Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/10127/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2019.
Дата набрання законної сили: 23.01.2019
Номер судового провадження: 14-428цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		         
		23 січня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 522/10127/14-ц
		Провадження № 14-428цс18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Лященко Н. П., 
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Прометей-Південь» (далі - ТОВ «ВКФ «Прометей-Південь») на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 жовтня 2014 року у складі судді Кравчук Т. С. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2018 року у складі колегії суддів Черевка П. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М. у цивільній справі за позовом ТОВ «ВКФ «Прометей-Південь» (далі - ТОВ «ВКФ «Прометей-Південь») до Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» (далі - ПП «Нива-В.Ш.»), відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (далі - ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області), ОСОБА_1 про визнання прилюдних торгів та виданого на їх підставі свідоцтва про придбання майна недійсними,
		ВСТАНОВИЛА:
		У травні 2014 року ТОВ «ВКФ «Прометей-Південь» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсними:
		- договір від 28 лютого 2014 року про надання послуг з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, укладений з ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області та ПП «Нива-В.Ш.»;
		- результати прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , проведених 21 травня 2014 року згідно з протоколом проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 21 травня 2014 року;
		- свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_1 ;
		- скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру.
		ТОВ «ВКФ «Прометей-Південь» зазначало, що 21 травня 2014 року ПП «Нива-В.Ш.» на виконання договору № 1614183 від 28 лютого 2014 року про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, укладеного з Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області провело прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить позивачу - квартири АДРЕСА_1 загальною площею 142,6 кв. м.
		Прилюдні торги були проведені на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2013 року, яким стягнуто в солідарному порядку з ТОВ «ВКФ «Прометей-Південь», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») заборгованість за кредитним договором в розмірі 3 млн. 197 тис. 784 грн 93 коп.
		Проведення прилюдних торгів призначалося на 28 лютого, 18 квітня та 21 травня 2014 року.
		Посилаючись на те, що прилюдні торги проведені з порушенням вимог чинного законодавства, позивач просив позов задовольнити.
		Зокрема посилався на те, що в порушення вимог пункту 3 статті 43 Закону України «Про іпотеку» не пізніше чим за 15 днів до початку прилюдних торгів в місцевих друкованих засобах масової інформації не було повідомлено про проведення прилюдних торгів. Боржника не було належним чином повідомлено про проведення торгів та початкову ціну, уцінку майна. Крім того, в порушення Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна в торгах брала участь лише одна особа - ОСОБА_1 , її було визнано переможцем. Ліцитатор торгів ОСОБА_5 не мала кваліфікаційного свідоцтва.
		Суди розглядали справу неодноразово.
		Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 21 жовтня 2014 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2018 року, в задоволенні позову ТОВ «ВКФ «Прометей-Південь» відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що під час проведення прилюдних торгів було дотримано відповідного порядку їх організації, торги проведено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому правових підстав для задоволення позову немає.
		У лютому 2018 року ТОВ «ВКФ «Прометей-Південь» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанційта направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами помилково застосовано до спірних правовідносин Закон України «Про іпотеку», оскільки прилюдні торги проводилися на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості. Участь в торгах лише одного покупця порушує принципи публічних торгів прозорість, конкурентність та вигідність. Відповідачем порушені вимоги щодо публікації в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення публічних торгів та не повідомлено позивача в установленому порядку про дату проведення торгів.
		Також в касаційній скарзі містяться доводи про порушення судами правил суб`єктної юрисдикції.
		Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
		Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 29 серпня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ТОВ «ВКФ «Прометей-Південь» оскаржує судове рішення з підстав порушення правил суб`єктної юрисдикції.
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
		Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, визначено, що прилюдні торги - це продаж майна, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Учасник прилюдних торгів - це фізична або юридична особа, яка сплатила гарантійний внесок і може бути покупцем відповідно до законодавства України.
		Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів.
		На підставі цього акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
		Тобто акт є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Таким чином, акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.
		З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.
		Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець. У цьому випадку покупцем виступає фізична особа ОСОБА_1
		З аналізу правової природи прилюдних торгів як договору купівлі-продажу, його суб`єктного складу та особливостей вказаного договору, однією зі сторін якого є фізична особа, чиї права на придбане майно оспорюються, можна зробити висновок, що учасниками справи є як юридичні, так і фізичні особи, а предметом є спір про право цивільне.
