Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/4393/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 03.07.2019. Зареєстровано: 04.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2019.
Дата набрання законної сили: 25.06.2019
Номер судового провадження: 854/1528/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		___________________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		25 червня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/4393/17Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		головуючого судді:  Потапчука В.О.
		суддів: Шляхтицького О.І. ,  Семенюка Г.В. 
		при секретарі Алексєєва Н.М.
		за участю представника позивача Логовського В.В.
		                 представника скаржника Поперечного Д.І.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року прийнятого у відкритому судовому засіданні о 12:24 год. (суддя:Завальнюк І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг Кабель" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Короткий зміст позовних вимог.
		 
		У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг Кабель" (далі - ТОВ "Юг Кабель", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень від 15 серпня 2017 року №№ 0025931401, 0025951401, від 16 серпня 2017 року №№ 0039961304, 0040041304, 0026691406, скасування наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 07 червня 2017 року № 1942.
		В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає, що відображені в акті перевірки висновки щодо виявлених порушень, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Так, перевіркою встановлено, що копії документів, які б підтверджували державну реєстрацію фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як суб`єктів підприємницької діяльності, відсутні, у зв`язку із чим Товариству нараховано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір по сплаченим їм коштам. Позивач наполягає, що статус суб`єктів підприємницької діяльності вказаних контрагентів є публічною інформацією, яка при цьому знаходиться в розпорядженні ДФС України, у зв`язку із чим відповідні свідоцтва не є вирішальними чинниками для мети оподаткування. Крім того, отримані директором Товариства кошти з каси за видатковими касовими ордерами оформлені належним чином, зокрема за підписом отримувача відповідних коштів. При цьому відсутність понаднормових залишків лімітів каси підтверджується меморіальними ордерами, згідно яких кошти у відповідні дні здавалися до банківської установи. Крім того, позивач наголошує, що всі первинні документи, на підставі яких формулювалася податкова звітність по господарським операціям із контрагентами, складені з дотриманням вимог законодавства про бухгалтерський облік. Сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договорів та виконали останні в повному обсязі. Висновки перевіряючих про те, що товар не отримувався безпідставні, так як поставки ТМЦ оформлювалися з дотриманням всіх потрібних первинних документів, а перевезення здійснювалося залученими позивачем перевізниками, що підтверджується відповідними ТТН. Отже прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
		 
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року адміністративний позов ТОВ "Юг Кабель" задоволено частково.
		Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 16 серпня 2017 року №№ 0039961304, 0040041304, 0026691406, від 15 серпня 2017 року №№ 0025931401, 0025951401.
		В іншій частині позову відмовлено.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
		 
		Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління ДФС в Одеській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
		Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі. Поновлено скаржнику строк на звернення до суду з апеляційною скаргою.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до приписів ст. 310 КАС України справу розглянуто у відкритому судовому засіданні.
		 
		Обставини справи.
		 
		На підставі направлень ГУ ДФС від 27 червня 2017 року №№ 3625/14-01, 3627/14-01, 3629/14-09, 3630/14-09, 3626/14-09, 3628/14-09, від 12 липня 2017 року № 3950/14-09, наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07 червня 2017 року № 1942, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.77.1 ст.77 ПК України співробітниками податкового управління проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Юг Кабель" з питань дотримання вимог податкового законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, валютного законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 26 липня 2017 року № 917/15-32-14-01/38617535.
		Копію наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07 червня 2017 року № 1942 вручено під розписку 12 липня 2017 року директору ТОВ "Юг Кабель" ОСОБА_6, якого також ознайомлено з направленнями на проведення перевірки. 
		Перевіркою встановлено порушення:
		пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування та об`єкт оподаткування у розмірі 4716968 грн., в т.ч. 2015 р. - 2023780 грн., 2016 р. - 2693188 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 849054 грн.;
		п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2014-31.12.2016 на загальну суму 926809 грн.;
		п.51.1 ст.51 гл.2, пп. "б" п. 176.2 ст.176 розд. IV ПК України, пп. 2.1, 3.2, 3.3, 3.4 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49 (втратив чинність 01.04.2015); пп. 2.1, 3.2, 3.3, 3.4 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, в результаті чого податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку форми №1ДФ за ІІІ квартал 2015 подано з порушенням термінів надання розрахунку, податковий розрахунок форми 1-ДФ за 4 квартал 2015 р. та 1 квартал 2016 р. подано не у повному обсязі;
		пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.1, п.171.2 ст.171, пп. "а" п.176.2 ст.176, п.177.8 ст.177, пп. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 п.1.6-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в результаті чого донараховано військовий збір в сумі 102, 15 грн.;
		п.1, п.4 ч.2 ст.6, ч.5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", п.4.1, п.4.9 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454, донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 1465,44 грн., в т.ч. за січень 2015 р. 732,72 грн., квітень 2015 р. - 732,72 грн.;
		п.2.8 гл.2, п.3.5 гл.3 Положення "Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБ України від 15.12.2004 № 637.
