Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 621/130/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 02.07.2019. Зареєстровано: 03.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2019.
Дата набрання законної сили: 14.11.2019
Результат оскарження 14.11.2019 Апеляційний суд Харківської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/621/129/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018220300001089

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		621/130/19
		1-кп/621/129/19
		В И Р О К
		іменем України
		 
		02 липня 2019 року                                        м. Зміїв
		 
		Зміївський районний суд Харківської області у складі:
		 
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участі:    секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
		прокурора - ОСОБА_5 ,
		потерпілого - ОСОБА_6 ,
		представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ,
		обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
		захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12018220300001089 за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Харкові, є громадянкою України, має середню освіту, не одружена, непрацює, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживала в АДРЕСА_2 , раніше не судима,
		 
		у злочині, передбаченому частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України,
		 
		у с т а н о в и в :
		 
		29 листопада 2018 року близько 21:00 години в м. Змієві Харківської області ОСОБА_8 разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_10 , а також ОСОБА_11 перебували в гостях у ОСОБА_6 за місцем його проживання по АДРЕСА_3 .
		 
		У процесі вживання спиртних напоїв на ґрунті особистих неприязних відносин між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виникла сварка та бійка.
		 
		ОСОБА_8 вирішила втрутитися у конфлікт ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , і діставши з кишені куртки розкладний ніж попрямувала до вказаних осіб з наміром припинити бійку, при цьому ножем вона хотіла відлякати ОСОБА_11 .
		 
		На шляху ОСОБА_8 опинився ОСОБА_6 , який не був учасником конфлікту та не становив будь-якої загрози для ОСОБА_8 чи інших осіб. В цей час у ОСОБА_8 на ґрунті особистих неприязних відносин виник непрямий умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Реалізуючи зазначений умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і, хоча не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, ОСОБА_8 вдарила ОСОБА_6 розкладним ножем в область правої половини грудної клітки, чим спричинила останньому тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді одного проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки, яке ускладнилося в своїй течії розвитком травматичного правостороннього пневмотораксу.
		 
		Зазначеними діями ОСОБА_8 вчинила умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
		 
		Обвинувачена ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала частково і показала, що дійсно, за вказаних вище обставин завдала одного удару ножем в область грудної клітки потерпілого ОСОБА_6 . 
		Однак, вона не мала наміру позбавити життя потерпілого чи спричинити йому тяжкі тілесні ушкодження.
		В той момент вона мала намір відтягнути ОСОБА_11 від ОСОБА_10 , а ножем, який вона випадково знайшла в кишені одягненої на ній куртки свого співмешканця ОСОБА_10 , вона сподівалася відлякати ОСОБА_11 .
		Коли вона прямувала у бік ОСОБА_11 на шляху опинився ОСОБА_6 , з боку якого ніяких загроз не було, однак він собою перегородив їй прохід. В цей момент вона завдала ножем одного удару ОСОБА_6 в область грудної клітки, після чого вже відтягнула ОСОБА_11 та забрала звідти ОСОБА_10 , який потребував медичної допомоги, та з яким вони пішли додому.
		У вчиненому щиро розкаялася.
		 
		Крім часткового визнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_8 , її вина у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, у повному обсязі підтверджується наступними доказами, дослідженими під час судового розгляду.
		 
		Так, потерпілий ОСОБА_6 показав про зазначені вище обставини за яких у нього вдома, під час спільного вживання спиртних напоїв, виник конфлікт між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , який вів себе зухвало та висловлював образи на адресу ОСОБА_8 . 
		В процесі цього конфлікту він викликав поліцію та говорив ОСОБА_8 , щоб вона разом з ОСОБА_10 покинули його домівку. 
		В цей час ОСОБА_8 дістала з кишені ніж та завдала ним один удар в область його легенів, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження.
		На час судового розгляду він не має будь-яких претензій до обвинуваченої, просив не призначати їй реальне покарання у виді позбавлення волі.
		 
