Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/172/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2019.
Дата набрання законної сили: 26.06.2019
Номер судового провадження: 61-31386ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		26 червня 2019 року
		м. Київ
		справа № 757/172/16-ц
		провадження № 61-31386св18
		 
		Окрема думка
		судді Лесько Алли Олексіївни
		щодо постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року 
		(провадження № 61-31386св18)
		 
		Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі суддів: Висоцької В. С. (суддя - доповідач), Лесько А. О., Литвиненко І. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. розглянуто у порядку спрощеного позовного провадженнясправу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року у складі судді Гладун Х. А. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,
		Постановою Верховного Суду у складі зазначеної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 
		2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року залишено без змін.
		Короткий зміст позовних вимог
		1.  У січні 2016 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з відповідача заборгованість за договорами банківського вкладу у розмірі 2 346 135,40 грн.
		2.  Позовна заява мотивована тим, що вона є спадкоємцем вкладника 
		публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - 
		ПАТ «КБ «Надра») Лобойка П . М. всіх грошових вкладів з належними по них відсотками, нарахуваннями, компенсаціями, індексаціями, за договорами строкового банківського вкладу (депозиту) від 14 травня 2014 року та 
		від 25 червня 2014 року. На підставі Постанови Правління Національного банку України від 06 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорій неплатоспроможних» виконавчою директцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 6 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «КБ «Надра».
		5 червня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонду) було розпочато процедуру ліквідації банку.
		Після отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 неодноразово зверталася до банку з метою отримання вкладів, проте отримала лише гарантовану суму в розмірі 200 000,00 грн. Загальний розмір заборгованості банку по вкладах становить 253 674,24 грн та 90 465,25 євро, що в еквіваленті складає 2 092 461,20 грн, а всього 2 346 135,40 грн. 
		3.  Посилаючись на те, що відповідач є власником істотної участі банку, який мав повноваження та можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та діяльність юридичної особи, тому невиконання ним свого обов?язку щодо вжиття заходів для збереження платоспроможності банку є підставою для покладення на нього відповідальності перед кредиторами банку.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		1. Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 
		2016 року в задоволенні позову відмовлено.
		2. Рішення суду першої інстанції мотивоване безпідставністю позовних вимог, оскільки позивач отримала гарантовану Фондом суму у розмірі 
		200 000,00 грн, при цьому в належний спосіб не довела вини відповідача у віднесенні ПАТ «КБ Банк «Надра» до категорії неплатоспроможних. Розміщена на сайті Національного банку України публікація щодо віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних не є належним та допустимим доказом вищевказаних обставин в розумінні статей 57-59 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судом.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		1. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2016 року залишено без змін.
		2. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд повно з`ясував фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам, висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростували.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		1.      У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		1. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що саме ОСОБА_2 , як власник істотної участі банку, має нести відповідальність за зобов`язаннями ПАТ «КБ «Надра» перед ОСОБА_1 , оскільки не вжив всіх необхідних заходів для запобігання неплатоспроможності банку.
		2.      На доведення вини ОСОБА_2 касаційна скарга містить посилання на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України встановлено, що протягом липня 2014 року банк не дотримувався нормативу миттєвої ліквідності (Н4), значення якого не перевищувало 17,46% (нормативне значення не менше ніж 20%). Станом на 05 серпня 2014 року норматив миттєвої ліквідності (Н4) становив лише 7,37%. Банк порушував вимоги Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2011 року № 368, у частині недотримання нормативу миттєвої ліквідності (Н4), починаючи з 20 березня           2014 року, та не усунув це порушення.
		3.      Аргументом касаційної скарги також указано те, що діяльність банку не відповідала вимогам банківського законодавства і нормативно-правових актів Національного банку України, була ризиковою та такою, що створювала загрозу інтересам вкладників і кредиторів банку, а також стабільності банківської системи України. Усупереч вимогам статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою встановлено обов`язок власників істотної участі в банку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку, власники істотної участі не вжили дієвих і своєчасних заходів з фінансової підтримки банку для приведення його діяльності у відповідність до вимог законодавства України. Акціонери банку не підтвердили готовність надати реальну і оперативну фінансову підтримку установі, у тому числі для погашення боргів попереднього акціонера, що призвело до подальшого погіршення фінансових показників діяльності банку та неможливості своєчасного виконання зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами.
