Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/188/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 04.07.2019. Зареєстровано: 05.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2019.
Дата набрання законної сили: 23.01.2020
Результат оскарження 23.01.2020 Південно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 25ЗП

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"25" червня 2019 р. Справа № 916/188/17
		Господарський суд Одеської області, м.Одеса у складі колегії судді:
		Головуючого судді Малярчук І.А.
		суддів Смелянець Г.Є.
		Волкова Р.В. 
		за участі секретаря судового засідання Мукієнко Д.С.
		розглянувши справу № 916/188/17 за позовом: Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 6) до Публічного акціонерного товариства „Одеський припортовий завод (65481, Одеська область, с.Южне, вул.Заводська, 3), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул.Генерала Алмазова, 18/9), Кабінету Міністрів України (02000, м.Київ, вул.Грушевського, 12/2) 
		про стягнення 1 474 263 365,23 грн., із яких: 1374772272,90грн. основного боргу, 32349932,83грн. пені, 60243693,08грн. штрафу, 3466064,23грн. три проценти річних, 3431402,18грн. інфляційних втрат,
		за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства „Одеський припортовий завод до Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом  Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України про визнання укладеною додаткової угоди № 1 до договору № 224/16/ПР-15 постачання природного газу від 04.10.16 р. між Публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України та Публічним акціонерним товариством „Одеський припортовий завод у викладеній редакції тексу додаткової угоди №1 
		від позивача: Никоненко А.Г., згідно довіреності № 14-4 від 14.01.19 р. 
		від відповідача  Забарна Ю.М., згідно ордеру серії КВ № 107196 від 01.04.19 р.
		від третьої особи - КМУ: Коваленко А.А., згідно довіреності № 248/9.1.4/22-19 від 08.01.19р., № 14-144 від 08.01.19 р. 
		від третьої особи  ФДМУ: Кравченко Ю.В., згідно довіреності № 413 від 19.12.18 р.
		ВСТАНОВИВ:
		Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, пояснень третіх осіб, заяв, клопотань, процесуальних дій суду:
		Позивач заявлений позов підтримує, подав до суду заперечення на відзив, який є додатком до супровідного листа від 06.04.17 р. за вх.№ 8113/17, додаткові пояснення від 17.04.19 р. за вх.№ 7685/19, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що укладений між сторонами договір постачання природного газу № 224/16-ПР-15 від 04.10.16 р. є двостороннім договором відповідно до якого обов`язок відповідача (покупець) сплатити кошти ставиться в залежність лише від поставки природного газу. Жодних інших умов для настання у покупця обов`язку сплатити кошти спірний договір не містить, як не містить він і посилання на виконання іншими суб`єктами своїх зобов`язань перед покупцем. В свою чергу позивачем було належним чином виконано умови договору, згідно актів приймання-передачі природного газу від 31.10.16 р., від 30.11.16 р., від 31.12.16р. поставлено природний газ відповідачу, однак останній його оплату не здійснив, що зумовило позивача на нарахування штрафних санкцій, трьох процентів річних, індексу інфляції на суму боргу та звернення до суду з даним позовом. 
		Стосовно розпорядження КМУ № 1018-р від 28.12.16 р., на яке відповідач посилається як на підставу у відмові суду в задоволенні заявлених позовних вимог, позивач звертає увагу суду на те, що даним розпорядженням КМУ лише погодився з пропозицією ФДМУ щодо реструктуризації боргу відповідача перед позивачем, в ньому відсутні будь-які вказівки для позивача до його виконання, не містяться умови пов`язані як зі спірним договором №224/16-ПР-15 так і з господарськими взаємовідносинами сторін в цілому, відсутня сума боргу, яка підлягає реструктуризації, вид заборгованості (період виникнення, склад боргу тощо), розпорядження не має наслідком зміну умов договору, зокрема і в частині зобов`язань відповідача з оплати за поставлений природний газ та наслідків неналежного виконання зобов`язань. Отже, розпорядження КМУ № 1018-р не містить жодних положень, вимог та вказівок, які б змінювали чи припиняли умови договору та встановлені законодавством наслідки їх порушення, його дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки заборгованість виникла в період з 15.11.16 р. по 17.01.17 р. на яку за цей же період нараховано штрафні санкції, індекс інфляції, три проценти річних в той час як розпорядження містить визначення щодо погодження з пропозицією ФДМУ про реструктуризацію боргу за постачання природного газу починаючи з 01.04.17 р.
		Проаналізувавши положення ч.2 ст.4 ЦК України, ст.ст.24, 49 ЗУ „Про Кабінет Міністрів України позивач зауважує на тому, що розпорядження КМУ № 1018-р не є актом законодавства України в розумінні Цивільного та Господарського кодексів України, а ЗУ „Про Кабінет Міністрів України не надає КМУ права приймати рішення щодо укладення договорів або внесення до них змін. При цьому, позивач також відмічає, що КМУ приймаючи розпорядження № 1018-р діяв як акціонер НАК „Нафтогаз України, а не орган державної влади, що встановлено зокрема в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.19 р. за результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ „ОПЗ на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.09.18 р. у справі №826/8515/17, в якій було встановлено, що КМУ, як єдиний акціонер ПАТ „НАК „Нафтогаз України у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції. 