		Свідок ОСОБА_11 показав про обставини за яких він був у гостях у ОСОБА_6 , де також знаходилися ОСОБА_8 з ОСОБА_10 . Разом вони вживали спиртні напої, між ним та ОСОБА_10 виник конфлікт, який переріс у бійку, через образи з боку останнього на адресу ОСОБА_8 . Після того, як припинилася бійка та ОСОБА_10 і ОСОБА_8 пішли, він від ОСОБА_6 дізнався, що під час конфлікту ОСОБА_8 завдала йому одного удару ножем.
		 
		Свідок ОСОБА_10 дав показання про обставини перебування в гостях у ОСОБА_6 , а також конфлікту та бійки між ним і ОСОБА_11 , які в цілому узгоджуються з показаннями останнього, а також і показаннями обвинуваченої ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_6 .
		Що стосується безпосередньо моменту нанесення ОСОБА_6 удару ножем, то він не був його очевидцем, а знає про це зі слів самої ОСОБА_12 .
		 
		Свідок ОСОБА_13 показала, що 29.11.2018 увечері вона прибула до будинку ОСОБА_6 з метою забрати свого чоловіка ОСОБА_11 . Там вона почула крики, побачила п`яного ОСОБА_10 , а потім її чоловік просив викликати швидку ОСОБА_6 , що вона і зробила.
		 
		Показання обвинуваченої, потерпілого та свідків, надані під час судового розгляду, в цілому узгоджуються між собою та підтверджують зазначені вище фактичні обставини кримінального провадження.
		 
		Крім того, відомостями заяви від 29.11.2018 підтверджується, що потерпілий ОСОБА_6 повідомив про факт завдання йому одного удару ножем жінкою на ім`я ОСОБА_14 . (т. 1 а .п. 92).
		 
		Даними протоколу огляду місця події від 30.11.2018, з фототаблицями, проведеного записьмовим дозволомвласника домоволодіння ОСОБА_6 , підтверджується обстановка будинку АДРЕСА_3 , де обвинуваченою ОСОБА_8 було завдано удару ножем ОСОБА_6 . Під час огляду були виявлені та вилучені: наволочка з плямами бурого кольору, гроші в розмірі 4700 гривень, ніж срібного кольору із литої сталі довжиною 22 см та довжиною леза 11 см (т. 1 а. п. 97-104). Гроші потерпілий ОСОБА_6 отримав від працівників поліції на відповідальне зберігання (т. 1 а. п. 97-104), а інші предмети, на які ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 04.12.2018 накладено арешт (т. 1 а. п. 115-118), передано до Зміївського ВП ГУНП в Харківській області.
		 
		Даними протоколу огляду місця події від 30.11.2018 підтверджується, що в приміщенні приймального відділення КЗОЗ "Зміївська ЦРЛ" в м. Змієві Харківської області, вул.Таранівське шосе, 1-Б, було виявлено та вилучено речі потерпілого ОСОБА_6 з плямами бурого кольору, а саме: чоловічу куртку чорного кольору та чоловічий светр коричневого кольору. Ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 04.12.2018 на вилучені речі потерпілого ОСОБА_6 накладено арешт (т. 1 а. п. 122-124).
		 
		Даними протоколу слідчого експерименту від 03.12.2018 підтверджується повідомлений обвинуваченою ОСОБА_8 механізм нанесення удару ножем потерпілому ОСОБА_6 , що мало місце 29 листопада 2018 року. Під час слідчого експерименту у обвинуваченої ОСОБА_8 було вилучено складний ніж із рукояткою коричневого кольору, на який ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області накладено арешт (т. 1 а. п. 146-151, 154-156).
		 
		Згідно постанови слідчого від 04.12.2018 вилучені під час проведення зазначених вище слідчих дій речі: ніж срібного кольору із литої сталі довжиною 22 см та довжиною леза 11 см, складний ніж із рукояткою коричневого кольору, чоловічу куртку чорного кольору, чоловічий светр коричневого кольору, наволочку з плямами бурого кольору визнано речовими доказами та передано до камери зберігання речових доказів Зміївського ВП ГУНП в Харківській області (квитанція №452) (т. 1 а. п. 125-127).
		 
