Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/11910/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 05.07.2019. Зареєстровано: 08.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2019.
Дата набрання законної сили: 25.06.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		25 червня 2019 року                                        № 826/11910/16
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., представника Громадської організації «Антифашистська правозахисна ліга» та Громадської організації «Інститут правової політики та соціального захисту імені Ірини Бережної» Бережної О.П., представників Київської міської ради Перепелиціна К.М., Шибанова Я.М., Проковського Д.С., представника третьої особи Громадської організації «Ветерани праці - діти війни» Алєксеєвої Т.Ю., представника третьої особи Київської міської організації ветеранів Солов`я О.М., представника третьої особи Всеукраїнського об`єднання «Свобода» Дутки  Р.О., представника третьої особи Українського інституту національної пам`яті Рябенка С.Д., представника Громадської організації «Мистецький центр «Локація» Дмитренка В.І., представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , у відсутність представників Громадської організації «Єврейська правозахисна група», розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Громадської організації «Єврейська правозахисна група» та Громадської організації «Антифашистська правозахисна ліга» до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Громадська організація «Ветерани праці - діти війни», Громадська організація «Інститут правової політики та соціального захисту імені Ірини Бережної», Київська міська організація ветеранів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Всеукраїнське об`єднання «Свобода», Український інститут національної пам`яті, Громадська організація «Мистецький центр «Локація», ОСОБА_1 , - про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, визнання нечинними, незаконними та скасування рішень в частині,
		 
		встановив:
		 
		Громадська організація «Єврейська правозахисна група» (далі - ГО «Єврейська правозахисна група») та Громадська організація «Антифашистська правозахисна ліга» (далі - ГО «Антифашистська правозахисна ліга») звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради в якій, з урахуванням заяв про зміну предмету позову, просили:
		-          визнати дії відповідача щодо розгляду на засіданні Комісії з питань перейменувань та в подальшому винесення на засідання депутатів Київської міської ради питання щодо перейменування проспекту Генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича, а Московського проспекту на проспект Степана Бандери, - протиправними;
		-          зобов`язати відповідача не підписувати, не оприлюднювати рішення сесії депутатів Київської міської ради від 07.07.2016 щодо перейменування Московського проспекту на проспект Степана Бандери та не виносити на подальший розгляд сесії депутатів Київської міської ради питання щодо перейменування проспекту Генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича;
		-          визнати нечинним рішення відповідача від 07.07.2016 №559/559 «Про перейменування вулиць, проспекту та провулку у місті Києві» в частині перейменування Московського проспекту на проспект Степана Бандери (пункт 5 додатку до рішення «Перелік вулиць, проспекту та провулку, які перейменовуються у місті Києві») з дати прийняття;
		-          визнати нечинним, тобто незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 01.06.2017 №419/2641 «Про перейменування проспекту у місті Києві» щодо перейменування проспекту Генерала Ватутіна у Деснянському та Дніпровському районах на проспект Романа Шухевича.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2016 у справі відкрито провадження, проведено підготовчі дії та призначено справу до судового розгляду.
		На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2017 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
		15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.
		Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України.
		Так, в судових засіданнях представники позивачів, а також третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх у повному обсязі. Зазначили, що назви спірних проспектів не є символікою комуністичного тоталітарного режиму, а діяльність Романа Шухевича та Степана Бандери не пов`язана з містом Київ. При цьому громадське обговорення таких питань належним чином не проведено, адже пропозиції громадськості та науковців не враховано, а при громадському обговоренні взагалі була відсутня будь-яка верифікація голосуючих. Розгляд питання про перейменування відповідних об`єктів топоніміки здійснено відповідачем не в порядку, не на підставі та не у спосіб, визначені Законом України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», з огляду на що підстав для перейменування згідно з вимогами чинного законодавства не було. Відповідно, оскаржувані дії є протиправними, а спірні рішення нечинними.
		Представники відповідача, а також третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, проти позовних вимог заперечували та просили відмовити у їх задоволенні. Пояснили, що спірні рішення не є нормативно-правовими актами, а Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», на який посилаються позивачі, обґрунтовуючи свої вимоги, не має жодного відношення до перейменування спірних проспектів. Посилання на цей Закон у преамбулі рішення від 07.07.2016 №559/559 стосувалось виключно перейменування вулиці Ванди Василевської на вулицю Всеволода Змієнка. Присвоєння проспектам імен саме Степана Бандери та Романа Шухевича здійснено виключно в межах чинного законодавства України, а факти, викладені у позовній заяві не підтверджуються нормами законодавства.
		Суд, заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
		07.07.2016 Київською міською радою прийнято рішення №559/559 «Про перейменування вулиць, проспекту та провулку у місті Києві», яким, відповідно пункту 41 частини першої статті 26, пункту 1 статті 37, пункту 1 частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам міського підпорядкування імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», враховуючи протокол засідання Комісії з питань найменувань від 06.06.2016 №6, а також з метою збереження історичного спадку територіальної громади міста Києва, вирішено перейменувати вулиці, проспект та провулок у місті Києві згідно з додатком (пункт 1).
		Пунктом 5 додатку до вказаного рішення «Перелік вулиць, проспекту та провулку, які перейменовуються у місті Києві» проспект Московський у Оболонському та Подільському районах перейменовано на проспект Степана Бандери.
		Водночас, 02.03.2017 відповідачем прийнято рішення №1067/2071 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 07.07.2016 № 559/559 «Про перейменування вулиць, проспектів та провулків у місті Києві», пунктом першим якого внесено до рішення Київської міської ради від 07.07.2016 № 559/559 «Про перейменування вулиць, проспектів та провулків у місті Києві» такі зміни: у преамбулі рішення слова «Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» виключити.
		01.06.2017 Київською міською радою прийнято рішення №419/2641 «Про перейменування проспекту у місті Києві», яким, відповідно пункту 41 частини першої статті 26, пункту 1 статті 37, пункту 1 частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам міського підпорядкування імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», Закону України «Про правовий статус та вшанування пам`яті борців за незалежність України у XX столітті», враховуючи протокол засідання Комісії з питань найменувань від 06.06.2016 №6, а також з метою збереження історичного спадку територіальної громади міста Києва, вирішено перейменувати проспект Генерала Ватутіна у Деснянському та Дніпровському районах на проспект Романа Шухевича.
		Не погоджуючись із такими діями й рішеннями Київської міської ради, позивачі звернулися до суду.
		Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. 
		Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
		Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.
		Вказане випливає з Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2013 №883/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за №381/10661, відповідно до якого, нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.
		При цьому, згідно з пунктом 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
		В той же час, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).
		Проаналізувавши зміст оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку, що вони не мають нормативного характеру - не встановлюють норми права для неозначеного кола осіб і не розраховані на неодноразове застосування, а мають індивідуально виражений характер, з огляду на що не є нормативно-правовими актами. Отже, спірні рішення є індивідуальними актами.
		Щодо наявності порушеного права позивачів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Правова позиція позивачів обґрунтована тим, що оскаржуваними діями та рішеннями відповідачем порушено законні інтереси позивачів у культурній і соціальній сферах, а перейменування вулиць та проспектів як соціальне явище безумовно становить особливий соціальний і психологічний інтерес у мешканців міста Києва, а тому законодавство захищає поряд з правом також і інтереси щодо назв як об`єктивно існуючу і суб`єктивну усвідомлену соціальну потребу.
		Так, згідно з пунктом 2.1 Статуту ГО «Єврейська правозахисна група» (т. 1 а.с. 43) метою діяльності вказаної організації є захист прав і свобод, суспільних, національних, соціальних, культурних, економічних, міжконфесійних, міжнаціональних та інших законних інтересів громадян України та інших осіб на державному та міжнародному рівнях; сприяння запобіганню поширення проявів юдофобії, неонацизму, неофашизму, антисемітизму та вандалізму в Україні; сприяння відродженню та розвитку єврейської культури, історії мови, традиції, освіти.
		Відповідно до пункту 2.1 Статуту ГО «Антифашистська правозахисна ліга» (т. 1 а.с. 60 на звороті) метою діяльності вказаної організації є захист прав і свобод, суспільних, національних, соціальних, культурних, економічних, міжконфесійних, міжнаціональних та інших законних інтересів громадян України та інших осіб на державному та міжнародному рівнях; сприяння відродженню правового просвітництва у сфері антифашистської діяльності та запобіганню проявів неонацизму, неофашизму, антисемітизму та вандалізму в Україні.
		За змістом пункту 2.3 Статуту ГО «Єврейська правозахисна група» (т. 1 а.с. 45) для виконання поставлених завдань вказана організація має право в установленому законодавством порядку представляти й захищати свої права і законні інтереси, а також права і законні інтереси своїх членів, інших юридичних та фізичних осіб в органах державної влади та місцевого самоврядування, в судах, на підприємствах, в установах, громадських об`єднаннях, релігійних та інших організаціях.
		Положення аналогічного змісту міститься і в пункті 2.3 Статуту ГО «Антифашистська правозахисна ліга» (т. 1 а.с. 61 на звороті).
		Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2016 до ГО «Єврейська правозахисна група» звернулася ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 105), яка зареєстрована та мешкає на проспекті Генерала Ватутіна (т. 1 а.с. 106 на звороті), щодо захисту її прав як члена ГО «Єврейська правозахисна група», оскільки вважає, що її права та законні інтереси порушено неправомірними діями відповідача по перейменуванню проспекту Генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича.
		При цьому, ОСОБА_4 є членом ГО «Єврейська правозахисна група», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями її заяви від 18.01.2016 (т. 1 а.с. 108) та протоколу загальних зборів ГО «Єврейська правозахисна група» від 18.01.2016 № 2 (т. 1 а.с. 107).
		Водночас, з матеріалів справи видно, що 20.07.2016 до ГО «Антифашистська правозахисна ліга» звернувся Зараховський О . Д . (т. 1 а.с. 109), який зареєстрований та мешкає на перетині проспектів Героїв Сталінграда та Московського (т. 1 а.с. 111) та який вважає перейменування Московського проспекту на честь Степана Бандери протиправним.
		ОСОБА_3. є членом ГО «Антифашистська правозахисна ліга», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями його заяви від 05.02.2016 (т. 1 а.с. 113) та рішення директора ГО «Антифашистська правозахисна ліга» від 09.02.2016 №1/02-2016 «Про прийом у члени ГО «Антифашистська правозахисна ліга» (т. 1 а.с. 112).