		Відповідно до вимог пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України в редакції, що діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 
		захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 
		інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		Разом з тим Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) у редакції, що діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, передбачав, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Стаття 12 ГПК України передбачала перелік справ, що були підвідомчі господарським судам, до якого в контексті вказаних позовних вимог відносилися відповідно до пунктів 1 та 6 частини першої цієї статті справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів за вказаними виключеннями.
		У справі, що переглядається, між сторонами позовного провадження не існувало правовідносин, які притаманні господарській діяльності та господарським правовідносинам.
		Однією зі сторін оспорюваного договору є фізична особа, а спір стосується права цивільного.
		Отже, визначення юрисдикції у справі про визнання торгів недійсними залежить від суб`єктного складу сторін договору, оскільки продавцем є юридична особа, - то від того, чи покупець є юридичною чи фізичною особою, та від змісту правовідносин між сторонами, які є цивільними.
		Щодо решти наведених у касаційній скарзі доводів слід зазначити таке.
		Суди встановили, що 20 липня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ВКФ «Прометей-Південь» було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав кредит у розмірі 320 тис. доларів США зі сплатою 12,8 % річних на строк до 20 липня 2018 року.
		Того ж дня було на забезпечення виконання умов кредитного договору між сторонами було укладено іпотечний договір, за умовами якого ТОВ «ВКФ «Прометей-Південь» в іпотеку було передано майно - спірну квартиру.
		Заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 4 квітня 2013 року в солідарному порядку з ТОВ «ВКФ «Прометей-Південь», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11186465000 від 20 липня 2007 року в розмірі 3 млн 197 тис. 784 грн 93 коп.
		На підставі вказаного судового рішення було видано виконавчий лист № 1527/20078/12 від 14 травня 2013 року, за яким державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області 23 липня 2013 року відкрито виконавче провадження, у межах якого складено акт опису та арешту квартири АДРЕСА_1 .
		Реалізацію квартири було доручено ПП «Нива-В.Ш.» на підставі договору від 28 лютого 2014 року про надання послуг з проведення прилюдних торгів та реалізації арештованого майна (предмета іпотеки).
		Проведення прилюдних торгів з реалізації спірної нерухомості призначалися на 28 лютого, 18 квітня та 21 травня 2014 року.
		Відповідно до повідомлення ПП «Нива-В.Ш.» прилюдні торги відбулися 21 травня 2014 року, переможцем яких стала ОСОБА_1 , яка була єдиним їх учасником.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
		Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
		Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
		Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
		Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
		Стаття 44 цього Закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.
		Положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
		Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».
		Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.
		Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об`єкти нерухомості.
		Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
		Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.
		Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».
		Отже, наведені в касаційній скарзі доводи про те, що норми Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин не підлягають застосуванню, на увагу не заслуговують.
		Таким чином, статтею 45 Закону України «Про іпотеку», який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, передбачено можливість проведення торгів за участі лише одного учасника.
		Судами перевірялись доводи позивача про те, чи повідомлявся він в установленому порядку про день та час проведення прилюдних торгів та встановлено, що проведенню торгів передувало належне повідомлення позивача про проведення торгів 21 травня 2014 року та розміщення відповідної інформації-оголошення про проведення торгів.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів порушення його прав при проведенні торгів. 
		З огляду на викладене суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що прилюдні торги проведено в межах відповідної процедури, а підстави для визнання їх недійсними відсутні.
		Доводи касаційної скарги в цій частині висновків судів не спростовують.
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 141, 258, 259, 400, 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Прометей-Південь» залишити без задоволення.
		Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 жовтня 2014 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                  Н. П. Лященко     Судді:     Н. О. Антонюк       Л. М. Лобойко       С. В. Бакуліна        О. Б. Прокопенко      В. В. Британчук       Л. І. Рогач       Д. А. Гудима       І. В. Саприкіна      О. С. Золотніков       О. С. Ткачук        О. Р. Кібенко     В. Ю. Уркевич      В. С. Князєв       О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...