Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14288/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Застосування антимонопольного законодавства.
Надіслано для оприлюднення: 05.07.2019. Зареєстровано: 08.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2019.
Дата набрання законної сили: 04.07.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 липня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/14288/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Колос І.Б. - (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
		за участю секретаря судового засідання  Малихіної О.В.
		представників сторін:
		позивача - Антимонопольного комітету України - Кравченко О. К., адвокат (дов. від 31.01.2019),                                                , 
		відповідача - приватного акціонерного товариства "Київстар" - Євтєхов Є.А., адвокат (дов. від 25.01.2019),                            ,   
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні 
		касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київстар"
		на рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2018 (суддя Мандриченко О.В.)
		та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 (головуючий суддя: Буравльов С.І., судді: Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф. )
		у справі № 910/14288/18  
		за позовом Антимонопольного комітету України (далі - АМК)
		до приватного акціонерного товариства "Київстар" (далі - Товариство)
		 
		про стягнення пені у розмірі 1 917 683,73 грн.
		ВСТАНОВИВ:
		1.  ІСТОРІЯ СПРАВИ 
		Короткий зміст позовних вимог
		До господарського суду міста Києва звернувся АМК з позовом до Товариства про стягнення 1 917 683,73 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням АМК від 14.12.2017 №705-р у справі  № 27-26.4/90-15/41-11/42-11  (далі - Рішення АМК).
		Позовна заява з посиланням, зокрема, на приписи статті 56 Закону України   "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивована наявністю підстав для стягнення пені. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції  
		Рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019: позов задоволено; стягнуто з відповідача в доход державного бюджету України пеню в сумі 1 917 683,73 грн.; з відповідача на користь АМК стягнуто 28 765,26 грн. судового збору.
		Судові рішення мотивовані обґрунтованістю позовних вимог та правомірністю нарахування пені в сумі 1 917 683,73 грн.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати повністю судові рішення, ухвалити  нове рішення про відмову  у задоволенні позову.
		2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		На порушення пункту 3 частини четвертої статті 238 ГПК України суди попередніх інстанцій не надали мотивовану оцінку кожному аргументу, який наведений відповідачем по справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
		Судами порушено вимоги частини 4 статті  11, частин 1-5 статті 236  ГПК України, статті  17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", пункту 1 статті  6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Суди не застосували до спірних правовідносин належні  норми національного законодавства та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, висновки Європейського суду з прав людини у справі Еркнер і Гофауер проти Австрії від 23.04.1987 (Erkner and Hofauer v.Austria, 23 Apr. 1987, §64) та у справі Скопелліті проти Італії від 23.11.1993 (Scopelliti v. Italy, 23 Nov.1993) стосовно обчислення пені. 
		Суди неправильно застосували до спірних правовідносин частину 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зокрема, через довільне тлумачення ними терміну «час розгляду чи перегляду господарським судом справи», який законодавець застосував у диспозиції абзацу 3 частини п`ятої  статті 56,  через що суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про те, що нарахування пені за прострочення сплати штрафу зупинялось з 05.03.2018 до 24.07.2018, та визнали розрахунок пені законним і обґрунтованим. Суди допустили неправомірну підміну понять «строк розгляду справи судом» та «строк розгляду справи по суті», які, на думку скаржник, не є тотожними.
		Доводи АМК
		АМК у відзиві на касаційну скаргу просив залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема, про законність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій.
		3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Згідно з Рішенням АМК: визнано дії Товариство з поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих, неповних, неточних відомостей щодо тарифікації вихідних дзвінків, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання послуг ПАТ "Київстар" порушенням, передбаченим статтею 15 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за зазначене порушення, на Товариство накладено штраф у розмірі 21 307 597 грн.
		Копія Рішення АМК була надіслана Товариству із супровідним листом  та отримана відповідачем 28.12.2017.   
		Товариство оскаржило Рішення АМК у судовому порядку. 
		Рішенням господарського суду м. Києва від 24.07.2018 у справі № 910/2353/18 у задоволенні позовних вимог Товариства про визнання Рішення АМК    недійсним відмовлено повністю.
		27.07.2018 Товариство  сплатило штраф згідно з Рішенням АМК, що підтверджується платіжним дорученням № 124187 від 27.07.2018. 
		У даній справі АМК заявив до стягнення пені у сумі  1 917 683,73  грн. за прострочення сплати штрафу  за період з 01.03.2018 по 04.03.2018 включно та з 25.07.2018 по 26.07.2018 включно. 
		Нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням АМК, зупинялось з 05.03.2018 до 24.07.2018 (на час розгляду справи № 910/2353/18 господарським судом міста Києва).
