Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/2185/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; сімей із дітьми.
Надіслано для оприлюднення: 01.07.2019. Зареєстровано: 02.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2019.
Дата набрання законної сили: 01.10.2019
Результат оскарження 01.10.2019 Перший апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: п/360/2241/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		27 червня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2185/19
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якій Позивач просила суд:
		- визнати дії Відповідача, щодо відмови призначити та виплатити Позивачу недоотриману державну допомогу при народженні для неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неправомірними;
		- зобов`язати Відповідача здійснити нарахування та виплату Позивачу недоотриману суму державної допомоги при народженні для неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та виплатити виниклу заборгованість з виплати державної допомоги.
		Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач отримала статус тимчасово переміщеної особи в м. Біловодськ, Луганської області. У травні 2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про отримання виплат на останню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після оформлення на останню дитину, позивач звернулась на прийомі до відповідача у січні 2019 року із приводу заборгованості із виплат на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачу на прийомі усно відмовили, оскільки за даними Відповідача, він може призначити допомогу Позивачу лише із дати звернення Позивача, борг виплатити відмовляється, так як пройшло вже три роки, а тому Позивач вважає, що такі дії є неприпустимими та такими, що порушують її права та права дитини.
		Ухвалою суду від 29 травня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку cпрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 1-2).
		12 червня 2019 року від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 17-18), в обґрунтування якого зазначено, що 08 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до управління соціального захисту населення з заявою про взяття її на облік як внутрішньо переміщену особу. В цей день їй була видана довідка про взяття на облік ВПО, у складі сім`ї вказано дві дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактичне місце проживання АДРЕСА_1 . Водночас Позивач звернулась з заявою про подовження соціальної допомоги при народженні дитини - доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактичним місцем проживання.
		Відповідно до пункту 6 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р № 365 управлінням соціального захисту населення направлений запит про отримання електронної справи отримувача соціальної виплати до державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України». У відповідь на запит ДП «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» від 10.06.2016 № 013- 97586/п, направлено електронну особову справу ОСОБА_1 при народженні дитини до Біловодського УСЗН. 21 червня 2016 року відповідно до Закону України «Про допомогу сім`ям з дітьми» Позивачу призначено допомогу при народженні дитини з 01.08.2014 про що свідчить рішення про призначення допомоги сім`ям з дітьми, сума призначення - 1012,50 грн. щомісячно. 18 квітня 2017 року відповідно до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат ВПО за місцем їх фактичного проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» проведена перевірка достовірності фактичного місця проживання/перебування сім`ї внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 . За результатами перевірки факт проживання/перебування не встановлено, залишено повідомлення щодо необхідності проходження фізичної ідентифікації. В управління у визначений строк Позивач не з`явилася і головним соціальним інспектором був складений відповідний акт. Відповідно до акту перевірки ОСОБА_1 відмовлено у призначенні соціальних виплат на підставі протоколу № 54 від 21.04.2017 засідання комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Таким чином довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та виплату допомоги при народженні було призупинено. ОСОБА_1 останній раз виплату допомоги при народженні дитини в сумі 1012,50 грн. за квітень 2017 року було перераховано платіжним дорученням № 193 від 06.04.2017. Згідно реєстру виплат, на її особовий рахунок який відкритий в ФЛОУ АТ «Ощадбанк» № 10012/0159. 
		16 травня 2018 року Позивач змінила місце фактичного проживання/перебування, довідку від 08.06.2016 здала до управління і їй була видана нова довідка ВПО, де у складі сім`ї вказана одна дитини (згідно заяви про взяття на облік ВПО) - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 . Цього ж дня ОСОБА_1 звернулась до управління за призначенням допомоги при народженні дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою фактичного місця проживання. АДРЕСА_3 . В складі сім`ї зареєстрована лише одна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 незважаючи на те, що вона має ще двох дітей. Допомога при народженні дитини на ОСОБА_5 призначена 25.05.2018 терміном з 01.05.2017 по 31.05.2020 в сумі 860 грн. щомісячно. За поновленням допомоги при народженні дитини на другу дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 Позивач не зверталася і у складі сім`ї ОСОБА_1 дана дитина відсутня. 
