Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 136/576/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2019.
Дата набрання законної сили: 19.06.2019
Номер судового провадження: 61-26256ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		19 червня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 136/576/16-ц
		провадження № 61-26256св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О.,  Мартєва С. Ю.,  Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач) 
		 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 07 липня 2017 року у складі суддів: Марчук В. С., Медвецького С. К.,                         Сала Т. Б., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_2 , 
		відповідачі: Попівська сільська рада Липовецького району Вінницької області, ОСОБА_1 , 
		третя особа - ОСОБА_3 , 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся  до суду із позовом до Попівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, застосування наслідків його недійсності. 
		Позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько -   ОСОБА_4 , який на випадок своєї смерті склав на ім`я ОСОБА_1  заповіт на усе майно. Віняк спадкоємець, який має право на обов`язкову частку у спадщині, прийняв її, подавши нотаріусу заяву в порядку, визначеному статтею 1269 ЦК України. Ознайомившись зі змістом заповіту, виявив, що він підписаний не заповідачем, а іншою особою, що свідчить про його недійсність. Крім того, заповіт посвідчений у с. Попівці Липовецького району Вінницької області, в той час як ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Липовецькій ЦРЛ і отримував призначене лікування, тому заповіт мав бути посвідчений головним лікарем Липовецької ЦРЛ. Також на порушення принципу нотаріальних округів заповіт посвідчений не за місцем реєстрації заповідача чи перебування на лікуванні, а у с. Попівці Липовецького району Вінницької області, до якого він не мав відношення.
		З огляду на те, що на підставі оскаржуваного заповіту відповідач                             ОСОБА_1 оформила свідоцтво про право на спадщину за заповітом, позивач просив суд застосувати наслідки недійсності заповіту і визнати недійсним вказане свідоцтво про право на спадщину, видане 26 квітня                        2016 року приватним нотаріусом Тиврівського міського нотаріального округу Вінницької області Смоляк Л. С. та зареєстроване в реєстрі під № 651 з номером у спадковому реєстрі 58902236, на ім`я ОСОБА_1 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 25 травня                    2017 року (у складі судді Стадника С. І.) у задоволенні позову відмовлено. 
		 
