Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/2412/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2019.
Дата набрання законної сили: 03.07.2019
Номер судового провадження: 61-21521ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		03 липня 2019 року                                                                       
		м. Київ
		                                                                                
		справа № 725/2412/15-ц
		провадження № 61-21521св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С., 
		суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		третя особа - ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27 березня 2017 року у складі судді Войтуна О. Б. та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 07 липня 2017 року у складі колегії суддів: Литвинюка І. М., Височанської Н. К., Яремка В. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2015 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_10, про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого 11 червня 2014 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за № 3684. 
		Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід по лінії батька ОСОБА_7 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому на праві власності майно, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_1 . Оскільки його баба ОСОБА_8 та батько ОСОБА_9 , які могли б бути спадкоємцями першої черги після смерті діда померли, він є єдиним спадкоємцем. Він своєчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, однак нотаріус повідомив йому, що його дід                 11 червня 2014 року склав заповіт, відповідно до якого все належне йому майно заповів відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вважає зазначений заповіт недійсним, оскільки в його тексті відсутні посилання, що особа ОСОБА_7 була встановлена належним документом, який посвідчує його особу, а є тільки посилання на його реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податку. Крім того в тексті заповіту відсутній особистий підпис заповідача, а в графі «Підпис» прізвище та ініціали « ОСОБА_7 » написані не його дідом, а іншою особою, оскільки дід в силу стану свого здоров`я і парезу правої руки не міг розписуватися власноручно. Той факт, що дід був хворим також підтверджується тим, що він не був присутній під час похорон свого сина  ОСОБА_9 , оскільки внаслідок хвороби не міг пересуватися та розмовляти. 
		У лютому 2016 року ОСОБА_1 подав уточнення до позову, в якому зазначив, що заповіт є недійсним, оскільки в ньому відсутні посилання на те, що особа встановлена за паспортними даними, а є лише посилання на реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податку. В тексті заповіту відсутній особистий підпис заповідача, який є індивідуальним і яким завжди підписувався ОСОБА_7 . Відсутність особистого підпису заповідача в заповіті є порушенням вимог Інструкції про вчинення нотаріальних дій і свідчить про те, що заповіт, як односторонній правочин, вчинений з порушенням вимог чинного законодавства. В графі заповіту «Підпис» прізвище та ініціали « ОСОБА_7 » написані не його дідом, а іншою особою, оскільки дід в силу свого стану здоров`я і парезу правої руки не міг розписуватися власноручно, що є порушенням вимог статті 1247 ЦК України. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 зазначив, що заповіт є недійсним, оскільки в ньому відсутній особистий підпис заповідача, а прізвище та ініціали « ОСОБА_7 » виконані не ОСОБА_7 .
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що у ОСОБА_7 було волевиявлення  щодо складання заповіту на користь осіб, які його доглядали та піклувалися про нього. Судом не здобуто належних доказів з приводу того, що оспорюваний правочин не був підписаний заповідачем.  
		Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 07 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27 березня 2017 року залишено без змін.
