Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 397/1451/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 02.07.2019. Зареєстровано: 03.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2019.
Дата набрання законної сили: 21.11.2019
Номер судового провадження: 2/397/84/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Копія
		Справа № 397/1451/17 
		н/п : 2/397/84/19 
		 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		25.06.2019 року. Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:
		головуючого - судді Мирошниченка Д.В.,
		за участю: секретаря судового засідання - Петренко Л.О.,
		                        позивача - ОСОБА_1 ,
		                        представника відповідача - Рябчуна О.М.,         
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівка у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пономар» про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		       Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить поновити її на посаді оператора ТОВ «Пономар»; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; зобов`язати відповідача відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 2000 грн.; стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн. 
		       В обгрунтування позовної заяви вказала, що перебуваючи на обліку в Олександрівському центрі зайнятості вона по направленню була працевлаштована у приватне підприємство «Верес» Канівського району Черкаської області, тому 23.06.2017 року була знята з обліку як не працююча. До цього підприємства вона подала заяву про прийняття її на посаду оператора. На протязі всього часу вона сумлінно виконувала будь-яку працю, що давав роботодавець. 28.08.2017 року вона захворіла і їй було видано листок непрацездатності АДЕ № 819874. Лікування продовжувалося до 11.09.2017 року. Про свою хворобу вона повідомляла по телефону роботодавця та через знайомих працівників, що їздять з смт. Олександрівки службовим автобусом також повідомила про перебування на лікуванні. Переймаючись проблемами здоров`я вона не забувала повідомляти роботодавця про продовження лікування. 15.09.2017 року їй через працівників було передано трудову книжку та повідомлено, що її звільнили з місця праці - ТОВ «Пономар». Про існування такого підприємства вона не чула, але знаючи сьогоденні реалії оформлення працівників зрозуміла, що ТОВ «Пономар» має якесь відношення до ПП «Верес». Заяву на звільнення вона ні в якому підприємстві не писала і тому вважає, що її звільнили незаконно. З наказом про звільнення з роботи (а також з наказом про прийняття на роботу) її ознайомлено не було та копії їх їй не видавались. Таким чином, відповідач звільнив її без законної на те підстави, а тому відповідно до положень ст. 235 КЗпП України зобов`язаний поновити її на попередній роботі. У результаті незаконного звільнення їй не було нараховано середньомісячну заробітну плату. Відповідач при поновленні її на раніше займаній посаді зобов`язаний виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу. Вказані дії з боку відповідача є порушенням її законних прав на працю, які завдали їй моральних страждань. Моральна шкода, завдана їй у результаті незаконного звільнення, полягає в тому, що відповідач позбавив її гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі на життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до її моральних переживань, вона втратила душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя та лікування. Всі зазначені моральні страждання нанесені їй незаконними діями відповідача можуть негативно відобразитись на її здоров`ї. Враховуючи викладене, відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 2000 грн. Таким чином, згідно положень чинного законодавства України відповідач зобов`язаний поновити її на попередній роботі та виплатити заробітну плату за весь час вимушеного прогулу починаючи з 28.09.2017 року, а також відшкодувати завдану незаконним звільненням моральну шкоду у розмірі 2000 грн.
		 
		Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_2 від 26.10.2017 року було відкрито провадження у справі (а.с. 7).
		Згідно наказу голови Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 01.11.2018 року № 55-к, увільнено ОСОБА_2 від виконання обов`язків судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області у зв`язку із укладенням ним контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на 2 роки з 02.11.2018 року по 01.11.2020 року (а.с. 140).
		Розпорядженням керівника апарату Олександрівського районного суду Кіровоградської області № 104 від 05.11.2018 року проведено повторний автоматичний розподіл даної справи (а.с. 141).
		Ухвалою від 14.11.2018 року дана справа прийнята до провадження суддею Отян О.В. та призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 147-148).
		26.12.2018 року рішенням Вищої ради правосуддя № 4017/0/15-18 суддю ОСОБА_3 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 192). 
		Розпорядженням керівника апарату Олександрівського районного суду Кіровоградської області № 35 від 03.01.2019 року проведено повторний автоматичний розподіл даної справи (а.с. 193).
		Ухвалою від 08.01.2019 року дана справа прийнята до провадження суддею Мирошниченко Д.В. та призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 195).
		 
		Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вони просили відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначили, що ОСОБА_1 була прийнята на посаду оператора лінії до ТОВ «Пономар» по строковому трудовому договору з 24.06.2017 року, про що вказано у заяві про прийом на роботу за її підписом, в листі інструктажу за її підписом та в наказі № 103-к від 23.06.2017 року. Тобто, позивач при прийомі на роботу була повідомлена, що вона приймається на сезонну роботу по строковому договору, строк якого закінчується із закінченням обсягів сезонних робіт. Враховуючи вимоги п. 3 ч. 1 ст. 23, п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та викладене, у разі прийняття працівника на роботу по строковому договору - заяви про звільнення працівника не вимагається. Тому, ОСОБА_1 була звільнена по завершенню сезонних робіт, на час яких вона приймалася на роботу без додаткової заяви про звільнення від неї. Звільнення за основним місцем роботи відбулося на підставі наказу про звільнення № 174-к від 28.08.2017 року. При цьому, після надання ОСОБА_1 лікарняних листків АДЕ № 819874 та АДЕ № 918934, вона була працевлаштована у ТОВ «Сучасні торгівельні технології», підсобним робітником за сумісництвом, з метою відшкодування їй зазначених вище лікарняних. ТОВ «Пономар» та ТОВ «Сучасні торгівельні технології» являються підприємствами групи компанії ТМ Верес. ТОВ «Сучасні торговельні технології» являється засновником ТОВ «Пономар». Виробництво на Черкаському консервному заводі, у період сезону переробки овочів і фруктів проводиться ТОВ «Пономар», у міжсезоння ТОВ «Сучасні торговельні технології», тому після звільнення з основного місця роботи по закінченню сезонних робіт ОСОБА_1 обліковувалася на ТОВ «Сучасні торговельні технології» з метою відшкодування лікарняних. Після виплати ОСОБА_1 коштів за лікарняними листками АДЕ № 819874 та АДЕ № 918934, поштовим відправленням на ТОВ «Пономар» з запізненням майже на місяць, прийшли ще два лікарняні листи видані на ім`я позивача. Проте, вони були з суттєвими помилками, що унеможливлювало провести їй відшкодування. Для виправлення помилок, ці лікарняні листи були передані ОСОБА_1 через її землячку, організатора сезонних працівників у смт. Олександрівка. Після цього, виправлених чи будь-яких інших лікарняних листів від позивача не надходило. Як з`ясувалося, після подачі ОСОБА_1 позову про поновлення на роботі та відшкодуванні втраченого заробітку, позивач перебувала на лікуванні у онкологічному диспансері, з наступним отриманням групи інвалідності. З метою відшкодування їй матеріальної компенсації на лікування та мирного врегулювання спору, керівництво запропонувало ОСОБА_1 . відшкодувати кошти, суму яких вона встановила сама, разом з своїм адвокатом, який готував позовну заяву. Після цього підприємство ТОВ «Сучасні торговельні технології», виконало своє зобов`язання, шляхом щомісячного перерахування коштів ОСОБА_1 на її банківську зарплатну картку ПАТ «Укрсоцбанк», на загальну суму 16400 грн. Отримання цих коштів позивач визнала сама. Вважають, що позивач у своїх твердженнях, надає неправдиву інформацію, спотворює дійсні обставини (а.с. 36, 175). 
		 
