Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/4702/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2019.
Дата набрання законної сили: 26.06.2019
Номер судового провадження: 14-250цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		26 червня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 554/4702/18
		Провадження № 14-250 цс 19
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		судді-доповідача Гудими Д. А.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко  О. Р., Князєва В. С.,  Лобойка  Л. М., Лященко  Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом  ОСОБА_4 (далі також - позивач) до Публічного акціонерного товариства (далі також - ПАТ) «Дельта Банк» (далі також - відповідач), від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд) на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович (далі також - уповноважена особа Фонду), про захист прав споживача, визнання права та зобов`язання вчинити дії
		за касаційною скаргою позивача на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 3 жовтня 2018 року, постановлену суддею Блажко І. О., та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року, прийняту колегією суддів судової палати у цивільних справах у складі Кривчун Т. О., Кузнєцової О. Ю., Чумак О. В.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.        20 червня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
		1.1.       Визнати за ним право на включення частини його кредиторських вимог у сумі 9 030 178,98 грн до четвертої черги задоволення вимог кредиторів у реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» (далі - реєстр).
		1.2.       Зобов`язати уповноважену особу Фонду включити частину кредиторських вимог позивача у сумі 9 030 178,98 грн до четвертої черги задоволення вимог кредиторів у реєстрі, про що внести відповідні зміни до реєстру, а також зобов`язати уповноважену особу Фонду внести пропозиції щодо затвердження змін до реєстру виконавчою дирекцією Фонду.
		2.        Позов мотивував такими обставинами :
		2.1.    5 березня 2014 року позивач уклав з відповідачем договір № 00008006374369 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий on-line» (далі - договір № 00008006374369) в євро на строк до 10 березня 2015 року та додаткову до нього угоду № 1. Сума вкладу за договором № 00008006374369 становила 220 000 євро.
		2.2.    На підставі платіжного доручення № 3973634 від 5 березня 2014 року позивач перерахував відповідачеві 220 000 євро.
		2.3.    22 липня 2014 року позивач уклав з відповідачем договір № 00004008164346 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий on-line» (далі - договір № 00004008164346) у доларах США на строк до 27 липня 2015 року та додаткову до нього угоду № 1. Сума вкладу за договором № 00004008164346 становила 30 000 доларів США.
		2.4.    На підставі платіжного доручення № 5474039 від 22 липня 2014 року позивач перерахував відповідачеві 30 000 доларів США.
		2.5.    11 жовтня 2014 року позивач уклав з відповідачем договір № 20005008812347 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий on-line» (далі - договір № 20005008812347) у доларах США на строк до 16 жовтня 2015 року та додаткову до нього угоду № 1. Сума вкладу за договором № 20005008812347 становила 85 000 доларів США.
		2.6.    На підставі платіжного доручення № 6311799 від 11 жовтня 2014 року позивач перерахував відповідачеві 85 000 доларів США.
		2.7.    11 жовтня 2014 року позивач уклав з відповідачем договір № 20002008882349 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий on-line» (далі - договір № 20002008882349) в євро на строк до 16 жовтня 2015 року та додаткову до нього угоду № 1. Сума вкладу за договором № 20002008882349 становила 80 000 євро.
		2.8.    На підставі платіжного доручення № 6311811 від 11 жовтня 2014 року позивач перерахував відповідачеві 80 000 євро.
		2.9.    1 лютого 2015 року позивач уклав з відповідачем договір № 10002010194531 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая on-line» (далі - договір № 10002010194531) у доларах США на строк до 2 травня 2015 року та додаткову до нього угоду № 1. Сума вкладу за договором № 10002010194531 становила 20 000 доларів США.
		2.10. На підставі платіжного доручення № 7562082 від 1 лютого 2015 року позивач перерахував відповідачеві 20 000 доларів США.
		2.11. Загальна сума вкладів за договорами № 00008006374369, 00004008164346, 20005008812347, 20005008812349 та 10002010194531 становила 300 000 євро та 135 000 доларів США.
		2.12. На підставі постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 2 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 3 березня 2015 року про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».
		2.13. На підставі постанови Правління НБУ від 2 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію відповідача і призначила уповноважену особу Фонду.