		Перевіркою розрахунку пені встановлено, що він здійснений вірно.
		4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		Закон № 2210:
		частини друга, третя, п`ята та сьома статті 56:
		-      рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання;
		- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу;
		- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. 
		Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
		- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
		Господарський процесуальний кодекс України (далі -ГПК):
		пункт 1 частини першої статті 308: 
		- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
		частина перша статті 309:
		- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		Накладений на Товариство штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані АМК на підставі Закону № 2210 та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин. 
		Суди попередніх інстанцій, з`ясувавши, що: Рішення АМК є дійсним та  обов`язковим до виконання; штраф, накладений згідно з Рішенням АМК, сплачений Товариством з
		простроченням, перевіривши правильність нарахування позивачем суми пені до стягнення, - дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим правомірно задовольнили позов.
		Довід Товариства про те, що на період з моменту подачі заяви про оскарження Рішення АМК і до моменту прийняття остаточного судового рішення нарахування пені зупиняється не відповідає наведеному приписові частини п`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яким врегульовано спірні правовідносини та свідчить про довільне тлумачення скаржником норми зазначеного Закону, яке (тлумачення) не відповідає її дійсному змісту.
		Так абзацами третім - п`ятим частини п`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі  № 904/3536/18, від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18). 
		Касаційний суд також відхиляє довід касаційної скарги щодо порушення судами  попередніх судових інстанцій приписів пункту 3 частини 4 статті 238 ГПК України через ненадання ними мотивованої оцінки кожному аргументу відповідача у справі з огляду на таке. 
		Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. 
		Водночас Суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. 
		Отже, суди не повинні ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі, але не зобов`язані надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони.
		Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, Суд дійшов висновку про їх вмотивованість та належне виконання судами першої та апеляційної інстанцій обов`язку щодо надання обґрунтування на доречні аргументи та доводи скаржника, які здатні вплинути на вирішення спору. 
		Доводи скаржника про безпідставне незастосування судами до спірних правовідносин практики Європейського суду з прав людини, зокрема, висновків Європейського суду з прав людини у справі Еркнер і Гофауер проти Австрії від 23.04.1987 (Erkner and Hofauer v.Austria, 23 Apr. 1987, §64) та у справі Скопелліті проти Італії від 23.11.1993 (Scopelliti v. Italy, 23 Nov.1993) стосовно обчислення пені, Суд відхиляє з огляду на таке.
		При застосуванні рішень Європейського суду з прав людини як джерела права суди повинні виходити з того, яким правовим позиціям, викладеним у рішеннях Європейського суду з прав людини відповідає питання, що розглядається у конкретній справі, а також враховувати наявність чи відсутність очевидного зв`язку між фактичними обставинами, в яких Європейський суд з прав людини дійшов відповідного висновку, та справою, в якій український (господарський) суд застосовуватиме такий висновок. Правова позиція Європейського суду з прав людини не може бути вирваною з контексту рішення. Вона має бути застосовною до ситуації, яка розглядається українськими судами і мати безпосередній логічний зв`язок із фактами справи, яка розглядається. З огляду на викладене Суд дійшов висновку про правильність незастосування судами першої та апеляційної інстанції висновків Європейського суду з прав людини у справах Еркнер і Гофауер проти Австрії від 23.04.1987 (Erkner and Hofauer v.Austria, 23 Apr. 1987, §64) та Скопелліті проти Італії від 23.11.1993 (Scopelliti v. Italy, 23 Nov.1993) при розгляді ними справи  № 910/14288/18, враховуючи відсутність очевидного зв`язку між фактичними обставинами цих справ,  а також з огляду на інший зміст правовідносин, яких стосувалися зазначені висновки Європейського суду з прав людини.
		З урахуванням викладеного Касаційний господарський суд вважає доводи касаційної  скарги необґрунтованими.
		Доводи, викладені у відзиві АМК на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.  
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
		З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій без змін, як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Судові витрати
		У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає оскаржувані рішення без змін, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника. 
		Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Рішення  господарського суду міста Києва від 18.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у справі  №  910/14288/18 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київстар" - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя                                                                                                        І. Колос
		 
		Суддя                                                                                                        І. Бенедисюк 
		 
		Суддя                                                                                                       Т. Малашенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...