Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 383/708/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2019.
Дата набрання законної сили: 20.06.2019
Номер судового провадження: 61-16985ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                            
		Іменем  України                                            
		 
		20 червня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 383/708/16-ц
		провадження № 61-16985св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), 
		Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представник позивача- ОСОБА_2 ,
		відповідач - ОСОБА_3 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2016 року у складі судді 
		Адаменко І. М. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області 
		від 18 січня 2017 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Єгорової С. М., Письменного О. А.,
		ВСТАНОВИВ:
		1.        Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.
		Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки площею 10,08 га, розташованої на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області згідно державного акта 
		від 30 березня 2001 року серії НОМЕР_1 . Вказує, що зазначена земельна ділянка була надана за усною домовленістю у користування 
		ОСОБА_3 та у кінці 2015 року останній відмовив йому у її поверненні, вказуючи, що існує договір оренди землі, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі 18 грудня 2012 року за 
		№ 352088604002828, строк якого не сплинув. Зазначав, що у порушення приписів законодавства та умов договору оренди землі ОСОБА_3 не виконує умови договору, щодо сплати орендної плати у визначеному договором розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі, а, отже, заборгував йому орендну плату у розмірі 18 510 грн 63 коп. з 2012 року по 2015 рік включно. За вказаних обставин, у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати, він змушений був звернутися до суду з питанням розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.
		Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив суд розірвати договір оренди землі від 13 листопада 2012 року, укладений між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , зареєстрований відділом Держкомзему у Бобринецькому районі 18 грудня 2012 року за 
		№ 352088604002828, площею 10,08 га, яка розташована на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області та належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , виданого 30 березня 
		2001 року Павлогірківською сільською радою Бобринецького району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість з орендної плати у розмірі 18 510 грн 63 коп.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області 
		від 26 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 не ухилявся від сплати орендної плати і за першою вимогою ОСОБА_1 , який заявив про цю вимогу лише в судовому порядку, вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язань і виплатив у рахунок визначеної позивачем суми орендної плати - 18 511 грн, яка не була своєчасно отримана лише через дії позивача в межах домовленості згідно розписки, вина відповідача у порушенні зобов`язання щодо сплати орендної плати за 2012-2015 роки відсутня.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - 
		ОСОБА_2 , відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач не вказав, що після укладення договору оренди землі, у період з 2012 року по 2015 рік звертався до відповідача з питанням виплати орендної плати за спірним договором оренди. У той же час відповідач, передавши кошти у розмірі 
		50 000 грн та маючи розписку від ОСОБА_1 про те, що у зв`язку з їх отриманням він в подальшому до нього ніяких вимог не буде мати, мав підстави вважати, що виконав свої зобов`язання по сплаті коштів як орендної плати за користування спірною земельною ділянкою. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважав, що відповідач користується спірною земельною ділянкою за усною домовленістю, а про наявність письмового договору оренди та його умови дізнався лише в 2015 році, що спростовує доводи позивача про його наміри і бажання щорічно отримувати орендну плату. Тобто позивач не довів тих обставин, що він звертався за отриманням орендної плати і з вини відповідача був значною мірою позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору оренди. Суд першої інстанції з`ясував належним чином фактичні обставин справи щодо заявлених вимог, надав належне правове обґрунтування та оцінку умовам спірного договору оренди землі, іншим дослідженим доказам, врахував недоведеність наявності вини (умислу або необережності) відповідача у порушенні зобов`язання щодо сплати орендної плати у вказані позивачем періоди. Суд правомірно відмовив у достроковому розірванні договору оренди, оскільки вказані позивачем обставини щодо винної поведінки і ухилення орендаря від виконання свого обов`язку по сплаті орендної плати не знайшли свого підтвердження.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору оренди землі та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.   
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року справу за позовом 
		ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати призначено до судового розгляду. 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		07 червня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди обґрунтували своє рішення на припущеннях, зазначивши про відсутність вини у порушенні зобов`язань, оскільки відповідач вважав, що він має право на зарахування вказаних по розписці грошових коштів. Але вказана розписка не має відношення до вказаного договору оренди землі, оскільки в ній відсутні реквізити, що пов`язують її з цим договором. Відповідач систематично не сплачував орендну плату за вказаним договором оренди, що є підставою для його розірвання. Крім того, сплативши суму заборгованості з орендної плати у розмірі 18 510 грн 63 коп., що встановлено судом першої інстанції, відповідач фактично визнав свою вину, чим підтвердив недотримання умов договору оренди землі. Посилання апеляційного суду на те, що позивач повинен самостійно звертатись до відповідача за отриманням орендної плати є безпідставними, оскільки сторони узгодили істотні умови договору і в них відсутній обов`язок орендодавця щодо звернення до орендаря про отримання орендної плати, а закріплено обов`язок за орендарем сплачувати орендну плату щорічно в строк до 30 грудня (пункт 11 вказаного договору).  
