Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/8921/13-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 02.07.2019. Зареєстровано: 04.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2019.
Дата набрання законної сили: 26.06.2019
Номер судового провадження: К/9901/4400/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		26 червня 2019 року 
		Київ
		справа №804/8921/13-а
		адміністративне провадження №К/9901/4400/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., 
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 (суддя Кальник В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 (головуючий суддя Малиш Н.І., судді: Щербак А.А., Баранник Н.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна Фірма ВІФ» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ТОВ «ВКФ ВІФ» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просив:
		 
		визнати протиправними дії податкового органу щодо проведення фактичної перевірки ТОВ «ВКФ ВІФ» у період з 19.11.2012 по 28.11.2012;
		 
		визнати протиправними дії податкового органу щодо невручення та ненадіслання ТОВ «ВКФ ВІФ» акту перевірки від 29.11.2012 №0120/04/62/22/23070196;
		 
		визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 №0000012303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1021грн.;
		 
		визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 №0000022303 про визначення податкового зобов`язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 429грн.;
		 
		визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 №0000032303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1'599'938, 65грн.
		 
		Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014, позов задоволено.
		 
		Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі податковий орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
		 
		В обґрунтування вимог про скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій відповідач зазначає, що податковим органом правомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення на підставі акту перевірки, а доводи позивача суперечать фактичним обставинам справи. Відповідач вважає, що судом першої та апеляційної інстанції неправомірно не прийнято до уваги, що доводи платника не спростовують факту встановлених порушень та не є підставою для скасування рішень контролюючого органу. Як вважає відповідач, судами не враховано обставини справи та надано невірну оцінку наданим сторонами доказам.
		 
		У свою чергу, позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, у якому ТОВ «ВКФ ВІФ»  вказує, що податковим органом проведено перевірку за відсутності підстав, передбачених Податковим кодексом України. Як вказує позивач, контролюючим органом прийнято інший акт перевірки, а не той, який був зареєстрований та надісланий позивачу. На думку позивача, доводи відповідача, викладені в акті не відповідають дійсності. Позивач вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є законними та обґрунтованими, а доводи відповідача не ґрунтуються на  нормах чинного законодавства. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2019 попередній розгляд справи призначено на 26.06.2019.
		 
		Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.11.2012 ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська проведено фактичну перевірку магазину за адресою: м.Дніпропетровськ, ж/м Тополя 3, буд.3, де здійснює господарську діяльність ТОВ «ВКФ ВІФ».  з питань щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявність ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
		 
		За результатами перевірки складено акт від 29.11.2012 №0120/04/62/22/23070196, згідно якого під час перевірки встановлені порушення:
		 
		пунктів 9, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
		 
		підпунктів 267.6.1. - п.п.267.6.3. пункту 267.6. статті 267 Податкового кодексу України;
		 
		пунктів 2.2, 2.6, 2.8, 3.5, 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 №637.
		 
		Відповідно до зазначеного акту відповідачем 09.01.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення №0000012303, №0000022303, №0000032303, згідно яких, підставою винесення вказаних повідомлень-рішень є акт перевірки від 29.11.2012 №0120/04/62/22/23070196.
		 
		За наслідками адміністративного оскарження прийняті податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
		 
		Не погоджуючись з діями податкового органу щодо проведення фактичної перевірки та з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до адміністративного суду.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що фактична перевірка контролюючим органом проведена за відсутністю правових підстав, результати якої внесені до акту перевірки від 29.11.2012 №0120/04/62/22/23070196 є неправомірними, а отже податкові повідомлення - рішення, які винесені на підставі зазначеного акту перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.
		 
		Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		 
		Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений   статтями 75-86 ПК України.
		 
		Пунктом 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		 
		Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
		 
		Згідно пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України   фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
		 
		Відповідно до пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. 
		 
		Згідно підпункту 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:
		 
		у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів.
		 
		З вказаного вбачається, що фактична перевірка проводиться лише за умовами, визначеними Податковим кодексом України у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, така інформація повинна свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно наказу ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 19.11.2012 №1274 підставою для проведення фактичної перевірки ТОВ «ВКФ ВІФ» вказано підпункт 80.2.2. пункту 80.2., пункт 80.8. статті 80 Податкового кодексу України та доповідна записка в.о. начальника відділу контролю за проведенням готівкових розрахунків управління податкового контролю.
		У судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції з`ясовано та не заперечується представником відповідача, що податковий орган не отримував в установленому законодавством порядку інформацію від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка б свідчила б про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби.
		 
