Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/9381/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано судом: 04.07.2019. Зареєстровано: 05.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2019.
Дата набрання законної сили: 11.12.2019 (частково)
Результат оскарження 11.12.2019 Апеляційний суд Харківської області: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: 2/643/102/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 643/9381/16-ц
		Провадження № 2/643/102/19 
		24.06.2019     Московський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді Букреєвої І.А.,
		за участю секретаря Саілян Д.В.,
		позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , представника відповідача - Сенаторова М.В., 
		розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів на утримання малолітньої дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа  Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики про визначення місця проживання малолітньої дитини, припинення права на стягнення аліментів,-
		 
		встановив:
		 
		Позивач за первісним позовом звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
		Позивач ОСОБА_1 вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем по справі вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 05.06.2011 року по 29.01.2013 року. Від шлюбу мають малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 29.01.2013 року шлюб між сторонами розірвано, та з відповідача стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 в розмірі 50% мінімальної заробітної плати, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.01.2013 року до повноліття дитини. Зазначає, що на момент ухвалення вказаного рішення суду, відповідач не мав ніякого доходу, у зв`язку із чим аліменти були стягнуті саме в такому розмірі, але з 2013 року останній офіційно працевлаштувався, та отримує дохід, що сприяє стягненню аліментів в розмірі 1 / 4 частини від доходу на утримання дитини. Зазначає, що дитина за станом здоров`я з 2008 року перебуває на обліку у групі часто та довго хворіючих дітей, внаслідок чого потребує більшого матеріального забезпечення.
		Також, в ході розгляду, позивач надала копію рішення Київського районного суду від 15.07.2016 року про часткове задоволення позову ОСОБА_3 про визначення порядку участі у вихованні дитини ОСОБА_4 
		11.04.2017 ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання дитини разом з батьком та припинення права на стягнення аліментів, яка була прийнята до провадження та об`єднана з первісним позовом ухвалою суду від 11.04.2017.
		Зустрічний позов ОСОБА_3 обгрунтовує тим, що аліментні зобов`язання виконує. Крім цього, несе всі додаткові витрати на дитину, в тому числі заходи з навчання, розвитку, відпочинку та оздоровлення. Зазначає, що ОСОБА_1 створює постійні конфлікти, що негативно впливають на стан здоров`я їхньої дитини. Разом з тим, посилається на те, що ОСОБА_1 не приділяє достатньої уваги до виховання дитини, що свідчить про невідповідність інтересам дитини, у нього є всі необхідні умови та матеріальний статок для належного утримання та бажання займатися вихованням сина. 
		Проживання сина разом з ним відповідатиме інтересам дитини, оскільки він має можливість забезпечити їй належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, чого відповідач забезпечити не в змозі. У разі визначення місця проживання дитини з ним, також, просить припинити стягнення з нього аліментів на утримання дитини на користь ОСОБА_1 
		24.01.2018 відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 надав суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, в якому просить суд в позові останньої відмовити в повному обсязі.
		07.02.2018 позивач за первісним позовом ОСОБА_1 подала відповідь на відзив ОСОБА_3 , в якому просила її позов задовольнити в повному обсязі.
		03.09.2018 на адресу суду надійшло клопотання третьої особу за зустрічним позовом  представника Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про залучення до матеріалів справи висновку органу опіки та піклування.
		Згідно наданого висновку від 23.09.2018 за № 568, вважається за доцільне визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , 2005 р.н., з батьком  ОСОБА_3 .
		Як вбачається із матеріалів справи, а саме  клопотання позивача за первісним позовом, ОСОБА_1 заперечує проти зазначеного вище висновку Департаменту служб у справах дітей та просить суд не приймати його до відома, оскільки викладені у висновку обставини не відповідають дійсності.
		12.04.2019 позивач за первісним позовом ОСОБА_1 надала до суду клопотання про виклик та допит дитини ОСОБА_4 щодо визначення його місця проживання.
		Разом з тим, 24.05.2019 позивач за первісним позовом ОСОБА_1 надала до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, зокрема, консультативний висновок діючого психолога, згідно якого дитина ОСОБА_4 має глибинну прив`язанність до матері, а в розлука з матір`ю може спровокувати у дитини психічну травму. Крім цього, додала до клопотання розрахунок середньомісячних витрат на утримання дитини ОСОБА_4 , зробленого на підставі платіжних документів та виходячи з загальних потреб для дитини.
		Також, 24.05.2019 позивач за первісним позовом ОСОБА_1 подала до суду клопотання про виклик третьої особи для участі в розгляді справи та надання пояснень.
		Зазначені клопотання позивача за первісним позовом ОСОБА_1 були задоволені ухвалою суду від 27.05.2019.
		12.06.2019 представник відповідача за первісним позовом подав до суду відзив на первісний позов у зв`язку з поданням ОСОБА_1 нових доказів. Згідно уточненого відзиву, представник відповідача просить в первісному позові відмовити, а зустрічний позов  задовольнити.
		24.06.2019 представник відповідача за первісним позовом подав до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, до якого додані копії платіжних доручень щодо здійснених грошових переказів відповідача на користь позивача на утримання спільної дитини.