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не встановивши обставин повної немічності або іншої хвороби, яка унеможливила особистий підпис ОСОБА_7 у заповіті, а також те, що для підпису заповіту ОСОБА_7 потребував допомоги інших осіб, підпис в заповіті виконаний не заповідачем, а іншою особою, дійшов правильного висновку про ненадання належних та допустимих доказів на підтвердження вимог щодо визнання заповіту недійсним.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У серпні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 07 липня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що його дід ОСОБА_7 не міг висловити нотаріусу своє волевиявлення щодо складання та підписання заповіту на ім`я відповідачів, не міг підписати заповіт та прочитати його, оскільки за своїм фізичним станом внаслідок хвороби не міг цього робити. Приватний нотаріус     ОСОБА_10 в порушення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України посвідчила оспорюваний заповіт без присутності свідків коли нею було візуально встановлено, що ОСОБА_7 знаходиться на лікуванні в лікарні не тільки із захворюванням ніг, а й те, що він переніс інсульт і у нього фактично була відсутня мова. Складений ОСОБА_7 заповіт не підписаний, оскільки у заповіті відсутній особистий підпис діда, а тільки наявний запис у графі підпис « ОСОБА_7 ». Історії хвороби ОСОБА_7 за лютий, червень 2014 року та історія хвороби № 8096 передавалися судово-медичним експертам, однак у дослідницькій частині експертного висновку відсутні посилання на дані, зазначені в історіях хвороби. До апеляційного суду ним оскаржувалася ухвала місцевого суду від 27 березня                   2017 року про відмову у призначенні повторної комплексної судово-медичної та почеркознавчої експертизи, однак апеляційний суд не розглянув це питання і не призначив у справі повторну комплексну судово-медичну та почеркознавчу експертизу, чим порушив його право на отримання законного і справедливого рішення.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		У вересні 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали  заперечення на касаційну скаргу, в якому просили її відхилити, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а викладені у касаційній скарзі обставини посвідчення заповіту не відповідають обставинам справи. З 2001 року позивач не проживав з дідом та батьком, а за два роки до смерті батька ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не спілкувався і жодного разу не відвідував батька, бабу та діда. Не відповідають дійсності і є надуманими доводи касаційної скарги про те, що нотаріус до складання заповіту не зустрічалася із            ОСОБА_7 та не з`ясувала його волевиявлення. У період з 11 лютого 2014 року ОСОБА_3 помістив ОСОБА_7 на стаціонарне лікування у вузлову клінічну лікарню, де останній знаходився до 21 лютого 2014 року. Про цей факт було повідомлено позивача та його матір, однак вони жодного разу не прийшли до лікарні. Мова ОСОБА_7 була порушена, а лексикон обмежений, але він цілком зрозуміло висловлював свої бажання,  адекватно себе поводив, дивився телевізор, читав газети. Рухи правої руки були обмежені, але він вільно володів лівою рукою і за її допомогою міг самостійно харчуватися, обома руками тримати неважкі предмети. Поховання ОСОБА_7 було здійснено за власні кошти відповідачів. Ні позивач, ні його мати на похорони не прийшли та участі у похованні ОСОБА_7 не приймали. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 є внуком ОСОБА_7 
		11 червня 2014 року ОСОБА_7 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів все належне йому майно, де б воно не було та з чого воно б не складалося                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.
		ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті діда ОСОБА_7 , однак нотаріусом йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із тим, що на даний час відкрита спадкова справа за заявами відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про прийняття спадщини за заповітом. 
		Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що оспорюваний заповіт є недійсним, оскільки в тексті заповіту відсутні посилання встановлення особи ОСОБА_7 належним документом, який посвідчує його особу, а є тільки посилання на його реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податку. У тексті заповіту також відсутній особистий підпис заповідача та в графі «Підпис» прізвище та ініціали               « ОСОБА_7 » написані не його дідом, а іншою особою, оскільки дід в силу стану свого здоров`я і парезу правої руки не міг розписуватися власноручно.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Першотравневого районного суду міста Чернівці.
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України               від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		26 квітня 2018 року справу № 725/2412//15-ц  Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України                                від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
		Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з статтею 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
		Відповідно до частин першої, другої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
		Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). 
		Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених нормами ЦК України.
		Місцевим судом встановлено, що посвідчення оспорюваного ОСОБА_1 заповіту відбулося з додержанням вимог чинного законодавства, заповіт вчинено у письмовій формі за допомогою технічних засобів спадкодавцем ОСОБА_7 , дієздатність якого нотаріусом перевірено, із зазначенням місця та часу його складання, прочитано вголос (про що є запис в заповіті), складено текст зі слів заповідача, підписано ОСОБА_7 особисто.
		Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу. 
		Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої та шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
		Таким чином, на заповіт, як і на будь-який інший правочин, поширюються загальні вимоги щодо їх дійсності, додержання яких є необхідною умовою його чинності.
		Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівців від 16 червня 2016 року було призначено комплексну судову медико-почеркознавчу експертизу, проведення якої Чернівецькому Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України та Чернівецькому обласному бюро судово-медичної експертизи.
