Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/805/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради юстиції.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 02.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2019.
Дата набрання законної сили: 30.05.2019
Номер судового провадження: 11-1481заі18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		30 травня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 9901/805/18
		провадження № 11-1481заі18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача-Прокопенка О. Б.,суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М, Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В.,Рогач Л. І., Ситнік О. М., Яновської О. Г. 
		розглянула у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, ухвалене у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (судді Анцупова Т. О., Гімон М. М., Коваленко Н. В., Кравчук В. М., Стародуб О. П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.            У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), в якому просила:
		1.1.        Визнати протиправними дії ВРП щодо відмови у задоволенні її заяви про звільнення з посади судді Великобагачанського районного суду Полтавської області у відставку;
		1.2.        Скасувати рішення ВРП від 04 вересня 2018 року № 28089/0/15-18 «Про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Великобагачанського районного суду Полтавської області у відставку» (далі - рішення ВРП, оскаржуване рішення);
		1.3.        Зобов`язати ВРП розглянути заяву ОСОБА_1 від 7 серпня 2018 року про звільнення з посади судді Великобагачанського районного суду Полтавської області у відставку, з урахуванням стажу, передбаченого статтею 137 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», із змінами, які набрали чинності 05 серпня 2018 року (далі - Закон про судоустрій 2016 року).
		 
		2.            На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з прийняттям Закону України від 07 червня 2018 року № 2447-VIII «Про Вищий антикорупційний суд» (далі - Закон про ВАкС), який набрав чинності 05 серпня 2018 року, у зв`язку з прийняттям якого внесені зміни до статті 137 Закону про судоустрій 2016 року, вона має необхідний стаж роботи, який дає її право на відставку. Однак, ВРП оскаржуваним рішенням відмовила їй у задоволенні заяви про звільнення з посади судді Великобагачанського районного суду Полтавської області у відставку. ОСОБА_1 вказує, що оскаржувані дії та рішення відповідача є протиправними, оскільки порушують принцип рівності громадян перед законом, є дискримінаційними та такими, що порушують її права.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		3.            Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 22 листопада 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
		 
		4.            Рішення суду першої інстанції мотивоване правильністю висновків ВРП про відсутність у ОСОБА_1 необхідного стажу роботи на посаді судді для звільнення судді у відставку.
		 
		5.            Оскільки на день обрання ОСОБА_1 суддею робота на посадах нотаріуса, адвоката, юриста районної державної адміністрації та секретаріату районної ради народних депутатів, про зарахування стажу якої просить позивачка, не визначалася як стаж, що дає право на відставку, тому ВРП дійшла обґрунтованого висновку про відсутність у позивачки стажу, необхідного для звільнення у відставку.
		 
		6.            Суд першої інстанції також дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково трьох років роботи в сфері права.
		 
		7.            Такий висновок обґрунтовується тим, що відповідно до частини другої статті 137 Закону про судоустрій 2016 року у редакції, чинній на час звернення позивачки до ВРП із заявою про відставку, додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді, а частиною першою статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів», яка була чинною на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді (далі - Закон про статус суддів), передбачено, що суддею міг бути громадянин України, який мав стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
		 
		8.            Водночас, не зарахування відповідачем зазначеного періоду не спростовує висновку Вищої ради правосуддя про відсутність у ОСОБА_1 необхідного стажу роботи, що дає право на відставку судді.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		 
		9.            Не погодившись із рішенням суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, у грудні 2018 року ОСОБА_1 подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
		 
		Рух справи в суді апеляційної інстанції
		 
		10.         Згідно з частиною третьою статті 23 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у випадках, визначених цим Кодексом, Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції.
		 
		11.         Частина п`ята статті 266 КАС України передбачає, що судом апеляційної інстанції у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя є Велика Палата Верховного Суду. 
		 
		12.         Відповідно до частини третьої статті 311 КАС України Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.
		 
		13.         Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26 грудня 2018 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року та витребувані матеріали адміністративної справи.
		 
		14.         16 січня 2019 року справа надійшла на розгляд Великої Палати Верховного Суду та ухвалою від 21 січня 2019 року призначена до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
		 
		15.         26 лютого 2019 року надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу.
		 
		16.         На запит судді-доповідача від 05 квітня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду 10 травня 2019 року надійшов науковий висновок члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді, д. ю. н. Константого О. В. та 20 травня 2019 року науковий висновок члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді, д. ю. н. Заярного О. А . Думки науковців розійшлися.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		 
		17.         Суд допустив неправильне тлумачення абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про судоустрій 2016 року, оскільки ця норма прийнята на підставі статті 58 Конституції України (дія закону в часі) з метою не допустити порушення статті 22 Конституції України і не погіршити становище суддів у зв`язку зі зміною законодавства, яке звузило зміст та обсяг існуючих прав.
		 
		18.         Оскільки відповідно до частини другої статті 137 Закону про судоустрій 2016 року до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, який відповідно до частини першої статті 69 цього Закону складає щонайменше п`ять років, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про зарахування до стажу роботи судді, який дає право на відставку, трьох років роботи в галузі права замість п`яти.
		 