		Позивачем подано відповідь на відзив, в якому вказала, що вона була прийнята на посаду оператора лінії до ТОВ «Пономар» по трудовому договору з 24.06.2017 року, про що написала заяву на прийом на роботу (наказ № 103-к від 23.06.2017 року). Заяву до ТОВ «Новітні сучасні технології» вона не писала та не знала про її існування до вересня 2017 року, коли взяла форму ОК-5, де було повідомлено що навіть надходили за неї податки, кошти за роботу у підприємстві новітні технології вона отримала один раз - від її земляка ОСОБА_7, якому передав бригадир ТОВ «Пономар» 214 грн. Коли дізналася, що працювала на іншій фірмі на території «Верес» здогадалася, що її робочу силу використовували шахраї з ТОВ «Сучасні торгівельні технології» та написала заяву до прокуратури смт. Олександрівка, але по сьогоднішній день відповіді не надано та не розпочато перевірку. Коли вона працювала у складі сталася аварія, внаслідок якої вона травмувалася, однак травпункт на «Вересі» не працював, а тому вона дочекалась автобуса, що розвозив працівників до смт. Олександрівка, та її доправили до лікарні, де вона зафіксувала травму на виробництві. У вересні 2017 року їй повідомили про звільнення. Її примусили страждати морально, так як вона вже знаходилася в онкодиспансері. Підприємству «Пономар» її донька рекомендованим листом відправила 2 лікарняних, які станом на 13.02.2019 року шукають. Ніякої заяви про звільнення вона не писала та з наказом про звільнення за № 174-к від 28.08.2017 року її не ознайомлювали, тому що вона знаходилася в лікарні, де проходила курс хіміотерапії. Лікарняні листи АДЕ № 819874 та АДЕ № 918934 не повернулися з Вереса та Сучасних торгівельних технологій та їй не оплатили. Потім приїхав юрист з Пономар та повідомив, що дійсно її зарахували в ТОВ «Новітні сучасні технології», але щоб не відкривати карти їй заплатили, щоб ніхто не знав, кошти, щоб залагодити випадок. Коли вона довідалася що з неї вираховувались кошти та їй не надали субсидію та почали вираховувати з мізерної пенсії кошти вона зателефонувала до юриста, який повідомив, що вже не працює у Вересі. Лікарняні АДЕ № 819874 та АДЕ № 918934 з онкодиспарсеру м. Кропивницький станом на 03.02.2019 року не оплачені, та десь зі слів начальника відділу кадрів передані якимсь бригадиром та зникли. Вважає, що інформацію, яку надають представники Верес - «Пономар» та ТОВ «Сучасні торгівельні технології» це приховування злочину, що відбулося з серпня 2018 року - незаконне звільнення та приховування травми на виробництві (а.с. 208).
		 
		Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив.
		Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позов та просив відмовити в їх задоволенні. Крім того, представник зазначив, що запис у трудовій книжці позивача про те, що вона звільнена за угодою сторін, є помилкою співробітника ТОВ «Пономар», яка заповнювала трудову книжку, оскільки таке звільнення відбулося у зв?язку із закінченням строку дії договору (сезонних робіт), позивач жодних заяв про звільнення не писала.
		Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що має неприязні відносини з відповідачем. У 2017 році працював на «Вересі». Заяву про прийняття на роботу писав до одного підприємства, а в результаті було інше. Кошти за роботи їм не було виплачено. Він знає, що позивач повідомляла ОСОБА_6 про те, що вона перебуває на лікуванні.
		Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що працював разом з позивачем, разом їздили на роботу та з роботи. Потім ОСОБА_8 пішла на лікарняний, а він звільнився з роботи. Згодом йому зателефонував їх бригадир ОСОБА_9 та повідомив, що має розрахункові кошти. Він ним передавав кошти ОСОБА_1, в присутності її доньки, в сумі більше 200 грн. Чому звільнили ОСОБА_1 йому не відомо. Він працював у ТОВ «Пономар». Доказів незаконного звільнення ОСОБА_10 надати не може.
		Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що ТОВ «Пономар» займається сезонними роботами, на період яких приймає на сезонну роботу більше 1000 осіб. Прийом працівників здійснюється по строковому договору на сезон переробки овочів. Позивач знала про сезонність роботи. Завершення сезонних робіт може бути здійснене в любий час. Позивач була звільнена по закінченню строкового договору, а через місяць їм прийшов лист з лікарняними листками. Вони зв`язалися з позивачем для вирішення оплати лікарняних листів. Вони домовилися, що позивач приймається на ТОВ «Сучасні торгівельні технології» для відшкодування лікарняних. 
		 
