги відбувається на основі уніфікованого клінічного протоколу, затвердженого наказом МОЗ України.
		Судом встановлено, що відповідно до наказу Департаменту охорони здоров`я від 10.10.2018 №822-адм проведено клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги ОСОБА_1 в умовах перебування в ДУ «Бучанська виправна колонія №85», за результатами якою складено відповідний експертний висновок та експерті висновки.
		Експертним висновком клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації від 12.10.2018 встановлено, що позивач не консультувався з урологом.
		Експертними висновками також встановлено, що надання медичної допомоги позивачу не відповідає уніфікованому та локальному клінічному протоколу, затвердженому МОЗ України.
		Таким чином, позивачу не забезпечено необхідного діагностування та лікування, а медичну допомогу надано без додержання медичних стандартів.
		Твердження відповідача-2 про те, що виявлені  недоліки під час лікування позивача в умовах ДУ «Бучанська виправна колонія №85» не могли здійснити істотного впливу на перебіг його захворювання є безпідставними, оскільки не спростовують бездіяльність відповідачів щодо ненадання останньому необхідної медичної допомоги під час його перебування у місці відбування покарання. 
		Крім того, суд відхиляє посилання відповідача-2 на відсутність в штаті лікаря - уролога, що ускладнило проведення вчасного обстеження та операції позивачу, оскільки Порядком організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі передбачено можливість вивезення засудженого до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку, де таке обстеження може бути проведено.
		Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 гарантує, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Також вказана стаття встановлює обов`язок держави гарантувати, з урахуванням практичних вимог режиму позбавлення волі, належний захист стану здоров`я та добробуту осіб, яких позбавлено волі, серед іншого, шляхом забезпечення їх необхідною медичною допомогою.
		Тобто, стаття 3 вказаної Конвенції покладає на державу обов`язок дбати про  фізичний  добробут  осіб,  яких  позбавлено свободи.
		Аналогічної позиції у своїх рішеннях дотримується і Європейський суд з прав людини   (пп. 72-74 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Ухань проти України», заява № 30628/02; п. 77 рішення Європейського суду з прав людини від 13.03.2014 «Андрій Яковенко проти України», заява № 63727/11) відповідно до якої надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов`язком держави.
		Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 №477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
		Враховуючи висновки ЄСПЛ та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Бучанська виправна колонія №85» та Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби» щодо ненадання засудженому ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медичної допомоги у відповідності до протоколу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 06.12.2004 №604 «Про затвердження клінічних протоколів за спеціальністю «Урологія».
		Згідно з пунктом 4 частини другої   статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)   у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. 
		Відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов`язання Державної установи «Бучанська виправна колонія №85» та Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби» надати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медичну допомогу у відповідності до наказу Міністерства юстиції та Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 №1348/5/572 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі» та наказу Міністерства охорони здоров`я України 06.12.2004 №604 «Про затвердження клінічних протоколів за спеціальністю «Урологія».
		Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до вимог статті 77 КАС України су адміністративного судочинства України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача, не надали.
		Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
		Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
		 
		в и р і ш и в:
		 
		1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		2. Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Бучанська виправна колонія №85» та Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби» щодо ненадання засудженому ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медичної допомоги у відповідності до протоколу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 06.12.2004 №604 «Про затвердження клінічних протоколів за спеціальністю «Урологія».
		3. Зобов`язати Державну установу «Бучанська виправна колонія №85» та Державну установу «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби» надати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медичну допомогу у відповідності до наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 №1348/5/572 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі» та наказу Міністерства охорони здоров`я України 06.12.2004 №604 «Про затвердження клінічних протоколів за спеціальністю «Урологія».
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд. 
		 
		Повний текст рішення складено 27.06.2019.
		 
		 
		Суддя                                                                                 Кушнова А.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...