		19.         Зарахування п`яти років стажу, який передбачений у статті 69 чинного Закону про судоустрій 2016 року, дає ОСОБА_1 право на відставку відповідно до статті 116 цього Закону.
		 
		(2) Позиція інших учасників справи
		 
		20.         У відзиві на апеляційну скаргу ВРП заперечує проти наведених в апеляційній скарзі вимог та у свою чергу доводить, що оскільки період зайняття адвокатською діяльністю, роботи на посаді державного нотаріуса, юриста районної державної адміністрації та секретаріату районної ради народних депутатів на час призначення позивачки суддею не визначався як стаж роботи, що дає право на відставку судді, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог.
		 
		21.         Посилання ОСОБА_1 на положення статті 137 Закону про судоустрій 2016 року є безпідставними, оскільки ця норма не діяла на час призначення позивачки на посаду судді.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
		 
		22.         Указом Президента України від 11 листопада 2002 року № 1001/2002 «Про призначення суддів» ОСОБА_1. призначена на посаду судді Великобагачанського районного суду Полтавської області строком на п`ять років.
		 
		23.         Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 300-VІ «Про обрання суддів» позивачка обрана на посаду судді місцевого Великобагачанського районного суду Полтавської області безстроково.
		 
		24.         13 серпня 2018 року до ВРП надійшла заява ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Великобагачанського районного суду Полтавської області у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
		 
		25.         До вказаної заяви позивачка додала довідку від 07 серпня 2018 року, видану керівником апарату Великобагачанського районного суду Полтавської області, копію паспорта громадянина України, копію дубліката картки фізичної особи - платника податків, копію диплома, копію трудової книжки, копію витягу із Указу Президента України від 11 листопада 2002 року № 1001/2002, копію Постанови Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 300-VІ, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію довідки Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції від 24 квітня 2002 року № 24 про взяття на облік платника податків, копію листа Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10 серпня 2018 року № 06-03/112/2018, яким повідомлено ВРП, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, Державну судову адміністрацію України про припинення з 14 вересня 2018 року повноважень судді ОСОБА_1 у зв`язку з досягненням нею шістдесяти п`яти років.
		 
		26.         Відповідно до довідки від 07 серпня 2018 року, виданої керівником апарату Великобагачанського районного суду Полтавської області, стаж роботи ОСОБА_1 , який зараховується до стажу роботи на посаді судді, складає 42 роки 5 місяців, зокрема:
		26.1.     Квітень 1976 року - серпень 1982 року - нотаріус Великобагачанської нотаріальної контори Полтавської області;
		26.2.     Вересень 1982 року - травень 1983 року - член Полтавської обласної колегії адвокатів з місцем роботи у юридичній консультації Великобагачанського району Полтавської області;
		26.3.     Травень 1983 року - серпень 1983 року - виконуюча обов`язки народного судді Великобагачанського районного народного суду Полтавської області;
		26.4.     Серпень 1983 року - березень 1993 року - член Полтавської обласної колегії адвокатів з місцем роботи у юридичній консультації Великобагачанського району Полтавської області;
		26.5.     Березень 1993 року - липень 1994 року - завідуюча юридичним відділом Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області;
		26.6.     Липень 1994 року - грудень 1995 року - завідуюча юридичним відділом секретаріату Великобагачанської районної ради народних депутатів Полтавської області;
		26.7.     Січень 1996 року - листопад 2002 року - зайняття адвокатською діяльністю;
		26.8.     Листопад 2002 року - до цього часу - суддя, заступник голови Великобагачанського районного суду Полтавської області.
		 
		27.         17 серпня 2018 року за результатами розгляду матеріалів заяви про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Великобагачанського районного суду Полтавської області у відставку, членом ВРП Бенедисюком І. М. складено висновок, згідно з яким ОСОБА_1 не може бути звільнена з посади судді у відставку, з мотивів відсутності у неї стажу роботи, необхідного для звільнення з цієї підстави. Запропоновано відмовити у задоволенні заяви про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у відставку.
		 
		28.         Розглянувши заяву та додані до неї матеріали ВРП ухвалила оскаржуване рішення, яким відмовила ОСОБА_1 у звільненні з посади судді у відставку. Рішення ВРП мотивоване тим, що станом на дату розгляду відповідачем заяви судді ОСОБА_1. про відставку, остання має 15 років 9 місяців 8 днів стажу роботи на посаді судді Великобагачанського районного суду Полтавської області та 3 місяці 24 дні стажу роботи на посаді виконуючого обов`язки народного судді Великобагачанського районного народного суду Полтавської області, що є недостатнім для звільнення судді у відставку.
		 
		29.         Водночас, ВРП з посиланням на абзац 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про судоустрій 2016 року відмовила ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу, що дає право на відставку судді, періоди її роботи нотаріусом, адвокатом, юристом районної державної адміністрації та секретаріату районної ради народних депутатів, оскільки на день призначення позивачки суддею, робота на зазначених посадах не визначалася як стаж, що дає право на відставку.
		 
		30.         Учасники справи не заперечують щодо встановлених судом першої інстанції обставин справи, нових доказів на підтвердження своїх вимог і заперечень у встановленому законом порядку не надали.
		 