		На підставі вищевикладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов до наступного.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в Управлінні соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації з 11.09.2017, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.06.2016 № НОМЕР_2 (а.с. 29).
		08 червня 2016 року Позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації з письмовою заявою щодо призначення допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20-29).
		Рішенням Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації від 21.06.2016 призначено Позивачу допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 01.08.2014 по 30.11.2017 (а.с. 19).
		Відповідно до витягу з протоколу №54 засідання комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат, внутрішньо перемішеним особам від 21.04.2017, на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №726 від 18.04.2017, ОСОБА_1 припинено виплату допомоги при народженні дитини, у зв`язку з відсутністю за фактичним місцем проживання (а.с. 34-36).
		Також листом Міністерства соціальної політики України від 11.06.2019 №11072/0/2-19/56 повідомлено, що за інформацією баз даних Центрального сховища Мінсоцполітики ОСОБА_1 . Управління соціального захисту населення Алчевської міської ради Луганської області було призначено допомогу при народженні дитини на період з 01.11.2013 по 30.11.2017. Виплата зазначеної допомоги здійснена у таких розмірах: у листопаді 2013 року -9 720 грн, з грудня 2013 по липень 2014 року - 1012,50 грн щомісяця. За звернення ОСОБА_1 від 08.06.2016 Управлінням соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області відновлено виплату допомоги при народженні дитини з 01.08.2014 по 30.11.2017 у розмірі 1012,50 грн щомісяця. Також повідомлено, що 18.04.2017 головним державним соціальним інспектором Управління Біловодської районної державної адміністрації Луганської області було здійснено перевірку фактичного проживання сім`ї ОСОБА_1 за вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) та було виявлено, що цією адресою сім`я не проживає. Згідно із актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 18.04.2017 № 726 на засіданні комісії з призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було прийнято рішення від 21.04.2017 № 54 про припинення виплати допомоги з 01.05.2017. Таким чином, останню виплату допомоги в розмірі 1012,50 грн заявниці було перераховано 06.04.2017 (а.с. 60-61).
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних вимог чинного законодавства.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
		Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом,  встановлюється Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми: допомога у зв`язку з вагітністю та пологами; допомога  при народженні дитини; допомога при усиновленні дитини; допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомога на дітей одиноким матерям.
		Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", допомога при народженні дитини надається одному із батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини. 
		          Згідно із частинами 1-3 статті 11 Закону України "Про державну допомогу з дітьми", допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам  зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Для призначення допомоги  при  народженні  дитини до органу праці  та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним  органом  виконавчої  влади,  що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.
		Умови призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" визначаються Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).
		Відповідно до пункту 10 Порядку № 1751  допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини,  опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для  її  повноцінного  утримання  та виховання.
		Пунктом 11 Порядку № 1751 передбачено, що для призначення  допомоги  при народженні дитини органу соціального  захисту  населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається  за  формою, затвердженою Мінсоцполітики; копія свідоцтва про  народження дитини (з пред`явленням оригіналу). 
		Як встановлено судом, позивачем були виконані умови Закону України "Про державну допомогу з дітьми" та Порядку №1751 та надано усі необхідні документи для призначення допомоги при народженні дитини, у зв`язку із чим зазначену допомогу позивачу було призначено.
		Відповідно до пункту 13 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини. Допомога при  народженні дитини, яка народилася після 8 квітня 2011 року , надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами. 
		Як встановлено  судом, Позивачу було призначено виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 на період з 01.11.2013 по 30.11.2017, виплата допомоги здійснювалась по липень 2014 року, та в подальшому з серпня 2014 року Відповідачем було поновлено виплату зазначеної допомоги.
		Отже, матеріалами справи підтверджено факт звернення Позивача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини та факт призначення позивачу зазначеної допомоги.
		Крім того, судом встановлено, що з травня 2017 року Позивачу припинено виплату допомоги при народженні дитини у зв`язку з відсутністю за фактичним місцем проживання.