		В той же час, згідно позиції позивача Статут ПАТ „НАК „Нафтогаз України в редакції станом на 28.12.16 р. не передбачав права КМУ, як органу управління, укладати угоди від імені товариства, і тому будь-які розпорядження КМУ щодо договорів НАК „Нафтогаз України є внутрішніми документами товариства, які не породжують жодних цивільних або адміністративних прав та обов`язків для відповідача. Так як, розпорядження не є договором чи актом цивільного законодавства, то ним не може встановлюватися порядок виконання зобов`язань. 
		Посилання відповідача про неможливість погашення заборгованості оскільки це призведе до несприятливих фінансових наслідків у діяльності відповідача, на думку позивача, є неналежним, так як скрутне фінансове становище наявне і у позивача та не виконання протягом тривалого часу відповідачем зобов`язань за договором порушуватиме матеріальні інтереси також і позивача та може призвести до негативних наслідків. 
		Відповідач, ПАТ „ОПЗ, заявлений позивачем позов не визнає, подав до суду відзив на позовну заяву від 22.03.17 р. за вх.№ 6714/17, в якому вказує про те, що з метою підтримки ПАТ „ОПЗ в робочому стані, постановою КМУ від 22.09.16 р. № 658 на ПАТ „НАК „Нафтогаз України були покладені спеціальні обов`язки  забезпечити постачання ПАТ „ОПЗ природним газом на безперервній основі незалежно від наявності заборгованості за спожитий газ. Постанова № 658 приймалася з розрахунку того, що 14.12.16 р. мала відбутися приватизація державної частки акцій ПАТ „ОПЗ та борги, що виникли, будуть покриті за рахунок інвестора, який придбає пакет акцій, однак конкурс не відбувся.
		З метою подальшого збереження заводу, у нормальному робочому та безпечному стані, 28.12.16р. КМУ своїм розпорядженням № 1018-р погодив пропозицію ФДМУ щодо реструктуризації боргу заводу перед ПАТ „НАК „Нафтогаз України за поставлений і спожитий раніше природний газ, починаючи з 01.04.17 р. рівними частинами строком на два роки та без врахування відсотків. 
		Намагання заводу укласти з позивачем договір про реструктуризацію заборгованості не мало результатом укладення такого договору, при цьому позивач у своїй відповіді відмовив в укладені договору з посиланням на те, що розпорядження КМУ № 1018-р не передбачає його укладення. 
		Наразі, відповідач відмічає, що за умови існування розпорядження КМУ № 1018-р та реструктуризацію боргів ПАТ „ОПЗ у АТ „НАК „Нафтогаз України не настало право вимоги заборгованості за договором № 224/16-ПР-15 та нарахованих на неї санкцій. Пред`явлення вимог про стягнення боргу позивачем повинно здійснюватись рівними частинами, а термін нарахування та пред`явлення до стягнення санкцій за невиконанні зобов`язання за даним договором відповідно не настав, а тому є безпідставним.
		В судовому засіданні 13.06.19 р. судом протокольною ухвалою в порядку ч.4 ст.233 ГПК України було прийнято до розгляду пояснення відповідача від 10.06.19 р. за вх.№11604/19 в яких наведено таблицю оплати заборгованості з врахуванням її реструктуризації починаючи з 01.04.17 р. впродовж до 01.04.19 р. та розрахунок нарахованих пені, штрафу, індексу інфляції, трьох процентів річних за період з 01.04.19 р. по 06.06.19 р., також зазначає про наявність у позивача права вимоги на даний час основної заборгованості в розмірі 1 374 772 272,90 грн., пені  89 266 035,26 грн., штрафу  96 234 059,11 грн., трьох відсотків річних  7 570 663,75 грн., інфляційні втрати відсутні. 
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Кабінет Міністрів України, проти задоволення заявленого позову заперечує, подав до суду пояснення від 16.05.17 р. за вх.№ 10787/17, в яких відмічає, про те, що відповідно до постанови КМУ „Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) від 22.09.16 р. № 658, тимчасово до 31.12.16 р. на ПАТ „НАК „Нафтогаз України покладено обов`язок щодо постачання природного газу ПАТ „ОПЗ для власної господарської діяльності. Згідно листа ПАТ „НАК „Нафтогаз України від 14.12.16 р. № 26-1360/1.8/КМ-16 борг ПАТ „ОПЗ перед позивачем за використаний природний газ складає 1 474 263 365,23 грн., у зв`язку з цим, відповідно до рішень, які були прийняті на нараді у Першого віце-прем`єр міністра України Кубіва С.І. 23.12.16 р. та з метою недопущення збільшення боргу ПАТ „ОПЗ перед ПАТ „НАК „Нафтогаз України, ФДМУ було розроблено проект розпорядження КМУ „Про погодження реструктуризації боргу ПАТ „Одеський припортовий завод перед ПАТ „НАК „Нафтогаз України. За розробленим ФДМУ проектом КМУ 28.12.16 р. було прийнято розпорядження № 1018-р щодо погодження реструктуризації боргу ПАТ „ОПЗ перед ПАТ „НАК „Нафтогаз України за постачання природного газу, починаючи з 01.04.17р. рівними частинами строком на два роки та без нарахування відсотків. 