		На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення:
		від 15 серпня 2017 року № 0025931401, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток на 970 998 грн., в т.ч. 849 054 грн. - основне зобов`язання та 121 934 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
		від 15 серпня 2017 року № 0025951401, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на 115 8511 грн., в т.ч. 926 809 грн. - основне зобов`язання та 231 702 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
		від 16 серпня 2017 року № 0026691406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівку та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 62 562 грн. (31 281 грн. х 2 (абз.2 п.1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 "Про застосування санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки));
		від 16 серпня 2017 року № 0039961304, яким Товариству визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2 134,59 грн., в т.ч. 1 188 грн. основного зобов`язання, 546,75 грн. штрафних санкцій та 399,84 грн. пені;
		від 16 серпня 2017 року № 0040041304, яким Товариству суму грошового зобов`язання з військового збору на 183,07 грн., в т.ч. 102,15 грн. основного зобов`язання, 46,36 грн. штрафних санкцій  та 34,56 грн. пені.
		Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями товариство звернулося до суду з даним позовом.
		 
		Висновок суду першої інстанції.
		 
		Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування податкових зобов`язань по господарським операціям з контрагентами, реальність операцій з постачання кабельно-проводнікової продукції на користь ТОВ "Юг Кабель", у зв`язку із чим суд дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
		Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України), Податковому кодексу України (надалі по тексту - ПК України).
		 
		Джерела права й акти їх застосування.
		 
		Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені    Конституцією    та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		 
		Оцінка суду.
		 
		Виходячи із загальних засад адміністративного судочинства, задоволенню підлягають ті вимоги, які фактично відновлюють порушене право особи у взаємовідносинах з суб`єктом владних повноважень.
		Так, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.
		В іншому разі позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
		До такого ж висновку дійшов Вищого адміністративного суду України в постановах від 19 грудня 2013 року № К/800/30029/13, від 13 січня 2015 року № К/800/36956/14, від 11 серпня 2015 року № К/800/20054/15, від 29 травня 2014 року № К/800/32767/13, від 13 березня 2014 року № К/800/31609/13, від 13 лютого 2014 року № К/800/31023/13.
		А також, Верховний Суд України в постанові від 24 грудня 2010 року у справі № 21-25а10 з якої вбачається, що позивач ТОВ "Foods and Goods L.T.D.", підконтрольний суб`єкт, вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, а тому має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого перевіряється контролюючими органами.
		Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.
		Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Юг Кабель" було допущено посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області до перевірки, надано запитувані контролюючим органом документи, у зв`язку із чим, враховуючи, що ГУ ДФС в Одеській області фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, позовна вимога щодо скасування наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07 червня 2017 року № 1942 задоволенню не підлягає, що правильно було встановлено судом першої інстанції.
		Окрім того, колегія суддів погоджується з судом першої щодо задоволення вимог позивача в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2017 року №№ 0039961304, 0040041304, з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2015 року та березні 2016 року ТОВ "Юг Кабель" нарахувало та виплатило ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 кошти за постачання пакетів оновлення до комп`ютерної програми ME.DOC IS та оплатило рахунок на загальну суму 6 810 грн.
		Згідно висновків податкового органу, оскільки Товариством під час перевірки не надані документи, які б підтверджували статус суб`єктів підприємницької діяльності вищевказаних контрагентів позивача, ТОВ "Юг Кабель" неправомірно нараховувались та виплачувались кошти за постачання пакетів оновлення до КП ME.DOC IS без утримання з нарахованого податку на доходи фізичних осіб, військового збору у зв`язку із чим нараховано грошове зобов`язання по цьому податку за 2015-2016 рр. в сумі 1 188 грн., а також по військовому збору в сумі 102,15 грн.