		Згідно висновку судово-медичної експертизи №12-14/143-Зм/18 від 11.01.2019, у свідка ОСОБА_15 ступінь тяжкості тілесних ушкоджень встановити не виявилося можливим. (т. 1 а. п. 224).
		 
		Висновком судово-медичної експертизи №12-14/146-Зм/18 від 22.12.2018 підтверджується наявність у свідка ОСОБА_10 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, у вигляді ділянки травматичного набряку м`яких тканин на правій боковій поверхні грудної клітини, забитої рани в правій тім`яній області (т. 1 а. п. 229, 230).
		 
		Згідно висновку судово-медичної експертизи №12-14/142-Зм/18 від 11.01.2019, у обвинуваченої ОСОБА_8 ступінь тяжкості тілесних ушкоджень встановити не виявилося можливим. (т. 1 а. п. 236).
		 
		Відповідно до висновків судово-медичних імунологічних експертиз №14/1072-С/18 №14/1073-С/18 від 05.01.2019 встановлено, що на джемпері та куртці потерпілого ОСОБА_6 , вилучених під час огляду місця події, виявлена кров людини, властива йому самому (т. 1 а. п. 175-180).
		 
		Відповідно до висновку судово-медичної імунологічної експертизи №14/1074-С/18 від 08.01.2019 встановлено, що на наволочці вилученій в ході огляду місця події 30.11.2018, виявлена кров людини, походження якої від ОСОБА_6 виключається (т. 1 а. п. 196-198). 
		 
		Відповідно до висновку судово-цитологічної експертизи №15№1251-С/2018/2019 від 17.01.2019, на клинку складного ножа, вилученого 03.12.2018 під час проведення слідчого експерименту у обвинуваченої ОСОБА_8 , було знайдено сліди крові людини, встановити їх групову приналежність не було можливості, оскільки при неодноразовій постановці реакції абсорбції-елюції антигени А, В та Н не виявлені. На рукояті цього ножа сліди крові не виявлені. (т. 1 а. п. 202-205).
		 
		Висновком судово-медичної експертизи №12-14/144-Зм/18 від 11.01.2019 підтверджується, що у потерпілого ОСОБА_6 мали місце: одне проникаюче колото-різане поранення правої половини грудної клітини, що ускладнилося в своїй течії розвитком травматичного правостороннього пневмотораксу.
		Вказане вище тілесне ушкодження утворилося в результаті одноразового впливу предмету, що має колюче-ріжучі властивості, індивідуальні особливості якого своїй травмуючій поверхні не відобразилися, можливо, в результаті завдання удару ножем, вилученим в ході проведення слідчого експерименту 03.12.2018 з місцем додатку сили в праву половину грудної клітки в проекцію 3-го міжреберного простору по передньо-пахвовій лінії, по напряму спереду назад і зліва направо і кілька знизу вверх, і могло бути отримано в строк і при обставинах, зазначених вище.
		По ступеню тяжкості це ушкодження кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя (згідно пункту 2.1.3 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995).
		Унеможливлено спричинення вищезгаданого проникаючого колото-різаного поранення самим потерпілим ОСОБА_6 в результаті самоспричинення, що не характерно для цього виду травми.
		Свідчення підозрюваної ОСОБА_8 , надані нею під час слідчого експерименту 03.12.2018, в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним, як в механізмі нанесення тілесного ушкодження, так і в способі його спричинення потерпілому (т. 1 а. п. 211-219).
		 
		Оцінивши докази, досліджені під час судового розгляду, які є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_8 є винуватою у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
		 
		Під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено наявності у обвинуваченої ОСОБА_8 прямого умислу на протиправне заподіянні смерті ОСОБА_6 .
		 
		Відповідно до роз`яснень, наведених у пунктах 4, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», закінчений замах на умисне вбивство особи вчиняється з прямим умислом, коли винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. При вирішенні питання про наявність у діях особи умислу на вбивство суд повинен виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного, що передувала події, їх стосунки. При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.
		 