		4.      Касаційна скарга також містить посилання на те, що судами не було досліджено лист Національного банку України від 31 грудня 2015 року щодо підстав віднесення банку до неплатоспроможних та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року, у якій йдеться про кримінальне провадження, розпочате за фактом заволодіння колишніми службовими особами спільно з власниками та керівниками банку державними коштами Національного банку України в особливо великому розмірі.
		Доводи інших учасників справи
		1.      У березні 2018 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу. 
		2. Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
		3. Відповідач указує, що учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Відповідач є опосередкованим власником істотної участі ПАТ «КБ «Надра», однак не має можливостей впливати на діяльність банку шляхом здійснення безпосередньої участі в роботі його органів управління, загальних зборах, виконавчому органі тощо, як це передбачено вимогами Закону України «Про банки і банківську діяльність».
		4. Відзив на касаційну скаргу також містить посилання на відсутність в матеріалах справи відомостей, які б підтверджували факти завдання позивачу шкоди відповідачем, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання зобов`язань та причинний зв`язок між невиконанням зобов`язань власниками істотної участі та заподіяною позивачу шкодою у вигляді неповернення суми залишку вкладів.
		5.      ПАТ «КБ Банк «Надра» своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направило.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		1.      14 травня 2014 року та 25 червня 2014 року між ОСОБА_4 та 
		ПАТ «КБ «Надра» було укладено договори строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлених у рамках пакету послуг «ПУ «Семейный эконом». 
		2.      Відповідно до пункту 2.1 вказаних договорів ОСОБА_4 передав на вкладні рахунки наступні грошові суми: 530 000,00 грн за договором 
		від 14 травня 2014 року; 90 000,00 євро за договором від 25 червня 2014 року. 
		3.      ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , який був чоловіком позивача, помер.  
		4.       ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого остання отримала у спадщину грошові вклади з належними по них відсотками, нарахуваннями, компенсаціями, індексаціями, що знаходяться у ПАТ «КБ «Надра». 
		5.      Після отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання вкладів.
		6.      06 лютого 2015 року Правлінням Національного банку України 
		прийнято постанову № 83 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорій неплатоспроможних».
		7.                Після отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 неодноразово зверталася до банку з метою отримання вкладів, проте отримала лише гарантовану суму 200 000,00 грн.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		1.  Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, навівши такі мотиви.
		2.      Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
		3.      Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		4.      Предметом спору у справі, яка переглядається, є стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу.
		5.      Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків серед юридичних фактів, зокрема, є договори та інші правочини.   
		6.      За положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		7.      За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. 
		8.      Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
		9.      Отже, за змістом наведених норм права зобов`язання банку полягає у виплаті володільцеві рахунку грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.
		10. З обставин справи, встановлених судом, випливає, що позов пред`явлено спадкоємцем вкладника, а ПАТ «КБ «Надра» віднесено до категорій неплатоспроможних.
		11. Згідно офіційної відкритої інформації НБУ відповідач є учасником і єдиним опосередкованим власником 89,97 % статутного капіталу ПАТ «КБ Банк «Надра».
		12. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		13. Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
		14. Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. 
		15. Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
		16. Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
		17. Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
		18. Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
		19. Отже, введення у банку тимчасової адміністрації унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		20. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.
		21. Положеннями статті 49 наведеного Закону визначено заходи з підготовки задоволення вимог кредиторів.
		22. Так, за положеннями статті 49 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, чинній станом на момент віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних, Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
		23. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх непідтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
		24. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
		25. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
		26. Положеннями статті 52 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів.
		27. Частиною п`ятою статті 52 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, чинній станом на момент віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних, передбачене право Фонду звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку.
		28. Отже, лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку, продажу майна банку та задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданих кредиторам збитків.