		Відповідно пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
		З аналізу пункту 123.1 статті 123 ПК вбачається, що для настання відповідальності за порушення положень зазначеної норми необхідно встановити такі характерні ознаки в сукупності: несплату платником податків суми податкового зобов`язання в повній мірі; самостійне визначення контролюючим органом на підставах, встановлених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК, суми податкового зобов`язання, не сплаченої його платником.
		Закон України від 31 липня 2014 року №1621 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів" у редакції від 31 липня 2014 року визначав, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; об`єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
		Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VIII 28 грудня 2014 року підпункт 1.2 викладено в редакції: "1.2. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу", тобто з 01 січня 2015 року об`єкт оподаткування військовим збором змінений.
		Згідно з п.177.8 ст.177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
		Механізм надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) (крім виписок з Єдиного державного реєстру, які надаються в обов`язковому порядку при проведенні реєстраційних дій відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлює Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затверджений наказом Міністерства юстиції України 31 березня 2015 року №466/5.
		Відповідно п.2 вищезазначеного Порядку № 466/5 виписки, витяги та довідки в паперовій та електронній формах відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.
		Тобто інформації на сайті Міністерства юстиції Україні достатньо для підтвердження державної реєстрації підприємця. 
		Крім того, на офіційному сайті ДФС України в розділі "Реєстр платників єдиного податку" наявна інформація про обох контрагентів позивача ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, як платників єдиного податку.
		При цьому, згідно розділу 107.12 ресурсу "База податковий знань", суб`єктам господарювання, які мають господарські відносини з підприємцями-платниками єдиного податку достатньо на дату виплати доходів таким платниками наявності відомостей про них в Реєстрі платників єдиного податку, оприлюдненого на офіційному веб-порталі ДФС України.
		Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
		Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.
		Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.
		На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
		Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).
		На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відійшовши від офіційної позиції центрального фіскального органу про відсутність необхідності надавати до перевірки платником податків копій свідоцтв про реєстрацію контрагентів фізичних осіб - підприємцям, які є платниками єдиного податку, та про статус суб`єктів господарювання яких податковий орган апріорі обізнаний, суб`єктом владних повноважень порушено низку принципів, на яких ґрунтується податкове законодавства, що призвело до прийняття необґрунтованих податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2017 року №№ 0039961304, 0040041304.
		До того ж, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що застосування відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням від 16 серпня 2017 року № 0026691406 штрафних (фінансових) санкцій за порушення, що мали місце 06 червня 2014 року, 04 серпня 2014 року, 05 серпня 2014 року, всупереч офіційній позиції ДФС України здійснено поза межами вищезазначеного строку.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що перевіркою дотримання ТОВ "Юг Кабель" встановленого ліміту залишку готівки в касі встановлено, що з каси 06 червня 2014 року згідно видаткового касового ордеру №1 видані ОСОБА_3 , готівкові кошти в сумі 6000 грн., які не підтверджені підписом одержувача готівкових коштів у день їх видачі; 04 серпня 2014 року - згідно видаткового касового ордеру №2 видані ОСОБА_3, готівкові кошти в сумі 3 800 грн.; 05 серпня 2014 року - згідно видаткового касового ордеру №3 видані ОСОБА_3, готівкові кошти в сумі 1800 грн.; 07 травня 2015 року - згідно видаткового касового ордеру № 4 видані ОСОБА_6 готівкові кошти в сумі 3500 грн.; 11 лютого 2015 року - згідно видаткового касового ордеру № 1 видані ОСОБА_6 готівкові кошти в сумі 6000 грн.; 27 лютого 2015 року - згідно видаткового касового ордеру №2 видані ОСОБА_6 готівкові кошти в сумі 5500 грн.; 20 квітня 2015 року - згідно видаткового касового ордеру №3 видані ОСОБА_6 готівкові кошти в сумі 4800 грн., що з урахуванням ліміту каси - 17 грн. (встановлений наказами №1 від 31 грудня 2013 року, № 1 від 31 грудня 2014 року, № 1 від 31 грудня 2015 року) утворило понадлімітні залишки всього на суму 31 281 грн., чим не дотримано п.3.5 гл.3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в України" від 15 грудня 2004 року №637.
