Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/21269/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2019.
Дата набрання законної сили: 03.07.2019
Номер судового провадження: 61-16896ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		03 липня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 640/21269/15-ц
		 
		 
		провадження № 61-16896св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Гуцал Л. В., Піддубного Р. М.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог:
		 
		У грудні 2015 року  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що з 17 червня 2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 травня 2012 року.
		 
		За час перебування сторін у шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		 
		Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 серпня 2012 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 липня 2012 року до повноліття сина. 
		 
		Рішення пред`явлено до примусового виконання, однак до цього часу не виконано.
		 
		Дитина знаходиться на її утриманні, а відповідач ухиляється від сплати аліментів, у зв`язку з чим станом на 08 листопада 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 14 239,21 грн. 
		 
		Посилаючись на підстави, передбачені статтями 195, 196 СК України, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість по сплаті аліментів в указаному розмірі та пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 76 973,43 грн.
		 
		Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 05 лютого 2016 року справа направлена за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.
		 
		Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 липня 
		2016 року провадження у справі за позовом про стягнення заборгованості по сплаті аліментів закрито з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 205 ЦПК України.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		 
		Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несплату аліментів в сумі 17 465,33 грн.
		 
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 
		551,40 грн.
		 
		Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що наявність неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з листопада 2012 року по 08 листопада 2015 року в розмірі 17 465,58 грн підтверджено довідками ВДВС Харківського району Харківської області. При цьому відповідний розрахунок наведено не було.
		 
		Рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
		 
		Рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2016 року змінено.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з листопада 2012 року по 
		08 листопада 2015 року в розмірі 4 162,00 грн.
		 
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, апеляційний суд виходив із того, що зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісячно, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Оскільки такі правові висновки містяться в постановах Верховного Суду України 
		від 11 вересня 2013 року у справі № 6-81цс13 та від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-149цс14.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
		 
		У січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник, з урахуванням нової редакції касаційної скарги, просить скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 
		2016 року та залишити в силі рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
		 
		Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судом неправильно вирахувано розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
		 
		Доводи інших учасників справи:
		 
		24 березня 2017 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу 
		ОСОБА_1 відхилити, а рішення Харківського апеляційного суду 
		від 21 грудня 2016 року залишити без змін.
		 
		Заперечення мотивовано тим, що оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм СК України та статей 213, 214 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) та згідно правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-1477цс15.
		 
		Рух касаційної скарги:
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Харківського районного суду Харківської області.
		 
		У березні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» 
		ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У квітні 2018 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.
		 
		Розпорядженням від 05 червня 2019 року № 593/0/226/19 за касаційним провадженням № 61-16896св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
		 
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 
		від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року матеріали цивільної справи призначено до судового розгляду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ: 
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у заперечені на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:
		 
		У справі, яка переглядається, встановлено, що  ОСОБА_2 та 
		ОСОБА_1 з 17 червня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 травня 2012 року.
		 
		За час перебування сторін у шлюбі, у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився 
		син - ОСОБА_3 .
		 
		Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 серпня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 липня 2012 року до повноліття сина. 
		 
		Рішення пред`явлено до примусового виконання, однак до цього часу не виконано.
		 
		Згідно з розрахунком державного виконавця Михайлової Ю. В. Харківського районного управління юстиції Харківської області по примусовому виконання виконавчого провадження за виконавчим листом 
		№ 2020/6610/2012, виданого 06 липня 2015 року Комінтернівським районним судом міста Харкова, заборгованість відповідача по сплаті аліментів з урахуванням частково сплачених аліментів станом 
		на 08 листопада 2015 року становить суму в розмірі 14 239,21 грн. Розрахунок зроблено з урахуванням розміру середньомісячної заробітної плати по Харківському району Харківської області за даними Головного управління статистики в Харківській області.
		 
		Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, та визначаючи розмір неустойки (пені) зі сплати заборгованості по аліментам, виходив із правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах 
		від 11 вересня 2013 року у справі № 6-81цс13 та від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-149цс14, в яких йдеться про те, що зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня їх фактичної сплати чи до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. 
		 
		Проте колегія суддів Верховного Суду не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, оскільки такий зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого судового рішення.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:
		 
		Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня їх фактичної сплати чи до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
		 
		Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-81цс13 та від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-149цс14, і саме таким порядком обчислення неустойки (пені) зі сплати аліментів керувався суд першої інстанції при ухваленні рішення. При цьому суд застосував частину другу статті 196 СК України та зменшив розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. 
		 
		У пізніше прийнятих постановах від02 листопада 2016 року у справі 
		№ 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі 
		№ 6-300цс16 Верховний Суд України відступив від правової позиції щодо застосування частини першої статті 196 СК України та змінив порядок обчислення неустойки (пені) зі сплати аліментів, зазначивши , що неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань, які виникають у боржника щомісяця, тому й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов`язання окремо. З урахуванням правової природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
		 
		Відступаючи від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, 
		від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі 
		№ 333/6020/16-ц (касаційне провадження № 14-616цс18) зробила висновок про те, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
		 
		Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		 
		За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).
		 
		У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
		 
		Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
		 
		Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. 
		 
		Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць  та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
		 
		Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
		 
		Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. 
		 
		Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. 
		 
		Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. 
		 
		Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
		 
		За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
		 
		Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
		 
		У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.
		 
		У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
		 
		Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. 
		 
		У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
		 
		Визначаючи розмір пені за порушення строків сплати аліментів, суд апеляційної інстанції не застосував таке правило, не дослідив обставини справи, докази, надані сторонами, та не здійснив належну правову оцінку доказів, відповідно до частини другої статті 196 СК України у редакції, чинній на час розгляду справи в суді.
		 
		Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості досліджувати докази, з`ясовувати обставини справи, необхідні для прийняття рішення, перешкоджає ухваленню нового судового рішення.
		 
		 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що апеляційним судом було неправильно вирахувано неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з листопада 2012 року по 
		08 листопада 2015 року. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2016 року скасувати.
		 
		Справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська    Судді: А. Ю. Зайцев     Є. В. Коротенко     В. М. Коротун     В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...