		Разом з тим, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є обов`язковою для застосування судами України як джерела права.
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Судом враховується, що у рішенні у справі «Лераблієр А.С.Б.Л. проти Бельгії» (L'Erabliиre A.S.B.L. v. Belgium) від 24.02.2009, в якій екологічною організацією оскаржувалась відмова держави у перегляді дозволу на розширення сміттєвого полігону, Європейський суд дійшов висновку щодо можливості громадської організації здійснювати захист суспільних інтересів в судовому порядку відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у випадку, якщо мета такого захисту обмежується просторовими та часовими межами, виходячи з обставин даної справи і особливої природи оспорюваного заходу, з урахуванням статусу організації-заявника та його членів; відповідно, питання, порушене організацією-заявником, має достатній зв`язок з правом, на підставі якого він може стверджувати, що володіє ним як юридична особа, для того щоб стаття 6 Конвенції була прийнятною.
		У справі Національна група інформації та протидії заводу «Мелокс» - Група «Ні заводу «Мелокс» та змішаному оксидному паливу» проти Франції (Collectif national d'information et d'opposition а l'usine Melox - Collectif Stop Melox et Mox v. France №  75218/01, 28.03.2006), де уряд Франції, перш за все посилався на відсутність порушеного права позивача, суд також дійшов висновку, що, якщо предметом розгляду був в значній мірі захист спільних інтересів, «спір», порушений асоціацією - заявником мав на додаток достатній зв`язок з «правом», яке належить їй як юридичній особі на підставі статті 6 § 1 Конвенції.
		Зважаючи на наведене, суд вважає, що позивачі наділені правом звернення до суду з таким позовом, що також відповідає меті діяльності позивачів як громадських організацій.
		Що ж стосується самих дій та рішень, то суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту.
		Згідно з пунктом 41 частини першої статті 26 названого Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами.
		Частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Водночас, відповідно до частин першої, п`ятої статті 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» імена фізичних осіб присвоюються з метою увічнення пам`яті про осіб, які: 1) внесли вагомий вклад у боротьбу за незалежність, розбудову Української держави, підтримання міжнародного миру і безпеки, зміцнення міжнародного авторитету України; 2) здійснили героїчний вчинок, звершення в ім`я Батьківщини; 3) зробили значний особистий внесок у розвиток науки, освіти, культури та інших сфер суспільного життя. Імена фізичних осіб, ювілейні та святкові дати, назви і дати історичних подій присвоюються юридичним особам та об`єктам права власності лише після проведення громадського обговорення та за згодою відповідного трудового колективу. Порядок проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з частиною третьою статті 4 вказаного Закону у цьому Законі під об`єктами права власності також розуміються, зокрема, сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, проспекти, площі, майдани, набережні, мости.
		Отже, суд не може прийняти до уваги посилання позивачів, як на підставу протиправності спірних дій та рішень, на те, що перейменування проспектів іменами осіб, які не мешкали у місті Києві є протиправним, оскільки згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» юридичним особам та об`єктам права власності, як правило, присвоюється ім`я тієї фізичної особи, діяльність якої була пов`язана з юридичною особою чи об`єктом права власності, якій (якому) це ім`я присвоюється. Тобто, конструкція норми в частині «як правило» свідчить про те, що юридичним особам та об`єктам права власності можуть присвоюватись як імена тієї фізичної особи, діяльність якої була пов`язана з юридичною особою чи об`єктом права власності, так і імена осіб, які не пов`язані з такими юридичною особою чи об`єктом права власності.
		Статтею 11 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» встановлено, що зміна, відмова від присвоєного юридичній особі та/або об`єкту права власності імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події або збереження за правонаступником присвоєного імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події у разі припинення юридичної особи, якій присвоєно ім`я фізичної особи, ювілейну та святкову дату, назву і дату історичної події, а також передання всього її майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам здійснюється в такому самому порядку, як і присвоєння імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події. У поданні про зміну, відмову від присвоєних імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події або їх збереження обов`язково зазначається обґрунтування. Зміна імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події, присвоєних юридичним особам та об`єктам права власності, здійснюється лише після проведення громадського обговорення.
		В свою чергу, відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» подання про присвоєння юридичній особі або об`єкту права власності імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події - письмовий документ, що містить пропозицію про присвоєння конкретно визначеній юридичній особі або об`єкту права власності імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події та вноситься на розгляд суб`єктів, уповноважених присвоювати імена фізичних осіб, ювілейні та святкові дати, назви і дати історичних подій. Подання про присвоєння юридичній особі або об`єкту права власності імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події повинно містити: 1) найменування суб`єкта, якому вноситься таке подання (стаття 8 цього Закону); 2) найменування суб`єкта, який підготував подання, із зазначенням його місцезнаходження (стаття 7 цього Закону); 3) зміст порушеного питання та обґрунтування необхідності присвоєння юридичній особі або об`єкту права власності імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події із зазначенням підстав та умов присвоєння відповідно імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події згідно з підставами та умовами, визначеними у статті 3 цього Закону. До подання про присвоєння юридичній особі або об`єкту права власності імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події також додаються: 1) інформаційна довідка про фізичну особу, ім`я якої пропонується присвоїти, ювілейну, святкову чи історичну дату або назву історичної події, що пропонується присвоїти юридичній особі або об`єкту права власності; 2) розрахунки та кошторис витрат, пов`язаних з присвоєнням юридичній особі або об`єкту права власності імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події; 3) узагальнені зауваження і пропозиції, що надійшли під час громадського обговорення.
		Згідно з пунктом 7 частини першої статті 8 названого Закону імена фізичних осіб, ювілейні та святкові дати, назви і дати історичних подій юридичним особам та об`єктам права власності присвоюють сільські, селищні, міські ради - юридичним особам, майно яких перебуває у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, та об`єктам права власності, які за ними закріплені, а також вулицям, провулкам, проспектам, площам, паркам, скверам, бульварам, узвозам, проїздам, майданам, набережним, мостам.
		Пунктом 7 частини першої статті 7 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» передбачено, що подання про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події готується у разі присвоєння імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події скверам, бульварам, вулицям, провулкам, узвозам, проїздам, проспектам, площам, майданам, набережним, мостам - сільським, селищним, міським головою.
		З аналізу змісту вказаних норм видно, що до виключних повноважень виконавчих органів, зокрема, міських рад належить, зокрема, перейменування, у тому числі проспектів, розташованих на території відповідного населеного пункту, в той час як виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішується питання прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених законами.
		Разом з тим, зміна присвоєного об`єкту права власності (проспекту) імені фізичної особи здійснюється в такому самому порядку, як і присвоєння імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події.
		При цьому, подання про таку зміну готується міським головою та подається до міської ради та обов`язково має відповідати встановленим у статті 6 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» вимогам, у тому числі містити відповідне обґрунтування, а зміна здійснюється лише після проведення громадського обговорення.
		Поряд з тим, відповідно до пункту 41 частини першої статті 26 та пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 24.10.2012 №989 «Про затвердження Порядку проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності, які за ними закріплені, об`єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», з метою відновлення історичних найменувань, увічнення пам`яті видатних діячів і подій, встановлення пам`ятних знаків та меморіальних дощок на території міста Києва, Київська міська рада рішенням від 13.11.2013 №432/9920 затвердила Порядок найменування об`єктів міського підпорядкування, присвоєння юридичним особам та об`єктам міського підпорядкування імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій (далі - Порядок № 432).
		Пунктом 7 розділу I Порядку №432, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що зміна назви (перейменування) об`єктів міського підпорядкування здійснюється у виняткових випадках, а саме: при відновленні історично сформованих найменувань, які мають особливу культурно-історичну цінність; при перейменуванні в установленому порядку вулиць, площ, провулків, проспектів, парків, скверів у населених пунктах України, назви яких пов`язані з іменами осіб, які причетні до організації та здійснення голодоморів і політичних репресій в Україні; при зміні статусу і/або функціонального призначення відповідного об`єкта; з метою усунення дублювання найменувань в межах території міста. Зміна імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події, присвоєних юридичним особам та об`єктам права власності, здійснюється лише після проведення громадського обговорення.
		Отже, з огляду на те, що Законом України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» не передбачено випадків, які є підставою для зміни назви (перейменування) об`єктів права власності (об`єктів міського підпорядкування), а вказано лише про те, що зміна присвоєного об`єкту права власності імені фізичної особи здійснюється в такому самому порядку (а не з тих самих підстав), як і присвоєння імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події, Київська міська рада, в силу вимог пункту 41 частини першої статті 26 та пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та відповідно до вимог, зокрема, Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», передбачила такі випадки у Порядку №432.
		Таким чином, подання про зміну присвоєного об`єкту права власності (проспекту) імені фізичної особи за висновком суду має відповідати не тільки Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», а і Порядку №432, а саме - містити відповідну підставу необхідності зміни назви вже присвоєного об`єкту права власності (проспекту) імені фізичної особи з наведенням відповідного обґрунтування.
		Одночасно, суд не приймає до уваги твердження позивачів, як на підставу протиправності дій та рішень відповідача, щодо порушення відповідачем вимог Закону України «Про географічні назви» з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 3 названого Закону його дія поширюється на регулювання відносин та діяльності, пов`язаних із встановленням назв географічних об`єктів, унормуванням, обліком, реєстрацією, використанням та збереженням назв географічних об`єктів, що знаходяться на території України, континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, а також назв географічних об`єктів Землі, відкритих українськими дослідниками і вченими, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також Закон регулює відносини щодо використання в Україні назв географічних об`єктів, що знаходяться на території інших держав, а також географічних об`єктів Землі, на які не поширюються суверенітет та юрисдикція будь-якої держави.
		Статтею 1 Закону України «Про географічні назви» передбачено, що географічні назви - власні назви географічних об`єктів, що застосовуються для їх розпізнавання та встановлення відмінності від інших об`єктів; географічні об`єкти - цілісні і відносно стабільні утворення Землі природного або антропогенного походження, що існують або існували в минулому і характеризуються певним місцеположенням: орографічні - материки, гори, хребти, скелі, ущелини, льодовики, рівнини, низовини, яри, балки, острови, коси, вулкани, печери тощо; гідрографічні - океани, моря, затоки, протоки, лимани, озера, болота, водосховища, річки, канали тощо; адміністративно-територіальні - держави, автономні території, області, райони, міста, селища, села тощо; соціально-економічні - залізничні станції, роз`їзди, порти, пристані, аеропорти тощо; природно-заповідні - природні парки, заповідники, заказники, заповідні урочища та інші подібні об`єкти.