		В листі від 11 серпня 2016 року №17492/6/99-99-15-02-02-15 ДФС України висловило офіційну правову позицію центрального фіскального органу, що на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів, застосовується строк давності, визначений ст. 102 Кодексу, тобто 1095 днів.
		Згідно пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.
		Відповідно до п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. 
		Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
		Згідно пп.7.23 п.7 Положення №637 під час перевірок підприємств з питань дотримання вимог касової дисципліни для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки) чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси, то з`ясовується, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума понадлімітних залишків.
		Підпунктом 7.24 п. 7 Положення №637 передбачено, що у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.
		Нормою абз. 2 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95 за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах передбачено застосування фінансові санкції у вигляді штрафу в двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
		З наданих представником позивача копій видаткових касових ордерів від 06 червня 2014 року №1, 04 серпня 2014 року №2, від 05 серпня 2014 року №3, від 07 травня 2015 року №4, від 11 лютого 2015 року №1, від 27 лютого 2015 року №2, від 20 квітня 2015 року №3 у графі "одержав" присутні підписи ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про видачу грошових коштів. При цьому одержувачами відповідних грошових коштів були також ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , оскільки останні у відповідних періодах часу за сумісництвом займали посади керівника та головного бухгалтера Товариства.
		Крім того, видані за видатковими касовими ордерами суми були здані до банку ЮЖНЕ ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" згідно меморіальних ордерів № ATM06B1D9 від 06 червня 2014 року на суму 6 000 грн., № ATM04BVJF1 від 04 серпня 2014 року на суму 3 800 грн., № ATM06B3YAY від 05 серпня 2014 року на суму 1 800 грн., № @2PL079705 від 11 лютого 2015 року на суму 6 000 грн., № ATM07BMR14 від 27 лютого 2015 року на суму 5 500 грн., № ATM00BIXXN від 20 квітня 2015 року на суму 4 800 грн., № ATM07BLQBC від 07 травня 2015 року на суму 3 500 грн., - в дні видачі відповідних сум грошових коштів за видатковими ордерами, що свідчить про фактичну видачу готівки з каси та здачу останньої до банку, і про неможливість перевищення ліміту каси, та безпідставність тверджень відповідача, в основу яких покладено відсутність підписів одержувачів на видаткових касових ордерах.
		Згідно з ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		В даному випадку, відповідальність за абз. 2 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95 настає саме за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі, що спростовано позивачем належними та допустимими доказами. Відсутність підписів на видаткових касових ордерах, як передумова для висновку про перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі, мала б значення у разі недоведеності здачі готівки у банк в дні її видачі. Отже позивачем доведено відсутність перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі, у зв`язку із чим відповідне податкове повідомлення-рішення від 16 серпня 2017 року №0026691406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівку та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 62562 грн., є неправомірним та підлягає скасуванню.
		Крім того, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року встановленого його заниження всього в сумі 849 054 грн., в т.ч. в 2015 році - 364 280 грн., 2016 році - 484 774 грн. внаслідок порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування та об`єкт оподаткування у розмірі 4    716 968 грн., в т.ч. 2015 р. - 2 023 780 грн., 2016 р. - 2 693 188 грн.
		Зокрема, перевіркою не підтверджено факт отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагентів постачальників ТОВ "Паттерн Альянс", ТОВ "ТД-Енергопром", ТОВ "Адванс Ассист", ТОВ "Іверія Пром",  ТОВ "Бізнес Юніті".
		Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 21 квітня 2016 року №21/04/16 ТОВ "Паттерн Альянс" поставило на адресу ТОВ "Юг Кабель" товари (провід, верстат, шнур та ін.) згідно видаткових накладних від 12 листопада 2015 року №121146, від 26 листопада 2015 року №2611161, від 29 січня 2016 року №290169, від 11 лютого 2016 року №110234, від 21 березня 2016 року №2103207, від 04 квітня 2016 року №40405 на загальну суму 367 566,71 грн. Поставка товару здійснена на умовах самовивозу зі складу постачальника силами покупця.