		Позивач заявляла клопотання про виклик у судове засідання інших свідків, однак при заявленні клопотань, позивач не зазначала належним чином анкетні дані свідків, їх місце проживання, номери засобів зв`язку, що не давало суду змоги належним чином викликати вказаних свідків до суду, а позивач не забезпечила їх явку в судові засідання. Тому, враховуючи розумні строки розгляду справи, яка перебуває у провадженні суду з 25.10. 2017 року, судом, після неодноразових відкладень судових засідань для надання можливості позивачу забезпечити явку у судове засідань свідків про допит яких вона клопотала (суд позбавлений був можливості належним чином викликати у судове засідання свідків за клопотанням позивача), відмовлено у задоволенні чергового клопотання позивача про відкладення судового розгляду і повторного виклику свідків.
		Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до наступного висновку.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що відповідно до дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 05.05.1999 року, ОСОБА_1 24.06.2017 року була прийнята у ТОВ «Пономар» оператором лінії у виробництві харчової продукції по строковому договору на сезон переробки овочів (підстава - наказ № 103-к від 23.06.2017 року); 28.08.2017 року - була звільнена за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України (підстава - наказ № 174-к від 28.08.2017 року) (а.с. 4 на звороті - а.с. 5).
		Із заяви ОСОБА_1 , адресованої директору ЧВП ТОВ «Пономар» встановлено, що вона просить прийняти її на роботу в підрозділ цех № 1 на посаду оператора лінії по строковому договору на сезон переробки овочів з 24.06.2017 року; зароблені нею кошти просить перераховувати на банківський рахунок в Укрсоцбанк. Також, 22.06.2017 року на адресу ТОВ «Пономар» Черкаський виробничий підрозділ ОСОБА_1 подана заява про застосування податкової соціальної пільги (а.с. 37).
		З вступного інструктажу встановлено, що ОСОБА_1 з умовами праці (режим роботи цеху, умови оплати праці), наявності на робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, вимоги промислової санітарії, правилами внутрішнього трудового розпорядку, вимогами служби охорони підприємства - ознайомлена і зобов`язалася виконувати (а.с. 38).
		Згідно витягу з наказу про прийом на роботу на період сезону переробки та консервування плодоовочевої продукції від 23.06.2017 року № 103-к по Черкаському виробничому підрозділу ТОВ «Пономар», ОСОБА_1 прийнята з 24.06.2017 року на посаду оператора лінії у виробництві харчової продукції 2 категорії Пономар ЧВП, консервний цех № 1, на період сезону переробки та консервування плодоовочевої продукції. Підстава: заява ОСОБА_1 про прийом на роботу по строковому договору (а.с. 39).
		Згідно витягу з наказу про закінчення сезонних робіт від 28.08.2017 року № 174-к по Черкаському виробничому підрозділу ТОВ «Пономар», ОСОБА_1 , оператор лінії у виробництві харчової продукції 2 категорії Пономар ЧВП, консервний цех № 1, звільнена 28.08.2017 року, ст. 36 КЗпП України за угодою сторін у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (закінченням сезонних робіт). Підстава: заява ОСОБА_1 про прийом на роботу по строковому договору (а.с. 40).
		Згідно листка непрацездатності серії АДЕ № 819874, виданого 31.08.2017 року КЗ «Кіровоградський обласний онкодиспансер» м. Кропивницький, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 28.08.2017 року по 31.08.2017 року; причина непрацездатності - загальне захворювання; продовжує хворіти (а.с. 3 на звороті, 100).
		Згідно листка непрацездатності серії АДЕ № 918885, виданого 01.09.2017 року Олександрівським районним центром ПМСД смт. Олександрівка Кіровоградської області на продовження листка № 819874, ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні з 01.09.2017 року по 11.09.2017 року; причина непрацездатності - загальне захворювання; продовжує хворіти (а.с. 4, 100).
		Згідно довідки, виданої Знам`янським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Кіровоградської області від 12.10.2017 року № 1215, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Олександрівському відділі з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Знам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України та отримує пенсію по ІІ групі інвалідності з 18.09.2017 року (а.с. 6).
		Згідно довідки ТОВ «Пономар» від 12.12.2017 року № 163, ОСОБА_1 працювала у ТОВ «Пономар» (основна форма працевлаштування) оператором лінії у виробництві харчової продукції 2 категорії та отримала дохід за період з 24.06.2017 року по 28.08.2017 року у розмірі 7605 грн. 40 коп., а саме: червень 2017 року - нарахована заробітна плата - 1415,18 грн., липень 2017 року - 4047,42 грн., серпень 2017 року - 2142,70 грн. (а.с. 43, 78).
		Згідно довідки ТОВ «Пономар» від 12.12.2017 року № 164, ОСОБА_1 працювала у ТОВ «Пономар» (за сумісництвом) оператором лінії у виробництві харчової продукції 2 категорії та отримала дохід за період з 29.09.2017 року по 17.10.2017 року у розмірі 3041 грн. 05 коп., а саме: вересень 2017 року - нарахована заробітна плата - 581,34 грн., жовтень 2017 року - 2459,71 грн. (а.с. 79, 82).
		Згідно довідки про середній заробіток (за два місяці роботи), виданої ТОВ «Пономар» від 12.10.2018 року № ТП000000417, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 в розрахунку на 1 робочий день становить 143,76 грн.; кількість робочих днів у червні 2017 року - 7, заробітна плата за червень 2017 року - 1415,28 грн.; кількість робочих днів у липні 2017 року - 31, заробітна плата за липень 2017 року - 4047,42 грн. (а.с. 81).
		Згідно наказу про прийняття від 28.09.2017 року № 211-к по Черкаському виробничому підрозділу ТОВ «Пономар», ОСОБА_1 прийнята з 29.09.2017 року на посаду оператора лінії у виробництві харчової продукції 2 категорії Пономар ЧВП, консервний цех № 2, на період сезону переробки та консервування плодоовочевої продукції. Підстава: заява ОСОБА_1 (а.с. 83).
		Згідно наказу про звільнення від 17.10.2017 року № 238-к по Черкаському виробничому підрозділу ТОВ «Пономар», ОСОБА_1 , оператора лінії у виробництві харчової продукції 2 категорії Пономар ЧВП, консервний цех № 2, звільнена 17.10.2017 року, п. 2 ст. 36 КЗпП України закінчення строку трудового договору. Виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1 календарних днів - частину основної щорічної відпустки. Підстава: заява ОСОБА_1 (а.с. 84-86).
		Згідно наказу про завершення сезону переробки овочів і фруктів від 27.08.2017 року № 173 Черкаського виробничого підрозділу ТОВ «Пономар», у зв`язку з перебоями в поставці сировини, наказано завершити сезон переробки овочів і фруктів на Черкаському виробничому підрозділі ТОВ «Пономар» з 28.08.2017 року; провести звільнення сезонних працівників, чергами в порядку завантаження роботою; підготовити обладнання до виробництва зимового асортименту продукції (а.с. 98).
		Згідно Переліку працівників, які підлягають звільненню у першу чергу (28.08.2018), у зв`язку з закінченням сезонних робіт, зазначеного в додатку 1 до наказу № 173 від 27.08.2018 року, звільненню підлягає ОСОБА_1 (а.с. 99).
		Згідно повідомлення Комунального некомерційного підприємства «Олександрівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Олександрівської районної ради Кіровоградської області від 18.10.2018 року № 555, ОСОБА_1 зверталася за допомогою до закладу, про що свідчать видані лікарняні листки: № 918763 з 01.08.2017 року по 10.08.2017 року, діагноз: гострий попереково-крижовий радикуліт, виданий лікарем-терапевтом-дільничним ОСОБА_12 ; № НОМЕР_2 з 01.09.2017 року по 11.09.2017 року, діагноз: Сr нижнього зовнішнього квадрату лівої молочної залози, виданий лікарем ЗПСЛ ОСОБА_13 (а.с. 110).
		Згідно повідомлення Центральної районної лікарні Олександрівського району Кіровоградської області від 26.09.2018 року № 795, ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні в закладі: з 16.08.2017 року по 25.08.2017 року, діагноз: тупа травма живота, л/лист № 939011, місце роботи - цукровий завод; з 12.09.2017 року по 18.09.2017 року, діагноз: захворювання молочної залози, л/лист № 939361, місце роботи - цукровий завод (а.с. 121).
		Згідно довідки про доходи, виданої ТОВ «Сучасні торговельні технології» від 22.01.2018 року № 36, ОСОБА_1 працювала у товаристві за сумісництвом підсобним робітником та за період з 08.07.2017 року по 28.08.2017 року отримала дохід у розмірі 657,24 грн. (липень 2017 року - нараховано заробітної плати 607,91 грн., податок з доходів - 109,42 грн.; серпень 2017 року - нараховано заробітної плати 193,60 грн., податок з доходів - 34,85 грн.) (а.с. 176).
		               Вказане також підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 (а.с. 76-77).
		Згідно довідки про доходи, виданої ТОВ «Сучасні торговельні технології» від 31.10.2018 року № 146, ОСОБА_1 працює у товаристві оператором автоматичних та напівавтоматичних ліній та за період з 22.11.2017 року по 28.02.2018 року отримала дохід у розмірі 18022,65 грн., а саме: листопад 2017 року - нарахована заробітна плата 3212,23 грн., грудень 2017 року - 5044,76 грн., січень 2018 року - 4715,54 грн., лютий 2018 року - 5050,12 грн. (а.с. 177).
		Випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 01.07.2017 року по 22.10.2018 року підтверджується виплата заробітної плати, авансу та лікарняних останній, а також використання нею вказаних коштів (а.с. 178-182).
		Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.11.2018 року, підтверджується, що засновником ТОВ «Пономар» є ТОВ «Сучасні торгівельні технології», товариство здійснює діяльність, в тому числі з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур , інші види перероблення та консервування фруктів і овочів (а.с. 184-188).
		Згідно опису вкладення до цінного листа від 07.09.2017 року № 250062999694 директору ЧБП ТОВ «Пономар» було направлено лікарняні листи серії АДЕ № 939011 та № 819874 (а.с. 128).
		 
		Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і у порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).
		Згідно зі ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працiвником та власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою. Працівник зобов?язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, та дотримуватись внутрiшнього трудового розпорядку, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов`язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату й забезпечувати умови працi, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн.
		Згідно п. 3 ч. 1 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути таким, що укладається на час виконання певної роботи.
		Згідно ч. 2 ст. 23 КЗпП України, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		Строковий трудовий договір може укладатися на будь-який строк, визначений за погодженням сторін. При цьому закон ніяк не обмежує права сторін трудового договору на визначення строку його дії (якщо взагалі не заборонено в даному випадку укладати трудовий договір на строк).
		Випадками, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк, є такі, які обумовлені характером майбутньої роботи, умовами її виконання, а також інтересами працівника.
		"Характер майбутньої роботи" - це означає, що за своїм характером робота є такою, яка не виконується постійно (сезонні роботи, хоча б вони і не були включені до списків (переліків) сезонних робіт, а також ті, які виконуються протягом певного строку тощо).
		"Умови виконуваної роботи" - це таке формулювання, що визначає роботу як постійну, але у зв?язку з конкретними умовами її виконання трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк. Насамперед це може бути пов?язано з тим, що для виконання даної роботи вже прийнятий на роботу працівник, який, однак, протягом певного періоду не може виконувати свої трудові обов`язки. Для заміщення тимчасово відсутнього працівника і здійснюється прийняття на роботу іншого працівника за строковим трудовим договором.
		Правове становище працівників, що уклали строкові трудові договори, переважно не відрізняється від правового становища працівників, що уклали трудові договори на невизначений строк. Водночас працівник, що уклав строковий трудовий договір, після закінчення обумовленого строку підлягає звільненню. Звільнення здійснюється без його заяви за наказом власника. Крім того, належить звернути увагу на те, що законодавство не встановлює обов?язку власника попереджати працівника про майбутнє звільнення у зв?язку з закінченням строку трудового договору. Підставою для звільнення працівника є п. 2 ст. 36 КЗпП.
		Серед строкових трудових договорів виокремлюються трудові договори із сезонними і тимчасовими працівниками. Правове становище працівників, які уклали трудові договори про сезонну роботу, визначається на цей час Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.1974 року № 310-ІХ. Та обставина, що названий Указ зберіг чинність в Україні, підтверджується статтею 7 КЗпП, що передбачає встановлення законодавством особливостей правового регулювання праці тимчасових і сезонних працівників. Крім того, слід враховувати, що в силу Постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 року № 1545-ХІІ в Україні продовжують діяти акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України. 
		 