		Тобто, Закон України «Про географічні назви» не регулює спірні правовідносини (перейменування проспектів, які не відносяться до географічних об`єктів), а відтак не підлягає застосуванню.
		Як вбачається з матеріалів справи, листом від 25.08.2015 №01/1029 (т. 2 а.с. 210-211) Український інститут національної пам`яті звернувся до Київського міського голови, в якому просив розглянути пропозиції щодо перейменування вулиць та провулків міста Києва, які названі іменами осіб, причетних до встановлення радянської влади, боротьби з українською державністю, організації та здійснення голодоморів і політичних репресій та назв, що носять російський колоніальний характер, зокрема, проспект Генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича, головного командира Української Повстанської Армії, проспект Московський на проспект Степана Бандери.
		До вказаного листа додано, зокрема, історичне обґрунтування нових назв вулиць (т. 2 а.с. 212-232), в якому зазначено короткий опис щодо осіб Ватутіна Миколи Федоровича (т. 2 а.с. 226-227), Шухевича Романа Осиповича (т. 2 а.с. 227-228), Бандери Степана Андрійовича (т. 2 а.с. 228-230) з посиланням на відповідні джерела.
		Проте, у вказаному листі не зазначено ні норму Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», ні норму Порядку №432, які є підставами для звернення. Так само, у додатку до листа (історичне обґрунтування нових назв вулиць) взагалі відсутні будь-які дані стосовно проспекту Московського.
		Натомість, зі змісту такого листа вбачається, що підставою для перейменування вулиць та провулків міста Києва є те, що їх назви пов`язані з іменами осіб, які причетні до організації та здійснення голодоморів і політичних репресій в Україні, що відповідає пункту 7 розділу I Порядку №432.
		Так, відповідно до змісту Положення про Український інститут національної пам`яті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №684, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, основними завданнями Інституту є: 1) реалізація державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам`яті Українського народу, а саме: організація всебічного вивчення історії українського державотворення, етапів боротьби за відновлення державності та поширення відповідної інформації в Україні та світі; здійснення комплексу заходів з увічнення пам`яті учасників українського визвольного руху, Української революції 1917 - 1921 років, воєн, жертв Голодомору 1932 - 1933 років, масового голоду 1921 - 1923, 1946 - 1947 років та політичних репресій, осіб, які брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а також в антитерористичних операціях; організація дослідження історичної спадщини та сприяння інтеграції в українське суспільство національних меншин і корінних народів; популяризація історії України, її видатних особистостей; подолання історичних міфів; 2) подання Міністрові культури пропозицій щодо формування державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам`яті Українського народу та національної свідомості громадян з урахуванням багатонаціонального складу населення та регіональних відмінностей України, зокрема щодо: популяризації в світі ролі Українського народу у боротьбі проти тоталітаризму, відстоюванні прав та свобод людини; відновлення національної пам`яті Українського народу, недопущення використання символів тоталітарних режимів; надання оцінки тоталітарним режимам XX століття в Україні, Голодомору 1932 - 1933 років, масовому голоду 1921 - 1923, 1946 - 1947 років, примусовим депортаціям, політичним репресіям, діям організаторів і виконавців таких злочинів, а також наслідкам їх дій для України та світу; формування у громадян України патріотизму, національної свідомості, активної позиції. 
		Інститут відповідно до покладених на нього завдань: 1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції; 2) бере участь у підготовці проектів міжнародних договорів України, готує в установленому порядку пропозиції щодо укладення та денонсації таких договорів, укладає з питань, що належать до його компетенції, міжвідомчі міжнародні договори України, забезпечує виконання зобов`язань за зазначеними договорами; 3) організовує роботу із: дослідження Голодомору 1932 - 1933 років, масового голоду 1921 - 1923, 1946 - 1947 років та політичних репресій в Україні, інформування про результати таких досліджень громадян України та світової громадськості, вживає заходів до визнання на міжнародному рівні Голодомору 1932 - 1933 років в Україні актом геноциду Українського народу; збирання інформації, створення та наповнення баз даних щодо свідчень очевидців політичних репресій, українського визвольного руху, воєн, жертв Голодомору 1932 - 1933 років, масового голоду 1921 - 1923, 1946 - 1947 років та політичних репресій, а також щодо дій, спрямованих на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, зокрема участі в антитерористичних операціях; створення мартирологів, книг пам`яті та інших баз даних щодо осіб, які брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, жертв Голодомору 1932 - 1933 років, масового голоду 1921 - 1923, 1946 - 1947 років та політичних репресій і забезпечує увічнення їх пам`яті; 4) забезпечує ведення обліку, впорядкування та збереження місць поховання жертв Голодомору 1932 - 1933 років, масового голоду 1921 - 1923, 1946 - 1947 років та політичних репресій, воєн, осіб, які брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а також в антитерористичних операціях; 5) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо відзначення державними нагородами учасників боротьби за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також осіб, що зробили вагомий внесок у відновлення та збереження національної пам`яті Українського народу; 6) ініціює здійснення заходів щодо соціального захисту ветеранів Другої світової війни та учасників боротьби за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у XX - XXI століттях; 7) сприяє відновленню прав осіб, які репресовані; 8) ініціює спорудження пам`ятників, пам`ятних знаків (у тому числі в рамках виконання міжнародних договорів України); 9) вносить в установленому законом порядку подання про утворення та забезпечує діяльність галузевого державного архіву Інституту як архівної установи, що забезпечує збирання, ведення обліку, зберігання, надання доступу та використання документів щодо роботи спецслужб та правоохоронних органів колишнього СРСР; 10) сприяє виготовленню друкованої продукції, кіно- та відеопродукції, сценічному та іншому художньому втіленню образів історичного минулого, зокрема осіб, що чинили опір тоталітарним режимам, політичним репресіям, а також виготовленню друкованої продукції з питань відновлення та збереження національної пам`яті Українського народу, в тому числі забезпечує підготовку наукових та науково-популярних видань щодо популяризації історії України, результатів наукових досліджень, монографій, збірників статей, наукових доповідей, їх розповсюдженню на безоплатній основі; 11) сприяє формуванню музейних та бібліотечних фондів з питань відновлення та збереження національної пам`яті Українського народу, підготовці музейних експозицій та навчальних програм; 12) здійснює функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління; 13) здійснює співробітництво з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від форми власності щодо надання їм інформаційної та методичної допомоги у провадженні діяльності з формування у громадян України патріотизму і національної свідомості; 14) сприяє діяльності громадських об`єднань, зокрема молодіжних, з відновлення та збереження національної пам`яті Українського народу; 15) залучає закордонних українців та іноземців до збирання і вивчення матеріалів про історію України, реалізації спільних проектів; 16) забезпечує оприлюднення наукових повідомлень, інформаційних та аналітичних матеріалів, результатів досліджень Голодомору 1932 - 1933 років, політичних репресій, бере участь у програмах, що виконуються іншими органами виконавчої влади; 17) сприяє проведенню наукових досліджень у сфері відновлення та збереження національної пам`яті Українського народу; 18) сприяє пошуку, веденню обліку, облаштуванню, збереженню та утриманню місць поховань учасників воєн, політичних репресій, боротьби за незалежність України; 19) організовує і проводить наукові конференції, семінари, засідання за круглим столом, експертні обговорення та інші заходи з питань, що належать до його компетенції; 20) здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Інституту, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; 21) здійснює інші повноваження, визначені законом. 
		Інститут для виконання покладених на нього завдань має право: 1) одержувати безоплатно від органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань, співпрацювати з архівами з метою використання документів з питань, що належать до його компетенції; 2) залучати представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій до розгляду питань, що належать до його компетенції (за погодженням з їх керівниками); 3) користуватися інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами. Голова Інституту: 1) очолює Інститут, здійснює керівництво його діяльністю, представляє в установленому порядку Інститут у відносинах з іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами; 2) організовує та контролює відповідно до компетенції виконання в Інституті Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мінкультури; 3) вносить на розгляд Міністра культури пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам`яті Українського народу та розроблені Інститутом проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мінкультури, а також щодо проектів актів, розробниками яких є інші центральні органи виконавчої влади; 4) подає на затвердження Міністра культури плани роботи Інституту; 5) забезпечує виконання Інститутом наказів та доручень Міністра культури з питань, що належать до компетенції Інституту; 6) забезпечує взаємодію Інституту з визначеним Міністром культури структурним підрозділом Мінкультури; 7) забезпечує дотримання встановленого Міністром культури порядку обміну інформацією між Мінкультури та Інститутом, а також своєчасність її подання; 8) звітує перед Міністром культури про виконання планів роботи Інституту та покладених на нього завдань, усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності Інституту, а також притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях; 9) розподіляє обов`язки між своїми заступниками; 10) затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату Інституту; 11) призначає на посаду та звільняє з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату Інституту; 12) приймає на роботу та звільняє з роботи у порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників Інституту; 13) утворює, реорганізовує, ліквідує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, здійснює в межах своїх повноважень інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Інституту; 14) погоджує проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради України з питань, що належать до компетенції Інституту; 15) вносить на розгляд Міністра культури пропозиції щодо призначення на посаду та звільнення з посади заступників Голови Інституту; 16) вирішує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців і працівників Інституту; 17) затверджує разом з Міністром юстиції положення про галузевий державний архів Інституту і призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку його керівника; 18) забезпечує реалізацію державної політики щодо збереження державної таємниці в апараті Інституту; 19) утворює комісії, робочі та експертні групи; 20) скликає та проводить наради з питань, що належать до його компетенції; 21) підписує накази Інституту; 22) дає у межах повноважень обов`язкові для виконання державними службовцями і працівниками Інституту доручення; 23) приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Інститут; 24) організовує роботу колегії Інституту і головує на її засіданнях; 25) здійснює інші повноваження, визначені законом.
		За результатами аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що вказаним Положенням Інститут не наділений повноваженнями звертатися до відповідних суб`єктів з пропозиціями з приводу перейменування вулиць, провулків, проспектів тощо.
		В той же час, згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» пропозиції щодо присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій можуть також вноситися на розгляд суб`єктів, зазначених у статті 7 цього Закону, іншими державними органами, трудовими колективами, об`єднаннями громадян та окремими громадянами.