		В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник заявлені позовні вимоги підтримали, та, з посиланням на викладені в позові доводи та обґрунтування просять заявлені позовні вимоги задовольнити у зв`язку з їх доведеністю, щодо зустрічного позову просять в його задоволенні відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.
		Відповідач за первісним позовом та його представник заявлений зустрічний позов підтримали у повному обсязі, просять вимоги зустрічного позову задовольнити у повному обсязі, первинний позов не визнали, в його задоволенні просять відмовити.
		Представник третьої особи - Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, підтримав наданий висновок Департаменту служб у справах дітей ХМР.
		Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідка  неповнолітню дитину, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
		Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м.Харкова від 29.01.2013 шлюб між сторонами розірвано, та з відповідача стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 в розмірі 50% мінімальної заробітної плати, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.01.2013 року до повноліття дитини (т.1 а.с. 9).
		Від вказаного шлюбу сторони мають дитину  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження (т. 1 а.с. 7).
		Рішенням Київського районного суду від 15.07.2016 року про частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення порядку участі у вихованні дитини ОСОБА_4 (т. 1 а.с.109-114).
		Згідно довідок ПАТ «Харківміськгаз» ОСОБА_1 працювала у товаристві на посаді інженера з керування і обслуговування систем виробничо-технічного відділу (т.1 а.с.164, 165).
		Проте, згідно наявної в матеріалах справи довідки від 10.04.2019, з 15.02.2019 ОСОБА_1 почала працювати інженером з механізації та автоматизації виконавчих процесів в ПАТ «Фармстандарт-Біолек» та отримує постійний дохід. Сукупний дохід ОСОБА_1 за період роботи з 15.02.2019 по 31.03.2019 склав 16522,48 грн. (т.2 а.с.70).
		Згідно отриманої довідки від ТОВ «Пларіум юкрєйн», яка була направлена на виконання ухвали суду від 18.04.2018, ОСОБА_3 працює на посаді Менеджера з реалізації дизайн-проектів Департаменту бренд-дизайну з 03.02.2014. Сукупний дохід за період з 03.02.2014 по 30.04.2018 склав 1739812,46 грн. (т.1 а.с. 235-236).
		Як вбачається із отриманої судом довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, неповнолітня дитина сторін  ОСОБА_4 , 2005 р.н., зареєстрований та мешкає за адресою реєстрації позивача  матері ОСОБА_1 (т. 2 с. АДРЕСА_1 ).
		Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 , який є дитиною сторін, зазначив, що проживає разом з матір`ю та в подальшому бажає проживати разом з нею. Додав, що мати добре до нього ставиться, с батьком він спілкується за встановленим графіком.
		Також, в матеріалах справи міститься копія заяви неповнолітнього ОСОБА_5 , яка була адресована Службі у справах дітей по Московському районі, про те, що він бажає жити з матір`ю (т.2 а.с.25).
		03.09.2018 на адресу суду надійшло клопотання третьої особу за зустрічним позовом  представника Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про залучення до матеріалів справи висновку органу опіки та піклування та розгляд справи за відсутності представника третьої особи (т.2 а.с.27, 29-32).
		Згідно наданого висновку від 23.09.2018 за № 568, вважається за доцільне визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , 2005 р.н., з батьком  ОСОБА_3 .
		У вказаному висновку зазначено, що питання про визначення місця проживання ОСОБА_4 Департаментом розглядається втретє, оскільки мати  ОСОБА_1 не забезпечувала явку дитини, натомість в подальшому надала заяву від неповнолітнього ОСОБА_4 щодо бажання останнього проживати разом з матір`ю. Крім цього, у висновку зазначено, що умови проживання за відповідача ОСОБА_3 відповідають необхідним умовам для перебування, фізичного та розумового розвитку дитини. З урахуванням викладеного, служба у справах дітей вважає за доцільне визначити місце проживання дитини разом з батьком.
		Відповідно до ч.1ст. 161 СК Україниякщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		Відповідно до ч.6ст.19 Сімейного кодексу України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
		Обґрунтовуючи свій висновок, Комісія посилається лише на факт неявки ОСОБА_1 на засідання, та на усних поясненнях ОСОБА_3 , згідно яких мати не здатна виконувати свої батьківські обов`язки. Разом з тим, викладені у висновку свідчать про те, що мати дитини ОСОБА_1 належним чином виконує обов`язки щодо виховання ОСОБА_4 та супроводжує останнього до закладів охорони здоров`я. 
		Тому суд не приймає до уваги висновок Департаменту служби у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради від 03.09.2018 року № 568, в якому визначено доцільним місце проживання дитини з батьком.
		При цьому, суд виходить з балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
		Суд також враховує принцип 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенцію про права дитини, ратифіковану постановою Верховної Ради України від 27 грудня 1991 року № 789 - ХІІ, та положення національного законодавства.
		Декларація, прийнята резолюцією 1386 ( XIV ) Генеральної Асамблеї ООН - міжнародний договір у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів таЗакону України « Про міжнародні договори України ». Вона встановлює основні принципи в сфері забезпечення прав дитини.