		НОРМИ ПРАВА, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВДНОСИНИ
		 
		Закон про статус суддів
		 
		31.         Згідно з частиною першою статті 7 Закону про статус суддів на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
		 
		32.         Згідно з вимогами пункту 2 частини першої статті 15 Закону про статус суддів суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі досягнення суддею шістдесяти п`яти років.
		 
		33.         Частина перша статті 43 Закону про статус суддів передбачала, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків.
		 
		34.         Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону про статус суддів до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
		 
		Закон про судоустрій 2016 року
		 
		35.         Згідно з вимогами частини першої статті 69 Закону про судоустрій 2016 року на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.
		 
		36.         Відповідно до статті 137 Закону про судоустрій 2016 року до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
		 
		37.         До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (частина друга статті 137).
		 
		38.         Абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про судоустрій 2016 року встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОНОГО СУДУ
		 
		(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
		 
		39.         Між сторонами справи виник спір, що зводиться до тлумачення норми права, яка підлягає застосуванню при визначенні для позивачки стажу роботи судді, який дає право на відставку.
		 
		40.         Позивачка вважає, що застосуванню підлягає частина друга статті 137 у сукупності з частиною першою статті 69 Закону про судоустрій 2016 року і зараховуванню до стажу роботи на посаді судді підлягає весь стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) позивачки у сфері права до її призначення на посаду судді. 
		 
		41.         Позивачка також наголошує, що навіть у випадку звуженого тлумачення частини першої статті 69 Закону про судоустрій 2016 року до її стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку, має бути зараховано щонайменше п`ять років.
		 
		42.         Згідно з висновком суду першої інстанції відповідно до вимог абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про судоустрій 2016 року до стажу роботи позивачки на посаді судді підлягає зарахуванню лише три роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) позивачки у сфері права, визначені відповідно до вимог частини першої статті 7 Закону про статус суддів.
		 
		43.         Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
		 
		44.         Частину другу статті 137 Закону про судоустрій 2016 року потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
		 
		45.         На момент призначення позивачки на посаду судді Закон про статус суддів не передбачав зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, як і не передбачав цього Закон про судоустрій 2016 року на дату набрання ним чинності.
		 
		46.         За приписами пункту 2 частини першої статті 15 та частини першої статті 43 Закону про статус суддів на момент зайняття посади судді у позивачки були відсутні законні очікування на звільнення її з посади судді у відставку з огляду на фізичну неможливість позивачки відпрацювати на посаді судді 20 років з моменту зайняття посади (2002 рік) до досягнення нею 65-річного віку (2018 рік). Подальші зміни законодавства про статус судді також не створили у позивачки таких законних очікувань.
		 
		47.         Законом України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII, який набрав чинності 05 січня 2017 року, пункт 34 розділу XII Закон про судоустрій 2016 року доповнено абзацом четвертим про збереження для суддів, призначених чи обраних на посаду до набрання чинності цим Законом, визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Зазначена норма закону не призвела до погіршення правового становища позивачки.
		 
		48.         Законом про ВАкС, який набрав чинності 05 серпня 2018 року, внесені зміни до статті 137 Закону про судоустрій 2016 року про зараховування до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Зазначена норма закону призвела до покращення правового становища позивачки, оскільки дозволила зарахувати її стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення позивачки на посаду судді.
		 
		49.         Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зарахування до стажу роботи позивачки на посаді судді також її стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, вимога щодо якого визначена частиною першою статті 7 Закону про статус суддів - тобто трьох років. Зазначенене свідчить про неправомірність оскаржуваного рішення з огляду на відсутність у позивачки двадцяти років стражу роботи на посаді судді, необхідного для її звільнення у відставку.
		 
		(2) Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		 
		(2.1) Щодо суті касаційної скарги
		 
		50.         Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 316 КАС України).
		 
		51.         На підставі здійсненої вище оцінки обставин справи та аргументів учасників справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		 
		52.         Відповідно до пункту 1 частини п`ятої стаття 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом. Таким чином постанова Великої Палати Верховного Суду як суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		(2.2) Щодо судових витрат
		 
		53.         За змістом статті 139 КАС України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивачку.
		 
		54.         За результатом апеляційного розгляду вимоги позивачки не підлягають задоволенню, отже, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
		 
		55.         Інші учасники справи не заявляли до відшкодування судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		 
		Керуючись статтями 139, 243, 250, 266, 294, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		постановила:
		 
		1.     Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
		 
		2.     Залишити без змін рішення Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, ухвалене у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
		 
		3.     Покласти на ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко         Судді: Н. О. Антонюк С. В. Бакуліна         В. В. Британчук Ю. Л. Власов         М. І. Гриців Д. А. Гудима         Ж. М. Єленіна О. С. Золотніков          О. Р. Кібенко  Л. М. Лобойко          Н. П. Лященко  В. В. Пророк         Л . І.  Рогач О. М. Ситнік           О. Г. Яновська  
		 
		Відповідно до частини третьої статті 321 КАС України постанова оформлена суддею Пророком В. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...