		З огляду на зазначене, доповідна записка посадової особи податкового органу не містить інформацію, яка була б підставою для проведення фактичної перевірки, відповідно до норм статті 80 ПК України. 
		 
		Таким чином, керуючись нормативним регулюванням спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій вірно вважали, що фактична перевірка ТОВ «ВКФ ВІФ» проведена ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська в період з 19.11.2012 по 28.11.2012 за відсутності підстав, передбачених ПК України.
		 
		Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 ПК України.
		 
		Відповідно до пункту 86.5. статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності) та посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні органу державної податкової служби.
		 
		У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами органу державної податкової служби складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів податкового органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
		 
		У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках органом державної податкової служби складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська у відповіді від 03.01.2013 №1887/10-23-314 на заперечення ТОВ «ВКФ ВІФ» до акту фактичної перевірки зазначила, що акт перевірки №006290 зареєстрований 29.11.2012 та надісланий платнику за юридичною адресою 30.11.2012.
		 
		При цьому, податковий орган при винесенні 09.01.2013 податкових повідомлень-рішень № 0000012303, № 0000022303, № 0000032303 посилається на акт перевірки  від 29.11.2012 №0120/04/62/22/23070196.
		 
		З встановлених судами обставин вбачається, що в порушення вимог пункту 86.5. статті 86 ПК України акт перевірки від 29.11.2012 №0120/04/62/22/23070196, який зазначений у податкових повідомленнях-рішеннях від 09.01.2013 №0000012303, №0000022303, №0000032303 ТОВ «ВКФ ВІФ» не вручався і не надсилався. Відтак, невручення та ненадіслання ТОВ «ВКФ ВІФ» всупереч вимогам ПК України акту перевірки від 29.11.2012 №0120/04/62/22/23070196 судами попередніх інстанцій правомірно визнано протиправними. 
		 
		Так, у висновках акту перевірки від 29.11.2012 вказано про порушення позивачем Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і на підставі встановленого порушення винесено податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 №0000012303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1021грн.
		 
		Згідно акту під час перевірки була встановлена невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, невідповідність склала 53грн.
		 
		Крім того, в акті вказано, що під час перевірки було встановлено не роздрукування фіскального звітного чеку з РРО за 22.10.2010, 17.01.2012 та 29.10.2012.
		 
		Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
		 
		Відповідно до статті 2 Закону   України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»   термін - фіскальні функції - вживається у такому значенні - здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам`яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або безготівковій формі;
		 
		реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та /або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг);
		 
		фіскальна пам`ять - запам`ятовуючий пристрій у складі реєстратора розрахункових операцій, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою;
		 
		книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
		 
		Нероздрукування фіскального звітного чеку з РРО за 22.10.2010, 17.01.2012 та 29.10.2012 податковим органом встановлено згідно фіскальних звітних чеків та контрольних стрічок з РРО готівкової виручки від 23.10.2010, 18.01.2012, 30.10.2012.
		Судом попередніх інстанцій встановлено, що в зазначених документах, відповідно до вимого Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»  були відображені в повному обсязі розрахункові операції за вказані дати, суми готівкових коштів були проведені через зареєстрований та опломбований у встановленому законом порядку РРО відповідно до вимог Закону.
		 
		Враховуючи, що ТОВ «ВКФ ВІФ» роздруковані фіскальні звітні чеки за вказані в акті перевірки дні та зберігались належним чином, суди попередніх інстанцій правомірно вважали, що приводу для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 4 статті 17 Закону України від «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відсутні. Суди дійшли вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1021грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
		 
		Також, згідно висновків акту перевірки податковим органом вказано на порушення позивачем підпунктів 267.6.1.- 267.6.3. пункту 267.6. статті 267 ПК України, визначено суму податкового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2012 №0000022303 на суму 429грн.
		 
		Пункт 267.6.статті 267 ПК України встановлює порядок використання торгового патенту. Оригінал торгового патенту повинен бути розміщений: 
		 
		на фронтальній вітрині магазину,  а за її відсутності -  біля реєстратора розрахункових операцій; 
		 
		на фронтальній вітрині малої архітектурної форми;
		 
		на табличці  в  автомагазинах,  на  розвозках  та інших видах пересувної торговельної мережі, а також на лотках,  прилавках та інших видах торговельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях; 
		 
		у пунктах обміну іноземної валюти; 
		 
		у приміщеннях для надання  платних послуг, а також у приміщеннях, в яких проводяться розважальні ігри. 
		 