		Разом з цим третя особа відзначає, що п.1 Постанови КМУ від 22.09.16 р. № 675 „Деякі питання управління ПАТ „НАК „Нафтогаз України встановлено, що управління 100 % акцій держави ПАТ „НАК „Нафтогаз України здійснює КМУ, тобто розпорядження №1018-р КМУ прийнято як акціонером ПАТ „НАК „Нафтогаз України та відповідно КМУ є не тільки акціонером позивача, але й здійснює управління корпоративними правами та майном компанії. Однак, незважаючи на розпорядження КМУ, ПАТ „НАК „Нафтогаз України було подано позов до суду про стягнення заборгованості. Водночас, проаналізувавши положення ст.ст. 4, 5 ЗУ „Про управління об`єктами державної власності, п.12 ч.2 ст.58 ЗУ „Про акціонерні товариства, ст.117 Конституції України, КМУ відмічає, що задоволення позову ПАТ „НАК „Нафтогаз України порушуватиме положення Конституції України щодо обов`язкового виконання розпорядження КМУ від 28.12.16 р. № 1018-р та вплине на економічний стан держави в цілому.
		За умови відсутності реагування ПАТ „НАК „Нафтогаз України на лист ПАТ „ОПЗ від 09.02.16 р. № 366 щодо підписання договору про реструктуризацію з додатком проекту такого договору, звернення ФДМУ до КМУ з листом від 17.02.17 р. № 10-17-3140 з проханням сприяти підписанню ПАТ „НАК „Нафтогаз України договору реструктуризації заборгованості, КМУ листом від 23.02.17 р. № 6549/2/1-17 доручив ПАТ „НАК „Нафтогаз України забезпечити виконання розпорядження № 1018-р у повному обсязі, проте позивач ухиляється від підписання договору, що підтверджується листами ПАТ „ОПЗ від 23.02.17р. № 514, від 03.03.17 р. № 614, листом ПАТ „НАК „Нафтогаз України від 16.02.17 р. № 26-1657/1.8-17. 
		Судом задоволено заяву КМУ від 29.06.17 р. за вх.№ 14241/17 та залучено до матеріалів справи копії документів, які стосуються розпорядження № 1018-р. 
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Фонд державного майна України, просить суд відмовити в задоволенні позову позивача, подав до суду пояснення від 17.03.17 р. за вх.№ 6469/17, від 11.07.17 р. за вх.№15021/17, від 02.05.19 р. за вх.№ 8527/19, в яких вказує, що ПАТ „ОПЗ є одним з найбільших стратегічних підприємств хімічної галузі промисловості України держаного сектору економіки, що спеціалізується на виробництві аміаку, карбаміду, рідкого азоту, діоксиду вуглецю, рідкого кисню, сірчанокислого натрію тощо. Для сталого виробництва продукції підприємству потрібні значні обсяги природного газу, однак падіння цін на світових ринках мінеральних добрив та висока вартість природного газу в Україні не дозволяє заводу на даний час конкурувати на світових ринках та призводить до щомісячних збитків.
		Держава в особі ФДМУ є власником пакета акцій відповідача у розмірі 99,5667%, що підтверджується обмеженою випискою про стан рахунків в цінних паперах на 16.11.16 р. та Фонду згідно постанови КМУ від 12.05.15 р. № 271 „Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2017 р.р. доручено забезпечити виставлення на продаж об`єктів, зокрема державного пакету акцій ПАТ „ОПЗ. Запланований на 14.12.16 р. конкурс з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій ПАТ „ОПЗ не відбувся у зв`язку з відсутністю попиту. 
		Між тим, відповідно до Постанови КМУ „Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі фінансування ринку природного газу (відносини у перехідний період) від 22.09.16 р. № 658 тимчасово до 31.12.16 р. на ПАТ „НАК „Нафтогаз України покладено обов`язок щодо постачання природного газу ПАТ „ОПЗ для власної господарської діяльності. Згідно листа ПАТ „НАК „Нафтогаз України від 14.12.16 р. №26-1360/1.8/КМ-16 борг ПАТ „ОПЗ перед ПАТ „НАК „Нафтогаз України за використаний природний газ складає понад 1,5 млрд.грн., тому з метою недопущення збільшення боргу ПАТ „ОПЗ, ФДМУ було розроблено проект розпорядження КМУ „Про погодження реструктуризації боргу ПАТ „Одеський припортовий завод перед ПАТ НАК „Нафтогаз України. Подалі, КМУ було прийнято розпорядження від 28.12.16 р. №1018-р „Про погодження реструктуризації боргу ПАТ „Одеський припортовий завод перед ПАТ НАК „Нафтогаз України.
