Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/835/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2019.
Дата набрання законної сили: 03.07.2019
Номер судового провадження: 14-282цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		Іменем України
		          
		03 липня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 201/835/16-ц
		Провадження № 14-282цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Лященко Н. П., 
		суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року (у складі колегії суддів Красвітної Т. П., Городничої В. С., Свистунової О. В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», треті особи: ОСОБА_2 , Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання його звільнити,
		ВСТАНОВИЛА:
		У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М., Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - Реєстраційна служба Дніпропетровського МУЮ), товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор плюс»), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та зобов`язання вчинити дії.
		У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу                Кобелєвої А. М., ТОВ «ФК «Вектор плюс», треті особи: ОСОБА_2 , Реєстраційна служба Дніпропетровського МУЮ, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання його звільнити та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
		На обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив, що 16 травня 2006 року між ОСОБА_3 та Акціонерно-комерційним банком «ТАС-Комерцбанк»  (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк») було укладено кредитний договір № 0301/0506/88-352, на забезпечення виконання зобов`язань за яким між ним та АКБ «ТАС-Комерцбанк» було укладено іпотечний договір № 0301/0506/88-352Z-1 від 16 травня 2006 року, предметом якого була належна йому на праві власності квартира АДРЕСА_1 .
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, а лише 09 грудня 2014 року представники ТОВ «ФК «Вектор плюс» повідомили позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 0301/0506/88-352Z-1 від 16 травня 2006 року.
		Позивач зазначив, що статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку» встановлений порядок позасудового врегулювання відносин іпотеки. Зокрема, передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Разом з тим, позивач як іпотекодавець не укладав з іпотекодержателем окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а також не робилося відповідне застереження в іпотечному договорі.
		Крім того, на порушення вимог статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» позивач не отримував жодних повідомлень про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про порушення ТОВ «ФК «Вектор плюс» установленого порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку та відсутність підстав для реєстрації права власності за іпотекодержателем.
		Посилаючись на вказані обставини, позивач просив: скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Вектор плюс»; усунути йому перешкоди у користуванні вказаним майном шляхом зобов`язання ТОВ «ФК «Вектор плюс» звільнити спірну квартиру.
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні майном шляхом зобов`язання ТОВ «ФК «Вектор плюс» звільнити квартиру АДРЕСА_1 . Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру.
		Додатковим рішенням цього ж суду від 22 вересня 2016 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за відсутності доказів повідомлення іпотекодавця ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги за іпотечним договором до ТОВ «ФК «Вектор плюс», як це передбачено статтею 24 Закону України «Про іпотеку», а також доказів направлення позивачу письмової вимоги про усунення порушення зобов`язань у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги, реєстрація приватним нотаріусом права власності на іпотечну квартиру за  ТОВ «ФК «Вектор плюс» та створення позивачу перешкод у користуванні спірною квартирою є протиправними. 
		Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор плюс» задоволено частково. Рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі в частині позовних вимог  ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про скасування рішення про державну реєстрацію права власності закрито. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Вектор плюс» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання звільнити квартиру відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог до приватного нотаріуса, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності стосується непогодження позивача зі здійсненням державним реєстратором оспорюваної реєстраційної дії, а тому спір у вказаній частині підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання звільнити квартиру, апеляційний суд виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів створення йому перешкод у користуванні спірною квартирою та перебування її у фактичному користуванні ТОВ «ФК «Вектор плюс».
		У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд не врахував, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням умов цивільно-правової угоди (кредитного договору), порушення незаконними діями відповідача права власності позивача на спірну квартиру, а тому існує спір про право, який має розглядатися у порядку цивільного судочинства.
		На обґрунтування своїх доводів заявник посилався на постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15, від 06 червня 2018 року у справах № 628/26563 та № 804/3509/17.
		Крім того, відмовляючи в задоволенні позову в частині усунення перешкод у користуванні квартирою, апеляційний суд не врахував, що факт реєстрації позивача в указаній квартирі не свідчить про його фактичне проживання в ній. Відповідач ТОВ «ФК «Вектор плюс» вчинив щодо нього та його дружини протиправні дії, незаконно виселив їх зі спірної квартири.
		Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження, а ухвалою від 06 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		Частиною шостою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції. 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 15 травня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ОСОБА_1 оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2019 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
		Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Під час розгляду справи суди встановили, що 16 травня 2006 року між ОСОБА_3 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» було укладено кредитний договір № 0301/0506/88-352, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту на  суму 82 тис. 500 доларів США на строк до 15 травня 2011 року зі сплатою 14 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.
		Того ж дня на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» було укладено іпотечний договір № 0301/0506/88-352-Z-1, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , належна на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі договору дарування.
		Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21 червня 2008 року вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Згідно з договором факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», що у свою чергу є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ТОВ «ФК «Вектор плюс», останнє набуло право вимоги зокрема за кредитним договором №0301/0506/88-352 від 16 травня 2006 року, укладеним між ОСОБА_3 та АКБ «ТАС-Комерцбанк».
		На підставі договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 08 листопада 2012 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», що у свою чергу є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ТОВ «ФК «Вектор плюс», останнє набуло статусу іпотекодержателя, зокрема за іпотечним договором № 0301/0506/88-352-Z-1 від 16 травня 2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк».
		Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 жовтня 2015 року на підставі заяви ТОВ «ФК «Вектор плюс» та вказаного договору іпотеки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «ФК «Вектор плюс».
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		Аналогічна за змістом норма міститься у статті 19 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій.
		Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
		Разом з тим відповідно до частини другої статті 4, пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України). 
		Аналогічна за змістом норма міститься у статті 19 КАС України в редакції, чинній на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій
		Аналіз змісту вищенаведених норм у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		З установлених судами обставин у справі, яка розглядається, вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача, а отже, існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а стосується захисту його приватного інтересу, оскільки спір щодо реєстраційних дій, здійснених на підставі укладеного договору, є спором про право цивільне, в межах якого можуть бути вирішені й питання, пов`язані з реєстрацією прав власності на спірну квартиру.
		Скасування рішень державного реєстратора щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ «ФК «Вектор плюс» обов`язково буде впливати на майнові права тих осіб, щодо яких ці реєстраційні дії буде скасовано, оскільки питання правомірності укладення угод та їх виконання, на підставі яких здійснено реєстрацію, обов`язково постане перед судом, який буде вирішувати цей спір.
		Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки суду апеляційної інстанції про належність розгляду справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими, оскільки стосуються набутого права власності на об`єкт нерухомого майна, що потребує встановлення судом обставин правомірності його набуття та виходить за межі компетентності адміністративних судів, а тому цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
		Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 та 17 квітня 2018 року (справи № 826/366/16 та № 815/6956/15 відповідно), від 22 серпня 2018 року (справа № 820/4673/16), від 17 жовтня 2018 року (справа № 826/17908/14), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від нього.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою, суд апеляційної інстанції на порушення вимог статті 263 ЦПК України повно та всебічно не з`ясував обставин, на які позивач посилався як на підстави позову, а також доказів, на яких вони ґрунтуються.
		Сам собою факт реєстрації позивача в спірній квартирі не свідчить про те, що відповідачем (ТОВ «ФК «Вектор плюс») йому не чиняться перешкоди у користуванні нею. Як на доказ порушення своїх прав позивач посилався на розписку, надану йому представником ТОВ «ФК «Вектор плюс» (том 1, а. с. 21), проте належної правової оцінки суд їй не надав та чому не взяв її до уваги в рішенні не зазначив.
		З урахуванням вищезазначеного постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року підлягає скасуванню і в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання його звільнити.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. 
		Згідно із частинами четвертою, шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
		Оскільки постанова апеляційного суду про закриття провадження у справі перешкоджає провадженню у справі, рішення суду першої інстанції не було предметом апеляційного розгляду щодо фактичних обставин, від установлення яких залежить правильне визначення характеру спірних правовідносин, застосування відповідних їм норм матеріального права та вирішення позовних вимог, то постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цьому випадку справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
		Керуючись статтями 141, 402-404, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до Дніпровського апеляційного суду.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                        Н. П. Лященко   Судді:     Т. О. Анцупова     Л. М. Лобойко     С. В. Бакуліна   О. Р. Кібенко     В. В. Британчук   В. С. Князєв       Ю. Л. Власов     О. Б. Прокопенко       М. І. Гриців     Л. І. Рогач       Д. А. Гудима     О. М. Ситнік     В. І. Данішевська   О. С. Ткачук     Ж. М. Єленіна   О. С. Золотніков     В. Ю. Уркевич   О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...