		Вирішуючи питання щодо законності дій Відповідача щодо припинення у виплаті допомоги при народженні дитини, суд виходить з наступного.
		Щодо зазначеного факту, суд зазначає таке.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Україна зобов`язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв`язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.
		Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
		Відповідно до ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними окупованої території.
		Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII.
		Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:
		-  перебуває на території України на законних підставах;
		-  має право на постійне проживання в Україні;
		- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Отже, реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, призначення або відновлення належних соціальних допомог. 
		Суд зазначає, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
		Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: 
		- позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;
		- відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;
		- тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;
		- припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;
		- нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
		Також відповідно до пункту 13 Порядку № 1751, виплата допомоги припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відмови отримувача допомоги від виховання дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір`ю; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду; усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; смерті дитини; смерті отримувача допомоги. Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.
		Перелік підстав припинення виплати допомоги при народженні дитини, визначений ч. 8 ст. 11 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" та Порядком №1751, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
		Також, як свідчить аналіз положень Порядку №1751, припинення виплати допомоги при народженні дитини, можливе лише за умови прийняття органом з питань соціального захисту населення відповідного рішення з підстав, визначених Порядком №1751 та Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми".
		Проте будь якого рішення про припинення виплати допомоги при народженні Відповідачем не надано.
		Суд зазначає, що відсутність за фактичним місцем проживання, зміна місця проживання тощо не визначені законами як підстави для припинення виплати допомоги при народженні дитини.
		Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
		Таким чином, держава зобов`язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.
		Постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", не є законом, а тому цей підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
		Так за змістом конституційних норм (ст.ст.113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
		Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
		Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Так, в рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 25  рішення).
		Тому, припиняючи виплату Позивачу допомоги при народженні дитини за відсутності передбачених законами України підстав, Відповідач порушив право позивача на отримання такої допомоги. 
		Втручання відповідача у право Позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді соціальної допомоги суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
		Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (п. 33 рішення).
		Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право Позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що припинення з 01 травня 2017 року виплати Позивачу раніше призначеної допомоги при народженні дитини є протиправним.
		Крім того, відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВРУ №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
		Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою. 
		Щодо клопотання Позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд зазначає таке.
		Відповідно до витягу з протоколу №54 засідання комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат, внутрішньо переміщеним особам, позивачу було відмовлено у виплаті соціальних виплат
		Проте, будь якого рішення про припинення виплати допомоги при народженні дитини Позивача та доказів на підтвердження повідомлення Позивачу про припинення таких виплат суду не надано.
		Відповідно до ч.1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Згідно з ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		Враховуючи те, що будь-яких доказів направлення Позивачу копії рішення про припинення допомоги при народженні та те, що таке рішення не виносилось, Позивач не міг знати про порушення своїх прав, а тому суд вважає, що причини пропуску строку звернення Позивачем до суду з позовом є поважними, та підлягають поновленню.  
		Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
		Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.
		Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
		- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
		- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
		- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);
		- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
		В рамках адміністративного судочинства:
		дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
		бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;
		рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
		Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
		Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Оскільки судом встановлено, що виплату допомоги при народженні дитини Позивачу припинено з 01.05.2017 з підстав не передбачених чинним законодавством, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права позивача як прийняття рішення про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання його вчинити певні дії.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з обранням належного способу захисту порушеного права Позивача.
		Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
		Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць. 
		Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.
		Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
		За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
		Ухвалою суду від 29 травня 2019 року відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі (а.с. 1-2).
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача у розмірі 768,40 грн.
		Керуючись статтями 2, 7-9, 19, 20, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити. 
		Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області щодо припинення виплати раніше призначеної допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 .
		Зобов`язати Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області (92800, Луганська обл., Біловодський район, селище міського типу Біловодськ, вулиця Центральна, будинок 87) відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_4 ) допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 01 травня 2017 року.
		В частині присудження виплати допомоги при народженні дитини в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області (92800, Луганська обл., Біловодський район, селище міського типу Біловодськ, вулиця Центральна, будинок 87) на користь Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя                                                             О.В. Ірметова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...