		Рішення суду мотивовано тим, що з урахуванням обставин, встановлених висновком експерта № 12-П (досліджувані об`єкти виконані не однією особою, а різними особами), а також приймаючи до уваги відсутність доказів, які підтверджують безсумнівність приналежності наданих на дослідження підписів ОСОБА_4 , суд не враховує висновок експерта № 2476/2477/16-21, оскільки такий висновок ґрунтується на дослідженні зразків, безперечна приналежність яких ОСОБА_4 не доведена допустимими доказами. Таким чином, позивач не довів належними і допустимими доказами той факт, що підпис від імені ОСОБА_4 в заповіті, який посвідчено секретарем виконавчого комітету Попівської сільської ради Липовецького району Вінницької області                     13 лютого 2014 року, виконаний не тією особою, від імені якої він зазначений, а іншою особою. Факт перебування ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Липовецької ЦРЛ в період з 18 січня 2014 року по                   19 березня 2014 року не свідчить про неможливість останнього бути присутнім 13 лютого 2014 року при складенні заповіту в с. Попівці Липовецького району Вінницької області. При цьому судом враховано, що ОСОБА_4 був доставлений в с. Попівку на автомобілі, що підтвердила секретар Попівської сільської ради ОСОБА_3 . Слід зазначити, що перебування особи на лікуванні в закладі охорони здоров`я не зобов`язує її звертатись до головного лікаря за посвідченням заповіту, про що вказано в статті 1252 ЦК України. Вказуючи на складення заповіту з порушенням вимог щодо його форми, позивач зазначив, що заповіт підписано ОСОБА_4 поза приміщенням Попівської сільської ради, що підтвердила секретар, яка посвідчувала заповіт, при цьому у тексті заповіту вказівка про це відсутня.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Рішенням  апеляційного суду Вінницької області від 07 липня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_4 , складений на ім`я ОСОБА_1 та посвідчений в с. Попівці Липовецького району Вінницької області секретарем виконкому Попівської сільської ради Липовецького району Вінницької області 13 лютого 2014 року. Ухвалено застосувати наслідки недійсності заповіту і визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 26 квітня 2016 року приватним нотаріусом Тиврівського міського нотаріального округу Вінницької області Смоляк Л. С.
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскаржуваний заповіт посвідчений секретарем виконкому Попівської сільської ради Липовецького району Вінницької області ОСОБА_3, проте заповідач на території даної сільської ради не проживав, мав зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 і дане село на той час відносилося до Війтівецької сільської ради Липовецького району Вінницької області.Село Попівка Липовецького району Вінницької області мало свою Попівську сільську раду Липовецького району Вінницької області, де відбулося посвідчення оскаржуваного заповіту. Саме у порушенні принципу нотаріального округу і вбачає позивач недійсність заповіту. З огляду на норми Закону України «Про нотаріат» та вимогу статті 1251 ЦК України про те, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт може бути посвідчений уповноваженою на це особою відповідного органу місцевого самоврядування, законодавець має на увазі орган місцевого самоврядування за місцем реєстрації заповідача. Отже, оскаржуваний заповіт посвідчений з порушенням статті 1251 та статті                          13-1 Закону України «Про нотаріат». У висновку експертів 2476/2477/16-21                   від 02 листопада 2016 року за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи у матеріалах цивільної справи №136/576/16-ц вказано, що підпис від імені Гука С. П. в заповіті, який посвідчено секретарем виконавчого комітету Попівської сільської ради Липовецького району Вінницької області 13 лютого 2014 року, виконаний не тією особою, від імені якої він зазначений, тобто, не самим ОСОБА_4 , а іншою особою. Суд у своєму рішенні зазначив даний висновок експерта, проте не надав йому оцінки - не спростував і не взяв до уваги, що суперечить нормі статті 212 ЦПК України. При цьому слід відмітити, що вказаний висновок експерта не спростовується висновком експерта № 12 Вінницького науково-дослідного експертного-криміналістичного центру МВС України від 27 березня 2017 року, оскільки питання належності підпису у заповіті його підписанту вирішувалося лише у висновку експертів 2476/2477/16-21 від 02 листопада 2016 року. Щодо пояснень відповідача ОСОБА_1 та третьої особи  ОСОБА_3 про те, що підпис у заповіті вчиняв заповідач ОСОБА_4 особисто, то вони спростовуються висновком експерта № 12 Вінницького науково-дослідного експертного-криміналістичного центру МВС України від 27 березня 2017 року, з врахуванням того, що висновок ґрунтується на спеціальних знаннях у галузі почеркознавства, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є зацікавленими особами щодо підпису у заповіті, оскільки ОСОБА_3 його посвідчувала, а ОСОБА_1 є спадкоємцем за цим заповітом.З огляду на викладене, у заповіті відсутнє волевиявлення  ОСОБА_4 на розпорядження своїм майном на користь  ОСОБА_1 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки експертиз мають досліджуватися у взаємозв?язку, оскільки одним висновком встановлено несправжність підпису заповідача у заповіті, а іншим - неможливість встановити належність наданих при проведенні першої експертизи експериментальних зразків підпису саме  ОСОБА_4 . Крім того, законодавець не встановлює вимоги щодо посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування саме за місцем реєстрації заповідача. 
		 
		16 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду. 
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		 
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. 
		 