		2.14. 11 та 12 жовтня 2015 року позивач пред`явив кредиторські вимоги уповноваженій особі Фонду та просив визнати його кредитором відповідача і включити його вимоги за усіма вищевказаними вкладами до реєстру акцептованих вимог кредиторів відповідача.
		2.15. Згідно із заявою про видачу готівки від 18 жовтня 2015 року № 1132 позивач отримав 200 000 грн за рахунок коштів Фонду.
		2.16. 16 січня 2016 року на офіційному вебсайті відповідача було розміщене оголошення про затвердження реєстру.
		2.17. Того ж дня позивач отримав довідку відповідача від 15 січня 2016 року (вих. № 05-3222481) про включення його кредиторських вимог у сумі 1 587 412,53 грн у четверту чергу, а 9 030 178,98 грн - у сьому чергу черговості, передбаченої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (дала також - Закон).
		2.18. Включення кредиторських вимог позивача на суму 9 030 178,98 грн у сьому, а не у четверту чергу черговості, передбаченої Законом, суперечить чинному законодавству.
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		3.           3 жовтня 2018 року Октябрський районний суд м. Полтави постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі, оскільки вважав, що справу слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		4.           Мотивував ухвалу приписами пункту 2 частини першої статті 4 та пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		5.           26 листопада 2018 року Полтавський апеляційний суд ухвалив постанову, якою залишив без змін ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 3 жовтня 2018 року.
		6.           Мотивував постанову так :
		6.1.       Фонд є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
		6.2.       Спір є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки виник з приводу формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами згідно з встановленою черговістю.
		6.3.       Позов не стосується майнових вимог фізичної особи до банку-суб`єкта господарювання, який ліквідується, з огляду на те, що у позові не ставиться питання про включення кредиторських вимог позивача до реєстру, оскільки такі дії відповідач вже вчинив.
		6.4.       Застосувати слід висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 820/1159/15.
		6.5.       Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, оскільки обставини останньої не стосуються предмета спору у справі № 554/4702/18.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7.           6 грудня 2018 року позивач подав касаційну скаргу, в якій скаржиться на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
		8.           Просить скасувати ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 3 жовтня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		9.           3 квітня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		10.        З огляду на те, що позивач оскаржує ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 3 жовтня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2018 рокуз підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		11.        Касаційну скаргу позивач обґрунтував так :
		11.1.    Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за правилами адміністративної юрисдикції належить розглядати вимоги щодо включення до реєстру вкладників, які мають право на отримання гарантованого державою відшкодування за вкладами за рахунок коштів Фонду (вимоги до 200 000 грн) (постанова від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15), тоді як за правилами цивільної юрисдикції мають розглядатися кредиторські вимоги до банку, а не до Фонду, що перевищують 200 000 грн (постанова від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16).
		11.2.    У постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративного суду.
		11.3.    Застосувати слід висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/5285/16.
		11.4.    Правовідносини, щодо яких виник спір, як і в справах № 826/7532/16 і № 826/5285/16, зумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до відповідача - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону, за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку. Тому справу треба розглядати за правилами цивільного судочинства.
		(2) Позиції інших учасників процесу
		12.        21 січня 2019 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
		13.        Вважає висновки судів першої й апеляційної інстанцій щодо наявності юрисдикції адміністративного суду законними та обґрунтованими з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 820/1159/15. Відповідач підтримує висновки апеляційного суду про те, що позовні вимоги не стосуються майнових вимог фізичної особи до банку, що ліквідується.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		14.        Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний ізпроцесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
		15.        Цивільний процесуальний кодекс України (далі також - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
		16.        Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.
		17.        Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		18.        Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		19.        Вжитий у цьому приписі термін «суб`єкт владних повноважень» згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або при наданні адміністративних послуг.
		20.        Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		21.        Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
		22.        Стосовно терміну «публічно-владні управлінські функції», то у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України термін «публічно» означає, що такі функції суб`єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу; зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.
		23.        З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічний висновок сформульований у пункті 5.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).
		24.        Отже, до компетенції адміністративних судів належать, зокрема, спори фізичних або юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Тобто, адміністративні суди розглядають публічно-правові спори - такі, що виникають, зокрема, у зв`язку зі здійсненням владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності органів публічної влади.
