Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/5687/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи; Незаконне позбавлення волі або викрадення людини.
Надіслано для оприлюднення: 02.07.2019. Зареєстровано: 03.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2019.
Дата набрання законної сили: 19.06.2019
Номер судового провадження: 11-сс/807/530/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42019080000000006

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        Дата документу 19.06.2019 Справа № 335/5687/19
		 
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		Єдиний унікальний № 335/5688/19                 Головуючий в 1 інст.   ОСОБА_1 
		Провадження № 11-сс/807/530/19                 Доповідач в 2 інст. -  ОСОБА_2 
		Категорія ст. 179 КПК України
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 червня 2019 року                         м. Запоріжжя
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
		головуючого ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі ОСОБА_5 ,
		за участю прокурора ОСОБА_6 ,
		підозрюваного ОСОБА_7 ,
		захисника  адвоката ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою (з доповненням) прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2019 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
		    ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, дітей на утриманні не має, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 ККУкраїни,
		та застосовано запобіжний захід у вигляді особистої поруки строком на 2 місяці, до 24 липня 2019 року та призначено двох поручителів: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,- 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_7 .
		Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_11 , маючи умисел на незаконне швидке збагачення за рахунок отримання грошової винагороди під виглядом надання реабілітації хворим від наркотичної залежності і хронічного алкоголізму, у невстановлений час організувала на території м. Запоріжжя декілька закладів закритого типу для примусового утримання в умовах ізоляції осіб вказаної категорії.
		Враховуючи складність та підвищений ризик одноособового незаконного утримання великої кількості наркозалежних та алкоголіків, ОСОБА_11 , послідовно у різний період часу, перебуваючи у м. Запоріжжі, вступила у змову і залучила до злочинної діяльності ОСОБА_12 ,  ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та інших невстановлених осіб, за участі яких, з метою реалізації свого злочинного плану, направленого на протиправне швидке збагачення, створила організовану злочинну групу, яку вона очолила та керувала нею.
		З метою прикриття злочинної діяльності організованої ОСОБА_11 , злочинної групи та надання їй ознак фіктивної законності перед правоохоронними органами та суспільством, остання заснувала громадську організацію «Запорізький центр здорової молоді» (ЄДРПОУ 39012170).
		Всі члени групи були об`єднані єдиним планом, з розподілом функцій її учасників, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім її учасникам. Злочинне об`єднання, яке створила ОСОБА_11 з метою здійснення викрадень та незаконного позбавлення волі громадян характеризувалось стійкістю, що виражалося у його згуртованості і стабільності.
		Так, між учасниками організованої групи були постійні ієрархічні внутрішні зв`язки на основі підпорядкування та укладу, які виражалися у спільному проживанні рядових членів групи, які безпосередньо забезпечували викрадення, обмеження волі та контроль за поведінкою осіб із категорії наркозалежних та алкоголіків на територіях та приміщеннях створених закладів закритого типу для примусового утримання в умовах ізоляції.
		За час існування, члени організованої групи, з метою виконання узгодженого спільного плану, згідно відведених їм ролей разом або у визначеному складі, брали участь в її діяльності: підшукували осіб з кола наркозалежних та алкоголіків в межах України, проводили з ними та їх близькими родичами та членами сімей, агітацію, набір та релігійну пропаганду під виглядом психологічної допомоги.
		Так, не пізніше 10 травня 2019 року ОСОБА_12 , діючи з корисливих мотивів, спільно із  ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , узгоджено між собою, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , із застосуванням фізичної сили шляхом обмеження руху та утримання руками, викрали ОСОБА_14 , якого проти його волі перевезли на невстановленому транспортному засобі та помістили до організованого ними в приміщенні домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , закладу закритого типу, який діяв під виглядом реабілітаційного центру для хворих від наркотичної залежності і хронічного алкоголізму. Після здійснення вказаної дії ОСОБА_12 отримав грошові кошти у сумі 1 500 гривень.
