Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 695/184/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 05.07.2019. Зареєстровано: 07.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2019.
Дата набрання законної сили: 03.07.2019
Номер судового провадження: 22-ц/793/932/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 липня 2019 року м. Черкаси   
		 
		провадження № 22-ц/793/932/19справа № 695/184/18 категорія 302000000 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
		головуючого: Єльцова В. О. 
		суддів: Василенко Л. І., Карпенко О. В.
		секретаря: Анкудінова О. І.
		учасники справи: учасники справи:
		позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 
		відповідач Софіївська сільська рада Золотоніського району Черкаської області
		 
		 
		 
		 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою до Софіївської сільської ради Золотоніського району про скасування рішення Софіївської сільської ради щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою та зобов`язання вчинити дії щодо розгляду проекту землеустрою про відведення в оренду земельної ділянки.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідно до договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 19.12.2014 року він придбав у приватну власність 1232/5000 частин нежитлової будівлі, загальною площею 215 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нежитлове приміщення використовується позивачем як кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», який відокремлений від основного приміщення, має окремий вихід та комунікації.
		Разом з тим, для повноцінного користування позивачем вказаним приміщенням йому необхідно вирішити питання користування земельною ділянкою для розміщення та обслуговування нерухомого майна, а тому він звернувся до Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області із відповідною заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду землі, площею 0,0906 га, яка знаходиться у комунальній власності.
		Рішенням сесії Софіївської сільської ради від 29.01.2015 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, площею 0,0906 га, під розміщення та обслуговування вказаного нежитлового приміщення. На підставі вказаного рішення за договором позивача та ПП «Землемір», останній розробив проект землеустрою, який містить всі необхідні реквізити земельної ділянки що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
		Після розроблення проекту землеустрою, виготовлення документів щодо кадастрового номеру земельної ділянки позивач звернувся до відповідача з клопотанням щодо погодження вказаної землевпорядної документації та укладення договору оренди земельної ділянки. Однак рішенням Софіївської сільської ради від 23.09.2016 року позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та рекомендовано виготовити детальний план території під будівлею існуючого кафе.
		Позивач вважає вказане рішення Софіївської сільської ради від 23.09.2016 року протиправним та таким, що порушує майнові права ОСОБА_1 , як власника житлового приміщення та користувача земельною ділянкою, а тому звернувся до суду із вказаним позовом.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Вирішено скасувати рішення Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 23.09.2016 року №9-9/VII «Про розгляд заяви пп. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,0906 га, що знаходиться в  АДРЕСА_1 під будівлею існуючого кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Зобов`язано Софіївську сільську раду Золотоніського району Черкаської області повторно розглянути та вирішити заяву ОСОБА_1 про затвердження розробленого ПП «Землемір» проекту землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0906 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
		Стягнуто із Софіївської сільської ради Золотоніського району за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за розгляд даної цивільної справи, у сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) гривень, 60 коп.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем ні в відзиві на позовну заяву, ні у запереченнях наданих до суду щодо доводів позивача не було наведено жодних інших доводів щодо порушення позивачем норм чинного законодавства при розробленні технічної документації для відведення земельної ділянки, дозвіл на розроблення якої було надано самим же відповідачем.
		Таким чином суд констатує, що матеріали справи більше не містять жодних інших доказів щодо невідповідності розробленого ПП «Землемір» проекту землеустрою вимогам земельного законодавства, чи порушення позивачем процедури земельної ділянки.
		Земельна ділянка є сформованою, їй державним земельним кадастровим реєстратором присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 , а відповідачем не доведено достатніх підстав для необхідності розроблення будь-якої іншої документації.
		Як вбачається із норм чинного законодавства, останній не містить заборони надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або складання технічної документації із землеустрою з підстав відсутності на відповідній території плану зонування або детального плану території.
		Посилання ж відповідача на норми ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» не є виправданими, оскільки в даній норм закону говориться про зміну цільового призначення земельної ділянки та передбачається, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.
		Щодо клопотання відповідача про закриття провадження по справі оскільки спір має публічно-правовий характер, а сільська рада діє як суб`єкт владних повноважень та реалізовує саме управлінські функції у сфері земельних правовідносин, суд вважає відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки (через механізм затвердження проекту землеустрою) та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими, а не публічно-правовими.
		Окрім того суд також враховує і правові висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року по справі №826/8018/17, відповідно до якої Верховний Суд зазначив, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за виключенням, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.
		По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		З аналізу вимог ЦПК України та КАС України можна зробити висновок, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи.
		У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного права.
		Оспорювання рішення органу місцевого самоврядування поглинається спором про речове, приватне право, яке як могло належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування, так і виникнути в результаті реалізації рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, але захист якого відбувається у порядку цивільного судочинства (стаття 15 ЦПК України) у спосіб, характерний для приватноправових відносин.
		Враховуючи те, що між сторонами виник спір з приводу володіння та користування земельною ділянкою, позивач має майновий інтерес щодо конкретного об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки, на якій розташований належне йому нерухоме майно, то суд приходить до висновку про існування спору про право цивільне, який не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а тому вказана заява відповідача про закриття провадження по справі також є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		У травні 2019 року відповідач Софіївська сільська рада Золотоніського району оскаржили рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2019 року та закрити провадження у справі, у зв`язку з тим, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що сільською радою прийнято рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,0906 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 під будівлею існуючого кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», на підставі ч. 4 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»,  якою заборонено зміну цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території , та у зв`язку з невиконанням позивачем вимог викладених у висновках відділу містобудування та архітектури Золотоніської РДА та управління Держгеокадастру у Золотоніському районі.
		Указують, що як вбачається з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0906 га ФОП ОСОБА_1 в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (під існуюче кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») за рахунок земель загального користування в межах АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки змінюється із земель загального користування на землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.  
		Вважають, що на момент розгляду проекту землеустрою без виконання вимог контролюючих органів та відсутності плану зонування території та/або детального плану території, Софіївська сільська рада не могла затвердити даний проект та змінити цільове призначення землі (із земель загального користування на землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) оскільки це прямо заборонено ч. 4 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Крім того відповідач указує, що в разі звернення особи до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах вони реалізують свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
		Тому, вважають, що вказаний спід підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому рішення необхідно скасувати, а провадження у справі закрити. 
		 