		Отже, оскільки Інститут є центральним органом виконавчої влади (пункт 1 Положення про Інститут), тобто є державним органом, він, в силу вимог частини другої статті 5 вказаного Закону, в порядку здійснення інших повноважень, визначених законом, має таке право - звернутися з відповідною пропозицією щодо присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій.
		Разом з тим, відповідно до пунктів 1, 4-6 Положення про Комісію з питань найменувань, затвердженого розпорядженням Київського міського голови від 22.09.2014 №259, Комісія з питань найменувань є постійнодіючим консультативно-дорадчим органом при Київському міському голові, який утворюється з метою отримання фахових висновків з питань присвоєння, зміни назв об`єктів міського підпорядкування, присвоєння юридичним особам та об`єктам міського підпорядкування імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій у місті Києві. За результатами розгляду клопотань Комісія підтримує або не підтримує клопотання про присвоєння, зміну назв об`єктів міського підпорядкування, присвоєння юридичній особі або об`єкту міського підпорядкування у місті Києві імені (псевдоніма) фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події. Рішення Комісії з питань найменувань мають рекомендаційний характер і враховуються під час підготовки Київським міським головою відповідного подання до Київської міської ради. Формою роботи Комісії з питань найменувань є засідання.
		Як вбачається із матеріалів справи (т. 1 а.с. 140-143), зазначена пропозиція Інституту розглянута 02.03.2016 на засіданні Комісії з питань перейменування (протокол №4), яка утворена відповідно до розпорядження Київського міського голови від 22.09.2014 №259 (т. 2 а.с. 114) на виконання пункту 2 рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №432/9920 «Про затвердження Порядку найменування об`єктів міського підпорядкування, присвоєння юридичним особам та об`єктам міського підпорядкування імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій у місті Києві».
		З протоколу №4 засідання вказаної Комісії вбачається (т. 1 а.с. 142), що за результатами розгляду звернення Українського інституту національної пам`яті (пункт 6 протоколу) вирішили десятьма голосами (2 утримались) підтримати перейменування проспекту Генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича та одинадцятьма голосами (1 утримався) - проспекту Московського на проспект Степана Бандери, а також рекомендували для винесення на громадське обговорення.
		За встановлених обставин, суд не вбачає належних правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо розгляду на засіданні Комісії з питань перейменувань питання щодо перейменування проспекту Генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича, а Московського проспекту на проспект Степана Бандери.
		Відповідно до пункту 1 Порядку проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності, які за ними закріплені, об`єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2012 №989 (далі - Порядок №989), цей Порядок визначає механізм проведення громадського обговорення та основні вимоги до його організації та розгляду узагальнених пропозицій (зауважень) під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності, які за ними закріплені, об`єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) суспільно-політичних і громадських діячів, захисників Вітчизни, воєначальників, діячів науки, освіти, культури та інших сфер суспільного життя, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій (далі - присвоєння юридичним особам імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій). Дія цього Порядку поширюється на суб`єктів, що готують подання про присвоєння юридичним особам імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій, визначених статтею 7 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» (далі - організатори громадського обговорення).
		Громадське обговорення проводиться з метою залучення представників громадськості до розгляду пропозицій щодо присвоєння юридичним особам імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій та врахування їх думки під час прийняття відповідного рішення. Участь у громадському обговоренні можуть брати фізичні та юридичні особи, а також громадські об`єднання, що не є юридичними особами (пункт 2 Порядку №989).
		Згідно з пунктом 3 Порядку №989 організатори громадського обговорення самостійно визначають форми його проведення (конференція, форум, громадські слухання, засідання за круглим столом, збори, зустрічі, теле- або радіодебати, Інтернет-конференція, електронна консультація) виходячи з необхідності залучення якомога більшої кількості заінтересованих учасників та власних організаційних можливостей.
		Аналогічні норми містяться у Порядку проведення у місті Києві громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій, затвердженому розпорядженням Київського міського голови від 19.08.2014 №175, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №175).
		Відповідно до пункту 5 Порядку №989 рішення про проведення громадського обговорення приймається його організатором з урахуванням вимог, установлених Законом України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», і повинно містити питання, що виноситься на громадське обговорення, строк його проведення, перелік заходів, які планується здійснити у рамках такого обговорення, та відповідальних осіб. Строк проведення громадського обговорення обчислюється з дня оприлюднення відповідного інформаційного повідомлення і повинен становити не менш як два місяці.
		Згідно з пунктом 6 Порядку №175 рішення про проведення громадського обговорення приймається Київським міським головою з урахуванням вимог, встановлених Законом України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» та рішенням Київської міської ради від 13.11.2013 №432/9920 «Про затвердження Порядку найменування об`єктів міського підпорядкування, присвоєння юридичним особам та об`єктам міського підпорядкування імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій у місті Києві». Київський міський голова надає доручення, в якому визначає питання, що виноситься на громадське обговорення, строк його проведення, перелік заходів, які планується здійснити у рамках такого обговорення, та відповідальних осіб. Строк проведення громадського обговорення обчислюється з дня оприлюднення відповідного інформаційного повідомлення і повинен становити не менш як два місяці.
		Як вбачається із матеріалів справи (т. 14 а.с. 24-25) та не заперечується сторонами, у період з 28.03.2016 по 28.05.2016, тобто 2 місяці (61 день), тривали громадські обговорення у формі електронної консультації на єдиному веб-порталі територіальної громади міста Києва з приводу вказаних питань, а саме: https://forum.kyivcity.gov.ua/projects/view.php?P=207 (Обговорення щодо перейменування проспекту Генерала Ватутіна у Деснянському та Дніпровському районах на проспект Романа Шухевича) та https://forum.kyivcity.gov.ua/projects/view.php?P=210 (обговорення щодо перейменування проспекту Московського у Оболонському та Подільському районах на проспект Степана Бандери).
		В той же час, відповідачем, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України, не надано суду доказів на підтвердження надання Київським міським головою доручення, в якому визначено питання, що виноситься на громадське обговорення, строк його проведення, перелік заходів, які планується здійснити у рамках такого обговорення, та відповідальних осіб.
		Громадське обговорення передбачає, зокрема, узагальнення та оприлюднення результатів громадського обговорення (підпункт 3 пункту 4 Порядку №989, підпункт 5.3 пункту 5 Порядку №175).
		З веб-ресурсів за наведеними посиланнями видно, що кількість користувачів, що взяла участь в обговоренні щодо перейменування проспекту Генерала Ватутіна у Деснянському та Дніпровському районах на проспект Романа Шухевича складає 5794, з яких запропоновано редакцій/пропозицій - 270, підтримали проект - 3165, не підтримали - 2627, а кількість користувачів, що взяла участь в обговоренні щодо перейменування проспекту Московського у Оболонському та Подільському районах на проспект Степана Бандери складає 5697, з яких запропоновано редакцій/пропозицій - 226, підтримали проект - 3146, не підтримали - 2548.
		Одночасно, пропозиції (зауваження) учасників громадського обговорення подаються у письмовій чи усній формі, надсилаються електронною поштою із зазначенням прізвища, імені, по батькові та адреси особи, яка їх подає, у строк, передбачений в інформаційному повідомленні про проведення громадського обговорення, але не менш як протягом 30 днів з дати опублікування повідомлення про його проведення. Пропозиції (зауваження) реєструються організатором громадського обговорення. Юридичні особи подають пропозиції (зауваження) у письмовій чи електронній формі із зазначенням їх найменування та місцезнаходження. Анонімні пропозиції (зауваження) не реєструються і не розглядаються (пункт  6 Порядку №989).
		Відповідно до пункту 7 Порядку №175 пропозиції (зауваження) учасників громадського обговорення подаються у письмовій чи усній формі, надсилаються електронною поштою із зазначенням прізвища, імені, по батькові та адреси особи, яка їх подає у строк, передбачений в інформаційному повідомленні про проведення громадського обговорення, але не менш як протягом 30 днів з дати опублікування повідомлення про його проведення. Пропозиції (зауваження) реєструються відповідальною особою. Юридичні особи подають пропозиції (зауваження) у письмовій чи електронній формі із зазначенням їх найменування та місцезнаходження. Анонімні пропозиції (зауваження) не реєструються і не розглядаються.
		З інформації про підсумки громадського обговорення щодо перейменування вулиць міста Києва (т. 1 а.с. 134-136) вбачається, що:
		перейменування проспекту Генерала Ватутіна у Деснянському та Дніпровському районах на проспект Романа Шухевича набрало кількість голосів: «За» - 3165 (55%), «Проти» - 2627 (45%), голосів всього - 5792. Кількість опублікованих редакцій/пропозицій - 305;
		перейменування проспекту Московського у Оболонському та Подільському районах на проспект Степана Бандери набрало кількість голосів: «За» - 3146 (55%), «Проти» - 2548 (45%), голосів всього - 5694. Кількість опублікованих редакцій/пропозицій - 249.
		З такої інформації також видно, що до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли письмові звернення від Голосіївської та Печерської районних організацій ветеранів, громадянки ОСОБА_10 як представника організації дітей війни з незгодою щодо перейменування проспектів Генерала Ватутіна та Московського на честь Романа Шухевича та Степана Бандери відповідно. Також через КБУ «Контактний центр» надійшло близько 90 дзвінків від мешканців Києва з незгодою щодо перейменування проспектів Ватутіна та Московського на честь Романа Шухевича та Степана Бандери відповідно.
		Суд не може прийняти до уваги посилання позивачів, як на підставу визнання протиправними дій відповідача щодо подальшого винесення на засідання депутатів Київської міської ради питання щодо перейменування проспекту Генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича, а Московського проспекту на проспект Степана Бандери, на те, що при проведенні громадських обговорень була відсутня верифікація голосуючих, оскільки відповідно до пункту 7 Порядку №989 організатор громадського обговорення не зобов`язаний перевіряти достовірність інформації про фізичних або юридичних осіб, яка міститься у поданих ними відповідно до пункту 6 цього Порядку документах.
		В наступному, 06.06.2016 на засіданні Комісії з питань найменувань слухали інформацію про результати громадського обговорення перейменування, зокрема, проспекту Генерала Ватутіна у Деснянському та Дніпровському районах на проспект Романа Шухевича та проспекту Московського у Оболонському та Подільському районах на проспект Степана Бандери (пункт 1 розділу І протоколу №6 у т. 1 а.с. 144-145), за результатами чого вирішили, враховуючи результати громадського обговорення, підтримати таке перейменування та рекомендувати Київському міському голові внести відповідне подання відповідачу.