		Після чого, ОСОБА_11 , керуючи організованою нею групою у складі ОСОБА_12 ,  ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, діючи опосередковано через них, отримуючи від родичів ОСОБА_14 , грошову винагороду у розмірі 8 000 гривень щомісячно, у якості оплати за його реабілітацію з метою позбавлення від алкогольної чи наркотичної залежності, шляхом тримання в зазначеному приміщені позбавили волі ОСОБА_14 на тривалий час та здійснювали за ним цілодобовий нагляд і охорону, з метою контролю за його поведінкою та забезпеченням заборони залишати на свій розсуд територію реабілітаційного центру, організованого за адресою: АДРЕСА_3 .
		В ході незаконного позбавлення волі ОСОБА_14 у зазначений період часу, ОСОБА_11 , керуючи організованою нею групою у складі із ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, діючи опосередковано через них, шляхом психологічного примусу, фізичних та моральних страждань в наслідок нелюдського та такого, що принижує гідність поводження, яке полягало у постійному режимі обмеженого харчування, що не поповнює затрати енергії організму та годування зіпсованими харчовими продуктами, повному тимчасовому позбавленні харчування, а також принизливих дій, які проявлялись у особистому відношенні керуючих вказаного центру, утримували потерпілого проти його волі за вказаною адресою.
		Крім того, 22 травня 2019 року ОСОБА_11 , діючи з корисливих мотивів, як керівник організованої злочинної групи спільно із ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , узгоджено між собою, спланували здійснення викрадень та незаконного позбавлення волі.
		Цього ж дня, приблизно о 09 годині 15 хвилин, ОСОБА_12 спільно з ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , прибули за адресою АДРЕСА_4 , де із застосуванням фізичної сили шляхом обмеження руху та утримання руками, викрали ОСОБА_15 , якого проти його волі перевезли на транспортному засобі - легковий автомобіль ЗАЗ 1102, в кузові білого кольору, д.р.з. НОМЕР_1 та помістили до організованого ними в приміщенні домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 , закладу закритого типу, який діяв під виглядом реабілітаційного центру для хворих від наркотичної залежності і хронічного алкоголізму.
		Після чого, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 були затримані працівниками поліції.
		Своїми умисними діями ОСОБА_7 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 146 КК України, яке кваліфікується як незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчинені з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу, що спричинило тяжкі наслідки.
		23.05.2019 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.
		Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого та застосовуючи запобіжний захід у особистої поруки, слідчий суддя врахував обґрунтованість підозри, тяжкість злочину, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані про його особу, міцність соціальних зв`язків і наявність постійного місця проживання, а також відсутність обставин, які б свідчили про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж наведений в клопотанні слідчого.
		В апеляційнійскарзі (здоповненням)прокурор просить ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.05.2019, якою клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою залишено без задоволення та застосовано запобіжний захід у вигляді особистої поруки - скасувати у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та постановити нову, якою клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області задовольнити повністю та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, без можливості внесення застави.
		В обґрунтування своїх вимог зазначає, що під час судового розгляду слідчим суддею безпідставно не взято до уваги та не долучено до матеріалів справи копії заяв потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які власноруч написали заяви про психологічний тиск та спроби підкупу з боку ОСОБА_7 під час проведення обшуку.
		Вказані потерпілі 24.05.2019 були додатково допитані за цими фактами. Під час допиту потерпілі повідомили, що на них здійснювався психологічний тиск та погрози фізичної розправи з боку ОСОБА_7 у разі відмови у наданні неправдивих показів або відмови у їх наданні.
		Окрім цього, 24.05.2019 допитано у якості свідків понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які були присутні під час обшуку домоволодіння за адресою:  АДРЕСА_3 , які повідомили, що особисто бачили як у ході обшуку ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 здійснювали тиск на своїх підопічних нарко- та алкозалежних осіб, щоб останні не писали на них заяву до поліції про те, що їх утримували проти їх волі за вказаною адресою.