		У свою чергу Конвенція про права дитини є міжнародним договором, приєднавшись до якого у 1991 році, Україна взяла на себе зобов`язання щодо забезпечення прав дитини, закріплених у цьому документі. Конвенція - частина законодавства України, як міжнародний договір має пріоритет над національним законодавством, її застосування обов`язкове.
		Конвенція про права дитини ґрунтується на принципах, закріплених у Декларації, і розвиває її положення, встановлюючи зобов`язання для країн - учасниць.
		Національне сімейне законодавство, яке будується на основі Конвенції, передбачає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суд виходить з принципу рівності прав і обов`язків обох батьків, віддаючи перевагу тому з них, хто може створити найбільш сприятливі умови для виховання дитини, інші обставини, що мають істотне значення.
		Відповідно до ст. 27 Конвенції про захист прав дитини, батько ( - ки ) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага. Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04). 
		При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
		Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
		Судом встановлено, що дитина постійно проживає з матір`ю за адресою її реєстрації, яка утримує дитину, піклується, виховує, лікує, водить до різноманітних гуртків, проводить з дитиною вільний час.
		Доводи батька про те, що матір недостатньо гарно виконує свої обовязки та обмежує його у спілкуванні з сином не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
		З огляду на те, що після розірвання між сторонами шлюбу їх син постійно проживає з матір`ю, а у батько фактично вступив у шлюбні відносини з іншою жінкою , суд дійшов висновку, що проживання дитини з матір`ю буде відповідати найкращому забезпеченню її інтересів. Відповідач не надав суду переконливих доказів, що проживання сина разом з батьком буде найкраще відповідати інтересам дитини.
		Отже, враховуючи ставлення та участь у вихованні, наявність належних матеріально-побутових умов для проживання дитини у матері, яка має можливість утримувати неповнолітнього сина матеріально, відсутність належних заперечень батька щодо місця проживання дитини з матір`ю, міцність сімейних зв`язків, які склалися в родині позивача, тривалість безперервного проживання дитини в родині позивача, з метою забезпечення інтересів дитини, суд приходить до висновку про необхідність визначення місця проживання дитини з її матір`ю.
		Таким чином, вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягають.
		Стосовно зміни розміру стягнутих аліментів , суд приходить до наступного висновку.
		Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
		Відповідно дост. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
		Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
		Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Пленум Верховного Суду України у п. 17постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження»він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
		Відповідач ОСОБА_3 має постійний заробіток , що є значно вищим , ніж мінімальний , а значить може і повинен утримувати дитину у відповідності до можливостей. 
		Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , 2005 р.н., підлягають задоволенню.
		В зв`язку з вищевикладеним, суд звертає особливу увагу обох батьків: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на необхідність компромісу та взаємних поступок у питаннях, пов`язаних з вихованням їх спільної дитини, та націлює обидві сторони у їх відносинах на максимальне врахування інтересів дитини. 
		Згідно зіст.180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Статтею 182 СК Українивстановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		Відповідно до ч. 1.ст. 183 СК Україничастка заробітку матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
		Відповідно до ч. 3ст. 181 СК Україниза рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
		Відповідно дост. 141 СК Українимати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками та проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		Таким чином, з метою захисту інтересів дитини, створення їй необхідних умов для всебічного розвитку, суд вважає за необхідне змінити розмір аліментів та стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , 2005 р.н., у розмірі 1/4 з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
		Що ж стосується позовних вимог про стягнення аліментів за минулий час, то при їх вирішенні, суд виходить з наступного.
		Згідно ч.2ст.191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
		Згідно зіст. 194 СК України, 1. Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. 2. Якщо за виконавчим листом, пред`явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв`язку з розшуком платника аліментів або у зв`язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час. 3. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно достатті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду. 4. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченомустаттею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років. 5. Положення частин першої - третьої цієї статті, а такожстатей 195-197 цього Кодексузастосовуються і до стягнення аліментів іншим особам, які визначені цим Кодексом.
		Будь-яких конкретних правових доказів, які б свідчили про наявність обставин, передбачених зазначеною нормою права, які б давали правові підстави для стягнення аліментів за минулий час, позивач суду не надав і судом таких доказів не здобуто.
		Тому, позовні вимоги про стягнення аліментів за минулий час задоволенню не підлягають за їх недоведеністю.
		Як встановлено судом , відповідач ОСОБА_3 добровільно витрачав на утримання дитини значно більші кошти , ніж встановлений судом розмір аліментів , що підтверджується доказами , що є в матеріалах справи , суд відмовляє в частині позову про перерахунок аліментів з часу фактичного працевлаштування . 
		 Керуючись ст.ст.258,259,263-268 ЦПК України, суд, -
		  ВИРІШИВ :
		 Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів на утримання малолітньої дитини задовольнити частково.
		Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1 / 4 частини від усіх видів заробітку щомісячно , починаючи з 24 червня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. 
		В іншій частині позову відмовити.
		За зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа  Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, припинення права на стягнення аліментів  відмовити у повному обсязі.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.
		Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів.
		Повний текст рішення складений 04 липня 2019 року.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...