		Ухвалою від 23.03.17 р. судом прийнято до розгляду спільно з первісним позовом ПАТ „НАК „Нафтогаз України зустрічну позовну заяву ПАТ „ОПЗ.
		Позивач за зустрічним позовом ПАТ „ОПЗ, заявлений позов підтримує, подав до суду уточнену позовну заяву в новій редакції від 16.05.17 р. за вх.№ 10784/17, відповідь на відзив на уточнення зустрічної позовної заяви від 03.04.19 р. за вх.№ 6490/19, де обґрунтовує його тим, що в межах своїх повноважень КМУ 28.12.16 р. прийняв розпорядження № 1018-р яким погодився з пропозицією ФДМ України щодо реструктуризації боргу ПАТ „ОПЗ перед ПАТ „НАК „Нафтогаз України за постачання природного газу починаючи з 01.04.17 р. рівними частинами стоком на два роки та без нарахування відсотків, тобто КМУ в межах повноважень наданих ЗУ „Про управління об`єктами державної власності, ЗУ „Про Кабінет Міністрів України прийняв рішення щодо врегулювання питання, що є предметом первісного позову та предметом даної позовної заяви. ПАТ „ОПЗ на виконання розпорядження КМУ № 1018-р листом № 1211 від 28.04.17 р. направив компанії проект додаткової угоди № 1 до договору № 224/16/ПР-15 про постачання природного газу від 04.10.16 р., яка станом на 16.05.17 р. зі сторони ПАТ „НАК „Нафтогаз України не підписана. 
		Так, проаналізувавши положення ч.3 ст.6, ч.2 ст.4, 627, 649 ЦК України, ч.3 ст.179, ч.1 ст.187 ГК України, ст.6 ЗУ „Про нафту і газ, ст.49 ЗУ „Про Кабінет Міністрів України позивач зазначає про те, що додаткову угоду № 1 має бути визнано укладеною в судовому порядку в редакції викладеній в уточненій позовній заяві в новій редакції від 16.05.17 р. за вх№ 10784/17 з огляду на те, що розпорядження № 1018-р є актом цивільного законодавства, обов`язковість виконання якого для сторін випливає із його змісту та суті відносин між сторонами. Даним розпорядженням КМУ було фактично змінено умови договору № 224/16-ПР-15, а саме: продовжено строк для погашення заборгованості за договором до 2 років починаючи з 01.04.17 р.; скасовані санкції у вигляді нарахування відсотків. Належне виконання зобов`язань щодо сплати заборгованості може бути здійснене у будь-який момент в межах цього періоду. 
		Відповідач за зустрічним позовом, ПАТ „НАК „Нафтогаз України, заявлений зустрічний позов не визнає, подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву, який є додатком до супровідного листа від 06.04.17 р. за вх№ 8113/17, відзив на уточнення позовної заяви від 15.06.17 р. за вх.№ 13160/17, в яких відзначає, що вимоги позивача щодо визнання додаткової угоди №1 укладеною є фактично вимогою щодо встановлення юридичного факту, що є неналежним способом захисту порушеного права, оскільки встановлення юридичного факту здійснюється під час вирішення спору про право і не може бути самостійним предметом спору і способом захисту свого права (законного інтересу). Разом з цим, відповідач вважає, що між ним та позивачем відсутні відносини які б свідчили (підтверджували, встановлювали, доводили) факт вступу сторін до правовідносин та які б визначали між сторонами умов цих правовідносин, що відповідали умовам додаткової угоди до договору, запропонованої позивачем у позові. Також, згідно до наведеної позиції ВСУ відповідач стверджує, що визнання правочину укладеним у судовому порядку може бути предметом спору виключно у випадках, якщо умови такого правочину передбачені нормативно-правовими актами.
		Відповідач відмічає, що розпорядження КМУ № 1018-р не містить прямої вказівки щодо обов`язку відповідача укласти з позивачем додаткову угоду до договору № 224/16-ПР-15, а тому так як додаткова угода не базується на державному замовленні, не є обов`язковою до укладення в силу прямої норми закону, жодних попередніх домовленостей та/або угод щодо укладення спірного договору сторони не заключили, то законні підстави зобов`язати відповідача укласти додаткову угоду до договору відсутні.