		25.        Юрисдикція спорів за участю Фонду визначається з огляду на зміст правовідносин та функції, які він виконує у спірних правовідносинах.
		26.        Закон установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		27.        Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності та перебуває у його господарському віданні.
		28.        Згідно з частиною першою статті 4 Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
		29.        Для цього Фонд наділений функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону, зокрема: акумулює кошти, отримані з джерел, визначених статтею 19 цього Закону, здійснює контроль за повнотою і своєчасністю перерахування зборів кожним учасником Фонду; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
		30.        Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
		31.        Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів (пункти 1-3 частини першої статті 48 Закону).
		32.        Суд апеляційної інстанції встановив, що вимоги позивача включені до реєстру, а вимоги, щодо яких виник спір, включені у сьому чергу черговості, передбаченої Законом. Проте позивач вважає, що його кредиторські вимоги у сумі 9 030 178,98 грн, які не пов`язані з виплатою гарантованої державою суми відшкодування,мають бути включені до четвертої черги у реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк».
		33.        Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені невиконанням банком зобов`язань за договорами депозиту та наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до банку-суб`єкта господарювання, що ліквідується), які перевищують встановлений законом граничний розмір гарантованого державою відшкодування за вкладом, і задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону, за рахунок коштів, одержаних внаслідок продажу майна банку.
		34.        Вимоги вкладників-фізичних осіб у частині, що перевищує гарантовану суму відшкодування за вкладом, сплачену вкладнику Фондом, задовольняються у четвертій черзі (пункт 4 частина перша статті 52 Закону).
		35.        Після введення у банку тимчасової адміністрації стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж передбачений Законом, є неможливим. Акцептовані кредиторські вимоги не задовольняються за рахунок гарантованого державою відшкодування за вкладами. Їх задоволення здійснюється у межах ліквідаційної процедури у порядку, визначеному статтею 52 Закону, за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації та продажу майна банку (див. пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 344/276/15-ц).
		36.        Крім того, позивач скаржився на дії уповноваженої особи Фонду не як суб`єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів. Тому відповідачем у цій справі вірно визначене ПАТ «Дельта Банк», а не уповноважена особа Фонду, яка у цивільному процесі не має цивільної процесуальної дієздатності (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 88-93 постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15-ц, у пункті 56-62 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 383/2/17, у пункті 38.6 постанови від 12 грудня 2018 року у справі № 591/1272/18, у пункті 36 постанови від 23 січня 2019 року у справі № 639/5960/17, у пункті 35 постанови від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, у пункті 34 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 486/1459/17, у пункті 57 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 161/4985/17).
		37.        Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що спір про включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і про стягнення за договором банківського вкладу коштів, сума яких перевищує граничну суму гарантованого державою відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб`єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства. Фонд, його уповноважена особа у таких правовідносинах виконують не публічно-владні управлінські функції, а здійснюють представництво інтересів банку-відповідача як сторони відповідного договору (аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16, від 30 травня 2018 року у справі № 826/5668/16).
		38.        З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами позивача про те, що цей спір є приватноправовим, справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства, а висновки судів першої й апеляційної інстанції щодо юрисдикції суду є необґрунтованими.
		39.        Застосування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/1159/15, є необґрунтованим, оскільки цей спір виник між вкладником і Фондом щодо формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат. Натомість у справі № 554/4702/18 спір стосується кредиторських вимог позивача, які перевищують встановлений законом граничний розмір гарантованого державою відшкодування за вкладом.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		40.        Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу для продовження розгляду.
		41.        Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
		42.        Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		43.        Висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (частина п`ята статті 411 ЦПК України).
		44.        З огляду на надану оцінку аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу обґрунтованою. Тому ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 3 жовтня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 2 частини першої статті 409, частинами четвертою - шостою статті 411, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.    Касаційну скаргу  ОСОБА_4 задовольнити.
		2.    Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 3 жовтня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкВ. С. Князєв Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукО. Б. Прокопенко Ю. Л. ВласовВ. В. Пророк М. І. ГрицівЛ. І. Рогач В. І. ДанішевськаО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук О. С. ЗолотніковВ. Ю. Уркевич О. Р. КібенкоО. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...