		29. Відповідно до частини шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній станом на момент віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних) на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.
		30. Покладення відповідальності за зобов`язаннями банку на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним, що передбачена статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у відповідній редакції, не є автоматичною. Така відповідальність може бути застосована до власників істотної участі лише в разі віднесення банку до категорії неплатоспроможних з вини таких власників. 
		31. Таким чином, особа, яка вимагає стягнення шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, має довести факт заподіяння такої шкоди указаними особами внаслідок дій або бездіяльності, розмір зазначеної шкоди, надати докази зв`язку між невиконанням зобов`язань та заподіяною шкодою та докази вини власника.
		32. Такий елемент, як наявність шкоди, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.
		33. Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.
		34. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
		35. Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
		36. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 червня 2019 року у справі 757/21639/15-ц (провадження № 61-19063св18).
		37. Згідно з частиною першою статті 57 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційними судами, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 58 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційними судами).   Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування частина друга статті 59 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційними судами).
		38. Як на підставу доведеності вини ОСОБА_2 , власника істотної участі в банку, ОСОБА_1 посилається на те, що судовими рішеннями, ухваленими у порядку адміністративного судочинства, якими ОСОБА_5 відмовлено в задоволенні позову до Національного банку України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ПАТ «КБ «Надра», про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення моральної шкоди, встановлено, що саме власники істотної участі не вжили дієвих і своєчасних заходів з фінансової підтримки банку для приведення його діяльності у відповідність до вимог законодавства України.
		39. Так, даним судовим рішенням установлено, що «протягом липня 2014 року банк не дотримувався нормативу миттєвої ліквідності (Н4), значення якого не перевищувало 17,46% (нормативне значення не менше ніж 20%). Станом на                 05 серпня 2014 року норматив миттєвої ліквідності (Н4) становив лише 7,37%. Банк порушував вимоги Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України від             28 серпня 2011 року № 368, у частині недотримання нормативу миттєвої ліквідності (Н4), починаючи з 20 березня 2014 року та не усунув це порушення».
		40. У матеріалах справи також наявна ухвала Печерського районного суду                   м. Києва від 16 грудня 2015 року, у якій йдеться про кримінальне провадження, розпочате за фактом заволодіння колишніми службовими особами спільно з власниками та керівниками банку державними коштами Національного банку України в особливо великому розмірі.
		41. Разом із тим, у постанові Правління Національного банку України 
		від 06 лютого 2015 року «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорій неплатоспроможних» як основну причину віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних зазначено недокапіталізацію банку відповідно до вимог стрес-тестування та неприведення діяльності у відповідність до вимог законодавства України.
		42. Національний банк України вказав, що віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних стало наслідком його нежиттєздатності ще з часу введення тимчасової адміністрації у 2009 році, призначення якої було викликано, зокрема, ризиковою діяльністю попереднього менеджменту на чолі з               ОСОБА_6 , який не забезпечив якісного управління банком та фактично довів його до банкрутства. Однак зусилля та заходи, що в подальшому вживалися менеджментом ПАТ «КБ «Надра» для покращення його діяльності та функціонування відповідно до встановлених нормативів, виявилися недостатніми в умовах фінансово-економічної кризи.
		43. Зважаючи на те, що для відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, посилання на преюдиційність судового рішення Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня                2016 року, яким доведено протиправність дій ОСОБА_2 як особи, яка є власником істотної участі банку, є безпідставним, оскільки не доводить наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.
		44. Ухвала суду у кримінальному провадженні також не може мати преюдиційного значення для даної справи, оскільки не встановлює вини або невинуватості особи відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо того, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, зокрема, шляхом ухвалення обвинувального вироку суду.
		45. Цією ухвалою факт попередньої змови службових осіб ПАТ «КБ Надра» з іншими особами та заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі не підтверджені, оскільки ухвала Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року не встановлює вину відповідача в установленому законом порядку. Згідно з цією ухвалою лише надано дозвіл слідчому на тимчасовий доступ до оригіналів документів, які подавались у 2008-2015 роках до Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області з метою отримання ПАТ «КБ «Надра»  коштів (рефінансування). 
