Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/1088/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 02.07.2019. Зареєстровано: 03.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2019.
Дата набрання законної сили: 27.09.2019
Результат оскарження 27.09.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 червня 2019 року                                                                                      справа № 580/1088/19
		м. Черкаси
		 
		Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді - Тимошенко В.П.,
		за участю секретаря судового засідання Мельникової О.М.,
		представника позивача - Василеги А.П. (за ордером),
		представника відповідача - Дубиновської Ю.В. (за довіреністю),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		29 березня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Шевченка, 205, код ЄДРПОУ 39881228), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.03.2019 за №ЧК-200/375/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-114.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку оскаржувана постанова суперечить вимогам чинного законодавства України, тому підлягає скасуванню, оскільки найманий працівник позивача - ОСОБА_2 станом на час проведення відповідачем інспекційного відвідування перебувала в трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 на підставі наказу (розпорядження) про прийняття до роботи від 11.02.2019 №2-0000000002. Крім того, найманий працівник ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях допустила помилки та невірно вказала, що працює в позивача за цивільно-правовою угодою. Також позивачем вказано, що перевірка проведена за відсутності на те правових підстав, які чітко визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Разом з цим, позивач наголосив, що Управління Держпраці у Черкаській області прийнявши постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.03.2019 за №ЧК-200/375/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-114 та склавши протокол від 11.03.2019 №ЧК 200/375/АВ/П/ПГ про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 41 КУпАП порушило вимоги ст. 61 Конституції України щодо заборони притягнення особи до відповідальності одного й того ж виду за одне й те саме правопорушення.
		Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомлення учасників справи.
		Відповідач у встановлений судом термін надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, мотивуючи це тим, що за наслідками інспекційного відвідування позивача, 19.03.2019 відповідачем прийнято постанову №ЧК-200/375/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-114 про накладення штрафу в розмірі 125190,00 грн. Відповідач вказав, що станом на час здійснення інспекційного відвідування, позивачем не було надано наказу (розпорядження) від 11.02.2019 №2-0000000002 про прийняття до роботи ОСОБА_2 , а було надано лише проект цивільно-правового договору без дати та номеру на виконання робіт (надання послуг) адміністратора. Крім того, повідомлення про прийняття ОСОБА_2 на роботу на підставі наказу (розпорядження) від 11.02.2019 №2-0000000002 подано до ГУ ДФС в Одеській області лише 05.03.2019, тобто після закінчення проведення посадовими особами Управління Держпраці у Черкаській області інспекційного відвідування позивача. Також відповідач звернув увагу, що під час проведення інспекційного відвідування позивачем були надані посадовим особам відповідача - Правила внутрішнього трудового розпорядку, контрольні листи проходження інструктажів з охорони праці, журнал реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки, однак у вказаних документах відсутні відмітки ОСОБА_2 про ознайомлення з ними, хоча у відповідності до норм трудового законодавства України, в разі прийняття працівника на роботу йому проводиться вступний інструктаж з охорони праці та пожежної безпеки і в обов`язковому порядку ознайомлюється із правилами внутрішнього трудового розпорядку. Крім того, у табелі обліку робочого часу позивача за лютий 2019 року відсутні відомості про облік ОСОБА_2 , що на думку відповідача свідчить про те, що станом на час проведення інспекційного відвідування (26-27 лютого 2019 року) між позивачем та ОСОБА_2 фактично існували трудові відносини, однак вони не були належним чином своєчасно оформлені, тому вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні.
		Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
		25.02.2019 начальником Управління Держпраці у Черкаській області прийнято наказ №298-Н «Про проведення інспекційного відвідування», яким було зобов`язано посадових осіб відповідача здійснити у період з 26.02.2019 до 27.02.2019 позаплановий захід (інспекційне відвідування) з питань оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 та 25.02.2018 сформовано направлення за №291 на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 .
		За результатом проведеної перевірки, державними інспекторами складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ЧК 200/375/АВ від 27.02.2019, яким зафіксовано порушення ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, постанови КМУ №413, зокрема, позивачем допущено до роботи 1-го працівника ОСОБА_2 без укладення трудового договору та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Наданий позивачем під час інспекційного відвідування цивільно-правовий договір без дати та номеру, укладеного з ОСОБА_2 містить ознаки трудового договору, оскільки за своїм змістом передбачає виконання функціональних обов`язків адміністратора.
		Під час проведення інспекційного відвідування працівник ОСОБА_2 надала письмові пояснення від 26.02.2019, в яких зазначила, що працює в кальян-барі «NLT» адміністратором згідно цивільно-правового договору близько місяця.