		В той же час, з вказаного протоколу вбачається, що Комісією не проаналізовано та, відповідно, не враховано наявність зазначених письмових звернень та телефонних дзвінків.
		Згідно з пунктом 9 розділу II Порядку №432 зміна присвоєних імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій юридичним особам та Об`єктам здійснюється у такому ж порядку, що і їх присвоєння.
		Відповідно до пунктів 6-8 розділу II Порядку №432 присвоєння імені (псевдоніму) фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичних подій юридичним особам та Об`єктам здійснюється за рішенням Київської міської ради на підставі відповідного подання Київського міського голови згідно з вимогами статті 6 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій». За результатами розгляду Подання та відповідних документів Київська міська рада протягом 15 робочих днів після внесення такого Подання приймає відповідне рішення. Проекти рішень Київської міської ради про присвоєння імені (псевдоніму) фізичної особи, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій юридичним особам та Об`єктам погоджуються постійною комісією Київради з питань місцевого самоврядування, регіональних, міжнародних зв`язків та інформаційної політики і постійною комісією Київради з питань культури та туризму.
		Як вбачається з матеріалів справи (т. 1 а.с. 137-138), 24.06.2016 Київським міським головою подано до Київської міської ради подання №08/231-2743/ПР, яке погоджено, зокрема, постійною комісією Київради з питань місцевого самоврядування, регіональних, міжнародних зв`язків (з приміткою «Підписи на першій сторінці рішення»), постійною комісією Київради з питань культури та туризму (з приміткою «З зауваженнями за виключенням пункту 2 Додатку до проекта»), начальником управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради.
		До вказаного подання додано проект рішення та додаток до нього, під пунктами 6 та 7 якого значились перейменування спірних проспектів (т. 1 а.с. 138). При цьому, в пояснювальній записці (т. 1 а.с. 139) до такого проекту в пінкті 1 «Обґрунтування необхідності видання рішення» зазначено, що підставою для розроблення проекту рішення є пункт 41 частини першої статті  26, пункт 1 статті 37, пункт 1 частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам міського підпорядкування імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», протокол засідання Комісії з питань найменувань від 06.06.2016 №6.
		У пункті 2 «Мета і завдання рішення» вказано, що мета прийняття рішення - вшанування пам`яті видатних діячів українського народу шляхом перейменування вулиць, проспектів та провулку у місті Києві.
		Зазначені подання та проект рішення розглянуто та підтримано 87 голосами депутатів на пленарному засіданні Київської міської ради 07.07.2016 (т. 3 а.с. 121-122), у зв`язку з чим прийнято оскаржуване рішення №559/559 «Про перейменування вулиць, проспекту та провулку у місті Києві» пунктом 5 додатку «Перелік вулиць, проспекту та провулку, які перейменовуються у місті Києві» до якого перейменовано проспект Московський на проспект Степана Бандери.
		Водночас, у зв`язку з великою кількістю зауважень питання про перейменування проспекту Генерала Ватутіна у Деснянському та Дніпровському районах на проспект Романа Шухевича знято з розгляду.
		В цьому контексті варто зазначити, що відповідачем, за наявності такої великої кількості зауважень та пропозицій щодо перейменування обох проспектів знято лише питання щодо перейменування проспекту Генерала Ватутіна.
		З матеріалів справи також вбачається, що 31.10.2016 на черговому засіданні Комісії з питань найменувань розглянуто звернення члена Комісії, депутата Київської міської ради щодо повернення до розгляду питання про перейменування проспекту Генерала Ватутіна у Деснянському та Дніпровському районах на проспект Романа Шухевича, за результатами розгляду якого вирішено звернутися до Київського міського голови та заступника міського голови-секретаря Київської міської ради щодо повернення до розгляду питання про перейменування проспекту Генерала Ватутіна у Деснянському та Дніпровському районах на проспект Романа Шухевича.
		В подальшому, 05.12.2016 Київським міським головою повторно подано до Київської міської ради подання №08/231-4798/пр з додатками (т. 10 а.с. 108-118), яке погоджено, зокрема, постійною комісією Київради з питань місцевого самоврядування, регіональних, міжнародних зв`язків (пункт 8.2 протоколу від 06.12.2016 №35 в т. 14 а.с. 70-75), постійною комісією Київради з питань культури, туризму та інформаційної політики (питання №3 порядку денного відповідно до протоколу від 08.12.2016 №28 в т. 14 а.с. 76-77), начальником управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради (з приміткою «з рекомендаціями від 14.12.2016 №08/230-2862»).
		До вказаного подання додано проект рішення та додатки до нього, зокрема, пояснювальну записку (т. 10 а.с. 109) до такого проекту в пункті 1 «Обґрунтування необхідності видання рішення» якої зазначено, що підставою для розроблення проекту рішення є пункт 41 частини першої статті  26, пункт 1 статті 37, пункт 1 частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам міського підпорядкування імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», Закон України «Про правовий статус та вшанування пам`яті борців за незалежність України у XX столітті», протокол засідання Комісії з питань найменувань від 06.06.2016 №6.
		У пункті 2 «Мета і завдання рішення» вказано, що мета прийняття рішення - вшанування пам`яті видатного діяча українського народу шляхом перейменування проспекту у місті Києві. Також у додатках міститься інформаційна довідка (т. 10 а.с. 110-111), в якій міститься інформація щодо особистостей Ватутіна Миколи Федоровича та Романа Шухевича.
		Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2016 зазначений проект не набрав необхідної кількості голосів.
		В наступному, зазначені подання та проект рішення розглянуто та підтримано 69 голосами депутатів на пленарному засіданні Київської міської ради 01.06.2017 (т. 3 а.с. 123-124), у зв`язку з чим прийнято спірне рішення №419/2641 «Про перейменування проспекту у місті Києві», пунктом першим якого перейменовано проспект Генерала Ватутіна у Деснянському та Дніпровському районах на проспект Романа Шухевича.
		В свою чергу, відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Тобто, у урахуванням вище наведених положень частин першої, другої статті 6 КАС України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколів до неї, які є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
		Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
		При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
		Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.
		Отже, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
		Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
		При тому, рішення суб`єкта владних повноважень повинно відповідати як вимогам законності, так і бути прийнятим у точній відповідності до встановленої законом процедури.
		Одночасно, згідно з частиною сьомою статті 21 «Подання проектів рішень на розгляд Київради та вимоги щодо їх оформлення» Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 12.11.2014 №351/351, чинного на момент прийняття рішення від 07.07.2016 №  559/559 (далі - Регламент №351), разом з проектом рішення до секретаріату Київради подається: 1) пояснювальна записка (із зазначенням прізвища та ініціалів особи, яка є суб`єктом подання проекту рішення, повної назви її посади, контактних даних особи, відповідальної за супроводження проекту рішення, а також зазначається доповідач проекту рішення на пленарному засіданні Київради); пояснювальна записка повинна містити: опис проблем, для вирішення яких підготовлено проект рішення та обґрунтування адекватності і достатності передбачених у проекті рішення механізмів і способів вирішення існуючих проблем, а також їх актуальності для територіальної громади міста Києва; правове обґрунтування необхідності прийняття рішення (з посиланням на конкретні положення і норми нормативно-правових актів, на підставі й на виконання яких підготовлено проект рішення); детальний опис цілей і завдань, очікуваних позитивних соціально-економічних та інших наслідків для територіальної громади від реалізації запропонованого проекту рішення; 2) додатки (якщо вони є).
		Відповідно до частини сьомої статті 26 «Подання проектів рішень на розгляд Київради та вимоги щодо їх оформлення» Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 07.07.2016 №579/579, у редакції, чинній на момент прийняття рішення від 01.06.2017 за №419/2641 (далі - Регламент №579), пояснювальна записка повинна містити: 1) опис проблем, для вирішення яких підготовлено проект рішення, обґрунтування відповідності та достатності передбачених у проекті рішення механізмів і способів вирішення існуючих проблем, а також актуальності цих проблем для територіальної громади міста Києва; 2) правове обґрунтування необхідності прийняття рішення (з посиланням на конкретні положення нормативно-правових актів, на підставі й на виконання яких підготовлено проект рішення); 3) опис цілей і завдань, основних положень проекту рішення, а також очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків для територіальної громади міста Києва від прийняття запропонованого проекту рішення; 4) прізвище або назву суб`єкта подання, прізвище, посаду, контактні дані доповідача проекту рішення на пленарному засіданні та особи, відповідальної за супроводження проекту рішення.