		46. Щодо посилання в касаційній скарзі на прес-реліз Національного банку України, розміщений на його офіційному сайті, колегія суддів указує, що він не є належним та допустимим доказом вини відповідача, оскільки Національний банк України не є повноважним органом, який встановлює наявність або відсутність вини особи, а може лише висловити свою точку зору з цього питання. Інших доказів наявності вини відповідача позивачем не надано та судами не встановлено.
		47. З наведеного вище слідує, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження наявності вини відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між його діями/бездіяльністю та ліквідацією банку. Позивач також не надала доказів того, що саме власник істотної участі ПАТ «КБ «Надра», тобто відповідач, не вжив дієвих і своєчасних заходів з фінансування підтримки цього банку для проведення його діяльності відповідно до вимог законодавства, що призвело до подальшого погіршення фінансових показників його діяльності та неможливості своєчасного виконання банком зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами.
		48. Наведе не дало суду підстави для відмови в задоволенні позову за недоведеністю.
		49. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судом неповно і неправильно. Переоцінка доказів знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.
		50.  За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні даної справи суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, та ухвалені судові рішення відповідають критеріям законності і обґрунтованості.
		Правові підстави незгоди з постановою Верховного Суду
		1.      Відмовляючи у задоволенні касаційної скарги, Верховний Суд висловив правовий висновок, відповідно до якого:
		«Покладення відповідальності за зобов`язаннями банку на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним, що передбачена статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у відповідній редакції, не є автоматичною. Така відповідальність може бути застосована до власників істотної участі лише в разі віднесення банку до категорії неплатоспроможних з вини таких власників.»
		«Таким чином, особа, яка вимагає стягнення шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, має довести факт заподіяння такої шкоди указаними особами внаслідок дій або бездіяльності, розмір зазначеної шкоди, надати докази зв`язку між невиконанням зобов`язань та заподіяною шкодою та докази вини власника.»
		2.  Верховний Суд вважав, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження наявності вини відповідача та причинного зв`язку між його діями/бездіяльністю та ліквідацією банку. Позивач також не надала доказів того, що саме власник істотної участі ПАТ «КБ «Надра», тобто відповідач, не вжив дієвих і своєчасних заходів з фінансування підтримки цього банку для проведення його діяльності відповідно до вимог законодавства, що призвело до подальшого погіршення фінансових показників його діяльності та неможливості своєчасного виконання банком зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами. Наведе дало суду підстави для відмови в задоволенні позову за недоведеністю.
		3.  Погоджуючись з висновком Верховного Суду щодо відсутності правових підстав для автоматичного покладення відповідальності за зобов`язаннями банку на власників істотної участі, не погоджуюсь із висновком, що виключно «особа, яка вимагає стягнення шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, має довести факт заподіяння такої шкоди указаними особами внаслідок їх дій або бездіяльності; надати докази зв`язку між невиконанням зобов`язань та заподіяною шкодою та докази вини власника».
		4.  Вважаю, що в цій частині Верховний Суд дійшов помилкового висновку щодо покладення обов`язку доведення обставин невиконання власниками істотної участі передбачених законодавством обов`язків щодо вжиття своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку та відповідно неправильно застосував норми матеріального права. 
		5.  На підставі Постанови Правління Національного банку України від 06 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорій неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 6 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «КБ «Надра».
		6.  Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 5 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних» підставою для віднесення банку до категорії неплатоспроможних стало невжиття ПАТ КБ «Надра» належних і своєчасних заходів для покращення свого фінансового стану та приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України та невжиття власниками істотної участі дієвих і своєчасних заходів з фінансової підтримки ПАТ КБ «Надра» для приведення його діяльності у відповідність до вимог законодавства України.
		5 червня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів  фізичних осіб було розпочато процедуру ліквідації банку.
		В період між віднесенням банку до категорії неплатоспроможних і початком процедури ліквідації банку власниками істотної участі не було вжито жодного заходу до запобігання неплатоспроможності банку.