		Суди установили, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 На випадок своєї смерті ОСОБА_4 склав на ім`я ОСОБА_1 заповіт. 
		Вказаний заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Попівської сільської ради Липовецького району Вінницької області ОСОБА_3                          13 лютого 2014 року. 
		До складу спадщини увійшла земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,7782 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), що розташована на території Війтівецької сільської ради Липовецького району Вінницької області, яка належала ОСОБА_4 на праві власності згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 21 листопада 2006 року.
		Після смерті  ОСОБА_4 спадщину за заповітом прийняла  ОСОБА_1 , яка у визначений строк подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. Обов`язкову частку у спадщині має син спадкодавця - позивач ОСОБА_2 , який є інвалідом ІІІ групи з дитинства та звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. 
		26 квітня 2014 року приватним нотаріусом Тиврівського міського нотаріального округу Вінницької області Смоляк Л. С. на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо спадщини, яка складається з ѕ часток земельної ділянки площею 3,7782 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), що розташована на території Війтівецької сільської ради Липовецького району Вінницької області. 
		За змістом частин другої та третьої статті 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (недійсним в силу закону). За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
		 
		Форма заповіту передбачає обов`язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України (частина третя статті 1247 ЦК України).
		 
		Згідно із статтею 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
		 
		Відповідно до змісту статті 37 Закону України «Про нотаріат» у  населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу  місцевого  самоврядування  вчиняють  такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2) посвідчують заповіти (крім секретних);                                         3) видають дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчують  вірність  копій  (фотокопій)  документів  і виписок з них; 5) засвідчують справжність підпису на документах.
		 
		При вчиненні наведених нотаріальних дій посадові особи органу  місцевого  самоврядування діють відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, за змістом пункту 1.2 якого нотаріальні  дії  вчиняють  посадові  особи,  на яких за рішенням відповідного органу  місцевого  самоврядування покладено вчинення цих дій. 
		 
		Відповідно  до  статті  7  Закону України «Про нотаріат» посадові особи органів місцевого  самоврядування,  які вчиняють  нотаріальні  дії,  у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної   Ради   України,   указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України,  а на території Автономної  Республіки Крим,  крім  того,  -  законодавством  Автономної Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. 
		 
		За змістом статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»  територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр;  адміністративно-територіальна одиниця - це область, район, місто, район у місті, селище, село; представницький орган місцевого самоврядування - це виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
		 
		Згідно із статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»  місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
		 
		З урахуванням наведених норм, представницький орган місцевого самоврядування наділяється правом представляти інтереси територіальної громади відповідної адміністративно-територіальної одиниці. 
		 
		Згідно із статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»    сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
		 
		Відповідно до підпункту 5 пункту «б» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів цивільного стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад). 
		 
		Таким чином, орган місцевого самоврядування уповноважений посвідчувати заповіти (крім секретних) осіб, які належать до територіальної громади, інтереси якої представляє цей орган місцевого самоврядування. 
		 
		Разом з тим, заповідач ОСОБА_4 був жителем АДРЕСА_1 та не входив до територіальної громади с. Попівки  Липовецького району Вінницької області, у зв?язку з чим секретар виконавчого комітету Попівської сільської ради Липовецького району Вінницької області є неуповноваженою на посвідчення складеного ОСОБА_4 заповіту особою, що підтверджує правильність висновків апеляційного суду щодо недійсності заповіту та спростовує доводи касаційної скарги про те, що законодавець не встановлює вимоги щодо посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування за місцем реєстрації заповідача. 
		 
		Щодо посилань у касаційній скарзі на неналежність оцінки висновків експертиз, необхідно зазначити, що за частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		 
		Апеляційний суд наведених порушень не допустив, докази ним досліджені у сукупності та взаємному зв?язку, а до повноважень суду касаційної інстанції переоцінка доказів у справі не належить (стаття 400 ЦПК України).
		 
		Таким чином, доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не впливають на законність рішення апеляційного суду у справі. 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами, оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права та залишається без змін на підставі статті 410 ЦПК України. 
		 
		Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		 
		Рішення апеляційного суду Вінницької області від 07 липня 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                          В. С. Висоцька
		 
		Судді:                                                                    А. О. Лесько
		 
		                                                                                 С. Ю. Мартєв
		 
		                                                                             В. М. Сімоненко
		 
		                                                                    С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...