		 
		Сезонні трудові договори можуть укладатися тільки на роботи, що мають одночасно такі дві ознаки: 
		1) соціально-організаційну: у зв?язку з природними та кліматичними умовами сезонні роботи можуть виконуватися тільки протягом визначеного періоду, що не перевищує шести місяців (сезон); 
		2) формальну: сезонними визнаються тільки такі роботи, що зазначені в спеціальному переліку. Належить враховувати, що сезонними роботами є тільки ті з них, що у силу природних і кліматичних умов продовжуються не більше 6 місяців. 
		Чинний на даний час Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.1997 року N 278.
		Відповідно до вказаного Списку сезонних робіт і сезонних галузей до сезонних робіт належить робота на підприємствах переробки плодоовочевої продукції. 
		Відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.1974 року № 310-ІХ:
		- п. 1 - сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців;
		- п. 3 - осіб, яких приймають на сезонні роботи, має бути попереджено про це при укладенні трудового договору. У наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу має бути зазначено, що даний працівник приймається на сезонну роботу;
		- п. 4 - трудовий договір при прийманні на сезонні роботи може бути укладено на строк, який не перевищує тривалості сезону;
		- п. 7 - трудовий договір з робітниками і службовцями, зайнятими на сезонних роботах, може бути розірвано з ініціативи адміністрації на підставах, передбачених законодавством Союзу РСР і союзних республік про працю (крім підстав, передбачених у пункті 5 статті 17 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю), а також у випадках; 
		а) припинення робіт на підприємстві, в установі, організації на строк більше двох тижнів з причин виробничого характеру або скорочення робіт в них; 
		б) не з?явлення на роботу безперервно протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності. 
		У разі втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, а також коли законодавством Союзу РСР встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні, за робітниками і службовцями, зайнятими на сезонних роботах, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більш як до закінчення строку роботи за договором. 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 ст.23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Абзацом 2 ч. 1 цієї статті визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Пленум Верховного Суду України у п. 18 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз?яснив, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з?ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
		 