		Згідно акту перевірки, в основу висновків про відсутність фактичних поставок товарів покладено відсутність товарно-транспортних документів на товар, отриманий від ТОВ "Паттерн Альянс", оскільки фактична адреса ТОВ "Паттерн Альянс": м. Київ, Печерський район , вул. Рогнединська, 4-а, кв. 10 . При цьому всі ТМЦ отримувались ОСОБА_3, однак накази про відрядження ОСОБА_3 до м. Києва для отримання товарів не складалися. Отже перевіряючі дійшли висновку про те, що ОСОБА_3 ТМЦ протягом 2015-2016 рр. не отримувала. Крім того, на ТОВ "Юг Кабель" відсутність транспортні засоби і в цьому періоді послуги щодо транспортування ТМЦ від ТОВ "Паттернс Альянс".
		Крім того, перевіряючими взято до уваги дані АС Податковий блок, а саме фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, який був наданий ТОВ "Паттерн Альянс" до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 24 лютого 2017 року № 1700041192, згідно якого у підприємства відсутні будь-які необоротні активи (власні основні засоби). 
		Також відповідно до даних ЄРПН протягом 2015-2016 рр. на адресу ТОВ "Паттерн Альянс" контрагентами-постачальниками не виписувалися (складалися) податкові накладні з номенклатурою ТМЦ, які були вказані в податкових складених, на адресу ТОВ "Юг Кабель".
		На підставі викладеного, у зв`язку з відсутністю фактичного отримання та оприбуткування товарів на підприємстві ТОВ "Юг Кабель" від ТОВ "Паттерн Альянс" в 2015-2016 рр., на думку перевіряючих, такі товари не можуть бути визнані запасами згідно з ст.1, п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.4, п.5, п.8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 (Запаси), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, п.4, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, вартість ТМЦ, які вказані в складених ТОВ "Паттерн Альянс" не можуть бути визнані витратами.
		Аналогічних висновків та з аналогічних підстав перевіряючі дійшли по всіх господарських операціях ТОВ "Юг Кабель" з іншими контрагентами позивача, зокрема ТОВ "ТД-Енергопром", ТОВ "Адванс Ассист", ТОВ "Іверія Пром", ТОВ "Бізнес Юніті", ТОВ "ТД Енергопромкомплект". Так, перевіряючими зазначено, що вартість придбаних ТМЦ не може бути визнана витратами по наступних правочинах:
		поставки товарів за договором від 03 вересня 2015 року №77 із ТОВ "ТД-Енергопром" на загальну суму 2 305 519,98 грн. (без ПДВ) згідно видаткових накладних від 04 вересня 2015 року №Т00000268, від 12 жовтня 2015 року №Т00000468, від 23 жовтня 2015 року №Т00000533, віл 30 листопада 2015 року №Т00000576, від 10 листопада 2015 року №Т00000636, від 19 листопада 2015 року №Т00000685, від 25 листопада 2015 року №Т00000732, від 03 грудня 2015 року №Т00000796, від 04 грудня 2015 року № Т00000798, від 21 грудня 2015 року №Т00000899, від 14 січня 2016 року №Т00000019, від 29 січня 2016 року №Т00000113 (катанка алюмінієва, АВВГ 5/120 мж кабель, АВВГ 5х70 мж кабель та ін.);
		поставки товарів за договором від 21 квітня 2016 року № 21/04/16 із ТОВ "Адванс Ассист" на загальну суму 280 831,77 грн. (без ПДВ) згідно видаткових накладних від 25 квітня 2016 року № 250488, від 30 травня 2016 року №3005160, від 06 липня 2016 року №60742 (провід ВВГндг-1 3х1,5, провід СИП - 4 4х16, провід СИП 4 4х15, провід СИП - 4 2х16);
		поставки товарів за договором від 06 червня 2016 року №09/08/16 із ТОВ "Іверія Пром" на загальну суму 100 340,04 грн. (без ПДВ) згідно видаткової накладної від 09 серпня 2016 року №90819 (провід СИП - 4 4х35);
		поставки товарів за договором від 27 жовтня 2016 року №27/10/73 із ТОВ "Бізнес Юніті" на загальну суму 152 846,46 грн. (без ПДВ) згідно видаткової накладної від 27 жовтня 2016 року №27107 (провід СИП 4 4х35);
		постави товарів за договором від 12 лютого 2016 року №22 (а не як помилково зазначено акті перевірки - від 21 квітня 2016 року №21/04/16) із ТОВ "ТД Енергопромкомплект" на загальну суму 1 719 980,49 грн. (без ПДВ) згідно видаткових накладних від 03 квітня 2016 року №Е-00000010, від 16 лютого 2016 року №Е-00000032, від 16 березня 2016 року №Е-00000194, від 04 квітня 2016 року №Е-00000341, від 27 квітня 2016 року №Е-00000500, від 10 травня 2016 року №Е-00000551, від 14 червня 2016 року №00000804, від 11 листопада 2016 року №Е-00001916, від 17 листопада 2016 року №Е-00001970, від 15 грудня 2016 року №00002180, від 16 січня 2016 року №00000017 (катанка алюмінієва АКЛП 9,5; АВВГ 1х240 кабель).