		Крім того, відповідач зазначає, що надання ПАТ „ОПЗ розстрочки у погашенні заборгованості загрожує збитками ПАТ „НАК „Нафтогаз України, засновником та єдиним акціонером якого є держава і на яку Урядом покладено цілий комплекс спеціальних обов`язків із забезпечення споживачів України природним газом. В той же час підписання запропонованих додаткових угод не вирішить проблеми підприємства, адже розстрочення заборгованості без реальних джерел для обслуговування, може лише відстрочити проблеми ПАТ „ОПЗ за рахунок дестабілізації роботи ПАТ „НАК „Нафтогаз України. 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.01.17 р. (суддя Бездоля Ю.С.) було порушено провадження у справі № 916/188/17.
		Судом задоволено заяву ФДМУ від 08.02.17 р. за вх.№ 2-743/17 та ухвалою від 01.03.17р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд державного майна України.
		Ухвалою від 06.04.17 р. судом призначено колегіальний розгляд справи, склад колегії встановлено протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 07.04.17р. Означений склад колегії суддів ухвалою від 07.04.17 р. прийняв справу до свого розгляду. 
		За розпорядженням керівника апарату суду Вінцевської О.О. від 25.04.17 р. № 468 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Колегія суддів у складі головуючого судді Малярчук І.А., суддів Никифорчук М.І., Д`яченко Т.Г. ухвалою від 26.04.17р. прийняла справу до свого розгляду.
		Склад колегії було змінено за розпорядженням керівника апарату суду ВінцевськоїО.О. від 16.05.17 р. № 538, відповідно до чого за результатами повторного автоматизованого розподілу справи колегію визначено у такому вигляді: головуючий суддя Малярчук І.А., судді Смелянець Г.Є., Д`яченко Т.Г. Ухвалою від 16.05.17 р. колегія суддів прийняла справу до свого провадження, призначила справу до розгляду у судовому засіданні на 15.06.17 р.
		Ухвалою від 22.06.17 р. судом відмовлено ПАТ „НАК „Нафтогаз України у задоволенні заяви від 27.03.17 р. за вх.№ 2-1684/17 про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах ПАТ „ОПЗ у сумі 1 474 263 365,23 грн. 
		Ухвалою від 03.07.17 р. судом відмовлено в задоволені клопотання ПАТ „ОПЗ від 22.06.17 р. за вх.№ 2-3380/17 про призначення у справі судової економічної експертизи.
		Ухвалою від 03.07.17 р. судом продовжено строк розгляду справи, залучено до участі у справі ПАТ „Одесагаз в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. 
		Ухвалою від 11.07.17 р. судом було зупинено провадження у справі.
		Згідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду Мінакова О.А. відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено склад колегії суддів у складі головуючий суддя Малярчук І.А,, судді Смелянець Г.Є., Волков Р.В. Ухвалою від 16.11.18 р. означена колегія суддів прийняла справу до свого провадження, визначила проведення її розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2141-VIII від 03.10.17 р.) в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 10.12.18 р.
		Ухвалою від 05.12.18 р. судом відмовлено у задоволені клопотання ПАТ „ОПЗ від 03.12.18 р. за вх.№ 2-6100/18 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		Ухвалою від 10.12.18 р. судом в порядку ст.120 ГПК України було викликано третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  Фонд держаного майна України, Кабінет Міністрів України у судове засідання, призначене на 20.12.18 р.
		Ухвалою від 20.12.18 р. суд виправив описку в п.2 резолютивної частини ухвали від 16.11.18 р., задовольнив клопотання ПАТ „ОПЗ від 03.12.18р. за вх.№ 2-6103/18 про зупинення провадження у справі, зупинив провадження у справі № 916/188/17 до розгляду Шостим апеляційним адміністративним судом по суті апеляційної скарги ПАТ „ОПЗ на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.09.18 р. у справі № 826/8515/17 за адміністративним позовом ПАТ „ОПЗ до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб ФДМ України, ПАТ „НАК „Нафтогаз України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.
		Ухвалою від 11.03.19 р. судом було поновлено провадження у справі, призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні з врахуванням ухвали від 13.03.19 р. на 25.03.19р.
		Ухвалою від 21.03.19 р. судом відкладено підготовче засідання на 04.04.19 р.
		Ухвалою від 04.04.19 р. судом продовжено підготовче провадження, та відкладено підготовче засідання на 24.04.19 р., встановлено третім особам строк до 24.04.19 р. включно на подання до суду пояснень по суті спору.
		Ухвалою від 10.04.19 р. судом зупинено провадження у справі № 916/188/17, яке поновлено ухвалою від 26.04.19 р., справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 21.05.19 р.
		Судом ухвалою від 21.05.19 р. задоволено заяву АТ „НАК „Нафтогаз України від 17.04.19 р. за вх.№ 7684/19 та замінено назву позивача з ПАТ „НАК „Нафтогаз України на АТ „НАК „Нафтогаз України, закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 22.05.19 р.
		Ухвалою від 22.05.19 р. судом було відкладено судове засідання на 13.06.19 р.