		7.  Відповідно до статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. 
		Учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. 
		Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. 
		Власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність.
		На власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних. 
		Зазначена стаття спеціального Закону прямо зобов`язує власників істотної участі вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.
		Оскільки за змістом наведеної норми закону такі особи зобов`язані до вчинення відповідних дій, тягар доведення тієї обставини, що ними було вжито усіх необхідних заходів до запобігання настання неплатоспроможності та дотримано  вимог законодавства для збереження платоспроможності банку, повинен бути покладений на таку особу.
		Зазначене узгоджується зі змістом такої основної засади цивільного судочинства як змагальність, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 2, 12 ЦПК України).
		Оскільки предметом позову в даній справі є стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу у розмірі 2 346 135,40 грн саме з власника істотної участі ПАТ КБ «Надра» ОСОБА_2 на підставі статті 58 Закону, яка передбачає можливість покладення на власників істотної участі за рішенням суду відповідальності за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з його вини до категорії неплатоспроможних, то в разі заперечення правових підстав для покладення на нього такої відповідальності саме власник істотної участі, на мою думку, повинен довести, що вжив усіх можливих заходів до запобігання настання неплатоспроможності банку.
		Інший підхід вихолощує зміст частини шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній станом на момент віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних), відповідно до якої на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних, та робить неможливим захист прав вкладників на підставі зазначеної норми Закону.
		8.  Вичерпного переліку таких необхідних заходів  законодавство не містить.
		Разом з тим, відповідно до закону істотна участь - це пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи.
		За змістом наведених норм законодавства контроль означає можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином.
		За змістом Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній станом на момент віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних), зокрема з урахуванням статті 36 цього Закону банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
		Перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, визначається нормативно-правовим актом Національного банку України та оприлюднюється у встановленому законом порядку.
		Аналіз зазначених норм спеціального Закону дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі вжили заходів для запобігання ризикової діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи шляхом  ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності; відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність.
		Позивач в цій справі, на мою думку, повинен тільки довести факт наявності у нього права на відшкодування суми вкладу (понад гарантовану суму 200 тис. грн) та той факт, що йому заподіяна шкода внаслідок втрати можливості повернути такий вклад.
		При розгляді справ зазначеної категорії, на мою думку, судам також слід обговорювати питання про залучення до участі у справі Фонд гарантування вкладів.
		9.  В своїй постанові Верховний Суд виходив із тієї обставини, що для покладення відповідальності на власника істотної участі необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:
		порушення боржником (банком) зобов`язання, що випливає із договору;
		збитків та розміру;
		причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає із договору та збитками;
		вини порушника зобов`язання.
		10.           Зазначене відповідає загальним підставам відповідальності у деліктних зобов`язаннях (стаття 1166 ЦК України).
		11.            Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди та спростування цієї вини є обов`язком її заподівача. При цьому виходив із того, що за наявності доказів, позивач також такі надає.
		12.           В даній справі позивач скористалася своїм правом надати докази, які на її думку, підтверджували вину відповідача, зокрема, невиконання покладених на нього статтею 58 Закону обов`язків. 
		13.           Відповідач при цьому не надав жодного доказу щодо вчинення ним дій, що свідчили б про виконання обов`язку, покладеного на нього статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній станом на момент віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних).
		Також матеріали справи не містять доказів спростування відповідачем висновків Національного банку України чи доведення незаконності постанови Правління Національного банку України від 5 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних» та викладених у ній підстав в судовому порядку 
		14.           Виходячи з наведеного вважаю, що при розгляді даної справи колегія суддів Верховного Суду мала правові підстави для відступлення від правових висновків, викладених у постанові від 5 червня 2019 року у справі                   757/21639/15-ц (провадження № 61-19053св18), на яку послалася при розгляді даної справи, із застосуванням відповідних повноважень, передбачених ЦПК України.
		 
		              Суддя                                                                                    А. О. Лесько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...