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_1 у якому зазначено, що вимога позивача з приводу стягнення заборгованості з орендної плати не відповідає дійсності, оскільки відповідачем це зобов`язання перед позивачем було виконане достроково, а саме достроково сплачено орендну плату у розмірі 50 000 грн, що підтверджується розпискою. Таким чином відсутні підстави для розірвання вказаного договору оренди землі, оскільки відповідачем повністю виконувалися та виконуються зобов`язання по вказаному договору, а позивач не звертався з вимогою про виплату орендної плати, і орендна плата не отримана позивачем лише через його дії.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 10,08 га, розташованої на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 30 березня 2001 року серії 
		НОМЕР_1 (а. с. 6).
		Вказану земельну ділянку ОСОБА_1 передав в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3. за договором оренди землі від 13 листопада 2012 року, зареєстрованим у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області від 18 грудня 2012 року за № 352088604002828 
		(а. с. 7).
		За умовами пунктів 9-14 вказаного договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, обчислення її розміру здійснюється з урахуванням (без урахування) індексації (сторонами не підкреслено); орендна плата вноситься у строк до 30 грудня поточного року; передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформлюється відповідним актом; розмір орендної плати переглядається за згодою сторін; у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором справляється пеня у розмірі 0,03 % несплаченої суми за кожен день прострочення.
		В обґрунтування своїх вимог, ОСОБА_1 надав розрахунок орендної плати за 2012-2015 роки за користування спірною земельною ділянкою і зазначив, що відповідачем не сплачено орендну плату у розмірі 18 510 грн 63 коп., у тому числі: за 2012 рік - 777 грн 12 коп. за 48 днів, 2013 рік - 5 911 грн 
		17 коп., 2014 рік - 5 911 грн 17 коп., 2015 рік - 5 911 грн 17 коп.
		Вказану заборгованість у розмірі 18 510 грн 63 коп. ОСОБА_3 у судовому засіданні не визнав, оскільки вважав, що розрахувався з 
		ОСОБА_1 з орендної плати за землю, надавши одноразово на час укладення договору кошти у розмірі 50 000 грн, про що має розписку 
		ОСОБА_1 , але при цьому 16 вересня 2016 року перерахував поштовими переказами зазначену в позові заборгованість з орендної плати у розмірі 
		18 511 грн, що підтверджується квитанціями поштових переказів, фіскальними чеками та визнано ОСОБА_1 (а. с. 55, 88, 89).
		ОСОБА_1 у засіданні суду першої інстанції підтвердив, що у 2011 році отримав від ОСОБА_3 гроші у розмірі 50 000 грн, але не вважає їх орендною платою. Орендну плату у розмірі 18 511 грн за користування спірною земельною ділянкою, яку орендар повинен був сплатити за оренду землі у період 2012-2015 роки, він отримав поштовим переказом у вересні 2016 року.
		2.        Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - ОСОБА_2 . підлягає частковому задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
		За змістом частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
		У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
		Відповідно до частини першої статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.
		Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.
		Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.
		Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
		Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
		У справі, що переглядається, установлено, що позивачу була виплачена відповідачем орендна плата за землю за 2012-2015 роки у вересні 
		2016 року, тобто не у строки, передбачені пунктом 11 вказаного договору, а лише після звернення позивача до відповідача та до суду із цим позовом про розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендної плати 
		(а. с. 7, 55, 88-89).
		Суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що несплата орендної плати за 2012-2015 роки у строк, передбачений договором оренди землі, не є систематичною несплатою орендної плати, не врахував, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, а тому той факт, що відповідач сплатив суму заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди.
		Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України.
		Зокрема, такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16 та від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду від 02 травня 
		2018 року у справі № 925/549/17. При цьому систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість. Той факт, що відповідач сплатив усю суму заборгованості з орендної плати за землю, не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки судами встановлений факт її систематичної несплати протягом періоду дії договору оренди землі.
		Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 212-215, 315 ЦПК України 2004 року не визначився з характером спірних правовідносин, не перевірив доводів позивача про те, що  сторони узгодили істотні умови договору і в них відсутній обов`язок орендодавця щодо звернення до орендаря про отримання орендної плати, а закріплено обов`язок за орендарем сплачувати орендну плату щорічно в строк 
		до 30 грудня (пункт 11 вказаного договору)
		Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
		За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , задовольнити частково.
		Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 січня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                                Є. В. Синельников
		Судді:                                                                                               О. М. Осіян
		                                                                                                            Н. Ю. Сакара
		С. Ф. Хопта
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...