Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/16303/15-Ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2019.
Дата набрання законної сили: 26.06.2019
Номер судового провадження: 61-9084ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		 
		26 червня 2019 року 
		м. Київ
		 
		 
		справа № 334/16303/15
		провадження № 61-9084св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
		суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., 
		 
		 
		учасники справи:
		 
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		відповідач - ОСОБА_4 ,
		треті особи: Івано-Франківська міська рада, Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2016 року у складі головуючого-судді Бородовського С. О. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2016 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Вакарук В. М., Горейко М. Д., 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У листопаді 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про припинення права власності на будинок внаслідок його фізичного знищення. 
		 
		На обґрунтування позовних вимог зазначали, що їм на праві спільної часткової власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 по 1/6 частці  кожному. Інша Ѕ частина вказаного будинку належить відповідачу. Позивачі зазначають, що частина будинку, яка належить відповідачу, повністю зруйнована, а інша його частина, що перебуває у їх власності, частково зруйнована та її фізичний знос становить 89 %. Позивачі звернулися до реєстраційної служби із заявою про припинення реєстрації прав щодо будинку, однак відповідач не подав відповідної заяви. 
		 
		Посилаючись на викладене, позивачі просять припинити право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , внаслідок його фізичного знищення.    
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2016 року позов задоволено частково. Припинено право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_1 - на 1/6 частку, ОСОБА_2 - на 1/6 частку, ОСОБА_3 - на 1/6 частку; ОСОБА_4 - на Ѕ частку.  Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки частина спірного житлового будинку, яка належить відповідачу, повністю знищена, а інша частина, належна позивачам, знищена на 89 %, тому наявні підстави для припинення права власності на вказаний будинок. При цьому судом враховано, що позивачі зверталися до органу реєстрації речових прав з відповідною заявою про припинення речових прав на знищений будинок, окрім відповідача. Такі дії відповідача суд вважає зловживанням своїми правами, що призводить до порушення прав позивачів. 
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2016 року залишено без змін. 
		 
		Апеляційний суд, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, виходив із того,  що воно ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано того, що ОСОБА_4 , на підставі договору дарування, належить на праві власності Ѕ частина спірного житлового будинку, яка виділена в окрему квартиру № 1 , а позивачам належить окрема квартира № 2 , а тому з моменту виділення частки в натурі право спільної власності було припинено і ОСОБА_4 є одноосібним власником окремої квартири № 1 . Так, оскільки позивачі не є власниками або співвласниками майна, виділеного в окрему квартиру № 1 у спірному житловому будинку , тому вимоги про припинення прав власності на чуже майно у зв`язку з його знищенням не підлягають задоволенню. Також, в порушення статті 349 ЦК України, позивачі із заявою про знищення майна не звертались, а тому висновок судів про наявність законних підстав для припинення права власності не можна визнати обґрунтованим.  
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі. 
		 
		У поданих запереченнях на касаційну скаргу, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , просять касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції, які є законними і обґрунтованими залишити без змін. При цьому зазначають, що вони зверталися до реєстраційної служби з заявою про припинення реєстрації права власності  на спірний будинок у зв`язку з його знищенням, однак за відсутності такої ж заяви від співвласника ОСОБА_4 , їх заява залишена без розгляду.    
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року справу № 334/16303/15 за позовом   ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права власності на будинок внаслідок його знищення призначено до судового розгляду.
		 
		Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		20 лютого 2018 року вищевказану справу передано до Верховного Суду.
		 
		 
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду.
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Статтею 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що сторони є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме: за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/6 частку спірного домоволодіння, на підставі договору купівлі-продажу від 15 березня 2010 року; за ОСОБА_2 - на 1/6 частку на підставі договору міни від 16 грудня 2009 року; за ОСОБА_3 - на 1/6 частку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 грудня 2008 року; за ОСОБА_4 - на Ѕ частку на підставі договору дарування від 29 квітня 1996 року.   
		 
		Відповідно до довідки, виданої Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації від 30 жовтня 2015 року № 02069, домоволодіння АДРЕСА_1 має наступні характеристики: станом на момент здійснення реєстрації права власності, до складу домоволодіння входили: житловий будинок загальною площею 83,18 кв. м, жилою площею 33,2 кв. м, сараю загальною площею 11,1 кв. м; вбиральні; станом на 30 жовтня 2015 року (момент здійснення поточної інвентаризації) домоволодіння складається: з житлового будинку загальною площею 39,4 кв. м, жилою площею 21,2 кв. м; сараю загальною площею 11,1 кв. м; воріт; огорожі. У вказаній довідці зазначено, що загальна площа житлового будинку зменшилася на 43,78 кв. м., жила площа  - на 12,0 кв. м в результаті арифметичного заокруглення, демонтажу опалювальних приладів, руйнування частини будинку ( частково залишились зовнішні стіни, відсутні підлоги, перекриття, вікна, дах). Стіни веранди, підлога, вікна, двері, перекриття, дах пошкоджені вогнем.            
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		 
		Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		 
		За змістом частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		 
		У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		 
		Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється, зокрема, у разі знищення майна. 
		 
		Згідно з положеннями статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
		 
		Аналіз зазначених норми дає підстави дійти висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статті 349 ЦК Украйни, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.
		 
		Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. 
		 
		За змістом статті 10 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
		 
		Статтею 60 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи вони не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту повного знищення спірного об`єкту нерухомості, а також звернення співвласника ОСОБА_4 із заявою щодо припинення права власності через знищення нерухомого майна.
		 
		Крім того, наявність в матеріалах справи копії заяви позивачів на ім`я начальника управління державної реєстрації м. Івано-Франківськ про припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , у зв`язку з його знищенням, не можна вважати належним доказом, оскільки на вказаній заяві відсутня відмітка про її отримання, а також відсутня відповідь на вказану заяву. 
		 
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, у порушення вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами, вищевказаних обставин справи не врахував та не надав їм належної правової оцінки, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позову.  
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що відповідно до частин першої та другої статті 412 ЦПК Україниє підставою для скасування ухвалених судових рішень.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		З урахуванням  того, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, тому рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав, викладених вище.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Згідно з підпунктами «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Згідно з квитанціями від 13 квітня 2016 року та від 05 липня 2016 року ОСОБА_4 сплачено судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у загальному розмірі 1 183,92 грн (648+535,92). 
		 
		Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні скарги, то сплачений судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг підлягає стягненню з позивачів у рівних частках з кожного на користь ОСОБА_4 .  
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргуОСОБА_4 задовольнити.
		 
		Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Івано-Франківська міська рада, Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області, про припинення права власності на будинок внаслідок його знищення відмовити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 по 394,64 грн (триста дев`яносто чотири гривні 64 копійки) судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг з кожного.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий   В. О. Кузнєцов     Судді:В. С. Жданова     В. М. Ігнатенко     С. О. Карпенко     В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...