Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/3304/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 05.07.2019. Зареєстровано: 08.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2019.
Дата набрання законної сили: 02.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/67017/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		02 липня 2019 року 
		Київ
		справа №826/3304/17
		 
		адміністративне провадження №К/9901/67017/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		 
		судді-доповідача - Олендера І.Я.,
		 
		суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., 
		 
		за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,
		учасники справи:
		представники позивача - Бондаренко О.С., Паскаленко В.Є., Сахно А.О. (директор), 
		представники відповідача - Коваленко Л.В., Ткаченко С.А., 
		 
		розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕСГАРД" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2018 (суддя Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 (судді: Вівдиченко Т.Г. (головуючий), Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі № 826/3304/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕСГАРД" до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток підприємств,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕСГАРД" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2017:
		- №0000591404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 27  347  473,00 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням на 21  877  978,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 5  469  495,00 грн;
		- №0000601404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1  809  234,00 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням на 1  447  387,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями -на 361  847,00 грн.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки контролюючим органом висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблено без дослідження первинних документів. Також позивач вказує, що він повідомляв відповідача про втрату документів та вчиняв необхідні дії по їх відновленню, разом із запереченням на акт перевірки надано усі первинні та бухгалтерські документи на підтвердження показників податкової звітності, проте контролюючим органом такі враховано не було.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем не підтверджено первинними документами правомірність формування даних податкового обліку. Крім того, позивачем не було надано доказів, які б підтверджували поважність причин ненадання ТОВ «Велесгард» до перевірки первинних та інших документів, пов`язаних із предметом перевірки, не надано доказів повідомлення про вказані події правоохоронних органів та переліку відсутніх документів, а також доказів розслідування Товариством причин їх пропажі або знищення.    
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		6. Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні, відповідно до ст. 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.12.2016 фахівцями контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Велесгард» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, за наслідками якої складено акт перевірки №411/26-15-14-01-02/36676447 та встановлено порушення позивачем вимог:
		- пунктів  44.1, 44.6  статті 44, статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.5 статті 138, підпункту 139.1.9  пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 2013, 2014, 2015 та 2016 роки на суму 21  877  978,00 грн; 
		- пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів     198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1  882  276,00 грн.
		Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані не наданням до перевірки первинних документів по відносинам із контрагентами.
		На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення - рішення.
		Судами також було встановлено, що позивача проінформовано про проведення документальної планової перевірки, однак ТОВ «ВЕЛЕСГАРД» листом від 05.08.2016  №05/08 (вх. №32650/10 від 09.08.2016) повідомило податковий орган про втрату первинних та бухгалтерських документів.
		ТОВ «Велесгард» вручено копію наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 29.08.2016 № 5413 «Про перенесення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Велесгард» до дати відновлення документів (протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу про неможливість надання документів для перевірки) та лист від 29.08.2016 №19246/10/26-15-14-01-02 щодо поновлення документів.
		Перевірку поновлено відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 23.11.2016 №7436.
		Однак, листом від 24.11.2016 №99/11 (вх. № 47882/10 від 24.11.2016) ТОВ «Велесгард» повідомлено податковий орган про втрату документів, проте які саме документи було втрачено та за який період Товариство не вазало.
		Також, судами встановлено, що під час перевірки ТОВ «Велесгард» вручений запит від 02.12.2016 №25428/10/26-15-14-01-02 про надання оригіналів документів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій за період з 01.01.2013 по 01.06.2016.
		У відповідь на вищевказаний запит, ТОВ «ВЕЛЕСГАРД» листом від 05.12.2016 повідомило, про неможливість проведення перевірки до відновлення втрачених документів.
		 
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		8. У доводах касаційної скарги позивач вказує на порушення судами норм матеріального права та вказує на їх неправильне застосування судом, вказує на порушення норм процесуального права, що полягає у неповному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, зазначає, що під час проведення перевірки позивачем не було надано первинних документів, які підтверджували право позивача на формування витрат та податкового кредиту, у зв`язку з втратою документів, про що контролюючий орган був повідомлений, неврахування судами та ненадання правової оцінки тому факту, що позивачем первинні документи були долучені до заперечення на акт перевірки, проте контролюючим органом всупереч вимог п. 44.6 Податкового кодексу України такі прийняті до уваги не були. Вказує на те, що не встановлення судами вказаних обставин, не надання таким оцінки та фактично не дослідження правомірності формування позивачем даних податкового обліку свідчить про поверхневість розгляду судами справи, у зв`язку з чим вважає, що справа має бути направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
		9. Контролюючим органом надано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказує на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
		 
