Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/3880/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 05.07.2019. Зареєстровано: 08.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2019.
Дата набрання законної сили: 05.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/68519/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		05 липня 2019 року 
		Київ
		 
		справа №725/3880/18
		адміністративне провадження №К/9901/68519/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Калашнікової О.В.,
		суддів - Білак М.В., Губської О.А.,
		розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 725/3880/18
		за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону УПП в м. Чернівці лейтенанта поліції Крупка Олександра Петровича про визнання протиправними дій
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 серпня 2018 року (прийняту одноособово суддею Чебан В.М.) та на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Совгири Д.І., суддів: Матохнюка Д.Б., Курка О.П.)
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У липні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 2 батальйону УПП м. Чернівці лейтенанта поліції Крупка О.П. (надалі - відповідач, Інспектор), в якому просив визнати протиправними дії Інспектора при складанні протоколу від 17 лютого 2018 року. 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		2. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного  суду від 5 листопада 2018 року, у відкритті провадження відмовлено.
		3. Рішення судів мотивовані тим, що оскаржувані дії Інспектора при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не можуть бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки не підпадають під положення статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якою визначено юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.
		4. Суди зазначили, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, в розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі - КУпАП), є лише доказом по справі про адміністративне правопорушення. Питання щодо правильності складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановлення наявності чи відсутності в діяннях особи  складу адміністративного правопорушення, тощо, належить розглядати в порядку, визначеному КУпАП.
		5. Також, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, вказав, що з доданих позивачем копій постанови Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2018 року та постанови Апеляційного суду Чернівецької області від 18 травня 2018 року у справі № 752/1115/18, якими ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, вбачається, що судами вже надано оцінку оскаржуваному протоколу як доказу по справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		6. 19 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга           ОСОБА_1 . 
		6.1 У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 серпня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2018 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		7 Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 серпня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2018 року у справі № 725/3880/18.
		II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		8. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі): 
		8.1. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення, оскільки, на його думку, суди залишили поза увагою, що предметом оскарження є не протокол, а дії працівника поліції при складанні такого протоколу
		8.2. Також скаржник вважає, що Інспектор при складанні протоколу грубо порушив вимоги статті 280 КУпАП, а саме не з`ясував чи винен ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також не з`ясував інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
		9. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав.
		IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		10. 17 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 складено протокол серії                         БД № 071468 про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
		11. Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 18 травня 2018 року у справі № 752/1115/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
		12 У липні 2018 року позивач звернувся до суду із цим позовом, не погоджуючись саме із діями Інспектора щодо складання вищенаведеного протоколу.
		IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		19 Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		20. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		21. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		22. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		23. Пунктом 1 частини першої статті 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
		24. Пункт 3 частини другої статті 19 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.                                                  
		25. Отже, компетенція адміністративних судів поширюється лише на спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, яким відповідно до статті 213 КУпАП надано право вирішувати справи про адміністративні правопорушення, а також інших суб`єктів владних повноважень, які наділені повноваженнями щодо участі у здійсненні провадження у таких справах.                                             
		26. Згідно з частиною першою статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення.
		27. Пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		28. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		29. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		29.1 Пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
		30. Як вбачається із матеріалів справи позивач просить суд визнати протиправними дії Інспектора як суб`єкта владних повноважень щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення.
		31. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
		32. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.
		33. Таким чином, підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
		34. У свою чергу, кожна особа, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
		35. Разом з тим, розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.
		36. Як встановлено судами попередніх інстанцій, діям відповідача щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення була надана оцінка у справі                № 725/1115/18, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності,
		37. Окрім того Верховний Суд зазначає, що доводи ОСОБА_1 у касаційній скарзі стосовно порушення його права на судовий захист, оскільки суд відмовив у відкритті провадження за його позовом, теж є необґрунтованими, оскільки складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
		37.1. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		38. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій, а тому підстави для її задоволення відсутні.
		39. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		41. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 серпня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2018 року залишити без змін.
		3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		__________________
		__________________
		__________________
		О.В. Калашнікова
		М.В. Білак
		О.А. Губська
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...