		На підставі аналізу досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що обвинувачена ОСОБА_8 усвідомлювала протиправний характер своїх дій, передбачала настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння шкоди життю та здоров`ю потерпілого, але не бажала їх настання. Суд встановив, що конфлікт між обвинуваченою і потерпілим виник раптово на ґрунті особистих неприязних відносин; знаряддя злочину (розкладний ніж) опинилося в руках обвинуваченої випадково. ОСОБА_8 завдала ОСОБА_6 лише один удар - колото-різане поранення в грудну клітину, та, маючи реальну можливість продовжити заподіяння потерпілому ударів у життєво-важливі органи, вона більше ударів не завдавала, що свідчить про відсутність у обвинуваченої умислу на вбивство потерпілого та про наявність непрямого умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень і необережну форму вини щодо суспільно небезпечних наслідків, оскільки вона не бажала, але свідомо припускала їх настання.
		 
		Частиною 3 статті 337 КПК України визначено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		 
		За таких обставин, дії обвинуваченої ОСОБА_8 належить перекваліфікувати з частини 2 статті 15, частини 1 статті 115 Кримінального кодексу України на частину 1 статті121 Кримінального кодексу України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
		 
		Доводи сторони захисту щодо перебування обвинуваченої ОСОБА_8 у стані необхідної оборони в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли, оскільки сама обвинувачена підтвердила, що будь-яких протиправних дій з боку ОСОБА_6 на її чи інших осіб адресу не було. 
		 
		Під час призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_8 , відповідно до вимог статей 65-67 Кримінального кодексу України, судом враховано наступні обставини:
		 
		- ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, є тяжким злочином;
		 
		- обставини, що пом`якшують покарання, якими відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 66 КК України, визнається щире каяття, що виявилося у критичному ставленні обвинуваченої до вчиненого діяння, а також відсутність претензій з боку потерпілого ОСОБА_6 , який просив не призначати реальне покарання у виді позбавлення волі; 
		 
		- відсутність обставин, що обтяжують покарання відповідно до статті 67 КК України;
		 
		- особу винної, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності (т. 1 а. п. 132), на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебувала (т. 1 а. п. 134, 135); відповідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №939 від 18.12.2018 хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє; за своїм психічним станом може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; у період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_8 перебувала поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки, могла усвідомлювати свої дії та керувати ними; на теперішній час відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 1 а.п. 243-245), не працює, за місцем фактичного проживання в м. Змієві характеризується як особа, у відношенні якої скарг не надходило (т. 1 а. п. 136).
		 
		З урахуванням сукупності зазначених відомостей щодо ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винної, обставин, що пом`якшують покарання, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_8 та попередження вчинення нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 1 ст. 121 КК України.
		 
		З метою забезпечення виконання вироку, до набрання ним законної сили, належить змінити застосований у відношенні обвинуваченої ОСОБА_8 запобіжний захід з особистого зобов`язання на тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор".
		 
		Долю речових доказів належить вирішити у відповідності до вимог пункту 5 частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
		 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 368-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд
		 
		у х в а л и в:
		 
		Визнати  ОСОБА_8  винуватою у злочині, передбаченому частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		 
		З метою забезпечення виконання вироку, до набрання ним законної сили, змінити застосований у відношенні обвинуваченої  ОСОБА_8  запобіжнийзахід зособистого зобов`язанняна триманняпід вартоюДУ "Харківськийслідчий ізолятор",взяти її під варту із зали суду та з цього часу рахувати строк відбуття покарання.
		 
		Речові докази, які зберігаються у Зміївському ВП ГУНП в Харківській області: 
		- складний ніж із рукояткою коричневого кольору - знищити;
		- ніж срібного кольору із литої сталі довжиною 22 см, чоловічу куртку чорного кольору та чоловічий светр коричневого кольору, наволочку з плямами бурого кольору - повернути потерпілому ОСОБА_6 .
		 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 395 Кримінального процесуального кодексу України, якщо таку скаргу не буде подано.
		 
		Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченій та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		Головуючий:     ОСОБА_1 
		 
		Суддя:     ОСОБА_2 
		 
		Суддя:     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...