		На підставі висновків вказаного акту інспекційного відвідування від 27.02.2019 №ЧК 200/375/АВ, контролюючим органом прийнято постанову від 19.03.2019 за №ЧК-200/375/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-114 про накладення штрафу у розмірі 125190,00 грн.
		Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 4 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 №2694 визначено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
		Указом Президента України від 06.04.2011 року №386/2011, затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі - Положення №386/2011), відповідно до п. 1 якого Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).
		Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		Одними із основних завдань Держпраці України, згідно з п. 3 Положення, є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю; реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		Відповідно до підп. 1 п. 4 цього ж Положення № 386/2011 Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов`язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.
		Відповідно до п. 6 Положення №386/2011 Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, видавати в установленому порядку роботодавцям, суб`єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов`язкового державного страхування, обов`язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.
		Згідно з п. 7 Положення №386/2011 Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
		Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V).
		Згідно зі ст.1 вказаного Закону, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
		При цьому, суд зауважує, що встановлення законодавцем такої форми перевірки як інспекційне відвідування обумовлено необхідністю реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Так, статтею 259 КЗпП України, унормовано, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Також, постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (надалі - Порядок № 295).
		У відповідності до приписів п.п 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).
		В силу п. 3 Порядку №295, контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.
		Згідно з п.п. 8, 9 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
		Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
		Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
		Отже, з аналізу зазначених норм, суд дійшов до висновку, що відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема, у формі інспекційних відвідувань.
		Підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб`єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення зафіксовані в акті перевірки.
		Суд зазначає, що підставою прийняття оскаржуваної постанови є акт інспекційного відвідування в якому зазначено, що позивачем допущено до роботи 1-го працівника ОСОБА_2 без укладення трудового договору та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Наданий позивачем під час інспекційного відвідування цивільно-правовий договір без дати та номеру, укладеного з ОСОБА_2 містить ознаки трудового договору, оскільки за своїм змістом передбачає виконання функціональних обов`язків адміністратора.
		В позовній заяві позивач зазначає, що висновки інспекторів праці є хибними, оскільки, найманий працівник позивача - ОСОБА_2 станом на час проведення відповідачем інспекційного відвідування перебувала в трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 на підставі наказу (розпорядження) про прийняття до роботи від 11.02.2019 №2-0000000002.
		Статтею 1 Кодексу законів про працю України визначено, що Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України визначено, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Частинами 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України, трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. 
		Суд зазначає, що згідно письмових пояснень ОСОБА_2 від 26.02.2019 остання повідомила, що працює в кальян-барі «NLT» адміністратором згідно цивільно-правового договору близько місяця (а.с.51).
		Під час розгляду справи по суті в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , пояснила, що 11.01.2019 написала заяву про прийняття її на роботу на посаду адміністратора. В це й же день з роботодавцем узгодили умови правці та її обов?язки, зокрема пояснила, що до її обов?язків входить відкриття о 13 год. 00 хв. закладу та його закриття о 24 год. 00 хв., виконання різних службових доручень. Заробітну плату отримувала двічі в місяць (аванс і безпосередньо заробітну плату).
		Таким чином, сам працівник ОСОБА_2 під час проведення інспекційного відвідування вказала на факт праці у позивача адміністратором згідно договору, який має ознаки трудового (дотримувалась графіка роботи, отримувала заробітну плату два рази на місяць), що також підтверджується записом у трудовій книжці ОСОБА_2 (а.с.21).
		Також, суд наголошує, що під час інспекційного відвідування (26-27 лютого 2019 року) вищезазначені документи (наказ (розпорядження) про прийняття до роботи від 11.02.2019 №2-0000000002, заява про прийняття на роботу) інспекторам праці позивачем не надавались, що ставить під сумнів їх наявність під час проведення інспекційного відвідування.
		Відповідно до статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний; роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони. Такті чином, виходячи зі змісту статті 29 КЗпП України, ознайомлення працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та умовами праці відбувається після укладення трудового договору у порядку, визначеному ст. 24 КЗпП України. 
		Як встановлено судом із матеріалів справи, у Правилах внутрішнього трудового розпорядку, копія яких надана позивачем під час проведення інспекційного відвідування, відмітка ОСОБА_2 про ознайомлення її із вказаними Правилами відсутня. Крім того, записи про проведення ОСОБА_2 вступного інструктажу з питань охорони праці та пожежної безпеки у відповідних журналах, які також були надані позивачем під час інспекційного відвідування - відсутні.
		Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. До первинної облікової документації для визначення кількісного складу працівників належить табель обліку використання робочого часу. Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05.12.2008 №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці». У табелі обліку використання робочого часу (типова форма № П-5) робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в т. ч. надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи. Також табель підтверджує факт початку роботи новоприйнятих працівників та дає можливість перевірити правильність подання роботодавцем повідомлення про прийняття працівника на роботу згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 413.