		Проаналізувавши вказані подання з додатками на відповідність вимогам Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», вказаним Регламентам та Порядку №432, суд дійшов наступного висновку:
		по-перше, однією з підстав подання від 24.06.2016 №08/231-2743/ПР є Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», а відтак, як подання (в частині обґрунтування), так і проект рішення мають відповідати вказаному Закону;
		по-друге, як у поданні від 24.06.2016 №08/231-2743/ПР, так і у поданні від 05.12.2016 №08/231-4798/пр не зазначено ні конкретну норму Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», ні конкретну норму Порядку №432, на підставі яких вони подавались;
		по-третє, подання не відповідають вимогам статей 6, 11 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», пункту 1 частини сьомої статті 21 Регламенту №351, пункту 2 частини сьомої статті 26 Регламенту №579 та пункту 7 розділу I Порядку №432, оскільки не містять (1) опису проблем, для вирішення яких підготовлено проект рішення та обґрунтування адекватності і достатності передбачених у проекті рішення механізмів і способів вирішення існуючих проблем, а також їх актуальності для територіальної громади міста Києва, (2) ні конкретних підстав та умов необхідності зміни наявних назв спірних проспектів з посиланням на конкретні положення і норми нормативно-правових актів (про що також не зазначено у листі Інституту, і, крім того, у ньому відсутнє взагалі будь-яке обґрунтування щодо проспекту Московського, а стосовно проспекту Генерала Ватутіна зазначена лише біографічна довідка щодо вказаної особи без обґрунтування необхідності зміни наявної назви проспекту), так само як і не містить будь-якого обґрунтування необхідності зміни таких назв саме на імена названих фізичних осіб - Романа Шухевича та Степана Бандери,
		більше того, всупереч вимогам статті 6 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» подання від 24.06.2016 №08/231-2743/ПР не містить інформаційної довідки,
		в контексті наведеного слід зазначити, що суд не може прийняти до уваги додану до подання від 05.12.2016 №08/231-4798/пр інформаційну довідку (т. 10 а.с. 110-111) взагалі та як обґрунтування подання зокрема, оскільки в ній міститься лише певна інформація щодо особистостей Ватутіна Миколи Федоровича та Романа Шухевича, проте, (1) ні відповідальної особи за складання такої довідки, ні її підпису чи будь-яких інших реквізитів довідка не містить, так само як і джерел, з яких отримано таку інформацію, (2) відповідачем всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України, не надано суду будь-яких доказів на підтвердження походження такої інформації, зокрема, в частині посилання на ствердження історика ОСОБА_12 та відомого російського письменника Віктора Астаф`єва, (3) довідка не містить самого обґрунтування, як того вимагають статті 6, 11 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» та пункт 7 розділу I Порядку №432,
		важливо також відмітити, що суд не дає оцінки доцільності перейменовувати проспекти Московський і Генерала Ватутіна на Степана Бандери та Романа Шухевича відповідно, а лише оцінює відповідність оскаржуваних дій та прийнятих спірних рішень встановленій законом процедурі та їх відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України;
		по-четверте, враховуючи рекомендаційний характер рішення Комісії з питань перейменувань (пункт 5 Положення про Комісію з питань найменувань), а також вимоги вказаних Закону, Регламентів та Порядку, саме подання, у тому числі пояснювальні записки, мали містити аналіз та обґрунтування відхилення та/чи врахування:
		-          великої кількості опублікованих редакцій/пропозицій, про які зазначено у підсумках громадського обговорення (т. 1 а.с. 134-136): 305 редакцій/пропозицій щодо проспекту Генерала Ватутіна та 249 щодо проспекту Московського,
		-          письмових звернень від Голосіївської та Печерської районних організацій ветеранів, громадянки ОСОБА_10 як представника організації дітей війни з незгодою щодо перейменування проспектів Генерала Ватутіна та Московського на честь Романа Шухевича та Степана Бандери відповідно, а також 90 дзвінків, які надійшли через КБУ «Контактний центр» від мешканців Києва з незгодою щодо перейменування проспектів Ватутіна та Московського на честь Романа Шухевича та Степана Бандери відповідно,
		проте подання, у тому числі пояснювальні записки, таких обґрунтувань не містять, що також є порушенням пункту 6 Порядку №989 та пункту 7 Порядку №175,
		так само ні подання від 24.06.2016 №08/231-2743/ПР, ні подання від 05.12.2016 №08/231-4798/пр не містять будь-яких доводів з приводу врахування чи ні звернення від 06.06.2016 (т. 10 а.с. 115-116) члена Комісії з питань найменування ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 117-126) до Київського міського голови та відповідача щодо суттєвих зауважень з приводу запропонованого перейменування проспекту Генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича.
		Більше того, як стверджує представник Громадської організації «Ветерани праці - діти війни», Голосіївська та Печерська районні організації ветеранів сукупно налічує майже 30 тисяч учасників, а організація дітей війни майже 25 тисяч осіб, що є значно більше ніж та кількість осіб, яка прийняла безпосередню участь (т. 12 а.с. 135-191) в обговоренні у формі електронної консультації шляхом заповнення відповідної форми на зазначених веб-сторінках.
		Суд також враховує, що Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26.06.2018 у справі №826/2810/17 (адміністративне провадження №К/9901/50958/18), від 21.08.2018 у справі №826/13584/16 (адміністративне провадження №К/9901/45055/18), від 20.03.2019 у справі №810/726/18 (адміністративне провадження №К/9901/69354/18) неодноразово наголошено на необхідності врахування значного суспільного інтересу при вирішенні конкретної справи, у зв`язку з чим суд вважає, що вирішення такого суспільно важливого та соціально значущого питання, яке є предметом спору в межах даної адміністративної справи - перейменування названих проспектів в столиці України, потребує з боку суб`єкта владних повноважень - відповідача, не тільки необхідності обов`язкового дотримання всіх передбачених вимог чинного законодавства України, в тому числі вимог частини другої статті 2 КАС України, а і найретельнішого дослідження такого питання з урахуванням думки суспільства, з огляду на що, з урахуванням встановлених порушень вимог пункту 6 Порядку №989 та пункту 7 Порядку №175, суд не може прийняти до уваги твердження відповідача, як на підставу для прийняття спірних рішень, на те, що відповідач виконав покладений на нього обов`язок, врахувавши дані обговорення лише тих осіб, які прийняли участь шляхом заповнення відповідної форми на вказаних веб-сторінках.
		Крім того, як встановлено судом, що беззаперечно свідчить не тільки про значний суспільний інтерес до предмета спору в межах даної адміністративної справи, а і про відмінну від врахованої відповідачем думки, по-перше, з розміщеної на веб-ресурсі Київської міської ради «Електронні петиції» за посиланням https://petition.kyivcity.gov.ua/petition/?pid=4094 петиції «№4094 Не допустить переименования Московского проспекта в проспект имени Степана Бандеры и присвоить ему нейтральное название» (т. 1 а.с. 193), яка опублікована 11.07.2016, вбачається, що вона зібрала 10720 підписів, по-друге, з розміщеної там же за посиланням https://petition.kyivcity.gov.ua/petition/?pid=6319 петиції «№6319 Украинцы против переименования проспекта Ватутина в Киеве» (т. 2 а.с. 141), яка опублікована 02.06.2017, вбачається, що вона зібрала 10204 підписи. Також мали місце і інші петиції (т. 1 а.с. 86-92).
		Значний суспільний інтерес підтверджується і зверненням первинної організації ветеранів від 30.03.2016 (т. 9 а.с. 61-68) з підписами осіб, які проживають по проспекту Генерала Ватутіна з приводу залишення назви проспекту, листом Ради організації ветеранів Деснянського району міста Києва Київської міської організації ветеранів від 13.05.2016 №59/5д (т. 13 а.с. 115), зверненням Палати Представників Конгресу Сполучених Штатів Америки від 23.04.2018 (т. 10 а.с. 85-101) та іншими, які наявні в матеріалах справи, що не може не враховуватись судом зважаючи на висновки Верховного Суду.
		Також відповідно до частин першої, четвертої, шостої-дев`ятої статті 23 «Реєстрація проектів рішень Київради та їх розгляд постійними комісіями Київради» Регламенту №351 проекти рішень Київради реєструються в управлінні організаційного та документального забезпечення діяльності Київської міської ради. Проект рішення Київради, поданий з дотриманням вимог частин другої-десятої статті 21 цього Регламенту, реєструється не пізніше двох днів з дня надходження. Протягом трьох днів з дня реєстрації проекту рішення Київський міський голова або заступник міського голови - секретар Київради надає доручення щодо розгляду проекту рішення профільній постійній комісії, яка, враховуючи функціональну спрямованість постійних комісій, визначається профільною з попереднього розгляду відповідного проекту рішення, а також іншим постійним комісіям відповідно до їх функціональної спрямованості. Після реєстрації проекту рішення управління адміністративного та господарського забезпечення Київської міської ради робить сканкопію проекту рішення Київради та додатків до нього, в той же день розміщує відповідні матеріали на офіційному веб-сайті Київради (www.kmr.gov.ua), а управління організаційного та документального забезпечення діяльності Київської міської ради направляє оригінал проекту рішення і його письмові копії для розгляду постійним комісіям Київради. 
		Постійні комісії Київради (окрім профільної) протягом чотирнадцяти днів з моменту реєстрації проекту рішення у комісії опрацьовують його та за результатами розгляду проекту рішення: 1) підтримують проект рішення Київради: 1.1) візують проект рішення без зауважень; 1.2) візують проект рішення із зауваженнями чи пропозиціями; 2) відхиляють проект рішення. Зауваження чи пропозиції викладаються у висновку постійної комісії та направляються до профільної постійної комісії. Висловлені зауваження та пропозиції постійних комісій є обов`язковими для розгляду профільною постійною комісією Київради. 
		У разі ненадходження до профільної постійної комісії письмової інформації про результати розгляду постійною комісією проекту рішення протягом встановленого цією частиною строку, проект рішення вважається погодженим такою постійною комісією. Профільна постійна комісія протягом тридцяти днів з моменту реєстрації проекту рішення у комісії опрацьовує його та за результатами розгляду проекту рішення: 1) підтримує проект рішення Київради: 1.1) візує проект рішення без зауважень; 1.2) візує проект рішення із зауваженнями чи пропозиціями; 2) за згодою суб`єкта подання направляє проект рішення на доопрацювання, в тому числі шляхом створення робочої групи постійної комісії для доопрацювання проекту рішення; 3) відхиляє проект рішення. У разі якщо профільна постійна комісія протягом встановленого строку не розглянула проект рішення, останній вважається погодженим профільною постійною комісією. У разі підтримання проекту рішення, а також висловлення зауважень та пропозицій до проекту рішення профільна постійна комісія направляє проект рішення для опрацювання до управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради, яке протягом чотирнадцяти днів: 1) погоджує проект рішення без зауважень (візує проект рішення); 2) надає правовий висновок щодо невідповідності проекту рішення чи його окремих положень вимогам законодавства, надає зауваження і рекомендації, зокрема рекомендації стосовно порядку розгляду проекту рішення. У разі якщо управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради протягом визначеного в цій частині строку не розглянуло проект рішення, останній вважається погодженим управлінням.
		З розміщених на виконання вказаної норми у файлі «Про перейменування вулиць, проспектів та провулку в м.Києві.pdf» у вкладці «Питання, що вносяться з голосу як невідкладні» позиції « 12 пленарне засідання 07-07-2016 року» на веб-сайті https://kmr.gov.ua/uk/plenary-meetings матеріалів на пленарне засідання вбачається, що 06.07.2016 постійна комісія з питань культури, туризму та інформаційної політики по питанню №5 (повторний розгляд проекту рішення Київської міської ради «Про перейменування вулиць, проспектів та провулку у місті Києві» - подання Київського міського голови від 24.06.2016 №08/231-2743/ПР) ухвалила: проект рішення «Про перейменування вулиць, проспектів та провулку у місті Києві» погодити за умови виключення пункту 2 додатку до проекту рішення, а також направити звернення на адресу Київського міського голови з проханням врахувати думку мешканців вулиці Ванди Василевської щодо повернення історичної назви: Маріїнська.