		Ухвалою від 13.06.19 р. судом було викликано сторін у призначене судове засідання на 14.06.19р. та ухвалою від 14.06.19 р. викликано ПАТ „ОПЗ, ФДМУ, ПАТ „Одесагаз у судове засідання на 25.06.19 р. 
		 
		Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи: 
		 
		04 жовтня 2016 р. між ПАТ „НАК „Нафтогаз України (постачальник), найменування якого подалі перейменовано на АТ „НАК „Нафтогаз України та ПАТ „Одеський припортовий завод згідно до ЗУ „Про ринок природного газу, Постанови КМУ від 22.09.16 р. № 658 „Про внесення змін до Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) та інших нормативних актів був укладений договір № 224/16-ПР-15, п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого передбачено, що постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 р. природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для власних потреб, а не для перепродажу. За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ „НАК „Нафтогаз України на митну територію України).
		Постачальник передає Споживачу з 01.10.16 р. по 31.12.16 р. (включно) газ обсягом до 183 000 тис.куб.м. в тому числі по місяцях: у жовтні 2016 р.- до 60,0млн.куб.м; у листопаді 2016 р.  до 60,0 млн.куб.м; у грудні 2016 р.  до 63,0млн.куб.м. Приймання-передача газу, переданого Постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором з 01.10.16 р. становить 5 916 грн., крім того податок на додану вартість (20%)  1 183,20 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ  7 099,20грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п.п. 2.1., 3.4., 5.2., 5.4 договору).
		Оплата за природний газ проводиться споживачем протягом місяця поставки газу виключно грошовими коштами в розмірі 100% від вартості запланованих місячних обсягів. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. У разі невиконання споживачем п.6.1. цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.16 р., і діє в частині передачі газу до 31.12.16 р. (включно) без права пролонгації, а в частині проведення розрахунків  до їх здійснення (п.п.6.1., 8.2., 10.3., 12.1. договору).
		Додатковими угодами №1 від 24.10.16 р., № 2 від 21.11.16 р. вносились зміни в п.5.2. договору щодо ціни за 1000 куб.м газу, яка з 01.11.16 р. становила 8 182,80 грн., в т.ч. ПДВ, а з 01.12.16 р. становила 8 577,60 грн. в т.ч. ПДВ.
		Наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу від 31.10.16р., від 30.11.16 р., від 31.12.16 р., підписані сторонами та скріплені їх печатками, свідчать про отримання відповідачем природного газу в об`ємі на загальну суму 1 374 772 272,90 грн. 
		28.12.16 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження № 1018-р „Про погодження реструктуризації боргу публічного акціонерного товариства „Одеський припортовий завод перед публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України в якому викладено про погодження з пропозицією ФДМ України щодо реструктуризації боргу ПАТ „ОПЗ перед ПАТ „НАК „Нафтогаз України за постачання природного газу починаючи з 1 квітня 2017 р. рівними частинами строком на два роки та без нарахування відсотків. 
		За позицією відповідача та третіх осіб реалізація даного розпорядження КМУ №1018- р, який є актом нормативного характеру та є обов`язковим для виконання ПАТ „НАК „Нафтогаз України та ПАТ „ОПЗ, мала відбутись шляхом оформлення відповідних договірних взаємовідносин, однак незважаючи на численні звернення до ПАТ „НАК „Нафтогаз України безпосередньо ПАТ „ОПЗ листами від 30.01.17 р. № 215, від 09.02.17 р. №366, від 13.02.17 р. № 383, Кабінетом Міністрів України листом від 20.02.17 р. №6549/2/1-17, у своїх відповідях на дані звернення, зокрема у листах від 06.02.17 р. № 26-1420/1.8-17, від 16.02.17 р. № 26-1657/1.8-17 позивач зазначає про те, що розпорядженням № 1018-р КМУ лише погоджено пропозицію ФДМ України щодо реструктуризації боргу ПАТ „ОПЗ, воно не містить норм, які б зобов`язували ПАТ „НАК „Нафтогаз України укласти договір про реструктуризацію заборгованості з ПАТ „ОПЗ, у зв`язку з чим розглянувши направлений останнім проект договору про реструктуризацію боргу, ПАТ „НАК „Нафтогаз України дійшло висновку про невідповідність договору реструктуризації інтересам компанії та, керуючись принципом свободи договорів згідно положень ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України, відмовився від укладення згаданого договору. 
		Подалі, на підставі розпорядження КМУ № 1018-р ПАТ „ОПЗ було оформлено додаткову угоду № 1 до договору № 224/16-ПР-15 про постачання природного газу від 04.10.16 р., яку направлено на підписання позивачу листом від 28.04.17 р. № 1211, однак підписана дана додаткова угода № 1 зі сторони ПАТ „НАК „Нафтогаз України не була, що стало підставою для ПАТ „ОПЗ подати до суду уточнену позовну заяву в новій редакції від 16.05.17 р. за вх№ 10784/17, яка судом розглядається в даній справі спільно із заявленим позивачем первісним позовом.