		Вирішуючи спір, суд приходить до висновку, що між сторонами було укладено строковий трудовий договір на період виконання певної роботи - сезону переробки та консервування плодоовочевої продукції, що підтверджується наказом № 211-к від 28.09.2017 року (а.с. 83). 
		Позивач з умовами праці була ознайомлена, про що свідчить її власноручний підпис на вступному інструктажі (а.с. 38).
		Позивач наказ про прийняття на роботу не оскаржувала, а отже погодилась з ним. Факт наявності заяви ОСОБА_1 про прийняття її на роботу по строковому договору підтверджується як зазначенням про це у самому наказі про прийняття на роботу так і самою заявою (а.с. 37).
		Написавши заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором, позивач таким чином виявила свою волю на укладення строкового трудового договору і на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який його було укладено.
		Припинення трудового договору після закінчення терміну не вимагає заяви або якогось іншого волевиявлення працівника. 
		Звільнення позивача на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки згідно наказу про звільнення від 28.08.2017 року № 174-к по Черкаському виробничому підрозділу ТОВ «Пономар», ОСОБА_1 , була звільнена 28.08.2017 року на підставі ст. 36 КЗпП України - за угодою сторін у зв?язку із закінченням строкового трудового договору (закінченням сезонних робіт). Наказом про завершення сезону переробки овочів і фруктів від 27.08.2017 року № 173 Черкаського виробничого підрозділу ТОВ «Пономар», підтверджується, що у зв`язку з перебоями в поставці сировини, наказано завершити сезон переробки овочів і фруктів на Черкаському виробничому підрозділі ТОВ «Пономар» з 28.08.2017 року; провести звільнення сезонних працівників, чергами в порядку завантаження роботою; підготовити обладнання до виробництва зимового асортименту продукції. Відповідно до Переліку працівників, які підлягають звільненню у першу чергу (28.08.2018), у зв`язку з закінченням сезонних робіт, зазначеного в додатку 1 до наказу № 173 від 27.08.2018 року, звільненню підлягає ОСОБА_1 .
		 
		Доводи, позивача про те, що її звільнення відбулось в період перебування її на лікарняному, а тому суперечить законодавству про працю, не заслуговують на увагу.
		Так, перебування позивача на день звільнення на лікарняному, правового значення немає, так як між нею та роботодавцем існували трудові правовідносини, що виникли на підставі строкового трудового договору.
		Звільнити працівника у зв?язку із закінченням строку трудового договору можна як в період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування його у відпустці, оскільки забороняється звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці лише з ініціативи роботодавця.
		Зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у пункті 4 статті 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена у статтях 40, 41 КЗпП України або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
		Відповідно до рекомендацій, викладених у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності (ч. 3 ст. 40 КЗпП України) стосуються як передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства здійснюється з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу. Оскільки п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України до звільнення з ініціативи роботодавця віднесено тільки звільнення за підставами, передбаченими ст.ст. 40 і 41 КЗпП України, тому звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України не можна визнати таким, що провадиться з ініціативи роботодавця.
		Згідно Листа від 31.01.2012 року № 30/13/133-12 Міністерства соціальної політики вбачається, що звільнити працівника у зв?язку із закінченням строку трудового договору можна як у період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування його у відпустці, оскільки частиною третьою статті 40 КЗпП України встановлено заборону щодо звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці лише з ініціативи роботодавця, тобто з підстав, передбачених у статтях 40, 41 КЗпП України.
		Відтак, частина 3 ст.40 КЗпП України встановлює заборону звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності лише у випадках звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тобто з підстав, передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП України (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).
		Проте, зазначена норма не поширюється на спірні правовідносини, оскільки позивача ОСОБА_1 було звільнено з роботи за ст. 36 КЗпП України по закінченню строкового трудового договору (закінченню сезонних робіт). 
		 
