Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/3047/14-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Надіслано для оприлюднення: 04.07.2019. Зареєстровано: 08.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2019.
Дата набрання законної сили: 04.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/9041/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		04 липня 2019 року 
		Київ
		справа №802/3047/14-а
		адміністративне провадження №К/9901/9041/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Гончарової І.А., 
		суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
		здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області
		на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2014 року (головуючий суддя - Сало П.І.)
		та на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року (колегія суддів: головуючий суддя - Полотнянко Ю.П., судді - Драчук Т.О., Залімський І.Г.)
		у справі №802/3047/14-а
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод пакувальних виробів «Вінтар»»
		до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндохордів у Вінницькій області 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»
		про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод пакувальних виробів «Вінтар»» (далі - Товариство) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндохордів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
		 
		В обґрунтування позовних вимог Товаристов зазначає про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідача. Вказує, що реальність господарських операцій, укладених з контрагентом ТОВ «Укр Енерго Холдінг» підтверджується сукупністю усіх необхідних первинних документів, а також іншими, наявними в матеріалах справи доказами.
		 
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року, адміністративний позов задоволено повністю:
		 
		-           визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області форми "В1" за № 0018811502 від 01.08.2014;
		 
		-           стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "ВІНТАР" сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 487 грн 20 коп.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що надані позивачем первинні документи в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами підтверджують фактичне здійснення операцій за укладеним договором поставки  природного газу та свідчать про правомірність формування позивачем своїх податкових зобов`язань.  
		 
		Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що єдиним постачальником контрагента позивача - ТОВ «Укр Енерго Холдінг» у перевіряємому періоді було підприємство ТОВ «Євро тек 2011», а також зазначає, що Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32012110100000073 від 30.11.2012 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 209 КК України, в рамках якого встановлено створення та придбання з метою прикриття незаконної діяльності інших підприємств ТОВ «Євро тек 2011».
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.02.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
		 
		Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
		 
		25 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
		 
		Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Товариство зареєстроване як юридична особа, з 04.10.1994 перебуває на податковому обліку у Вінницькій ОДПІ та з 08.08.1997 є платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків.
		 
		Посадовими особами відповідача на підставі пп.    75.1.2    п.    75.1    ст.    75, пп.    78.1.1    п.    78.1    ст.    78, ст.    79 ПК України    та на виконання наказу Вінницької ОДПІ №2114 від 22.07.2014 у період з 22.07.2014 по 23.07.2014 проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "ВІНТАР" з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинам із ТОВ "Укр Енерго Холдінг" за період з 01.11.2012 по 31.01.2013.
		 
		За результатами перевірки складено акт від 24.07.2014 №2006/1501/00383679 (далі - АКт перевірки).
		 
		Як вбачається з акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
		 
		- п.    44.1    ст.    44, п.    185.1    ст.    185, п.    198.1,    198.2,    198.3,    198.6    ст.    198 ПК України    внаслідок чого Товариством завищено податковий кредит на суму 265 528 грн, в тому числі за листопад 2012 року на суму 43 022 грн, за грудень 2012 року на суму 110 259 грн та за січень 2013 року на суму 112 247 грн, у зв`язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій з постачальником ТОВ "Укр Енерго Холдінг";
		 
		- п.    44.1    ст.    44, п.    185.1    ст.    185, п.    198.1,    198.2,    198.3,    198.6    ст.    198, п.    200.1,    200.3    ст.    200 ПК України, внаслідок чого платником завищено суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в розмірі 265 528 грн, зокрема за листопад 2012 року в розмірі 43 022 грн, за грудень 2012 року в розмірі 110 259 грн та за січень 2013 року в розмірі 112 247 грн, у зв`язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій з постачальником ТОВ "Укр Енерго Холдінг", об`єктів оподаткування податком на додану вартість, а також завищення суми податкового кредиту, за рахунок якого сформовано суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту;
		 
		- п.    44.1    ст.    44, п.    185.1    ст.    185, п.    198.1, 198.2, 198.3,    198.6 ст.    198, п.    200.1,    200.3,    200.4    ст.    200 ПК України, внаслідок чого Товариством завищено суму бюджетного відшкодування, що була відшкодована товариству в наступних періодах: за листопад 2012 року в розмірі 43 022 грн, за грудень 2012 року в розмірі 110 259 грн та за січень 2013 року в розмірі 112 247 грн, у зв`язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій з постачальником ТОВ "Укр Енерго Холдінг", об`єктів оподаткування податком на додану вартість, а також завищено суми податкового кредиту та суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, яка в подальшому була заявлена до відшкодування на розрахунковий рахунок платника податків і була відшкодована платнику податку на розрахунковий рахунок.
		 
		01.08.2014 на підставі висновків Акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0018811502, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 265 528 грн та застосовано до нього штрафні санкції в розмірі 66 383 грн. 
		 
		Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції за договором постачання природного газу, укладеним між позивачем та ТОВ "Укр Енерго Холдінг" реально не виконувались та не спричинили настання реальних правових наслідків. 
		 
		Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		 
		Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
		 
		Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
		 
		У відповідності до приписів пункту    198.3    статті    198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до    статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом    193.1    статті    193    цього    Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		 
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог    статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом    201.11    статті    201    цього    Кодексу    (пункт    198.6    статті    198 ПК).
		 
		Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		 
		Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		 
		Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
		 
		Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
		 
		При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
		 
		При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст.      71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
		 
		У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.       1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.      72 цього Кодексу.
		 
		Згідно зі ст.   86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. 
		 
		З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Укр Енерго Холдінг» (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір на постачання природного газу від 14.11.2012 №Г-12/125 (том 1 а.с. 34-37), за умовами якого Постачальник зобов`язується надавати у власність Покупцю природний газ, а Покупець зобов`язується оплачувати вартість прийнятого обсягу газу на умовах договору.
		 
		Пунктом 3.1-3.2 вказаного договору встановлено, що Постачальник передає газ покупцеві на комерційних вузлах обліку газу, що постачається споживачам. Кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається фактичний обсяг спожитого газу і які підписуються повноважними представниками постачальника та покупця.
		 
		У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з п.   44.1 ст.   44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, зокрема такі як акти приймання-передачі природного газу, податкові накладні, платіжні дорученням, тощо.
		 
		Вказані документи, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.
		 
		Співставленням даних, зазначених у всіх вищевказаних первинних документах, не встановлено будь-яких розбіжностей щодо кількості, вартості та дати поставленого Товариству природного газу.
		 
		Крім того, для забезпечення надходження природного газу до виробничих потужностей підприємства позивачем як замовником послуг укладено наступні договори: № BRD/2012/0145 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.12.2011 з ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України";  №11-12-29 на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) від 01.01.2012 з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"; № 2013/Т-ПР-В-010276-П на розподіл природного газу від 01.01.2013 з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз".
		 
		Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено також і подальшу реалізацію виготовленого позивачем товару на основі поставленої сировини іншим суб`єктам господарювання та фізичним особам.
		 
		Суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника про недоцільність придбання Товариством газу в обсягах, зазначених у актах приймання-передачі природного газу, оскільки у своїй господарській діяльності для виконання процесу консервування риби позивач використовує три котлоагрегати, а саме Е-1/9-2Г, ДКВР-4-13 та ДЕ-6,5-14-ГМ, які перебувають на балансі підприємства і працюють на природному газі низького тиску. Можливість забезпечення таких котлоагрегатів газом в обсягах, що зазначені у вищевказаних актах приймання-передачі природного газу підтверджується відповідною технічною документацією, наданою позивачем.
		 
		Крім того, обсяги споживання позивачем природного газу у таких і навіть більших обсягах підтверджуються письмовою інформацією третьої особи - ПАТ "Вінницягаз" про обсяги спожитого природного газу Товариством в щомісячному розрізі за 2011, 2012 та 2013 роки, інформацією про юридичних осіб, які постачали природний газ для потреб позивача у листопаді-грудні 2012 року та січні 2013 року, а також інформацією про обсяг поставленого за цей же період кожним з постачальників газу в щомісячному розрізі (том 1, а.с. 113-115).
		 
		Також, Верховний Суд враховує, що законність формування ТОВ "ВІНТАР" податкового кредиту за листопад-грудень 2012 року та січень 2013 року вже була предметом перевірок контролюючого органу, про що складено відповідні довідки №252/15/00383679 від 30.01.2013, № 599/1503/00383679 від 22.02.2013 та №985/1503/00383679 від 20.03.2013, зі змісту яких вбачається, що податковим органом не виявлено будь-яких порушень при відображенні ТОВ "ВІНТАР" від`ємного значення з податку на додану вартість та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказаний період, в тому числі по господарських операціях з ТОВ "Укр Енерго Холдінг". 
		 
		Всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючим органом не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору поставки природного газу, укладеного з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної  поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.
		 
		Колегія суддів не приймає до уваги посилання контролюючого органу на інформацію отриману в межах кримінального провадження №32012110100000073 від 30.11.2012 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 1,2 ст. 212, ч. 1 ст. 209  КК України відносно посадових осіб ТОВ «Євро тек 2011», оскільки вона не стосується позивача та не спростовує факту реальності виконання умов господарського договору на постачання природного газу від 15.11.2012 №Г-12/125, укладеного між позивачем та ТОВ «Укр Енерго Холдінг».
		 
		Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладеного договору та специфіку придбаного товару у контрагента, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами підтверджують свідчать факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Укр Енерго Холдінг» сформовано безпідставно за господарською операцією, яка в реальності не виконувались.
		 
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
		 
		Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                       І. А. Гончарова
		 
		Судді                                                                                                          І. Я. Олендер
		 
		                                                                                                            Р. Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...