		Торговий  патент повинен бути відкритий та доступний для огляду
		 
		Для запобігання пошкодженню торгового патенту (вигорання на сонці, псування внаслідок затікання дощової води, псування сторонніми особами тощо) дозволяється розміщувати нотаріально засвідчені копії торгових патентів у визначених цією частиною  місцях. При цьому оригінал такого патенту повинен зберігатися у відповідальної особи суб`єкта господарювання або відповідальної особи відокремленого підрозділу, яка зобов`язана надавати його для огляду уповноваженим законом особам (підпункт 267.6.3 пункту 267 статті 267 ПК України) 
		 
		Відповідно до вказаних вимог ПК України позивачем оригінал торгового патенту був розміщений у кутку споживача, відкритий та доступний для огляду.
		 
		Враховуючи, що перевірка проводилась за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, з дозволу перевіряючих, на час перевірки торгового патенту посадовими особами відповідача, у куток споживача була розміщена копія торгового патенту. Після перевірки торгового патенту, він був повернутий на місце у куток споживача.
		 
		Таким чином, з вказаного беззаперечним є висновок судів попередніх інстанцій, що в акті перевірки безпідставно вказано про факт порушення позивачем порядку використання торгового патенту, оскільки у кутку споживача знаходилась копія торгового патенту, яка не засвідчена нотаріально, тільки на час огляду посадовими особами відповідача оригіналу торгового патенту.
		 
		Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 №0000022303 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 429грн. підлягає скасуванню.
		 
		Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що сума штрафних (фінансових) санкцій у вказаному податковому повідомленні-рішенні в порушення ПК України оформлена як сума податкового зобов`язання. Суд вірно вказав, що податковим законодавством не передбачена сплата податкового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій.
		 
		Також, контролюючим органом за порушення позивачем Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 №637 прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 №0000032303 про застосування штрафних санкцій на суму 1'599'938,65грн. 
		 
		Відповідно до обставини справи та згідно акту перевірки сума готівкових коштів у розмірі 335947,97грн. ТОВ «ВКФ «ВІФ» була проведена через РРО; дана готівка облікована у КОРО в повному обсязі, суму внесено до податкового та бухгалтерського обліку позивача. Саме дані КОРО платника стали підставою для висновків податкового органу про несвоєчасне оприбуткування готівки у касі позивача; зауважень щодо ведення КОРО податковим органом, не заявлено.
		 
		Згідно абзацу 3 статті 1 Указу Президента України від 12.06.95 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачено застосування фінансових санкцій за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
		 
		Умовою своєчасного оприбуткування готівки в касах підприємств згідно Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі касових ордерів. Абзац 3 підпункту 4.4 пункту 4 Постанови №637 передбачає, що касова книга, може роздруковуватися у кінці місяця або у кінці року. 
		 
		Тобто, оприбуткуванням готівки в касову книгу підприємства, яка ведеться в електронній формі, є внесення даних про операції з надходження в касу та видачі готівкових коштів з каси підприємства до касової книги в електронній формі, а не роздрукування такої касової книги. 
		 
		Суди констатували, що друкованим підтвердженням внесення даних до касової книги, що ведеться в електронній формі, є не тільки касова книга, а й роздруковані і підписані «Звіти касира», які були надані особам, що проводили перевірку, в повному обсязі за період з 4 кварталу 2009 року по 4 квартал 2011 року. Відповідачем не спростовано, що позивачем оприбутковано готівку в розмірі 335947,97грн. шляхом відповідного її обліку у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО, що відповідає вимогам пункту 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
		 
		З встановлених обставин вбачається, що сума готівкових коштів у розмірі 335947,97грн. за період з 19.11.2009 по 31.12.2011 була проведена ТОВ «ВКФ ВІФ» через зареєстрований та опломбований у встановленому законом порядку РРО відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що підтверджується фіскальними звітними чеками на відповідну суму.
		 
		Таким чином, спірна сума була внесена ТОВ «ВКФ ВІФ» до податкового та бухгалтерського обліку, оскільки її проведення через РРО, зазначення цієї суми у фіскальній пам`яті РРО, відображення на роздрукованих та збережених фіскальних звітах, вклеєному до книги обліку розрахункових операцій, робить неможливим ухилення ТОВ «ВКФ ВІФ» від оподаткування означеної суми.
		 
		Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про скасування податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 1'599'938,65грн. 
		 
		Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		 
		За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
		 
		Пункт 1 частини першої статті 349 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та  (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
		 
		Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева
		Т.М. Шипуліна
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...