		Відтак перевіряючі дійшли висновку про заниження ТОВ "Юг Кабель" податку на прибуток в періоді з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року на загальну суму 849 054 грн., в т.ч. в 2015 р. - 364 280 грн., в 2016 р. - 484 774 грн.
		Крім того, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року встановленого його завищення всього на 985 416,70 грн., який ТОВ "Юг Кабель" задекларовано за результатами господарських операцій з придбання ТМЦ від ТОВ "Паттерн Альянс", ТОВ "Адванс Ассист", ТОВ "ТД-Енергопром", ТОВ "Іверія Пром", ТОВ "Бізнес Юніті", ТОВ "ТД Енергопромкомплект" на підставі виписаних постачальниками податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи. 
		Такий висновок обумовлений непідтвердженням, на думку перевіряючих, фактів отримання (придбання) позивачем ТМЦ від вищевказаних контрагентів Товариства внаслідок недоведеності транспортування товарів.
		Колегія суддів, як і суд першої інстанції не погоджується з вказаним висновком перевіряючи, з огляду на те, що перевіряючими не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операцій. При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
		Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в акті перевірки висновки про нікчемність укладених ТОВ "Юг Кабель" правочину ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи, які б спростували надані позивачем документи та свідчили на користь висновків податкового органу. Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом №20289/7/16-1617 від 29 вересня 2010 року "Щодо підстав для визнання договорів нікчемними".
		Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
		Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2- 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
		Пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом П цього Кодексу.
		Відповідно до п. "г" п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат, зокрема, включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.
		Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		За приписами п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		При цьому п. 198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Відповідно статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
		Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
		За змістом частин першої та другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
		З наданих позивачем доказів вбачається, що договори про поставку товарів мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки договори виконані сторонами в повному обсязі (товари поставлені, а операції оформлені належними первинними документами).
		Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся, ТОВ "Юг Кабель" було замовником транспортних послуг ТОВ "Телк Ювіс", ТОВ "Автошайрподілля", ТОВ "Авто-Транс-Логістика", якими здійснювалися перевезення кабельно-проводнікової продукції, що була поставлена за договорами поставок.
		Зокрема, між ТОВ "Юг Кабель" та ТОВ "Авто-Транс-Логістика" 16 грудня 2015 року укладений договір № ТЛ-161215 про надання транспортно-експедиторських послуг на території України (т.ІІ, а.с. 31-33); із ТОВ "Автошайрподілля" від 05 вересня 2016 року №Ш-050916 (т.ІІ, а.с. 47-50); позивач також користувався послугами перевізників: ПП ОСОБА_8 , ПП ОСОБА_9 , ПП ОСОБА_10 , ПП ОСОБА_11 , ПП ОСОБА_12 , ПП ОСОБА_13 , про що свідчать копії ТТН щодо перевезення останніми кабельно-проводнікової продукції.  
		Надання послуг з перевезення оформлено актами виконання роботі з надання транспортно-експедиторських послуг (т.ІІ, а.с. 41-45) та актами здачі-прийняття робіт (т.ІІ, а.с. 54-57). При цьому перевізники - контрагенти позивача були також платниками податку на додану вартість та по здійснених операціях виписували податкові накладні; сплата за послуги перевезення підтверджується виписками по рахунку.
		Перевезення придбаних від контрагентів товарів здійснювалося позивачем шляхом самовивозу із залученням перевізників за адресою: вул. Локомотивна, 24 у м. Одесі (пункт розвантаження). Приймання товарів здійснювалося методом звірки фактичної номенклатури товару з даними видаткових накладних. Як до перевірки, так і до суду позивачем надані товарно-транспортні накладні, якими підтверджується перевезення придбаної кабельно-провідникової продукції. У відомостях про вантаж зазначено номенклатуру товару, який придбавався позивачем згідно вищезазначених договорів поставок. 