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
		10.1. Пункт   44.1 статті   44.
		Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. 
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. 
		10.2. Пункт   44.2 статті   44.
		Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		10.3. Пункт   44.3 статті   44.
		Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
		10.4. Пункт   44.5 статті   44.
		У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
		Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
		У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
		10.5. Пункт   44.6 статті   44.
		У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
		Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
		10.6. Пункт   44.7 статті   44.
		У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
		Протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
		У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
		У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
		11. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
		11.1. Стаття  1.
		11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. 
		11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		11.2. Частина 1 статті 9.
		Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 
		11.3. Частина 2 статті 9.
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		12. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88:
		12.1. Пункт 6.10. 
		У разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.
		Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.
		Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальному органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		13. Платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством
		14. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання вищевказаних документів, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.
		15. У разі втрати первинних документів платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
		Крім того, у разі пропажі або знищення первинних документів керівник господарюючого суб`єкту письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.
		Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, а його копія в 10-денний строк надсилається зокрема і територіальному органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи.
		16. Також платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
		17. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення
		Протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
		 
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		19. Розв`язуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з огляду на не встановлення судами в повній мірі фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.
		20. Як вбачається з позовної заяви, вимоги щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень Товариство обґрунтовує, зокрема тим, що контролюючим органом безпідставно не було взято до уваги первинні документи, які були відновлені Товариством та надані відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки, чим порушено вимоги пункту 44.6 Податкового кодексу України. Вказаною обставиною позивач також обґрунтовує і апеляційну скаргу. 
		Проте суди першої та апеляційної інстанції при прийнятті рішень вказані посилання позивача залишили поза увагою, обставин щодо направлення первинних документів до контролюючого органу разом з запереченнями на акт перевірки не встановили, як не встановили чи дотримано позивачем строк направлення таких документів, відповідно не надали оцінки тому чи мав обов`язок контролюючий орган враховувати такі документи, які фактично направлені до моменту прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, якщо мав такий обов`язок, то чому не врахував надані документи та не надав обґрунтувань щодо цього в відповіді на заперечення до акту перевірки. 
		Не було також проаналізовано які саме документи були додані до заперечення на акт перевірки, чи мають такі документи безпосереднє відношення до господарських операцій позивача за період, що перевірявся контролюючим органом, чи достатньо таких для підтвердження господарських операцій та чи належно вони оформлені, зокрема, чи містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені законодавством. 
		Колегія суддів також вважає, що суди не встановили та не надали належної оцінки та обґрунтованого аналізу дотримання позивачем вимог законодавства в частині строку, визначених законодавством, для повідомлення контролюючого органу про втрату первинних документів, не встановили чи дотримався позивач порядку призначення комісії для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх втрати або знищення, чи долучені до такої комісії представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду, чи оформлялися результати роботи комісії відповідним актом та чи направлявся такий, зокрема і контролюючому органу. 
		Суд звертає увагу, що вказане має безпосереднє значення для правильного вирішення справи.
		Поряд з цим судами попередніх інстанцій правильно було вказано, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які є підставою для бухгалтерського обліку та в яких фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. При цьому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. 
		Таким чином, формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту можливе лише у разі підтвердження фактичного здійснення господарських операцій належно оформленими первинними документами.
		21. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про не встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення. 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		22. За змістом частини четвертої ст.  9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів. 
		23. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст.  90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
		24. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
		25. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вказане та встановити обставини пов`язані дотриманням позивачем вимог законодавства в частині повідомлення контролюючого органу про втрату документів, порядку їх відновлення, направлення таких первинних документів до контролюючого органу разом з запереченнями на акт перевірки, строк направлення таких документів, правомірності врахування чи неврахування контролюючим органом таких документів.
		Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		26. Згідно ст.   242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		27. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
		28. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		29. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		30. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕСГАРД" задовольнити.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 у справі № 826/3304/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Постанову в повному обсязі складено 05.07.2019.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		І.Я.Олендер
		І.А. Гончарова 
		Р.Ф. Ханова,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...