		Однак, у табелі обліку робочого часу за лютий 2019 року, копія якого надана позивачем на виконання вимоги інспекторів праці, відображений лише облік робочого часу працівника позивача ОСОБА_3 , проте, облік робочого часу ОСОБА_2 у вказаному табелі відсутній.
		Наведені обставини викликають обґрунтований сумнів щодо існування станом на день проведення інспекційного відвідування позивача (26-27 лютого 2019 року) наданих нею до суду документів (заяви ОСОБА_2 від 11.02.2019, наказу (розпорядження) про прийняття до роботи від 11.02.2019 №2-0000000002) та вказують на те, що ці документи було створено вже після завершення контролюючого заходу з метою уникнення відповідальності за допущення позивачем до роботи адміністратором ОСОБА_2 . без належного оформлення у відповідності до вимог ст. 24 КЗпП України трудових відносин.
		Про оформлення трудових відносин між позивачем та ОСОБА_2 вже після проведення інспекційного відвідування також свідчить дата подання повідомлення про прийняття її позивачем на роботу адміністратором.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» (далі - Порядок №413) повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.
		Так, згідно з повідомлення про прийняття працівника на роботу від 05.03.2019 ФОП ОСОБА_1 повідомила ГУ ДФС в Одеській області про прийняття ОСОБА_2 на роботу лише 05.03.2019, тобто вже після проведеного контролюючого заходу.
		Щодо посилання позивача на те, що перевірка ФОП ОСОБА_1 . проведена за відсутності на те правових підстав, які чітко визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», то суд зазначає таке.
		Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877-V).
		Згідно зі ст. 1 вказаного Закону заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
		При цьому, суд зауважує, що встановлення законодавцем такої форми перевірки як інспекційне відвідування обумовлено необхідністю реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
		Так, статтею 259 КЗпП України унормовано, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Також, постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (далі - Порядок №295).
		У відповідності до приписів п.п 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).
		В силу п. 3 Порядку №295 контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.
		Згідно з п.п. 8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
		Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
		Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
		Отже, з аналізу зазначених норм, суд приходить до висновку, що відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, тому суд вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що перевірка ФОП ОСОБА_1 . проведена за відсутності на те правових підстав, які чітко визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
		Крім того, суд критично оцінює твердження позивача про те, що Управління Держпраці у Черкаській області прийнявши постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.03.2019 за №ЧК-200/375/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-114 та склавши протокол від 11.03.2019 №ЧК 200/375/АВ/П/ПГ про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 41 КУпАП порушило вимоги ст. 61 Конституції України щодо заборони притягнення особи до відповідальності одного й того ж виду за одне й те саме правопорушення, з огляду на таке.
		Як вбачається зі змісту частини 1 статті 283, а також частини 1 статті 284 КУпАП, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноважений орган (посадова особа) виносить постанову по справні, в тому числі і про накладення адміністративного стягнення.
		Відповідно до статті 221 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - четвертою та сьомою статті 41, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
		Проте, протокол про адміністративне правопорушення є лише одним із носіїв доказової інформації та не створює жодних юридичних наслідків та зобов`язань для особи, щодо якої він складений. Протокол, на відміну від постанови про адміністративне правопорушення, за своїм характером не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки він лише встановлює та фіксує певні фактичні обставини, пов`язані із вчиненням адміністративного правопорушення, і може використовуватися як доказ певних обставин справи, зокрема, в порядку, визначеному КУпАП, під час розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. При цьому протокол не породжує ніяких прав та обов`язків для порушника та не є рішенням суб`єкта владних повноважень.
		Однак, як встановлено судом, станом на час розгляду справи по суті у матеріалах адміністративної справи відсутні докази притягнення позивача до відповідальності за частиною 3 статті 41 КУпАП та накладення на неї стягнення, а факт складення посадовою особою Управління Держпраці у Черкаській області протоколу від 11.03.2019 №ЧК 200/375/АВ/П/ПГ не створює для ФОП ОСОБА_1 жодних правових наслідків, у тому числі у вигляді притягнення її до адміністративної відповідальності.
		Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Вирішуючи даний спір, суд, керуючись ч. 2 статті 2 КАСУ, зобов`язаний перевірити рішення суб`єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Суд вважає, що відповідачем надані суду належні докази правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю в розумінні зазначеної норми Закону.
		З огляду на сукупність встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства.
		Оскільки під час розгляду справи судом встановлено правомірність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
		Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення у повному обсязі складено 01.07.2019.
		 
		Суддя                                                                                                                    В.П. Тимошенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...