		В подальшому згідно з Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №3318 та Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, на підставі належним чином оформлених первинних документів ТОВ "Юг Кабель" сформовано валові витрати, задекларовано та сплачено податкові зобов`язання з податку на додану вартість, сформовано податковий кредит.
		Однак згідно п.11 Правил №363 від 14 жовтня 1997 року товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
		З наданих позивачам до суду копій товарно-транспортних накладних вбачається, що останні містять всі необхідні відомості, передбачені Правилами №363 від 14 жовтня 1997 року, у зв`язку із чим твердження відповідача про неналежність вказаних документів є безпідставними.
		Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
		Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Правові наслідки порушення зобов`язання настають тільки у випадках, коли це передбачено законом або договором. Покладення на сторону договору відповідальності за невиконання зобов`язання, яка не встановлена договором або законом, є порушенням ст. 611 ЦК України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 р. у справі № 6-111цс13).
		З огляду на викладене, колегія суддів, як і суд першої інстанції, не може погодитися із твердженням відповідача про те, що ТОВ "Юг Кабель" не було отримано товарів лише з тих підстав, що на думку перевіряючих перевезення товарів не підтверджено документально, оскільки, по-перше це спростовується матеріалами справи, а по-друге, оцінка відповідачем виконання умов договорів щодо поставок товарів та фактичне заперечення їх виконання сторонами правочинів не може бути засноване на такому поверховому аналізі.
		Відповідно п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 
		а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; 
		б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		Згідно п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
		Відповідно пп. 4.1.2 - 4.1.4 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
		Згідно п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами (пп. 21.1.1); не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп. 21.1.4); забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій (пп. 21.1.2); забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень (пп. 21.1.3).
		Відповідно до п. 83.1 ст. 81 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; (83.1.2) податкова інформація; (83.1.3) експертні висновки; (83.1.4) судові рішення; (83.1.6) податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
		Однак перевіряючі жодним чином не обґрунтували мотиви неврахування первинних документів по операціям постачання кабельно-проводнікової продукції на користь ТОВ "Юг Кабель". При цьому в ході перевірки не було встановлено, що відомості у документах є неповними, недостовірними або суперечливими, що в свою чергу могло б свідчити про нікчемність правочинів.
		Згідно з п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи
		Відповідно до п.5 цього ж Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
		В порушення вищенаведеного положення, перевіряючими в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти. Самі порушення висвітлені нечітко, не об`єктивно та не у повній мірі; акт не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства. 
		На переконання суду, такі твердження перевіряючих аргументовано можна назвати оціночними судженнями, які, в свою чергу, не містять фактичних даних і  не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. У зв`язку із цим оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, і в будь-кому разі не можуть слугувати підставою для невизнання наслідків господарських операцій платника податків.
		Згідно з абз. 1, 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
		Згідно з п. 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.
		Придбання кабельно-проводнікової продукції підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів поставки, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття послуг перевізників, рахунками-фактур, платіжними дорученнями, податковими деклараціями. 
		На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою, що правильно було встановлено судоми попередньої інстанції.
		Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкових зобов`язань по операції постачання кабельно-проводнікової продукції на користь ТОВ "Юг Кабель", відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
		При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. 
		Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.
		Наявні в матеріалах справи первинні документи, бухгалтерські та інші супутні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред`являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані та під час розгляду справи судом не встановлено.
		В той же час відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, які свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.
		На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищерозглянуті висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування податкових зобов`язань по господарським операціям з контрагентами, реальність операцій з постачання кабельно-проводнікової продукції на користь ТОВ "Юг Кабель", у зв`язку із чим суд дійшов висновку про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 15 серпня 2017 року №0025931401, 0025951401, які підлягають скасуванню.
		З системного аналізу обставин справи та вимог чинного законодавства, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову ТОВ «Юг Кбель».
		При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому залишені колегією суддів поза увагою.
		Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Розподіл судових витрат згідно вимог ст.139 КАС України не підлягає.
		Керуючись ст.ст. 316, 322, 325 КАС України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В : 
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.
		Рішення деського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року прийнятого у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг Кабель" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		Повний текст судового рішення складений та підписаний 02 липня 2019 року.
		 
		 
		Головуючий суддя  Потапчук В.О.Судді    Шляхтицький О.І.    Семенюк Г.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...