Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/14915/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2019.
Дата набрання законної сили: 26.06.2019
Номер судового провадження: 51-9457км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		26 червня 2019 р.
		м. Київ
		 
		Справа № 753/14915/17
		Провадження № 51-9457км18
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,
		секретаря 
		судового засідання ОСОБА_4 ,
		за участю:
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого (цивільного відповідача) ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100020010095, за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Лебедин, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
		 
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2018 року визнано винуватим ізасуджено ОСОБА_7  за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7  звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік із покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
		На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного та додатково покарання.
		Постановлено стягнути із  ОСОБА_7 :
		- на користь потерпілої ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди  13071 грн 36 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди30000 грн; 
		- на користь Київської міської клінічноїлікарні швидкої медичної допомоги витрати на лікування ОСОБА_8 в розмірі 8867 грн 52 коп.;
		- на користь держави збитки в розмірі 552 грн 42 коп.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 змінено та постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 - 13071 грн 36 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього на загальну суму 113071 грн 36 коп. У решті вирок залишено без зміни.
		 
		За вироком суду  ОСОБА_7 засуджено за те, що він 12 листопада 2015 року приблизно о 10:00, керуючи технічно справним автомобілем марки «Nissan Primera», державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив пункти 10.1 та 10.9 Правил дорожнього рухута перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоду або небезпеку іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до інших осіб для забезпечення безпеки, рухаючись заднім ходом проїзною частиною вул. Л. Руденко від вул. Вишняківська в напрямку вул. О. Мішуги в м. Києві, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка рухалася по проїзній частині, в напрямку маршрутного автобусу, з права на ліво, відносно траєкторії руху вказаного автомобіля, внаслідок чого останній спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційних скаргах, які аналогічні за змістом, засуджений та захисник, стверджують про незаконність ухвали апеляційного суду щодо  ОСОБА_7 , яку просять скасувати та призначити новий розгляд провадження у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначають, що суд апеляційної інстанції не навів докладні мотиви прийнятого рішення, не перевірив і не послався на докази, якими підтверджується заподіяння потерпілій моральної шкоди, та безпідставно збільшив розмір відшкодування цієї шкоди. Посилаються на те, що апеляційний суд, змінюючи вирок місцевого суду в частині цивільного позову, не врахував тяжкості вчиненого ОСОБА_9 злочину, матеріальний та сімейний стан засудженого.
		 
		На касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 потерпілою ОСОБА_8 подано заперечення.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційні скарги та просив їх задовольнити.
		 
		Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційні скарги є необґрунтованими та просив залишити їх без задоволення.
		 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку. 
		 
		Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		Доведеність винуватості  ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, правильність застосування кримінального закону при кваліфікації дій засудженого, призначеного йому покарання та звільнення від його відбування на підставі Закону України «Про амністію» у касаційних скаргах не заперечується.
		 
		Також стороною захисту не оскаржується законність рішення місцевого суду в частині стягнення витрат на лікування потерпілої, судових витрат і матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_8 . 
		 
		Посилання сторони захисту на неправильність вирішення апеляційним судом цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_8 і невмотивованість рішення в цій частині є безпідставними.
		 
		Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
		 
		Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		 
		Сталою судовою практикою визначено, що, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		З матеріалів провадження вбачається, що до початку розгляду провадження потерпіла подала цивільний позов, в якому моральну шкоду, оцінену в 250000 грн, обґрунтувала душевними стражданнями, які вона пережила у зв`язку з самим фактом ДТП; емоційним дискомфортом, пов`язаним з проблеми, які заважають активно рухатись, побоюванням повторного перелому; зневіренням у своїх можливостях, пригніченим психологічним станом, який зумовлює постійну необхідність піклування з боку рідних, певну залежність від них; провокуванням інших хвороб, які проявили себе саме на фоні зайвих хвилювань; двома перенесеними хірургічними операціями; постійним болем спини в місцях лікування; болем травмованої ноги; позбавленням можливості самостійно в повній мірі займатись улюбленими справами.
		 
		Місцевий суд дійшов беззаперечного висновку, що заподіяна моральна шкода є очевидною, що не заперечується і у касаційних скаргах.
		Разом з тим, визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди у сумі 30000 грн, суд першої інстанції вказав, що потерпіла перенесла моральні страждання, пов`язані з розладом здоров`я, психологічними стражданнями, переживаннями та незручностями, внаслідок злочинних дій обвинуваченого. 
		 
		Змінюючи судове рішення першої інстанції в частині визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд врахував, що внаслідок злочинних дій  ОСОБА_7 , які полягали у порушенні Правил безпеки дорожнього руху, що призвели до дорожньо-транспортної пригоди, потерпілій ОСОБА_8 заподіяно моральну шкоду, а наслідки для потерпілої є психотравмуючими та обумовили порушення фізичної, психоемоційної та соціальної сфер існування, перешкоджали можливості активної і повноцінної життєдіяльності та викликали формування негативних психологічних переживань. Зважив суд і на те, що ОСОБА_8 перенесла фізичний біль, обумовлений спричиненими їй середньої тяжкості тілесними ушкодженнями, переживала емоційний стрес, у зв`язку з чим у неї виникала необхідність адаптуватися до нових, дискомфортних умов існування та життєдіяльності, а негативні наслідки вчинення злочину потягли за собою тривале нераціональне витрачання життєвого часу, обумовили необхідність залучення фізичних, душевних та матеріальних ресурсів на їх подолання і компенсацію.
		 
		Врахувавши глибину і тривалість моральних страждань позивачки, апеляційний суд обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди у 100000 грн, що відповідає вимогам розумності та справедливості за обставин цього провадження.
		 
		Твердження сторони захисту, про безпідставне збільшення розміру стягнення із засудженого моральної шкоди, враховуючи матеріальний і сімейний стан  ОСОБА_7 , є неспроможними.
		 
		Відповідно до ч. 4ст. 1193 ЦК Українисуд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
		 
		В даному випадку суди правильно не взяли до уваги матеріальне становище засудженого та інші обставини, на які останній посилався, як на підстави для зменшення заявленого розміру моральної шкоди.
		 
		Доводи сторони захисту, про те що в ухвалі апеляційного суду відсутнє обґрунтування збільшення розміру відшкодування моральної шкоди є безпідставним, оскільки в оскаржуваному судовому рішенні наведені докладні мотиви з яких суд виходив при його постановленні. 
		Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		 
		За таких обставин твердження сторони захисту не знайшли свого підтвердження, а тому касаційні скарги задоволенню не підлягають.
		 
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442КПК України, Суд
		 
		у х в а л и в:
		 
		ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року щодо ОСОБА_7  залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого (цивільного відповідача) ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6  без задоволення.
		Постанова є остаточною йоскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...