		Також до матеріалів справи сторонами були подані судові рішення у справі №826/8515/17 за позовом ПАТ „ОПЗ до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб ПАТ „НАК „Нафтогаз України, ФДМУ про визнання бездіяльності КМУ яка полягає у не вчинені дій на виконання розпорядження КМУ № 1018-р від 28.12.16 р. „Про погодження реструктуризації боргу ПАТ „ОПЗ перед ПАТ „НАК „Нафтогаз України протиправною; про зобов`язання КМУ вчинити дії як акціонера ПАТ „НАК „Нафтогаз України щодо розгляду питання виконання розпорядження КМУ від 28.12.16 р. № 1018-р „Про погодження реструктуризації боргу ПАТ „ОПЗ перед ПАТ „НАК „Нафтогаз України згідно вимог ЗУ „Про акціонерні товариства. Зокрема рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.09.18 р було відмовлено ПАТ „ОПЗ у задоволенні позову повністю, а за результатами апеляційного провадження Шостим апеляційним адміністративним судом 29.01.19 р. було прийнято постанову про задоволення апеляційної скарги ПАТ „ОПЗ частково, скасування рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.09.18 р., закриття провадження у справі за адміністративним позовом ПАТ „ОПЗ до КМУ, третіх осіб: ФДМ України, ПАТ „НАК „Нафтогаз України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, роз`яснено позивачу його право на звернення до суду для захисту своїх прав в порядку господарського судочинства. 
		Так, в постанові від 29.01.19 р. Шостим апеляційним адміністративним судом були встановлені наступні преюдиціальні факти: „Системний аналіз фактичних обставин справи та обґрунтування позовних вимог дає підстави для висновку про те, що позов, фактично, спрямований на зобов`язання вчинення певних дій КМУ, однак не як суб`єкта владних повноважень, а як єдиного акціонера ПАТ „НАК „Нафтогаз України в особі КМУ. Так, юрисдикція адміністративних судів відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАСУ (у редакції, що діяла станом на дату подання апеляційного позову) поширюється на публічно-правові спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо оскарження його дій та бездіяльності. Поняття „суб`єкта владних повноважень визначено у ст.3 КАСУ (у редакції, що діяла станом на дату подання адміністративного позову), згідно з якою  це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб`єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Отже, необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватись суб`єктом саме у тих правовідносин, у яких виник спір. У випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАСУ ознак справи адміністративної юрисдикції і відповідно не повинен вирішуватись адміністративним судом. Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількова) суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах. Отже, на переконання колегії суддів, спір про зобов`язання вчинення певних дій КМУ, як єдиного акціонера ПАТ „НАК „Нафтогаз України в особі КМУ, не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції, а тому висновок суду першої інстанції про те, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права. 
		 
		Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення, правові позиції сторін, мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, чи відмови в задоволенні позову, суд дійшов таких висновків з огляду на наступне законодавство та усталену судову практику: 
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України). 
		Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Частиною 1 ст.691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
		Договір згідно вимог ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (абз. перший ч.1 ст. 193 ГК України).
		Згідно вимог ч.7 ст.193 ГК України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
		Положеннями ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		Положення ч.2 ст.4 ЦК України визначають, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
		Положення ч.3 ст.179 ГК України передбачають, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
		Згідно ч.1 ст.187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
		Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом (ч.1 ст.649 ЦК України).
		Згідно ст.117 Конституції України акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
		Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5 ст.49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»). 
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12-рп/98 від 09.07.1998р. термін "законодавство", що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
		Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
		Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.75 ГПК України).
		За наявних у справі доказів поставки позивачем відповідачу за договором № 224/16-ПР-15 від 04.10.16 р. природного газу на суму 1 374 772 272,90грн., а саме двосторонньо підписаних, із проставленням печаток підприємств, актів приймання-передачі природного газу від 31.10.16р., від 30.11.16 р., від 31.12.16 р., не надання сторонами доказів здійснених платежів по оплаті вартості отриманого газу, суд вбачає підстави щодо задоволення заявлених позивачем позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 1 374 772 272,90грн.
		Також, за неналежне виконання відповідачем зобов`язань по сплаті заборгованості позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 32 349 932,83 грн., нараховану за період з 15.11.16 р. по 17.01.17 р., штраф в сумі 60 243 693,08 грн., нарахований за період з 15.11.16 р. по 17.01.17 р. Перевіривши наданий позивач разом з позовною заявою розрахунок пені, штрафу, суд встановив, що його здійснено вірно, а тому задовольняє заявлені позивачем вимоги і в цій частині.
		Судом задовольняються також позовні вимоги ПАТ „НАК „Нафтогаз України щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 3 466 064,23 грн, розраховані за період з 15.11.16 р. по 17.01.17 р. та інфляційних нарахувань в сумі 3 431 402,18 грн., обрахованих за період з 15.11.16 р. по 30.11.16 р., оскільки наданий позивачем їх розрахунок є належним.