		Одночасно, згідно з протоколом засідання від 07.07.2016 №24 постійної комісії з питань місцевого самоврядування, регіональних та міжнародних зв`язків, за результатами розгляду питання порядку денного ухвалено підтримати зауваження постійної комісії з питань культури, туризму та інформаційної політики до проекту рішення Київської міської ради «Про перейменування вулиць, проспектів та провулку у місті Києві».
		Отже, зі змісту вказаних протоколів слідує, що названі постійні комісії Київської міської ради не тільки не досліджували та не аналізували, і, відповідно, не врахували вказані суттєві порушення та недоліки подання Київського міського голови від 24.06.2016 №08/231-2743/ПР та необхідність врахування суспільної думки значної кількості людей у такому питанні, а і взагалі не обговорювали такі питання на засіданні. При цьому, з огляду на погодження управлінням правового забезпечення діяльності Київської міської ради такого проекту, останнє також не врахувало вказані обставини.
		Разом з тим, згідно з частинами першою, другою статті 31 «Розгляд проектів рішень управлінням правового забезпечення діяльності Київради» Регламенту №579 управління правового забезпечення діяльності Київради протягом чотирнадцяти днів з дня отримання оригіналу проекту рішення від профільної постійної комісії чи суб`єкта подання (у випадках, передбачених частинами десятою - одинадцятою статті 30 цього Регламенту) за результатами опрацювання проекту рішення: 1) погоджує проект рішення Київради та підписує його; 2) погоджує проект рішення Київради з наданням письмових рекомендацій; у цьому випадку на оригіналі проекту рішення навпроти назви управління поряд із підписом начальника управління ставиться відмітка «з рекомендаціями»; 3) надає правовий висновок щодо невідповідності проекту рішення чи його окремих положень вимогам законодавства; у цьому випадку на оригіналі проекту рішення навпроти назви управління поряд із підписом начальника управління ставиться відмітка «правовий висновок». Якщо проект рішення було подано до управління правового забезпечення діяльності Київради профільною постійною комісією Київради та було погоджено управлінням правового забезпечення діяльності Київради, погоджений проект рішення разом із відповідними письмовими рекомендаціями управління (у разі наявності) не пізніше наступного дня після погодження направляється профільній постійній комісії Київради. Профільна постійна комісія не пізніше наступного дня після отримання проекту рішення передає його до управління організаційного та документального забезпечення діяльності Київради для формування попереднього проекту порядку денного пленарного засідання Київради.
		Як вбачається з розміщених у файлі « 05_Загальні питання Ч-5.pdf» позиції « 31 пленарне засідання 01-06-2017 року» на веб-сайті https://kmr.gov.ua/uk/plenary-meetings матеріалів на пленарне засідання, які також наявні в матеріалах справи (т. 10 а.с. 108-118), до подання та проекту рішення додано, зокрема, рекомендації управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради, протоколи засідання комісії з питань найменувань від 02.03.2016 №4 та від 06.06.2016 №6, проте не додано протоколи засідань вказаних постійних комісій.
		Поряд з цим, з названих рекомендацій управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради (т. 10 а.с. 112) вбачається, що у преамбулі проекту рішення зазначено, що він розроблений, зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Згідно з частиною першою статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Частина перша статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не містить в собі таких структурних одиниць як пункти. У зв`язку з цим преамбула проекту рішення потребує доопрацювання. Також в преамбулі проекту рішення слова «міського підпорядкування» слід замінити словами «права власності» з метою зазначення правильної назви Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій». З огляду на зазначене, проект рішення може бути прийнятий з урахуванням наданої рекомендації.
		Знову ж таки, управлінням правового забезпечення діяльності Київської міської ради повторно не враховано встановлені судом обставини щодо наявності вже у поданні від 05.12.2016 №  08/231-4798/пр порушень.
		Крім того, незважаючи на вказані рекомендації управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради, відповідачем прийнято рішення від 01.06.2017 №419/2641 «Про перейменування проспекту у місті Києві» з посиланням на Закон України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам міського підпорядкування імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», а не Закон України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», тобто не враховано вказані рекомендації.
		Аналогічна помилка допущена і в рішенні відповідача від 07.07.2016 №559/559 «Про перейменування вулиць, проспекту та провулку у місті Києві», що свідчить, зокрема, про формальний підхід при погодженні такого рішення управлінням правового забезпечення діяльності Київської міської ради.
		Щодо необхідності застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», то слід зазначити наступне.
		Як вже встановлено судом, як сама пропозиція Інституту, викладена у листі від 25.08.2015 №01/1029, так і підстава прийняття, зокрема, спірного рішення від 07.07.2016 №559/559 у пояснювальній записці до подання свідчать про врахування вказаного Закону, який фактично є підставою для зміни тих назв, які вже мали місце - проспекти Московський та Генерала Ватутіна на проспекти Степана Бандери та Романа Шухевича відповідно.
		Підтвердженням чого також є лист Інституту від 22.06.2017 №03/1271 з додатком, адресований Департаменту суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (т. 2 а.с. 174-183).
		Так, у вказаному листі (т. 2 а.с. 178) стосовно перейменування колишніх проспектів Московського та Генерала Ватутіна у місті Києві зазначено, що відповідно до Експертної оцінки, складеної у 2015 році членами експертної групи Інституту історії України Національної академії наук України, назви на честь Ватутіна Миколи Федоровича та похідні від назви міста Москва найменування є назвами, які підлягають обов`язковому перейменуванню.
		З названого витягу з експертної оцінки (т. 2 а.с. 179-183), на який посилається Інститут та який став підставою для пропозиції Інституту про перейменування проспектів Московського та Генерала Ватутіна, видно, що він складений на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та, відповідно, зазначено назви, обов`язкові до зміни згідно з законом про декомунізацію, а саме: вул. Ватутіна (т. 2 а.с. 181), з огляду на те, що Ватутін М.Ф. брав участь у встановленні радянської влади в Україні, та вул. Московська (т. 2 а.с. 182), з огляду на те, що це російський/радянський колоніальний спадок.
		При цьому, слід зазначити, що у експертній оцінці не йдеться про проспекти, а лише про вулиці, а також, що подання, всупереч вже неодноразово зазначеним вимогам, як Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», так і Регламентам та Порядку №432, не містять такого обґрунтування, про яке зазначено у листі від 22.06.2017 №03/1271 та у названій оцінці.
		Крім того, з наявного у матеріалах справи (т. 10 а.с. 107) звернення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.07.2016 №009-1862 на ім`я заступника міського голови-секретаря Київської міської ради вбачається, що у зв`язку з прийняттям Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» апарат просить прискорити розгляд у постійних комісіях Київської міської ради проекту рішення «Про перейменування вулиць, проспекту та провулку у місті Києві» та терміново, як невідкладний, винести його на розгляд чергового пленарного засідання Київської міської ради.
		З листа Департаменту суспільних комунікацій від 08.09.2016 №059-ОП/А-368/35-496 (т. 15 а.с. 34-35) також вбачається, що питання зміни назви проспекту Московського на проспект Степана Бандери регулювалось, зокрема, Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
		В матеріалах справи наявний ще один лист Департаменту суспільних комунікацій від 13.02.2017 №059-346 (т. 2 а.с. 154-155), в якому зазначено, що підставою для перейменування вулиць міста Києва є Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
		Суд не може прийняти до уваги твердження представника відповідача про те, що посилання у рішенні від 07.07.2016 №559/559 «Про перейменування вулиць, проспектів та провулків у місті Києві» на Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» не стосується проспекту Московського, оскільки (1) будь-яких пояснень з даного приводу ні саме подання, ні пояснювальна записка не містять, (2) такі доводи спростовуються самими діями відповідача, який рішенням від 02.03.2017 №1067/2071 виключив посилання на Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», тобто прибрав як підставу прийняття вказаного рішення названий Закон взагалі безвідносно до конкретної вулиці чи проспекту, хоч і зазначив вже у пояснювальній записці до рішення від 02.03.2017 №1067/2071, що оскільки у додатку до рішення пропонувалося на виконання вимог вказаного Закону вулицю Ванди Василевської у Шевченківському районі перейменувати на вулицю Всеволода Змієнка , проте цей пункт під час голосування вилучено, але посилання на Закон залишилось, хоча жодне перейменування, які здійснювалось цим рішенням, не стосувалося виконання вимог цього Закону, а здійснювалось виключно відповідно до Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій».
		Проаналізувавши вказані обставини у їх взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» розповсюджується на спірні правовідносини, а відтак підлягав застосуванню незалежно від того, що рішенням відповідача від 02.03.2017 №1067/2071 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 07.07.2016 №559/559 «Про перейменування вулиць, проспектів та провулків у місті Києві» у преамбулі вказаного рішення слова «Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» виключено, а в оскаржуваному рішенні від 01.06.2017 №419/2641 у преамбулі не міститься таке посилання.
		Водночас, суд зауважує на тому, що правомірність рішення оцінюється на момент його прийняття, а технічна зміна преамбули (шляхом виключення) не змінює його суті та первинних підстав ініціювання його прийняття.
		Так, згідно з підпунктом «є» пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: символіка комуністичного тоталітарного режиму - символіка, що включає: назви областей, районів, населених пунктів, районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об`єктів топоніміки населених пунктів, підприємств, установ, організацій, у яких використані імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, працювали в радянських органах державної безпеки, а також назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік та похідні від них, назви, пов`язані з діяльністю комуністичної партії (включаючи партійні з`їзди), річницями Жовтневого перевороту 25 жовтня (7 листопада) 1917 року, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (крім назв, пов`язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури).
		Проаналізувавши вказану норму, суд погоджується з твердженням представників позивачів, що для перейменування в порядку вказаного Закону, зокрема, проспекту, його назва повинна відповідати наведеним критеріям, а відтак зазначені вище подання повинні містити відповідне обґрунтування, проте, як вже встановлено судом, вони не містять жодного обґрунтування, як це передбачено статтями 6, 11 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» та пунктом 7 розділу I Порядку №432, у тому числі щодо застосування або незастосування норм Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
		Разом з тим, згідно з частиною шостою статті 7 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом в установленому порядку здійснити демонтаж пам`ятників, пам`ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932 - 1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов`язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов`язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, а також в установленому порядку перейменувати райони у містах, сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, проспекти, площі, майдани, набережні, мости, інші об`єкти топоніміки населених пунктів, а також інші географічні об`єкти, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму. У разі якщо протягом зазначеного в абзаці першому цього пункту строку сільською, селищною, міською радою в установленому цим Законом порядку не прийнято рішення про перейменування районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об`єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, таке рішення у формі розпорядження приймається відповідним сільським, селищним, міським головою (або особою, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) у тримісячний строк, що обчислюється з моменту закінчення строку, встановленого абзацом першим цього пункту. Таке розпорядження приймається з урахуванням вимог, встановлених цим Законом, статтею 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам`яті. 