		Згідно з висновком Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи                      від 17 жовтня 2016 року № 125 відповідно до наданих для проведення медичних документів на ім`я ОСОБА_7 , за життя останнього в період з 2012 року до 01 серпня 2014 року була зафіксована наявність наступних захворювань: ішемічна хвороба серця; дисциркуляторний кардіосклероз; фібриляція передсердь, серцева недостатність ІІ ст.; церебральний атеросклероз; ішемічний інсульт; наслідки ішемічного інфаркту мозку в басейні лівої середньої мозкової артерії; гіпертонічна хвороба ІІІ ст.; цукровий діабет ІІ тип, субкомпенсований. Наявність зазначених захворювань підтверджено щоденниковими записами медичних документів до часу настання смерті під експертного 01 серпня 2014 року. При вивченні та аналізі даних медичних документів на ім`я ОСОБА_7 експерта комісія не отримала даних, які б унеможливили кваліфікування у ОСОБА_7 захворювань за таким критеріям як «тяжкість перебігу», відповідно, при наявності у підекспертного таких патологій як правобічний геміпарез та моторна афазія. У зазначених документах відсутні дані про ступінь ураження кінцівок, ступінь порушення мовної функції з огляду на що, не є можливим встановити чи міг підекспертний володіти правою рукою, якщо міг, то наскільки вільно, чи міг шляхом розмови вільно висловлювати свої думки, скарги, вголос читати тексти і наскільки його мова була зрозуміла для оточуючих. Вирішення питання про стан «свідомості» ОСОБА_7 на протязі під експертного періоду виходить за межі компетенції судово-медичної експертної комісії. Комісія також не має можливості формулювати аргументовані відповіді на питання про можливість чи не можливість усвідомлення ОСОБА_7 усної мови, здатність до читання та розуміння друкованого тексту, здатність до висловлювання своїх думок вербально чи не вербально.
		Згідно з повідомленням Чернівецького Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 30 грудня 2016 року № 1930-К судову почеркознавчу експертизу провести неможливо у зв`язку із ненаданням вільних зразків почерку ОСОБА_7 та відсутністю оплати за експертизу.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахувавши висновок Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи експерта від 17 жовтня 2016 року № 125, давши правову оцінку показанням допитаних ним свідків та встановленим обставинам щодо похилого віку та стану здоров`я  ОСОБА_7 , дійшов обґрунтованого висновку про відсутність доказів непідписання ОСОБА_7 оспорюваного заповіту.  Також є правильним висновок апеляційного суду про те, що загальні вимоги, які необхідні для чинності заповіту при його складанні та посвідченні дотримано, а невідповідність оспорюваного заповіту деяким вимогам щодо його форми та змісту є формальними порушеннями, що не спростовують волевиявлення спадкодавця.
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення приватним нотаріусом                    ОСОБА_10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не заслуговують на увагу, оскільки при складанні заповіту дотримана його форма, зазначено місце і час його складання, встановлено особу спадкодавця на підставі паспорта громадянина України, що відповідає вимогам статті 43 Закону України «Про нотаріат». 
		Згідно з пунктом 8 Глави 7 зазначеного Порядку при посвідченні правочинів майнового характеру нотаріусом у текстах правочинів зазначаються: для фізичних осіб - реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків; для юридичних осіб - код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер. На підтвердження наявності номера (коду) нотаріусу подається відповідна довідка чи витяг або  фотокопія сторінки паспорта з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру, фотокопія якої (якого) долучається до примірника правочину, який залишається у справах нотаріуса.
		Тобто вказаним Порядком визначено, що при посвідченні правочинів майнового характеру фізичних осіб, нотаріусом у текстах правочинів зазначається - реєстраційний номер облікової картки платника податків, а уразі його відсутності - у тексті заповіту вказується серія та номер паспорта особи. 
		Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не переглянув ухвалу місцевого суду від 27 березня 2017 року про відмову у призначенні повторної комплексної судово-медичної та почеркознавчої експертизи та не призначив у справі повторну комплексну судово-медичну і почеркознавчу експертизу, чим порушив право заявника на отримання законного і справедливого рішення, також не заслуговують на увагу з огляду на таке.
		Відповідно до статті 1 ЦПК України 2004 року завданням цивільного судочинства є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. 
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України 2004 року).
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		Згідно зі статтею 179 ЦПК України 2004 рокупредметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні вказаних фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.
		Відповідно до частин першої, четвертої статті 143 ЦПК України 2004 року для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу.
		Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам) (стаття 150 ЦПК України 2004 року).
		Як роз`яснено у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», судам слід мати на увазі, що первинною є експертиза, при проведенні якої об`єкт досліджується вперше. За змістом статті 61  ЦПК України 2004 року додаткова  експертиза  призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи,  коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним,  коли експерт дослідив  не  всі подані  йому  об`єкти  чи  не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним  питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати,  які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили  необхідність  розширення  експертного дослідження. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв`язку з цим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи.
		Згідно з підпунктом 1.2.11 пункту 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998  № 53/5 в редакції, чинній на час призначення апеляційний судом додаткової експертизи (далі - Інструкція), первинною є експертиза, коли об`єкт досліджується вперше. Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).
		У разі призначення експертизи (залучення експерта) для проведення додаткової або повторної експертизи до експертної установи (експертові) надаються також висновки попередніх експертиз з усіма додатками (фотознімками, порівняльними зразками тощо), а також додаткові матеріали, що стосуються предмета експертизи, які були зібрані після надання первинного висновку. У разі необхідності проведення додаткової або повторної експертизи у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються мотиви та підстави для її призначення (пункт 3.6 Інструкції).
		Із матеріалів справи встановлено, що 27 березня 2017 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції клопотання про призначення повторної комплексної судово-медичної та почеркознавчої експертизи і витребування письмових експертиз.
		Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27 березня 2017 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 та його представника адвоката Дронь О. І. про призначення у справі повторної комплексної судово-почеркознавчої та почеркознавчої експертизи, а також витребування письмових документів для проведення вказаних експертиз відмовлено. Вказана ухвала мотивована тим, що                16 червня 2016 року з метою з`ясування всіх обставин справи за клопотанням представників сторін було призначено комплексну судову медико-почеркознавчу експертизу. Однак у зв`язку із недостатністю наданих для дослідження письмових матеріалів, зокрема вільних зразків почерку ОСОБА_7 , виконаних за період близький до періоду виконання досліджуваного рукописного запису, вказана експертиза проведена не була. Крім того, суд сприяв позивачу та його представнику у витребуванні письмових доказів для проведення експертизи, однак вказаних документів не було достатньо для проведення експертизи.
		29 червня 2017 року ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції заявив клопотання про призначення повторної комплексної судово-медичної та почеркознавчої експертизи та витребування письмових документів.
		Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 07 липня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення повторної комплексної судово-медичної та почеркознавчої експертизи. Вказана ухвала мотивована тим, що висновок судово-медичної експертизи не суперечить матеріалам справи, зокрема записам в медичних картках стаціонарного хворого, показанням свідків. Згідно з повідомленням експерта про неможливість проведення судово-почеркознавчої експертизи для вирішення питань, поставлених перед судовим експертом, необхідно було надати вільні зразки почерку ОСОБА_7 , виконані за період близький до періоду виконання досліджуваного рукописного запису (орієнтовно 2012 - 2014 роки), а у разі відсутності таких за більш ранній період. Вільні зразки повинні відповідати об`єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма, за формою документа, за його змістом та цільовим призначенням, однак дані вільні зразки підпису відсутні.
		Постановляючи ухвалу як суд першої інстанції, так і апеляційний суд дійшли правильного висновку про відсутність підстав для призначення повторної комплексної судово-медичної та почеркознавчої експертизи, оскільки відсутні вільні  зразки почерку ОСОБА_7 , виконані за період близький до періоду виконання досліджуваного рукописного запису (орієнтовно 2012-2014 роки).  
		Також не заслуговують на увагу посилання у касаційній скарзі на те, що  історії хвороби ОСОБА_7 за лютий, червень 2014 року та історія хвороби № 8096 передавалися судово-медичним експертам, однак у дослідницькій частині експертного висновку відсутні посилання на дані, зазначені в цих історіях, оскільки під час складання висновку експерта судово-медичні експерти досліджували вказані історії хвороби, про що зазначили у дослідницькій частині свого висновку. 
		Інші доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
		Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 07 липня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		                                                                   
		ГоловуючийВ. С. Висоцька  Судді:А. І. Грушицький   І. В. Литвиненко   В. В. Сердюк   І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...