		Стосовно заявленого ПАТ „ОПЗ зустрічного позову, викладеного в уточненій позовній заяві в новій редакції від 16.05.17 р. за вх.№ 10784/17, який обґрунтовується ПАТ „ОПЗ прийняттям обов`язкового для виконання ПАТ „НАК „Нафтогаз України Кабінетом Міністрів України розпорядженням №1018-р від 28.12.16 р. „Про погодження реструктуризації боргу публічного акціонерного товариства „Одеський припортовий завод перед публічним акціонерним товариством „Національна акціональна компанія „Нафтогаз України, з врахуванням преюдиціальних фактів, встановлених у поставі Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.19 р. у справі №826/8515/17 щодо прийняття КМУ даного розпорядження як акціонером ПАТ „НАК „Нафтогаз України, повноваження якого регламентуються ЗУ „Про акціонерні товариства, у зв`язку з чим не здійснення КМУ в даних спірних правовідносинах владних управлінських функцій, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову ПАТ „ОПЗ. Разом з цим, розпорядження КМУ № 1018-р від 28.2.16 р. не зареєстровано як нормативно-правовий акт в порядку, встановленому законом, тобто Міністерством юстиції України, обов`язковість здійснення якої вимагають саме положення ст.117 Конституції України. Також, із змісту тексту розпорядження №1018-р не вбачається у відношенні якої суми боргу КМУ погодив пропозицію ФДМ України по її реструктуризації, визначеності із яких взаємовідносин такий борг виник, графіку реструктуризації та про які нарахування відсотків йде мова, їх правова природа. При цьому, ПАТ „НАК „Нафтогаз України категорично заперечує проти реструктуризації боргу відповідача, зазначаючи про те, що розпорядженням № 1018-р КМУ не було зобов`язано компанію до укладення відповідного договору, і питання щодо господарської діяльності товариства не регулюється даним розпорядчим актом його акціонера. 
		За наведеного, у суду відсутні підстави для задоволення заявлених ПАТ „ОПЗ позовних вимог про визнання укладеною додаткову угоду № 1 до договору № 224/16-ПР-15 від 04.10.16 р., яка обґрунтовується прийнятим КМУ, як акціонером позивача розпорядженням № 1018-р від 28.12.16 р., за умови не виконання його безпосередньо ПАТ „НАК „Нафтогаз України, тобто за відсутності волі сторони договірних взаємовідносин стосовно зміни зобов`язань за правочином. 
		Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Враховуючи те, що позовні вимоги позивача судом задоволено повністю, сплачений ним судовий збір в сумі 240 000 грн. підлягає йому відшкодуванню за рахунок відповідача. З підстав відмови судом у задоволенні зустрічного позову ПАТ „ОПЗ, сплачений ним судовий збір покладається на платника. 
		Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		УХВАЛИВ: 
		1. Задовольнити повністю первісний позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Публічного акціонерного товариства Одеський припортовий завод (65481, Одеська область, м.Южне, вул.Заводська,3, код ЄДРПОУ 00206539), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945), Кабінету Міністрів України (02000, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), Публічного акціонерного товариства „Одесагаз (65003, м. Одеси, вул. Одарія,1) про стягнення 1474263365,23 грн.
		2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Одеський припортовий завод (65481, Одеська область, м.Южне, вул.Заводська,3, код ЄДРПОУ 00206539) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1 374 772 272 (один мільярд триста сімдесят чотири мільйони сімсот сімдесят дві тисячі двісті сімдесят дві) грн. 90коп. основного боргу, 32 349 932 (тридцять два мільйони триста сорок дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять дві ) грн. 83коп. пені, 60 243 693 (шістдесят мільйонів двісті сорок три тисячі шістсот дев`яносто три) грн. 08коп. штрафу, 3 466 064 (три мільйони чотириста шістдесят шість тисяч шістдесят чотири) грн. 23 коп. три проценти річних, 3 431 402 (три мільйони чотириста тридцять одну тисячу чотириста дві) грн. 18 коп. інфляційних втрат, 240000 (двісті сорок тисяч) судового збору.
		3. Відмовити повністю у задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства Одеський припортовий завод (65481, Одеська область, м.Южне, вул.Заводська,3) до Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 6), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Кабінету Міністрів України (02000, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9) про визнання укладеною додаткової угоди №1.
		4. Сплачений позивачем за зустрічним позовом - Публічним акціонерним товариством Одеський припортовий завод судовий збір в сумі 1600 грн. покладається на платника. 
		У відповідності до ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Згідно ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Повне рішення складено 04 липня 2019 р. 
		 
		Головуючий суддя І.А. Малярчук
		 
		Суддя Г.Є. Смелянець
		 
		Суддя Р.В. Волков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...