		У разі якщо протягом строку, зазначеного в абзаці другому цього пункту, сільським, селищним, міським головою (або особою, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) в установленому цим Законом порядку не прийнято рішення у формі розпорядження про перейменування районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об`єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, таке перейменування здійснюється розпорядженням голови відповідної обласної державної адміністрації (або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження). Голова обласної державної адміністрації (або особа, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) зобов`язаний прийняти таке розпорядження у тримісячний строк, який обчислюється з моменту закінчення строку, визначеного абзацом другим цього пункту. Таке розпорядження приймається з урахуванням вимог, встановлених цим Законом, статтею 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам`яті.
		Аналогічні норми щодо перейменування вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об`єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять у собі символіку комуністичного тоталітарного режиму, містяться в розділі VII «Заключні положення» Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
		Таким чином, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перейменування об`єктів топоніміки, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, є обов`язковим для органу місцевого самоврядування у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом в установленому порядку. У разі якщо протягом зазначеного строку таке рішення не прийняте, воно у формі розпорядження приймається головою відповідної обласної державної адміністрації (або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) у тримісячний строк, що обчислюється з моменту закінчення строку, встановленого для органу місцевого самоврядування.
		Оскільки Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» набрав чинності 21.05.2015, встановлений для сільської, селищної, міської ради шестимісячний строк для перейменування об`єктів топоніміки припав на 22.11.2015, а кінцевим строком, наданим законом сільським, селищним, міським головам для перейменування, було 23.02.2016.
		Таким чином, Київська міська рада повинна була прийняти відповідні рішення про перейменування у межах вказаного строку.
		В свою чергу, відповідно до частин другої, четвертої статті 27 «Затвердження порядку денного та порядку роботи пленарного засідання Київради» Регламенту №351 пленарне засідання Київради починається з повідомлення головуючого на пленарному засіданні Київради про кількість присутніх депутатів Київради згідно з даними письмової реєстрації, або інформації електронної системи для голосування. Після підтвердження головуючим правомочності пленарного засідання Київради розглядається проект порядку денного пленарного засідання Київради. У виняткових випадках, у разі невідкладності, за пропозицією суб`єктів подання проектів рішень Київради, передбачених частиною першою статті 21 цього Регламенту, проект порядку денного пленарного засідання Київради може бути доповнений проектами рішень Київради. Зазначені проекти рішень мають бути оформлені, попередньо опрацьовані відповідно до вимог цього Регламенту. Невідкладність розгляду проекту рішення Київради повинна бути письмово обґрунтована суб`єктом подання.
		З наявної в матеріалах справи стенограми пленарного засідання 07.07.2016 (т. 10 а.с. 169 та 170 на звороті) вбачається, що одним з питань, яке Київська міська рада, в порядку частини четвертої статті 27 Регламенту №351, вирішило включити до порядку денного було подання від 24.06.2016 №08/231-2743/ПР «Про перейменування вулиць, проспекту та провулку у місті Києві», за результатами голосування за яке 91 голосом його включено до такого порядку.
		Натомість, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України, відповідачем не надано суду доказів наявності письмового обґрунтування невідкладності розгляду такого проекту рішення суб`єктом подання - Київським міським головою, як того вимагає частина четверта статті 27 Регламенту №351.
		При цьому необхідно зазначити, що назване звернення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.07.2016 №009-1862 (т. 10 а.с. 107) на ім`я заступника міського голови-секретаря Київської міської ради не є письмовим обґрунтуванням суб`єкта подання у розумінні частини четвертої статті 27 Регламенту №351, оскільки складено не суб`єктом подання Київським міським головою та адресоване не Київській міській раді.
		В той же час, як видно з наявних в матеріалах справи стенограм пленарного засідання 07.07.2016 (т. 10 а.с. 182 і на звороті вказаного аркушу) та 01.06.2017 (т. 10 а.с. 139-140 і на звороті аркушу 140) Київська міська рада не тільки не досліджувала та не аналізувала, і, відповідно, не врахувала встановлені судом обставини, зокрема, щодо безпідставності подань та необхідності врахування суспільної думки значної кількості людей у такому питанні, а і взагалі не обговорювала вказані питання щодо перейменування спірних проспектів на пленарному засіданні.
		За таких умов, встановлені судом обставини в контексті наведених норм у своїй сукупності свідчать про неврахування та порушення відповідачем при прийнятті спірних рішень не тільки вимог статей 6, 11 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», Регламенту №351, Регламенту №579, пункту 7 розділу I Порядку №432, пункту 6 Порядку №989 та пункту 7 Порядку №175, а і про допущення грубого порушення принципу обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, що не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України.
		При цьому, суд також враховує, що рішення у цій справі впливає на захист суспільного інтересу щодо відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання щодо перейменування проспектів на місцевому рівні у столиці України.
		Згідно з частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
		Враховуючи викладене у сукупності, перевіривши рішення відповідача від 07.07.2016 №559/559 «Про перейменування вулиць, проспекту та провулку у місті Києві» в оскаржуваній частині та від 01.06.2017 №419/2641 «Про перейменування проспекту у місті Києві» за наведеними у частині другій статті 2 КАС України критеріями, а також приймаючи до уваги те, що спірні рішення є актами індивідуальної дії, суд дійшов висновку про протиправність останніх, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.
		Одночасно, з огляду на те, що визнання протиправними та скасування спірних рішень охоплює оскаржувані позивачами дії щодо подальшого винесення на засідання депутатів Київської міської ради питання щодо перейменування проспекту Генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича, а Московського проспекту на проспект Степана Бандери, тобто є ефективним, повним та достатнім способом захисту у даному випадку, суд не вбачає доцільності у визнанні протиправними вказаних дій.
		Не підлягають задоволенню за висновком суду і позовні вимоги про зобов`язання відповідача не підписувати та не оприлюднювати рішення сесії депутатів Київської міської ради від 07.07.2016 щодо перейменування Московського проспекту на проспект Степана Бандери та не виносити на подальший розгляд сесії депутатів Київської міської ради питання щодо перейменування проспекту Генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича, оскільки (1) такі дії вже були реалізовані відповідачем, (2) ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017, в межах даної справи задоволено частково сумісне клопотання ГО  «Антифашистська правозахисна ліга» та ГО «Єврейська правозахисна група» про забезпечення позову й заборонено відповідачу подавати на підпис та публікувати рішення сесії депутатів Київської міської ради від 01.06.2017 щодо перейменування проспекту Генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича до ухвалення рішення у справі №826/11910/16.
		Поряд з цим, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений пунктом 4 частини третьої статті 2 КАС України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
		З огляду на викладене, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними та скасування пункту 5 додатку «Перелік вулиць, проспекту та провулку, які перейменовуються у місті Києві» до рішення Київської міської ради від 07.07.2016 №559/559 «Про перейменування вулиць, проспекту та провулку у місті Києві» та рішення Київської міської ради від 01.06.2017 №419/2641 «Про перейменування проспекту у місті Києві».
		Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення, і не довів правомірності винесення спірних рішень.
		Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивачів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
		За таких умов, судовий збір, сплачений позивачами, стягується відповідно до частини третьої статті  139 КАС України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, 
		 
		вирішив:
		 
		Адміністративний позов Громадської організації «Єврейська правозахисна група» та Громадської організації «Антифашистська правозахисна ліга» до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Громадська організація «Ветерани праці - діти війни», Громадська організація «Інститут правової політики та соціального захисту імені Ірини Бережної», Київська міська організація ветеранів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Всеукраїнське об`єднання «Свобода», Український інститут національної пам`яті, Громадська організація «Мистецький центр «Локація», ОСОБА_1 , - про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, визнання нечинними, незаконними та скасування рішень в частині, - задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати пункт 5 додатку «Перелік вулиць, проспекту та провулку, які перейменовуються у місті Києві» до рішення Київської міської ради від 07.07.2016 № 559/559 «Про перейменування вулиць, проспекту та провулку у місті Києві».
		Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 01.06.2017 №  419/2641 «Про перейменування проспекту у місті Києві».
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути з Київської міської ради на користь Громадської організації «Єврейська правозахисна група» понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 689 грн (шістсот вісімдесят дев`ять гривень) та на користь Громадської організації «Антифашистська правозахисна ліга» понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 2451 грн (дві тисячі чотириста п`ятдесят одна гривня).
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Позивач - Громадська організація «Єврейська правозахисна група» (місцезнаходження юридичної особи: 04071, місто Київ, вулиця Щекавицька, будинок 29; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40160816).
		Позивач - Громадська організація «Антифашистська правозахисна ліга» (місцезнаходження юридичної особи: 04071, місто Київ, вулиця Щекавицька, будинок 29; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40206944).
		Відповідач - Київська міська рада (місцезнаходження юридичної особи: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 22883141).
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Громадська організація «Ветерани праці - діти війни» (місцезнаходження юридичної особи: 02166, місто Київ, вулиця Жукова, будинок 41-А, квартира 35; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21692290).
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Громадська організація «Інститут правової політики та соціального захисту імені Ірини Бережної» (місцезнаходження юридичної особи: 01030, місто Київ, вулиця Артема, будинок 55, квартира 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39488692).
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Київська міська організація ветеранів (місцезнаходження юридичної особи: 01004, місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 13; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 22874774).
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Всеукраїнське об`єднання «Свобода» (місцезнаходження юридичної особи: 02140, місто Київ, вулиця Вишняківська, будинок 6-А, квартира 70; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00013215).
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Український інститут національної пам`яті (місцезнаходження юридичної особи: 01201, місто Київ, вулиця Липська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39389301).
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Громадська організація «Мистецький центр «Локація» (місцезнаходження юридичної особи: 01030, місто Київ, провулок Гергіївський, будинок 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40175953).
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
		Повний текст рішення складено 05.07.2019.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                  О.М. Чудак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...