		Вказані допити узгоджуються із відеозаписом (який є додатком до протоколу обшуку) ходу обшуку за вказаною адресою, оскільки безпосередньо на початку обшуку на відеокамері зафіксовано кожну особу, яка добровільно повідомляла про те чи є у неї претензії та чи вважає вона себе потерпілою. Зокрема, на початок слідчої дії претензії мали більш ніж 10 осіб, а вже перед завершенням обшуку, приблизно через 7 годин, претензії мали лише 3 особи, які не піддалися на тиск з боку підозрюваних та виявили бажання написати заяви та бути потерпілими у кримінальному провадженні.
		Таким чином, прокурор вважає, що слідчим суддею не враховано, що перебуваючи у необмежених умовах ОСОБА_7 безпосередньо або через інших осіб матиме можливість негативно впливати на хід досудового розслідування, може незаконно впливати на потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, в тому числі й шляхом погроз, умовлянь схилити їх до дачі неправдивих показів або відмови у їх наданні, що вплине на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, чим у тому числі перешкодить кримінальному провадженню.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, захисника і підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили залишити рішення слідчого судді без змін, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та провівши судові дебати, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		Відповідно до вимог ст. 177КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
		Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
		Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з положень ст. 183 КПК України, відповідно до якої тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.
		При цьому суд, дослідивши матеріали провадження, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, встановив, що виключних обставин для тримання ОСОБА_7 під вартою немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено. Заявлені ризики в сукупності з тяжкістю злочину, як зазначив суд, не можуть служити виключними підставами для запобіжного ув`язнення підозрюваного.
		З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погоджується. 
		Так, відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
		При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
		Крім того, слід зазначити, що ст. 184КПК України вимагає від сторони обвинувачення в клопотанні про застосування запобіжного заходу зазначити не лише наявні ризики, а також вказати обставини, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про їх існування з посиланням на матеріали, що підтверджують ці обставини. 
		Чинний Кримінальний процесуальнийкодекс України покладає на сторону обвинувачення обов`язок довести наявність заявлених ризиків.
		Разом з тим слідчий не надав суду достатньо доказів на підтвердження тих обставин, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного в змозі лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Таким чином, відповідно до вище наведеного, колегія суддів враховує в сукупності тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється, покарання, яке загрожує останньому у разі доведення його винуватості, дані про особу підозрюваного, а саме його вік, стан здоров`я, характер соціальних зв`язків, спосіб життя взагалі, зокрема те, що він в минулому до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, відсутність належних відомостей про намагання підозрюваного ухилятися від органів досудового розслідування, на підставі чого вважає, що такий вид запобіжного заходу, в змозі запобігти існуючим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. 
		Такий запобіжний захід відповідає особі ОСОБА_7 , та є співмірним з існуючими ризиками.
		Ні слідчий в поданому клопотанні, ні прокурор в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанцій, не змогли довести суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу, такого, як особиста порука.
		Колегія суддів враховує також і фактичну поведінку підозрюваного після розгляду слідчим суддею клопотання та прийняття рішення про відмову у його задоволенні та застосуванні альтернативного запобіжного заходу. 
		Так, підозрюваний ОСОБА_7 , відносно якого 24 травня 2019 року було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, самостійно за викликом апеляційного суду 5 та 19 червня 2019 року з`явився до судових засідань з розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій ставилось питання про застосування відносно нього найсуворішого запобіжного заходу без застосування застави. 
		Доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілих, на думку колегії суддів, в більшій мірі ґрунтуються на припущеннях, що не відповідає вимогам закону.
		Будь-яких доказів на користь існування зазначених вище ризиків, стороною обвинувачення не надано. 
		На даний час потерпілі допитані, документи витребувані та отримані і є наявними у органів слідства.
		Крім того, ризики, на які посилається прокурор, попереджені за рахунок покладених на підозрюваного обов`язків, передбачених ст. 194КПК України, відповідно до ухвали слідчого судді від 24.05.2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, зокрема обов`язок підозрюваного утримуватися від спілкування з потерпілими у даному проваджені.
		За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга (з доповненням) прокурора задоволенню не підлягає. 
		На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177-178, 183, 407, 422 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу (з доповненням) прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
		Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 24травня 2019 року, якою стосовно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді особистої поруки, залишити без змін.
		Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.
		Судді:
		ОСОБА_2          ОСОБА_4 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...