Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 463/1411/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2019.
Дата набрання законної сили: 26.06.2019
Номер судового провадження: 61-20286ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                                       
		26 червня 2019 року                                                                     
		м. Київ                                                                   
		справа № 463/1411/16-ц
		провадження № 61-20286св18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С., 
		суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,      Фаловської І. М.,
		учасники справи:
		позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідач - Приватне акціонерне товариство  «Європейський страховий альянс», 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського Районного суду міста Львова                                від 16 лютого 2017 року у складі судді Леньо С. І. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 травня 2017 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О., у справі за позовом  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» в особі Львівської дирекції Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення грошових коштів, 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовної заяви
		Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (далі ПрАТ «Європейський страховий альянс») про стягнення страхового відшкодування в розмірі 13 574, 07 грн, пені в розмірі 9347, 14 грн, 3 % річних у зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання в розмірі 627 грн та витрат на проведення експертного автотоварозначного дослідження в розмірі 805 грн.
		В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 06 червня 2014 року                           о 13 год 30  хв. в м. Львові на вул. Вітвера, 14 відбулась ДТП за участю транспортних засобів «ISUZU» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_3 Постановою Галицького районного суду міста Львова від 26 червня 2014 року винним у вчиненні зазначеної ДТП визнано ОСОБА_4 . Оскільки цивільно-правова відповідальність останнього застрахована у відповідача, йому було надіслано всі необхідні документи для одержання страхового відшкодування. Однак, у встановлений законом 90-денний термін з дня отримання заяви про страхове відшкодування відповідач не провів її виплати. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 8 від 01 лютого 2016 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ                     д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становила 13 574, 07 грн. Дану суму позивач просила стягнути в примусовому порядку. 
		У зв`язку з порушенням строків виплати страхового відшкодування також просила стягнути пеню в розмірі 9347,14 грн, три відсотки річних у зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання в розмірі 627 грн та витрат на проведення експертного автотоварозначного дослідження в розмірі 805 грн.
		Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 31 жовтня 2016 року, у зв`язку із смертю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до участі в справі  залучено правонаступників ОСОБА_3 - спадкоємців ОСОБА_1 та                ОСОБА_2 .
		Після залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_3 , представник позивача ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 13 574,07 грн. страхового відшкодування, 9347, 14 грн пені, 8262, 99 грн інфляційних втрат, три відсотки річних в розмірі 627 грн та витрати на проведення експертного авто товарознавчого дослідження в розмірі 805 грн.
		Позивач ОСОБА_2 , після залучення його до участі у справі як правонаступника ОСОБА_3 подав до суду заяву про відмову від своєї частки страхового відшкодування на користь позивача ОСОБА_1 .
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 16 лютого 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «Європейський страховий альянс» в особі Львівської дирекції Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 13 574, 07 грн страхового відшкодування та 805 грн витрат на проведення експертного дослідження. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що  ОСОБА_3 , яка на законних підставах володіла речовим правом відносно автомобіля ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , має право на відшкодування завданої їй майнової шкоди. Одночасно, відмовляючи у стягненні з відповідача пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд першої інстанції виходив з того, що ненадання реквізитів для виплати страхового відшкодування звільняє боржника, тобто страховика від відповідальності у зв`язку з порушенням строків проведення такої виплати, а тому дана вимога не підлягає  задоволенню.
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 травня 2017 року апеляційні скарги ПрАТ «Європейський страховий альянс» та представника позивача                  ОСОБА_1 - ОСОБА_5  було відхилено. Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 16 лютого 2017 року залишено без змін
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не виконано свого обов`язку з виплати страхового відшкодування, а тому з відповідача слід стягнути грошові коштів в сумі 13 574, 07 грн, а також витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 805 грн.. Також суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими висновки Личаківського районного суду міста Львова  щодо відмови у стягненні з відповідача пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, оскільки відповідальність страховика, передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та частиною другою статті 625 ЦК України настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов`язання відбулось з його вини як боржника у даних правовідносинах. Апеляційний суд прийшов до висновку, що місцевим судом вірно встановлено, що кредитором було прострочено (не надано реквізитів для виплати страхового відшкодування), що звільняє боржника, тобто страховика від відповідальності у зв`язку з порушенням строків проведення такої виплати. Доводи відповідача ПрАТ «Європейський страховий альянс» щодо відсутності права у позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на стягнення страхового відшкодування колегія суддів вважала безпідставним, оскільки згідно статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а згідно частини першої статті 1229 ЦК України, страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуються на загальних підставах. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У червня 2017 року представник  позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Личаківського Районного суду міста Львова                                від 16 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області                                 від 29 травня 2017 року, в якій, з урахуванням уточненої касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив ухвалу  Апеляційного суду Львівської області від  29 травня 2017 року скасувати повністю, рішення Личаківського районного суду міста Львова від 16 лютого 2016 року скасувати в частині відмови в стягнення з відповідача пені, втрат від інфляції та трьох відсотків річних і передати справу у цій частині  на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга представника  позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 мотивована тим, що заявник не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні із відповідача пені, втрат від інфляції та трьох відсотків річних та ухвалою апеляційного суду в цілому. 
		Доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідач прострочив виконання  покладеного на нього Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язання з відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а тому  на підставі статті 625 ЦК України позивачем була заявлена вимога про стягнення з нього пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. 
		Представник заявника у поданій скарзі зазначає, що ОСОБА_3 , будучи потерпілою внаслідок ДТП, при зверненні із заявою про виплату страхового відшкодування, реквізитів для перерахування страхового відшкодування не вказала, страховиком було повідомлено ОСОБА_3 про прийняття в односторонньому порядку рішення про виплату страхового відшкодування та зазначено про необхідність надати реквізити для його перерахування. У відповідь на вищезазначений лист ОСОБА_3 звернулася до страховика із листом в якому вона звертала увагу на порушення граничних строків прийняття рішення  про виплату страхового відшкодування та його виплати, крім того порушувала питання про те, що у повідомленні не було зазначено розмір  страхового відшкодування. Представник заявника зазначає, що враховуючи ту обставину, що на адвокатські запити  страхова компанія не відповідала, а отже на час подання позову мала місце безпідставна відмова у виплаті страхового відшкодування, а тому і була заявлена вимога про стягнення з пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, однак суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відмову в задоволенні вимог у цій частині. ОСОБА_5 вказує, що сума страхового відшкодування не була узгоджена, а тому вважає, що місцевий суд повно та всебічно не з`ясував обставини справи, а апеляційний суд не надав цьому належної правової оцінки.  Представник заявника в обґрунтування поданої касаційної скарги посилається також на правові позиції судів викладені у рамках розгляду справи № 203/5907/15-ц.
		Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		У поданих запереченнях на касаційну скаргу представник ПрАТ «Європейський страховий альянс» просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін з тих підстав, що він не погоджується із доводами викладеними заявником у касаційній скарзі та зазначає, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у безготівковій формі шляхом безготівкового розрахунку. Оскільки ОСОБА_3 не було надано реквізити для виплати страхового відшкодування  товариство не мало змоги виплатити страхове відшкодування. Щодо стягнення пені, втрат від інфляції та трьох відсотків річних представник відповідача вказує на ту обставину, що ОСОБА_1 не є страхувальником за полісом то вищезгадана вимога є необґрунтованою та безпідставною.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Личаківського районного суду міста Львова.
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України               від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		20 квітня 2018 року справу № 463/1411/16-ц  Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		06 червня 2014 року о 13 год 30 хв в м. Львові на вул. Вітвера, 14 відбулась ДТП за участю транспортних засобів «ISUZU» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 та транспортного засобу ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві користування без права відчуження належав ОСОБА_3 .
		Згідно постанови Галицького районного суду міста Львова від 26 червня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.
		Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій), вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
		Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6917874, на час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність особи, яка на правомірній підставі володіє транспортним засобом «ISUZU» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий альянс».
		Відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 8                                           від 01 лютого 2016 року, вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, автомобіля ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_2 після пошкодження у ДТП 06 червня 2014 року без врахування ПДВ становить 13 574, 07 грн.
		Листом від 08 жовтня 2014 року відповідач повідомив ОСОБА_3 про прийняте ним рішення про виплату страхового відшкодування та про необхідність надання реквізитів для проведення такої виплати.
		У своїй відповіді від 31 жовтня 2014 року ОСОБА_3 підтвердила отримання нею листа відповідача від 08 жовтня 2014 року, однак реквізитів для здійснення безготівково розрахунку не надала та просила вказати погоджений розмір страхового відшкодування.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 
		Згідно зі статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня            2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року), та частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		За змістом статті 213 ЦПК України 2004 року, та статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року та частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. У частині третій цієї статті передбачалося, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною 4 статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) установлено, що суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. 
		Загальні вимоги процесуального права, закріплені у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій), визначають обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову.
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут та надалі у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій), за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
		За правилами частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
		За правилами частини першої 1 статті 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.
		Тобто, відповідальність страховика, передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та частиною 2 статті 625 ЦК України настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов`язання відбулось з його вини як боржника у даних правовідносинах.
		Згідно пункту 35.1 статті 35 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
		Відповідно до підпункту «є» пункту 35.2 статті 35 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до заяви додаються відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
		Згідно пункту 36.2 статті 36 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). 
		Згідно абзацу четвертого пункту 36.2 статті 36 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
		Відповідно до пункту 36.4 статті 36 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанцій неправильно застосували вищенаведені норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Висновок судів про те, що прострочення виплати страхового відшкодування сталося з вини кредитора суперечить матеріалам справи та зроблений судами внаслідок неправильного тлумачення  закону.
		Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до невірного висновку щодо застосування підпункту «є» пункту 35.2 статті 35 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким передбачено, що до заяви додаються відомості про банківські реквізити заявника (за наявності) та частини першої статті 613 ЦК України так як обов`язок особи, яка звернулася за страховим відшкодуванням надати страховику реквізити для перерахування страхового відшкодування не передбачено, а тому кредитор таким, що прострочив вважатися не може. 
		Колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку  на виконання вимог пункту 36.4 статті 36 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія повинна була запропонувати позивачу альтернативні способи виплати страхового відшкодування шляхом безготівкового перерахунку.
		Отже, з урахуванням того, що представник відповідача при розгляді справи судами попередніх інстанцій заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що ОСОБА_3 взагалі не мала права на страхове відшкодування, твердження представника заявника, викладене у касаційній скарзі стосовно того, що мала місце необґрунтована затримка виплати страхового відшкодування знайшло своє підтвердження.
		Таким чином, судами неправильно застосовані вищенаведені норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
		Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в оскаржуваній частині з наведених вище підстав. 
		Колегія суддів зазначає, що період прострочення характеризується пасивною поведінкою суб`єкта цивільних відносин, протягом якого він не вчиняє дій, спрямованих на реалізацію визначеного умовами укладеного між сторонами правочину змісту зобов`язання. У свою чергу, день належного виконання зобов`язання не є днем його прострочення, оскільки суб`єкт цивільних відносин шляхом вчинення активних дій, проведених належним чином, припиняє таке зобов`язання (ст.599 ЦК України).
		Виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства, позивач правомірно пред`являє вимоги до відповідача про стягнення пені, оскільки в межах даного спору доведено той факт, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, що дає підстави суду застосувати до відповідача штрафні санкції у вигляді пені, що безпосередньо передбачено п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Колегія суддів дійшла висновку про те, що представником позивача правомірно заявлено вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, однак проведений ним розрахунок не можна вважати вірним з тих підстав, що прострочення виконання страховиком свого зобов`язання у період часу з 11 вересня 2014 року по                   06 жовтня 2014 року не мало місця.
		У даному випадку період прострочення виконання зобов`язання розпочався з                      08 жовтня 2014 року, у зв`язку із тим, що саме 08 жовтня 2014 року своїм листом  за           № 218 страховик повідомив ОСОБА_3 про прийняте ним рішення про виплату  страхового відшкодування, і до того часу в силу положень абзацу четвертого статті пункту 36.2 статті 36 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик мав право припинити перебіг строку для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування чи відмову у його виплаті.
		Частково задовольняючи позовні вимоги в цій частині колегія суддів присуджує стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 три відсотки річних в сумі 596, 63 грн (13574,07*3*535/365/100), інфляційні втрати в сумі 7647, 57 грн (13574,07*1,563-13574,07) та 9100, 63 грн пені, які обраховані за період з 08 жовтня 2014 року по 25 березня 2016 року (з 08 жовтня 2014 року по 12 листопада                  2014 року - 13574,07*2*12,5/365*36/100=334, 70 грн; з 13 листопада 2014 року               до 05 лютого 2015 року - 13574, 07*2*14/365*85/100=885, 10 грн; з 06 лютого 2015 року по 03 березня 2015 року - 13574, 07*2*19,5/365*26/100=377, 10 грн; з 04 березня               2015 року по 27 серпня 2015 року - 13574, 07*2*30/365*177/100=3949, 50 грн; з                     28 серпня 2015 року до 24 вересня 2015 року - 13574,07*2*27/365*28/100=562,30 грн; з 25 вересня 2015 року до 29 жовтня 2015 року - 13574, 07*2*22/365*35/100=572, 71 грн; з 30 жовтня 2015 року до 17 грудня 2015 року - 13574, 07*2*22/365*49/100=801, 80 грн; з 18 грудня 2015 року до 28 січня 2016 року - 13574, 07*2*22/365*42/100=687, 26 грн;  з 29 січня 2016 року до 03 березня 2016 року - 13574, 07*2*22/365*35/100=571,15 грн; з 04 березня 2016 року до 25 березня 2016 року - 13574, 07*2*22/365*22/100=359, 01 грн). 
		Судове рішення в частині вирішення вимог про стягнення страхового відшкодування в розмірі 13574,07 грн та витрат на проведення експертного дослідження в розмірі            805 грн представником заявника не оскаржене, а тому Верховним Судом не переглядається. 
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		За подання апеляційної та касаційної скарг ОСОБА_1 сплатила судовий збір в загальному розмірі 1267 грн 76 коп., однак з урахуванням того, що позовні вимоги в  цій частині підлягають задоволенню на 95% відсотків із відповідача на користь позивача слід стягнути  1204 грн 37 коп.
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Личаківського Районного суду міста Львова від 16 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 травня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» в частині стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені скасувати і ухвалити нове рішення.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»                на користь ОСОБА_1 596, 63 грн - три відсотки річних, 7647, 57 грн - інфляційних втрат та 9100, 63 грн пені, а всього 17344 (сімнадцять тисяч триста сорок чотири) гривні 83 копійки.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»                на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг в розмірі 1204 (одна тисяча двісті чотири) гривні 37 копійок.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийВ. С. Висоцька  Судді:А. І. Грушицький   І. В. Литвиненко    В. В. Сердюк   І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...