		Надходження апеляційної скарги
		Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2019 року відкрито апеляційне провадження.
		Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 24 червня 2019 року справу призначено до розгляду в спрощеному порядку з викликом сторін в судове засідання.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
		Відповідно до договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 19.12.2014 року, укладеного із представником Софіївської сільської ради та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченком С. В. за №5269, позивач придбав у приватну власність 1232/5000 частини нежитлової будівлі, загальною площею 215 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка в подальшому перейменована на вул. Чумацький шлях (а.с. 10).
		Відповідно до рішення Софіївської сільської ради від 29.01.2015 року №29-10/УІ, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1137 га, для будівництва та обслуговування будівель під існуючим кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової та громадської забудови в межах с. Софіївка з подальшим правом викупу (а.с. 19).
		З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що на виконання вказаного рішення позивач уклав договір із землевпорядною організацією ПП «Землемір», яка розробила проект землеустрою вказаної земельної ділянки та виготовила документи щодо кадастрового номеру земельної ділянки, що стверджується відповідним проектом землеустрою, що міститься в матеріалах справи (а.с. 17-29).
		Після складання вказаної документації позивач звернувся до відповідача із клопотанням про погодження вказаної землевпорядної документації.
		Як вбачається із рішення Софіївської сільської ради Золотоніського району від 23.09.2016 року №9-9/VII у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки пл.. 0,0906 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , відмовлено та рекомендовано             ОСОБА_1 виготовити детальний план території під будівлею існуючого кафе (а.с. 30).
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Апеляційного суду Черкаської області
		Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
		Справа підлягає  розгляду  апеляційному суду Черкаської області у  порядку  спрощеного  позовного  провадження з повідомленням  та викликом сторін  для розгляду справи.  
		Згідно до вимог ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
		При цьому, за загальним правилом встановленим вказаною нормою права, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.
		Представник відповідача Софіївської сільської ради Золотоніського району Колісніченко М. Г. та сам голова сільської ради в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, просили закрити провадження у справі, у зв`язку з тим, що спір є публічно-правовим та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів  та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає  залишенню без задоволення, виходячи  з наступних підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Згідно до ст.  263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у випадках передбачених ЦПК.
		Як вже було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 19.12.2014 року, укладеного із представником Софіївської сільської ради, посвідченого приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченком С. В. за №5269, належить на праві приватної власності 1232/5000 частини нежитлової будівлі, загальною площею 215 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка в подальшому перейменована на вул. Чумацький шлях (а.с. 10).
		Відповідно до рішення Софіївської сільської ради від 29.01.2015 року № 29-10/УІ, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1137 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (під існуючим кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») по АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової та громадської забудови в медаж села Софіївка в оренду, з подальшим правом викупу (а.с. 19).
		Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-7103340532016 від 17.02.2016 року, земельній ділянці площею 0,0906 га присвоєний кадастровий номер НОМЕР_2 , цільове призначення якої, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с. 11). 
		Відповідно до вимог ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, як суб`єкти права, можуть набувати земельні ділянки державної або комунальної власності у приватну власність або ж у користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених даним Кодексом або за результатами аукціону.
		Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. 
		Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
		Згідно ст. 118 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
		За правилами ч.1 ст.123 ЗК надання земельних ділянок державної та комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених ст.122 цього кодексу.
		Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розроблення до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які, відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч.2 ст.123 ЗК).
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні (ч.3 ст.123 ЗК).
		Технічна документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0906 га ОСОБА_1 в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (під існуюче кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), за рахунок земель загального користування в межах села Софіївка, проводилась ПП «Землемір».
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.186 цього кодексу.
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк із дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч.6 ст.123 ЗК).
		Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
		Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
		Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що орган, який розглядає питання про затвердження проекту землеустрою, зобов`язаний обґрунтувати своє рішення про відмову у його затвердженні та зазначити, яку саме невідповідність вимогам законі та прийнятих відповідно до низ нормативно-правових актів було виявлено в наданому ОСОБА_1 до затвердження проекту.
		Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що Софіївська сільська рада не могла на момент звернення ОСОБА_1 затвердити даний проект та змінити цільове призначення землі, оскільки це прямо заборонено ч. 4 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідно до висновку, наданого Управлінням Держгеокадасту у Золотоніському районі зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0906 га ОСОБА_1 в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (під існуюче кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), за рахунок земель загального користування в межах села Софіївка, погоджено з посиланням на використання земельної ділянки за цільовим призначенням (а.с. 43). Такий самий висновок наданий відділом містобудування та архітектури Золотоніської РДА, яким також погоджено проект щодо відведення земельної ділянки площею 0,0906 га ОСОБА_1 в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (під існуюче кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), за рахунок земель загального користування в межах села Софіївка (а.с. 44).
		Крім того, колегія суддів враховує, що положенням Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не зупинено надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в тому числі для розміщення й обслуговування комерційних закладів, які не відносяться до містобудівних потреб.
		Також, вказаним законом не передбачена заборона надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або складання технічної документації із землеустрою з підстав відсутності на відповідній території детального плану зонування території.
		Так нормами ч. 1 ст. 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
		Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою,на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
		Таким чином колегія суддів вважає, оскільки позивач придбав у приватну власність 1232/5000 існуючої (збудованої) частини нежитлової будівлі, загальною площею 215 кв. метрів, що знаходиться в АДРЕСА_1 (наразі: АДРЕСА_1), то в нього відповідно виникло переважне право на відведення в оренду земельної ділянки, необхідної для користування й обслуговування зазначеної частини будівлі, яке не може бути обмежене відсутністю плану зонування у с. Софіївка Золотоніського району, про що також зазначено в рішенні суду першої інстанції.
		Враховуючи встановлену судом в оскаржуваному рішенні обставину розташування нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 на земельній ділянці, щодо якої ОСОБА_1 заявлено Софіївській сільській раді Золотоніського району про намір оформити в оренду земельну ділянку, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відмови відповідачем позивачу у переданні в оренду земельної ділянок на підставі частини 3 статті 123 ЗК України, а відповідно і невідповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.
		Щодо вимог апеляційної скарги в частині закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 19.01.2019 у справі          № 824/167/15-а та від 21.03.2018 у справі № 536/233/16, оскільки у вказаний постановах висловлено позицію, що в адміністративному порядку спір є публічно-правовим за умови, якщо на земельну ділянку не встановлено речового права фізичної особи або третіх осіб.
		Проте колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду України від 07 листопада 2018 року у справі № 515/42/17, де вказано, що завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами).
		Разом з тим відповідно до ч. 2 ст. 4. п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України в указаній редакції).
		Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
		Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судами попередніх інстанцій належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких була перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
		Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Суд встановив, що звертаючись із цим позовом, ОСОБА_1   фактично має намір вирішити цивільний правовий спір щодо відведення в оренду земельної ділянки, на якій розташована 1232/5000 частини нежитлової будівлі, загальною площею 215 кв.м, та належить на праві власності ОСОБА_1 , тобто існує спір про право, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного судочинства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		За ч. 4 ст. 11 ЦК у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставою виникнення/припинення цивільних прав та обов`язків.
		За приписами п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК передбачено, що до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
		Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування чи зміни відсутні.
		Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - 
		 
		п о с т а н о в и в  :
		 
		Апеляційну скаргу відповідача Софіївської сільської ради Золотоніського району залишити без задоволення.
		Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Софіївської сільської ради Золотоніського району про скасування рішення Софіївської сільської ради щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою та зобов`язання вчинити дії щодо розгляду проекту землеустрою про відведення в оренду земельної ділянки, залишити без змін.
		Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка її подавала.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її  прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
		Повний текст постанови виготовлений   4 липня 2019 року 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий          
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...