		Судом враховуються також правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 753/16193/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/27037/17-ц, від 06 грудня 2018 року у справі № 757/26016/17-ц, від 17 січня 2019 року у справі № 760/11151/16-ц, які, у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, мають враховуватись при застосуванні цих норм права до спірних правовідносин. Згідно вказаних постанов Верховним Судом зроблено висновок, що «підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв`язку із закінченням строку. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП».
		 
		Таким чином, виходячи, з нормативного тлумачення п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 36, ч. 3 ст. 40 КЗпП України, та враховуючи, що спір між сторонами виник із приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, а не у зв?язку із звільненням працівника з ініціативи власника, або уповноваженого ним органу, норми ч. 3 ст. 40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються.
		Отже, перебування позивача під час його звільнення на лікарняному не являється підставою для визнання такого звільнення незаконним.
		 
		Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що доводи позивача про те, що відповідач у порушення норм трудового законодавства звільнив її з роботи, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому позовні вимоги позивача про поновлення її на роботі не підлягають задоволенню.
		Зокрема, при розгляді справи предметом доказування позивачем фактично були: не належні умови праці, спосіб передачі їй трудової книжки та грошових коштів як компенсації, непогодження про працевлаштування саме у ТОВ «Пономар» тощо.
		Однак, вимоги щодо зазначених обставин, які доказувала позивач, остання у позовній заяві не ставила, а щодо незаконного її звільнення або процедури такого звільнення жодних належних доказів у відповідності із законодавством суду не надала.
		З цих підстав, пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не підтверджують обставин незаконного звільнення позивача з роботи, а тому не беруться судом до уваги.
		Позивач також посилалася на відсутність у матеріалах справи її заяви про звільнення та просила витребувати її у відповідача, оскільки вона таку заяву не писала. Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що така заява дійсно відсутня і ніколи не існувала, тобто не заперечив твердження позивача, що вона її не писала, оскільки звільнення позивача відбулося у зв?язку із закінченням строкового трудового договору і така заява не вимагалася. 
		Крім того, як зазначалося вище, представник відповідача пояснив, що у трудовій книжці зроблено помилку при записі про звільнення позивача, однак сторонами не ставилася вимога щодо внесення змін до трудової книжки в частині запису про звільнення позивача, а судом встановлено, що звільнення відбулося на законних підставах, про що вказано вище.
		Позивач також просила долучити до матеріалів справи аудіозаписи розмови свідка ОСОБА_11 з іншими працівника ТОВ «Пономар» щодо її звільнення, проте суду не надала відповідні аудіозаписи, тому суд позбавлений був можливості їх долучити. 
		 
		Водночас, звільнення працівника у зв`язку з закінченням строку трудового договору у період тимчасової непрацездатності не позбавляє його права на одержання допомоги по тимчасовій непрацездатності, оскільки відповідно до абзацу 2 частини першої статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 28.12.2014 № 77-VIII право на таку допомогу виникає з настанням страхового випадку в період роботи, включаючи і день звільнення. Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати встановлені ст. 22 вказаного закону.
		 
		Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки відсутні підстави для поновлення позивача на роботі та судом не встановлено порушення законних прав позивача у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв?язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		 
		Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. 
		Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач у трудовій справі звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях.
		Суд, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору при зверненні до суду та вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відносить витрати позивача на професійну правничу допомогу за її рахунок, враховуючи при цьому, що позивачем не надано суду будь-яких доказів такої допомоги.
		 
		Керуючись ст.ст. 259, 264-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пономар» про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - відмовити.
		На рішення суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду. 
		У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Олександрівський районний суд Кіровоградської області).
		Повний текст рішення виготовлено 02.07.2019 року.
		 
		       Позивач:  ОСОБА_1 , місце проживання:  АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 .
		Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пономар», місце знаходження: 19035, Черкаська область, Канівський район, с. Межиріч, вул. Канівська,4/22, код ЄДРПОУ 39367597.
		 Представник відповідача: ОСОБА_14 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , діє на підставі довіреності №107 від 02.05.2018 року.
		 
		Суддя:/підпис/
		Копія вірна.
		Рішення набуло законної сили________________ року та підлягає виконанню . 
		Оригінал рішення зберігається у справі № 397/1451/17. 
		Суддя Олександрівського районного суду 
		Кіровоградської області                        Д.В.Мирошниченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...